Клініко-фармакологічні аспекти застосування глюкокортикостероїдів при SARS-COVID-2 інфекції в клінічній практиці

Размещено на http://www.allbest.ru

Клініко-фармакологічні аспекти застосування глюкокортикостероїдів при SARS-COVID-2 інфекції в клінічній практиці

Вахненко А.В.

Моісєєва Н.В.

Власова О.В.

CLINICAL AND PHARMACOLOGICAL ASPECTS OF APPLYING GLUCOCORTICOSTEROIDS FOR SARS-COVID-2 INFECTION: REVIEW ARTICLE

Vakhnenko A.V., Moisieieva N.V., Vlasova O.V.

Key words: SARS-CoV-2 infection; systemic inflammatory reaction; proinflammatory cytokines; hypothalamic-pituitary-adrenal system; glucocorticosteroids.

In recent years, the SARS-CoV-2 pandemic has become one of the unexpected and very serious challenges for public health around the world. Moreover, SARS-CoV-2 infection led to the development of acute respiratory distress syndrome as a result of excessive systemic inflammation, and the development of multiple organ failure, and later death. Moreover, the problem of eliminating excessive systemic inflammation, that is, reducing the production of pro-inflammatory cytokines in SARS-CoV-2, remains open. In this regard, the use of glucocorticosteroids for infection caused by SARS-CoV-2 remains quite controversial. The basis for the routine use of steroids in intensive care protocols for SARS-CoV-2 is clearly insufficient and remains the subject of further research. This review provides an analysis of literary sources, guidelines, and modern international recommendations on pathogenetic therapy of SARS-CoV-2 to prevent and eliminate hyperproduction of pro-inflammatory cytokines using glucocorticosteroid agents. The purpose of the work is to conduct an analysis of modern literary sources regarding the modern features of the clinical and pharmacological justification of the use of glucocorticosteroids in SARS-CoV-2 infection in clinical practice. The analysis of the scientific literature demonstrates that today glucocorticosteroid therapy cannot be recommended for routine use in therapeutic practice in patients with SARS-CoV-2 infection. Thus, with a mild course of SARS-CoV-2 infection, when the patient does not need oxygen support, GCS therapy is contraindicated. With a severe course of SARS-CoV-2, when the patient develops acute respiratory distress syndrome with severe respiratory failure, when there is a need for oxygen therapy, mechanical ventilation or ECMO, the use of corticosteroids is extremely necessary, and may be recommended for mandatory use. There is a pressing need for a comprehensive definition of the optimal glucocorticosteroid agent, indications, dosage, and duration of use in SARS-CoV-2 infection therapy programs. This should be done while considering biomarkers of the severity of the inflammatory process and biomarkers of the body's response to glucocorticosteroid agents.

За останні роки одним із несподіваних і дуже серйозним викликом для забезпечення здоров'я населення в усьому світі стала пандемія SARS-CoV-2. Причому інфекція SARS-CoV-2 призводила до розвитку гострого респіраторного дістрес-синдрому в результаті надмірного системного запалення, та розвитку поліорганної недостатності, а згодом і смерті. Причому проблема усунення надмірного системного запалення, тобто зниження продукції прозапальних цитокінів при SARS-CoV-2, залишається відкритою. В цьому розрізі застосування глюкокортикостероїдів при інфекції спричиненою SARS-CoV-2, залишається досить суперечливим. Підстав для рутинного застосування стероїдів у протоколах інтенсивної терапії SARS-CoV-2 явно недостатньо і залишається предметом подальших досліджень. У даному огляді наведено аналіз літературних джерел, настанов, сучасних міжнародних рекомендіцій з патогенетичної терапії SARS-CoV-2 для запобігання та усунення гіперпродукції прозапальних цитокінів за допомогою застосування глюкокортикостероїдних засобів. Мета роботи провести аналіз сучасних літературних ждерел щодо сучасних особливостей клініко-фармакологічного обґрунтування застосування глюкокортикостероїдів при SARS-CoV-2 інфекції в клінічній практиці. Проведений аналіз наукової літератури демонструє, що на сьогодні у пацієнтів з SARS-CoV-2 інфекцією терапія глікортикостероїдами не може бути рекомендована для рутинного застосування в терапевтичній практиці. Так при нетяжкому перебігу SARS-CoV-2 інфекції, коли пацієнт не потребує кисневої підтримки ГКС-терапія протипоказана. Тоді як при тяжкому перебігу SARS-CoV-2, коли у хворого розвивається гострий респіраторний дистрес-синдром з тяжкою дихальною недостатністю, коли є необхідність в оксигенотерапії, ШВЛ або ЕКМО застосування кортикостероїдів є вкрай необхідне, і може бути рекомендовано до обов'язкового застосування. Назріла необхідність узагальненого визначення оптимального глюкокортикостероїд- ного засобу, показань, його дозировки та тривалості призначення в програмах терапії SARS-CoV-2 інфекції, з урахуванням біомаркерів тяжкості перебігу запального процесу і біомаркерів відповіді організму на глюкокортикостероїдні засоби.

