Характеристика симптомів у невторичних та психотичних пацієнтів після COVID-19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського МОЗ України, Україна

Кафедра психіатрії, наркології та медичної психології

Характеристика симптомів у невторичних та психотичних пацієнтів після COVID-19

Венгер Олена Петрівна

доктор медичних наук, професор

завідувач кафедри

Іваніцька Тетяна Іванівна

асистент

Коваль Анна-Марія Володимирівна

здобувач вищої освіти медичного факультету

Швед Микола Андрійович

здобувач вищої освіти медичного факультету



Анотація

Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров'я людей і створила нові бар'єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка - у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам'яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті - у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.

Ключові слова: пандемія, психічне здоров'я, депресія, тривога, безсоння, когнітивна дисфункція



Вступ

психічний розлад зараження коронавірус

Важкий гострий респіраторний синдром коронавірусу 2 (SARS-CoV-2), вперше виявлений в Ухані, Китай, в грудні 2019 року, швидко поширився по всьому світу в 2020 році. Спалах коронавірусного захворювання (COVID-19) і сьогодні має глобальний вплив на людей. Зв'язок між важкою інфекцією SARS-CoV-2 та психічними захворюваннями викликає велике занепокоєння, адже пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров'я багатьох людей і створила нові бар'єри для тих, хто вже страждає на психічні захворювання [1].

Зі зростанням кількості інфікованих спостерігається одночасне збільшення кількості пацієнтів, які одужали, зі збереженими клінічними проявами коронавірусної інфекції після повної елімінації вірусу, тобто наявний пост-COVID синдром. Багато хто повідомляє про постійну втому, біль у суглобах і кістках, прискорене серцебиття, головний біль, запаморочення, безсоння, тривогу та депресію [2, 3].

Залишкові явища хвороби проявляються ураженням багатьох внутрішніх органів, в тому числі і нервової системи, викликаючи нервово-психічні синдроми, що впливають на когнітивні, афективні, поведінкові та перцептивні розлади [4].

Етіологія психіатричних наслідків зараження коронавірусом є багатофакторною і може включати прямий вплив віруса, цереброваскулярні захворювання, гіпоксію, імунну відповідь, соціальну ізоляцію, психологічний вплив нової потенційно смертельної хвороби, занепокоєння щодо зараження інших та стигматизація [1].

SARS-CoV-2 є нейротропним вірусом, що може потрапляти в головний мозок різними шляхами, включаючи нюховий нейронний шлях, і викликати запальну реакцію, уражаючи як периферичну, так і центральну нервову системи (ЦНС) [3].

Відомо щонайменше сім механізмів розвитку психотичних та невротичних порушень та когнітивної дисфункції, а саме: вірусна реплікація у клітинах вродженого імунітету, дисрегуляція імунної відповіді, цитокіновий шторм, антитіло-опосередкована відповідь, гіпоксемія, ішемія внаслідок гіперкоагуляції, нейрональне ушкодження [1,2].

Пошкодження легенів і, як наслідок, гіпоксемія, викликані COVID-19, ймовірно, сприяють травмі нейронів і подальшому зниженню когнітивних функцій. SARS-CoV-2 уражає ендотелій судин, викликаючи ендотеліальну дисфункцію з подальшою коагулопатією та тромботичними ускладненнями.

Також, вірус викликає системний васкуліт і цитокіновий шторм, які можуть пошкодити структури головного мозку. Гіперкоагуляційні та гіперзапальні стани, що спостерігаються при COVID-19, можуть сприяти розвитку марення та майбутньому зниженню когнітивних функцій. Також, периферичні прозапальні цитокіни, такі як інтерлейкін-1 (IL-1), IL-6 та фактор некрозу пухлини альфа (TNF- а) пошкоджують проникність гематоенцефалічний бар'єр за допомогою циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), апрегуляції та активації матричної металопротеази і потрапляють у ЦНС, викликаючи мікрогліальну активацію і оксидативний стрес, що призводить до синергічних когнітивних порушень. Викликане нейрозапалення може сприяти виникненню марення в короткостроковій перспективі і серйозному довгостроковому когнітивному дефіциту [ 2].

