Віддалені наслідки бойової травми у військовослужбовців щодо серцево-судинної системи та метаболічних порушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віддалені наслідки бойової травми у військовослужбовців щодо серцево-судинної системи та метаболічних порушень

Н.М. Сидорова, А.Ю. Баранов, Українська військово-медична академія; К.А. Казмірчук, В.М. Царалунга, Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»

Мета: визначити стан серцево-судинної системи (ССС) та метаболізму у комбатантів через 7 років після отриманої бойової травми.

Методи: проведено аналіз даних 40 військовослужбовців, чоловіки 95%, середній вік 41,5±1,7 років, середній час від отриманої бойової травми 7,2±0,2 роки. Оцінювали тип отриманої травми, вітальні ознаки, показники електрокардіографії, ехокардіографії, лабораторні дані з метою встановити особливості стану ССС та метаболічного статусу.

Результати: Найбільш поширеною серед обстежених була мінно-вибухова травма (77,5%) із закритою черепно-мозковою травмою (62,5%), часто поєднана з іншими видами бойової травми (у 37,5%). Комбатанти після бойової травми мали високу частоту куріння (70%), у 75% комбатантів після бойової травми встановлено посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або інші психологічні розлади. Після бойової травми, отриманої в середньому у віці 34,4±1,6 років, у 72,5% пацієнтів впродовж наступних 7 років почали з'являтись скарги, пов'язані із ССС, у 77,5% встановлено діагноз серцево-судинного захворювання. Найбільш частою встановленою кардіальною патологією комбатантів після бойової травми була недостатність мітрального та трикуспідального клапанів, другою за частотою патологією - артеріальна гіпертензія. За даними обстеження та частоти виявленої серцевої недостатності діагноз «дифузний кардіосклероз» не мав достатніх критеріїв для встановлення у 17,5% обстежених при відсутності випадків дилатації порожнин серця чи зниженої фракції викиду лівого шлуночка.

Висновки. У комбатантів після бойової травми варто ретельно контролювати наявність дисавтономії, масу тіла та рівень фізичних навантажень, чинник куріння та ПТСР, показники гемоглобіну, еритроцитів та гематокриту, ліпідограму, коригований інтервал QT, а при оцінці гемодинаміки слід звертати увагу на початкові ознаки ремоделювання серця. Додатково, слід визначитись із показниками регургітації на клапанах, які варто розглядати в межах діагнозу «недостатність клапану» та провести навчання серед практикуючих лікарів щодо критеріїв діагнозу «дифузний кардіосклероз».

Ключові слова: вторинна патологія, кардіальна, бойове ураження, комбатанти, артеріальна гіпертензія, метаболічні зміни.

Long-term consequences of combat trauma in military personnel regarding the cardiovascular system and metabolic disorders

N.M. Sydorova, А.Yu. Baranov, Ukrainian Military Medical Academy; К.А. Kazmirchuk, V.M. Tsaralunha, National Military Medical Clinical Center «Main Military Clinical Hospital»

Purpose: to determine the state of the cardiovascular system (CVS) and the state of metabolism in combatants 7years after a combat injury.

Methods: data analysis of 40 servicemen was carried out, 95% men, average age 41.5±1.7 years, average time since combat injury 7.2±0.2years. The type of injury received, vital signs, electrocardiography, echocardiography, and laboratory data were evaluated in order to establish the characteristics of the CVS and metabolic status.

Results. Mine-explosive injury (77.5%) with closed craniocerebral injury (62.5%), which was often combined with other types of combat injury (in 37.5%), was the most common among the examined patients. Combatants with combat injury experience had a high frequency of smoking (70%), 75% of them were diagnosed with post-traumatic stress disorder (PTSD) or other psychological disorders. After a combat injury received at an average age of 34.4±1.6 years, 72.5% of patients developed CVS-related complaints within the next 7 years, and 77.5% were diagnosed with cardiovascular disease. Mitral and tricuspid valve insufficiency was the most common established cardiac pathology in combatants after a combat injury, the second most frequent pathology was hypertension. According to the examination data and the analysis of real heartfailure frequency, the diagnosis of "diffuse cardiosclerosis" didn't have sufficient criteria to be established in 17.5% of the examined combatants in the absence of cases of heart chamber dilation or reduced left ventricular ejection fraction in all examined persons.