Ключові слова: SARS-CoV-2 інфекція; системна запальна реакція; прозапальні цитокіни; гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система; глюкокортикостероїди.

Робота виконана в межах ініціативної планової науково-дослідної роботи кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармації «Фармакологічне дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів для розробки та оптимізації показань до їх застосування в медичній практиці» № 0120U103921, 2020-2024.

глюкокортикостероїд прозапальний цитокін гіперпродукція

Вступ

Сьогодні відомо, що при SARS-CoV-2 інфекції супроводжується гострим респіраторним дис- трес-синдромом, який зумовлює розвиток тяжкої гіпоксії, набряку легень, швидко призводить до розвитку та наростанню поліорганної недостатності, а згодом і смерті [1]. Причому летальність хворих у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ), в усьому світі, за літературними джерелами, сягала 60% і це не зважаючи на застосування етіот- ропної та патогенетичної протизапальної анти- цитокінової терапії, потужних антикоагулянтних і тромболітичних засобів. Однак проблема запобігання надмірній продукції прозапальних цитокі- нів при SARS-CoV-2 залишається відкритою, а застосування глюкокортикостероїдів (ГКС) з цією ціллю є досить суперечливим [2]. В наукових джерелах недостатньо доказів для рутинного застосування ГКС в схемах лікування для ВІТ при тяжкому перебігу SARS-CoV-2. Доцільність застосування гКс залишається предметом досліджень та дебатів [1-3].

Мета роботи - провести аналіз сучасних літературних джерел щодо сучасних особливостей клініко-фармакологічного обґрунтування застосування глюкокортикостероїдів при SARS- CoV-2 інфекції в клінічній практиці.

Вважається, що ключовим фактором, який здатен регулювати продукцію прозапальних ци- токінів є ядерний фактор транскрипції (NF-kB), який експресується в активованих В-клітинах (плазмоцитах) і стимулює продукцію прозапальних цитокінів ФНП-альфа, ІЛ-1-бета, ІЛ-6, які забезпечують поширення запалення на інші клітини. А ефективне пригнічення надмірної продукції прозапальних цитокінів розцінюється ефективним шляхом для запобігання смертельно небезпечного ушкодження легень у пацієнтів з SARS- CoV-2 і як шлях рятування життя [2].

ГКС являються ліпофільними молекулами і можуть дифундувати через клітинну мембрану, зв'язуватись з глюкокортикоїдними рецепторами, які є в цитоплазмі більшості клітин, після модифікації рецепторів дифундувати в ядро, де пригнічують ген ядерного фактора транскрипції, який регулює генетично детерміновану продукцію прозапальних цитокінів [4]. При цьому формується глюкокортикоїд-індукований лейцин- протеїн, який є інгібітором NF-kB [5]. Крім цього ГКС зумовлюють цілу низку різноманітних біологічних ефектів: блокада сигналів від Т-лімфоцитив, блокада дегрануляції нейтрофілів і тучних клітин, блокада запальної активації макрофагів, вплив на іонні канали епітеліальних клітин в бронхах [6].