Метою нашої роботи є порівняти симптоми психічних порушень у пацієнтів з невротичними та психотичними психічними розладами, які перенесли COVID-19.



Методи і матеріали

З дотриманням принципів біомедичної етики, на підставі інформованої згоди нами було опитано 61 студент (15 хлопців та 46 дівчат), серед яких 30 осіб не хворіли на COVID та 31 особа, що перенесли дану хворобу та 65 пацієнтів (25 чоловіків та 40 жінок), які хворіли на коронавірусну інфекцію, а на момент дослідження проходили стаціонарне лікування в психіатричних відділеннях Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня». Середній вік студентів становив (19 ± 1,5) років, з крайніми коливаннями від 18 до 23 років. Середній вік пацієнтів становив (50 ± 13) років, з крайніми коливаннями від 20 до 75 років. Серед студентів, що хворіли на COVID, у 24 був легкий перебіг (77.42%), у 7 - середньої тяжкості (22.58%). Серед пацієнтів у 35 спостерігався легкий перебіг (53.85%), у 20 - середньої тяжкості (30.77%), у 10 - тяжкий перебіг (15.38%).

Дослідження тривало з грудня 2021 по січень 2022 року і проходило на базі Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського та Комунального некомерційного підприємства «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні». Дослідження було розповсюджене у форматі друкованих опитувальників серед студентів і було проведено розмову із пацієнтами та оцінку їх стану.

Для збору даних та оптимізації отриманих результатів нами було використано:

Загальна анкета, що оцінювала соціально-демографічні дані (вік, стать), вид діяльності, наявність хобі та підтримки рідних та інформацію про наявність в анамнезі психічних розладів.

Інформація про перенесений COVID-19 (дата, перебіг).

Шкала тривоги Гамільтона (HAM-A).

Шкала депресії Гамільтона (HAM-D).

Індекс вираження безсоння (ISI).

Методика «Таблиці Шульте».

Методика «Дослідження короткотривалої пам'яті за Джекобсоном».

Рис. 1. Розподіл респондентів за наявним психічним розладом та датою перенесення COVID-19

Результати дослідження

Опитаних було розділено на чотири групи - дві контрольних групи (студенти, що не хворіли на COVID-19 та ті, що хворіли, які не мають психічного розладу), невротичні пацієнти, психотичні пацієнти та шість підгруп відповідно до дати перенесення COVID-19 (Рис. 1):

Група 1 - 30 респондентів-студенів, що не хворіли на COVID-19

Група 2 - 31 респондентів-студентів, що хворіли на COVID-19

Підгрупа 2.1 - 15 осіб, що хворіли у 2020 році (48.39%)

Підгрупа 2.2 - 16 осіб, що хворіли у 2021 році (51.61%)

Група 3 - 35 респондентів - невротичні пацієнти

Підгрупа 3.1 - 13 осіб, що хворіли у 2020 році (37.14%)

Підгрупа 3.2 - 22 особи, що хворіли у 2021 році (62.86%)

Група 4 - 30 респондентів - психотичні пацієнти

Підгрупа 4.1 - 14 осіб, що хворіли у 2020 році (46.67%)

Підгрупа 4.2 - 16 особи, що хворіли у 2021 році (53.33%)

На основі проведеного анкетування, що містило шкалу тривоги Гамільтона (HAM-A), було оцінено рівень тривоги у студентів, що не хворіли коронавірусною інфекцією та хворіли, у пацієнтів з невротичними і психотичними психічними розладами, які перенесли COVID.

Під час нашого дослідження було встановлено наступне: серед студентів, що не хворіли коронавірусною інфекцією (група 1) у 30.00% не спостерігалася тривога, у 70.00% осіб була легка тривога. Серед студентів, що перенесли COVID-19 (група 2) відсутня тривога була лише у 6.45% респондентів, частота легкої тривоги знизилася до 54.84% осіб, проти частіше спостерігалася помірна та тяжка тривога, у 25.81% та 12.90% відповідно. Серед пацієнтів із невротичними розладами (3 група) ні в кого не спостерігалося відсутності тривоги, у 28.57% осіб була тривога легкої тяжкості, у 34.29% - помірної тяжкості, у 37.14% - тяжка.

