Сучасні уявлення про виникнення уражень та частоту проявів сіалозу у пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський державний медичний університет, Україна

Сучасні уявлення про виникнення уражень та частоту проявів сіалозу у пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози

Чеботар О.А., канд.мед.наук, асистент кафедри стоматології

факультету післядипломної освіти

Анотація

У цій статті розглядається актуальність огляду сучасних уявлень про виникнення уражень та частоту проявів сіалозу у пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози.

Ключові слова: сіалоз, гіпотиреоз, слинні залози, ротова рідина.

Серед усіх стоматологічних захворювань хвороби слинних залоз зустрічаються відносно часто і складають від 2,3% до 7% [1 -2]. З них на частку хронічного сіалоденіту і сіалозів припадає 42% - 54,4%. В останні роки відзначається збільшення запальних і дистрофічних захворювань слинних залоз, особливо сіалозу, у віковій групі 18 - 25 років [3]. Також останнім часом до хірургів-стоматологів почастішали звернення пацієнтів з різними ендокринними захворюваннями.

Реактивно-дистрофічні захворювання слинних залоз -- сіалози, що виникають у відповідь на деякі захворювання органів і систем людини, нерідко зустрічаються в практиці лікаря-стоматолога. Особливо часто ця патологія виникає у хворих із захворюваннями ендокринної, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту і печінки [4-5]. Припускають, що патологічні процеси в слинних залозах і деякі захворювання організму мають загальні, генетично обумовлені причини і вроджені передумови [6].

В даний час доведено, що слинні залози є органами - мішенями, які чуйно реагують на різні фізіологічні та патологічні зміни в організмі -- вагітність, клімакс, цукровий діабет, захворювання крові, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи та ін.. Встановлено, що біологічна значущість слинних залоз людини набагато більша, ніж передбачалося раніше, в зв'язку з тим, що вони самостійно виробляють або містять ряд біологічно активних речовин, які мають значний вплив на повноцінний розвиток окремих систем регуляції організму і їх формування.

Перебуваючи в тісному зв'язку з різними системами, слинні залози реагують на зміни в них розвитком патологічних процесів, клінічно виявляють себе іноді тільки на пізніх стадіях захворювання у вигляді безболісної припухлості слинних залоз непухлинного характеру. Ці реактивно-дистрофічні зміни в слинних залозах проявляються їх збільшенням, порушенням видільної та секреторної функції. Разом з тим не завжди можна встановити, який загальний патологічний процес є його причиною. У таких випадках зміни в слинних залозах мають бути приводом для повного обстеження хворого з метою його виявлення [7-8].

Відомо, що зниження функції щитоподібної залози викликає зниження інкреторної й екскреторної активності слинних залоз. Тому ураження слинних залоз і органів порожнини рота, що виникає у відповідь на різні патологічні процеси в організмі, є однією з актуальних проблем сучасної стоматології.

Гіпертрофія слинних залоз може бути самостійною (первинною), або проявлятися вторинно в результаті опромінення, при ендокринних і обмінних захворюваннях [9-10].

Найбільш ранні роботи, присвячені характеру взаємозв'язку слинних залоз з іншими ендокринними залозами і їх значення для організму на клінічних прикладах показав Smith Р.[11]. Трофічна функція слини полягає в підтримці постійного зволоження слизової оболонки порожнини рота, високого рівня регенерації тканин і належного рівня метаболічних процесів 12].

Метаболічні сіалози представляють найменш вивчене захворювання, нечисленні відомості про них представлені в монографії Л. Сазама [13], в оглядах літератури Munzel М. [14], Bucci Е., Mignogma У. [15], у власних спостереженнях Seifert G., Donath К. [16-17].

В останні роки відзначається помітне зростання числа захворювань щитоподібної залози, на цьому тлі виражені зміни слинних залоз і органів порожнини рота пов'язували переважно з промисловими і природними екологічними факторами. Однак, в кожній клімато-географічній зоні існує властиві тільки цьому регіону екологічні фактори, специфічну особливість яких відображає функціональний стан щитоподібної залози [18-19].

