Роль вітаміну D в формуванні і перебігу запальних захворювань кишечнику в дітей (огляд літератури)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль вітаміну D в формуванні і перебігу запальних захворювань кишечнику в дітей (огляд літератури)

Ярошевська Тетяна Віталіївна кандидат медичних наук, доцент, доцент закладу вищої освіти, кафедра пропедевтики дитячих хвороб і педіатрії 2, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро

Анотація

Вітамін D є прогормоном, який відомий як ключовий регулятор гомеостазу кальцію як у дітей, так і у дорослих. Дослідження останніх років показали, що вітамін D може здійснювати багато позаскелетних функцій, головним чином через відповідну модуляцію вродженої та адаптивної імунної системи. Це свідчить про те, що вітамін D може відігравати фундаментальну роль у розвитку, клінічному перебігу та лікуванні ряду імунних розладів, включаючи запальні захворювання кишечника. Основною метою цього огляду є оцінка зав'язків між вітаміном D та запальними захворюваннями кишечника. Аналіз літератури показав, що потенційний вплив вітаміну D на запальні захворювання кишечника можна обґрунтовано припустити на основі добре задокументованих in vitro та in vivo впливах вітаміну D на шлунково-кишковий тракт та імунну систему. Є численні докази того, що вітамін D може захистити слизову оболонку кишечника від хімічних та імунологічних пошкоджень і що модуляція функцій імунної системи вітаміном D може протистояти механізмам, які призводять до кишкових змін, характерних для шлунково-кишкових автоімунних захворювань. Знання з деяких аспектів потреби вітаміну D, визначення та оцінки дефіциту вітаміну D, а також прямого та непрямого впливу вітаміну D на весь організм наразі потребують доповнення. Тому моніторинг значень вітаміну D у сироватці крові при запальних захворюваннях кишечнику, як і потреба у вітаміні D у пацієнтів із цими захворюваннями, залишається актуальними. Хоча проведенні дослідження свідчать, що застосування вітаміну D у дітей з випадками хвороби Крона чи виразкового коліту, що вже діагностовані, не завжди істотно змінювало перебіг захворювання, більшість експертів рекомендують моніторинг рівнів вітаміну D у дітей та підлітків із запальними захворюваннями кишечника та здійснення його корекції при виявленні гіповітамінозу.

Ключові слова: вітамін D, хвороба Крона, виразковий коліт, запальні захворювання кишечника, діти, підлітки.

Yaroshevska Tetiana Vitalyivna PhD, associate professor, associate professor of the institution of higher education, department of propaedeutics of childhood diseases and pediatrics 2, Dnipro State Medical University, Dnipro,

THE ROLE OF VITAMIN D IN THE FORMATION AND COURSE OF INFLAMMATORY BOWEL DISEASES IN CHILDREN (LITERATURE REVIEW)

Abstract. Vitamin D is a prohormone known to be a key regulator of calcium homeostasis in both children and adults. Recent years research has shown that vitamin D can exert many extra skeletal functions, mainly through the appropriate modulation of the innate and adaptive immune systems. This suggests that vitamin D may play a fundamental role in the development, clinical course, and treatment of several immune disorders, including inflammatory bowel disease. The main aim of this review is to assess the relationship between vitamin D and inflammatory bowel disease. A review of the literature indicated that a potential effect of vitamin D on inflammatory bowel disease can be reasonably hypothesized based on the well- documented in vitro and in vivo effects of vitamin D on the gastrointestinal tract and immune system. There is also evidence that vitamin D can protect the intestinal mucosa from chemical and immunological damage and that modulation of immune system functions by vitamin D can counteract the mechanisms that lead to the intestinal changes characteristic of gastrointestinal autoimmune diseases. Therefore, vitamin D can play a role in controlling the development and course of inflammatory bowel diseases. Knowledge of some aspects of vitamin D availability and need, definition and evaluation of vitamin D deficiency, and direct and indirect effects of vitamin D on the whole body currently need to be supplemented. Therefore, the monitoring of vitamin D values in the blood serum in inflammatory bowel diseases, as well as the need for vitamin D in patients with these diseases, remains relevant. Although investigations show that the use of vitamin D in children with already diagnosed cases of Crohn's disease or ulcerative colitis did not always significantly change the course of the disease, most experts recommend monitoring vitamin D levels in children and adolescents with inflammatory bowel diseases and implementing its correction when hypovitaminosis is detected.

Keywords: vitamin D, Crohn's disease, ulcerative colitis, inflammatory bowel diseases, children, adolescents.

Постановка проблеми

В останні роки велика увага приділяється ролі вітаміну D (BD) в патогенезі багатьох захворювань. Хронічні запальні захворювання кишечнику (ЗЗК), до яких відносять Хворобу Крона (ХК) і виразковий коліт (ВК), серед них. BD є прогормоном, який давно відомий як ключовий регулятор гомеостазу кальцію та стану кісткової системи як у дітей, так і у дорослих. Потенційний вплив ВD на запальні захворювання кишечника можна обґрунтовано припустити на основі добре задокументованих впливах ВD на шлунково-кишковий тракт та імунну систему. Є численні докази того, що ВD може захистити слизову оболонку кишечника від хімічних та імунологічних пошкоджень і що модуляція функцій імунної системи ВD може протистояти механізмам, які призводять до кишкових змін, характерних для шлунково-кишкових автоімунних захворювань. Знання з деяких аспектів потреби ВD, визначення та оцінки дефіциту ВD, а також прямого та непрямого впливу ВD на весь організм наразі потребують доповнення. Тому моніторинг значень ВD у сироватці крові при ЗЗК, як і потреба у ВD у пацієнтів із цими захворюваннями, залишається актуальними і потребують ретельного вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження останніх років показали, що ВD може виконувати також багато позаскелетних функцій, головним чином через відповідну модуляцію вродженої та адаптивної імунної системи [1]. З огляду на значну роль імунних порушень в патогенезі ЗЗК, можна припустити, що ВD може відігравати фундаментальну роль у розвитку, клінічному перебігу та лікуванні цієї групи захворювань [2]. Докази того, що ВD може безпосередньо захищати кишкову стінку, модулюючи експресію щільних з'єднань і контролюючи синтез антимікробних пептидів, додатково підкреслили важливість BD у виникненні та контролі шлунково-кишкових імунних розладів [3, 4]. Однак деякі аспекти взаємозв'язків між BD та ЗЗК залишаються невизначеними. Так, принаймні частково, знання з деяких аспектів наявності та потреби BD, визначення та оцінки дефіциту BD, а також прямого та непрямого впливу BD на весь організм, потребують доповнення. Тому моніторинг значень BD у сироватці крові при ЗЗК, як і потреба у BD у пацієнтів із цими захворюваннями, залишається актуальними.

Мета статті

Метою цього огляду є аналіз наявних знань з ролі BD у пацієнтів з ЗЗК на основі поглибленого дослідження та огляду медичної літератури. Задля досягнення мети роботи у базі даних MEDLINE-PubMed за останні 5 років, тобто з 2018 по 2023 рік, проводився збір даних наукової медичної літератури. Пошук включав рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження, контрольовані клінічні дослідження, подвійні сліпі, рандомізовані контрольовані дослідження та систематичні огляди.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, існує дві основні форми BD: BD2 (ергокальциферол) і BD3 (холекальциферол). BD2 міститься в деяких харчових продуктах, в основному в м'ясі жирної риби і дріжджах, деяких рослинах. Споживання BD2 з їжею, як правило, є занадто низьким, щоб забезпечити мінімальне покриття потреби у BD. Саме тому деякі комерційні харчові продукти, особливо для немовлят і маленьких дітей, збагачені BD. Однак, незалежно від дієти, діти отримують більшу частину ВD з ВD3, який виробляється в шкірі з 7-дегідрохолестеролу, проміжного продукту синтезу холестерину, після впливу ультрафіолетового (УФ) випромінювання світла сонця [3]. Інтенсивність дермального фотосинтезу ВD зростає лінійно при малих дозах УФ-опромінення, але досягає плато значно нижче порогової дози для еритеми. Це означає, що коротке, але часте перебування на сонці викликає більший дермальний синтез ВD, ніж після одноразового впливу такої ж загальної тривалості. Однак, разом із тривалістю перебування на сонці, кілька інших факторів, таких як вік, колір шкіри, використання сонцезахисного крему, широта, час доби та сезон можуть впливати на синтез ВD у шкірі [5]. В результаті рекомендації щодо впливу сонячного світла для підтримки адекватної концентрації ВD значно відрізняються між науковими спільнотами. Обидві форми ВD надходять у кровообіг, головним чином, в поєднанні білком, що зв'язуює ВD. Лише близько 15% з них пов'язані з альбуміном і лише близько 0,03% є вільними. Зв'язані BD2 і BD3 транспортуються до печінки, де вони трансформуються в 25-гідроксивітамін D (25(OH)D) за допомогою CYP2R1 та інших ферментів, а потім до нирок, де відбувається друге гідроксилювання за допомогою BD-активуючого ферменту 1-а-гідроксилаза (CYP27B1). Це призводить до синтезу активного BD, 1,25- дигідроксивітаміну D (1,25(OH)2D), також відомого як кальцитріол. Крім того, кілька позаниркових клітин містять CYP27B1 і сприяють активному метаболізму BD і перетворенню 25(OH)D в 1,25(OH)2D на локальному тканинному рівні, відіграючи фундаментальну роль у глобальній активності BD. У клітинах-мішенях, активований BD зв'язується з ядерним BD- рецептором (BDR) і утворює гетеродимерний комплекс з X BD-чутливими елементами, що призводить до регуляції транскрипції понад 1000 цільових генів [6]. BDR широко експресується в різних тканинах (наприклад, шкірі, паращитоподібній залозі, адипоцитах, тонкій та товстій кишці) та в усій імунній системі, і їх експресія регулює кінцеву активність BD. Незважаючи на те, що кальцитріол є активною формою BD, сироваткова концентрація 25(OH)D наразі є основним показником статусу BD. Це тому, що 1,25(OH)2D циркулює в дуже малих кількостях; рівні кальцитріолу в сироватці крові жорстко регулюються паратиреоїдним гормоном, кальцієм і фосфатом, а період напіввиведення дуже короткий, оскільки вимірюється годинами [7]. Крім того, рівні 1,25(OH)2D не знижуються, поки дефіцит BD не стане серйозним. На відміну від цього, 25(OH)D може бути виявлений у значно більших кількостях, має період напіврозпаду близько 15 днів, і його концентрації менше залежать від вмісту мінеральних речовин і активності паратгормону. Однак оцінка статусу BD шляхом вимірювання загальної концентрації 25(OH)D у сироватці крові ускладнюється значною варіабельністю доступних аналізів які використовуються для оцінки цієї сполуки [7]. Подальші обмеження можуть випливати з того, що вимірювання загального рівня 25(OH)D може бути хибним в умовах, які змінюють концентрацію білку, що зв'язує ВD, таких як захворювання печінки, або модифікують його зв'язування з 25(OH)D, наприклад у пацієнтів з мутаціями гену білку, що зв'язує BD [8]. Це пояснює, чому досі залишається суперечливим, який рівень 25(OH)D є оптимальним, скільки BD необхідно для підтримки здоров'я дітей і підлітків та чи існують відмінності для різних захворювань, яким потенційно можна запобігти, як слід вводити BD (тобто щоденно чи курсом) і які дози є токсичними для певного віку. Різні наукові спільноти запропонували різні визначення дефіциту, неадекватності та токсичності споживання BD разом із різними рекомендованими дієтичними нормами. Наприклад, рада з харчових продуктів і харчування (FNB) при Національній академії наук, інженерії та медицини (NASEM) США визначила, що у дорослих дефіцит і неадекватність BD виникають, коли концентрація 25(OH)D у сироватці крові становить 50 нг/мл. Ендокринне товариство США заявило, що для клінічної практики необхідна концентрація 25(OH)D у сироватці крові >30 нг/мл. NASEM припустила, що рекомендована дієтична норма для BD може становити 600 МО на день для дітей старше 1 року та 400 МО для немовлят. [3]

Як відомо, для підтримки нормальної роботи кишечника вирішальне значення має склад кишечної мікробіоти. При більшості захворювань шлунково-кишкового тракту, включаючи ХК та ВК, має місце поширений дисбіоз кишечника, зі значним підвищенням концентрації патогенних бактерій (Enterobacteriaceae і Fusobacterium) і зменшенням присутності бактерій із задокументованою корисною активністю (штами Bifidobacteria, Faecalibacterium prausnitzii та Lactobacilli) [9]. Це асоційовано з потенційним блокуванням імунних відповідей, потенційованих BD, включаючи експресію BDR та відповідні імунні функції активованого BD.

Порушення бар'єрної функції кишечника спричиняє збільшення його проникності, що призводить до впливу на хазяїна люмінальних антигенів і бактерій, порушення толерантності та виникнення запалення. Припускають, що BD може зберігати цілісність слизової оболонки кишечника через такі механізми, як регуляція слизу товстої кишки і збереження структури кишкової стінки [10]. Проте більшість досліджень вказують на те, що головним чином BD відіграє свою роль на кишечник через його вплив склад і функції мікробіоти [9] і його здатність посилювати експресію білка щільних з'єднань (TJ) та значно пригнічувати вивільнення зонуліну, що відповідає за структурне розкладання молекул TJ і збільшення кишкової проникності [11].

Існує механізм запобігання витоку з клітин розчинених речовин і води за рахунок TJ, які ущільнюють простір між сусідніми епітеліальними клітинами, чим зменшують проникність слизової оболонки кишечника. Декілька досліджень in vitro та in vivo показали, що ВD захищає TJ від пошкодження внаслідок хімічного впливу, або спричиненого фактором некрозу пухлини-а (TNF-a) [11]. Нарешті, низка досліджень показала, що BD посилює експресію TJ в епітеліальних клітинах людини і що в експеримен¬тальних тварин видалення BD-рецептора у кишкових епітеліальних клітинах пов'язане зі значним зниженням експресії TJ [12].

Оскільки ЗЗК мають в основі патогенезу імунні порушення, розглянемо імуномодулюючу активність вітаміну D. Клітини імунної системи, такі як макрофаги, дендритні клітини, моноцити, Т- і В-клітини, містять CYP27B1 і експресують BDR. Пряме виробництво 1,25(OH)2D цими клітинами призводить до значної модуляції як вродженого, так і набутого імунітету. Що стосується вродженого імунітету, було з'ясовано, що активований BD стимулює вироблення нейтрофілами, макрофагами та клітинами, що вистилають епітеліальні поверхні, антибактеріальних пептидів із широкою антимікробною активністю, таких як кателіцидин і в-дефензин-2. Такий вид асоційованого з BD підвищення вродженого імунітету суворо залежить від активності гетеродимерів толл-подібного рецептора 2/1 (TLR2/1). Коли TLR2/1 розпізнає клітинні мембрани певних мікробів, він стимулює експресію BDR, значно посилюючи антимікробну дію проти патогенів [13]. Крім того, BD індукує внутрішньоклітинний рецептор розпізнавання патогенів, який підвищує чутливість клітин до певних бактерій з подальшим підвищенням антимікробної активності. Нарешті, BD пригнічує експресію антимікробного пептиду гепсидину, зменшуючи опосередкований феропортином експорт внутрішньоклітинного заліза та обмежуючи проліферацію патогенів, які використовують залізо для росту [13]. Що стосується набутого імунітету, BD діє на дендритні клітини, регулюючи їх диференціацію та дозрівання та сприяючи розвитку толерогенного фенотипу. Вплив 1,25(OH)2D на моноцити збільшує експресію молекул, які беруть участь у захопленні антигену, і пригнічує диференціювання та дозрівання дендритних клітин зі зниженою стимулюючою активністю для антигенспецифічних CD8+ Т-клітин. Периферична прозапальна відповідь Th1 знижується. Крім того, BD збільшує кількість T-регуляторних клітин, обмежує кількість CD4+ T-клітин, підвищує регуляцію IL-10 і знижує рівні TNF-a та інтерферону у (IFN-y). Практично BD зміщує імунну відповідь від прозапальної відповіді Th1 до протизапальної відповіді Th2.

ЗЗК, включаючи хворобу Крона (ХК) і виразковий коліт (ВК), являють собою групу імуноопосередкованих хронічних станів, які, як припускають, виникають у генетично сприйнятливих суб'єктів через порушення регуляції імунної відповіді кишечника на один або кілька факторів середовища [14]. Було підраховано, що загалом поширеність ЗЗК становить 396 випадків на 1000 осіб щорічно, причому найвищі показники ЗЗК у розвинених країнах, найнижчі в регіонах, що розвиваються [15]. Розвиток ЗЗК передбачає співіснування трьох різних факторів: генетичної схильності, порушення регуляції імунної відповіді та одного або кількох зовнішніх факторів, що запускають імунну відповідь. Велике значення надається дисбактеріозу кишечника [15], але тригерний фактор, який активує аномальну імунну відповідь, ще не встановлено. Наразі більш точно виявлено характеристики генетичної схильності. У пацієнтів із ЗЗК виявлено генетичні варіанти в 201 локусі, пов'язані з регуляцією проникності кишкового бар'єру та декількома функціями як вродженого, так і адаптивного імунітету [16]. Ці варіанти можуть призводити до серії аномальних реакцій імунної системи, таких як ті, що виявляються у пацієнтів із ЗЗК. ХК можна вважати прототипом Th-1- опосередкованих захворювань з підвищеним рівнем TNF-a, гамма- інтерферону, інтерлейкінів IL-12 та IL-1 у як кишкової тканини, так і периферичної крові. ВК зазвичай розглядається як стан ^2-типу через підвищену кишкову експресію надмірної Th2-відповіді з підвищеною секрецією IL-5, IL-4, IL-10 та IL-13. Було виявлено, що в обох захворюваннях надмірна експресія прозапальних цитокінів пов'язана з ініціацією та прогресуванням ЗЗК [16]. запальне захворювання кишечнику medline

Який же зв'язок між BD і розвитком запальних захворювань кишечника? BD зберігає цілісність, підтримує нормальну проникність слизової оболонки кишечника та змінює цитокінові реакції Т-клітин із запального фенотипу Th1

1Th17 на фенотип Th2 і регуляторних Т-клітин [17]. Це свідчить про те, що дефіцит BD може суттєво впливати на розвиток і перебіг ЗЗК, хоча остаточно не з'ясовано, чи є дефіцит причиною ЗЗК, чи синдром мальабсорбції після розвитку ЗЗК призводить до дефіциту BD, і це впливає на перебіг ЗЗК [94]. Дефіцит BD можна виявити приблизно у 45-50% пацієнтів з ВК, тоді як у випадку ХК він коливається від 35-100%, кілька досліджень показали потенційний зв'язок між рівнями BD у сироватці крові та активністю захворювання при ЗЗК [18]. Клінічна оцінка активності захворювання протягом 1 місяця після вимірювання 25(OH)D була проаналізована у пацієнтів з ХК, тоді як оцінка активності за балами Мейо використовувалась для пацієнтів з ВК. Дослідження показало, що дефіцит BD був суттєво пов'язаний із вищими показниками клінічної активності захворювання, активністю за балами Мейо та рівнем C-реактивного білка, що підтверджує роль ВD у активності захворювання [18]. Крім того, коли дефіцит був значно вираженим, він корелював з більш тяжкими проявами як ХК, так і ВК, і це був незалежний фактор ризику для хірургічного втручання на кишечнику протягом періодів спостереження як у пацієнтів з ХК, так і з ВК [19]. Подібні висновки повідомили Lopez-Munoz та ін., які виявили, що рівень 25(OH)D у сироватці крові обернено корелює з рівнем фекального кальпротектину для ХК та ВК, а також з рівнем СРБ для пацієнтів з ВК [20]. Виявилося, що зміна лабораторних показників була тим більшою, чим сильнішими були симптоми, тому, враховуючи їх разом, автори могли передбачити клінічні характеристики пацієнтів і тяжкість ЗЗК з точністю до 80%. Нарешті, дефіцит 25(OH)D був пов'язаний із збільшенням кількості госпіталізацій, загострень, використанням стероїдів та ескалацією лікування [20]. Ці результати свідчать про те, що додавання BD у пацієнтів із ЗЗК може бути ефективним у зниженні рівнів маркерів запалення в сироватці крові та у пом'якшенні клінічних проявів ХК та ВК.