Серед пацієнтів із психотичними розладами (4 група) у 6.67% не спостерігалося тривоги, переважала легка та помірна тривога, у 36.67% та 33.33% відповідно, у решти 23.33% респондентів була тяжка тривога (рис. 2).

Тобто спостерігається збільшення частоти та ступеня важкості тривоги у студентів та пацієнтів, що перенесли інфекцію в порівнянні з респондентами, що не хворіли на COVID. У осіб 3 та 4 групи частіше спостерігається помірна та важка тривога, в той час як у студентів 2 групи переважає легка тривога. Порівнюючи рівень вираженості тривоги у респондентів 3 та 4 груп, бачимо, що у невротичних пацієнтів переважає тривога помірного та тяжкого ступеня, а у психотичних пацієнтів - легкого та помірного ступеня.

Оцінюючи рівень вираженості тривоги у пацієнтів за датою перенесення COVID, бачимо, що у тих пацієнтів, що хворіли у 2020 році, переважала легка тривога (53.85% невротичних пацієнтів та 50.00% психотичних пацієнтів), а у пацієнтів, що хворіли у 2021 році, - помірна тривога (по 50.00% невротичних та психотичних пацієнтів) (Таблиця 1).

Рис. 2 Рівень вираженості тривоги за HAM-A

Таблиця 1. Рівень вираженості тривоги

Ступінь вираженості	Група 3 (невротичні пацієнти) 35 осіб	Група 4 (психотичні пацієнти) 30 осіб
	Група 3.1 Хворіли у 2020 13 респондентів	Група 3.2 Хворіли у 2021 22 респондентів	Група 4.1 Хворіли у 2020 14 респондентів	Група 4.2 Хворіли у 2021 16 респондентів
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дослідження тривоги
Відсутній	0	0	0	0	2	14.29	0	0
Легкий	7	53.85	3	13.64	7	50.00	4	25.00
Помірний	1	7.69	11	50.00	2	14.29	8	50.00
Тяжкий	5	38.46	8	36.36	3	21.42	4	25.00



На основі проведеного анкетування, що містило шкалу депресії Гамільтона (HAM-D), було оцінено рівень депресії у студентів, що не хворіли коронавірусною інфекцією та хворіли, у пацієнтів з невротичними і психотичними розладами, які перенесли COVID.

Під час нашого дослідження було встановлено наступне: серед студентів 1 групи у 80.00% була відсутня депресія, у 16.67% - легка депресія і лише у 3.33% осіб - помірна. Серед студентів, що перенесли COVID-19 (група 2) відсутня депресія була лише у 25.81% респондентів, легка депресія - у 41.93% осіб, менше спостерігалася помірна та тяжка депресія - по 16.13% студентів. Серед пацієнтів із невротичними розладами (3 група) відсутність депресії спостерігалася лише у 5.71% осіб, у 14.29% осіб була легка депресія. Найчастіше пацієнти даної групи мали помірну або тяжку депресію, у 31.43% та 48.57% осіб.

Серед пацієнтів із психотичними розладами (4 група) у 10.00% не було депресії, у 33.33% осіб спостерігалася легка депресія, у 20.00% - помірна, 36.67% - тяжка (рис. 3).

Рис. 3 Рівень вираженості депресії за HAM-D



Спостерігається збільшення рівня вираженості депресії у студентів та пацієнтів, що перенесли COVID в порівнянні з респондентами, що не хворіли. У осіб 3 та 4 групи частіше спостерігається помірна та важка депресія (більш виражено у невротичних пацієнтів), в той час як у студентів 2 групи переважає легка депресія. Порівнюючи рівень вираженості депресії у респондентів 3 та 4 груп, бачимо, що у невротичних пацієнтів переважає депресія помірного та тяжкого ступеня, а у психотичних пацієнтів - легкого та тяжкого.