Деякі автори відзначили значну варіабельність показників частоти ураження слинних залоз на тлі ендокринних захворювань не тільки в різних країнах, але і в окремих регіонах однієї і тієї ж країни [20].

Слинні залози, будучи органами ендокринної секреції, тонко реагують на порушення діяльності інших залоз внутрішньої секреції [20-24]. Переконливим прикладом, що підтверджує ендокринну функцію слинних залоз, є виділення ними гормону паротину. Крім того, слина людини містить білок, що зв'язує вітамін РР. Цей білок (аноерітеїн) може синтезуватися слинними залозами, що вказувало на його місцеве походження [25].

Без сумніву слинні залози беруть участь в забезпеченні гормонального режиму організму в нормі і при ендокринних порушеннях, що, в свою чергу, призводить до виникнення в них різних патологічних станів.

Слинні залози є першим секреторним органом травної системи, що визначає запуск всього травного тракту. Вони виробляють у великих кількостях різні ферменти, що володіють травними, антимікробними та ретуляторними властивостями [26].

Клінічні спостереження та експериментальні дослідження дозволяли вважати, що слинні залози беруть участь в ендокринний регуляції [27].

В останні роки були зроблені ряд експериментальних і клінічних досліджень, які підтвердили зв'язок функції слинних залоз зі станом щитоподібної. Приводом для цих досліджень послужили численні клінічні спостереження про залежність функціонального стану слинних залоз від функціонування щитоподібної залози [28].

В окремих випадках спостерігалися дистрофія і склероз, а також зменшення розмірів часточок слинних залоз, що призводило до розвитку такого патологічного процесу, як ксеростомія.

Повільний і безболісний розвиток, недостатньо симптомів клінічного прояву сіалозу ускладнювали його розпізнавання, особливо на ранніх стадіях перебігу, тому для ранньої діагностики пропонувалося використання функціонально-діагностичних тестів, заснованих на зміні складу слини, коригуючи зі ступенем ураження слинних залоз [29].

На жаль, клінічні прояви сіалозів, оцінка результатів діагностичних методів дослідження в літературі описані суперечливо в залежності від уявлень авторів про сутність захворювання [30].

А.Б. Денісов і В.В. Афанасьев повідомили, що в привушних слинних залозах білкового типу розвивалися атрофія і дискомплексація ацинусів. У залозах змішаного типу -- спостерігався некроз ацинарних клітин, виражений набряк строми, дистрофія протоків. При цьому виникав виражений застій слини в протоках [20-21].

М. Fulor описав гіпертрофію слинних залоз при гіпотиреозі, механізм якої не відомий [31].

На тісний зв'язок слинних залоз з функціональним станом щитоподібної залози вказали М.Л. Піскунов, І.В. Ромачева [32]. Автори встановили, що при гіпотиреоїдних станах відбувалося зниження функціональної активності слинних залоз. Це свідчило про необхідність обстеження хворих з патологією щитоподібної залози з метою виявлення груп ризику розвитку в подальшому запальних і дистрофічних захворювань слинних залоз.

Тісний зв'язок захворювань слинних залоз і порожнини рота з щитоподібною залозою доведено багатьма дослідженнями [33-34]. При видаленні щитоподібної залози або пригніченні її функції спостерігалася атрофія слинних залоз. Видалення привушних залоз супроводжувалося гіпертрофією щитоподібної залози.

Рибакова встановила, що введення тироксину тваринам призводить до збільшення маси слинних залоз за рахунок гіперплазії їх кінцевих компонентів, особливо слинних трубочок [35].

А.Д. Луканева при експериментальному гіпер- і гіпотиреозі щурів виявила, що введення тиреоїдину призводило до збільшення накопичення нуклеїнових клітин в тканинах ясен і слинних залоз зі збільшенням секреції в 2 рази [36].

На тлі аутоімунного тиреоїдиту, базедової хвороби, відбувалося зниження функції слинних залоз, що призводило до ксеростомії і зниження протимікробної функції слини [37].

При захворюваннях щитоподібної залози відзначалося зниження в'язкості слини і сухість рота [38].

