Антиоксиданти та їх роль у медицині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського

Антиоксиданти та їх роль у медицині

Москалюк Вікторія Миколаївна студентка другого курсу медичного факультету,

Стравський Ярослав Степанович доктор вет. наук, ст. н. сп.

м. Тернопіль

Анотація

Етіологічними чинниками розвитку злоякісних новоутворень, хронічних запальних процесів, цукрового діабету, неврологічних патологій, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту, інсульту, хвороб Альцгеймера та Паркінсона є накопичення вільних радикалів в організмі людини, які, є каталізаторами окислювального стресу. Окислювальний стрес призводить до пошкодження й руйнуванню клітин.

Залежно від впливу на організм людини мутагенів, канцерогенів або цитостатиків в організмі людини можуть накопичуватись вільні радикали, що призводить до розвитку канцерогенезу, атеросклерозу, хронічного запалення, нервових дегенеративних захворювань.

Антиоксидантна система захисту організму контролює і гальмує всі етапи вільнорадикальних реакцій, починаючи від їх ініціації і закінчуючи утворенням гідроперекисів та малонового діальдегіду.

Основними антиоксидантами, які містяться в харчових продуктах, є поліфеноли, каротиноїди, а також вітаміни та мінерали. Вони проявляються в активації вільних радикалів - побічних продуктів обміну речовин.

При одночасному впливі на організм антиоксидантів різного характеру їх ефективність збільшується.

Офіційні рекомендації, які стосуються антиоксидантів нема, за винятком бета-каротину (або провітаміну вітаміну А) та окремих мінералів. Однак більшість медичних фахівців рекомендують поповнювати їх резерв з їжею, що надходить до організм.

Антиоксиданти широко представлені в продуктах рослинного походження (овочі, фрукти, крупи, бобові). Продукція тваринного походження (м'ясо, риба, молочні продукти тощо), як правило, містять невелику кількість мінералів, що стосуються антиоксидантів. Найбільша кількість антиоксидантів знаходиться в ягодах: у чорниці, журавлині, ожині, малині та сливі.

Захист від активних форм кисню залежить головним чином від активності антиоксидантної системи, її здатності ефективної утилізації жирнокислотних і ліпідних гідроперекисів - продуктів перекисного окиснення ліпідів, що стимулюють вільнорадикальні реакції ліпопереокиснення за принципом ланцюгової реакції. Найбільш важливими ендогенними компонентами, що безпосередньо залучені до нейтралізації вільних радикалів, є: глутатіонова система зі складовими елементами, а саме: власне глутатіон і ензими, а також СОД і каталаза.

Ключові слова. Антиоксиданти, перекисне окиснення ліпідів, вітаміни, мікро- макроелементи, ферменти.

Abstract

Viktoriia Mykolaivna Moskaliuk second-year student of the Faculty of Medicine, Ternopil National Medical University named after I. Y. Horbachevskyi, Ternopil,

Yaroslav Stepanovych Stravskyi Doctor of vet. sciences, Senior Research Officer, Ternopil National Medical University named after I. Y. Horbachevskyi, Ternopil

ANTIOXIDANTS AND THEIR ROLE IN MEDICINE

Etiological factors in the development of malignant neoplasms, chronic inflammatory processes, diabetes, neurological pathologies, atherosclerosis, coronary heart disease, heart attack, stroke, Alzheimer's and Parkinson's diseases are the accumulation of free radicals in the human body, which are catalysts of oxidative stress. Oxidative stress leads to cell damage and destruction.

Depending on the effect on the human body of mutagens, carcinogens or cytostatics, free radicals can accumulate in the human body, which leads to the development of carcinogenesis, atherosclerosis, chronic inflammation, and neurodegenerative diseases.

The body's antioxidant defense system controls and inhibits all stages of free radical reactions, starting from their initiation and ending with the formation of hydroperoxides and malondialdehyde.

The main antioxidants contained in food products are polyphenols, carotenoids, as well as vitamins and minerals. They are manifested in the activation of free radicals - by-products of metabolism.

With the simultaneous effect on the body of antioxidants of various nature, their effectiveness increases.

There are no official recommendations regarding antioxidants, with the exception of beta-carotene (or provitamin of vitamin A) and certain minerals. However, most medical experts recommend replenishing their reserve with food that enters the body.