Оцінюючи рівень вираженості депресії у пацієнтів за датою перенесення COVID, бачимо, що у пацієнтів, що хворіли у 2020 році, переважала легка депресія (30.77% невротичних пацієнтів та 42.77% психотичних пацієнтів), а у пацієнтів, що хворіли у 2021 році - тяжка депресія (у 54.54% невротичних пацієнтів та 50.00% психотичних пацієнтів), (Таблиця 2).

Таблиця 2. Рівень вираженості депресії

Ступінь вираженості	Група 3 (невротичні пацієнти) 35 осіб	Група 4 (психотичні пацієнти) 30 осіб
	Група 3.1	Група 3.2	Група 4.1	Група 4.2
	Хворіли у 2020	Хворіли у 2021	Хворіли у 2020	Хворіли у 2021
	13 респондентів	22 респондентів	14 респондентів	16 респондентів
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дослідження депресії
Відсутній	1	7.69	1	4.55	3	21.42	0	0
Легкий	4	30.77	1	4.55	6	42.87	4	25.00
Помірний	3	23.08	8	36.36	2	14.29	4	25.00
Тяжкий	5	38.46	12	54.54	3	21.42	8	50.00

За допомогою методики запам'ятовування за Джекобсоном було оцінено пам'ять респондентів.

Було встановлено наступне: серед студентів 1 групи дуже високу пам'ять мають 6.67%, високу - 30.00%, середню - 43.33%, низьку - 20.00% осіб. Серед студентів, що перенесли COVID-19 (група 2) високу пам'ять мають лише 6.45% респондентів, середню - 19.35%, найчастіше спостерігалася низька пам'ять - 70.97% осіб. Серед пацієнтів із невротичними розладами (3 група) середню пам'ять - 48.86%, низьку - 31.14% осіб, дуже низьку - 20.00% осіб.

Серед пацієнтів із психотичними розладами (4 група) середню пам'ять - 13.33%, низьку - 50.00% осіб, дуже низьку - 36.67% осіб (рис. 4).

Спостерігається зниження пам'яті у студентів та пацієнтів, що перенесли COVID в порівнянні з респондентами, що не хворіли. Особи 3 та 4 групи частіше мали низьку та дуже низьку пам'ять (більш виражено у психотичних пацієнтів), в той час як у студентів 2 групи переважає низька пам'ять. Порівнюючи пам'ять у респондентів 3 та 4 груп, бачимо, що серед психотичних пацієнтів більша кількість осіб із низькою та дуже низькою пам'яттю.

Також, ми оцінили рівень уваги у респондентів за таблицями «Шульте» та дослідили наступне: у 100% студентів 1 групи була нормальна увага, серед осіб 2 групи у 93.50% спостерігалася нормальна увага та лише у 6.45% - знижена. Серед невротичних пацієнтів нормальна пам'ять була лише у 17.14% осіб, знижена - у 82.86%. Серед психотичних пацієнтів нормальна пам'ять була лише у 20.00% осіб, знижена - у 80.00% (рис. 5).



Рис. 4 Дослідження уваги

Тобто у порівнянні із студентами без психічних захворювань більшість невротичних та психотичних пацієнтів, що перенесла COVID, має знижену увагу, 82.86% та 80.00% відповідно.

Оцінюючи пам'ять та увагу у пацієнтів за датою перенесення COVID, бачимо, що у пацієнтів суттєвої різниці зміни уваги не спостерігалося. Що стосується пам'яті, то невротичні пацієнти, які хворіли у 2021 році, як правило, мали кращу пам'ять (у 45.46% - середня пам'ять, 36.36% - низька пам'ять, 18.18% - дуже низька пам'ять), ніж ті, хто хворіли у 2020 році (у 38.46% - середня пам'ять, 38.46% - низька пам'ять, 23.08% - дуже низька пам'ять).

