Ентеровірусна інфекція (вірус коксакі) (клінічний випадок)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ентеровірусна інфекція (вірус коксакі) (клінічний випадок)

Поляк-Товт В. М., Марошан М. Т., Поляк М. А., Галеєва Є. В., Когутич А. І.

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», медичний факультет, кафедра дитячих хвороб з дитячими інфекційними хворобами, КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» ЗОР, м. Ужгород

Резюме. Вступ. Ентеровірусна інфекція - група гострих захворювань інфекційної природи, які викликаються ентеровірусами, що характеризуються розмаїттям клінічних проявів - від легких гарячкових станів і простого носійства до менінгоенцефалітів, міокардитів та інших тяжких станів. Поліморфізм клінічних ознак, обумовлений поліорганністю уражень - центральної нервової, серцево-судинної і м'язової систем, ШКТ, легень, печінки, нирок.

Мета дослідження. Описати клінічний випадок ентеровірусної інфеції.

Матеріали та методи. Огляд літератури та аналіз клініко-епідеміологічних і лабораторно- інструментальних методів дослідження дорослого пацієнта, 45 років.

Результати досліджень. Наведено клінічний випадок вірусу Коксакі у жінки 45 років.

Висновки. Рекомендується проведення комплексного серологічного обстеження пацієнта у випадку появи характерної симптоматики або сукупності клінічних проявів для можливості своєчасної постановки діагнозу та призначення лікування. ентеровірусна інфекція коксакі лікування

Ключові слова: ентеровірусна інфекція, вірус Коксакі.

Enterovirus infection (Coxsackie virus) (clinical case)

Polyak-Tovt V.M., Marohsan M.T., PolyakM.A., Haleeva E.V., Kohutych A.I.

Abstract. Introduction. Enterovirus infection is a group of acute infectious diseases caused by enteroviruses, characterized by a variety of clinical manifestations - from mild febrile conditions and simple carriage to meningoencephalitis, myocarditis and other serious conditions. Polymorphism of clinical signs, due to the multiorganism of lesions - central nervous, cardiovascular and muscular systems, gastrointestinal tract, lungs, liver, kidneys.

The aim of the study. Describe a clinical case of enterovirus infection.

Materials and methods. Review of the literature and analysis of clinical-epidemiological and laboratory-instrumental methods of research of an adult patient, 45 years old.

Research results. A clinical case of Coxsackie virus in a 45-year-old woman is presented.

Conclusions. It is recommended to carry out a complex serological examination of the patient in the event of the appearance of characteristic symptoms or a set of clinical manifestations for the possibility of timely diagnosis and the appointment of treatment.

Key words: enterovirus infection, Coxsackie virus.

Вступ

Ентеровірусна інфекція - група гострих захворювань інфекційної природи, які викликаються ентеровірусами, що характеризуються розмаїттям клінічних проявів - від легких гарячкових станів і простого носійства до менінгоенцефалітів, міокардитів та інших тяжких станів [1]. Поліморфізм клінічних ознак, обумовлений поліорганністю уражень - центральної нервової, серцево-судинної і мязевої систем, ШКТ, легень, печінки, нирок [2].

Група ентеровірусів на сьогодні містить понад 100 небезпечних типів ентеровірусів для людини, які поширені повсюдно. Масові міграції людей, широке розповсюдження туризму призводять до поширення в колективах нових штамів ентеровірусів, до яких у людей немає імунітету. Також відмічено підвищення вірулентності окремих штамів вірусу в результаті їхньої природної циркуляції. Здатність вірусу до тривалої персистенції в організмі, можливість вертикальної передачі з вкрай негативними наслідками, доведена участь у виникненні соматичної патології обумовлюють актуальність проблеми ентеро- вірусних інфекцій [2].

Ентеровіруси відносяться до родини Picornaviridae. У людини прояви спричиняють три підгрупи ентеровірусів: поліовіруси, віруси Коксакі й еховіруси. Віруси Коксакі розділяють на групи А (виділяють 23 серотипи) і В (6 серотипів). Відомо 34 серотипи вірусів ЕСНО. Крім вірусів Коксакі та ЕСНО є ще 4 типи ентеровірусів: 68 і 69 є збудниками респіраторних і кишкових захворювань, тип 70 - геморагічного кон'юнктивіту, тип 71 виділений від хворих на менінгіт і енцефаліт [1,3].

