Дослідження показників різних ланок системи гемостазу у хворих з бойовою акутравмою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»

Дослідити показники різних ланок системи гемостазу у хворих з бойовою акутравмою

Бурлака Юлія Борисівна кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії біохімії Україна

Ворошилова Наталія Михайлівна кандидат біологічних наук, старший дослідник, старший науковий співробітник лабораторії біохімії

Україна

Активні бойові дії в Україні призвели до зростання кількісті військових і мирного населення, які потрапили під дію мінно-вибухових пристроїв, ракетних, мінометних та інших видів обстрілів. Внаслідок чого люди отримали мінно-вибухові травми, акутравми, акубаротравми та інші види пошкоджень слухової системи. Ушкодження слухового аналізатора при акустичній травмі, внаслідок бойових дій, може викликати сенсоневральну приглухуватість (СНП). При цьому часто має місце порушення в центральних відділах слухового аналізатора, або ж тотальне ураження всіх структур слухового аналізатора [1]. Значна кількість випадків бойової акутравми, складний механізм розвитку сенсоневральної приглухуватості, а також низька ефективність лікування захворювання, робить проблему ранньої діагностики та профілактики СНП у військовослужбовців надзвичайно актуальною. При цьому важливо запобігти розвитку тяжких ушкоджень з боку органа слуху, екстраауральних проявів та інвалідізації хворих. акустичний травма сенсоневральний приглухуватість

Метою роботи було дослідити показники різних ланок системи гемостазу у плазмі крові хворих з бойовою акутравмою.

Було обстежено 34 військових з бойовою акутравмою, які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМНУ». У всіх обстежених було виявлено перцептивні порушення слухової функції за даними суб'єктивної аудіометрії з низхідним типом тональної кривої. Контролем слугували 12 здорових нормальночуючих осіб, які не мали контакту із звуками високої інтенсивності. Усі пацієнти були поділені на 2 групи за тривалістю захворювання: до 2-х місяців - 1 група та більше 2-х місяців - 2 група.

Об'єктом досліджень була плазма крові, отримана стандартним методом: з кубітальної вени натщесерце у пластикову пробірку з 3,8% натрій цитратом у співвідношенні 9:1 [2]. Концентрацію фібриногену визначали методом Бєліцера та співавт. [3]. Активований частково тромбопластиновий час (АЧТЧ) вимірювали із застосуванням тест системи фірми «Ренам-У (Україна). Активність протеїну С та протромбіновий час (ПЧ) визначали із використанням наборів реактивів фірми «Siemens». (США). Також було застосовано тести на визначення екамулінового часу (ЕЧ) та функціонально неактивних форм протромбіну (ФНФП) [4]. Вимірювання розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК) проводилось напівкількісним методом Беліцера-Варецької [5]. Вміст розчинного фібрину (РФ) та D-димеру визначали із застосуванням імунодіагностичних тест-систем «DIA-фібрин розчинний та D-димер» («Діапроф- Мед», Україна). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету програм для статистичної обробки біометричних данихWinPEPI.

В результаті проведених нами досліджень було встановлено, що рівень фібриногену у хворих на СНП обох досліджуваних груп істотних змін не зазнавав і залишався на рівні контролю. Показник АЧТЧ у пацієнтів з СНП 1 -ї групи виявився вірогідно подовженим в 1,6 рази порівняно з контролем. Натомість у хворих 2-ї групи - відповідно в 1,4 рази. ПЧ у пацієнтів на СНП чия хвороба тривала до 2-х місяців виявився вірогідно подовженим в 1,9 рази порівняно з контролем. Натомість у хворих чия хвороба тривала понад 2-а місяці - відповідно в 2,3 рази, що може свідчити про порушення балансу між ланками системи зсідання крові. Такі показники, як ЕЧ та ФНФП у пацієнтів обох досліджуваних груп залишались на рівні відповідних показників контролю. Рівень протеїну С у хворих на СНП 1 -ї групи виявився зменшеним, але на рівні тенденції порівняно з контролем. У пацієнтів 2-ї групи вищевказаний показник був вірогідно зменшеним в 1,7 рази, що, ймовірно, може свідчити про порушення балансу коагуляція-антикоагуляція-фібриноліз у бік коагуляції, пригнічення фібринолізу та асоціюватися з тромбозом [6]. При визначенні рівню РФМК встановлено що, у хворих на СНП з тривалістю захворювання до 2-х місяців він становив 10,00 ± 4,40, а у пацієнтів чия хвороба тривала понад 2-а місяці - 62,00 ± 9,50 відносно контролю.