Гірша ситуація була виявлена у психотичних пацієнтів, які перехворіли на COVID-19 у 2021 році: 6.25% респондентів мали середню пам'ять, 62.50% - низьку пам'ять, 31.25% - дуже низьку пам'ять, тоді як серед пацієнтів, які перехворіли COVID-19 у 2020 році, 21.42% мали середню пам'ять, 35.72% - низьку пам'ять і 42.86% - дуже низьку пам'ять, (Таблиця 3).

Таблиця 3. Дослідження пам'яті та уваги

Ступінь вираженості	Група 3 (невротичні пацієнти) 35 осіб	Група 4 (психотичні пацієнти) 30 осіб
	Група 3.1 Хворіли у 2020 13 респондентів	Група 3.2 Хворіли у 2021 22 респондентів	Група 4.1 Хворіли у 2020 14 респондентів	Група 4.2 Хворіли у 2021 16 респондентів
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дослідження уваги
В межах норми	2	15.38	4	18.18	3	21.42	3	18.75
Знижений	11	84.62	18	81.82	11	78.58	13	81.25
Дослідження пам'яті
Дуже високий	0	0	0	0	0	0	0	0
Високий	0	0	0	0	0	0	0	0
Середній	5	38.46	10	45.46	3	21.42	1	6.25
Низький	5	38.46	8	36.36	5	35.72	10	62.50
Дуже низький	3	23.08	4	18.18	6	42.86	5	31.25

На основі проведеного анкетування оцінено індекс вираженості безсоння та встановлено наступне: у 90.00% студентів 1 групи відсутнє безсоння, у 10,00% - субклінічна стадія безсоння. Серед студентів, що перенесли COVID-19 (група 2) відсутнє безсоння спостерігалося лише у 45.16% респондентів, субклінічна стадія - у 38.71% осіб, помірне безсоння - у 12.90%, важке - у 3.23%.

Серед пацієнтів із невротичними розладами (3 група) відсутнє безсоння спостерігалася лише у 8.57% осіб, у 25.72% - субклінічна стадія, у 45.71% - помірне безсоння, 2 20.00% - важке безсоння.

Серед пацієнтів із психотичними розладами (4 група) у 23.33% не було безсоння, у 36.67% осіб спостерігалася субклінічна стадія, у 23.33% - помірне безсоння, у 16.67% - важке безсоння (рис. 5).

Рис. 5 Дослідження вираженості безсоння

Тобто спостерігається збільшення ступеня безсоння у студентів та пацієнтів, що перенесли COVID в порівнянні з респондентами, що не хворіли. У невротичних пацієнтів переважало помірне безсоння, а психотичних пацієнтів - субклінічна стадія безсоння. Помірне та важке безсоння частіше зустрічалося у пацієнтів, ніж у студентів.

Оцінюючи рівень вираженості безсоння у пацієнтів за датою перенесення COVID, бачимо, що у невротичних пацієнтів, що хворіли у 2020 році, переважала субклінічна стадія та безсоння середнього ступеня (30.77% та 53.85% відповідно), а у пацієнтів даної групи, що хворіли у 2021 році - середнє та тяжке безсоння (40.91% та 27.27% відповідно). У психотичних пацієнтів, що хворіли у 2020 році, переважало безсоння тяжкого ступеня (у 35.72% осіб), а у пацієнтів даної групи, що хворіли у 2021 році - субклінічна стадія безсоння (у 43.75 %) (Таблиця 4).

Таблиця 4. Дослідження вираженості безсоння

Ступінь вираженості	Група 3 (невротичні пацієнти) 35 осіб	Група 4 (психотичні пацієнти) 30 осіб
	Група 3.1 Хворіли у 2020 13 респондентів	Група 3.2 Хворіли у 2021 22 респондентів	Група 4.1 Хворіли у 2020 14 респондентів	Група 4.2 Хворіли у 2021 16 респондентів
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дослідження безсоння
Відсутній	1	7.69	2	9.09	2	14.29	5	31.25
Субклінічна стадія	4	30.77	5	22.73	4	28.57	7	43.75
Середній	7	53.85	9	40.91	3	21.42	4	25
Тяжкий	1	7.69	6	27.27	5	35.72	0	0