В дослідженнях, що було присвячено впливу прийому вітаміну D на перебіг запальних захворювань кишечника, застосування BD пацієнтам із ХК та ВК загалом призводило до значного зниження маркерів запалення, але вплив на клінічні ознаки та симптоми обох захворювань був загалом слабким або зовсім відсутнім. Так, в дослідженні Sharifi et al. [21] повідомляється, що введення разової внутрішньом'язової дози 300 МО пацієнтам з легким та помірним ВК призводило до значного зниження запальних цитокінів IL-12, IFN-y та TNF-a без будь-якого зниження IL-4 та IL-10 у сироватці. Це підтвердило інгібуючий ефект ВD на імунну відповідь Th1 і через зниження концентрації TNF-a в сироватці крові, здавалося, припускає, що ВD може збільшити ймовірність відповіді на анти-TNF-a терапію, яка використовується у важких випадках ЗЗК. Bendix et al. [22] досліджували вплив ВD перорально (200 000 МО спочатку та щоденна доза 20 000 МО протягом 7 тижнів) окремо або з інфліксимабом (5 мг/кг) у групі з 40 пацієнтів з активною ХК. Вони виявили, що добавка ВD у високих дозах, окремо та в поєднанні з інфліксимабом, знижує експресію IL-17A, IFNy та IL-10. Зокрема, зниження експресії мРНК IL-17 на слизовій оболонці вважалося демонстрацією потенційної сприятливої ролі ВD у пацієнтів з CD, оскільки IL-17 вважається ключовим прозапальним цитокіном у визначенні запальних уражень при ХК. Однак зниження експресії цитокінів ВD не відображалося на знижених показниках активності захворювання, результатах біопсії та значеннях СРБ або кальпротектину. Комбіноване лікування інфліксимабом і ВD не було значно кращим від монотерапії інфліксимабом. З іншого боку, низький ефект добавок ВD у пацієнтів із ЗЗК підтверджується деякими систематичними оглядами та мета-аналізом опублікованих досліджень. Лі та ін. проаналізували 18 рандомізованих клінічних випробувань (РКВ), у яких брали участь 908 пацієнтів, і повідомили, що ВD може бути ефективним у незначному зниженні частоти рецидивів захворювання, тоді як лабораторні тести мали слабкий вплив [23]. Більш детальні результати були опубліковані Гуо та співавторами, які проаналізували 17 рандомізованих клінічних досліджень із загалом 1127 пацієнтів із ЗЗК і показали, що пероральне застосування ВD було безпечним і могло призводити до зниження СРБ, але не впливало на рівень швидкості осідання еритроцитів, індекс активності захворювання та часту рецидивів [24]. Незважаючи на це, експерти пропонують додавати ВD пацієнтам із ЗЗК. Деяку інформацію щодо найкращої дози ВD для пацієнтів із ЗЗК можна отримати з дослідження Goulart et al. [25]. Об'єднавши дані, зібрані за допомогою дев'яти РКВ, вони підрахували, що покращення клінічної оцінки та якості життя пацієнта було пов'язано з концентрацією 25(OH)D у сироватці крові >20 нг/мл, і рецидиву можна уникнути, якщо рівень 25(OH)D перевищує 40 нг/мл. Пероральні добові дози від 1000 МО можуть підвищити рівень BD вище 20 нг/мл у пацієнтів з ВК або ХК з активним перебігом, тоді як дози, близькі до 50 000 МО на тиждень, були достатніми для підвищення рівня BD вище 40 нг/мл. Однак у дослідженнях використовували різні форми BD (1000-300 000 МО), шляхи введення (пероральна рідина, капсули або ін'єкції) і тривалість прийому добавок (1-12 місяців). Тому рекомендації наукових товариств суттєво відрізняються щодо моніторингу BD та його корекції у пацієнтів із ЗЗК. У Сполученому Королівстві відсутні національні рекомендації, хоча пероральні BD добавки рекомендуються, коли пацієнти отримують стероїди. Європейська організація з хвороби Крона та коліту (ECCO) пропонує забезпечити нормальний рівень BD у сироватці крові, але не визначає нормальний діапазон. Американська гастроентерологічна асоціація (AGA) пропонує добавки вітаміну D і кальцію, особливо пацієнтам з високим ризиком остеопорозу. Нарешті, рекомендації Британського товариства гастроентерології, ECCO та AGA щодо остеопорозу при ЗЗК не рекомендують рутинне вимірювання рівня вітаміну D у сироватці [25].

Висновки

При формуванні і перебігу запальних захворювань кишечнику у дітей можна обґрунтовано припустити потенційний вплив вітаміну D на основі добре задокументованих in vitro та in vivo механізмів дії на шлунково-кишковий тракт та імунну систему. Вітамін D може захищати слизову оболонку кишечника від хімічних та імунологічних пошкоджень, модуляція функцій імунної системи може протистояти механізмам, які призводять до модифікацій, характерних для шлунково-кишкових автоімунних захворювань.

У багатьох, але не у всіх випадках на момент встановлення діагнозу були продемонстровані низькі рівні вітаміну D. Але застосування препаратів вітаміну D у вже діагностованих випадках хвороби Крона та виразкового коліту не завжди істотно впливало на перебіг захворювання.

Для оцінки забезпеченості вітаміном D головним чином використо¬вуються визначення сироваткових концентрацій 25(OH)D, але достовірність методу через низку недоліків наразі залишається дискусійним. Крім того, рівень нормальних значень рівнів вітаміну D у сироватці крові дітей різного віку, відрізняються серед експертів різних країн, що утруднює оцінку зібраних даних. Однак, незважаючи на проблеми, більшість експертів рекомендують моніторинг рівнів вітаміну D у дітей і підлітків із запальними захворюваннями кишечнику та призначення корекції пацієнтам із гіповітамінозом.

Література:

1.Bouillon R. Skeletal and Extraskeletal Actions of Vitamin D: Current Evidence and Outstanding Questions / R. Bouillon, C. Marcocci, G. Carmeliet, D. Bikl, J.H. White, B. Dawson- Hughes // Endocr. Rev. - 2019, - V. 40, - P. 1109-1151.

2.Bishop E. Vitamin D and Immune Regulation: Antibacterial, Antiviral, Anti-Inflammatory / E. Bishop, A. Ismailova, S. Dimeloe, M. Hewison, J.H. White // JBMR Plus. - 2020. - V. 5. - P. 10405.

3.Mailhot G. Vitamin D and Immunity in Infants and Children / G. Mailhot, J.H. White // Nutrients. - 2020. - V. 12. - P. 1233.

4.Akimbekov N.S. Vitamin D and the Host-Gut Microbiome: A Brief Overview / N.S. Akimbekov, I. Digel, D.K. Sherelkhan, A.B. Lutfor, M.S. Razzaque // Acta Histochem. Cytochem. - 2020. - V. 53. - P. 33-42.

5.Saponaro F. An Update on Vitamin D Metabolism / F. Saponaro, A. Saba, R. Zucchi // Int. J. Mol. Sci. - 2020. - V. 21. - P. 6573.

6.Kongsbak M. The vitamin d receptor and T cell function / M. Kongsbak, T.B. Levring,

C.Geislervon, M.R. Essen // Front Immunol. - 2013. - V. 4. - P. 148.

7.Sempos C.T. Vitamin D assays and the definition of hypovitaminosis D. Results from the First International onference on Controversies in Vitamin D / C.T. Sempos, A.C. Heijboer,

D.D. Bikle, J. Bollerslev, R. Bouillon, P.M. Brannon, et al. // Br. J. Clin. Pharmacol. - 2018. - V. 84. - P.2194-2207.

8.Bikle D.D. Vitamin D Binding Protein, Total and Free Vitamin D Levels in Different Physiological and Pathophysiological Conditions / D.D. Bikle, J. Schwartz // Front. Endocrinol. - 2019. - V. 10. - P. 317.

9.Schaffler H. Vitamin D administration leads to a shift of the intestinal bacterial composition in Crohn's disease patients, but not in healthy controls / H. Schaffler, D.P. Herlemann, P. Klinitzke, P. Berlin, B. Kreikemeyer, R. Jaster, G. J. Lamprecht // Dig. Dis. - 2018. - V. 19. - P. 225-234.

10.Zhu W. 1,25(OH)2D3 deficiency-induced gut microbial dysbiosis degrades the colonic mucus barrier in Cyp27b1 knockout mouse model / W. Zhu, J. Yan, C. Zhi, Q. Zhou, X. Yuan // Gut Pathog. - 2019. - V. 11. - P. 8.

11.Mentella M.C. The Association of Disease Activity, BMI and Phase Angle with Vitamin D Deficiency in Patients with IBD / M.C. Mentella, F. Scaldaferri, M. Pizzoferrato, A. Gasbarrini, G.A.D. Miggiano // Nutrients. - 2019. - V. 11. - P. 2583.

12.Chatterjee I. Overexpression of Vitamin D Receptor in Intestinal Epithelia Protects Against Colitis via Upregulating Tight Junction Protein Claudin 15 / I. Chatterjee, Y. Zhang, J. Zhang, R. Lu, Y. Xia, J. Sun // J. Crohns. Colitis. - 2021. - 15. - P. 1720-1736.

13.Bikle D.D. Vitamin D Regulation of Immune Function / D.D. Bikle // Curr. Osteoporos. Rep. - 2022. - V. 20. - P. 186-193.

14.Saggese G. Vitamin D in pediatric age: Consensus of the Italian Pediatric Society and the Italian Society of Preventive and Social Pediatrics, jointly with the Italian Federation of Pediatricians / G. Saggese, F. Vierucci, F. Prodam, F. Cardinale, I. Cetin, E. Chiappini et al. // Ital. J. Pediatr. - 2018. - V. 44. - P. 51.

15.Brusaferro A. Gut dysbiosis and paediatric Crohn's disease / A. Brusaferro, E. Cavalli,

E.Farinelli, R. Cozzali, N. Principi, S. Esposito // J. Infect. - 2019. - V. 78. - P. 1-7.

F.

16.Lee S.H. Immunological pathogenesis of inflammatory bowel disease / S.H. Lee, J.E. Kwon, M.L. Cho // Intest. Res. - 2018. - V. 16. - P. 26-42.

17.Goulart R.A. Can vitamin D induce remission in patients with inflammatory bowel disease? / R.A Goulart, S.M. Barbalho // Ann. Gastroenterol. - 2022. - V. 35. - P. 140-149.

18.Wu Z. The Role of Vitamin D in Immune System and Inflammatory Bowel Disease / Z. Wu, D. Liu, F. Deng // J. Inflam. Res. -2022. - V. 15. - P. 3167.

19.Ham N.S. Influence of Severe Vitamin D Deficiency on the Clinical Course of Inflammatory Bowel Disease / N.S. Ham, S.W. Hwang, E.H. Oh, J. Kim, H.S. Lee, S.H. Park, et al. // Dig. Dis. Sci. - 2021. - V. 66. - P. 587-596.

20.Lopez-Munoz P. Influence of Vitamin D Deficiency on Inflammatory Markers and Clinical Disease Activity in IBD Patients / P. Lopez-Munoz, B. Beltran, E. Saez-Gonzalez, A. Alba, P. Nos, M. Iborra // Nutrients. - 2019. - V. 11. - P. 1059.

21.Sharifi A. Effect of single-dose injection of vitamin D on immune cytokines in ulcerative colitis patients: A randomized placebo-controlled trial / A. Sharifi, H. Vahedi, S. Nedjat, H. Rafiei, M.J. Hosseinzadeh-Attar, // APMIS. - 2019. - V. 127. - 681-687.

22.Bendix M. Decrease in Mucosal IL17A, IFNy and IL10 Expressions in Active Crohn's Disease Patients Treated with High-Dose Vitamin Alone or Combined with Infliximab / M. Bendix, A. Dige, S.P. Jorgensen, J.F. Dahlerup, B.M. Bibby, B. Deleuran, J. Agnholt // Nutrients. - 2020. - V. 12. - P. 3699.

23.Li J. Efficacy of vitamin D in treatment of inflammatory bowel disease: A meta¬analysis / J.Li, N.Chen, D.Wang, J. Zhang, X. Gong, Medicine. - 2018. - V. 97. - P. 12662.

24.Guo, Y. Effects of oral vitamin D supplementation on inflammatory bowel disease: A systematic review and meta-analysis / Y. Guo, T. Zhang, Y. Wang, R. Liu, M. Chang, X. Wang // Food Funct. - 2021. - V. 12. - P. 7588-7606.

25.Fletcher, J. Screening and Treatment of Vitamin D Deficiency in UK Patients with Crohn's Disease: Self-Reported Practice among Gastroenterologists / J. Fletcher, A. Swift, M. Hewison, S.C. Cooper // Nutrients. - 2020. - 12. - 1064.

References:

1.Bouillon, R., Marcocci, C., Carmeliet, G., Bikl, D., White, J.H., Dawson-Hughes, B. (2019). Skeletal and Extraskeletal Actions of Vitamin D: Current Evidence and Outstanding Questions. Endocr. Rev., 40, 1109-1151.

2.Bishop, E., Ismailova, A., Dimeloe, S., Hewison, M., White, J.H. (2020). Vitamin D and Immune Regulation: Antibacterial, Antiviral, Anti-Inflammatory. JBMR Plus, 5, e10405.

3.Mailhot, G., White, J.H. (2020). Vitamin D and Immunity in Infants and Children. Nutrients, 12, 1233.

4.Akimbekov, N.S., Digel, I., Sherelkhan, D.K., Lutfor, A.B., Razzaque, M.S. (2020). Vitamin D and the Host-Gut Microbiome: A Brief Overview. Acta Histochem. Cytochem., 53, 33-42.

5.Saponaro, F., Saba, A., Zucchi, R. (2020). An Update on Vitamin D Metabolism. Int. J. Mol. Sci., 21, 6573.

6.Kongsbak, M., Levring, T.B., Geisler, C., von Essen, M.R. (2013). The vitamin d receptor and T cell function. Front Immunol., 4, 148.

7.Sempos, C.T., Heijboer, A.C., Bikle, D.D., Bollerslev, J., Bouillon, R., Brannon, P.M., et al. (2018). Vitamin D assays and the definition of hypovitaminosis D. Results from the First International onference on Controversies in Vitamin D. Br. J. Clin. Pharmacol., 84, 2194-2207.

8.Bikle, D.D., Schwartz, J. (2019). Vitamin D Binding Protein, Total and Free Vitamin D Levels in Different Physiological and Pathophysiological Conditions. Front. Endocrinol., 10, 317.

9.Schaffler, H., Herlemann, D.P., Klinitzke, P., Berlin, P., Kreikemeyer, B., Jaster, R., Lamprecht, G. (2018). Vitamin D administration leads to a shift of the intestinal bacterial composition in Crohn's disease patients, but not in healthy controls. J. Dig. Dis., 19, 225-234.

10.Zhu, W., Yan, J., Zhi, C., Zhou, Q., Yuan, X. (2019). 1,25(OH)2D3 deficiency-induced gut microbial dysbiosis degrades the colonic mucus barrier in Cyp27b1 knockout mouse model. Gut Pathog., 11, 8.

11.Mentella, M.C., Scaldaferri, F., Pizzoferrato, M., Gasbarrini, A., Miggiano, G.A.D. (2019). The Association of Disease Activity, BMI and Phase Angle with Vitamin D Deficiency in Patients with IBD. Nutrients, 11, 2583.

12.Chatterjee, I., Zhang, Y., Zhang, J., Lu, R., Xia, Y., Sun, J. (2021). Overexpression of Vitamin D Receptor in Intestinal Epithelia Protects Against Colitis via Upregulating Tight Junction Protein Claudin 15. J. Crohns. Colitis., 15, 1720-1736.

13.Bikle, D.D. (2022). Vitamin D Regulation of Immune Function. Curr. Osteoporos. Rep., 20, 186-193.

14.Saggese, G., Vierucci, F., Prodam, F., Cardinale, F., Cetin, I., Chiappini, E., et al. (2018). Vitamin D in pediatric age: Consensus of the Italian Pediatric Society and the Italian Society of Preventive and Social Pediatrics, jointly with the Italian Federation of Pediatricians. Ital. J. Pediatr., 44, 51.

15.Brusaferro, A., Cavalli, E., Farinelli, E., Cozzali, R., Principi, N., Esposito, S. (2019). Gut dysbiosis and paediatric Crohn's disease. J. Infect., 78, 1-7.

16.Lee, S.H., Kwon, J.E., Cho, M.L. (2018). Immunological pathogenesis of inflammatory bowel disease. Intest. Res., 16, 26-42.

17.Goulart, R.A., Barbalho, S.M. (2022). Can vitamin D induce remission in patients with inflammatory bowel disease? Ann. Gastroenterol., 35, 140-149.

18.Wu, Z., Liu, D., Deng, F. (2022). The Role of Vitamin D in Immune System and Inflammatory Bowel Disease. J. Inflam. Res., 15, 3167.

19.Ham, N.S., Hwang, S.W., Oh, E.H., Kim, J., Lee, H.S., Park, S.H., et al. (2021). Influence of Severe Vitamin D Deficiency on the Clinical Course of Inflammatory Bowel Disease. Dig. Dis. Sci., 66, 587-596.

20.Lopez-Munoz, P., Beltran, B., Saez-Gonzalez, E., Alba, A., Nos, P., Iborra, M. (2019). Influence of Vitamin D Deficiency on Inflammatory Markers and Clinical Disease Activity in IBD Patients. Nutrients, 11, 1059.

21.Sharifi, A., Vahedi, H., Nedjat, S., Rafiei, H., Hosseinzadeh-Attar, M.J. (2019). Effect of single-dose injection of vitamin D on immune cytokines in ulcerative colitis patients: A randomized placebo-controlled trial. APMIS, 127, 681-687.

22.Bendix, M., Dige, A., Jorgensen, S.P., Dahlerup, J.F., Bibby, B.M., Deleuran, B., Agnholt, J. (2020). Decrease in Mucosal IL17A, IFNy and IL10 Expressions in Active Crohn's Disease Patients Treated with High-Dose Vitamin Alone or Combined with Infliximab. Nutrients, 12, 3699.

23.Li, J., Chen, N., Wang, D., Zhang, J., Gong, X. (2018). Efficacy of vitamin D in treatment of inflammatory bowel disease: A meta-analysis. Medicine, 97, e12662.

24.Guo, Y., Zhang, T., Wang, Y., Liu, R., Chang, M., Wang, X. (2021). Effects of oral vitamin D supplementation on inflammatory bowel disease: A systematic review and meta¬analysis. FoodFunct., 12, 7588-7606.

25.Fletcher, J., Swift, A., Hewison, M., Cooper, S.C. (2020). Screening and Treatment of Vitamin D Deficiency in UK Patients with Crohn's Disease: Self-Reported Practice among Gastroenterologists. Nutrients, 12, 1064.

Размещено на Allbest.ru