Ефективність психологічної підтримки у військових: аналіз впливу на подолання посттравматичного стресового розладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність психологічної підтримки у військових: аналіз впливу на подолання посттравматичного стресового розладу

Дичко Олександр Олександрович доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

Гайнутдінов Андрій Вікторович, старший викладач кафедри соціально- гуманітарних дисциплін, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

Карлов Олег Юрійович, старший викладач кафедри соціально- гуманітарних дисциплін, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

Анотація

психотерапевтична підтримка посттравматичний стресовий розлад

Військові потребують індивідуальної психологічної підтримки для ефективного подолання посттравматичного стресового розладу (ПТРС). Лікування ПТРС зосереджено на психологічній терапії (з або без фармакологічного втручання), протоколів когнітивно-поведінкової терапії, з фокусом на травмі, терапевтичних методах десенсибілізації та ерготерапії. Військовослужбовці з високим рівнем витривалості мають менший ризик ПТСР, депресії та інших психіатричних симптомів після бойових дій. Встановлено, що військовослужбовці із бойовим стресом, втомою та травмою частіше за все потребують професійної психологічної підтримки. Крім того, вони потребують індивідуального підходу до посттравматичного відновлення та встановлення психологічного добробуту після надзвичайно високих стресових переживань. Основний вид допомоги спрямовано на відновлення здорових бойових сил. Це можна досягти якщо зосередитися на ефективних техніках психологічної підтримки. Формами обслуговування є стаціонарна, санаторна, амбулаторна та поліклінічна. Вибір конкретної програми для військовослужбовців базується на складанні персоніфікованої анкети з встановленням психологічних показників, що дозволяє віднести пацієнтів до відповідних груп корекції. Запропоновано різні варіанти програм реабілітації військовослужбовців, кожен з них враховує такі складові, як схема медикаментозної терапії, велику роль відіграє психотерапія. Обсяг і завдання психотерапевтичної підтримки визначаються з урахуванням механізмів розвитку захворювання та психологічного стану військовослужбовця. У процесі психотерапії використовуються різні техніки і методи (психоди- намічні, гуманістичні, когнітивно-поведінкові), а також психофізіологічні тренінги за принципом біологічного зворотного зв'язку та ерготерапія. Важливою складовою психологічної підтримки є проведення корекційної роботи з членами їх сімей, а також приділяється увага реабілітації членів сімей постраждалих - робота з гострим горем, життєвою кризою, трагічним досвідом. Збереження та відновлення здоров'я військовослужбовців є не лише медичною, а й соціальною проблемою. Психологічна підтримка є критично важливим аспектом підтримки не тільки військових і їх сімей. Вона сприяє оптимізації, підтримки та збереженню сил військових. Надання психологічних послуг має продовжувати розвиватися, щоб максимізувати свій потенціал для підвищення бойової ефективності та підтримки психологічної готовності бійців усіх родів служби.

Висновок. Ефективна психологічна підтримка для підвищення витривалості та відповідних навичок у військовослужбовців є корисною для сприяння здоровій адаптації травмованих військовослужбовців та усуненню/зниженню ризику розвитку ПТСР, що позитивно вплине на психологічний добробут їх та їхніх сімей.

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, бойова втома, бойовий стрес, психологічна реабілітація.

Abstract

Dychko Oleksandr Oleksandrovych Associate Professor of the Department of Social and Humanitarian Disciplines, Military Institute of Armored Forces, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv,

Hainutdinov Andrii Viktorovych Senior Lecturer of the Department of Social Sciences and Humanities, Military Institute of Armored Forces, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv

Karlov Oleg Yuriyovych Senior Lecturer of the Department of Social Sciences and Humanities, Military Institute of Armored Forces, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Kharkiv

EFFECTIVENESS OF PSYCHOLOGICAL SUPPORT IN THE MILITARY: ANALYSIS OF THE IMPACT ON OVERCOMING POST-TRAUMATIC STRESS DISORDER