На основі проведеного анкетування нами оцінено вираженість психічних та когнітивних змін у пацієнтів у залежності від дати перенесення COVID-19 (2020 або 2021 рік). Під час нашого дослідження було встановлено наступне: 92.59% пацієнтів, що перехворіли у 2020, та 100% пацієнтів, що перехворіли у 2021 році, мали тривогу. Тобто ступінь вираженості тривоги у пацієнтів, які перехворіли на COVID-19 у 2021 році, був вищим ніж у тих, які перехворіли у 2020 році.

У респондентів, що перехворіли у 2021 році частіше спостерігалася тривога помірного та тяжкого ступеня, у 50.00% та 31.58% відповідно. Для пацієнтів, що хворіли у 2020 році, більш характерним був розвиток тривоги легкого та тяжкого ступеня, у 51.85% та 29.63% відповідно.

Депресивні порушення спостерігалася у 85.19% пацієнтів, які перехворіли у 2020, та у 97.37% пацієнтів, які перехворіли у 2021 році. Ступінь вираженості депресії був також вищий у пацієнтів, що перехворіли у 2021 році. У даній групі пацієнтів найчастіше спостерігалася помірна депресія - у 31.58% респондентів та тяжка депресія - у 52.63%. Серед пацієнтів, що перехворіли у 2020 році, тяжка депресія спостерігалася у 29.63% осіб та легкого ступеня - у 37.04% осіб.

Знижена увага була у більшості пацієнтів, що перехворіли у 2020 та 2021 роках - у 81.48% та 81.58% відповідно.

Знижену пам'ять знайдено у 71.05% пацієнтів, що перехворіли у 2021, та у 70.37% осіб, що перехворіли у 2020 році, проте ступінь зниження пам'яті вищий у 2020 році (низька пам'ять - у 37.04%, дуже низька пам'ять - у 33.33%). Серед пацієнтів, які перехворіли у 2021 році, низька пам'ять спостерігалася у 47.37%, дуже низька - лише у 23.68%.

На розлади сну страждало 88.89% пацієнтів, що перехворіли у 2021, та 81.58% осіб, що перехворіли у 2020 році. Ступінь вираженості безсоння був вищий у респондентів, що перехворіли у 2020 році: субклінічна стадія безсоння спостерігалася у 29.63% осіб, безсоння середньої тяжкості - у 37.04%, тяжке безсоння - у 22.22%. Серед пацієнтів, що перехворіли у 2021 році субклінічна стадія безсоння спостерігалася у 31.58% осіб, безсоння середньої тяжкості - у 34.21 %, тяжке безсоння - лише у 15.79%, (Таблиця 5).



Таблиця 5. Порівняння вираженості психічних та когнітивних порушень в залежності від часу перенесення COVID-19 (у 2020 чи 2021 році)

Ступінь вираженості	Усі пацієнти 65 осіб
	2020 27 респондентів	2021 38 респондентів
	Абс.	%	Абс.	%
1	2	3	4	5
Дослідження тривоги
Відсутній	2	7.41	0	0
Легкий	14	51.85	7	18.42
Помірний	3	11.11	19	50.00
Тяжкий	8	29.63	12	31.58
Дослідження депресії
Відсутній	4	14.81	1	2.63
Легкий	10	37.04	5	13.16
Помірний	5	18.52	12	31.58
Тяжкий	8	29.63	20	52.63
Дослідження уваги
В межах норми	5	18.52	7	18.42
Знижений	22	81.48	31	81.58
Дослідження пам'яті
Дуже високий	0	0	0	0
Високий	0	0	0	0
Середній	8	29.63	11	28.95
Низький	10	37.04	18	47.37
Дуже низький	9	33.33	9	23.68
Дослідження безсоння
Відсутній	3	11.11	7	18.42
Субклінічна стадія	8	29.63	12	31.58
Середній	10	37.04	13	34.21
Тяжкий	6	22.22	6	15.79