Поєднання сіаладеноза з вузлуватим зобом відзначали В.Н. Матина,

А.І. Кірсанов [39]. В експерименті на тваринах було доведено взаємозв'язок щитоподібної і великих слинних залоз, їх роль в метаболізмі йоду і синхронній дії на обмін кальцію.

Фактор росту епітелію, синтезований слинними залозами, активував проліферацію клітин щитоподібної залози, збільшував запас колоїду, одночасно гальмуючи диференціювання цих клітин, пригнічуючи їх здатність захоплювати йод [40].

Fabian Т. [41], Labussiere A.S. [42] встановили, що при видаленні щитоподібної залози відбувалася гіпертрофія слинних залоз, посилювалася активність дегідрогенази і неспецифічної естерази.

Отже, важливість повноцінного функціонування слинних залоз, їх тісний зв'язок з діяльністю різних органів і систем організму, зокрема щитоподібної залози, не викликають сумніву [43-47].

Оскільки за останні роки відбулося збільшення запальних і дистрофічних захворювань слинних залоз, особливо сіаладенозу, зокрема у пацієнтів з ендокринними порушеннями, очевидна актуальність дослідження нових методів діагностики змін слинних залоз та їх лікування при захворюваннях щитоподібної залози.

Список використаних джерел

[1] Nonzee V. Xerostomia, hyposalivation and oral microbiota in patients using antihypertensive medication / V. Nonzee, S. Manopatanakul, S. O. Khovidhunkit // Med Assoc Thai. - 2012. - Vol. 95, N 1. - P. 96-104.

[2] Клинико-морфологические аспекты лучевой диагностики заболевании” слюнных желез / Т. В. Семенова, В. В. Пирогова, А. И. Григорьян [и др.] // Наукові огляди. - 2006. - № 2. - С. 44-46.

[3] Рунова М. Б. Современные принципы диагностики и лечения заболевании слюнных желез / М. Б. Рунова // Стоматология. - 2011. - № 3. - С. 152-156.

[4] Афанасьев В. В. Состояние слюнных желез и слизистои оболочки полости рта у больных с хроническим гепатитом / В. В. Афанасьев, А. В. Муромцев, Н. В. Деркач // Стоматология. - 2008. - Т. 87, № 2. - С. 31 -33.

[5] Шепітько І. В. Зміни представництва лейкоцитів в слинних залозах при різних функціональних станах / І. В. Шепітько, Д. В. Цуканов, Г. А. Єрошенко // Вісн. пробл. біології і медицини. - 2011. - Вип. 2, Т. 1. - 294 с.

[6] Pathogenic role of immune response to M3 muscarinic acetyleholine recepror in Sjogren's syndrome-Like sialoadenitis / M. Lizuka, E. Wakamatsu, H. Tsuboi [et al.] // Autoimmun. - 2018. - Vol. 35, N 4. - P. 383-389.

[7] Лесовая И. Г. Некоторые аспекты этиологии хронических неопухолевых заболеваний слюнных желез / И. Г. Лесовая // Вісн. стоматології. - 2001. - № 1. - С. 33-36.

[8] Афанасьев В. В. Смешанная слюна или ротовая жидкость Сиаладеноз, сиалоз или сиаладенопатия / В. В. Афанасьев // Стоматология. - 2010. - № 5. - С. 69.

[9] Лісова І. Г. Супутня патологія хворих на хронічні непухлинні захворювання слинних залоз / І. Г. Лісова // Укр. мед. альманах. - 2000. - № 5. - С. 106-109.

[10] Білаш В. П. Сучасні погляди на структурну організацію піднижньощелепних залоз людини та деяких лабораторних тварин (щурів, собак, морських свинок, кролів) /

B. П. Білаш, О. О. Шерстюк // Вісн. пробл. біології і медицини. - 2017. - № 1 (135). -C. 16-21.

[11] Smith J. Histopathology of salivary gland lesions / J. Smith. - Philadelphia, Monreal: Lippincott cop. - 2006. -182 p.

[12] Wright W. F. Management of oral sequelae / W. F. Wright // J. Dent Res. - 2017. - Vol. 66, N 2. - P. 699-702.

[13] Oral mucosal status and major salivary gland function / A. Wolf, P. S. Fox, J. A. Ship [et al.] // Oral Med. Oral Patrol. - 2015. - Vol. 85, N 1. - P. 49-54.