З іншого боку ГКС є гормонами стресу, синтез яких в корі наднирників регулюється гіпоталамо- гіпофізарно-наднирниковою системою. В нормальних умовах ГКС синтезуються згідно циркад- ним ритмам. Стресові фактори, протизапальні цитокіни (ІЛ-6, ФНП-альфа, ІЛ-1- бета) здатні активувати гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, що призводе до синтезу та викиду ГКС наднирниками, спричиняючи імуномоделюючу дію [7]. Циркулюючий у крові кортико- їдзв'язуючий глобулін (КЗГ) зв'язує приблизно 90 % кортизолу, і обумовлює його неактивну форму. В місті запалення еластаза нейтрофілів розщеплює КЗГ, звільняє кортизон, де він спричиняє свою протизапальну дію. До цього ж в тканинах відбувається регулювання перетворення активного кортизолу в неактивний кортизон, завдяки внутрішньоклітинній ферментній системі 11-бета-гідроксистероїддегідрогенази 1го і 2-го типів. Таким чином сигнали запалення регулюють експресію вищевказаних факторів, регулюючи місцеву активність ГКС [8].

При будь-якому виді запального процесу в організмі завжди буде стимулюватись гіпотала- мо-гіпофізарно-наднирникова система, що призводить до активації синтезу і викиду АКТГ і кортизолу, до того ж прямо пропорційно силі запальної реакції, з подальшою перебудовою метаболізму і направлено на зменшення або усунення запалення. При цьому протизапальна дія ГКС буде реалізуватись за допомогою інгібування ядерного фактора транскрипції, який гіперакти- вується при SARS-CoV-2 інфекції [9]. ГКС пригнічують активацію прозапальних генів, які відповідають за синтез прозапальних цитокінів, хе- мокінів і простагландинів, через індукцію синтезу 1-каппа-В, що знижує транслокацію NF-kB в ядро клітини. Концентрація прозапальних цитокінів в плазмі крові буде визначати тяжкість перебігу SARS-CoV-2 інфекції. Також ГКС інгібують розвиток фіброзу в тканинах, які відновлюються після запалення, що є надважливо при SARS- CoV-2 інфекції, коли на пізніх стадіях часто формується фіброз легень. Крім цього при SARS- CoV-2 інфекції відмічається зниження активності ангіотензину-2, тоді як ГКС здатні його активувати або моделювати його експресію. В багатьох джерелах вказується на кореляцію ефекту ГКС та тяжкості перебігу запалення [3, 10]. ГКС здатні знижувати концентрацію С-реактивного білка (СРБ) і ІЛ-6 без впливу на кліренс вірусу. Тому ГКС можуть призначатись пацієнтам з SARS- CoV-2 інфекцією з тяжким перебігом, завдяки сильному протизапальному та імуномоделюю- чому ефектам.

Застосування ГКС є доцільним тільки у хворих з тяжким перебігом SARS-CoV-2 інфекції, у яких встановлено порушення функціонування імунної системи. Синтетичні ГКС: дексаметазон, преднізолон, метилпреднізолон, мають біологічні ефекти ендогенних ГКС кортизолу і гідрокортизону. Причому різні ГКС відрізняються силою взаємодії з ГК-рецепторами, періодом напівжит- тя, тривалістю дії, частотою введення. Окрім цього, ГКС мають множинні (плейотропні) ефекти, такі як регуляцію росту клітин, метаболізму, розмноження, дозрівання, запалення, апетиту та імунної системи [11]. Високі дози ГКС здатні блокувати взаємодію макрофагів з прозапаль- ними цитокінами: ІЛ-1-бета, ІЛ-6, ІЛ-12, ІЛ-17, ФНП-альфа, гранулоцитарний макрофагальний колонієстимулюючий фактор, блокуючи індуци- бельну NO-синтазу і циклооксигеназу-2 [11]. В клітинах ендотелію ГКС здатні інгібувати експресію адгезивних молекул, які відповідають за мобілізацію майбутніх нейтрофільних і мононукле- арних фагоцитів із судинного русла в ушкоджені тканини, що пригнічує запальний процес [12]. Спостерігався розвиток резистентності рецепторів клітин до ендогенного кортизолу при ендото- ксемії, дії прозапальних цитокінів -- ФНП-альфа, IL-1, -2, -4, -6, -13, інтерферону гамма, у тому числі під впливом активації факторів транскрипції (АР-мають меншу здатність реакції клітин на ендогенний кортизон, і призводять до зниження концентрації прозапальних цитокінів та одночасним підвищенням концентрації протизапальних цитокінів IL-4 і IL-10. Крім цього синтетичні ГКС мають здатність зв'язуватися з кортизол- зв'язуючим глобуліном.

При SARS-CoV-2 інфекції має місце ураження клітин ендотелію судин, що призводе до розвитку ендотеліїту, тромбоутворення, порушення мікроциркуляції. А комбінація загального системного запалення та ендотеліальної дисфункції, зумовлює стан гіперкоагуляції, з високим ризиком розвитку артеріальних і венозних тромбів. В цитоплазмі клітин ендотелію судин є альфа- глюкокортикоїдні рецептори (ГКР), які і обумовлюють ефект ГКС. Таким чином, ГКС можуть регулювати функції ендотелію, але їх ефект (нормальний або прозапальний) буде залежить від стану ендотелію.

SARS-CoV-2 інфекція супроводжується зниженням або втратою основних функцій ендотелію: вазодилатації, фібринолізу, антитромботич- ної функції. Позитивний ефект ГКС полягає в пригніченні ендотеліальної експресії рецепторів цитокінів IL-6, IL-8, G-CSF, VEGF, ендотеліну-1, NF-kB, аргінази-2, циклооксигенази-2. Терапевтичні дози ГКС дозволяють уникнути розладів мікроциркуляції і пошкодження внутрішніх органів. Основний ефект ГКС при SARS-CoV-2 інфекції полягає в паралельних протизапальному і стабілізаційному впливі на ендотелій судин, зменшенні ураження внутрішніх органів, зменшенні набряку тканин та ризику розвитку артеріальних і венозних тромбозів [і3].

Є данні, що застосування пульс-терапії ГКС засобами при SARS-CoV-2 інфекції не має суттєвих переваг перед застосуванням високих доз ГК (80-240 мг метилпреднізолону). Застосування пульс-терапії вкорочує тривалість перебування пацієнтів у ВІТ, але не має суттєвого впливу на кінцеву летальність з причини частого розвитку гострої ниркової недостатності, яка потребує проведення замісної терапії [14].

Аналіз літератури та рекомендацій в різних країнах світу показує одновекторний підхід фахівців, який і був прийнитий за основу рекомендацій ВООЗ:

відсутні показання використання ГКС у хворих з нетяжким перебігом хвороби;

системна ГКС-терапія призначається пацієнтам з тяжким або критичним перебігом SARS- CoV-2 інфекції [15,16,17].

Так національний комітет здоров'я китайської народної республіки консенсусом експертів (2020 р.) рекомендував застосування ГКС при прогресування зростання гіпоксії, швидко прогресуючої радіологічної динаміки в легенях, гі- перактивації системного запального процесу, рекомендувався метил преднізолон в дозуванні 1-2 мг/кг/д в/в протягом 3-5 днів [18].

Торакальна асоціація США сумісно із Європейської респіраторної асоціацією (2020 р.) рекомендували застосовувати гідрокортизон в дозуванні 200 мг/д в/в протягом 7-10 днів у хворих, які знаходяться на ШВЛ, а також для пацієнтів з гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС) [19].

Асоціацією інфекційних хвороб США (2020 р.) було рекомендовано призначення дексаметазо- ну в дозі 6 мг/день протягом 10 діб або еквівалентну дозу іншого ГКС у хворих в критичному стані з показниками сатурації менш ніж 94 %, які потребують кисневої підтримки, проведення ШВЛ або Екстракорпоральної мембранної окси- генації (ЕКМО). Наголошено на обов'язковому призначенні ГКС у хворих у критичному стані

. Подібну рекомендацію надав Національний інститут здоров'я США (2020 р.), де зазначалось, що ГКС протипоказані у хворих, які не потребують оксигенотерапії, але показані у хворих на ШВЛ дексаметазон в дозі 6 мг/д в/в або інший ГКС-засіб в еквівалентній дозі протягом 10 днів

Останні рекомендації ВООЗ (2020 р.) наголошують призначення ГКС терапії тільки у хворих із тяжким перебігом SARS-CoV-2 інфекції, або тим хто знаходиться в критичному стані, призначається дексаметазон в дозі 6 мг/добу або гідрокортизону 50 мг кожні 8 годин протягом 7-10 днів [22, 23].