Обговорення

Сьогодні встановлено, що COVID-19 негативно впливає на психічне здоров'я населення в усьому світі. Страх перед коронавірусною інфекцією, пов'язаний з можливим ризиком зараження інфекцією, непередбачуваним перебігом хвороби, відсутністю патогенетичного лікування і тотальною невизначеністю, спричиняє негативні психологічні реакції, як-от дистрес і дезадаптація [5]. Що стосується пацієнтів, у яких спостерігався первинний психіатричний анамнез, зазвичай після перенесеного COVID-19 симптоми психічних порушень у них посилювалися [6].

У нашому дослідженні виявлено, що у 100% невротичних та 93.33% психотичних пацієнтів після перенесеного COVID спостерігалася тривога. Тривога помірного та тяжкого ступеня частіше розвивалася у пацієнтів з невротичними розладами (34.29% та 37.14% відповідно), а легкого і помірного ступеня - у психотичних пацієнтів (36.67% та 33.33% відповідно).

У 94.29% невротичних пацієнтів та 90.00% психотичних пацієнтів після перенесеного COVID спостерігалася депресія. Більший рівень вираженості депресії був у невротичних пацієнтів (помірна - у 31.42% осіб, тяжка - у 48.57%), ніж у психотичних пацієнтів (переважала легка депресія - у 33.33% та тяжка - у 36.67%)

Також нами виявлено порушення когнітивних функцій у респондентів, які перенесли коронавірусну інфекцію, а саме пам'яті та уваги. У 61.94% пацієнтів з невротичними розладами та у 86.67% пацієнтів з психотичними розладами діагностовано знижену пам'ять. Ступінь зниження пам'яті був вищим у психотичних пацієнтів (у 50.00% - низька пам'ять, у 36.67% - дуже низька пам'ять), ніж у невротичних (у 31.14% - низька пам'ять, у 20.00% - дуже низька пам'ять).

Зниження уваги спостерігалося у більшості обстежених пацієнтів - у 82.86% невротичних пацієнтів та 80.00% психотичних пацієнтів.

Розлади сну виявлено у 91.43% невротичних пацієнтів та 76.67% психотичних пацієнтів після перенесеного COVID. Для обох груп пацієнтів більш характерними є субклінічна стадія безсоння та помірне безсоння. Частота їх виникнення більша у пацієнтів із невротичними розладами (у 25.72% осіб - субклінічна стадія, у 45.71% - помірне безсоння), ніж у психотичних пацієнтів (у 36.67% осіб - субклінічна стадія, у 23.33% - помірне безсоння).

Нами виявлено особливості психічних порушень серед пацієнтів з психіатричним анамнезом, які перенесли COVID-19, в залежності від року перенесення коронавірусної інфекції (2020 та 2021 року), а саме:

депресивні порушення та тривога у невротичних і психотичних пацієнтів, що хворіли у 2020 році, була переважно легкою, а у пацієнтів, що хворіли у 2021 році - помірною;

пам'ять була більше зниженою у невротичних пацієнтів, які хворіли у 2020 році, ніж у тих, які хворіли у 2021 році. У психотичних пацієнтів був зворотній результат - краща пам'ять була в тих, які перенесли COVID-19 у 2020 році;

розлади сну також корелювалися з часом перенесення COVID-19. У невротичних пацієнтів, що хворіли у 2020 році переважали субклінічне та середнє безсоння, а у тих, що хворіли у 2021 році - середнє та тяжке безсоння.

У психотичних пацієнтів навпаки: у тих, що хворіли у 2020 році, переважало безсоння тяжкого ступеня, а у тих, що хворіли у 2021 році - субклінічна стадія безсоння.

