Особливості фізичної терапії при плоскостопості у юних спортсменів

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний медичний університет, Харків, Україна

Особливості фізичної терапії при плоскостопості у юних спортсменів

Латогуз С.І., Ковальов М. М.

Анотація

Результати. Спорт пов'язаний з певними ризиками отримання різних видів травм. Проблема плоскостопості у спортсменів, розглянута в багатьох роботах і статистика показує, що від 50 до 92% спортсменів різної спортивної спеціалізації мають зміни склепінь стопи. Виникає необхідність у вирішенні цієї проблеми, а саме у створенні оптимальної програми з реабілітації склепінь стопи серед дітей спортсменів з плоскостопістю різної спеціалізації. Також розроблялася і експериментально перевірялася ефективність програми реабілітації при плоскостопості серед юних спортсменів різної спеціалізації. В анамнезі всіх спортсменів спостерігалося плоскостопість 1 або 2 ступеня. У більшості випадків поєднаної з вальгусною деформацією. У деяких випадках ступінь деформації стоп була різною в правій і лівій нижніх кінцівках. Програма реабілітації була включена в розминальну частину тренувального процесу. Застосовувалася 3 рази в тиждень протягом 6 тижнів.

Висновки. Результат дослідження показали ефективність програми, яка доведена параметрами, отриманими в ході експерименту: збільшення висоти поздовжнього і поперечного склепінь, зменшення кута відведення 1-го пальця, збільшення сили м'язів стопи. Статистична обробка отриманих даних дозволила підтвердити їх достовірність, що доводить ефективність запропонованої програми реабілітації при плоскостопості у спортсменів. Дану програму можна також використовувати в цілях профілактики плоскостопості.

Ключові слова: опорно-руховий апарат, плоскостопість, реабілітація, фізична терапія.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках кафедральної теми «Розробка біомеханічно обґрунтованих методів відновлювального лікування при захворюваннях та травмах тазу».

Вступ

У сучасному світі популярність заняття спортом зростає серед всіх вікових груп. Спорт дозволяє удосконалювати фізичні якості, що сприятливо впливає на стан здоров'я людини і фізичний розвиток в цілому.

Все більше батьків, дбаючи про здоров'я своїх дітей віддають їх в спорт в зовсім юному віці (3-4 роки). Важливо пам'ятати, що спорт пов'язаний з певними ризиками отримання різних видів травм.

У будь-якому виді спорту існують свої особливості в тренувальному процесі і часті навантаження, що застосовуються з метою в найкоротші терміни підготувати юних чемпіонів, призводять до патологічних процесів дегенеративного характеру [1,2].

У сформованій системі підготовки юних спортсменів прогресує зростання частоти хронічної травматизації опорно-рухового апарату. Пов'язано це з тривалої статичним навантаженням, з попередніми патологіями спортсмена, з недотриманням термінів відновлення після отриманої травми.

Тренувальний процес у більшості видів спорту супроводжується: великим вертикальним навантаженням на стопу, зниженням амортизаційних властивостей стопи, перерозподілом амортизаційного навантаження, посиленням скоротливої здатності зв'язково-м'язового апарату нижніх кінцівок. В результаті у спортсменів фіксується плоскостопість. Дана патологія надає сприятливі умови для виникнення супутніх функціональних і морфологічних ускладнень здоров'я [3].

Проблема плоскостопості у спортсменів, розглянута в багатьох роботах і статистика показує, що від 50 до 92% спортсменів різної спортивної спеціалізації мають зміни склепінь стопи [4, 5].

Так само по медичній статистиці: до двох років у 24% дітей спостерігаються перші ознаки плоскостопості, до чотирьох років у 32%, до шести років у 40% [6]. Середній вік початківця дитини спортсмена становить 3-4 роки, в такому віці стопа ще не сформована. В результаті підвищених навантажень відбувається погіршення функціонального стану стопи, що призводить до формування травм опорно-рухового апарату (ОРА).

На сьогоднішній день однією з важливих проблем є відсутність єдиної методики по профілактиці і корекції плоскостопості, як серед дітей, так і юних спортсменів [7].

Таким чином, виникає необхідність у вирішенні цієї проблеми, а саме у створенні програми з реабілітації склепінь стопи серед дітей спортсменів з плоскостопістю різної спеціалізації.

Мета дослідження. Розробити і обґрунтувати програму фізичної терапії плоскостопості у юних спортсменів різної спортивної спеціалізації.

