Оцінка фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами

Размещено на http://allbest.ru

Оцінка фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами

Бєлоусова О.Ю., Казарян Л.В.

Анотація

Вступ. Функціональні гастроінтестинальні розлади відомі протягом багатьох століть. Однак, це поняття з'явилося зовсім недавно, і в даний час є поширеною педіатричній проблемою.

Зацікавленість функціональною патологією є цілком виправданою і зрозумілою: незважаючи на те, що функціональні захворювання шлунково-кишкового тракту не становлять безпосередньої загрози для життя пацієнта, вони значною мірою знижують якість його життя. Проблема функціональних порушень, ускладнюється також тим фактом, що вони зачіпають всі верстви суспільства, незалежно від віку, соціально-економічного статусу, статі або расової приналежності.

Активний процес вивчення клініко-анамнестичних особливостей різних нозологічних форм, предикторів функціональних розладів, поєднаних функціональних розладів та підходів профілактики обумовлена ще й суттєвим економічним збитком за рахунок прямих і непрямих витрат на їх лікування. нозологічний гастроінтестінальний дитячий

Поширеність функціональних гастроінтестінальних розладів у світі сягає 40,3 %, а серед дитячої гастропатології займають одне з провідних місць. Більше половини дітей різних вікових категорій мають хоча б один із симптомів, що є причиною занепокоєння як у дитини, так і у батьків, а також тягне за собою порушення мікроклімату в родині. Пік розповсюдженості різноманітних симптомів порушень шлунково-кишкового тракту приходиться на шкільний вік та підлітків, які майже заповнюють прийом педіатра та дитячого гастроентеролога.

Якщо простежити еволюцію уявлень про функціональних розладів органів травлення, можна відзначити, що воно багато разів змінювалося та впливало на розуміння патогенезу та, особоливо, етіології цієї назології. Згідно Римського консенсусу IV (2016) функціональні гастроінтестинальні розлади визначають як розлади взаємодії вісі «кишка-мозок», враховуючи цю концепцію багато часу приділялось вивченню ролі різноманітних факторів: генетична схильність, інфекційна теорія, характер вигодовування у ранньому віці, гормональний дисбаланс, психологічний стан, харчові вподобання, спосіб життя та фізична активність.

Важливим аспектом вивчення предикторів функціональних розладів кишечнику є рівень фізичної активності дітей та підлітків. У процесі вивчення літературних даних було відмічено, що саме роль недостатньої фізичної активності у розвитку функціональних гастроінтестінальних розладів залишається не до кінця визначеною. Здебільше матеріали стосовно дорослого населення і критично мало серед дітей. Що ускладнює вивчення прогнозування та попередження більш тяжкого перебігу функціональної диспепсії і синдрому подразненого кишечнику, та, як слідство, оптимізувати терапію.

Мета дослідження оцінити рівень фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами.

Матеріали та методи дослідження. Під наглядом перебувало 72 дитини віком 8-14 років із функціональними гастроінтестінальними розладами. І групу дослідження склали 26 хворих на поєднані функціональної диспепсії та синдрома подразненого кишечнику, ІІ групу - 46 хворих на функціональну диспепсію. Контрольну групу склали 22 здорових дітей. Діагноз функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника встановлювали на підставі аналізу клінічних симптомів згідно Римських критеріїв IV (2016). Діагноз функціональна диспепсія встановлювали за наявністю таких симптомів як епігастральний біль, печія, відчуття раннбої ситості при вживанні їжі, постпрандіальна повнота, та здуття живота. За умовою зберігання симптомів останні 3 місяці та появою перших 6 місяців назад. Критеріями постановки діагноза синдрому подразненого кишечника був абдомінальний біль, який пов'язаний із дефікацією, частотою випорожнень, зміною форми калових мас та наявність перелічених хоча б 1 раз на тиждень останні 3 місяці.

Для оцінки фізичної активності дітей використано опитувальник PAQ-C, розроблений К. Ковальським, П. Крокером та Р. Доненом. Даний опитувальник дозволив оцінити скільки дитина приділяє уваги на спорт у вільний час, також оцінити фізичну активність не пов'язану із відвідуванням секцій, участь дитини на уроках фізкультури, поведінку у перервах між уроками (коротких та довгих), активність після навчання, у вечірній час, на вихідних. Також діти мали змогу оцінити свою фізичну активність за останній тиждень.