Також пульмонологічними центрами США був розроблений і запропонований протокол надання допомоги при тяжких формах SARS-CoV-2 інфекції - МАТН+ [24]. Де наголошено, що зростаюча гіпоксемія у хворих з пневмонією при SARS-CoV-2 обумовлена глибокою дизрегуляці- єю імунної системи, розвитком тяжких розладів мікроциркуляції та підвищення згортуючої системи крові. Основа запропонованої терапевтичної стратегії при легеневому враженні SARS- CoV-2 інфекції полягає в поєднанні застосування ГКС (метилпреднізолону) з аскорбіновою кислотою, тіаміном та гепарином. Причому рекомендується призначати метилпреднізолон в/в у д о- зі 80 мг/добу (по 40 мг кожні 12 годин) протягом 7 днів, при необхідності продовжити до переводу із ВІТ. У хворих стан яких прогресивно погіршується, та маються високі показники СРБ, дозу метилпреднізолону рекомендують підвищувати до 80 мг 2 рази на добу, а за потреби до 120 мг 2 рази на добу. Аскорбінову кислоту рекомендовано призначати в дозі 3 г в/в 4 рази на добу протягом 7 днів або до переводу із ВІТ під постійним контролем рівня глікемії. Тіамін призначається в дозі 200 мг в/в кожні 12 годин протягом 7 днів або до переводу із ВІТ. Під час перебування у ВІТ підтримується повний об'єм антико- агуляційної терапії еноксапарином в дозі 1 мг/кг кожні 12 годин (дозування зменшують, коли кліренс креатиніну (ClCr) менше за 30 мл/хв). Також проводиться постійний моніторинг активності анти-Ха-фактору. У випадках, коли ClCr < 15 мл/хв., рекомендують застосовувати нефракціо- нований гепарин. Обов'язкове проведення оксигенотерапії високим потоком, проте інкубація трахеї повинна бути відтермінована якомога довше.

В цьому протоколі додатково було рекомендовано комбінування терапії SARS-CoV-2 інфекції з призначенням мелатоніну у дозуванні 6-12 мг на ніч, фамотидину у дозуванні 40 мг/день, вітаміну D у дозуванні 2000-4000 одиниць на добу усередину, аторвастатину у дозуванні 80 мг/день, призначенням елементарного цинку -- 50-75 мг/добу, магнію у вигляді харчових добавок.

За результатами застосування протоколу МАТН+, летальні випадки при застосуванні ме- тилпреднізолону становила 6,1 %, що пов'язано з більш адекватним дозуванням ГКС, на відміну із застосуванням дексаметазону в дозуванні 6 мг, що було запропоновано після дослідження RECOVERY (Великобританія). Варто зазначити, що обидві настанови наполягали на недоцільності застосування ГКС SARS-CoV-2 інфекції у фазі перших клінічних проявів пацієнтам без дихальної недостатності, але потрібні хворим, у яких є потреба в кисневій підтримці або шВл [24].

При аналізі різних літературних джерел встановлено, що при терапії SARS-CoV-2 інфекції має місце ураження гіпоталамо-гіпофізарно- наднирникової асоціації, причому ураження над- нирників проявляється розвитком центрального гіпокортицизму, який може зберігатись в одужавших пацієнтів ще протягом року. Можливо це є наслідком, прямого або під дією імунних медіаторів, пошкодження гіпофізу або гіпоталамуса, при багатьох гістологічних дослідах були встановлені дегенерація нейронів і набряк гіпоталамусу [25]. Досліди автопсій пацієнтів з летальним перебігом SARS-CoV-2 інфекції демонстрували наявність дегенерації та некрозу в кірковій речовині наднирників, що може підтверджувати пряме ушкодження клітин наднирників вірусом, що в свою чергу, підтверджувалось присутністю вірусних антигенів в тканинах наднирників [26, 27]. У пацієнтів з летальним перебігом SARS- CoV-2 інфекції при відсутності ознак надниркової недостатності в 46% випадків були встановлені мікроскопічні ушкодження наднирників. Гістологічно було встановлено наявність неспецифічного запалення, жирової дистрофії, судинного тромбозу, некрозу, крововиливів, локального запалення наднирників. Так у хворих на SARS- CoV-2 у 23% випадків були зареєстровані інфаркти наднирників, причому у 88% випадків вони були двобічними, і лише 8% супроводжувались вираженою наднирковою недостатністю [28]. Деякі дослідники відмічали часті двобічні крововиливи в тканини наднирників, які не завжди супроводжувались ознаками вираженої надниркової недостатності [29, 30, 31]. Враховуючи отримані результати, довготривала терапія ГКС, яка перевищує 2-4 тижні, може спричинити надниркову недостатність у пацієнтів з SARS-CoV-2 інфекцією, особливо при застосуванні високих терапевтичних доз, до того ж без урахування цир- кадних ритмів [32]. Останні досліди демонструють, що у пацієнтів з SARS-CoV-2 присутній взаємозв'язок між вмістом нейтрофілів та рівнем кортизолу, так у хворих з лімфопенією відмічався більш високий рірень кортизолу, ніж у хворих без лімфопенії. Наявність лімфопенії може вважатись ознакою високого рівня ендогенного кортизолу плазми, що також вимагає більш виваженого підходу до призначення ГКС-терапії [33].

За даними Державного реєстру лікарських засобів України глюкокортикостероїди (гідрокортизон, метилпреднізолон, дексаметазон), які зареєстровані та показані для системного застосування, в тому числу у високих терапевтичних дозах, для лікування патологічних станів із вираженою протизапальною та імуносупресивною дією, не мають показань в інструкціях для медичного застосування SARS-CoV-2 інфекції, і їх застосування більш розглядається як симптоматичне [34].

Висновки

Проведений аналіз наукової літератури демонструє, що на сьогодні у пацієнтів з SARS- CoV-2 інфекцією терапія глікортикостероїдами не може бути рекомендована для рутинного застосування в терапевтичній практиці. Так при нетяжкому перебігу SARS-CoV-2 інфекції, коли пацієнт не потребує кисневої підтримки ГКС- терапія протипоказана. Тоді як при тяжкому перебігу SARS-CoV-2, коли у хворого розвивається гострий респіраторний дистрес-синдром з тяжкою дихальною недостатністю, коли є необхідність в оксигенотерапії, ШВЛ або ЕКМО застосування кортикостероїдів є вкрай необхідне і може бути рекомендовано до обов'язкового застосування. Назріла необхідність узагальненого визначення оптимального глюкокортикостероїдно- го засобу, показань, його дозировки та тривалості призначення в програмах терапії SARS-CoV- 2 інфекції, з урахуванням біомаркерів тяжкості перебігу запального процесу і біомаркерів відповіді організму на глюкокортикостероїдні засоби.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Особистий внесок авторів.

Вахненко А.В. адміністративна підтримка, аналіз літературних даних.

Моісєєва Н.В. збір та аналіз літературних джерел, написання статті.

Власова О.В. збір та аналіз літературних джерел, редагування статті.

Література

Karatash AV, Bilanova LP, Bilash SM, Pronina OM, Bilash VP, Hryn KV, Hryn VG, Olinichenko YaO. Progress and problems of vaccination against coronarovirus infection Covid-19. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2022;3(166):50-57. doi: 10.29254/2077-4214-2022-3-166-50-58.

Elnoby AS. Clinical Consideration of Glucocorticoids in COVID-19.

J Pharm Pract. 2021 Apr;34(2):181-182. doi:

10.1177/0897190020987124.

Alexaki VI, Henneicke H. The Role of Glucocorticoids in the Management of COVID-19. Horm Metab Res. 2021 Jan;53(1):9-15. doi: 10.1055/a-1300-2550.

Yarmola T, Tkachenko L, Pustovoyt H, Rustamian S, Talash V, Kostrikova Iu, Miakinkova L, Gutsalenko O. Klinichna kharakterystyka ta naslidky COVID-19 u patsiientiv, yaki likuiutsia dializnoiu nyrkovoiu zamisnoiu terapiieiu [Hemodialysis versus peritoneal dialysis in COVID-19 clinical characteristics and outcomes: A single-center experience]. Ukr J of Nephr and Dialysis. 2023;1(77):40-48. doi: 10.31450/ukrjnd.1(77).2023.06. (Ukrainian).

Widen C, Gustafsson JA, Wikstrom AC. Cytosolic glucocorticoid

receptor interaction with nuclear factor-kappa B proteins in rat liver cells. Biochem J. 2003 Jul 1;373(Pt 1):211-20. doi:

10.1042/BJ20030175.

Panettieri RA, Schaafsma D, Amrani Y, Koziol-White C, Ostrom R, Tliba O. Non-genomic Effects of Glucocorticoids: An Updated View. Trends Pharmacol Sci. 2019 Jan;40(1):38-49. doi: 10.1016/j. tips.2018.11.002.

Vandewalle J, Libert C. Glucocorticoids in Sepsis: To Be or Not to

Be. Front Immunol. 2020 Jul 21;11:1318. doi:

10.3389/fimmu.2020.01318.

Cain DW, Cidlowski JA. Immune regulation by glucocorticoids. Nat Rev Immunol. 2017 Apr;17(4):233-247. doi: 10.1038/nri.2017.1.

Hadjadj J, Yatim N, Barnabei L, et al. Impaired type I interferon activity and inflammatory responses in severe COVID-19 patients. Science. 2020 Aug 7;369(6504):718-724. doi: 10.1126/science.abc6027.

Ricciotti E, Laudanski K, FitzGerald GA. Nonsteroidal antiinflammatory drugs and glucocorticoids in COVID-19. Adv Biol Regul. 2021 Aug;81:100818. doi: 10.1016/j.jbior.2021.100818.

Quatrini L, Ugolini S. New insights into the cell- and tissue- specificity of glucocorticoid actions. Cell Mol Immunol. 2021 Feb;18(2):269-278. doi: 10.1038/s41423-020-00526-2.

Bodnar VA, Koval TI, Kotelevska TM, Marchenko OG, Pryimenko NO, Syzova LM, Izyumska OM. Clinical characteristics of patients with severe and critical during the course of COVID-19. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2023;3(170):39-52. doi: 10.29254/2077-4214-2023-3-170-184-194.

Ferrara F, Vitiello A. Efficacy of synthetic glucocorticoids in COVID- 19 endothelites. Naunyn Schmiedebergs Arch Pharmacol. 2021 May;394(5):1003-1007. doi: 10.1007/s00210-021-02049-7.

Yaqoob H, Greenberg D, Hwang F, et al. Comparison of pulse- dose and high-dose corticosteroids with no corticosteroid treatment for COVID-19 pneumonia in the intensive care unit. J Med Virol. 2022 Jan;94(1):349-356. doi: 10.1002/jmv.27351.

Normand ST. The RECOVERY Platform. N Engl J Med. 2021 Feb 25;384(8):757-758. doi: 10.1056/NEJMe2025674.

Horby P, Lim WS, Emberson JR, et al. Dexamethasone in Hospitalized Patients with Covid-19. N Engl J Med. 2021 Feb 25;384(8):693-704. doi: 10.1056/NEJMoa2021436.

Li H, Yan B, Gao R, Ren J, Yang J. Effectiveness of corticosteroids to treat severe COVID-19: A systematic review and meta-analysis of prospective studies. Int Immunopharmacol. 2021 Nov;100:108121. doi: 10.1016/j.intimp.2021.108121.

Qiu T, Liang S, Dabbous M, Wang Y, Han R, Toumi M. Chinese guidelines related to novel coronavirus pneumonia. J Mark Access

Health Policy. 2020 Oct 8;8(1):1818446. doi: 10.1080/20016689.2020.1818446.

Bai C, Chotirmall SH, Rello J, et al. Updated guidance on the management of COVID-19: from an American Thoracic Society/ European Respiratory Society coordinated International Task Force (29 July 2020). Eur Respir Rev. 2020 Oct 5;29(157):200287. doi: 10.1183/16000617.0287-2020.

Bhimraj A, Morgan RL, Shumaker AH, et al. Infectious Diseases Society of America Guidelines on the Treatment and Management of Patients with COVID-19. Clin Infect Dis. 2020 Apr 27:ciaa478. doi: 10.1093/cid/ciaa478.

Crothers K, DeFaccio R, Tate J, et al. Dexamethasone in

hospitalised COVID-19 patients not on intensive respiratory support. Eur Respir J. 2022;60(1):210-532. doi:

10.1183/13993003.02532-2021.

Alhazzani W, M0ller MH, Arabi YM, et al. Surviving Sepsis Campaign: guidelines on the management of critically ill adults with Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Intensive Care Med. 2020 May;46(5):854-887. doi: 10.1007/s00134-020-06022-5.

Moorthy A, Gaikwad R, Krishna S, et al. SARS-CoV-2, uncontrolled diabetes and corticosteroids--an unholy trinity in invasive fungal infections of the maxillofacial region? A retrospective, multi-centric analysis. J Maxillofac Oral Surg. 2021;20(3):418-425. doi: 10.1007/s12663-021 -01532-1.

Marik PE, Kory P, Varon J, Iglesias J, Meduri GU. MATH+ protocol for the treatment of SARS-CoV-2 infection: the scientific rationale. Expert Rev Anti Infect Ther. 2021 Feb;19(2):129-135. doi: 10.1080/14787210.2020.1808462.

Akbas EM, Akbas N. COVID-19, adrenal gland, glucocorticoids, and adrenal insufficiency. Biomed Pap Med Fac Univ Palacky Olomouc Czech Repub. 2021 Mar;165(1):1-7. doi: 10.5507/ bp.2021.011.

Ding Y, Wang H, Shen H, et al. The clinical pathology of severe acute respiratory syndrome (SARS): a report from China. J Pathol. 2003 Jul;200(3):282-9. doi: 10.1002/path.1440.

Gu J, Korteweg C. Pathology and pathogenesis of severe acute respiratory syndrome. Am J Pathol. 2007 Apr;170(4):1136-47. doi: 10.2353/ajpath.2007.061088.

Leyendecker P, Ritter S, Riou M, et al. Acute adrenal infarction as

an incidental CT finding and a potential prognosis factor in severe SARS-CoV-2 infection: a retrospective cohort analysis on 219 patients. Eur Radiol. 2021 Feb;31(2):895-900. doi:

10.1007/s00330-020- 07226-5.

Frankel M, Feldman I, Levine M, et al. Bilateral Adrenal Hemorrhage in Coronavirus Disease 2019 Patient: A Case Report. J Clin Endocrinol Metab. 2020 Dec 1;105(12):dgaa487. doi: 10.1210/clinem/ dgaa487.

Heidarpour M, Vakhshoori M, Abbasi S, Shafie D, Rezaei N. Adrenal insufficiency in coronavirus disease 2019: a case report. J Med Case Rep. 2020 Aug 24;14(1):134. doi: 10.1186/s13256-020- 02461-2.

Teblick A, Langouche L, Van den Berghe G. Anterior pituitary function in critical illness. Endocr Connect. 2019 Aug 1;8(8):R131- R143. doi: 10.1530/EC-19-0318.

Akbas EM, Akbas N. COVID-19, adrenal gland, glucocorticoids, and adrenal insufficiency. Biomed Pap Med Fac Univ Palacky Olomouc Czech Repub. 2021 Mar;165(1):1-7. doi: 10.5507/ bp.2021.011.

Panesar NS, Lam CW, Chan MH, Wong CK, Sung JJ. Lymphopenia and neutrophilia in SARS are related to the prevailing serum cortisol. Eur J Clin Invest. 2004 May;34(5):382-4. doi: 10.1111/j.1365- 2362.2004.01347.x.

State Register of Medicinal Products of Ukraine [Internet]. Available from:

http://www.drlz.com.ua/ibp/ddsite.nsf/all/shlist?opendocument.

Размещено на Allbest.ru