Conclusions. In combatants after a combat injury, it is necessary to carefully monitor the presence of dysautonomia, body weight and level of physical exertion, the factor of smoking, PTSD, indicators of hemoglobin, erythrocytes and hematocrit, lipidogram, corrected QT interval, and, when assessing hemodynamics, pay attention to the initial signs of heart remodeling. In addition, it is necessary to determine the parameters of regurgitation on the valves, which should be considered within the framework of the diagnosis of "valvular insufficiency" and to conduct training among practicing doctors on the criteria for the diagnosis of "diffuse cardiosclerosis".

Key words: secondary pathology, cardiac, combat damage, combatants, hypertension, metabolic changes.

Вступ

Терапевтичний супровід пацієнта після отримання бойової травми є актуальним від початку бойових дій на території України в 2014 році [1-3]. Але особливого значення набуло це питання внаслідок повномасштабного вторгнення 2022 року [410]. Наразі хірурги переоцінили та оновили принципи надання медичної допомоги хірургічного профілю з урахуванням особливостей сучасної бойової травми, що відображено не тільки в окремих публікаціях, але й в підручниках [5, 6, 9, 11]. Нажаль, надання терапевтичної допомоги таким хворим залишається недостатньо вивченим та визначеним, що обумовлює запити від практикуючих лікарів науковцям. Раніше, за даними попередніх воєнних кампаній було визначено, що комбатанти мають більш високий ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) [12-14]. Але переважно це пов'язували зі стресовими розладами, а також більшою поширеністю шкідливих звичок серед популяції ветеранів та безпосередніх учасників бойових дій [12, 13].

Набагато менше відомо про серцево-судинний ризик постраждалих з бойовою травмою. На кафедрі військової загальної практики-сімейної медицини Української військово-медичної академії була проведена велика робота по розробці методик прогнозування розвитку вторинної патології серцево-судинної системи (ССС) у військовослужбовців після отримання бойової травми [1, 4, 10, 15-17]. Була встановлена роль дисметаболізму як чинника серцево-судинного ризику у військовослужбовців з бойовою травмою та розроблена система профілактики та спостереження за пацієнтами, які належать до групи високого серцево-судинного ризику [10, 17]. Зокрема встановлено, що модель внутрішньосерцевої гемодинаміки є подібною до такої у пацієнтів із порушенням функції щитовидної залози [18, 19]. Втім невідомо, яка частота розвитку серцево-судинної патології в популяції постраждалих з бойовою травмою в довгостроковій перспективі, у зв'язку з чим було заплановане дослідження, метою якого стало визначити стан ССС та скринінгових метаболічних показників у комбатантів через 7 років після отриманої бойової травми.

серцево-судинний травма

Матеріали та методи дослідження

Це когортне ретроспективне дослідження проводили за оцінкою даних медичних карт пацієнтів, які перенесли бойову травму 7 років назад та знаходились під спостереженням в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України. Для аналізу методом суцільної вибірки відібрано 40 медичних карт, 95% чоловіки, середній вік 41,5±1,7 років, середній час від отриманої бойової травми 7,2±0,2 роки. Середній вік пацієнтів на момент отримання травми складав 34,4±1,6 роки.

У пацієнтів аналізували: тип отриманої травми, захворюваність на ССЗ та чинники серцево-судинного ризику до та після отримання травми, лабораторні показники, що характеризують ліпідний обмін та інші показники метаболізму, загальний аналіз крові. Для характеристики стану метаболізму застосовували індекс тригліцериди-глюкоза натще (TyG), який використовують в якості сурогатного маркера резистентності тканин до інсуліну [20, 21]. Саме цей показник було обрано як більш доступний для визначення в умовах військових госпіталів маркер порушень метаболізму, ніж власне індекс HOMA-IR та визначення інсуліну.