Матеріали та методи дослідження

Була сформульована і доведена гіпотеза про негативний вплив специфічних навантажень в фігурному катанні на стопу спортсменів. Дослідження проводилося на базі міської спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву (МСДЮСШОР) відділення фігурного катання м. Харкова. У дослідженні брали участь 12 юних спортсменів у віці 5-6 років різної спеціалізації: Кудо, художня гімнастика, фігурне катання. З них 4 спортсмена спеціалізувалися в Кудо, 4 спортсмена в художній гімнастиці, 4 спортсмена в фігурному катанні.

В експериментальну групу ввійшли 6 осіб, які виконують вправи по загальноприйнятій методиці в розминочній частині тренування.

У контрольній групі увійшли 6 осіб, що виконують коригуючі вправи з розробленої методики, що є додатковими до загальної розминочній частині.

На основі отриманих результатів, був проведений констатуючий експеримент серед юних спортсменів різної спеціалізації.

Також розроблялася і експериментально перевірялася ефективність програми реабілітації при плоскостопості серед юних спортсменів різної спеціалізації. Програма реабілітації була включена в розминальну частину тренувального процесу. Застосовувалася 3 рази в тиждень протягом 6 тижнів.

Здійснювалася статистична обробка результатів емпіричного дослідження, виконувалося їх узагальнення, систематизація та інтерпретація з формулюванням висновків і рекомендацій. Було проведено статистичний аналіз даних за допомогою U критерію Манна Уїтні. В анамнезі всіх спортсменів спостерігалося плоскостопість 1 або 2 ступеня. У більшості випадків поєднаної з вальгусною деформацією. У деяких випадках ступінь деформації стоп була різною в правій і лівій нижніх кінцівках. В ході проведення експерименту були проведені наступні вимірювання.

1. Збір анамнезу є важливою складовою для повноцінного розуміння стану стопи і для однорідного відбору досліджуваних.

Для виявлення рівня оцінки функціонального стану стопи, використовуються класичні види анамнезу (анамнез хвороби, анамнез життя, сімейний анамнез).

2. Для оцінки стану стопи використовувався метод плантографії. Даний метод дозволяє наочно визначити деформацію стопи, не використовуючи коштовного устаткування і не вимагає спеціальних навичок при зборі і обробці даних.

Обробка отриманого відбитка проводилася по методу В.І. Шалдина. Даний метод дозволяє визначити стан поздовжнього і поперечного склепінь стопи з точністю до визначення ступеня плоскостопості.

В результаті проведеного аналізу виявлено ключові точки і відстань між ними, а також кути. Під час тестування фіксувалися такі показники:

- величина кута NAP (°), що визначає ступінь відведення 1-го пальця;

- показник P₁ поперечного зводу;

- показник Р₂ поздовжнього склепіння.

3. Аналіз функціонального стану м'язів нижніх кінцівок проводився з допомогою стрибкових тестів з використанням тензоплатформи TJ4002 (силова платформа зі вбудованими тензометричними датчиками) («Марафон-Електро»).

За отриманою в результаті випробування (стрибок вгору стоячи на тензоплатформі) тензограми, програмне забезпечення продукту дозволяє визначити висоту стрибка, час відриву, силу відштовхування, час виштовхування м'язами нижніх кінцівок і час відриву стопи за схемою концентричного стрибка.

Використання різної техніки стрибка (стрибок з присідом, стрибок з махом руками), яка застосовується в процесі дослідження, дозволило визначити рівень залученості в роботу різних м'язів ОРА.

Статистична обробка отриманих даних проводилася з використанням пакетів програм Microsoft Office Excel 2013 і SPSS Statistics 23. Розраховували середні величини параметрів і стандартне відхилення, оцінювалася нормальність розподілу. Зіставлення результатів проведено з використанням тесту Манна-Уїтні (критерій U). При р<0.05 відмінності вважали достовірними. травма реабілітація спортсмен плоскостопість

Програма реабілітації стопи при плоскостопості. Як відомо, найбільш ефективними і поширеними методами реабілітації є ЛФК, масаж і фізіотерапія. Так само доведена ефективність координаційних вправ на зв'язково-м'язовий апарат нижніх кінцівок. У процесі дослідження було розроблено комплекс вправ для реабілітації стопи при плоскостопості з використанням різних поверхонь (табл. 1).

Таблиця 1

Комплекс вправ на різних поверхнях для реабілітації стопи при плоскостопості

При використанні різних поверхонь (півсфер, балансувальних подушок, масажних килимків) м'язам стопи доводиться постійно адаптуватися до нових умов. При виконанні вправ в таких умовах, постійно змінюється кут м'язів стопи, що змушує м'язи стабілізуватися. Додатковий ефект виникає завдяки масажним поверхням, що дозволяє поліпшити кровообіг. Даний комплекс вправ спортсмени експериментальної групи виконували 3 рази в тиждень в розминальній частини перед основною частиною тренування протягом 6 тижнів. Важливою умовою було виконання комплексу босоніж, що дозволяло максимально впливати на м'язи стопи і гомілки. На виконання комплексу були потрібні додаткові 20-25 хвилин на початковому етапі, згодом спортсмени витрачали 15-20 хвилин.