Крім того, нами було встановлено підвищення концентрації D-димеру у хворих на СНП 1 -ї групи в 1,3 рази порівняно з групою контролю. У пацієнтів 2 - ї групи вищевказаний показник був на рівні контрольних значень. Концентрація розчинного фібрину у хворих на СНП чия хвороба тривала до 2 - х місяців почала підвищуватись порівняно з контролем. У пацієнтів на СНП чия хвороба тривала понад 2-а місяці його концентрація у 4,3 рази була вищою відносно її контрольної величини, тобто, концентрація РФ збільшується по мірі тривалості захворювання. Підвищення рівню D-димеру може опосередковано вказувати на утворення фібрину у плазмі крові, його стабілізацію фактором XI ІІа та лізис стабілізованого фібрину плазміном. За наявності рівноваги між системами згортання крові та фібринолізу кількість D-димеру пропорційна кількості розщепленого фібрину. У разі порушення рівноваги між цими двома системами та превалювання процесів утворення та стабілізації фібрину над його руйнуванням концентрація D-димеру може залишатися у межах норми, а рівень РФ - підвищуватися [7].

Таким чином у хворих на СНП, яка розвилась через акутравматичні ураження, отримані внаслідок бойових дій, встановлено порушення балансу між ланками системи зсідання крові. Виявлені зміни свідчать про невисоку ймовірність розвитку тромботичних ускладнень. Комплексне визначення розглянутих показників дозволяє вдосконалити діагностику протромбічних станів та тромбозу при ураженні слухової системи внаслідок акубаротравми. Це в подальшому дасть змогу поглибити розуміння патогенезу слухових порушень отриманих в умовах бойових дій.

Список використаних джерел

1. Korshniak,V.O. (2016). Impact of a blast wave on the formation of neurological symptoms in patients with combat traumatic brain injury. Internationalneurologicaljournal, 5(83), 83 с.

2. Меньшиков, В.В. (1987). Лабораторные методы исследования в клинике. Справочник, Москва, 368 с.

3. Белицер, В.А. Варецкая, Т.В.; Веремеенко, К.Н. и др. (1983). Методы определения фибриногена и компонентов фибринолиза плазмы крови человека. Методические рекомендации, Киев,20 с.

4. Платонова, Т.Н., Заичко, Н.В., Чернишенко, О.В. (2010). Оценка информативности и прогностической значимости традиционных скрининговых дополнительных лабораторных тестов для диагностики тромбофилии. Лабораторна діагностика, 4 (54), 3-10.

5. Варецкая, Т.В. (1992). Определение растворимого фибрина в крови. Клин. лаб. діагностика, 7-8, 10-14.

6. Kulman, S.S., SabuA.A. (2019). Fibrinolitic enzymes for thrombotic therapy. in: Therapeutic Enzymes: function and clinical implications. Advances in Experimental Medicine and Biology, 1148, 345-382.

7. Луговской, Э.В., Колесникова, И.Н., Платонова, Т.Н. и др. (2013). Одновременное количественное определение растворимого фибрина и D-димера в плазме крови для оценки угрозы тромбообразования. Клиническая медицина, 11,38-44.

Размещено на Allbest.ru