Antioxidants are widely represented in products of plant origin (vegetables, fruits, cereals, legumes). Products of animal origin (meat, fish, dairy products, etc.), as a rule, contain a small amount of minerals related to antioxidants. The largest amount of antioxidants is found in berries: blueberries, cranberries, blackberries, raspberries and plums.

Protection against reactive oxygen species depends mainly on the activity of the antioxidant system, its ability to effectively dispose of fatty acid and lipid hydroperoxides - products of lipid peroxidation that stimulate free radical reactions of lipoperoxidation according to the principle of a chain reaction. The most important endogenous components directly involved in the neutralization of free radicals are: the glutathione system with constituent elements, namely: glutathione itself and enzymes, as well as SOD and catalase.

Keywords. Antioxidants, lipid peroxidation, vitamins, micro-macroelements, enzymes.

Постановка проблеми

Етіологічними чинниками розвитку злоякісних новоутворень, хронічних запальних процесів, цукрового діабету, неврологічних патологій, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту, інсульту, хвороб Альцгеймера та Паркінсона є накопичення вільних радикалів в організмі людини, які, є каталізаторами окислювального стресу. Окислювальний стрес призводить до пошкодження й руйнуванню клітин.

У відповідь на накопичення вільних радикалів в організмі активізується антиоксидантна система. Антиоксидантна система знешкоджує вільні радикали та запобігає розвитку окислювального стресу. Необхідно зазначити, що окислювальні процеси відбуваються постійно, а завдяки постійному та достатньому функціонуванню антиоксидантної системи в організмі утримується баланс. канцероген радикал атеросклероз нервовий

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Антиоксидантна система захисту організму контролює і гальмує всі етапи вільнорадикальних реакцій, починаючи від їх ініціації і закінчуючи утворенням гідроперекисів та малонового діальдегіду.

Навколишнє середовище містить велику кількість різних вільних радикалів, які потрапляють у організм людини, викликаючи пошкодження білків, нуклеїнових кислот та біологічних мембранних ліпідів. Залежно від впливу на організм людини мутагенів, канцерогенів або цитостатиків в організмі людини можуть накопичуватись вільні радикали, що призводить до розвитку канцерогенезу, атеросклерозу, хронічного запалення, нервових дегенеративних захворювань [1].

Тому, щоб знизити негативні наслідки впливу вільних радикалів на організм, в практичній медицині широко використовуються бета-каротин, вітаміни С та Е, Селен тощо.

Основним методом захисту біологічних систем людини і харчових продуктів від окиснення є використання специфічних харчових добавок, або лікарських засобів, які гальмують цей процес. Антиоксиданти сповільнюють швидкість окиснення за багатьма механізмами: виступаючи в ролі вільнорадикальної пастки (перехоплення радикалів R-, RO-, ROO-, HO тощо), шляхом утворення хелатних комплексів з прооксидантними металами, гасінням синглетного кисно- та фотосенсибілізаторів, пригнічення продукування радикала NO-, дезактивацією пероксинітриту, а також інактивацією ліпоксигенази тощо [2].

Антиоксидантна система захисту організму контролює і гальмує всі етапи вільнорадикальних реакцій, починаючи від їх ініціації і закінчуючи утворенням гідроперекисів та малонового діальдегіду. Основний механізм контролю цих реакцій пов'язаний з ланцюгом оборотних окисно-відновних реакцій іонів металів, глутатіону, аскорбату, токоферолу та інших речовин, значення яких особливо важливо для збереження довго існуючих макромолекул нуклеїнових кислот і білків, деяких складових мембран [3].

Мета статті

Провести аналіз літератури з антиоксидантів та визначити їх роль у захисті організму від продуктів перекисного окиснення ліпідів.

Виклад основного матеріалу

Антиоксиданти (лат. antioxydanta) -- поліфункціональні сполуки різної природи, здатні усувати або гальмувати вільнорадикальне окиснення органічних речовин мономолекулярним киснем. До антиоксидантів належать каталаза, пероксидаза, глутатіон-редуктаза, білок -- переносник Феруму (трансферин) та інші білки сироватки крові, здатні зв'язувати іони Феруму (церулоплазмін, гаптоглобін, гемопексин); низькомолекулярні компоненти (тироксин, флавоноїди, стероїдні гормони, вітаміни А, Е, D, убіхінон, низькомолекулярні SH-сполуки та аскорбінова кислота), численні сполуки фенольної природи (бутилоксіанізол, бутилокситолуол-іонол), нафтоли, органічні сполуки сірки, в першу чергу амінотіоли (бетамеркапроетиламін, бетамеркапротропіламін), 3-оксипіридини (емоксипін, мексидол) тощо [3].

Антиоксидант - це молекула, здатна запобігти перебігу небезпечних ланцюгових реакцій для організму, які запускаються вільними радикалами. Антиоксиданти виконують роль природного щита для організму.

Основними антиоксидантами, які містяться в харчових продуктах, є поліфеноли, каротиноїди, а також вітаміни та мінерали. Вони проявляються в активації вільних радикалів - побічних продуктів обміну речовин [4]. Намагаючись досягти балансу, окислювачі або дають надлишковий електрон іншій молекулі або забирають недостаючий. Тепер ця молекула занадто багата або занадто бідна, яка також прагне досягнути рівноваги і продовжує реакцію.

Все це призводить до пошкодження клітинних мембран, зміна структури ДНК, підвищення ризику розвитку злоякісних пухлин та атеросклерозу [5].

Антиоксидант захищає органи від руйнівного впливу агресивних вільних радикалів і може бути природного або синтетичного походження [6].

Всі антиоксиданти поділяються на три групи:

Речовини, вироблені організмом людини. Завдання цих клітин включати прямий захист тканин від окислювача.

Природні антиоксиданти (продукти харчування). Ці ферменти потрапляють в організм із зовнішнього середовища з їжею. Джерелами природних антиоксидантів є більшість овочів та фруктів, лікарських трав і спецій.

Синтетичні антиоксиданти. Ця група включає синтетичні добавки та вітамінні препарати.

Залежно від хімічної природи, антиоксидант може діяти в декількох напрямках [7]:

руйнувати реактивні ланцюги, вступаючи у зв'язок з активними радикалами та виробляти малоактивні продукти;

зменшити швидкість окиснення;

стимулювати антиоксидантну систему тканин.

При одночасному впливі на організм антиоксидантів різного характеру їх ефективність збільшується. Але навіть з невеликою кількістю антиоксидантів в крові, окислення суттєво гальмується. Основною функцією антиоксидантів полягає в тому, щоб допомогти організму захищати від агресивної поведінки вільних радикалів. Не дивлячись на те, що клітини нашого тіла, природно, виробляють ці молекули однак їх кількість може збільшуватися внаслідок впливу негативних чинників навколишнього середовища (забруднення, паління або УФ-випромінювання). Надлишкове накопичення вільних радикалів призводить до пошкодження ДНК та клітинних білків. Це створює підґрунтя до розвитку захворювань та прискорення процесів старіння шкіри. Тому для зміцнення антиоксидантної системи організму надзвичайно важливим є щоденне поступлення природних антиоксидантів [8], а саме:

бета-каротину, лікопину, зеаксантину, бета-криптоксантину, каротиноїдні групи. Ці сполуки є природними пігментами, відповідальними за колір фруктів та овочів.

поліфенолів, флавоноїдів, кумаріну, антоціану, лігнану.

вітамінів А, Е та С.

деяких мінералів та мікроелементів (Селену, Купруму, Цинку, Мангану).

Вітамін А - це сильний акцептор пероксидних радикалів.

Антиоксидантні ефекти цього вітаміну також опосередковані, оскільки ретинол, як відомо, бере участь у синтезі сірковмісних амінокислот у організмі, особливо L-цистеїну. Останній одночасно визначають структурний компонент глутатіону та через наявність функціональної високої сульфгідрильної групи при здійсненні антиоксидантних ефектів. Характеристика антиоксидантних властивостей ретинолу та її природних поживних попередників, тобто провітаміну А -а-, в- та у-каротину, з яких синтезується вітамін А в клітинах печінки. Накопиченню вітаміну А у тканинах та прояву його антиоксидантних властивостей сприяють іони Мангану та Кобальту [9].

Вітамін А відновлює окиснення, регулюючи синтез білка, сприяє нормальному обміну речовин у клітинних та субклітинних мембран приймає участь у формуванні кісток і зубів та жировому обміні, забезпечує ріст нових клітин, уповільнює процес старіння [10].

Вітамін Е (токоферол) захищає вітамін А від окиснення як в кишечнику, так і в тканині. Якщо недостатньо вітаміну Е, тоді вітамін А не поглинається у відповідній кількості, і тому ці два вітаміни повинні використовуватись разом. Механізм фармакологічного ефекту вітаміну Е є те, що він запобігає окисленню жирів, жирних кислот та стеролів. Антиоксидантний ефект вітаміну зберігається при високих концентраціях активних форм кисню. Вітамін Е стабілізує клітинні мембрани та внутрішньоклітинне утворення, що є передумовою для захисту основного хроматину та ДНК від деструктивного ефекту вільних радикалів [10].

Вітамін С є сильним антиоксидантом, захищає організм від бактерій та вірусів, проявляє протизапальний та антиалергічний ефект, зміцнює імунну систему та покращує ефект дії Селену та вітаміну Е. Також вітамін С стимулює синтез групи гормонів, регулює процеси гематопоїтину та нормалізує проникність капілярів, бере участь у синтезі колагенового білка, необхідного для росту клітин, тканин, кісток та хряща тіла, покращує здатність організму до поглинання Кальцію, видаляє токсини, регулює метаболізм [10, 11].

Офіційні рекомендації, які стосуються антиоксидантів нема, за винятком бета-каротину (або провітаміну вітаміну А) та окремих мінералів. Однак більшість медичних фахівців рекомендують поповнювати їх резерв з їжею, що надходить до організм.

Антиоксиданти широко представлені в продуктах рослинного походження (овочі, фрукти, крупи, бобові). Продукція тваринного походження (м'ясо, риба, молочні продукти тощо), як правило, містять невелику кількість мінералів, що стосуються антиоксидантів.

Найбільша кількість антиоксидантів знаходиться в ягодах: у чорниці, журавлині, ожині, малині та сливі. Якщо ми говоримо про овочі, це буряк, артишоки, спаржа, броколі, червона капуста, цибуля та солодкий перець. Також чудові антиоксидантні джерела чай, червоне вино та гіркий шоколад. І не забувайте про бобові культури, особливо чечевиця, соя та в картоплі [11].

В організмі існує оптимальне співвідношення між процесами вільнорадикального окиснення і механізмами захисту від дії вільних радикалів, що характерно для нормальних фізіологічних процесів. За певних умов цей баланс може зрушитися, що призведе до формування оксидантного стресу з розвитком патофізіологічного каскаду, який є фундаментом формування різних захворювань. Причина цього вельми важливого феномена полягає в наявності тривалої, значної дії прооксидантних факторів та гальмуванні того чи іншого ланцюга АОЗ. Захист від активних форм кисню залежить головним чином від активності антиоксидантної системи, її здатності ефективної утилізації жирнокислотних і ліпідних гідроперекисів - продуктів перекисного окиснення ліпідів, що стимулюють вільнорадикальні реакції ліпопереокиснення за принципом ланцюгової реакції. Найбільш важливими ендогенними компонентами, що безпосередньо залучені до нейтралізації вільних радикалів, є: глутатіонова система зі складовими елементами, а саме: власне глутатіон і ензими, а також СОД і каталаза [12].

Глутатіон ^-у-глутаміл-Ь-цистеїніл-гліцин) - біологічно активний трипептид, який містить у-глутамінову кислоту, цистеїн та гліцин. Його антиоксидантна дія пов'язана з перенесенням сульфгідрильних груп. Глутатіону належить надзвичайно важлива роль у здійсненні антиоксидантного ефекту як внутрішньоклітинно, так і в органах. До ензимів глутатіонової системи відносять глутатіонпероксидазу, глутатіонредуктазу та глутатіонтрансферазу, які каталізують реакції зворотного перетворення глутатіону. За допомогою цих компонентів відбувається захист клітин від продуктів вільнорадікального окиснення та ксенобіотиків, тому вони вважаються важливими представниками системи детоксикації токсичних метаболітів [13].