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, виділяють такі клінічні форми:

А85.0 (G05.1) Ентеровірусний енцефаліт, мієліт та енцефаломієліт;

А87.0 (G02.0) Ентеровірусні менінгіти, що спричинені вірусом Коксакі/ЕСНО;

А88.0 Ентеровірусна екзантематозна гарячка (Бостонська екзантема);

В08.4 Ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою (HFMD);

В08.5 Ентеровірусний везикулярний фарингіт (герпангіна);

В30.3 (Н13.1) Гострий епідемічний геморагічний кон'юнктивіт (ентеровірусний);

В33.0 Епідемічна міалгія (плевродинія, хвороба Борнхольма);

В34.1 Ентеровірусна інфекція, неуточне- на;

В97.1 Ентеровірус як причина хвороб, класифікованих в інших рубриках.

Високий рівень захворюваності зумовлений як великим прошарком у популяції неі- мунного до ентеровірусів контингенту населення, так і тривалим вірусоносійством (вірус може виділятися з організму людини до 5 міс), яке сприяє розповсюдженню збудника серед осіб різних вікових груп. Ентеровірусні інфекції поширені в усіх регіонах планети. У країнах із помірним кліматом пік захворюваності припадає на літо й початок осені, хоча деякі збудники можуть циркулювати в популяції упродовж усього року. Людина виступає єдиним резервуаром збудників, вірус поширюється від особи до особи респіраторним чи фекально-оральним шляхом, описано випадки вертикальної трансмісії від матері до дитини - протягом антенатального чи інтрана- тального періодів [4].

За всесвітніми даними, 90% ентеровірус- них захворювань перебігають безсимптомно, 6-7% мають середньоважкий перебіг, 3-4% - важкий, з ускладненнями [5].

Інкубаційний період триває від 2 до 7 днів. При всіх клінічний варіантах захворювання починається гостро. Температура тіла підвищується до 38-40 ^оС, хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, загальну слабість.

Ураження нервової системи пов'язані з тропністю ентеровірусів до неї і характеризуються різноманіттям клінічних форм: серозними менінгітами, енцефалітами, поліради- кулоневритами.

Ентеровірусна гарячка (мала хвороба) характеризується підвищенням температури тіла протягом 2-4 днів. Можуть з'являтися біль у животі, риніт, фарингіт, міалгії.

Ентеровірусна екзантема характеризується підвищенням температури тіла до 39 ^оС тривалістю до 7 днів, появою на 2-3 день хвороби рясного дрібноплямистого або плямисто-папульозного висипу.

При герпангіні, загальний стан задовільний, турбує біль у горлі. Характерними є зміни в ротоглотці: на тлі гіперемованої слизової оболонки на передніх дужках, язичку, піднебінних мигдаликах з'являються папули, що швидко перетворюються на везикули. Через 1-2 дні везикули лопаються й на їхньому місці утворюються поверхневі ерозії. Збільшуються підщелепні лімфатичні вузли.

Геморагічний кон'юнктивіт. На сьогодні відомо 2 етіологічні агенти - ентерові- рус типу 70 та Коксакі А-24. Це висококон- тагіозна інфекція з досить коротким інкубаційним періодом (24-48 год) і тривалістю клінічного перебігу 3-7 днів. Вона характеризується дуже болючим кон'юнктивітом і субкон'юнктивальними геморагіями. Турбують світлобоязнь і сльозотеча.

При епідемічній міалгії на тлі гарячки й загальної інтоксикації виникають напади сильного болю у м'язах живота, грудної клітки, кінцівках, що зумовлено розвитком гострого міозиту. При локалізації процесу в м'язах живота пальпаторно визначають виражену болючість, що може бути розлитою по всьому животі. Напади можуть імітувати клінічну картину гострого живота, ниркової кольки.

Хвороба «рот-рука-нога» характеризується везикулярними макулопапульозними висипаннями на передніх поверхнях рук, ніг та слизовій рота. Етіологічними агентами є ен- теровірус типу 71 та Коксакі А16.

Герпетичний тонзиліт може спостерігатися як окрема нозологічна форма, а може бути синдромом хвороби «рот-рука-нога». У першу добу захворювання з'являються червоні папули, які розташовуються на помірно гі- перемованій слизовій оболонці піднебінних дужок, язичка, м'якому і твердому піднебінні, швидко перетворюються у везикули; через 1-2 дні пухирці тріскаються з утворенням ерозій або безслідно зникають. Болючі при пальпації шийні та підщелепні збільшені лімфовузли.