Також, як показують численні дослідження, люди з психіатричними захворюваннями піддаються підвищеному ризику зараження COVID-19 та пов'язаних із ним ускладнень через безліч факторів [6]. Супутні захворювання, змінені імунні функції, проблеми зі сном та різні соціально-економічні фактори ризику сприяють підвищенню рівня інфікування COVID-19 [6]. Дослідження [7,

8] з усього світу чітко виявили значний зв'язок між наявним психіатричним розладом і підвищеним ризиком інфікування COVID-19 та госпіталізацією, пов'язаною з COVID-19, захворюваністю та смертністю. Виявлено, що прогноз гірший серед пацієнтів із психотичними психічними захворюваннями, ніж для пацієнтів із невротичними [7, 8, 9]. Тому пацієнтів із психічними розладами слід вважати уразливою групою для інфікування COVID-19, а результати даного дослідження мають особливу значущість та цінність у прогнозуванні розвитку психічних порушень та оптимізації лікування після перенесеного інфекційного захворювання в осіб, що страждають невротичними та психотичними розладами під час цієї або наступних пандемій.

У перспективі даного дослідження після проведення анкетування та інтерпретації отриманих результатів, нами була проведена бесіда з респондентами та запропоновано відвідати курс когнітивно-поведінкової та біосугестивної психотерапії для корекції порушень симптомів психічної сфери та покращення ресоціалізації пацієнтів. Отримані дані будуть оприлюднені у наступних публікаціях.



Висновок

Виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були більш виражені у невротичних пацієнтів, але ступінь втрати пам'яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості обстежених спостерігалося зниження уваги.



Список використаних джерел

1. Jansen van Vuren E, Steyn S., Brink C., Moller M., Viljoen F., Harvey B. (2021). The neuropsychiatric manifestations of COVID-19: Interactions with psychiatric illness and pharmacological treatment. Biomed Pharmacother, 135, 111 -200.

2. Baker H., Safavynia S., Evered L. (2021). The 'third wave': impending cognitive and functional decline in COVID-19 survivors. Br J Anaesth, 126(1), 44-47.

3. Ferrando S., Klepacz L., Lynch S. (2020). COVID-19 psychosis: a potential new neuropsychiatric condition triggered by novel coronavirus infection and the inflammatory response. Psychosomatics, 61(5), 551-555.

4. Rogers J., Chesney E., Oliver D., Pollak T., McGuire P., Fusar-Poli P., Zandi M., Lewis G., David A. (2020). Psychiatric and neuropsychiatric presentations associated with severe coronavirus infections: a systematic review and meta-analysis with comparison to the COVID-19 pandemic. Lancet Psychiatry, 7(7), 611-627.

5. Dubey S., Biswas P., Ghosh R. (2020). Psychosocial impact of COVID-19. Diabetes & Metabolic Syndrome: Clinical Research & Reviews, 14(5), 779-788.

6. Mazereel V., Van Assche K., Detraux J., et al. (2021). COVID-19 vaccination for people with severe mental illness: why, what, and how? Lancet Psychiatry, 8(5), 444-450.

7. Nemani K., Li C., Olfson M., et al. (2021). Association of psychiatric disorders with mortality among patients with COVID-19.JAMA Psychiatry, 78(4), 380-386.

8. Lee S., Yang J., Moon S., et al. (2020). Association between mental illness and COVID-19 susceptibility and clinical outcomes in South Korea: a nationwide cohort study. Lancet Psychiatry, 7(12), 1025-1031.

9. Венгер, О.П., Воронцова, Т.О., Іваніцька, Т.І., Бондарук, Б.О., & Трохимчук, А.В. (2021). Порівняння впливу мультимедійних технологій на психічний стан дітей та дорослих під час локдауну, роботи та навчання в онлайн-режимі. Вісник медичних і біологічних досліджень, (2), 5-10.

10. Ivanitska, T., & Venger, O. (2022). Features of sexual dysfunctions in patients with neurotic disorders. Grail of Science, (20), 155-159. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.30.09.2022.032.

11. Венгер, О.П., & Іваніцька, Т.І. (2021). Розвиток депресії, тривоги та стресу в людей, що страждають від Інтернет-залежності, під час пандемії COVID-19. Здобутки клінічної і експериментальної медицини, (1), 34-38.

Размещено на Allbest.ru

...