Використання антибіотиків для лікування пародонтиту

Вивчення питання використання лінкоміцину у лікуванні пародонтологічних захворювань. Аналіз ефективності лікарського засобу в боротьбі з різними формами пародонтиту та гінгівіту. Вплив лінкоміцину на зниження запалення, покращення стану тканин пародонта.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 17.06.2024
Размер файла 300,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний медичний університет

ВИКОРИСТАННЯ АНТИБІОТИКІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПАРОДОНТИТУ

Тихонова Вікторія Сергіївна студентка 4 курсу стоматологічного факультету,

Єщенко Георгій Леонідович студент 4 курсу стоматологічного факультету,

Гейко Ірина Анатоліївна асистент кафедри фармації та фармакології, кандидат медичних наук

м. Краматорськ

Анотація

Антибіотики, використовувані для лікування захворювань пародонту, є ключовим інструментом у боротьбі з мікробною етіологією запальних процесів в ясеневому кармані. Однак ефективність антибіотикотерапії значною мірою залежить від правильного вибору препарату, оцінки його спрямованості на патогенні мікроорганізми та врахування індивідуальних особливостей пацієнта. У зв'язку зі специфікою анатомії та фізіології пародонта, необхідно враховувати, що інфекційні агенти можуть бути локалізовані в тканинах та ясеневому кармані, утворюючи біоплівку, що ускладнює їх видалення. Така ускладненість є причиною використання системної антибіотикотерапії як складової лікування пародонтиту. Одним з аспектів, який слід враховувати при виборі антибіотика, є його специфічність до патогенів, що викликають пародонтальні захворювання. Зокрема, широкий спектр дії антибіотиків може бути ключовим критерієм, оскільки дозволяє ефективно управляти різноманітністю мікроорганізмів, що можуть бути причетні до захворювання. Важливим аспектом є також врахування можливості антибіотиків взаємодіяти з іншими медикаментозними засобами та станом пацієнта. Додатковою увагою повинна користуватися відсутність алергічних реакцій та індивідуальна чутливість до конкретного антибіотика.

Ця стаття розглядає актуальне питання використання лінкоміцину у лікуванні пародонтологічних захворювань. Автори дослідження детально аналізують ефективність лікарського засобу в боротьбі з різними формами пародонтиту та гінгівіту. Зокрема, стаття розглядає вплив лінкоміцину на зниження запалення, покращення стану тканин пародонта та загального стану пацієнтів. пародонтит лінкоміцин гінгівіт запалення

Стаття базується на результатів клінічних досліджень, в яких вивчалася динаміка стану пацієнтів під впливом лінкоміцину, враховуючи його антимікробні та протизапальні властивості.

Отже, вивчення можливостей антибіотиків для зниження патогенності мікрофлори та їх впливу на клінічні прояви пародонтиту є важливим напрямком досліджень у сфері стоматології. Розуміння механізмів дії та взаємодії антибіотиків із захворюванням сприятиме удосконаленню протоколів лікування та підвищенню ефективності терапії пародонтиту.

Ключові слова: пародонтит, антибіотикотерапія, пародонтологічне лікування.

Annotation

Tykhonova Viktoriia Serhiivna Student of the 4th year of studying at the Faculty of Pharmacy and Dentistry, Donetsk National Medical University, Kramatorsk

Yeshchenko Heorhii Leonidovych Student of the 4th year of studying at the Faculty of Pharmacy and Dentistry, Donetsk National Medical University, Kramatorsk,

Heiko Iryna Anatolyivna Assistant of the Department of pharmacy and pharmacology, Donetsk National Medical University, candidate of medical sciences, Kramatorsk

THE USE OF ANTIBIOTICS FOR THE TREATMENT OF PERIODONTITIS

Antibiotics used to treat periodontal diseases are a key tool in the fight against the microbial etiology of inflammatory processes in the gum pocket. However, the effectiveness of antibiotic therapy largely depends on the correct choice of the drug, assessment of its focus on pathogenic microorganisms and taking into account the individual characteristics of the patient. In connection with the specificity of the anatomy and physiology of the periodontium, it is necessary to take into account that infectious agents can be localized in the tissues and gum pocket, forming a biofilm that makes their removal difficult. Such complexity is the reason for the use of systemic antibiotic therapy as a component of periodontitis treatment. One of the aspects that should be taken into account when choosing an antibiotic is its specificity to pathogens that cause periodontal diseases. In particular, the broad spectrum of action of antibiotics can be a key criterion, as it allows to effectively manage the variety of microorganisms that may be involved in the disease. An important aspect is also taking into account the possibility of antibiotics interacting with other medicinal products and the patient's condition. Additional attention should be paid to the absence of allergic reactions and individual sensitivity to a specific antibiotic. This article addresses the timely issue of the use of lincomycin in the treatment of periodontal diseases. The authors of the study thoroughly analyze the effectiveness of the medication in combating various forms of periodontitis and gingivitis. Specifically, the article examines the impact of lincomycin on reducing inflammation, improving the condition of periodontal tissues, and the overall well-being of patients.

The article is based on the results of clinical studies that investigated the dynamics of patients' conditions under the influence of lincomycin, taking into account its antimicrobial and anti-inflammatory properties.

Therefore, the study of the possibilities of antibiotics to reduce the pathogenicity of the microflora and their effect on the clinical manifestations of periodontitis is an important direction of research in the field of dentistry. Understanding the mechanisms of action and interaction of antibiotics with the disease will contribute to the improvement of treatment protocols and increase the effectiveness of periodontitis therapy.

Keywords: periodontitis, antibiotic therapy, periodontal treatment.

Постановка проблеми

У сучасному суспільстві проблеми орального здоров'я виявляються дедалі більш актуальними, зокрема, що стосується захворювань ясен та пародонта. Один із широко застосовуваних методів лікування пародонтиту -- використання антибіотиків -- викликає серйозні питання та розгортає дискусію щодо його ефективності та можливих наслідків. Проблема полягає в тому, що, не дивлячись на широке використання антибіотиків для лікування пародонтиту, існують сумніви та дослідницькі дані, які ставлять під сумнів їхню довгострокову ефективність, можливий ризик резистентності мікроорганізмів, а також можливі побічні ефекти для пацієнтів. У зв'язку з цим, важливо провести докладні дослідження та розглянути альтернативні методи лікування пародонтиту, щоб забезпечити ефективну та безпечну стратегію управління цією серйозною стоматологічною проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останні дослідження в галузі стоматології підтверджують ефективність використання антибіотиків у лікуванні пародонтиту. Деякі публікації вказують на значущий позитивний ефект антибіотиків у поєднанні зі стандартною терапією, такою як чищення зубів та знеболюючі препарати. Однак важливо враховувати ризики антибіотикорезистентності та визначати індивідуальний підхід до кожного випадку.

Метою статті було оцінювання впливу місцевих антибіотиків на регенерацію кісткової тканини внаслідок запальних процесів на верхівках коренів зубів.

Виклад основного матеріалу

Пародонтит визначається як запальне захворювання опорних тканин зубів, спричинене специфічними мікроорганізмами або групами специфічних мікроорганізмів, що призводить до прогресуючої деструкції періодонтальної зв'язки та альвеолярної кістки з утворенням пародонтальної кишені, рецесії ясен або обох цих станів одночасно. Захворювання пародонту є полімікробними, багатофакторними захворюваннями, і існує багато факторів носія, які беруть участь у визначенні індивідуальної сприйнятливості до захворювання. Визнано, що взаємозв'язок між пародонтальною мікробіотою та хазяїном загалом є доброякісним, але, коли певний вид бактерій надмірно розростається в підясневих просторах, це може спричинити запалення та деструкцію пародонту з втратою прикріплення та кісткової тканини [1]. Деструктивне пародонтальне запалення може виникнути через дисрегуляцію імунної придатності і, як наслідок, буде помічено подальшу індукцію мікробного дисбактеріозу. Останнє посилює імунну відповідь у замкнутому колі. Останні досягнення в галузі дослідження пародонту узгоджуються з новою моделлю патогенезу, згідно з якою пародонтит ініціюється синергічним та дисбіотичним мікробним співтовариством, а не вибраними «періопатогенами». У цій полімікробній синергії різні члени або специфічні комбінації генів виконують різні ролі, які об'єднуються для формування та стабілізації мікробіоти, що провокує захворювання. Однією з основних вимог для виникнення потенційно патогенної мікробіоти є здатність певних видів, які називаються «ключовими патогенами», модулювати реакцію хазяїна таким чином, щоб погіршити імунний нагляд і змінити баланс від гомеостазу до дисбактеріозу. Ключові патогени також підвищують вірулентність усієї мікробної спільноти через інтерактивне спілкування з допоміжними патогенами [2].

Протягом останніх двох десятиліть стоматологи та мікробіологи використовували пародонтальну антибіотикотерапію як потужне доповнення до традиційної механічної обробки зубів для терапевтичного лікування захворювань пародонту, оскільки докази бактеріальної специфічності пародонтиту накопичувалися та зміцнювалися. Антибіотики визначаються як природні або синтетичні органічні речовини, які в низьких концентраціях пригнічують або вбивають селективні мікроорганізми. Концепція антибіотикотерапії пародонту зосереджується на патогенній мікробіоті, пацієнті та препараті. Існує багато антибіотиків, які можна використовувати для лікування пародонтальних інфекцій, але часто неясно, який антибіотик принесе найбільшу користь пацієнту з певною пародонтальною інфекцією з мінімальними побічними ефектами.

Обґрунтування до використання антибіотиків

Академічний аргумент щодо важливості специфічної або неспецифічної бактеріальної етіології для захворювань пародонту може ніколи не бути остаточно вирішеним. Проте мало сумнівів у тому, що певні специфічні організми тісно пов'язані з деякими формами пародонтиту. На відміну від більшості загальних інфекцій, усі передбачувані збудники пародонту є притаманними флорі порожнини рота. Отже, довгострокового та повного знищення цих мікроорганізмів за допомогою антибіотиків буде дуже важко досягти, оскільки після завершення терапії відбудеться негайне повторне заселення місцевими бактеріями. Тим не менш, при деяких формах пародонтиту втрата прикріплення сполучної тканини відбувається швидко. Надзвичайно вірулентні, грамнегативні організми заселяють глибокі кишені, і бактерії можуть фактично проникають у сполучну тканину. За цих обставин антибіотики є корисним доповненням до стругання коренів^саі^), яке саме по собі може не видалити всі підясенні відкладення і, звичайно, не вплине на мікроорганізми, які вже проникли в м'які тканини [3].

Рис. 1

Лінкоміцин

Лінкоміцин - антибіотик, що продукується Streptomyces Нпсоїпіеш^ або іншими родинними актиноміцетами та належить до групи лінкозамідів. Механізм дії пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікроорганізмів внаслідок утворення необоротного зв'язку зі 50S субодиницями рибосом і порушенням пептидилтрансферазної активності та інгібуванням реакцій транслокації та транспептидизації. Лінкоміцин виявляє високу активність проти грампозитивних мікроорганізмів і зазвичай використовується для лікування важких бактеріальних інфекцій, таких як сепсис, остеомієліт, септичний ендокардит, пневмонія, абсцес легені, інфіковані рани та гнійний менінгіт. Він особливо ефективний у лікуванні гострих і хронічних інфекцій кісток та інфекцій м'яких тканин ротової порожнини та обличчя. Антибіотик продемонстрував чутливість до анаеробних бактерій, що знаходяться в ротовій порожнині, включаючи P. Gingivalis [5].

Застосування лінкоміцину гідрохлориду у стоматології відоме. Внаслідок того, що лінкоміцин накопичується в кістковій тканині, він є одним із найефективніших препаратів при лікуванні інфекційних уражень кісток, а також суглобів.

Дослідження.

У нашому дослідженні приймало участь 7 людей, четверо з яких жінки і три чоловіки. В усіх пацієнтів було поставлено однаковий діагноз - гострий інфекційний періодонтит. Внаслідок наявності в усіх пацієнтів заапікального вогнища запалення було прийняте рішення про проведення антибіотикотерапії після успішних медикаментозної обробки кореневих каналів та їх обтурації. Аргументом для використання антибіотикотерапії була наявність великої зони запалення, що потребувала каталізатора регенерації кісткової тканини. Препаратом вибору став лінкоміцин гідрохлорид. На рисунку 1 представлений запальний процес (позначений стрілкою) у одного з пацієнтів.

Після завершення лікування кореневих каналів уражених зубів, пацієнтам було запропоновано проходження терапії за допомогою антибіотиків, а саме лінкоміцином. Тривалість прийому лінкоміцину складала 7 днів. Дозування препарату було розподілене таким чином - по 0.3 мл лінкоміцину вводили у кожен квадрант верхньої та нижньої щелеп одноразово. Добова доза становила 1.2 мл.

Після тижня застосування антибіотика було проведено огляд пацієнтів. У 5 пацієнтів спостерігалась виражена регенеративна активність, що проявлялась у швидкому темпі загоєння заапікального вогнища запалення. У 2 пацієнтів антибіотикотерапія дала менш виражені результати, у вигляді малої зони регенерації кісткової тканини.

Через 3 місяці був повторний огляд, в результаті якого відзначались повністю регенеровані зони запалення у тих самих 5 пацієнтів і загоєння половини вогнища у 2 пацієнтів (рис. 2).

У нашому дослідженні статева приналежність не зіграла ніякої ролі, так як серед пацієнтів, у яких спостерігалась повна регенерація кісткової тканини, було 3 жінок і 2 чоловіки, а серед пацієнтів з частковою регенерацією - 1 жінка і 1 чоловік.

Методика введення лінкоміцину

Для цього 1 мл 30% розчину лінкоміцину гідрохлориду безпосередньо перед ін'єкцією змішують з 0,2 мл 2% розчином гідрохлориду лідокаїну. Отриману суміш вводять по перехідній складці ротової порожнини один раз на день по 0,6 мл з правого і лівого боку, по черзі на верхній і нижній щелепі. Курс лікування - 7 днів

Токсичність і побічні ефекти при введені

Може виникнути головний біль, нудота та спазми в животі. Це частіше зустрічається у літніх пацієнтів і рідко у дітей. Симптоми варіюються від водянистої діареї без лихоманки або лейкоцитозу до важкої, часто кривавої, діареї з болем у животі, що прогресує до глибокого шоку та зневоднення з високою летальністю. Реакції гіперчутливості спостерігаються рідко [5].

Метаболізм і виділення

Як і кліндаміцин, він метаболізується в печінці та виводиться з жовчю. Близько 40% пероральної дози можна виділити з фекаліями. Менше 5% пероральної дози виявляється в сечі протягом 24 годин, але до 60% після внутрішньовенного введення, переважно в перші 4 години. У пацієнтів із тяжкою дисфункцією печінки період напіввиведення з плазми подвоюється, а частка дози, що виділяється із сечею, збільшується. Він не видаляється діалізом [5].

Висновок

У роботі розглянуто важливість використання антибіотиків у лікуванні пародонтиту, що є полімікробним та багатофакторним захворюванням. Зазначено, що вибір антибіотика визначається клінічними ознаками, мікробіологічним аналізом та іншими факторами, такими як вік пацієнта, функції органів, місцеві умови та інші. Детально розглянуті аспекти обґрунтування використання антибіотиків, також наголошено на важливості збереження балансу мікробіоти порожнини рота.

Проведено дослідження, метою якого стало доведення ефективності прийому лінкоміцину гідрохлориду у пацієнтів з вираженими заапікальними вогнищами запалення внаслідок гострого інфекційного періодонтиту. В результаті дослідження було виявлено позитивну регенераційну активність у 100 % пацієнтів, серед яких 72.5% повна і 27.5% часткова.

У контексті використання антибіотиків для лікування пародонтиту важливо враховувати фактори, такі як мікробна етіологія, реакція хазяїна та вибір оптимального антибіотика. Також висвітлено необхідність розуміння специфічності застосування антибіотиків в залежності від властивостей препаратів, фармакокінетичного профілю та інших параметрів. Зазначено, що антибіотикотерапія є доповненням до традиційного механічного лікування та може бути ефективною в контексті певних форм пародонтиту. Довгострокові успіхи лікування пародонтиту залежать від оптимальної гігієни порожнини рота та регулярних відвідувань для моніторингу стану пародонту та підсилення щоденного видалення зубного нальоту пацієнтом. Якщо пацієнт не бере на себе належної відповідальності за домашній догляд та інші проблеми, пов'язані з дотриманням режиму, ймовірно, виникне рецидив. У таких випадках ситуація виправдовує використання антибіотиків як терапевтичної стратегії. Системно введені антибіотики можуть досягати мікроорганізмів, які недоступні інструментам чи місцевій антибіотикотерапії.

Література

1. Kinane DF, Lappin DF. Clinical, pathological and immunological aspects of periodontal disease. Acta Odontol Scand 2001; 59(3):154-60.

2. Theilade E. The non-specific theory in microbialv aetiology of inflammatory periodontal diseases. J Clin Periodontol 1986;13:905-11.

3. Pejcic A, Pesevska S, Grigorov I, et al: Periodontitis as a Risk Factor for General Disorders. Acta Facult Med Naiss 2006; 23(1):59-65.

4. van Winkelhoff AJ, Rams TE, Slots J. Systemic antibiotic therapy in periodontitics. Periodontol 2000 1996; 10:45-78.

5. David Greenwood, Chapter 21 - Lincosamides, 010, Pages 272-275, ISBN 9780702040641

References

1. Kinane DF, Lappin DF. Clinical, pathological and immunological aspects of periodontal disease. Acta Odontol Scand 2001; 59(3):154-60.

2. Theilade E. The non-specific theory in microbialv aetiology of inflammatory periodontal diseases. J Clin Periodontol 1986;13:905-11.

3. Pejcic A, Pesevska S, Grigorov I, et al: Periodontitis as a Risk Factor for General Disorders. Acta Facult Med Naiss 2006; 23(1):59-65.

4. van Winkelhoff AJ, Rams TE, Slots J. Systemic antibiotic therapy in periodontitics. Periodontol 2000 1996; 10:45-78.

5. David Greenwood, Chapter 21 - Lincosamides, 010, Pages 272-275, ISBN 9780702040641

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.