[14] Munzel M. Aspekte der sialadenosen / M. Munzel // J. Laryng. Rhin. - 2017. - N 50. - Р. 389-393.

[15] Bucci E. La xerostomia. Problemi etiopatagenetici, consideractioni dignostiche e terapeutiche / E. Bucci, M. Mignogna // Klin. Mcd. - 2007. - Vol. 102, N 5 (1). - P. 197-201.

[16] Seifert G. Classification on the pathohistology of diseases of the salivary glands / G. Seifert, K. Donath // Boitr. Path. - 2016. - Vol. 159. - P. 1 -32.

[17] Donath K. Ein poitrag zur Etiologie und patogenese der chronisch reziaiveerenden Parotitis / K. Donath, K. Gundbach // Dtsch. Zahnartztl. Z. - 2008. - N 34. - Р. 45-49.

[18] Abolson D. S. Salivary studies in alcoholic cirrhosis / D. S. Abolson, I. D. Mandel, M. Karmiol // 0ral surg. - 2016. - Vol. 41, N 2. - Р. 188-192.

[19] Mandel I. D. Parotid enlargement due to alcoholism / I. D. Mandel, H. Baurmach // J. Amer. Dent Ass. - 2011. - Vol. 82, N 22. - P. 369-373.

[20] Визначення впливу психотропних препаратів на функціональну активність слинних залоз в експерименті / В. Г. Шутурмінський, Л. С. Кравченко, О. В. Татаріна [та ін.] // Одес. мед. журнал. - 2010. - № 3 (119). - С. 55-57.

[21] Морфометрична характеристика слинних залоз щурів після введення прозерину і платифіліну / Г. А. Єрошенко, Д. В. Цуканов, І. В. Шепітько [та ін.] // Світ медицини та біології. - 2011. - № 3. - С. 7-10.

[22] Тарасенко Л. М. Залежність метаболічних змін у тканинах слинних залоз від стресостійкості щурів / Л. М. Тарасенко, К. С. Непорада // Мед. хімія. - 2004. - Т. 6, № 3. - С. 82-84.

[23] Major salivary gland function in patients with radiation -- induced xerostomia: Flow rates and sialochemistry / I. H. Valdez, J. C. Atkinson, J. A. Ship [et al.] // J. Radial. Onco. Bioi. Phys. - 2013. - Vol. 25. - P. 41 -47.

[24] Abdollahi M. Inhibition of rat parotid and submandibular gland functions by ofloxacin, a fluoroquinolone antibiotic / M. Abdollahi, Z. Isazadeh / Fundam. Clin. Pharmacol. - 2017. - Vol. 15. - P. 307-311.

[25] Sherby L. M. Saliva in health and desease: an appraisal and appraisal and aplate / L. M. Sherby // lnt. Dent. J. - 2017. - Vol. 50, N 3. - P. 40-61.

[26] Тимофеев А. А. Секреторная функция слюнных желез в норме / А. А. Тимофеев, А. А. Тимофеев, А. И. Весова // Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. стоматологів «Застосування сучасних методів діагностики, лікування та профілактики в стоматології». - Ужгород, 2011. - С. 307-308.

[27] Catalase in salivary gland striated and excretory duct cells. I. The distribution of cytoplasmic and particulate catalase and the presence of catalase-positive rods / J. S. Hanker, J. W. Preece, E. Jefferson Burkes [et al.] // Histochemical Journal. -- 2012. -- Vol. 9. -- P. 711-728.

[28] Asking B. Parasympathetic activation of amylase secretion in the intact and sympathetically denervated rat parotid gland / B. Asking, G. B. Proctor // Q. J. Exp. Physiol. -- 2009. -- Vol. 74. -- P. 45-52.

[29] Лоскутова Т. В. Комплексная диагностика и оценка результатов лечения заболеваний слюнных желез у больных сахарным диабетом: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. мед. наук: спец. 14.00.21 «Стоматология». - 2006. - 22 с.