Результати дослідження. Загальний показник фізичної активності у дітей із поєднаними функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника складав 1,87 ± 0,07 і був нижчим у порівнянні із групою дітей із ФД (2,21 ± 0,05; p < 0,05) і контрольною групою (2,75 ± 0,05; p < 0,01). Загальний показник фізичної активності у дітей із функціональною диспепсією нижче, ніж у контрольної групи (р < 0,01).

Висновки. Недостаню фізичну активність можливо вважати фактором ризику розвитку функціональних гастроінтестінальних розладів у дітей.

Ключові слова: функціональні гастроінтестінальні розлади, функціональна диспепсія, синдром подразненого кишечнику, діти, фізична активність

Вступ

На сьогодні поширеність функціональних гастроінтестінальних розладів (ФГІР) згідно результатів глобального епідеміологічного дослідження (Rome Foundation Global Epidemiology Study) сягає 40.3% [1]. Згідно Римського консенсусу IV (2016) ФГІР - це розлади взаємодії «кишка - головний мозок» [2]. За останні десятиріччя увага дослідників приділялась вивченню таких патогенетичних факторів, як генетична схильність, вплив інфекцій та порушення кишкової мікробіоти, низько виражене запалення слизової оболонки ШКТ та порушення обміну 5-гідрокси- триптаміну [3]. Серед низки факторів, які є тригерами запуску складного механізму взаємодії «кишка - мозок» особливу увагу надають хронічному стресу, порушенню харчування, малорухомому способу життя та недостатній фізичній активності [4, 5, 6].

Роль гіподинамії у патогенезі ФГІР багато в чому невідома. На думку окремих вчених, дуже напружені вправи, такі як марафонський біг, можуть мати шкідливий вплив на функціювання кишечника, включаючи уповільнення транзиту, підвищення проникності кишечника і навіть ендотоксемію [7].

В той же час, помірні регулярні фізичні вправи потенційно можуть змінити мікробіом кишечника [8]. Вченими доведено, що мікроорганізми вивільняють певні нейроендокринні та імуномодулюючі фактори, які можуть знизити запальний і окислювальний стрес [9]. Помірні фізичні вправи, на думку дослідників, позитивно впливають на кишкову імунну систему, тоді як надмірні фізичні навантаження є імуносупресивними [10]. В інших дослід - женнях було показано, що фізична активність збільшує продукцію ендорфінів, що, ймовірно, зменшує вираженість симптомів, зокрема відчуття болю та покращує настрій пацієнтів [11]. Деякі дослідження виявили, що помірні фізичні вправи покращують евакуаторну функцію шлунку та кишечника [12]. Дослідження, що проведено серед дітей та підлітків, вка - зують на те, що рівень фізичної активності в останнє десятиріччя суттєво знизився, саме через захоплення користуванням комп'юте - рами, планшетами, смартфонами тощо [13]. Серед школярів існує ризик інтернет залежності, що призводить до підвищеної тривоги та депресії, які також є предикторами розвитку функціональної патології ШКТ [14, 15].

Недостатня фізична активність розглядається дослідниками, як на фактор, який в поєднанні з порушенням харчування та малорухомим способом життя сприяє виникненню функціональних гастроінтестінальних розладів. Зустрічаються також повідомлення щодо використання помірних фізичних вправ у якості провідного методу не медикаментозного лікування ФГІР [16, 17, 6]. В той же час відсутня інформація щодо впливу обмеження фізичного навантаження на формування «оверлап-синдрому» ФД та СПК у дітей. Таким чином вивчення рівня фізичної активності та її постійний контроль є важливим інструментом для оптимізації профілактики та лікування ФГІР у дітей.

Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення рівня фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами.

Матеріали та методи дослідження

Під наглядом перебувало 72 дитини віком 8-14 років із ФГІР. І групу дослідження склали 26 дітей із поєднаними ФД та СПК, у ІІ групу увійшло 46 дітей із ФД, в контрольну групу 22 здорових дітей.

Діагноз функціональної диспепсії та СПК встановлювали на підставі аналізу клінічних симптомів згідно Римських критеріїв IV (2016). Індекс маси тіла визначали за загальновідомою формулою, оцінювали методом стандартного сигнального відхилення [18].