Military personnel need individualized psychological support to effectively overcome post-traumatic stress disorder (PTSD). Treatment of PTSD focuses on psychological therapy (with or without pharmacological intervention), cognitive behavioral therapy protocols, trauma-focused therapy, therapeutic desensitization, and occupational therapy. Soldiers with a high level of resilience have a lower risk of PTSD, depression and other psychiatric symptoms after combat. It has been established that servicemen with combat stress, fatigue and trauma are most often in need of professional psychological support. In addition, they need an individualized approach to post-traumatic recovery and the establishment of psychological well-being after extremely high stressful experiences. The main type of assistance is aimed at restoring healthy fighting forces. This can be achieved by focusing on effective psychological support techniques. Forms of service include inpatient, sanatorium, outpatient and polyclinic. The choice of a specific program for military personnel is based on a personalized questionnaire with psychological indicators, which allows patients to be assigned to appropriate correction groups. Various variants of rehabilitation programs for servicemen have been proposed, each of which takes into account such components as the scheme of drug therapy, and psychotherapy plays an important role. The scope and objectives of psychotherapeutic support are determined taking into account the mechanisms of disease development and the psychological state of the serviceman. Various techniques and methods (psychodynamic, humanistic, cognitive-behavioral) are used in the process of psychotherapy, as well as psychophysiological training based on the principle of biofeedback and ergotherapy. An important component of psychological support is corrective work with their family members, and attention is also paid to the rehabilitation of family members of the victims - work with acute grief, life crisis, and tragic experiences. Preserving and restoring the health of military personnel is not only a medical but also a social problem. Psychological support is a critical aspect of supporting not only the military and their families. It helps to optimize, maintain and preserve the strength of the military. The provision of psychological services must continue to evolve to maximize its potential to enhance combat effectiveness and maintain the psychological readiness of soldiers in all branches of service.

Conclusion. Effective psychological support to increase resilience and related skills in military personnel is useful for promoting healthy adaptation of traumatized servicemen and women and eliminating/reducing the risk of developing PTSD, which will positively affect their psychological well-being and that of their families.

Keywords: post-traumatic stress disorder, combat fatigue, combat stress, psychological rehabilitation.

Постановка проблеми

У наш час актуальною для медицини всіх країн є проблема психологічної підтримки військових. Загальновідомо, що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може виникнути як після фізичної, так і психологічної травми [1], і було показано, що він пов'язаний з результатами психічного здоров'я, такими як рівень депресивних розладів.

У клінічних протоколпах з психічних розладів ПТСР визначається як «розлад, пов'язаний із травмою та стресом» у результаті впливу травматичної події та складається з чотирифакторної моделі критеріїв. Принаймні один із чотирьох критеріїв (симптоми вторгнення, постійне уникання, зміни в когнітивних здібностях і настрої, підвищене збудження та реактивність) має бути присутнім протягом одного місяця до встановлення діагнозу та не може бути викликаний ліками, вживанням психоактивних речовин чи іншими захворюваннями. Військовослужбовці, які зараз проходять службу, і, звільнені військові, піддаються ризику ПТСР через травматичний досвід [2].

Основні ознаки розвитку моральної травми включають самозвинувачення, проблеми довіри та духовні/екзистенційні проблеми. Через широкий діапазон можливих морально шкідливих подій багато дослідників розділили події на основі індивідуальної відповідальності (наприклад, вчинення, нездатність запобігти шкоді) або іншої відповідальності (наприклад, свідок непропорційного насильства, зрада довірених осіб), щоб краще зрозуміти патологічні ефекти кожного типу. Загалом, події, пов'язані з індивідуальною відповідальністю, з більшою ймовірністю призведуть до негативних внутрішніх (самореферентних) емоцій і когніцій (наприклад, провини, сорому, відсутності самопрощення), тоді як події, пов'язані з іншою відповідальністю, з більшою ймовірністю призведуть до негативних зовнішні емоції та пізнання (наприклад, гнів, проблеми з довірою, відсутність прощення інших). Обидва типи подій пов'язані з духовними/екзистенціальними проблемами (наприклад, втрата віри, сумнів у моралі). Доки ці внутрішні конфлікти не будуть вирішені, вони можуть, своєю чергою, загострити соціальні проблеми (наприклад, ізоляцію, агресію, правові проблеми) та симптоми психічного здоров'я (наприклад, тривогу, депресію, ПТСР, зловживання психоактивними речовинами, ризик самогубства) [3].

Моральна травма часто виникає разом із ПТСР, який концептуалізують як розлад, заснований на страху. Проте дослідження за участю військовослужбовців і ветеранів виявили, що значна меншість індексних травм ПТСР є подіями, які в основному не викликають страх/загрозу. Кілька досліджень почали досліджувати можливість того, що природа травми може впливати на нейробіологію, що лежить в основі ПТСР [3].

Психологічне втручання на етапі реабілітації має бути цілеспрямованим з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей (профілактики) та психосоціальних факторів (предиктори) [4]. Особливості стресового реагування учасників бойових дій як складової особистісного потенціалу відіграють роль у формуванні предикторів розладів психологічної адаптації учасників бойових дій. На етапі психологічної підтримки військових, особливо учасників активних бойових дій, важливою є реадаптація до мирних умов життя. Клініко-психологічний аналіз учасників бойових дій показав, що наявність пережитого стану суб'єктивного нещастя та емоційного розладу призводить до зниження продуктивності адаптації до стресової події. Фактор стресу порушив цілісність мікросоціальної мережі учасників бойових дій та їх системи соціальної підтримки та соціальних цінностей з переважним відчуттям нездатності долати проблеми та будувати плани [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті проведено аналіз сучасних літературних даних, які присвячені питанню психологічної підтримки у військових. Останні дослідження встановили пряму залежність ризику розвитку ПТСР у військових після бойової втоми та постійного бойового стресу. Було доведено, що подолати ПТСР можливо лише при своєчасній і якісній психологічній допомозі.

