Особливості морфології хронічних ран за умов використання різних методик впливу на рановий процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості морфології хронічних ран за умов використання різних методик впливу на рановий процес

Аль Джехані Наіф Абдулела М., аспірант кафедри хірургії ФПО, Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України

Анотація

Збагачена тромбоцитами плазма (PRP) широко використовується в різних галузях медицини для покращення регенерації тканин. Хронічні рани характеризуються тривалою фазою запалення, що включає безперервне руйнування білків матриці та факторів росту. Коли нормальний процес загоєння порушується, рана може набути хронічного характеру, що призводить до зупинки фази хронічного запалення. Очищення нежиттє¬здатних тканин необхідне для поліпшення та загоєння ран і вважається наріжним каменем лікування гострої або хронічної рани.

При інтерпретації результатів виявлено ендотеліальні клітини з проліферативними змінами, розширення капілярів у грануляційній тканині. На межі некротично змінених тканин спостерігали шар повнокровних, розширених, неправильної форми капілярів синусоїдального типу. Поряд з цим спостерігали порушену архітектоніку судинної сітки грануляційної тканини, купчасте розміщення капілярів із тенденцією до склерозування. Виявляли формування місць ангіоматозу, представлених поліморфними розширеними капілярами. Описані клітинні муфти з плазматичних клітин і лімфоцитів, навколо яких розташувались елементи пухкої сполучної тканини були у всіх хворих незалежно від етіології рани. Фібропластична реакція характеризувалась своєю неоднорідністю та неспецифічністю, що відобража¬лось у тому, що щільної структури фіброз розташовувався осередками на тлі пухких ділянок неоднорідності. На рахунок епідермісу, то відмічалось стоншення епітеліального шару, акантоз, а при вираженій запальній інфільтрації спостерігалась гіперплазія псевдоепітеліоматозного характеру. Слід зазначити в даному випадку були відсутні специфічні критерії зміни епітеліального шару. При цьому морфологічно були відсутні специфічні критерії і зміни епітеліального шару, що підтверджували б причинно- наслідковий фактор захворювання. Гіпоплазія траплялася в поодиноких випадках, що підтверджувало непостійність даного показника.

Постійною гістологічною ознакою рани перед лікуванням був некроз, артеріальні судинні петлі в стані фібриноїдного некрозу, стаз та тромби в просвіті дрібних судин. На 14 -ту добу у пацієнтів після ін'єкцій плазми збагаченої тромбоцитами у грануляційній тканині спостерігаються волокнисті структури, що свідчить про краще її дозрівання, ніж при класичній методиці та при використанні ультразвукового дебридменту. Показники щільності та площі судин вищі відповідно на 9,5 % та 18,3 % ніж у першій групі та на 8,6 % та 14,4 % ніж у другій групі.

Ключові слова: хронічна рана, ультразвуковий дебридмент, плазма збагачена тромбоцитами, морфологія.

Abstract

M. Aljehani Naif Abdulelah PhD student, Department of Surgery of Postgraduate Education, I. Horbachevsky Ternopil National Medical University

CHARACTERISTICS OF THE MORPHOLOGY OF CHRONIC WOUNDS UNDER THE CONDITIONS OF USING DIFFERENT METHODS OF INFLUENCE ON THE WOUND PROCESS

Platelet-rich plasma (PRP) is widely used in various fields of medicine to improve tissue regeneration. Chronic wounds are characterized by a prolonged phase of inflammation, which includes continuous destruction of matrix proteins and growth factors. When the normal healing process is disturbed, the wound can become chronic, which leads to the cessation of the phase of chronic inflammation. Debridement of non-viable tissue is essential for wound healing and improvement and is considered the cornerstone of acute or chronic wound management.

When interpreting the results, endothelial cells with proliferative changes, expansion of capillaries in the granulation tissue were found. A layer of full-blooded, expanded, irregularly shaped capillaries of the sinusoidal type was observed at the border of necrotically changed tissues. Along with this, disturbed architecture of the vascular network of granulation tissue, clustered arrangement of capillaries with a tendency to sclerosing was observed. The formation of angiomatosis sites, represented by polymorphic dilated capillaries, was detected. The described cellular clutches of plasma cells and lymphocytes, around which elements of loose connective tissue were located, were present in all patients, regardless of the etiology of the wound. The fibroplastic reaction was characterized by its inhomogeneity and non-specificity, which was reflected in the fact that densely structured fibrosis was located in cells against the background of loose areas of inhomogeneity. At the expense of the epidermis, there was thinning of the epithelial layer, acanthosis, and hyperplasia of a pseudoepitheliomatous nature was observed with pronounced inflammatory infiltration. It should be noted that in this case there were no specific criteria for the change of the epithelial layer. At the same time, morphologically, there were no specific criteria and changes in the epithelial layer that would confirm the causal factor of the disease. Hypoplasia occurred in isolated cases, which confirmed the instability of this indicator.

Necrosis, arterial vascular loops in a state of fibrinoid necrosis, stasis and thrombi in the lumen of small vessels were a constant histological feature of the wound before treatment. On the 14th day, patients after injections of plasma enriched with platelets have fibrous structures in the granulation tissue, which indicates better maturation of the tissue than with the classical method and when using ultrasonic debridement. The density and area of blood vessels are higher, respectively, by 9.5% and 18.3% than in the first group and by 8.6% and 14.4% than in the second group.

Keywords: chronic wound, ultrasound debridement, plasma enriched with platelets, morphology.

Постановка проблеми

Загоєння ран - це скоординований динамічний процес відновлення тканин, опосередкований взаємодією молекулярних сигналів за участю медіаторів, таких як фактори росту, цитокіни та хемокіни, а також клітинних подій [1]. Нормальний процес загоєння ран включає три фази: запалення, формування тканин і ремоделювання тканин. Коли нормальний процес загоєння порушується, рана може набути хронічного характеру, що призводить до зупинки фази хронічного запалення [2]. Очищення нежиттєздатних тканин необхідне для поліпшення та загоєння ран і вважається наріжним каменем лікування гострої або хронічної рани. Дослідження авторів показали, що видалення нежиттєздатних тканин знижує частоту інфікування та прискорює швидкість закриття рани [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ультразвук у медицині продовжує допомагати клініцисту лікувати та оцінювати численні стани та патології. Використовується електричний струм, який п'єзоелектричні кристали перетворюють на механічні коливання. Механічні коливання стимулюють зонд, який, у свою чергу, посилює вібрації. Ця механічна енергія перетворюється на акустичну енергію, яка згодом передається тканині в ложі рани та тканині навколо рани [4]. Процес передбачає застосування сольового розчину. З огляду на те, що ультразвук непросто поширюється в повітрі, фізіологічний розчин служить контактним середовищем для ультразвукових хвиль, які поширюються від датчика до тканин через прямий контакт [3, 4].

Під час цього процесу виникають додаткові акустичні явища, зокрема кавітація, яка полягає у створенні та руйнуванні маленьких бульбашок у рідині, що оточує зонд. Під час кавітації бульбашки коливаються у розмірі та формі. Коливання бульбашок залежить від частоти ультразвукової хвилі. Бульбашки розширюються і швидко згортаються, викликаючи утворення ударної хвилі. Ця імплозія внаслідок кавітації спричиняє ерозію тканин [5]. Ультразвукова обробка рани забезпечує як механічні, так і гідродинамічні ефекти безпосередньо в ложі рани. Цей метод викликає некротичні руйнування тканини, фрагментацію та емульсію [5].

Нещодавнє дослідження за участю системи Qoustic Wound Therapy System (Arobella Medical) показало, що низькочастотний ультразвук зменшує кількість бактерій через пряме пошкодження стінок бактеріальних клітин. Тому ультразвук може бути досить ефективним у лікуванні патогенних бактерій, особливо стійких до антибіотиків [6].

Збагачена тромбоцитами плазма (PRP) широко використовується в різних галузях медицини для покращення регенерації тканин [6,7]. У дерматології за останні кілька років його основні застосування стосувалися лікування старіння та загоєння ран. PRP містить тромбоцити у більш високих концентраціях, ніж цільна кров, і, отже, являє собою пул факторів росту [8]. Хронічні рани характеризуються тривалою фазою запалення, що включає безперервне руйнування білків матриці та факторів росту [8,9]. Фактори росту сприяють клітинній міграції, проліферації та диференціації, які необхідні для загоєння ран.

Кожен фактор росту активує один або кілька шляхів відповіді, які залежать від клітинного середовища [8]. Коли фактор росту зв'язується з рецептором на поверхні клітини, запускається другий каскад месенджерів, і передача сигналу залишається активною, навіть коли фактори росту зникають. Залежно від фактора росту відбувається фосфорилювання певної групи білків і зміна активності клітини [10].

Метою статті є дослідити ефективність застосування ультразвукового дебридменту рани в поєднанні з ін'єкціями плазми збагаченої тромбоцитами на рановий процес шляхом використання морфологічного методу дослідження біопсійного матеріалу шкірного дефекту.

Виклад основного матеріалу

рановий процес ультразвуковий дебридмент ін'єкції плазми

У дане дослідження увійшли 98 пацієнтів, які перебували на лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» за період 2020-2023 роки. Воно включало обстеження та хірургічне лікування пацієнтів з ранами нижніх кінцівок різної етіології. Усім пацієнтам проведено клінічне, лабораторне та інструментальне дослідження.

Критеріями включення в дослідження були: пацієнти з активними трофічними виразками нижніх кінцівок тривалістю більше 8 тижнів та класифікувалися як хронічні рани на грунті посттромботичного синдрому (І87.0 за МКХ-10) та варикозної хвороби вен нижніх кінцівок (І83 за МКХ-10), діабетичної ангіопатії (Е11.69 за МКХ-10) за умови компенсації основного захворювання.

Критеріями виключення були: явища остеомієліту, пацієнти з гострим тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок, первинним та вторинним лімфостазом нижніх кінцівок та трофічними розладами підтвердженою сонографічно відсутністю патології венозної системи, облітеруючим атеросклерозом судин нижніх кінцівок, хворі з прогресуючою ішемічною хворобою серця (ІХС) в поєднанні із серцевою недостатністю ПБ-Ш ст., хронічною хворобою нирок ІІІ-V ст., хронічними захворюваннями легень в стадії загострення, що спричиняли б набряки нижніх кінцівок з трофічними розладами, а також онкологічні захворювання різної локалізації.

Серед етіологічних чинників були: посттромбофлеботичний синдром у 29 (29,59 %) пацієнтів; варикозна хвороба нижніх кінцівок - 51 (52,04 %); діабетична ангіопатія - 18 (18,37 %).

Пацієнти за використаним методом лікування були розділені на три дослідні групи: перша (1 група) - класичні методи лікування трофічних ран - 31 (31,63 %), друга (2 група) - пацієнти, яким застосовували ультразвуковий дебридмент (УД) - 34 (34,69 %), третя (3 група) - пацієнти, яким застосовували ультразвуковий дебридмент + Platelet-rich plasma mjections (PRP) - 33 (33,67 %) пацієнтів.

Серед пацієнтів першої групи було 14 (45,16 %) чоловіків та 17 (54,83 %) жінок віком від 36 до 71 року (в середньому 58,4±3,9 роки). Тривалість рани в даній групі в середньому склав - 1,12±0,89 роки. Індекс маси тіла знаходився в діапазоні від 23,5 до 34,6 кг /м2 і перевищував 30 кг /м2 у 25,81 % осіб.

Серед пацієнтів другої групи було 11 (32,35 %) чоловіків та 23 (67,65 %) жінок віком від 39 до 75 років (в середньому 61,7±5,3 роки). Тривалість рани в даній групі в середньому склав - 1,08±0,65 роки. Індекс маси тіла знаходився в межах від 22,9 до 32,4 кг /м2 і перевищував 30 кг /м2 у 20,59 % осіб.

Серед пацієнтів третьої групи було 14 (42,42 %) чоловіків та 19 (57,58 %) жінок віком від 41 до 69 років (в середньому 57,7±5,3 роки). Тривалість рани в даній групі в середньому склав - 1,21±0,72 роки. Індекс маси тіла знаходився в межах від 22,9 до 32,4 кг /м2 і перевищував 30 кг /м2 у 27,28 % осіб.

Дослідні групи були репрезентативні за віком (t=0,2; p=0,833), статтю (%2=0,008; p=0,995), досліджуваною та супутньою патологією, факторами ризику (%2=0,004; p=0,997), тривалістю рани (t=0,14; p=0,881), а також умовами хірургічного лікування (проводилося в одному стаціонарі).

Гістологічні методи слугували для вивчення мікроскопічної будови дна рани у досліджуваних групах. Для цього, висікали дно рани вглиб, відповідні тканинні зразки відразу промивали в теплому фізіологічному розчині, після чого їх поміщали окремо в ємності з 10 % розчином нейтрального формаліну. Після фіксації дані вихідні препарати використовувалася для укладання в парафінові блоки, з яких виготовлені серійні зрізи, товщиною 4-5 мкм, пофарбовані гематоксилін-еозином. Для отримання зрізів користувалися ультрамікротомом зі станцією прийому зрізів, який дозволив готувати серійні зрізи. Слід зазначити, що в парафінових блоках тканинні зразки розташовували в такому положенні, щоб їх край виявився на зрізі в поперечному перерізі.

Зазначимо, що забарвлення мікротомних зрізів гематоксилін-еозином є найбільш розповсюдженою методикою. Таке забарвлення мікропрепаратів дає змогу повністю виявляти структурні компоненти в тканинах, такі як: клітинні та деякі неклітинні морфологічні об'єкти. До складу барвника входять дві складові: гематоксилін та еозин. Гематоксилін - головний барвник, який забарвлює у синій колір ядра клітин. Еозин - кислий барвник, що фарбує цитоплазму клітин та різні позаклітинні структури. При правильному дотриманні техніки застосування цього методу мікротомний зріз має блідо- рожеве забарвлення на фоні цього чітко виділяються зафарбовані у синій колір ядра клітин.

При інтерпретації результатів за допомогою світлового мікроскопу, виявлено ендотеліальні клітини з проліферативними змінами, розширення капілярів у грануляційній тканині, яка розташована на дні ранового дефекту при судинній етіології. На протязі дослідження, нами підтверджувалися літературні дані про морфологічні особливості ураження тканини діабетичної чи судинної патології. На межі некротично змінених тканин відмічався шар повнокровних, розширених, неправильної форми, капілярів синусоїдального типу. Поряд з цим відмічалась порушена архітектоніка судинної сітки грануляційної тканини, купчасте розміщення капілярів із тенденцією до склерозування. Виявлялось формування місць ангіоматозу, представлених поліморфними розширеними капілярами. Описані клітинні муфти з плазматичних клітин і лімфоцитів, навколо, яких розташувались елементи рихлої сполучної тканини зустрічалися у всіх хворих не залежно від етіології рани. Фібропластична реакція характеризувалась своєю неоднорідністю та неспецифічністю, що відображалось у тому, що щільної структури фіброз розмішувався осередками на фоні пухких ділянок неоднорідності. Були препарати у яких зона індурації різко обривалась і граничила з інтактною жировою клітковиною.

Щодо епідермісу то зміни характеризувались стоншенням епітеліаль¬ного шару, акантозом, а при вираженій запальній інфільтрації спостерігалась гіперплазія псевдоепітеліоматозного характеру. Слід зазначити в даному випадку були відсутні специфічні критерії зміни епітеліального шару. При цьому морфологічно були відсутні специфічні критерії і зміни епітеліального шару, щоб підтверджували причинно-наслідковий фактор захворювання. Гіпоплазія зустрічалась у одиничних випадках, що підтверджувало не постійність даного показника.

У всіх препаратах взятих в процесі першої хірургічної обробки ранового дефекту постійною гістологічною ознакою був некроз. У більшості випадків у поверхневому шарі рани відмічався фібрин, а також тканинний та клітинний детрит, які були просочені нейтрофільними поліморфноядерними лейкоцитами і еритроцитами порушеної будови.

В окремих спостереженнях, а саме у тих де некротичний шар сформувався не тільки у поверхневих шарах, а й у підлягаючих шарах грануляційної і фіброзної тканини. Зони де відмічено зони вторинного некрозу, які розміщувались у вигляді тяжів, що проникали в товщу інфільтрату, якого оточували склерозовані судини малого та дрібного калібру. Довжина цих тяжів корелювала із гнійним процесом в рані, чим більш виражений гнійне розплавлення тим більша довжина вторинного некрозу відмічалась в окулярі. В результаті мікробного обсіменіння рани, такі місцеві порушення, як розлад мікроциркуляції, порушення обмінних процесів, гіпоксії тканин рани приводять до збільшення осмотичного тиску тканин, збільшенням гідратації тканин, що веде до гибелі клітин, тобто поширення некрозу. Слід відмітити, що спостерігався некроз адипоцитів, мікроабсцеси, тромбоз судин гемоциркуляторного русла, скупчення крові яка вийшла із судини а також стаз.

При оцінці якісного клітинного складу інфільтрату виявлено, що на межі поверхневого лейкоцитарно-некротичного шару, мали перевагу нейтрофільні поліморфоядерні лейкоцити. Відмічались місця де вони утворювали мікроабсцеси, на ділянках де не було абсцесів то вони розміщувались дифузно по типу флегмони. На периферії цих ділянок у просвіті судин з'являлись тромби, які повністю перекривали просвіт судини що, сприяє формуванню мікронекрозів і поширені площі запального процесу.

На мікропрепаратах під лейкоцитарно-некротичним шаром виявлялась грануляційна тканина в різних стадіях дозрівання. Щодо різноманіття судинних реакцій у поверхневих ділянках ран слід відмітити, що архітектоніка капілярної мережі грануляційної тканини мала неправильну будову і розташовувалась під некротичною зоною, спостерігалась тенденція до групування капілярів. У даній грануляційній тканині відмічалась осередкова лімфоїдна інфільтрація з домішкою плазматичних клітин. Стінках артеріол і венул були із мукоїдним набряканням і фібриноїдними змінами, аж до фібриноїдного некрозу в деяких судинах, інколи спостерігався виражений периваскулярний набряк. Дані зміни призводять до підвищення проникності судин та лімфостазу, що веде до порушення транскапілярного обміну. Вище описане супроводжується агрегацією й аглютинацією еритроцитів з формуванням тромбів, що відповідає явищам деструктивного тромбоваску- літу.

Описані вище зміни судинної системи у верхніх шарах ранового дефекту поєднувались із явищами застійної гіперемії та наявністю багатьох діапедезних крововиливів, скупчень сидерофагів і відкладень гемосидерину.

При оцінці гістологічних даних у деяких випадках на краях рани спостерігалось формування комірчастих структур, представлених епітеліальними тяжами, між якими знаходилась грануляційна тканина і розширені капіляри, клітковина була набрякла і містила клітини запального інфільтрату. У прилягаючих відділах виражені проліферативні зміни тканинних елементів. Спостерігались хаотично орієнтовані пучки грубих фіброзних волокон, що розташовувались на фоні більш пухких ділянок, а в деяких випадках занурюються безпосередньо в жирову клітковину.

При гістологічному дослідженні біоматеріалу ранового дефекту у хворих на 14-ту добу після впливу на рановий процес класичною методикою у першій групі незалежно від етіології спостерігалися однотипні зміни: грануляційна тканина мала осередкове розташування, а її формування починалось від країв дефекту до центру рани і відрізнялася поліморфізмом клітинних елементів, серед яких траплялися нейтрофільні лейкоцити, макрофаги та гістіоцити. Основу грануляційної тканини становили вертикально розташовані капіляри, стінка яких складалася з одного ряду ендотеліальних клітин. Траплялися поодинокі фібробласти, які в глибоких шарах рани розміщувалися перпендикулярно до судин. Малодиференційовані фібробласти мали типову будову, веретеноподібну форму та велике ядро з невеликим об'ємом цитоплазми.

Орієнтація їх у грануляційній тканині хаотична, клітини не утворюють скупчень. У тканині виявляються хаотично розташовані дрібні депозити колагену 3-го типу зі слабким ступенем експресії маркера. Колагени 1-го та 4-го типів не виявлені. Сама тканина виглядає набряклою, чітко виражена лейкоцитарна інфільтрація не тільки в поверхневих шарах, а й у ділянці дна. Слід відмітити, що різниці у гістологічній картині на 14 день між першою та другою групою виявлено не було.