Для оцінки ФА дітей використано опитувальник PAQ-C, розроблений К. Ковальським, П. Крокером та Р. Доненом, який орієнтований на старших дітей віком 8-14 років [19].

Опитувальник PAQ-C містить в собі 10 питань.

Перший пункт присвячено ФА дитини у вільний від занять час, а саме питання щодо займання окремими видами спорту як самостійно, так і в спортивних секціях.

Інші пункти з 2 -го по 8-й стосувались ФА дитини за останні 7 днів на заняттях фізичного виховання, під час коротких та довгих перерв у школі, ФА відразу після школи, у вечірній час та у вихідні дні, ураховувалась також самооцінка фізичного навантаження дітьми.

9-й пункт опитувальника присвячено вивченню середнього рівня ФА у окремі дні тижня. Кожний пункт оцінювався в балах від 1 до 5. Визначався загальний показник ФА дитини, як середнє арифметичне перших дев'яти пунктів.

Десятий пункт містив питання про будь-які незвичайні обставини (наприклад, хвороба), які вплинули або завадили фізичної активності дитини протягом семи днів, що передували оцінці.

Обробку статистичних даних проведено за допомогою пакету прикладних програм SPSS 19.0. Статистичний аналіз було проведено з використанням кількісних та якісних змінних.

Якісні дані було представлено у вигляді відсоткових часток, кількісні - у вигляді середнього та стандартної похибки (M ± m).

Для порівняння показників в незалежних вибірках застосовувався t-критерій Ст'юдента, %2 - квадрат.

Результати дослідження та їх обговорення

Середній вік дітей складав 10,9 ± 4,1 років. Переважна більшість дітей із ФГІР були жіночої статі (61 %).

Підчас вивчення нутритивного статусу було виявлено, що у 23,6 % дітей був ризик надлишку маси тіла, у 5,6 % дітей - надлишок маси тіла.

Таблиця 1

Частота клінічних симптомів у дітей з функціональними гастроінтестінальними розладами (%)

Table 1

Frequency of clinical symptoms in children with functional gastrointestinal disorders (%)

Примітка: відмінність показників І та ІІ груп: *р < 0,05

На біль у животі скаржилось 84,7 % хворих на ФГІР.

Серед диспепсичних симптомів у 23,6 % дітей відмічалось відчуття переповненості у животі після прийому їжі, у 19,4 % - відчуття раннього насичення. Більше третини дітей (38,9 %) скаржились на нудоту. Відрижка відмічалась у 19,4 % дітей, здуття живота - у 20,8 %. Порушення випорожнення спостерігалось у 36,1 % пацієнтів.

Закреп відмічався у 23,6 % випадків, діарея - у 5.5% хворих, чередування закрепу із діарєю - у 9 % дітей із ФГІР.

У дітей І групи з «оверлап-синдромом» у порівнянні з ІІ групою спостерігався більш тяжкий клінічний перебіг, що було обумовлено не тільки наявністю порушення випорожнення, але і більшою частотою таких клінічних симптомів, як абдомінальний біль (p < 0,05), відрижка (p < 0,05), здуття живота (p < 0,05) (табл. 1).

Під час оцінювання ФА у дітей, ми звертали увагу на участь у спортивних секціях та індивідуальну активність у вільний від занять час (катання на велосипеді, на роликах, на скейборді, гра у спортивні ігри у дворі, самостійне відвідування басейну, біг та ін.). Ці показники не відрізнялись у дітей І та ІІ групи, але були нижчими, ніж у здорових дітей (табл. 2).

Таблиця 2

Показники фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними захворюваннями (%)

Table 2

Indicators of physical activity in children with functional gastrointestinal diseases (%)

Примітки: відмінність показників І та ІІ груп:*р < 0,05; відмінність показників І та контрольної груп: #р < 0,05; ;;;;р < 0,01; ###р < 0,001; відмінність показників П і контрольної груп: "р < 0,05; ""р < 0,01; """р < 0,001.

Окремо вивчалась рухова діяльність дітей на уроках фізкультури, підчас короткої та обідньої перерв у школі. Як видно з таблиці 2, зазначені показники ФА не відрізнялась у хворих І та ІІ груп, але була нижчими, ніж у здорових дітей.Відповіді з анкет свідчать про те, що діти із ФГІР на перервах сиділи у класі або стояли у коридорах, в той час, як діти контрольної групи бігали, грали у рухові ігри тощо.

Оцінка ФА дітей проводилась також відразу після завершення занять та у вечірній час. Було виявлено, що фізичне навантаження у ці періоди було нижче у дітей І та ІІ груп у порівнянні з контрольною. Ці показники ФА були найнижчими у дітей із поєднаними ФД та СПК.

Окремо оцінювалась ФА дітей у вихідні дні та середня ФА кожного дня тижня. Ці показники також були нижчими у дітей І та ІІ груп у порівнянні із здоровими дітьми, а у хворих на поєднані ФД та СПК - нижче, ніж у хворих на ФД.

Дітям було запропоновано оцінити свою ФА за останній тиждень. Самооцінка ФА була вірогідно нижчою у дітей І та ІІ груп у порівнянні з контрольною групою. У дітей із поєднаними ФД та СПК самооцінка була нижче, ніж у дітей із ФД.

Результати анкетування дозволили визначити загальну показник ФА, який був нижче у дітей І та ІІ групи у порівнянні з контрольною групою (р < 0,01 та p < 0,05 відповідно). У дітей із поєднаними ФД та СПК загальний показник ФА був вірогідно нижче, ніж у дітей із ФД (p < 0,05).

За даними літератури загальний показник фізичної активності у дітей коливається від 2,85 до 3,16 [19].

Результати нашого дослідження вказують на те, що навіть у здорових дітей фізична активність не досягала цього рівня, що має викликати занепокоєння у батьків та вчителів. Значне зниження фізичної активності у дітей із функціональними розладами ШКТ, особливо у дітей із «оверлап-синдромом» ФД та СПК, може свідчити про негативний вплив гіподинамії на їх формування. Урегулювання фізичного навантаження дітей в умовах шкільного та позашкільного виховання, на нашу думку, може сприяти попередженню розвитку функціональних розладів ШКТ у дітей.

Висновки

1. Фізична активність дітей із функціональними розладами ШКТ нижче , ніж у здорових дітей.

2. Фізична активність у дітей із поєднаними функціональною диспепсією та синдромом подразненого кишечника нижче, ніж у дітей із функціональною диспепсією.

3. Недостаню фізичну активність можливо вважати фактором ризику розвитку функціональних гастроінтестінальних розладів у дітей.

Список літератури

1. Sperber AD, Bangdiwala SI, Drossman DA, et al. Worldwide Prevalence and Burden of Functional Gastrointestinal Disorders, Results of Rome Foundation Global Study. Gastroenterology. 2021;160(1):99- 114.e3. DOI: https://doi.org/10.1053Zj.gastro.2020.04.014

2. Drossman DA, Tack J, Ford AC, Szigethy E, Tornblom H, Van Oudenhove L. Neuromodulators for Functional Gastrointestinal Disorders (Disorders of Gut-Brain Interaction): A Rome Foundation Working Team Report. Gastroenterology. 2018;154(4):1140-1171.e1. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro. 2017.11.279

3. Holtmann G, Shah A, Morrison M. Pathophysiology of Functional Gastrointestinal Disorders: A Holistic Overview. Dig Dis. 2017;35 Suppl 1:5-13. DOI: https://doi.org/10.1159/000485409

4. Jones MP, Faresjo A, Beath A, Faresjo T, Ludvigsson J. Abdominal Pain in Children Develops With Age and Increases With Psychosocial Factors. Clin Gastroenterol Hepatol. 2020;18(2):360-367.e1. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cgh.2019.04.036

5. Pesce M, Cargiolli M, Cassarano S, et al. Diet and functional dyspepsia: Clinical correlates and therapeutic perspectives. World J Gastroenterol. 2020;26(5):456-465. DOI: https://doi.org/10.3748/wjg.v26.i5.456

6. Koloski NA, Jones M, Walker MM, Holtmann G, Talley NJ. Functional dyspepsia is associated with lower exercise levels: A population-based study. United European Gastroenterol J. 2020;8(5):577-583. DOI: https://doi.org/10.1177/2050640620916680

7. Costa RJS, Snipe RMJ, Kitic CM, Gibson PR. Systematic review: exercise-induced gastrointestinal syndrome-implications for health and intestinal disease. Aliment Pharmacol Ther. 2017;46(3):246-265. DOI: https://doi.org/10.1111/apt. 14157

8. Jurdana, M., & Barlic Maganja, D. (2023). Regular Physical Activity Influences Gut Microbiota with Positive Health Effects. IntechOpen. DOI: https://doi.org/10.5772/intechopen.110725

9. Sohail MU, Yassine HM, Sohail A, Thani AAA. Impact of Physical Exercise on Gut Microbiome, Inflammation, and the Pathobiology of Metabolic Disorders. Rev Diabet Stud. 2019;15:35-48. DOI: https://doi.org/10.1900/RDS.2019.15.35

10. Valdes-Ramos R, Martinez-Carrillo BE, Aranda-Gonzalez II, et al. Diet, exercise and gut mucosal immunity. Proc Nutr Soc. 2010;69(4):644-650. DOI: https://doi.org/10.1017/S0029665110002533Valdes-

11. Basso JC, Suzuki WA. The Effects of Acute Exercise on Mood, Cognition, Neurophysiology, and Neurochemical Pathways: A Review. Brain Plast. 2017;2(2):127-152. Published 2017 Mar 28. DOI: https://doi.org/10.3233/BPL-160040

12. Matsuzaki J, Suzuki H, Masaoka T, Tanaka K, Mori H, Kanai T. Influence of regular exercise on gastric emptying in healthy men: a pilot study. J Clin Biochem Nutr. 2016;59(2):130-133. DOI: https://doi.org/10.3164/jcbn.16-29

13. Mitchell J. Physical Inactivity in Childhood from Preschool to Adolescence. ACSMs Health Fit J. 2019;23(5):21-25. DOI: https://doi.org/10.1249/fit.0000000000000507

14. Кротенко ВІ, Міщенко ОЕ. Трансформація поняття інтернет-залежності як форми адиктивної поведінки в контексті діджиталізації сучасного суспільства. Науковий часопис.2022;43:105-115 DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series19.2022.43.11

15. Tymofiyeva O, Yuan JP, Kidambi R, et al. Neural Correlates of Smartphone Dependence in Adolescents. Front Hum Neurosci. 2020;14:564629. Published 2020 Oct 7. DOI: https://doi.org/10.3389/ fnhum.2020

16. Sadeghian M, Sadeghi O, Hassanzadeh Keshteli A, Daghaghzadeh H, Esmaillzadeh A, Adibi P. Physical activity in relation to irritable bowel syndrome among Iranian adults. PLoS One. 2018;13(10):e0205806. Published 2018 Oct 18. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0205806Sadeghian M

17. Seidenfaden S, Ormarsson OT, Lund SH, Bjornsson ES. Physical activity may decrease the likelihood of children developing constipation. Acta Paediatr. 2018;107(1):151-155. DOI: https://doi.org/10.1111/ apa.14067

18. WHO Child Growth Standards Department of Nutrition for Health and Development https://www.who.int/tools/child-growth-standards

19. Kowalski KC, Crocker PRE, Honours RDBsc/ The Physical Activity Questionnaire for Older Children (PAQ-C) and Adolescents(PAQ-A)Manual(2004). August 2004, College of Kinesiology, University of Saskatchewan, 87 Campus Drive, Saskatoon, SK, Canada, S7N 5B2. Available from: https://www.prismsports.org/UserFiles/file/ PAQ_manual_ ScoringandPDF.pdf

Abstract

Evaluation of the physical activity in children with functional gastrointestinal disorders

References

1. Sperber AD, Bangdiwala SI, Drossman DA, et al. Worldwide Prevalence and Burden of Functional Gastrointestinal Disorders, Results of Rome Foundation Global Study. Gastroenterology. 2021;160(1):99- 114.e3. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro.2020.04.014

2. Drossman DA, Tack J, Ford AC, Szigethy E, Tornblom H, Van Oudenhove L. Neuromodulators for Functional Gastrointestinal Disorders (Disorders of Gut-Brain Interaction): A Rome Foundation Working Team Report. Gastroenterology. 2018;154(4):1140-1171.e1. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro. 2017.11.279

3. Holtmann G, Shah A, Morrison M. Pathophysiology of Functional Gastrointestinal Disorders: A Holistic Overview. Dig Dis. 2017;35 Suppl 1:5-13. DOI: https://doi.org/10.1159/000485409

4. Jones MP, Faresjo A, Beath A, Faresjo T, Ludvigsson J. Abdominal Pain in Children Develops With Age and Increases With Psychosocial Factors. Clin Gastroenterol Hepatol. 2020;18(2):360-367.e1. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cgh.2019.04.036

5. Pesce M, Cargiolli M, Cassarano S, et al. Diet and functional dyspepsia: Clinical correlates and therapeutic perspectives. World J Gastroenterol. 2020;26(5):456-465. DOI: https://doi.org/10.3748/wjg.v26.i5.456

6. Koloski NA, Jones M, Walker MM, Holtmann G, Talley NJ. Functional dyspepsia is associated with lower exercise levels: A population-based study. United European Gastroenterol J. 2020;8(5):577--583. DOI: https://doi.org/10.1177/2050640620916680

7. Costa RJS, Snipe RMJ, Kitic CM, Gibson PR. Systematic review: exercise-induced gastrointestinal syndrome-implications for health and intestinal disease. Aliment Pharmacol Ther. 2017;46(3):246--265. DOI: https://doi.org/10.1111/apt. 14157

8. Jurdana, M., & Barlic Maganja, D. (2023). Regular Physical Activity Influences Gut Microbiota with Positive Health Effects. IntechOpen. DOI: https://doi.org/10.5772/intechopen.110725

9. Sohail MU, Yassine HM, Sohail A, Thani AAA. Impact of Physical Exercise on Gut Microbiome, Inflammation, and the Pathobiology of Metabolic Disorders. Rev Diabet Stud. 2019;15:35-48. DOI: https://doi.org/10.1900/RDS.2019.15.35

10. Valdes-Ramos R, Martinez-Carrillo BE, Aranda-Gonzalez II, et al. Diet, exercise and gut mucosal immunity. Proc Nutr Soc. 2010;69(4):644-650. DOI: https://doi.org/10.1017/S0029665110002533Valdes-

11. Basso JC, Suzuki WA. The Effects of Acute Exercise on Mood, Cognition, Neurophysiology, and Neurochemical Pathways: A Review. Brain Plast. 2017;2(2):127-152. Published 2017 Mar 28. DOI: https://doi.org/10.3233/BPL-160040

12. Matsuzaki J, Suzuki H, Masaoka T, Tanaka K, Mori H, Kanai T. Influence of regular exercise on gastric emptying in healthy men: a pilot study. J Clin Biochem Nutr. 2016;59(2):130-133. DOI: https:// doi.org/10.3164/jcbn.16-29

13. Mitchell J. Physical Inactivity in Childhood from Preschool to Adolescence. ACSMs Health Fit J. 2019;23(5):21-25. DOI: https://doi.org/10.1249/fit.0000000000000507

14. Krotenko VI, Mishchenko OE. Transformatsiia poniattia internet-zalezhnosti yak formy adyktyvnoi povedinky v konteksti didzhytalizatsii suchasnoho suspilstva. Naukovyi chasopys.2022;43:105-115 DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series19.2022.43.11 [Ukraine]

15. Tymofiyeva O, Yuan JP, Kidambi R, et al. Neural Correlates of Smartphone Dependence in Adolescents. Front Hum Neurosci. 2020;14:564629. Published 2020 Oct 7. DOI: https://doi.org/10.3389/ fnhum.2020

16. Sadeghian M, Sadeghi O, Hassanzadeh Keshteli A, Daghaghzadeh H, Esmaillzadeh A, Adibi P. Physical activity in relation to irritable bowel syndrome among Iranian adults. PLoS One. 2018;13(10):e0205806. Published 2018 Oct 18. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0205806Sadeghian M

17. Seidenfaden S, Ormarsson OT, Lund SH, Bjornsson ES. Physical activity may decrease the likelihood of children developing constipation. Acta Paediatr. 2018;107(1):151-155. DOI: https://doi.org/10.1111/ apa.14067

18. WHO Child Growth Standards Department of Nutrition for Health and Development https://www.who.int/tools/child-growth-standards

19. Kowalski KC, Crocker PRE, Honours RDBsc/ The Physical Activity Questionnaire for Older Children (PAQ- C) and Adolescents(PAQ-A)Manual(2004). August 2004, College of Kinesiology, University of Saskatchewan, 87 Campus Drive, Saskatoon, SK, Canada, S7N 5B2. Available from: https://www.prismsports.org/ UserFiles/ file/ PAQ_manual_ScoringandPDF.pdf

Размещено на Allbest.ru