[30] Serecy A. A. Protective role of brain ascorbic acid content against lipid peroxydation / A. A. Serecy, N. Schafler, M. Komlog // Experimentia. - 2011. - Vol. 34. - P. 1056-1057.

[31] Fulor M. Pouting sublingualis: enlarged salivary glands in myxoedema / M. Fulor //Lancet. - 2009. - Vol. 2. - P. 550-551.

[32] Косенко К. Н. Изучение изменений массы слюнних желез и степени атрофии альвеолярного отростка в динамике развития експериментального сахарного диабета / К. Н. Косенко, А. В. Скиба // Вісн. стоматології. - 2003. - № 2. - С. 2-5.

[33] Клінічна ендокринологія: підруч. / В. М.Хворостінка, В. М. Лісовий, Т. А. Моїсеєнко, Л. В. Журавльова; за ред. В. М. Хворостінки. - Київ: Медицина, 2009. - 544 с.

[34] Ендокринологія: підруч. для студентів вищ. мед. навч. закл. / За ред.

П. П. М. Боднара. - Вінниця: Нова Книга, 2010. - 464 с.

[35] Якимець М. М. Оцінка пародонту, слинних залоз і слизової оболонки рота у хворих на цукровий діабет / М. М. Якимець, М. З. Безкоровайна // Вісн. наук. досліджень. - 2008. - № 1. - С. 62-64.

[36] Тимофеев А. А. Секреторная функция больших и малых слюнных желез после удаления поднижнечелюстнои железы / А. А. Тимофеев, А. И. Весова // Соврем. стоматология. - 2011. - № 3 (57). - С. 125-127.

[37] Luisi M. Salivary steroid measurement: an afternative approach to plasma assays in assessing endocrine functions / M. Luisi, F. Franehi // Front. Oral Physiol. - 2009. - Vol. 5. - P. 124.

[38] Daws C. Physiological factors affecting salivary flows rate, oral surgar clearance and the sensation of dry mouth in man / C. Daws // J. Dent. Res. - 2007. - N 66. - P. 648-653.

[39] Гевкалюк Н. О. Структурно-функціональна організація секреторно-видільного відділу привушних слинних залоз / Н. О. Гевкалюк, П. А. Гасюк // Вісн. морфології'. - 2013. - № 1. - С. 42-45.

[40] Yuech-Chu L., Tseng et al. // J. of Clinical Endocrinol, and Metabolism. - 2013. - Vol. 69, N 4. - P. 771-775.

[41] Fabian T. et al. // Payzsmirigyirtas hatasa a nyalmirigyekre // Fogorv Szle. -2017. - V. 60,N 9. - P. 282-285.

[42] Hypertrophic des glandes salivaires et thyroidite de Hashimoto. Regression sous opotherapie substitutive / A. S. Labussiere, L. Vaillant, D. Goga [et al.] // Ann Dermatol Venereol. - 2017. - Vol. 116, N 1. - P. 39-41.

[43] Akker P. H. Submandibular gland function following transoral sialplithectomy /P. H. Akker, E. Busemann // Oral Surg. - 2013. - Vol. 56. - P. 351 -356.

[44] Donath K. Ein poitrag zur Etiologie und patogenese der chronisch rezidiveertnden. Parotitis / K. Donath, K. Gundbach // Dtsch. Zahnarzti. Z. - 2008. - N 34. - Р. 45- 49.

[45] Готовцева Л. П. Тиреоидные гормоны слюны в оценке функционального состояния гипофзарно-тиреоидной системы / Л. П. Готовцева, Г. Ф. Коротко,

Ю. В. Щербатых // Клин. лаб. диагностика. - 2002. - № 7. - С. 9-11.

[46] Bjornstrom M. Comparison between saliva stimulants and saliva substitutes in patients with symptoms related to dry mouth / M. Bjornstrom, T. Axell, D. Birkhed // Swed. Dent. - 2010. - Vol. 14, N 4. - P. 153-161.

[47] Морфологические и клинические параллели в исследовании околоушнои слюнной" железы / A. C. Газаль, В. Г. Изатулин, С. Г. Никоноров [и др.] // Актуальные проблемы морфологии: сб. науч. тр. - 2006. - С. 32-33.

Размещено на Allbest.ru