Спортсмени контрольної групи виконували загальну розминочну частину, не використовуючи вправи з комплексу.

Результати дослідження

1. Ефективність програми доведена параметрами, отриманими в ході експерименту: збільшення висоти поздовжнього і поперечного склепінь, зменшення кута відведення 1-го пальця, збільшення сили м'язів стопи. Спортсменами відзначено зменшення болю і набряклості в стопі після тренувань.

2. Статистична обробка отриманих даних дозволила підтвердити їх достовірність, що доводить ефективність запропонованої програми реабілітації при плоскостопості у спортсменів.

3. Дану програму можна також використовувати в цілях профілактики плоскостопості.

Перспективи подальших досліджень. Вивчення особливості фізичної терапії при плоскостопості у юних спортсменів буде продовжено у наступних дослідженнях.

Конфлікт інтересів: Відсутній.

References

1. Hrynkiv M. Medyko-biolohichni osnovy fizychnoi terapiyi, erhoterapiyi («Normalna anatomiya» ta «Normalna fiziolohiya») [Medical and biological bases of physical therapy, occupational therapy ("Normal Anatomy" and "Normal Physiology")]. Lviv: LDUFK; 2019. 146 p. (Ukrainian).

2. Mukhin VM. Fizychna reabilitatsiya [Physical rehabilitation]. 3th ed. K: Olimpiyska literatura; 2010. 488 p. (Ukrainian).

3. Klapchuk VV, Polyanska OS. Osnovy reabilitatsiyi, fizioterapiyi, likuvalnoi fizychnoi kultury i masazhu [Basics of rehabilitation, physiotherapy, therapeutic physical culture and massage]. Chernivtsi: Prut; 2006. 208 p. (Ukrainian).

4. Shapovalova VA, Korshak VM, Khaltaharova VM. Sportyvna medytsyna i fizychna reabilitatsiya [Sports medicine and physical rehabilitation]. K: Medytsyna; 2008. 248 p. (Ukrainian).

5. Hoogenboom BJ, Voight ML, Prentice WE. Musculoskeletal Interventions: Techniques for Therapeutic Exercise. 3th ed. McGraw Hill; 2014. 1164 p.

6. Jaromi M. Fundamental exercise therapy: theory and practice. Pecs; 2015. 372 p.

7. Kisner C, Colby LA. Therapeutic exercise: foundations and techniques. 6th ed. F.A. Davis Company; 2016. 1057 р.

Abstract

Features of physical therapy for flat feet in young athletes treating flat feet in young athletes: a physical therapy approach

Latoguz S., Kovalev M.

The goal is to develop and substantiate a physical therapy program for correcting flat feet in young athletes of various sports specializations.

Material and methods. The research was carried out at the City Specialized Children and Youth Sports School, Olympic Reserve, Kharkiv, focusing on the Figure Skating Department. A total of 10 participants were involved in the study.

A hypothesis was formulated and subsequently validated regarding the adverse effects of specific loads in figure skating on athletes' feet. Following the acquisition of results, an affirming experiment was undertaken, involving young athletes from diverse specializations.

Results. Engaging in sports carries inherent risks of diverse injuries. The prevalence of flat feet among athletes is extensively discussed in the literature, with statistics indicating that 50 to 92% of athletes across various specializations exhibit alterations in their foot arches. Addressing this issue becomes imperative, specifically through the development of an optimal rehabilitation program for children-athletes with flat feet in different specializations. An effective rehabilitation program for flat feet among young athletes of various specializations was formulated and experimentally evaluated. All athletes included in the study exhibited flat feet of the 1st or 2nd degree in their medical history. In a majority of cases, this condition was coupled with a valgus deformity. Notably, the degree of foot deformity varied between the right and left lower limbs in some instances. The rehabilitation program was seamlessly integrated into the warm-up phase of the training routine and implemented three times a week over a period of six weeks.

Conclusions. The study findings conclusively highlight the efficacy of the program, as evidenced by the parameters derived from the experiment. There was a notable increase in the height of both the longitudinal and transverse arches, a reduction in the abduction angle of the 1st toe, and enhanced strength in the foot muscles. Rigorous statistical analysis of the collected data further substantiated their reliability, firmly establishing the effectiveness of the proposed rehabilitation program for athletes with flat feet. Additionally, it is noteworthy that this program can serve as a preventive measure against the development of flat feet.

Key words: musculoskeletal system, flat feet, rehabilitation, physical therapy.

Размещено на Allbest.ru