Актуальність проблеми визначення ефективних методів психологічної підтримки у військових для подолання посттравматичного стресового розладу було вивчено в роботах Wu [1], Coventry [2], Barnes [3], Markova [4], Bartone [5], Ramchand [6], Siddharthan [7], Dyball [8, 9], Taylor [10], Park [11], Bekesiene [12], Janssens [13], Kerr [14], Turgoose [15].

Мета статті - оцінити ефективність впливу психологічної підтримки на подолання посттравматичного стресового розладу у військових.

Виклад основного матеріалу

ПТСР - це хронічний психічний стан, який розвивається після надзвичайно травматичної події. Основні симптоми ПТСР включають повторне переживання травми (наприклад, через спогади та кошмари), уникнення нагадувань про травму та підвищене збудження (наприклад, почуття дратівливості чи злості, легке збудження або труднощі зі сном чи концентрацією). Рівень поширеності ПТСР протягом життя оцінюється в 9,2% у Канаді та коливається від 6,8% до 12,3% у Сполучених Штатах, певні групи військових, наприклад ті, хто брав участь у бойових діях, мають більший ризик розвитку ПТСР; поширеність ПТСР протягом життя серед ветеранів війни у В'єтнамі становить 18,7%.

Сучасні роботи спрямовані на дослідженні психічного здоров'я та шляхів посередництва болю між бойовими травмами та ПТСР. Поточний помірно-сильний біль позитивно пов'язаний із великим ступенем ПТСР. Дослідження всієї групи та медіаційний аналіз показали, що зв'язок між бойовою травмою та ПТСР був частково опосередкований болем. Одне з можливих пояснень цього є те що наявність травми є обов'язковим компонентом ПТСР, а також асоціюється зі збільшенням інтенсивності болю та катастрофічним болем [6, 7].

В дослідженні Dyball науковцями було встановлено, що бойове поранення, зокрема поранення, що призвело до травматичної ампутації, пов'язане з появою великого ступеня ПТСР [8]. У цьому дослідженні було проаналізовано ПТСР у виборці поранених і непоранених військовослужбовців Збройних сил Великобританії, які були направлені в Афганістан, і визначено вплив отримання бойового поранення на подальший розвиток ПТСР. Прямий вплив травми після ампутації проти відсутності ушкоджень був пов'язаний зі збільшенням відносного ризику виявлення великого ступеня ПТРС на 118%. Навпаки, прямий вплив травми, не пов'язаної з ампутацією, проти відсутності травми не був пов'язаний із великим ступенем ПТРС [8]. В дослідженні науковців ADVANCE було показано, що ті, хто отримав травму, не пов'язану з ампутацією, повідомляли про значно більший рівень депресії, тривоги, ПТСР і мультиморбідності порівняно з військовими без хірургічних втручань [9].

Серйозні фізичні травми в бою були пов'язані з поганими наслідками для психічного здоров'я. Незалежно від травми, ця вибірка воєнних представляє групу, яка має більший рівень ПТСР, а також підвищений психологічний тягар через мультиморбідність[9]. Досвід застосування посттравматичного відновлення показав що, особи з ампутованими кінцівками повідомляють про менш погані результати психічного здоров'я та більші позитивні результати щодо психічного здоров'я порівняно з пораненими без ампутованих кінцівок і без психологічної підтримки. Посттравматичне відновлення асоціюється з кращим психічним і фізичним здоров'ям, а також факторами способу життя, такими як збільшення фізичних вправ і менше вживання алкоголю чи куріння [8].

Якість життя, пов'язана зі здоров'ям, наприклад рівень болю/дискомфорту, також був вищим серед тих, хто відчуває сильніший ПРСР [8]. Отримання фізичної бойової травми пов'язане з вищим рівнем ПТСР, депресії та болю [9], але також пов'язаний із високими показниками прогресування ПТРС [8].

В іншому дослідженні було встановлено, що у майже половини досліджуваних був помірний або високий рівень ПТСР після пережитої травматичної події [1].

Лікування ПТСР включає фармакотерапію, психологічну та ерготерапію. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну є найпоширенішим вибором для фармакотерапії ПТСР.

З психологічних методів лікування когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) вважається терапією першої лінії ПТСР на основі переконливих доказів ефективності, отриманих у клінічних випробуваннях. КПТ може включати кілька терапевтичних підходів, включаючи елементи когнітивної терапії, розвиток навичок подолання та експозиційну терапію. Експозиційна терапія, зокрема, відноситься метод, за допомогою якого пацієнти неодноразово стикаються зі спогадами або нагадуваннями про травму в безпечному та контрольованому середовищі з метою поступового зменшення пов'язаного з ними дистресу.

Для військовослужбовців найбільш пропонованими втручаннями були повернення до служби, навички вирішення проблем і методи релаксації, включаючи прогресивне розслаблення м'язів і дихальні техніки. Для військовослужбовців також були запропоновані фізична підготовка, гігієна сну, керування стресом і гнівом, спілкування та вирішення конфліктів, а також біологічний зворотний зв'язок. Хоча тип біологічного зворотного зв'язку був неназваний, він використовувався як підготовчий метод для заохочення пацієнтів до практики функціональної поведінки контролю стресу для розвитку адаптивних реакцій і стійкості. Навчання забезпечує базову лінію для вимірювання фізіологічної реакції на стрес. Найбільш рекомендованими втручаннями для військових ветеранів були подолання стресу та гніву, навички подолання, консультування щодо дозвілля та вправи на розслаблення, включаючи медитацію. Дослідження також підтримують життєві навички, тренування стійкості, навички ефективного спілкування, кероване зображення та візуалізацію, управління часом, біологічний зворотний зв'язок та реабілітацію за кермом. Є документи-протоколи, присвячений як військовослужбовцям, так і ветеранам, де пропонують терапію за допомогою тварин, постановку цілей, методи релаксації, втручання з управління/зменшення стресу.

Було показано, що практики частіше поєднують професійну практику з психологічними методами лікування, такими як консультування при травмах, перша психологічна допомога, мотиваційне інтерв'ю та навчання воротаря.

Практики підтримують використання подвійного підходу, який одночасно визнає вплив травматичних подій і потребу у створенні безпечного середовища для запобігання повторній травматизації, одночасно використовуючи втручання, спрямовані на поточне функціонування.

Програми раннього втручання, спрямовані на бойові та оперативні стресові реакції у військовослужбовців, базуються на професії та впроваджуються для сприяння швидкому поверненню до виконання обов'язків, запобігання прийняттю «хворої» ролі та зниження частоти ПТСР. Крім того, автори підкреслюють, що перебування під час бойового стресу не призводить до автоматичного розвитку ПТСР. Частково це може бути пов'язано з перевіреними в минулому принципами управління бойовим стресом [2].

Література, присвячена програмам для військовослужбовців із реакціями на бойовий та оперативний стрес, описує важливість структурованого терапевтичного середовища та професій. Вони розглядаються як ключові компоненти для підтримки позитивної самоідентифікації як солдата, підвищення сприйнятої самоефективності та сприяння поверненню до виконання обов'язків. Дослідники стверджують, що раннє втручання психологічної підтримки сприяє швидкому поверненню до виконання обов'язків військовослужбовців, у яких виникли проблеми з професійною діяльністю після травматичних подій [1, 8].

Потенційна роль психологічної підтримки у сприянні переорієнтації ідентичності військового персоналу на військового ветерана та реінтеграції в цивільне життя підкреслюється важливістю підтримки ідентичності «воїна» відразу після стресової реакції [8, 9].

Психологічна допомога підтримує перехід військового персоналу до цивільного життя та надає послуги хворим або пораненим військовим ветеранам для підтримки переходу, реінтеграції та оздоровлення. Психологи можуть посилити залучення, забезпечуючи втручання на основі доказів, щоб переорієнтувати військовий персонал, який переходить до статусу військового ветерана та повертається до цивільного життя.

Телереабілітація для військових, які повернулися із місць з активними бойовими діями з легкою або середньою черепно-мозковою травмою, пов'язаною з бойовими діями, має на меті 1) координацію допомоги пораненим ветеранам з використанням дистанційних технологій через Інтернет; 2) моніторинг результатів фізичного та психічного здоров'я за допомогою різних інструментів. У дослідженні за участю 75 ветеранів результати вказували на те, що:

1) функціональні можливості, які вимірюються за допомогою локомоції та мобільності, стабілізувалися, тоді як недоліки в пізнанні (пам'ять, вирішення проблем), психосоціальній адаптації (гнів, емоційний стан) і проблеми з інтеграцією в суспільство створюють проблеми;

2) особи з коморбідним ПТСР, затримуються в працевлаштуванні та остаточній інтеграції в суспільство порівняно з тими, хто не має такого діагнозу;

3) для реабілітації та остаточної інтеграції в суспільство потрібні індивідуалізовані шляхи лікування.