Кишкова (гастроентеритна форма) перебігає з водянистою діареєю, випорожненнями до 5-10 разів на добу, болями в животі, метеоризмом, нечасто блюванням.

Інші клінічні форми ентеровірусної інфекції не мають специфічної клінічної картини. Діагноз, як правило, встановлюють тільки після проведення специфічної діагностики [4,6,7].

Значний поліморфізм клінічних проявів, відсутність чіткої залежності від серологічного типу збудника, часті безсимптомні форми, тривалий вірусоносій, відсутність специфічних методів профілактики роблять ентерові- русну інфекцію неконтрольованою хворобою як за поширенням та можливістю епідемічних спалахів, так і клінічно малопрогнозова- ною, що значно ускладнює діагностику [3,5].

Базовими методами лабораторної діагностики є виділення ентеровірусів у культурі клітин і виявлення вірусної РНК методом ПЛР. Виділення культури вірусів вважають стандартом у діагностиці ентеровірусних захворювань. Чутливість цього методу коливається в межах 50-75%, а може бути і вищою при заборі матеріалу з різних місць організму (наприклад, культура ліквору, мазка з горла, випорожнень). Ідентифікація серотипу збудника з використанням нейтралізуючих антисироваток проводиться в референт- лабораторіях. Визначення вірусних нуклеїнових кислот методом ПЛР у режимі реального часу дозволяє виявити більшість ентеровіру- сів у крові, лікворі, фекаліях, мазках із горла, прямої кишки, пунктатах печінки, тканинах міокарду. Дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції засноване на безпосередньому виявленні РНК вірусу і може бути використано для виявлення ентеровірусу на ранніх етапах хвороби, що вигідно відрізняє його від серологічних (непрямих) методик, які вимагають близько 2-4 тижні для оцінки динаміки рівня специфічних антитіл. Цей діагностичний метод має високу чутливість і специфічність. Однак ПЛР не дозволяє розрізнити гостру і хронічну форми ентеровірусної інфекції. Серологічні методи (наростання нейтралізуючих чи типоспецифічних антитіл, фіксація комплементу, ELISA, визначення се- роспецифічних IgM антитіл) придатні для використання лише у випадках, коли є висока ймовірність захворювання, спричиненого певним серотипом збудника. Чутливість серологічних методів є значно нижчою від ПЛР чи методів виділення культури збудника. Важливе значення у діагностиці мають парні серологічні дослідження - визначення наростання титру специфічних антитіл у 4 і більше разів [3,6].

Мета дослідження

Описати клінічний випадок ентеровірус- ної хвороби.

Матеріали та методи

Огляд літератури та аналіз клініко-епі- деміологічних і лабораторно-діагностичних методів дослідження дорослого пацієнта, 45 років.

Результати досліджень

Пацієнтка П., 45 років, була госпіталізована до інфекційної лікарні м. Ужгород із діагнозом гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена. З анамнезу захворювання відомо, що впродовж 3-х днів простежувалися підвищення температури до 38-39^оС, пітливість, загальна слабкість, ломота в тілі, біль у животі без чіткої локалізації, розріджені випорожнення, які пов'язує з прийомом диклофенаку та мільгами, з приводу загострення коксартрозу; нудота та блювота, у зв'язку з чим звернулася до хірурга. Хірург виключив гостру хірургічну патологію і скерував на лікування в інфекційний стаціонар. При зборі анамнезу з'ясовано, що пацієнтка подорожувала Західною Європою (Чехія).

При госпіталізації загальний стан середньої важкості, температура тіла 38,3 ^оС; шкіра та видимі слизові звичайної вологості, чисті, висипу немає; язик сухий, обкладений білим нальотом, помірна гіперемія дужок, мигдалики не збільшені, субкон'юнктивальний крововилив обох очей, крововиливи в склери, гематоми і набряки повік, пастозність обличчя. Аускультативно: дихання везикулярне. Серцева діяльність ритмічна, тони ясні, шуми не вислуховуються. Живіт при пальпації м'який, болючий в епігастрії, більше справа. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Печінка, селезінка при пальпації не збільшені. Периферичні набряки відсутні. Стілець розріджений з прожилками слизу та крові, 6 разів на добу.