Окремо проводили аналіз електрокардіограми (ЕКГ) та показників ехокардіографії (ехоКГ).

Застосовували описову статистику, порівняльний аналіз представлене дослідження не передбачало. Дані представлені як абсолютні, або відсотки, або як середнє ± похибка середнього (M±m). Для аналізу застосовували статистичні пакети програмного забезпечення Excel.

Результати дослідження та їх обговорення

Фактично всі військовослужбовці проходили службу у сухопутних військах, не мали специфічних шкідливостей під час проходження служби. Через 7 років після отримання бойової травми 9 (22,5%) пацієнтів залишили військову службу: 5 (12,5%) у зв'язку з закінченням терміну контракту, 4 (10%) - через стан здоров'я, який в 1 випадку (2,5%) був пов'язаний з ССЗ.

Розподіл пацієнтів залежно від типу травми та локалізації ураження представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Розподіл пацієнтів залежно від типу травми та локалізації ураження

У обстежених нами комбатантів домінувала мінно-вибухова травма із переважно закритою черепно-мозковою травмою, яка часто була поєднаною. Слід окремо зазначити, що пацієнти досліджуваної групи не мали потреби у переливанні препаратів крові безпосередньо після отримання травми.

До отримання травми тільки у одного пацієнта діагностували кардіальну патологію (артеріальну гіпертензію - АГ). Періодичне підвищення рівня артеріального тиску (АТ) відмічали у трьох пацієнтів до отримання травми, але діагноз АГ не було встановлено. До отримання травми у жодного з пацієнтів не виявляли порушень ліпідного обміну чи симптомів з боку ССС.

Обтяжений сімейний анамнез щодо ССЗ (серцево-судинна подія в анамнезі у батьків/братів/сестер у віці до 55 років для чоловіків, до 65 років у жінок) відмічено у 7 (17,5%) військовослужбовців.

Куріння в анамнезі відмічено в 28 випадках (70%), у 26 (65%) випадках - куріння цигарок, у 2 (5%) випадках - використання електронних пристроїв. Найчастіше пацієнти курили біля 20 цигарок на добу (20 осіб, 50%), 30 цигарок на добу курили 2 пацієнти (5%), 10 цигарок - троє (7,5%), 2 цигарки на день - 1 особа.

Після травми у 30 (75%) пацієнтів в медичній документації відмічено наявність посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших, асоційованих з травмою, психічних розладів.

Таблиця 2. Частота виявлення діагнозів, пов'язаних з серцево-судинною патологією, в проаналізованій групі пацієнтів

Примітки. АГ - артеріальна гіпертензія; ІХС - ішемічна хвороба серця; СН - серцева недостатність; ФК - функціональний клас.

Після отримання травми у 29 (72,5%) пацієнтів почали з'являлись кардіальні симптоми та скарги, найчастіше - підвищений рівень АТ (19 осіб, 47,5%), головний біль та задишка (по 12 випадків, 30%), серцебиття (5 осіб, 12,5%), біль чи дискомфорт в ділянці серця (по 3 випадки, 7,5%), запаморочення (3 випадки, 7,5%), головокружіння (2 випадки, 5%). По одному пацієнту (2,5%) відмічали перебої в роботі серця, набряки, варикозно розширені вени, мерехтіння в очах.

Нами були проаналізовані наявні в медичній документації діагнози в групі, що вивчали (таблиця 2). У 77,5% обстежених було встановлено ССЗ.

Як видно з даних таблиці 2, найбільш часто виявляли патологію клапанів (57,5%), при чому у всіх випадках це була недостатність клапанів переважно внаслідок пролабування стулок мітрального (МК) та/чи трикуспідального (ТК) клапанів, зазвичай виявлені у одного пацієнта. На нашу думку, такий високий відсоток недостатності клапанів слід інтерпретувати з обережністю, оскільки під час ехоКГ, на підставі якого виставлено такий діагноз, враховують найменшу, зокрема фізіологічну регургітацію, навіть підклапанну, пов'язану зі зворотнім рухом стулок при закритті клапану. В той же час недостатність клапанів - патологічний стан, що має певні клінічні ознаки, вплив на ремоделювання міокарду та прогноз пацієнта. Отримані нами високі відсотки розповсюдженості клапанної патології відображають виключно мінімальну регургітацію, переважно І ступеню. Тому, на нашу думку, слід напрацювати критерії, відповідно до яких діагноз саме недостатності клапану буде встановлюватись у випадках наявності патологічної регургітації, оскільки спостереження за пацієнтом із патологією клапанів вимагає суттєвого ресурсу, а при фізіологічних регургітаціях в цьому не має потреби.

Другою за частотою патологією, яку виявляли у осіб обстеженої групи, була АГ (52,5%), переважно І та ІІ ступеню та 1 та 2 стадії. Зв'язок між участю у бойових діях та розвитком АГ у комбатантів був показаний раніше, при цьому значну роль в патогенезі приділяли стресу та хронічним стресовим розладам, більшій частоті шкідливих звичок, зокрема курінню, що сприяють розвитку АГ [12, 13]. В нашому дослідженні ще одним чинником ризику АГ була черепно-мозкова травма, яка може спричиняти розвиток вторинної АГ, що важко піддається медикаментозній терапії та інколи має лабільний неконтрольований перебіг. В нашому дослідженні черепно-мозкова травма виявлена у 62,5% пацієнтів, що обумовлює потребу у контролі цього чинника ризику та вибору патогенетичної терапії у випадках резистентних до стандартної терапії засобів, наприклад, антигіпертензивних препаратів центральної дії.

На наш погляд, при аналізі діагнозів медичної документації мало місце декілька непослідовних особливостей. Так, у 7 випадках було діагностовано дифузний кардіосклероз. Відповідно до сучасних діагностичних критеріїв, такий діагноз можна поставити за наявності підтвердженого коронарографією атеросклеротичного ураження коронарних артерій, що супроводжується дилатацією порожнин серця та систолічною дисфункцією шлуночка/шлуночків [20]. Однак вже під час аналізу діагнозів лише у 4 пацієнтів було встановлено серцеву недостатність (СН), при цьому у всіх - найменшої можливої вираженості - І клас згідно Нью-Йоркській Асоціації Серця, що фактично унеможливлює діагноз дифузного кардіосклерозу в проаналізованій популяції. Дійсно, раніше було прийнято ставити діагноз «дифузний кардіосклероз» при діагностиці ІХС автоматично, але така практика є шкідливою, оскільки встановлення, зокрема молодій людині, діагнозу «дифузний кардіосклероз» без достатніх на те підстав, тобто «автоматично», передбачає ряд лікувально-діагностичних заходів, які залучать значний матеріальний та кадровий ресурс, але будуть не лише зайвими, але й, можливо, шкідливими для пацієнта. Тому дуже важливо проводити серед практикуючих лікарів заняття із роз'ясненням принципів встановлення діагнозів при підозрі на атеросклеротичне ураження коронарних артерій.

Також, на наш погляд, слід приділяти більше уваги порушенню вегетативної функції нервової системи, тобто дисавтономії, яка не тільки часто супроводжує черепно-мозкову травму, але й призводить до змін АТ, появи порушень серцевого ритму та провідності. В нашому дослідженні лише у 6 пацієнтів (15%) в діагнозі відзначено астено-вегетативний синдром. Доцільним при роботі з такими пацієнтами є оцінка наявності вегетативних розладів із застосуванням опитувальника Вейна, що дозволяє швидко визначити наявність цього стану та обрати оптимальну тактику ведення пацієнта.

Після оцінки встановлених діагнозів нами проведено аналіз об'єктивних, лабораторно-інструментальних показників.

Середній показник індексу маси тіла у групі склав 27,5±0,6 кг/м², з 37 осіб, по яким в медичній документації були доступні дані щодо зросту та маси тіла, підвищену масу тіла відмічали у 28 (75,7%), ожиріння (ІМТ більше 30 кг/м²) - у 6 осіб (16,2%).

Як видно з наведених в таблиці 3даних, середній показник систолічного АТ (САТ) дещо перевищує норму, а діастолічний АТ (ДАТ) - наближений до її верхньої межі, що відображає гіпертензивний статус більшості пацієнтів вже в 40 років.

Середній показник ЧСС у спокої (73,1±1,1 за 1 хвилину) хоча і залишився в межах норми, все ж перевищив рекомендований показник (до 70 за 1 хвилину) та може розглядатись як чинник серцево-судинного ризику [22].

Таблиця 3. Загально клінічні та лабораторні показники у військовослужбовців на 7 рік після бойової травми

Примітки. ЛПНЩ - ліпопротеїни низької щільності; ЛПВЩ - ліпопротеїни високої щільності; ШКФ - швидкість клубочкової фільтрації; АСТ - аспарагінова амінотрансфераза; АЛТ - аланінова амінотрансфераза.

При оцінці загального аналізу крові звертає на себе увагу дещо підвищений рівень гемоглобіну та еритроцитів, що може бути пов'язане з високою інтенсивністю куріння в частотою та групі, відтак системною гіпоксією тканин. При тому, що у значної кількості обстежених рівень гемоглобіну був наближений або перевищував верхню межу норми гематокрит було визначено лище у 4 осіб.

Показники загального холестеролу та холестеролу ліпопротеїнів низької щільності перевищували норму. Нажаль, ми маємо обмежені дані по показниках тригліцеридів (лише 8 досліджень, лише 7 разом з глюкозою) тому визначення показника TyG не дало можливість встановити повну картину метаболічних зрушень в групі обстеження (рисунок). Відповідно до даних Salazar J. et al. [23], показник TyG >4,5 одиниць запропоновано розглядати як межовий для визначення інсулінорезистентності (чутливість 82,6%, специфічність 82,1%) без залучення більш вартісного показника HOMA- IR [23]. В нашому дослідженні показники TyG складали 4,60-4,99 одиниць, тобто у всіх пацієнтів були вищими за межове значення, що дає можливість діагностувати початкові ознаки інсулінорезистентності у пацієнтів, у яких було визначено тригліцеридів. Слід зазначити, що значення глюкози та тригліцеридів обстежених є нормальними.

Таким показник TyG варто використовувати як простий та доступний маркер порушень метаболізму у військовослужбовців. Звертає на себе увагу неочікувано високий показник ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) в цій популяції пацієнтів із високою частотою куріння та серцево-судинної патології. На наш погляд цей феномен аномальної ліпідемії (у деяких випадках рівень ЛПВЩ перевищував 2,0 ммоль/л, а рівень тригліцеридів складав 0,56-0,57 ммоль/л) потребує більш детального вивчення в більш масштабних дослідженнях, а ліпідограма обов'язково має контролюватись у визначеного контингенту пацієнтів. всіх рівень середні в групі чином,

Інші лабораторні показники в цілому відповідали нормі. Слід окремо зауважити, що у жодного пацієнта не було ознак вірусного гепатиту чи інших хронічних запальних/інфекційних процесів. Дані ЕКГ та ехоКГ представлені в табл. 4.

Рисунок 1. Індивідуальні дані показника TyG у 7 обстежених пацієнтів відносно межової лінії, яка визначає наявність інсулінорезистентності у пацієнта

Таблиця 4. Дані ЕКГ та ехоКГ пацієнтів обстеженої групи

Примітки. ПШ - правий шлуночок; ЛП - ліве передсердя; МШП - міжшдуночкова перетинка; ЗСЛШ - задня стінка лівого шлуночка; КДО - кінцево-діастолічний об'єм; КСО - кінцево-систолічний об'єм; ЛШ - лівий шлуночок; ФВ - фракція викиду; АК - аортальний клапан.

За даними ЕКГ, середня ЧСС в цілому не відрізнялась від даних об'єктивного обстеження, тривалість інтервалів в цілому відповідала нормі, але слід звернути увагу на той факт, що коригований інтервал QT за середнім показником наближався до верхньої межі норми, в той час як об'єктивно виміряний - був в межах норми, що в черговий раз підкреслює важливість врахування саме коригованого інтервалу QT.

При аналізі ехоКГ, дані якої були наявні у 29 осіб з обстеженої групи, встановлено, що середні показники вимірів перебували в межах норми. Деталізований аналіз не виявив дилатації порожнини лівого шлуночка (ЛШ) серця у жодному випадку, а також зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ менше 50%. Таким чином, підтверджується попередній аналіз даних некоректного діагнозу «дифузного кардіосклерозу» у обстежених хворих.

В той же час у 4 (13,8% з тих, кому робили ехоКГ) осіб спостерігали незначне розширення лівого передсердя (ЛП) (передньо-задній розмір не більше 4,3 см) та у 4 - правого шлуночка (ПШ) серця (у всіх 4).

Висновки

1. Найбільш поширеною серед обстежених є мінно-вибухова травма (77,5%) із закритою черепно-мозковою травмою (62,5%), яка часто поєднана з іншими видами бойової травми (у 37,5%). Чинник черепно-мозкової травми варто враховувати через ризик розвитку на її фоні дисавтономії та АГ.

2. Комбатанти після бойової травми мають високу частоту куріння (70%), при цьому 55% курять 20 та більше цигарок на день, 5% - електронні цигарки. У 75% комбатантів після бойової травми встановлено ПТСР або інші психологічні розлади.

3. Після бойової травми, отриманої в середньому у віці 34,4±1,6 років, у 72,5% пацієнтів впродовж наступних 7 років почали з'являтись скарги, пов'язані із ССС, у 77,5% встановлено діагноз ССЗ.

Найбільш частою кардіальною патологією комбатантів після бойової травми є недостатність МК та ТК, втім клінічне значення цього синдрому, обумовленого переважно пролабуванням стулок та фізіологічними мінімальними регургітаціями, варто інтерпретувати з обережністю. Другою за частотою патологією, виявленою у комбатантів після бойової травми, є АГ (52,5%). За даними обстеження та частоти випадків клінічно вираженої СН діагноз «дифузний кардіосклероз» не має випадках передньо-задній розмір його склад 2,8 см). У 4 осіб спостерігали діастолічну дисфункцію ЛШ І типу (див. табл. 4). Ознаки гіпертрофії ЛШ за показником товщини стінок спостерігали лише у одного обстеженого. Таким чином, у деяких військовослужбовців спостерігали структурні зміни, що свідчать про дебют серцево-судинного континууму, патологічних процесів, відтак про можливість своєчасного втручання для зменшення, призупинення патологічного процесу.

Крім того, за даними ехоКГ у 62% пацієнтів спостерігали ознаки атеросклеротичного ураження аорти чи аортального клапана, що не було відображено в діагнозі. Як відзначалось раніше на підставі аналізу діагнозів, майже у всіх пацієнтів, яким робили ехоКГ, визначали регургітацію на МК та ТК, причиною чого у всіх випадках визначали пролабування стулок клапанів, що на наш погляд потребує ретельного аналізу таких даних та більш ретельного виокремлення фізіологічних мінімальних регургітацій та недостатності клапанів, що потребують відображення у діагнозі. достатніх критеріїв для встановлення у 17,5% обстежених при відсутності випадків дилатації порожнин серця чи зниженої ФВ ЛШ.

4. Для корекції виявлених змін об'єктивних, лабораторно-інструментальних даних варто більш ретельно контролювати наявність дисавтономії у пацієнтів після бойової травми, масу тіла та рівень фізичних навантажень таких хворих, чинник куріння та ПТСР, показники гемоглобіну, еритроцитів та гематокриту, показники ліпідограми та розрахований показник TyG, коригований інтервал QT, а при оцінці гемодинаміки звертати увагу на початкові ознаки ремоделювання: зміни параметрів ЛП та ПШ, діастолічну функцію ЛШ.

5. Для формування діагнозу, який допомогатиме вести пацієнта, а не заплутуватиме, слід визначитись із показниками регургітації на клапанах, які варто розглядати в межах діагнозу «недостатність клапану» та провести навчання серед практикуючих лікарів із тлумаченням критеріїв для постановки діагнозу «дифузний кардіосклероз» і в цілому ішемічної хвороби серця, яка не є частою патологією у осіб у віці 42 роки.

Перспективи подальших досліджень. На думку авторів варто продовжити дослідження, пов'язані з прогнозом постраждалих з бойовою травмою, зокрема розвитком серцево-судинної та іншої внутрішньої патології. Особливої уваги заслуговує оцінка стану метаболізму таких хворих, зокрема залежно від типу травми, наявності ампутацій кінцівок внаслідок бойової травми, можливих причин дисметаболізму (порушення функції).

Література

1. Галушка А.М., Сидорова Н.М. Удосконалення організації надання медичної допомоги постраждалим в зоні проведення антитерористичної операції з бойовою травмою та високим ризиком розвитку вторинної серцево-судинної патології. Проблеми військової охорони здоров'я. Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. 2017. № 49(ІІ). С. 20-29.

2. Казмирчук А.П., Мясников Г.В., Сидорова Л.Л., Сидорова Н.Н. Предварительные результаты ретроспективного анализа историй болезни пострадавших в зоне проведения антитеррористической операции. Сучасні аспекти військової медицини. 2015. № 22(1). С. 39-45.

3. Мясников Г.В., Казмирчук А.П., Сидорова Н.Н. Уровень фибриногена в плазме крови - предиктор развития вторичного поражения внутренних органов у пострадавших с боевой травмой. Сучасні аспекти військової медицини. 2015. № 22(2). С. 261-265.

4. Сидорова Н. М. Обґрунтування потреби в удосконаленні надання медичної допомоги військовослужбовцям в закладах охорони здоров'я Міністерства Оборони України: аналіз обсягу діагностичних досліджень та результатів лікування. Сучасні аспекти військової медицини. 2018. № 25. C. 96-101.

5. Бережанська Ю.М., Куц Т.В., Сидорова Н.М., Ткаленко О.М., Смаль А.П., Гаврецький А.І., Ренський Л.А. Пілотне дослідження по оцінці потреби у профілактиці дефіциту вітаміну С у поранених з бойовою травмою. Сучасні аспекти військової медицини. 2023. № 30(1). С. 148-162.

6. Гречаник О.І., Гур'янов В.Г., Абдуллаєв Р.Я., Слєсаренко Д.О., Голуб В.A. Багатоаспектний аналіз у постраждалих із бойовою травмою у сучасній війні. Повідомлення 1. Сучасні аспекти військової медицини. 2023. № 30(2). С. 51-64.

7. Сотников А.В., Гибало Р.В., Макаров Г.Г., Сичов В.В., Гуліда Д.П. Посттравматичний панкреатит як компонент бойової травми живота. Сучасні аспекти військової медицини. 2023. №. 30(2). С. 95-104.

8. Тітов Г.І., Било Я.М., Волошин В.О., Абрамов С.В., Томах Н.В. Вторинна профілактика захворюваності військовослужбовців: обґрунтування, організаційні підходи та шляхи удосконалення. Український журнал військової кишечника, шкідливі звички тощо). Доцільно провести аналіз ліпідограми та встановити причини виявлених змін, зокрема щодо описаного нами феномену «аномальної ліпідемії», тобто високих показників атерогенних та одночасно антиатерогенних фракцій ліпопротеїнів на тлі низьких показників тригліцеридів. медицини. 2023. № 4(3). С. 14-20.

9. Lovkin I.M., Sydorova N.M., Kazmirchuk А.P., Sydorova L.L., Tabakar K.І., Mandzii М.І. Various mechanisms of myocardial necrosis development due to combat injury as a reason for discussion: a case series. Zaporozhye medical journal. 2022. № 24 (4). P. 489-496.

10. Sydorova N.M., Druz O.V., Savytskyi V.L., Chernenko I.A., Sydorova L.L. Primary and secondary prevention of cardiovascular pathology in injured with combat trauma. Світ медицини та біології. 2022. №1(79). Р. 130-134.

11. Воєнно-польова хірургія. Підручник : друге доповнене видання. За ред. Я.Л. Заруцького, В.М. Запорожана. К. : Фенікс, 2023. 496 с.

12. Johnson A.M. Association between exposure to combat and burden of coronary heart disease, ischemic stroke and subclinical atherosclerosis in aging men: the atherosclerosis risk in communities (ARIC) study (dissertation manuscript)/ A.M. Johnson. Chapel Hill 2008, 255 р.

13. Johnson A.M., Rose K.M., Elder G.H.Jr., Chambless L.E., Kaufman J.S., Heiss G. Military combat and burden of subclinical atherosclerosis in middle aged men: the ARIC study. Prev Med. 2010. № 50(5-6). P. 277-281.

14. Karlovic D., Buljan D., Martinac M., Marcinko, D. Serum lipid concentrations in Croatian veterans with post-traumatic stress disorder, post-traumatic stress disorder comorbid with major depressive disorder, or major depressive disorder. Journal of Korean medical science. 2004. № 19(3). P. 431-436.

15. Галушка А.М., Сидорова Н.М. Особливості визначення груп військовослужбовців, які отримали бойову травму, та мають підвищений ризик розвитку патології серцево-судинної системи. Військова медицина України. 2017. № 3-4. С. 56-63.

16. Сидорова Н.М. Вторинна патологія серцево-судинної системи у військовослужбовців з бойовою травмою - сучасний погляд на проблему. Військова медицина України. 2018. № 1. С. 43-53.

17. Сидорова Н.М., Галушка А.М., Воронко А.А., Казмірчук А.П., Третяк Д.Д., Спаська Г.О., Хоменко І.В., Науменко М.В. Сучасні воєнні конфлікти та вторинна патологія серцево-судинної системи: статистика, можливості прогнозування та попередження. Сучасні аспекти військової медицини. 2019. № 26(2). C. 70-79.

18. Сидорова Н.М. Порівняльний аналіз моделей внутрішньосерцевої гемодинаміки у військовослужбовців, які отримали бойову травму в зоні проведення антитерористичної операції, та хворих з патологією серцево-судинної системи різного генезу. Військова медицина України. 2017. № 3-4. С. 63-74.

19. Sydorova N.N. Impact of thyroid dysfunction on natural course of coronary artery disease. In Book: Coronary artery diseases/ Book 3. Edited by I. Chaikovsky and N. Sydorova. InTech, Croatia, 2012. P. 261-280.

20. Nabipoorashrafi S.A., Seyedi S.A., Rabizadeh S., Ebrahimi M., Ranjbar S.A., Reyhan S.K., Meysamie A., Nakhjavani M., Esteghamati A. The accuracy of triglyceride-glucose (TyG) index for the screening of metabolic syndrome in adults

Размещено на Allbest.ru