Недавнє розширення традиційної експозиційної терапії, терапія експозицією віртуальної реальності (VRET) створює захопливе та інтерактивне віртуальне середовище за допомогою комп'ютерної графіки та звукових підказок для посилення уявних можливостей пацієнта. Віртуальне середовище часто представлено через дисплей, встановлений на голові, і за потреби ним може керувати терапевт або пацієнт. Оскільки залученню до уявного впливу може перешкоджати поведінка уникнення, характерна для ПТСР, використання VRET багатьох сенсорних підказок для сприяння спогаду травми та занурення було запропоновано як покращення традиційної експозиційної терапії. Проте VRET є відносно недавньою розробкою в цій галузі, і залишається невизначеністю щодо його клінічної ефективності [10].

В деяких дослідженнях повідомляється, що практики ерготерапії все більше стурбовані впливом ПТСР на здоров'я, якість життя та професійну продуктивність у сні, повернення або збереження роботи (продуктивність), зниження інтересу, мотивація та участь у дозвіллі.

Активно ведуться дебати про необхідність розробки індивідуальних програм для військових із ПТСР, у яких спостерігається серйозне погіршення здоров'я та негативний вплив на їхню професійну діяльність. Професія ерготерапії продовжує надавати послуги військовослужбовцям і ветеранам. Втручання направлення на зменшення посттравматичних симптомів та самотність шляхом посилення соціальної підтримки та міжособистісного функціонування [11].

Для військових ветеранів із ПТСР та іншими медичними проблемами служби трудотерапії повинні зосередитися на тому, щоб забезпечити сенс і мету життя після звільнення з військової служби. Респонденти вказали, що лікування повинно бути зосереджене на повсякденній діяльності, розвитку життєвих навичок і дозволити військовослужбовцям розпізнавати та гасити тригери стресу. Ці дослідники підкреслили труднощі з професійною діяльністю під час самообслуговування, наприклад водіння автомобіля та сну. Труднощі, які виникли під час водіння, включали уникнення зупинених транспортних засобів та ігнорування сигналів зупинки через страх нападу та необережне перевищення швидкості, 93% учасників мали проблеми з продуктивністю, спричинені труднощами з концентрацією та повторним вивченням навичок. Також повідомлялося про труднощі з дозвіллям, соціалізацією та участю у стосунках. Ці проблеми з професійною діяльністю вказують на необхідність розробки науково-обґрунтованих послуг для підтримки військових із ПТСР.

Велике значення при психологічній підтримці надається витривалості. Витривалість сприймається як психологічна звичка, який дає позитивний ефект після пережитого стресу [12, 13]. Витривалість серед військовослужбовців визнана винятковою особистісною якістю, яка призводить до адаптивності та продуктивності в неоднозначному середовищі під час військових дій.

Останнім часом служба в армії привертає увагу дослідників як унікальне середовище, де, з одного боку, багато стресорів, а з іншого, активно розвиваються навички подолання стресу. Навчання стресостійкості допомагає солдатам справлятися з емоційними та фізіологічними реакціями на стрес і підтримувати оптимальну працездатність навіть у ситуаціях високого тиску. Встановлено, що психологічна стійкість, розвинена під час військової підготовки, є захисним фактором для військових, який допомагає їм підтримувати працездатність, попри стресові фактори зовнішнього середовища. Однак існують інші фактори, які допомагають солдатам залишатися залученими та продовжувати добре працювати в стресових умовах. Дослідження показують, що особистісні риси сприяють військовим результатам. Однак, висновки про взаємозв'язок між особистістю та військовими результатами залишаються суперечливими, деякі дослідження не демонструють жодних доказів взаємозалежності, тоді як інші пропонують особистість як предиктор. Ефекти, ймовірно, пояснюються індивідуальними рисами особистості та їх унікальними комбінаціями, що призводить до різних результатів [12].

Крім того, слід зазначити, що військове середовище є унікальним з точки зору складу команди та згуртованості команди як форми психологічної підтримки в стресовому середовищі. Доведено, що групова згуртованість у військовій підготовці підвищує стійкість до стресу і знижує рівень стресу серед солдатів під час військової підготовки [12]. Таким чином, враховуючи специфіку військового середовища, слід враховувати вплив сприйнятого стресу, психологічної стійкості, особистісних рис та згуртованості команди, щоб зрозуміти, як стійкість впливає на сприйняті військові результати.

Крім того, у виявлених статтях повідомлялося про поширені супу захворювання, такі як депресія, тривога та поєднання вживання психоактив- них речовин із ПТСР. Таким чином, терапевтам може знадобитися вирішити проблеми професійної продуктивності, які є результатом цих супутніх проблем у їхніх клієнтів, які переживають ПТСР. Майбутні дослідження мають бути розроблені для окремого вирішення потреб військовослужбовців і військових ветеранів, а також для розгляду поширених супутніх захворювань, пов'язаних із ПТСР [14].

Попри збільшення кількості колишніх військовослужбовців, які звертаються за лікуванням ПТСР, залишається низка перешкод для звернення за допомогою, що заважає багатьом військовослужбовцям отримати доступ до психологічної терапії. Дистанційна терапія є одним із потенційних методів збільшення кількості ветеранів, які отримують підтримку.

Цей огляд мав на меті систематичний огляд літератури, щоб узагальнити уроки, отримані на цей час із надання орієнтованої на травму телетерапії ветеранам із ПТСР. У більшості випадків дистанційна терапія виявилася такою ж ефективною для зменшення симптомів ПТСР, як і особисті втручання. Подібним чином, було мало відмінностей у більшості результатів процесу, таких як рівень відсіву, у деяких випадках телетерапія допомогла збільшити охоплення. Ветерани, які використовують телетерапію, повідомили про високий рівень прийнятності та задоволення. Повідомлялося про певні проблеми з погляду терапевтичного альянсу, деякі дослідження показали, що ветерани почувалися менш комфортно, користуючись телетерапією. Кілька досліджень показали, що клініцистам важче розпізнавати невербальну комунікацію під час телетерапії, але це не вплинуло на їхню здатність будувати стосунки [14, 15]. Були виявлені технологічні проблеми, але вони не перешкоджали терапевтичним процесам або результатам. Показано, що дистанційна терапія є життєздатною альтернативою особистому лікуванню та має потенціал для розширення доступу до терапії для ветеранів. Дистанційну терапію слід продовжувати оцінювати та ретельно досліджувати.

Висновок

Завдяки цьому літературному огляду ми визначили підтримки військовослужбовців, які використовуються психотерапевтами, ерготерапевтами для догляду за військовослужбовцями, які мають проблеми професійної діяльності, пов'язані з ПТСР. Ці ідентифіковані втручання доповнюють лікування, орієнтоване на травму, оскільки вони направлені на повернення до повсякденної діяльності та розвиток у військовослужбовців навичок, необхідних для боротьби з тривогою та реакціями на стрес, пов'язаними з ПТСР. Літературний огляд виявив відсутність рандомізованих контрольованих досліджень психологічної підтримки та втручання трудотерапії для військовослужбовців або ветеранів з ПТСР. Таким чином, існує потреба в подальшому розвитку професійної психотерапії та інше для військовослужбовців і ветеранів, які мають проблеми з професійною діяльністю, пов'язаною з ПТСР, оскільки він негативно впливає на функціонування в різних сферах діяльності.

Література

1. Wu X., Kaminga A. C., Dai W., Deng J., Wang Z., Pan X., Liu A. The prevalence of moderate-to-high posttraumatic growth: A systematic review and meta-analysis. Journal of affective disorders. 2019. Vol. 243. P. 408-415. https://doi.org/10.1016/jjad.2018.09.023.

2. Coventry P. A., Meader N., Melton H., Temple M., Dale H., Wright K., Cloitre M., Karatzias T., Bisson J., Roberts N. P., Brown J. V. E., Barbui C., Churchill R., Lovell K., McMillan D., Gilbody S. Psychological and pharmacological interventions for posttraumatic stress disorder and comorbid mental health problems following complex traumatic events: Systematic review and component network meta-analysis. PLoSmedicine. 2020. Vol. 17(8). P. e1003262. https://doi.org/ 10.1371/journal.pmed.1003262.

3. Barnes H. A., Hurley R. A., Taber K. H. Moral Injury and PTSD: Often Co-Occurring Yet Mechanistically Different. The Journal of neuropsychiatry and clinical neurosciences. 2019. Vol. 31(2). P. A4-A103. https://doi.org/10.1176/appi.neuropsych.19020036.

4. Markova M. V., Aliieva T. А., Markov А. R., Korop O. A., Lisovaya E. V., Babych V. V., Vyazmitinova S. O. Disorders of adaptation of combatants and their medical and psychological rehabilitation at the sanatorium stage of treatment. Wiadomosci lekarskie (Warsaw, Poland: 1960). 2022. Vol. 75(2). P. 444-450.

5. Bartone P. T., Bowles S. V. Hardiness Predicts Post-Traumatic Growth and Well-Being in Severely Wounded Servicemen and Their Spouses. Military medicine. 2021. Vol. 186(5-6). P. 500-504. https://doi.org/10.1093/milmed/usaa250.

6. Ramchand R., Rudavsky R., Grant S., Tanielian T., Jaycox L. Prevalence of, risk factors for, and consequences of posttraumatic stress disorder and other mental health problems in military populations deployed to Iraq and Afghanistan. Current psychiatry reports. 2015. Vol. 17(5). P. 37. https://doi.org/10.1007/s11920-015-0575-z.

7. Siddharthan K. The effect of posttraumatic stress disorders on rehabilitation among combat-wounded veterans. Studies in health technology and informatics. 2012. Vol. 182. P. 114-124.

8. Dyball D., Bennett A. N., Schofield S., Cullinan P., Boos C. J., Bull A. M. J., Stevelink S. A. M., Fear N. T., ADVANCE Study. Post-traumatic growth amongst UK armed forces personnel who were deployed to Afghanistan and the role of combat injury, mental health and pain: the ADVANCE cohort study. Psychological medicine. 2023. Vol. 53(11). P. 5322-5331. https://doi.org/10.1017/S0033291722002410.

9. Dyball D., Bennett A. N., Schofield S., Cullinan P., Boos C. J., Bull A. M. J., Wessely S., Stevelink S. A. M., Fear N. T., ADVANCE study. Mental health outcomes of male UK military personnel deployed to Afghanistan and the role of combat injury: analysis of baseline data from the ADVANCE cohort study. The lancet. Psychiatry. 2022. Vol. 9(7). P. 547-554. https://doi.org/10.1016/S2215-0366(22)00112-2.

10. Taylor D. J., Pruiksma K. E., Mintz J., Slavish D. C., Wardle-Pinkston S., Dietch J. R., Dondanville K. A., Young-McCaughan S., Nicholson K. L., Litz B. T., Keane T. M., Peterson A. L., Resick P. A., Consortium to Alleviate PTSD. Treatment of comorbid sleep disorders and posttraumatic stress disorder in U.S. active duty military personnel: A pilot randomized clinical trial. Journal of traumatic stress. 2023. Vol. 36(4). P. 712-726. https://doi.org/10.1002/jts.22939.

11. Park G. H., Knust S. K., Haselhuhn S., Whalen S. J., Deuster P. A., Greene C. H., 3rd Dretsch M. N., Bonvie J. L., Lippy R. D., Lunasco T. K., Myatt C. A. Advancing the Practice of Contemporary Military Performance Psychology: A Full-Spectrum Approach to Psychological Health and Readiness. Journal of special operations medicine: a peer reviewed journal for SOF medical professionals. 2022. Vol. 22(1). P. 115-120. https://doi.org/10.55460/18DB-ITVE.

12. Bekesiene S., Smaliukiene R., Kanapeckaite R. The Relationship between Psychological Hardiness and Military Performance by Reservists: A Moderation Effect of Perceived Stress and Resilience. Healthcare (Basel, Switzerland). 2023. Vol. 11(9). P. 1224. https://doi.org/10.3390/ healthcare11091224.

13. Janssens K.M.E., van der Velden P.G., Taris R., van Veldhoven M.J.P.M. Resilience among Police Officers: A Critical Systematic Review of Used Concepts, Measures, and Predictive Values of Resilience. J. Police Crim. Psychol. 2021. Vol. 36. P. 24-40. https://doi.org/10.1007/ s11896-018-9298-5.

14. Kerr N. C., Ashby S., Gerardi, S. M., Lane S. J. Occupational therapy for military personnel and military veterans experiencing post-traumatic stress disorder: A scoping review. Australian occupational therapy journal. 2020. Vol. 67(5). P. 479-497. https://doi.org/10.1111/ 1440-1630.12684

15. Turgoose D., Ashwick R., Murphy D. Systematic review of lessons learned from delivering tele-therapy to veterans with post-traumatic stress disorder. Journal of telemedicine and telecare. 2018. Vol. 24(9). P. 575-585. https://doi.org/10.1177/1357633X17730443.

References

1. Wu, X., Kaminga, A. C., Dai, W., Deng, J., Wang, Z., Pan, X., & Liu, A. (2019). The prevalence of moderate-to-high posttraumatic growth: A systematic review and meta-analysis. Journal of affective disorders, 243, 408-415. https://doi.org/10.1016/jjad.2018.09.023. [in English].

2. Coventry, P. A., Meader, N., Melton, H., Temple, M., Dale, H., Wright, K., Cloitre, M., Karatzias, T., Bisson, J., Roberts, N. P., Brown, J. V. E., Barbui, C., Churchill, R., Lovell, K., McMillan, D., & Gilbody, S. (2020). Psychological and pharmacological interventions for posttraumatic stress disorder and comorbid mental health problems following complex traumatic events: Systematic review and component network meta-analysis. PLoS medicine, 17(8), e1003262. https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1003262. [in English].

3. Barnes, H. A., Hurley, R. A., & Taber, K. H. (2019). Moral Injury and PTSD: Often Co-Occurring Yet Mechanistically Different. The Journal of neuropsychiatry and clinical neurosciences, 31(2), A4-A103. https://doi.org/10.1176/appi.neuropsych.19020036. [in English].

4. Markova, M. V., Aliieva, T. А., Markov, А. R., Korop, O. A., Lisovaya, E. V., Babych, V. V., & Vyazmitinova, S. O. (2022). Disorders of adaptation of combatants and their medical and psychological rehabilitation at the sanatorium stage of treatment. Wiadomosci lekarskie (Warsaw, Poland: 1960), 75(2), 444-450. [in English].

5. Bartone, P. T., & Bowles, S. V. (2021). Hardiness Predicts Post-Traumatic Growth and Well-Being in Severely Wounded Servicemen and Their Spouses. Military medicine, 186(5-6), 500-504. https://doi.org/10.1093/milmed/usaa250. [in English].

6. Ramchand, R., Rudavsky, R., Grant, S., Tanielian, T., & Jaycox, L. (2015). Prevalence of, risk factors for, and consequences of posttraumatic stress disorder and other mental health problems in military populations deployed to Iraq and Afghanistan. Current psychiatry reports, 17(5), 37. https://doi.org/10.1007/s11920-015-0575-z. [in English].

7. Siddharthan, K. (2012). The effect of posttraumatic stress disorders on rehabilitation among combat-wounded veterans. Studies in health technology and informatics, 182, 114-124. [in English].

8. Dyball, D., Bennett, A. N., Schofield, S., Cullinan, P., Boos, C. J., Bull, A. M. J., Stevelink, S. A. M., Fear, N. T., & ADVANCE Study (2023). Post-traumatic growth amongst UK armed forces personnel who were deployed to Afghanistan and the role of combat injury, mental health and pain: the ADVANCE cohort study. Psychological medicine, 53(11), 5322-5331. https://doi.org/10.1017/S0033291722002410. [in English].

9. Dyball, D., Bennett, A. N., Schofield, S., Cullinan, P., Boos, C. J., Bull, A. M. J., Wessely, S., Stevelink, S. A. M., Fear, N. T., & ADVANCE study (2022). Mental health outcomes of male UK military personnel deployed to Afghanistan and the role of combat injury: analysis of baseline data from the ADVANCE cohort study. The lancet. Psychiatry, 9(7), 547-554. https://doi.org/10.1016/ S2215-0366(22)00112-2. [in English].

10. Taylor, D. J., Pruiksma, K. E., Mintz, J., Slavish, D. C., Wardle-Pinkston, S., Dietch, J. R., Dondanville, K. A., Young-McCaughan, S., Nicholson, K. L., Litz, B. T., Keane, T. M., Peterson, A. L., Resick, P. A., & Consortium to Alleviate PTSD (2023). Treatment of comorbid sleep disorders and posttraumatic stress disorder in U.S. active duty military personnel: A pilot randomized clinical trial. Journal of traumatic stress, 36(4), 712-726. https://doi.org/10.1002/jts.22939. [in English].

11. Park, G. H., Knust, S. K., Haselhuhn, S., Whalen, S. J., Deuster, P. A., Greene, C. H., 3rd, Dretsch, M. N., Bonvie, J. L., Lippy, R. D., Lunasco, T. K., & Myatt, C. A. (2022). Advancing the Practice of Contemporary Military Performance Psychology: A Full-Spectrum Approach to Psychological Health and Readiness. Journal of special operations medicine: a peer reviewed journal for SOF medical professionals, 22(1), 115-120. https://doi.org/10.55460/18DB-ITVE. [in English].

12. Bekesiene, S., Smaliukiene, R., & Kanapeckaite, R. (2023). The Relationship between Psychological Hardiness and Military Performance by Reservists: A Moderation Effect of Perceived Stress and Resilience. Healthcare (Basel, Switzerland), 11(9), 1224. https://doi.org/10.3390/ healthcare 11091224. [in English].

13. Janssens, K.M.E., van der Velden, P.G., Taris, R., & van Veldhoven, M.J.P.M. (2021). Resilience among Police Officers: A Critical Systematic Review of Used Concepts, Measures, and Predictive Values of Resilience. J. Police Crim. Psychol., 36, 24-40. https://doi.org/10.1007/ s11896-018-9298-5. [in English].

14. Kerr, N. C., Ashby, S., Gerardi, S. M., & Lane, S. J. (2020). Occupational therapy for military personnel and military veterans experiencing post-traumatic stress disorder: A scoping review. Australian occupational therapy journal, 67(5), 479-497. https://doi.org/10.1111/1440- 1630.12684. [in English].

15. Turgoose, D., Ashwick, R., & Murphy, D. (2018). Systematic review of lessons learned from delivering tele-therapy to veterans with post-traumatic stress disorder. Journal of telemedicine and telecare, 24(9), 575-585. https://doi.org/10.1177/1357633X17730443. [in English].

Размещено на Allbest.ru