Одночасно з формуванням новоутвореної тканини починається епітелізація рани, яка характеризується міграцією клітин, їх проліферацією та подальшим диференціюванням. У першій та другій групі епітелій представлений осередками проліферуючого плоского епітелію, безладно розташованого в товщі грануляційної тканини, місцями по поверхні з формуванням уривчастого пласта, завтовшки 2-5 клітин. Щільність судин у грануляційній тканині пацієнтів першої групи становила (41,0±10,8) од., а площа судин становить (201±36,7) мкм2. У другій групі площа судин становила (215±39,3) мкм2 а щільність судин становила (41,7±9,1) од.статистично достовірної різниці між показниками першої та другої групи не виявлено (р>0,05).

У всіх пацієнтів третьої групи на 14-ту добу під впливом плазми, збагаченої тромбоцитами, у ранових дефектах візуально спостерігали яскраві грануляції з вираженою крайовою епітелізацією. Тканини навколо з помірною набряклістю, що можна пояснити наявністю нейропатичного компонента.

При гістологічному дослідженні ран у ці терміни встановлено, що має місце більше за площею закриття ранового дефекту грануляційною тканиною порівняно з групою контролю, в якій серед клітинного масиву переважають фібробласти. З елементів сполучної тканини виявлено лімфоцити, гістіоцити та невелику кількість нейтрофілів. Крім того, виявлено окремі осередки грубих, хаотично орієнтованих колагенових волокон. Вони складаються переважно з колагену 3-го типу, місцями визначаються ніжніші фібрилярні структури колагену 1-го типу. Таким чином, у клітинній структурі грануляційної тканини під впливом тромбоцитів з'являються волокнисті структури, чого не спостерігається у ці ж терміни у групі контролю. Цей факт свідчить про найкраще дозрівання грануляційної тканини під впливом плазми збагаченої тромбоцитами. Ці дані підтверджуються результатами підрахунку щільності судин та їх діаметра. Кількісний показник щільності судин становить (45,3±9,3) од., що на 9,5 % більше, ніж у першій групі та на 8,6 % ніж у другій. Площа судин складає (246,75±77,20) мкм2 на 18,3 % більше за першу групу та на 14,4 % більше ніж у другій групі.

Висновки

При аналізі гістологічних препаратів отриманих під час першої хірургічної обробки рани, якихось морфологічних особливостей властивих лише діабетичній патології чи патології судин нижніх кінцівок виявлено не було. Шар повнокровних, розширених, неправильної форми, капілярів синусоїдального типу прослідковувався на межі некротично змінених тканин, внаслідок цього виявлялась порушена архітектоніка судинної сітки грануляційної тканини, купчасте розміщення капілярів із тенденцією до склерозування. При оцінці епідермісу відмічено стоншення епітеліального шару, акантоз, спостерігалась гіперплазія псевдоепітеліоматоз- ного характеру.

Через 2 тижні після використання класичної методики та ультразвуко¬вого дебридменту незалежно від етіології спостерігалися однотипні зміни: грануляційна тканина мала осередкове розташування, формування починалось від країв дефекту до центру рани і відрізнялася поліморфізмом клітинних елементів, серед яких траплялися нейтрофільні лейкоцити, макрофаги та гістіоцити. Основу грануляційної тканини становили вертикально розташовані капіляри, стінка яких складалася з одного ряду ендотеліальних клітин. У основній групі у ці ж терміни, під впливом ін'єкцій плазми, збагаченої тромбоцитами, у ранових дефектах візуально спостерігали яскраві грануляції з вираженою крайовою епітелізацією. У грануляційній тканині серед клітинного масиву переважають фібробласти, з'являються волокнисті структури, чого не спостерігається у попередніх групах.

Перспективи подальших досліджень. Перспективним є подальше наукове дослідження впливу плазми збагаченої тромбоцитами на хронічні рани іншої етіології не лише діабетичної чи венозного генезу.

Література

1.Childs, D. R. Overview of Wound Healing and Management. / D. R. Childs, A. S. Murthy // Surgical Clinics of North America. - 2017. - № 1.- Р. 147-155.

2.Smit, H. J. A five-level model for wound analysis and treatment. / H. J. Smit // Wounds UK. OmniaMed Communications Ltd. - 2018. - №4. - Р. 41-46.

3.Lazaro, J. L. Elevated levels of matrix metalloproteinases and chronic wound healing: an updated review of clinical evidence / J. L. Lazaro, V. Izzo, S. Meaume, A.H. Davies, R. Lobmann, L. Uccioli // Journal of wound care. - 2016. - 25(5). - Р. 277-287.

4.AIUM Curriculum for Fundamentals of Ultrasound Physics and Instrumentation / AIUM // Journal of Ultrasound in Medicine. - 2019. - 38(8). - Р. 1933-1935.

5.Zou L. Experimental study on influence of particle shape on shockwave from collapse of cavitation bubble / L. Zou, J. Luo, W. Xu, Y. Zhai, J. Li, G. Fu // Ultrasonics sonochemistry. - 2023. - 101. - Р. 106693.

6Xiaolan, X. A combination of ultrasonic debridement and Shenghong wet dressing in patients with chronic ulcers of the lower limbs / X. Xiaolan G. Wujie, T. Xiaoyan, C. Wenlai // Journal of International Medical Research. - 2019. - 47(10). - Р. 4656-4663.

7.Дживак В. Г. Кліщ, І. М. Ефективність збагаченої тромбоцитами плазми крові в індукції загоєння м'язової тканини в експериментальному дослідженні / В. Г. Дживак, М. Кліщ // Шпитальна Хірургія. Журнал Імені Л. Я. Ковальчука. - 2020. - №3. - С. 36-43. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11461

8.Xu, J. Platelet-rich plasma and regenerative dentistry / J. Xu, L. Gou, , P. Zhang, H. Li, S. Qiu // Australian dental journal. - 2020. - 65(2). - Р. 131-142.

9.Seeger M. A. The Roles of Growth Factors in Keratinocyte Migration / M.A. Seeger, A.S. Paller // Advances in wound care. - 2015. - №4. - Р. 213-224.

10.Heldin,C. H. Signals and Receptors / C. H. Heldin, B. Lu, R. Evans, J. S. Gutkind // Cold Spring Harbor perspectives in biology. - 2016. - №5(4). - Р. 005900.

References

1.Childs D. R. & Murthy A. S. (2017) Overview of Wound Healing and Management. Surgical Clinics of North America, 1, 147-155 [in English].

2.Smit, H. J. (2018). A five-level model for wound analysis and treatment. Wounds UK. OmniaMed Communications Ltd., 4, 41-46 [in English].

3.Lazaro, J. L., Izzo, V., Meaume, S., Davies, A. H., Lobmann, R., & Uccioli, L. (2016). Elevated levels of matrix metalloproteinases and chronic wound healing: an updated review of clinical evidence. Journal of wound care, 25(5), 277-287 [in English].

4.AIUM (2019) Curriculum for Fundamentals of Ultrasound Physics and Instrumentation. Journal of Ultrasound in Medicine, 35(8), 1933-1935. [in English].

5.Zou, L., Luo, J., Xu, W., Zhai, Y., Li, J., & Fu, G. (2023). Experimental study on influence of particle shape on shockwave from collapse of cavitation bubble. Ultrasonics sonochemistry, 101, 106693. [in English].

6.Xiaolan, X., Wujie, G., Xiaoyan, T., & Wenlai, C. (2019). A combination of ultrasonic debridement and Shenghong wet dressing in patients with chronic ulcers of the lower limbs. Journal of International Medical Research, 47(10), 4656-4663. [in English].

7.Dzhyvak V. G. & Klisch, I. M. (2020). Efektyvnist zbahachenoi trombotsytamy plazmy krovi v induktsii zahoiennia miazovoi tkanyny v eksperymentalnomu doslidzhenni [Effectiveness of platelet-rich plasma in inducing muscle tissue healing in an experimental study] Shpytalna Khirurhiia. Zhurnal Imeni L. Ya. Kovalchuka - Hospital Surgery. The magazine Names of L.Ya. Kovalchuk, (3), 36-43. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11461

8.Xu J., Gou L., Zhang P., Li H., & Qiu S. (2020). Platelet-rich plasma and regenerative dentistry. Australian dental journal, 65(2), 131-142. [in English].

9.Seeger, M. A., & Paller, A. S. (2015). The Roles of Growth Factors in Keratinocyte Migration. Advances in wound care, 4(4), 213-224. [in English].

10.Heldin, C. H., Lu, B., Evans, R., & Gutkind, J. S. (2016). Signals and Receptors. Cold Spring Harbor perspectives in biology, 5(4), 005900 [in English].

Размещено на Allbest.ru