За час перебування в стаціонарі клінічні симптоми наростали: температура тіла коливалася в межах 37,5-38,5 ^оС; загальна слабкість, пітливість, нудота, багаторазова блювота, розріджені випорожнення 2-5 разів на добу, з прожилками крові та слизу; біль у м'язах, особливо під час ходьби; гематоми повік, більш виражено зліва, виражений набряк повік, крововиливи у склери, субкон'юнктивальні крововиливи; на 4-й день перебування в стаціонарі з'являється плямисто-папульозна висипка, місцями зливного характеру, в ділянці шиї та верхньої частини грудної клітки на гіперемованому фоні.

Під час перебування на лікуванні було проведено такі клініко - лабораторні та інстру- ментарні методи обстеження та консультації суміжних спеціалістів:

ЗАК (при поступленні):Hb 121г/л,

ер.3,76*10¹²/л, тромбоцити 144*10⁹ л,

L 9,47*10⁹/л, ШОЕ 52 мм/год, с 90,7%, л 7,3%, м 2,0%.;

ЗАК (в динаміці): Hb 101г/л, ер. 3,2*10¹²/л, тромбоцити 203*10⁹ л, L 14,13*10⁹/л, ШОЕ 32 мм/год, с 74%, л 8%, м 5,6%.;

ЗАС (при поступленні) кількість - 70,0; колір - жовтий; прозорість - прозора; питома вага - 1025; реакція - 5,5; білок - +/-; глюкоза - не виявлено; ацетон - не виявлено; лейкоцити - 8-10; слиз - +; грибки - ++; бактерії - +++;

ЗАС (в динаміці) кількість - 50,0; колір - світло-жовтий; прозорість - прозора; питома вага - 1030; реакція - 6,0; білок - (+); глюкоза - не виявлено; ацетон - відсутні; лейкоцити - 1-2; слиз - (+); солі - відсутні; бактерії - відсутні;

Біохімічний аналіз крові (при поступленні): загальний білірубін 72,3 мкмоль/л, білірубін прямий 15,0 мкмоль/л, тимолова проба 0,3 од, АлАТ 43,9 од/л, АсАТ 26,9 од/л, ГГТ

55,8 од/л, сечовина 9,78 ммоль/л, креатинін

77.3 мкмоль/л, глюкоза 6,49 ммоль/л, лужна фосфатаза 254,9 од/л., загальний білок

51.3 г/л, альбумін 33,1 г/л;

Біохімічний аналіз крові (в динаміці): загальний білірубін 13,4 мкмоль/л, білірубін прямий 6,8 мкмоль/л, тимолова проба 1,9 од, АлАТ 36,1 од/л, АсАТ 33,6 од/л,

ГГТ 45,6 од/л, сечовина 6,43 ммоль/л, креа- тинін 86,8 мкмоль/л, глюкоза 6,45 ммоль/л, лужна фосфатаза 219,4 од/л., загальний білок

49,5 г/л, альбумін 32,5 г/л;

Коагулограма (при поступленні): ПТЧ 18,88 с, ПТІ 72%, фібриноген 6,27 г/л, гематокрит 0,43 г/л, МНВ 1,36;

Коагулограма (в динаміці): ПТЧ 20,36 с, ПТІ 67%, фібриноген 4,12 г/л, гематокрит 0,34 г/л, МНВ 1,45;

Швидкий тест (кал) на рота- та аденовірус - негативний результат;

Мазок із зіву та кон'юнктивату з ока - на РНК аденовірусу не виявлено;

Аналіз крові на маркери вірусних гепатитів: Anti-HAV-IgM - негативний; HBsAg - негативний; HBeAg-негативний; Anti-HBe-IgG - негативний; Anti-HDV - негативний; Anti-HCV - негативний;

БІОЧІП «Респіраторні інфекції, !g G» - Вірус Коксакі тип А7 різкопозитивний (+++);

РМА з діагностичним набором лептоспір - отримано негативний результат; в динаміці отримано негативний результат;

Cito-test Covid-19 Ag - негат;

УЗД ОЧП - гострої патології з боку органів черевної порожнини та нирок не виявлено; дифузні зміни паренхіми печінки неспецифічного характеру (інтоксикаційний с-м).

ФГДС: еритематозна гастродуоденопатія.

РентгенографіяОГК:вогнищево-

інфільтративні зміни паренхіми легень відсутні. Консультація офтальмолога: вірусний кон'юнктивіт, геморагічна форма, гематома повік обох очей.