Глутатіонпероксидази - це важлива група внутрішньоклітинних антиоксидантних ферментів. Їхня активність залежить від кофактора селену, тому вони належать до селеноцистеїнових пероксидаз. Основна ключова функція глутатіонпероксидази полягає в руйнуванні та інактивації токсичних сполук кисню шляхом каталітичної реакції взаємодії глутатіону з гідроперекисами жирних кислот і перекису водню, при цьому здійснюється окиснення відновленого глутатіону в окиснену форму, отже, відбуваються втручання в ланцюгову реакцію вільнорадикального процесу і захист клітин від оксидантного стресу. Сімейство глутатіонпероксидаз у людини налічує 8 ізоформ, гени яких розташовані на хромосомах 3, 14, 5, 19, 6, 1. Найбільш поширеною є глутатіонселенопероксидаза-1, що зустрічається практично в усіх клітинах. Глутатіонпероксидаза-2 здебільшого локалізується в клітинах гастроінтестинального тракту, глутатіонпероксидаза-3 - у клітинах нирок, а також у позаклітинній рідині. Глутатіонпероксидаза-4 відрізняється від інших пероксидаз структурою, тому що є мономером, і завдяки цій властивості тільки вона здатна руйнувати фосфоліпідні гідропероксиди [14].

Глутатіонредуктаза - флавіновий ензим, функція якого полягає у зворотному відновленні окисного глутатіону шляхом каталітичної реакції, таким чином, підтримується його висока внутрішньоклітинна концентрація [15].

Глутатіонтрансферази здійснюють нейтралізацію токсичних гідрофобних і електрофільних сполук перекисного окиснення біомембран, захист клітин від ксенобіотиків завдяки їхньому зв'язуванню з відновленим глутатіоном [15].

Каталаза - це тетрамерний протеїн, який складається з 4 субодиниць та являє собою загальний антиоксидантний ензим [15].

Таким чином, відповідно до публікацій останніх років, з'явилася нова додаткова інтерпретація антиоксидантної системи, що у подальшому потребує поглибленого розгляду.

Висновки

Для стимуляції антиоксидантної системи організму та зниження рівня продуктів перекисного окиснення необхідно постійно контролювати поступлення антиоксидантів з продуктами харчування, а за необхідності використовувати вітамінні препарати.

Література

1. T cell apoptosis and reactive oxygen species / D. A. Hildeman, T. Mitchell, J. Kappler, P. Marrack // The Journal of Clinical Investigation. - 2003. - Vol. 111, No. 5. - P. 575-581.

2. ROS signaling: the new wave? / R. Mittler, S. Vanderauwera, N. Suzuki [et al.] // Trends in Plant Science. - 2011. - Vol. 16, iss. 6. - P. 300-309.

3. Finkel T. Signal transduction by reactive oxygen species / T. Finkel // The Journal of Cell Biology. - 2011. - Vol. 194, No. 1. - P. 7-15.

4. Pham-Huy L. A. Free radicals, antioxidants in disease and health / L. A. Pham-Huy, H. He, C. PhamHuy // International Journal of Biomedical Science: IJBS. - 2008. - Vol. 4, No. 2. - P. 89-96.

5. Oxidative stress and antioxidant defense / E. Birben, U. M. Sahiner, C. Sackesen [et al.] // The World Allergy Organization Journal. - 2012. - Vol. 5, iss. 1. - P. 9-19.

6. Ho Y. S. Isolation and characterization of complementary DNAs encoding human manganese-containing superoxide dismutase / Y. S. Ho, J. D. Crapo // FEBS letters. - 1988. - Vol. 229, No. 2. - P. 256- 260.

7. Oxidative stress, inflammation, and cancer: how are they linked? / S. Reuter, S. C. Gupta, M. M. Chaturvedi, B. B. Aggarwal // Free Radical Biology & Medicine. - 2010. - Vol. 49, iss. 11. - P. 1603- 1616.

8. Flynn J. M. SOD2 in mitochondrial dysfunction and neurodegeneration / J. M. Flynn, S. Melov // Free Radical Biology & Medicine. - 2013. - Vol. 62. - P. 4-12.

9. Oxidative stress and antioxidants in disease and cancer: a review / R. K. Gupta, A. K. Patel, N. Shah [et al.] // Asian Pacific Journal of Cancer Prevention: APJCP. - 2014. - Vol. 15, iss. 11. - P. 4405-4409.

10. Sharma K. Obesity and diabetic kidney disease: role of oxidant stress and redox balance / K. Sharma // Antioxidants & Redox Signaling. - 2016. - Vol. 25, No. 4. - P. 208-216.

11. Kovalyova O. M. The activity of mitochondrial antioxidant defense system in young patients with gastroesophageal reflux disease / O. M. Kovalyova, T. M. Pasiieshvili // Inter Collegas. - 2020. - No. 4. - P. 164-167.

12. Chandra M. Manganese superoxide dismutase: guardian of the heart dysfunction / M. Chandra, M. Panchatcharam, S. Miriyala // MOJ Anatomy & Physiology. - 2015. - Vol. 1, iss. 2. - P. 27-28.

13. Antioxidants maintain cellular redox homeostasis by elimination of reactive oxygen species / L. He, T. He, S. Farrar [et al.] // Cell Physiol. Biochem. - 2017. - Vol. 44, No. 2. - P. 532-553.

14. Chen Y. Mitochondria, oxidative stress and innate immunity / Y. Chen, Z. Zhou, W. Min // Frontiers in Physiology. - 2018. - Vol. 9. - Article 1487.

15. Manganese superoxide dismutase dysfunction and the pathogenesis of kidney disease / M. Kitada, J. Xu, Y. Ogura [et al.] // Frontiers in Physiology. - 2020. - Vol. 11. - Article 755.

References

1. Hildeman, D. A., Mitchell, T., Kappler, J., & Marrack, P. (2003). T cell apoptosis and reactive oxygen species. The Journal of Clinical Investigation, 111(5), 575-581.

2. Mittler, R., Vanderauwera, S., Suzuki, N. Miller, G., Tognetti, V. B., Vandepoele, K. et al. (2011). ROS signaling: the new wave? Trends in Plant Science, 16(6), 300-309.

3. Finkel, T. (2011). Signal transduction by reactive oxygen species. The Journal of Cell Biology, 194(1), 7-15.

4. Pham-Huy, L. A., He, H., & Pham-Huy, C. (2008). Free radicals, antioxidants in disease and health. International Journal of Biomedical Science: IJBS, 4(2), 89-96.

5. Birben, E., Sahiner, U. M., Sackesen, C., Erzurum, S., & Kalayci, O. (2012). Oxidative stress and antioxidant defense. The World Allergy Organization Journal, 5(1), 9-19.

6. Ho, Y. S., & Crapo, J. D. (1988). Isolation and characterization of complementary DNAs encoding human manganese-containing superoxide dismutase. FEBSLetters, 229(2), 256-260.

7. Reuter, S., Gupta, S. C., Chaturvedi, M. M., & Aggarwal, B. B. (2010). Oxidative stress, inflammation, and cancer: how are they linked? Free Radical Biology & Medicine, 49(11), 1603-1616.

8. Flynn, J. M., & Melov, S. (2013). SOD2 in mitochondrial dysfunction and neurodegeneration. Free Radical Biology & Medicine, 62, 4-12.

9. Gupta, R. K., Patel, A. K., Shah, N., Chaudhary, A. K., Jha, U. K., Yadav, U. C. et al. (2014). Oxidative stress and antioxidants in disease and cancer: a review. Asian Pacific Journal of Cancer Prevention: APJCP, 15(11), 4405-4409.

10. Sharma, K. (2016). Obesity and diabetic kidney disease: role of oxidant stress and redox balance. Antioxidants & Redox Signaling, 25(4), 208-216.

11. Kovalyova, O. M., & Pasiieshvili, T. M. (2020). The activity of mitochondrial antioxidant defense system in young patients with gastroesophageal reflux disease. Inter Collegas, (4), 164-167.

12. Chandra, M., Panchatcharam, M., & Miriyala, S. (2015). Manganese superoxide dismutase: guardian of the heart dysfunction. MOJ Anatomy & Physiology, 1(2), 27-28.

13. He, L., He, T., Farrar, S., Ji, L., Liu, T., & Ma, X. (2017). Antioxidants maintain cellular redox homeostasis by elimination of reactive oxygen species. Cell Physiol. Biochem, 44(2), 532-553.

14. Chen, Y., Zhou, Z., & Min, W. (2018). Mitochondria, oxidative stress and innate immunity. Frontiers in Physiology, 9, Article 1487.

15. Kitada, M., Xu, J., Ogura, Y., Monno, I., & Koya, D. (2020). Manganese superoxide dismutase dysfunction and the pathogenesis of kidney disease. Frontiers in Physiology, 11, Article 755.

Размещено на Allbest.ru