Консультація отоларинголога: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, не уточнена.

Консультація невролога: на момент огляду гострої вогнищевої патології та ознак менінгіту не виявлено.

Враховуючи поліморфізм клінічних проявів, за результатами лабораторних та інструментальних методів обстежень виставлено діагноз: ентеровірусна інфекція (вірус Кокса- кі тип А7), гострий епідемічний геморагічний кон'юнктивіт, ентерит.

Пацієнтка провела в стаціонарі 14 діб, виписана в задовільному стані.

Висновки

1. Ентеровірусні інфекції характеризуються поліморфізмом клінічних проявів із переважанням таких клінічних форм (у нашому випадку), як епідемічна міалгія, ентерові- русна гарячка, геморагічний кон'юнктивіт, га- строентеритна форма.

2. Діагноз ентеровірусної інфекції потребує лабораторного підтвердження (у зв'язку з воєнним станом ПЛР-діагностика є неможливою). Основне значення мають серологічні методи дослідження.

3. Специфічне етіотропне лікування не розроблено.

4. Специфічну профілактику не розроблено.

ЛІТЕРАТУРА

1. Голубовська ОА, Андрейчин МА, Шкурба АВ та ін. Інфекційні хвороби: підручник. Київ: Медицина. 2022: 464.

2. Андрейчин МА, Малий ВП, Асоян ІМ та ін. Інфекційні хвороби: підручник. Т2. Львів: Магнолія 2006. 2018: 726.

3. Усачова ОВ. Ентеровірусні інфекції: сучасні уявлення про етіологію, епідеміологію, підходи до діагностики та лікування ентеровірусних екзантем у дітей. Сучасна педіатрія. 2017; 4 (84): 29-34.

4. Возіанова ЖІ. Інфекційні і паразитарні хвороби. К.: Здоров'я. Т1. 2008: 884.

5. Усачова ОВ. Ентеровірусна інфекція: сучасний погляд на проблему. Педіатрія. 2019; 4 (51): 25-28.

6. Крамарьов СО. Особливості клініки та діагностики ентеровірусних захворювань у дітей в сучасних умовах. Педіатрія. 2016; 2 (37): 24-27.

7. Крамарьов СО, Голубовська ОА. Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник. К.: Гармонія. 2019: 712.

REFERENCES

1. Golubovska OA, Andreychyn MA, Shkurba AV and others. Infektsiini khvoroby: pidruchnyk. [Infectious diseases: a textbook.] Kyiv: Medical University Medicine. 2022: 464 [in Ukrainian].

2. Andreychyn MA, Malyy VP, Asoyan IM and others. Infektsiini khvoroby: pidruchnyk.T2 [Infectious diseases: a textbook. T2.] Lviv: Magnolia 2006. 2018: 726 [in Ukrainian].

3. Usachova OV. Enterovirusni infektsii: suchasni uiavlennia pro etiolohiiu, epidemiolohiiu, pidkhody do diahnostyky ta likuvannia enterovirusnykh ekzantem u ditei. Suchasna pediatriia. [ Enterovirus infections: modern concepts of etiology, epidemiology, approaches to diagnosis and treatment of enterovirus exanthems in children. Modern pediatrics.] 2017; 4 (84): 29-34 [in Ukrainian].

4. Vozianova ZI. Infektsiini i parazytarni khvoroby. K.: Zdorovia. T1 [Infectious and parasitic diseases.

K.: Health. T1.] 2008: 884 [in Ukrainian].

5. Usachova OV. Enterovirusna infektsiia: suchasnyi pohliad na problemu. Pediatriia. [ Enterovirus infection: a modern view of the problem. Pediatrics.] 2019; 4 (51): 25-28 [in Ukrainian].

6. Kramarev SO. Osoblyvosti kliniky ta diahnostyky enterovirusnykh zakhvoriuvan u ditei v suchasnykh umovakh. Pediatriia. [ Features of the clinic and diagnosis of enterovirus diseases in children in modern conditions. Pediatrics.] 2016; 2 (37): 24-27 [in Ukrainian].

7. Kramarev SO, Golubovska OA. Infektsiini khvoroby: entsyklopedychnyi dovidnyk. K.: Harmoniia. [ Infectious diseases: an encyclopedic guide. K.: Harmony] LLC. 2019: 712 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru