Віддалені наслідки неонатальної енцефалопатії у дітей раннього віку в залежності від тяжкості ураження центральної нервової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ НЕОНАТАЛЬНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТЯЖКОСТІ УРАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Юрій Марушко доктор медичних наук, професор,

завідувач кафедри педіатрії післядипломної освіти

Світлана Ходаківська кандидат медичних наук,

доцент кафедри педіатрії післядипломної освіти

Анотація

Гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку під час неонатальної енцефалопатії супроводжується віддаленими несприятливими наслідками, які можуть залежати від тяжкості ураження центральної нервової системи (ЦНС).

Обстежено 80 дітей віком від 1 до 3 років, які перенесли перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС і мали віддалені наслідки цього захворювання. Всіх пацієнтів поділили на три групи: І - діти, в яких при народженні діагностували легкий ступень ураження ЦНС (n=8), ІІ - діти з ураженнями ЦНС середнього ступеня тяжкості (n=16); ІІІ - діти, в яких при народженні діагностували тяжке ураження ЦНС (n=56).

Визначення когнітивної дисфункції у дітей проводили з використанням шкали розвитку немовлят Бейлі. Для оцінки стану головного мозку проводили магнітно-резонансну томографію (МРТ), нейросонографію з оцінкою стану судин.

Показано, що когнітивна дисфункція у віддалені періоди після неонатальної енцефалопатії у дітей раннього віку проявляється порушенням розумового та моторного розвитку, яке посилюється при тяжких формах ураження ЦНС. Встановлений прямий сильний кореляційний зв'язок між психомоторним розвитком та об'ємом гіпокампу, що збільшується з посиленням тяжкості ураження ЦНС. Оцінка стану церебральної гемодинаміки показала зниження діаметра і тонуса артеріол і венул головного мозку з підвищенням тяжкості ураження головного мозку.

Затримка психомоторного розвитку дітей раннього віку після перенесеної неонатальної енцефалопатії значною мірою пов'язана зі зменшенням об'єму гіпокампу та зміненою церебральною гемодинамікою, на що вказує зменшення діаметру та тонусу капілярів.

Ключові слова: діти, неонатальна енцефалопатія, когнітивна дисфункція, гіпокамп, церебральна гемодинаміка.

Annotation

Yuriy Marushko Doctor of Medical Sciences, Full Professor, Department Chair of Department of Pediatrics Ofpostgraduate education of the O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv

Svitlana Khodakivska Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of Department of Pediatrics Ofpostgraduate education of the O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv

LONG-TERM CONSEQUENCES OF NEONATAL ENCEPHALOPATHY IN YOUNG CHILDREN DEPENDING ON THE SEVERITY OF DAMAGE TO THE CENTRAL NERVOUS SYSTEM

Hypoxic-ischemic damage to the brain during neonatal encephalopathy is accompanied by long-term adverse consequences that may depend on the severity of damage to the central nervous system (CNS).

80 children aged 1 to 3 years who suffered perinatal hypoxic-ischemic damage to the central nervous system and had long-term consequences of this disease were examined. All patients were divided into three groups: I - children diagnosed with mild CNS lesions at birth (n=8), II - children with moderate CNS lesions (n=16); ІІІ - children who were diagnosed with a severe CNS lesion at birth (n=56).

Cognitive dysfunction in children was determined using the Bailey scale of infant development. To assess the state of the brain, magnetic resonance imaging (MRI) and neurosonography with an assessment of the state of blood vessels were performed.

It has been shown that cognitive dysfunction in the remote periods after neonatal encephalopathy in young children is manifested by impaired mental and motor development, which is aggravated by severe forms of damage to the central nervous system. A direct, strong correlation between psychomotor development and hippocampus volume, which increases with increasing severity of CNS damage, has been established. The assessment of cerebral hemodynamics showed a decrease in the diameter and tone of arterioles and venules of the brain with an increase in the severity of brain damage.

Delay in psychomotor development of young children after neonatal encephalopathy is largely associated with a decrease in the volume of the hippocampus and altered cerebral hemodynamics, as indicated by a decrease in capillary diameter and tone.

Keywords: children, neonatal encephalopathy, cognitive dysfunction, hippocampus, cerebral hemodynamics.

Постановка проблеми

Неонатальна енцефалопатія сьогодні залишається однією з причин віддалених ускладнень, які проявляються пошкодженнями центральної нервової системи (ЦНС) [6]. Ця патологія супроводжується незрілістю нервової тканини новонароджених та її схильністю до генералізації реакцій, набряків, геморагічних та ішемічних явищ, що проявляються загальномозковими порушеннями [12]. Гостра тяжка асфіксія призводить до змін у стовбурових структурах, а затяжна і помірна асфіксія викликає дифузні порушення в корі головного мозку, що супроводжуватиметься у подальшому віддаленими ускладненнями [8]. Смертність новонароджених при перинатальних ураженнях ЦНС гіпоксичного генезу складає 11,5% [20].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Не дивлячись на сучасні досягнення в акушерстві та інтенсивній неонатології, неонатальна енцефалопатія залишається провідною причиною формування хронічної захворюваності та затримки розвитку у дітей раннього віку [4]. Перинатальні пошкодження головного мозку - найбільш загальновизнана причина важкого, довгострокового неврологічного дефіциту, а також інвалідності доношених дітей [17]. Ураження ЦНС у новонароджених дітей складають більше 70% всієї патології раннього дитячого віку, серед яких 40% дітей мають інвалідність [10, 13].

Типовим наслідком перинатального ушкодження мозку є порушення психомоторного розвитку дитини різного ступеня тяжкості - від мінімальної мозкової дисфункції [7] до дитячого церебрального паралічу [14], епілепсії [19], гідроцефалії [16]. У цих дітей часто виникають проблеми зі слухом - до 10% випадків серед доношених новонароджених, а у глибоко недоношених дітей глухота діагностується в 45% випадків. Приглухуватість у дітей долінгвального віку призводить до затримки формування мовних навичок, інтелекту та особистості дитини в цілому [3]. В даний час прийнято виділяти наступні види перинатальних ушкоджень мозку: 1) травматичні ушкодження, 2) гіпоксично-ішемічні ушкодження (ГІУ), 3) інфекційні ураження мозку, 4) вроджені вади розвитку мозку, 5) дисметаболічні ураження ЦНС. Причиною перинатальних ушкоджень ЦНС частіше є гіпоксично-ішемічні ушкодження, що становить до 47% випадків, 19% - TORCH-інфекції, 4% - пологова травма та метаболічні порушення.

Неонатальна енцефалопатія зазвичай відноситься до дисфункцій ЦНС у доношених, але в цей огляд включена енцефалопатія недоношених немовлят.

Отже, актуальним залишається дослідження патогенетичних механізмів затримки психомоторного розвитку дітей та їх залежність від структурних змін в головному мозку.

Мета статті - оцінити вплив перенесеної перинатальної гіпоксії та характер перебігу неонатального періоду на психомоторний розвиток та структурні зміни в головному мозку у дітей раннього віку.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні проаналізовані результати 80 дітей віком від 1 до 3 років, які перенесли перинатальне гіпоксичноішемічне ураження ЦНС і мали віддалені наслідки цього захворювання. Для діагностування гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС усім новонародженим проводили нейросонографію та доплерографію.

У дослідження включено 32 дитини (40%) віком від 1 до 2 років та 48 дітей (60%) від 2 до 3 років. Пацієнти лікувались у відділенні раннього дитинства ДКЛ №3 та відділенні патології слуху та мовлення “СУВАГ“ м. Києва.

Дослідження проводилося у відповідності з принципами Гельсінкської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи щодо прав людини та біомедицини, та відповідними законами України. Дослідження схвалено комісією з біоетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. неонатальний енцефалопатія гіпоксія діти

Для визначення віддалених наслідків неонатальної енцефалопатії у дітей раннього віку встановлення діагнозу проводили на основі анамнезу, обстеження невролога, отоларинголога, аудіолога та інших спеціалістів, лабораторних та інструментальних методів обстеження.

В залежності від важкості ураження ЦНС всіх пацієнтів поділили на 3 групи: І група - пацієнти, в яких при народженні діагностували легкий ступень ураження ЦНС (8 дітей (10%)), ІІ група - пацієнти з ураженнями ЦНС середнього ступеня тяжкості (16 дітей (20%)); ІІІ група - пацієнти, в яких при народженні діагностували тяжке ураження ЦНС (56 дітей (70%)). Контрольну групу склали 20 здорових дітей.

Визначення когнітивної дисфункції у дітей проводили з використанням шкали розвитку немовлят Бейлі [1], яка дозволяє визначити стан психомоторного розвитку дітей від народження до 42 місяців. Критеріями для оцінки розвитку дітей раннього віку були шкала моторного розвитку (Motor Scale), шкала розумового розвитку (Mental Scale) та поведінкова шкала (The Infant Behavior Record) [1, 2].

Для визначення стану головного мозку усім пацієнтам проводили ультразвукове дослідження (УЗД) головного мозку (нейросонографію) з оцінкою стану судин (доплерографію). За призначенням невролога дітям з важкою енцефалопатією і підозрою на крововилив (5 дітей з ІІ гр. та 10 дітей з ІІІ гр.) проводили магнітно-резонансну томографію (МРТ). Визначали об'єм гіпокампу за допомогою МРТ-сканера Siemens MAGNETOM Prisma fit 3 T (Siemens Medical Systems). Аналіз об'єму гіпокампу розраховували за структурним зображенням T1 MP-RAGE та обробляли за допомогою програмного забезпечення для автоматизованої сегментації, модуля гіпокампу FreeSurfer версії 6.0 для дослідження об'єму сірої речовини гіпокампу та об'ємів субполя гіпокампу.

Дослідження церебральної гемодинаміки проводили за визначенням основних структурних характеристик артеріол і венул з використанням доплерографічних методів. Серед гемодинамічних показників визначали діаметр артеріол та венул, тонус артеріол і венул головного мозку. Всім дітям проводили електроенцефалографію (ЕЕГ). Статистичну обробку результатів проводили з використанням критерію Стьюдента (за умови нормального розподілу даних) та за U-критерієм Манна-Уїтні (за умов нерівномірного розподілу даних). Статистично достовірну різницю вважали при р<0,05. З метою визначення кореляційного зв'язку між когнітивною дисфункцією та станом головного мозку (об'ємом гіпокампу) у роботі застосовували критерій %2 Пірсона.

При вивченні анамнезу було визначено, що у 90% дітей з ГІУ ЦНС перебіг вагітності був ускладнений. Найчастіше зустрічалися тяжкий гестоз другої половини вагітності (75%), хронічна фетоплацентарна недостатність (60%), загроза викидня (40%), хронічна соматична патологія вагітної (30%), гострі респіраторні захворювання під час вагітності (28%). Вік вагітних старше 30 років відмічено в 59% випадків. В усіх випадках був обтяжений перебіг пологів. Стрімкі пологи спостерігалися у 18,5% випадків, затяжні - у 12%, кесаревий розтин - у 20,2%. В належний термін народилося 46 дітей (57%). Передчасні пологи були зареєстровані у 39 дітей (46%). Термін гестації 30 тижнів відмічено у 12 дітей (15%), 32 тижні - у 20 дітей (25%), 34 тижні - у 7 дітей (8%). Всі новонароджені лікувалися у відділенні патології новонароджених протягом одного - двох місяців в гострий період захворювання.

Одна із причин пошкоджень головного мозку при неонатальній енцефалопатії - гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС [23], що може мати тривалий вплив на організм у віддалені терміни.

Перебіг перинатальної енцефалопатії проходить три основні періоди: гострий - 1 місяць життя, ранній поновлювальний - 2 - 3 місяці життя, пізній поновлювальний - з 4 місяця до одного року (у недоношених дітей - до двох років), наслідки енцефалопатії будемо спостерігати після другого року життя.

Встановлено, що індекси розумового та моторного розвитку за шкалою Бейлі у здорових дітей становили 101,1±7,1 балів та 106,7±3,3 балів відповідно, що відповідало оптимальному інтервалу (85-115 білів) інтерпретації результатів. Аналіз результатів досліджень в дітей раннього віку з виявленою неонатальною енцефалопатією під час народження показав, що інтенсивність когнітивних дисфункцій залежала від тяжкості ураження ЦНС. Так, у дітей із ураженнями ЦНС легкого ступеня спостерігалося статистично достовірне зниження індексів розумового та моторного розвитку, які були на рівні 81,9±6,4 балів та 84,1±3,3 балів відповідно (табл.1). Поведінкові та когнітивні порушеннями, невеликий дефіцит пропріоцепції можуть бути наслідком легкого дифузного пошкодження білої речовини у дітей раннього віку, які перенесли неонатальні енцефалопатії [11]. Легкий ступень ураження головного мозку виражався синдромом підвищеної нервово-рефлекторної збудливості: у дітей посилювалася спонтанна рухова активність, спостерігався поверхневий і нестійкий сон, немотивований плач, ністагм, дрібноамплітудний тремор кінцівок і підборіддя, з'являвся спонтанний рефлекс Моро із затримкою у першій фазі. Ці симптоми зберігалися протягом всього поновлювального періоду.

З ускладненням захворювання когнітивні дисфункції посилювалися, оскільки у дітей з ураженнями ЦНС середнього ступеня тяжкості індекс розумового розвитку становив 74,7±5,2 балів, а моторного розвитку - 76,9±6,1 балів, що статистично достовірно відрізнялося від групи здорових дітей (р<0,05) (табл.1).

У дітей цієї групи виявлялися випадки порушення моторних навичок, діти 2-3 років не могли встояти на одній нозі, побудувати вежу з кубиків, намалювати лінію У дітей із ураженням ЦНС середнього ступеня тяжкості в гострому та поновлювальному періоді діагностувався синдром загального пригнічення (зниження спонтанної рухової активності, млявість, гіпорефлексія, загальна м'язова гіпотонія, схильність до брадикардії, ністагм, птоз, анізокорія, порушувався сон, виявлялися збіжна косоокість та горизонтальний ністагм.

Таблиця 1

Оцінка психомоторного розвитку дітей раннього віку за шкалою Бейлі, (M±m)

Примітка (тут і надалі): * - статистично достовірна різниця порівняно з показниками здорових дітей, р<0,05

Причиною поведінкових і когнітивних змін у дітей раннього віку у віддалені терміни після неонатальної енцефалопатії можуть бути погіршення розвитку нейронів та їх зв'язків у внутрішньоутробному періоді [17], що і впливає на подальший розвиток цих дітей у віці 1-3 років. Такі порушення виражалися більшою мірою у дітей з тяжкою формою ураження ЦНС. У таких пацієнтів індекс розумового розвитку був на рівні 63,1±6,2 балів, а психомоторного розвитку - 68,9±5,1 балів, що у 1,6 рази та у 1,5 рази було нижче показників контрольної групи дітей (р<0,05) (табл.1). У цієї групи обстежених відмічалися порушення у розпізнаванні об'єктів і виконавчих функцій, таких як стійкість до відволікання, вибіркова увага, планування, контроль поведінки та прийняття рішень. В ранньому дитячому віці діти цієї групи демонстрували порушення моторики та навчання, погіршення пам'яті, уваги та соціалізації. Значне погіршення моторики може бути пов'язане зі суттєвими пошкодженнями головного мозку та втратою клітин, що викликано важкою гіпоксією та ішемією. Проявами важкого ураження головного мозку в гострому періоді були коматозний синдром (м'язова гіпотонія, пригнічені рефлекси, незначна реакція зіниць на світло, ністагм, рухи очних яблук «плаваючі», ослаблені сухожильні рефлекси, відсутність реакції на больові подразники, пригнічене і аритмічне дихання, брадикардія, аритмічний пульс) та судомний синдром (спостерігалися різного виду та інтенсивності судомні напади). Слід відмітити, що більшість дітей 3-ї групи - 32 дитини (58%) були недоношеними (народились в термін гістації 30 - 32 тижні). Крім того, у 8 із них було встановлено патологію слуху різкого ступеня важкості. 2 дітей з приглухуватістю було виявлено в 2-й групі спостереження, вони отримували в ранній неонатальний період агресивну антибіотикотерапію аміноглікозидами з приводу лікування некротичного ентероколіту.

Оскільки до періодичної гіпоксії в головному мозку надзвичайно вразливий гіпокамп (підкіркова структура в медіальній скроневій частці), який відіграє вирішальну роль в організації, формуванні та зберіганні нових спогадів, а також процесах навчання [9], то нами визначено його розміри та передбачений взаємозв'язок з психомоторним розвитком дітей з середньотяжкою та тяжкою формою ураження ЦНС.

Результати проведених досліджень показали, що діти, які перенесли перинатальні ушкодження ЦНС мали зменшений об'єм гіпокампу, причому досліджуваний показник залежав від тяжкості ураження ЦНС. Так, у дітей з середньотяжкою формою ураження ЦНС та неврологічними патологіями об'єм сірої речовини правого гіпокампу становив 2789,6±108,5 мм³, а лівого 2765,3±101,1 мм³, що на 19,4% та на 20,5 % нижче нормальних показників (р<0,05) (рис.1).

Рис. 1 Об 'єм сірої речовини у правому та лівому гіпокампі дітей раннього віку з ураженнями центральної нервової системи різного ступеня тяжкості

Водночас, у пацієнтів з тяжкими формами ураження ЦНС об'єм правого гіпокампу на 25,9 % був меншим порівняно з показниками норми (р<0,05) (рис.1). Подібні зміни спостерігалися і з об'ємом лівого гіпокампу, який на 29,1 % був нижче показників норми при тяжкій формі ураження ЦНС. Дестабілізація нейроархітектури гіпокампу могла відбутися у пізній ембріональний період і у короткі терміни після народження внаслідок впливу гіпоксії та ішемії на клітини головного мозку, що відображалося неонатальною енцефалопатією [9]. Саме зі змінами холінергічної системи гіпокампа може бути пов'язане погіршення просторової пам'яті у дітей [11]. Окрім того, зниження об'єму гіпокампу у дітей раннього віку, які перенесли неонатальну енцефалопатію, може бути причиною затримки психомоторного розвитку. Щоб перевірити це припущення нами визначений кореляційний зв'язку між когнітивною дисфункцією та об'ємом гіпокампу.

Для визначення кореляційного зв'язку між когнітивною дисфункцією та середнім значенням об'єму гіпокампу застосовували критерій %2 Пірсона, який показав прямий сильний кореляційний зв'язок, що збільшувався з посиленням тяжкості ураження ЦНС (рис.2). Порівнюючи показники кореляційного аналізу в дітей різних груп, що мали при народженні ураження ЦНС різного ступеня тяжкості виявлено, що значення кореляційного зв'язку при середньотяжкій формі було на рівні г = 0,531 (рис.2а), а при тяжкому ураженні ЦНС - г = 0,658 (рис.2б).

Рис. 2 Кореляційний взаємозв 'язокміж об'ємом гіпокампу та індексом психомоторного розвитку дітей раннього віку з ураженнями центральної нервової системи різного ступеня тяжкості Примітка: а - пацієнти, з ураженнями ЦНС середнього ступеня тяжкості; б - пацієнти з тяжкою формою ураження ЦНС

Отже, визначений кореляційний зв'язок вказує на високий ступінь залежності між когнітивною дисфункцією та об'ємом гіпокампу в дітей у віддалені періоди після неонатальної енцефалопатії. Імовірно, перинатальна гіпоксія впливає на дендритне деревоподібне формування пірамідних клітин CA1 та щільність волокон, що і призводить у подальшому до зменшення його об'єму [5]. На критичний стан плода й новонародженого, які страждають на неонатальні енцефалопатії може впливати і порушений церебральний кровотік, який може втратити здатність до ауторегуляції та бути тискпасивним. У цьому випадку перфузія мозку цілком залежить від системної гемодинаміки, що робить необхідним визначення стану церебральної гемодинаміки, яку оцінювали за діаметром і тонусом артеріол і венул головного мозку. Дослідження стану церебральної гемодинаміки проводили при легкій, середній і тяжкій формах енцефалопатії.

Результати дослідження діаметра капілярів головного мозку в дітей, показали, що по мірі розвитку тяжкості ураження ЦНС знижувався діаметр артеріол від значення 5,4±0,398 мкм у дітей з легкою формою ураження ЦНС до значення 4,1±0,298 мкм у дітей з тяжною формою ураження ЦНС. Діаметр венул також знижувався від значення 5,8±0,428 мкм у дітей з легкою формою ураження ЦНС до значення 4,7±0,358 мкм у дітей з тяжною формою ураження ЦНС, що статистично достовірно відрізнялося від показників норми (р<0,05) (рис.3).

Рис. 3 Діаметр капілярів головного мозку дітей раннього віку з ураженнями центральної нервової системи різного ступеня тяжкості

Поряд із зниженням діаметра артеріол і венул у дітей у віддалені терміни після неонатальної енцефалопатії знижувався тонус артеріол і венул, який залежав від тяжкості ураження ЦНС (рис.4). Аналіз результатів показав, що у пацієнтів з легкою формою ураження ЦНС тонус артеріол і венул не відрізнявся від показників норми у дітей раннього віку у віддалені терміни після неонатальної енцефалопатії. У пацієнтів з ураженнями ЦНС середнього ступеня тяжкості тонус артеріол знижувався у 1,2 рази, а венул - у 1,4 рази порівняно з показниками норми (р<0,05). У пацієнтів з тяжкою формою ураження ЦНС тонус артеріол знижувався у 1,3 рази, а тонус венул знижувався у 1,5 рази порівняно з показниками норми (р<0,05) (рис.4). Як видно з результатів дослідження віддаленими наслідками неонатальної енцефалопатії є порушення гемодинаміки головного мозку, особливо при середній та тяжкій формах ураження ЦНС.

Отже, тяжкість ураження ЦНС при неонатальній енцефалопатії сприяє порушенням гемодинаміки головного мозку в дітей раннього віку у віддалені терміни. Імовірно, кінцевому загальному шляху пошкодження головного мозку при гіпоксично-ішемічній енцефалопатії передують патологічні біохімічні каскади, які призводять до цитотоксичного набряку й некротичної загибелі клітин головного мозку [15]. Саме ці зміни можуть порушувати нормальне кровопостачання головного мозку та визначатимуть неврологічний стан дітей (у постнеонатальному періоді. Мозковий кровотік може скорочуватись до критичного рівня, що призведе до ішемічного інсульту через зниження кровопостачання й недостатнє постачання кисню до головного мозку [22]. Це, імовірно, і визначає психомоторний розвиток дитини у віддалені терміни після неонатальної енцефалопатії, на що вказує встановлений нами прямий статистично значущий кореляційний зв'язок між структурними змінами в головному мозку та когнітивною дисфункцією. Важливим прогностичним критерієм є також дані електроенцефалографії. У хворих 2-ї та 3-ї груп на енцефалограмі спостерігали низький вольтаж, на тлі повільно хвильової активності відмічались спалахи пароксизмальної активності та дизритмії мозку.

Рис. 4 Тонус капілярів головного мозку дітей раннього віку з ураженнями центральної нервової системи різного ступеня тяжкості

Таким чином, своєчасне виявлення віддалених наслідків неонатальної енцефалопатії у дітей раннього віку, дозволить ефективно застосувати різні схеми лікування, що сприятиме регенеративним поліпшенням структури та функцій мозку в дітей з ураженнями ЦНС різного ступеня тяжкості адже відомо, що нормальний розвиток мозку передбачає нейрогенез, мієлінізацію та синаптогенез до п'яти років, а пластичність нейронів спостерігається до сімнадцяти років [18]. Створення умов нейророзвиткового середовища, починаючи з відділення інтенсивної терапії новонароджених, а також включення дітей високого ризику по затримці розвитку або формуванню хронічної захворюваності у програми раннього втручання у перші три роки життя (період максимальної нейропластичності) розглядається, як найбільш ефективна профілактична та лікувальна стратегія при перинатальних пошкодженнях нервової системи.

Висновки

1. Нами встановлено, що 65% випадків неонатальної енцефалопатії були пов'язані з факторами ризику, що виникли до початку пологів.

2. Віддаленими наслідками неонатальної енцефалопатії у дітей раннього віку є порушення психомоторного розвитку дітей, які посилюються із важкістю ураження ЦНС. На основі отриманих даних встановлено, що до змін у нервовій системі, які впливають на розумовий та моторний розвиток, належать зниження об'єму гіпокампу. Нашими дослідженнями встановлений сильний кореляційний зв'язок між значенням об'єму гіпокампу та показниками психомоторного розвитку у дітей віком від 1 до 3 років, яким при народженні діагностували ураження ЦНС. Причому такий зв'язок підвищується із посиленням тяжкості ураження головного мозку.

3. Виявлено, що на стан затримки психомоторного розвитку дітей, які перенесли неонатальні енцефалопатії впливає змінена гемодинаміка, на що вказує зменшення діаметру та тонусу капілярів. Саме ці зміни в організмі дітей необхідно враховувати та включати, як складові програм обстеження і реабілітації.

4. Рекомендовано проводити скринінг слуху всім недоношеним немовлятам, а також новонародженим, які отримували агресивну антибіотикотерапію аміноглікозидами. Генетичне тестування повинні проходити всі педіатрічні пацієнти з нейросенсоневральною втратою слуху, якщо історія хвороби та історія народження не вказують на етіологічну причину (безсимптомна цитомегаловірусна інфекція, недоношеність, вплив аміноглікозидів).

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Література

1. Bayley N. (2006). Bayley scales of infant and toddler development - third edition: Technical manual. San Antonio, TX: Harcourt Assessment.

2. Del Rosario C, Slevin M, Molloy EJ, Quigley J, Nixon E. (2021) How to use the Bayley scales of infant and toddler development. Arch Dis Child Educ Pract Ed. 106(2): 108-112. doi: 10.1136/archdischild-2020-319063.

3. Duncan AF, Matthews MA. (2018) Neurodevelopmental outcomes in early childhood. Clin Perinatol. 45(3):377-392. doi: 10.1016/j.clp.2018.05.001.

4. Finder M, Boylan GB, Twomey D, Ahearne C, Murray DM, Hallberg B. (2020) Twoyear neurodevelopmental outcomes after mild hypoxic ischemic encephalopathy in the era of therapeutic hypothermia. JAMA Pediatr. 174(1):48-55. doi: 10.1001/jamapediatrics.2019.4011.

5. Fluss J, Lidzba K. (2020) Cognitive and academic profiles in children with cerebral palsy: A narrative review. Ann Phys Rehabil Med. 63(5):447-456. doi: 10.1016/j.rehab.2020.01.005.

6. Fox A, Doyle E, Geary M, Hayes B. (2023) Placental pathology and neonatal encephalopathy. Int J Gynaecol Obstet. 160(1):22-27. doi: 10.1002/ijgo. 14301.

7. Greco P, Nencini G, Piva I, Scioscia M, Volta CA, Spadaro S et al. (2020) Pathophysiology of hypoxic-ischemic encephalopathy: a review of the past and a view on the future. Acta Neurol Belg. 120(2):277-288. doi: 10.1007/s13760-020-01308-3.

8. Iribarren I, Hilario E, Alvarez A, Alonso-Alconada D. (2022) Neonatal multiple organ failure after perinatal asphyxia. An Pediatr (Engl Ed). 97(4):280.e1-280.e8. doi: 10.1016/j.anpede. 2022.08.010.

9. Lee MH, Sin S, Lee S, Wagshul ME, Zimmerman ME, Arens R. (2023) Cortical thickness and hippocampal volume in adolescent children with obstructive sleep apnea. 46(3): zsac201. doi: 10.1093/sleep/zsac201.

10. Li Y, Wisnowski JL, Chalak L, Mathur AM, McKinstry RC, Licona G et al. (2022) Mild hypoxic-ischemic encephalopathy (HIE): timing and pattern of MRI brain injury. Pediatr Res. 92(6):1731-1736. doi: 10.1038/s41390-022-02026-7.

11. Lynch KM, Alves JM, Chow T, Clark KA, Luo S, Toga AW et al. (2021) Selective morphological and volumetric alterations in the hippocampus of children exposed in utero to gestational diabetes mellitus. Hum Brain Mapp. 42(8):2583-2592. doi: 10.1002/hbm.25390.

12. Mehta N, Shah P, Bhide A. (2022) Neonatal encephalopathy-controversies and evidence. Acta Obstet Gynecol Scand. 101(9):938-940. doi: 10.1111/aogs.14416.

13. Min YJ, Ling EA, Li F. (2020) Immunomodulatory mechanism and potential therapies for perinatal hypoxic-ischemic brain damage. Front Pharmacol. Dec. 11:580428. doi: 10.3389/ fphar.2020.580428.

14. Morgan C, Fahey M, Roy B, Novak I. (2018) Diagnosing cerebral palsy in full-term infants. J Paediatr Child Health. 54(10):1159-1164. doi: 10.1111/jpc.14177.

15. Munteanu AI, Manea AM, Jinca CM, Boia M. (2021) Basic biochemical and hematological parameters in perinatal asphyxia and their correlation with hypoxic ischemic encephalopathy. Exp Ther Med. 21(3):259. doi: 10.3892/etm.2021.9690.

16. Pindrik J, Schulz L, Drapeau A. (2022) Diagnosis and surgical management of neonatal hydrocephalus. Semin Pediatr Neurol. 42:100969. doi: 10.1016/j.spen.2022.100969.

17. Ream MA, Lehwald L. (2018) Neurologic consequences of preterm birth. Curr Neurol Neurosci Rep. 18(8):48. doi: 10.1007/s11910-018-0862-2.

18. Roberts SB, Franceschini MA, Silver RE, Taylor SF, de Sa AB, Co R et al. (2020) Effects of food supplementation on cognitive function, cerebral blood flow, and nutritional status in young children at risk of undernutrition: randomized controlled trial. BMJ. 22;370:m2397. doi: 10.1136/bmj.m2397.

19. Russ JB, Simmons R, Glass HC. (2021) Neonatal encephalopathy: beyond hypoxicischemic encephalopathy. Neoreviews. 22(3):e148-e162. doi: 10.1542/neo.22-3-e148.

20. Sarkar SS, Gupta S, Bapuraj JR, Dechert RE, Sarkar S. (2021) Brainstem hypoxicischemic lesions on MRI in infants treated with therapeutic cooling: effects on the length of stay and mortality. J Perinatol. 41(3):512-518. doi: 10.1038/s41372-020-00873-y.

21. Stadskleiv K. (2020) Cognitive functioning in children with cerebral palsy. Dev Med Child Neurol. 62(3):283-289. doi: 10.1111/dmcn.l4463.

22. Wang J, Li J, Yin X, Zhou H, Zheng Y, Liu H. (2022) Cerebral hemodynamics of hypoxic-ischemic encephalopathy neonates at different ages detected by arterial spin labeling imaging. Clin Hemorheol Microcirc. 81(4):271-279. doi: 10.3233/CH-211324.

23. Yildiz EP, Ekici B, Tatli B. (2017) Neonatal hypoxic ischemic encephalopathy: an update on disease pathogenesis and treatment. Expert Rev Neurother. 17(5):449-459. doi: 10.1080/ 14737175.2017.1259567

Referencens

1. Bayley N. (2006). Bayley scales of infant and toddler development - third edition: Technical manual. San Antonio, TX: Harcourt Assessment.

2. Del Rosario C, Slevin M, Molloy EJ, Quigley J, Nixon E. (2021) How to use the Bayley scales of infant and toddler development. Arch Dis Child Educ Pract Ed. 106(2): 108-112. doi: 10.1136/archdischild-2020-319063.

3. Duncan AF, Matthews MA. (2018) Neurodevelopmental outcomes in early childhood. Clin Perinatol. 45(3):377-392. doi: 10.1016/j.clp.2018.05.001.

4. Finder M, Boylan GB, Twomey D, Ahearne C, Murray DM, Hallberg B. (2020) Twoyear neurodevelopmental outcomes after mild hypoxic ischemic encephalopathy in the era of therapeutic hypothermia. JAMA Pediatr. 174(1):48-55. doi: 10.1001/jamapediatrics.2019.4011.

5. Fluss J, Lidzba K. (2020) Cognitive and academic profiles in children with cerebral palsy: A narrative review. Ann Phys Rehabil Med. 63(5):447-456. doi: 10.1016/j.rehab.2020.01.005.

6. Fox A, Doyle E, Geary M, Hayes B. (2023) Placental pathology and neonatal encephalopathy. Int J Gynaecol Obstet. 160(1):22-27. doi: 10.1002/ijgo. 14301.

7. Greco P, Nencini G, Piva I, Scioscia M, Volta CA, Spadaro S et al. (2020) Pathophysiology of hypoxic-ischemic encephalopathy: a review of the past and a view on the future. Acta Neurol Belg. 120(2)277-288. doi: 10.1007/s13760-020-01308-3.

8. Iribarren I, Hilario E, Alvarez A, Alonso-Alconada D. (2022) Neonatal multiple organ failure after perinatal asphyxia. An Pediatr (Engl Ed). 97(4):280.e1-280.e8. doi: 10.1016/j.anpede. 2022.08.010.

9. Lee MH, Sin S, Lee S, Wagshul ME, Zimmerman ME, Arens R. (2023) Cortical thickness and hippocampal volume in adolescent children with obstructive sleep apnea. 46(3): zsac201. doi: 10.1093/sleep/zsac201.

10. Li Y, Wisnowski JL, Chalak L, Mathur AM, McKinstry RC, Licona G et al. (2022) Mild hypoxic-ischemic encephalopathy (HIE): timing and pattern of MRI brain injury. Pediatr Res. 92(6):1731-1736. doi: 10.1038/s41390-022-02026-7.

11. Lynch KM, Alves JM, Chow T, Clark KA, Luo S, Toga AW et al. (2021) Selective morphological and volumetric alterations in the hippocampus of children exposed in utero to gestational diabetes mellitus. Hum Brain Mapp. 42(8):2583-2592. doi: 10.1002/hbm.25390.

12. Mehta N, Shah P, Bhide A. (2022) Neonatal encephalopathy-controversies and evidence. Acta Obstet Gynecol Scand. 101(9):938-940. doi: 10.1111/aogs. 14416.

13. Min YJ, Ling EA, Li F. (2020) Immunomodulatory mechanism and potential therapies for perinatal hypoxic-ischemic brain damage. Front Pharmacol. Dec. 11:580428. doi: 10.3389/fphar.2020.580428.

14. Morgan C, Fahey M, Roy B, Novak I. (2018) Diagnosing cerebral palsy in full-term infants. J Paediatr Child Health. 54(10):1159-1164. doi: 10.1111/jpc.14177.

15. Munteanu AI, Manea AM, Jinca CM, Boia M. (2021) Basic biochemical and hematological parameters in perinatal asphyxia and their correlation with hypoxic ischemic encephalopathy. Exp Ther Med. 21(3):259. doi: 10.3892/etm.2021.9690.

16. Pindrik J, Schulz L, Drapeau A. (2022) Diagnosis and surgical management of neonatal hydrocephalus. Semin Pediatr Neurol. 42:100969. doi: 10.1016/j.spen.2022.100969.

17. Ream MA, Lehwald L. (2018) Neurologic consequences of preterm birth. Curr Neurol Neurosci Rep. 18(8):48. doi: 10.1007/s11910-018-0862-2.

18. Roberts SB, Franceschini MA, Silver RE, Taylor SF, de Sa AB, Co R et al. (2020) Effects of food supplementation on cognitive function, cerebral blood flow, and nutritional status in young children at risk of undernutrition: randomized controlled trial. BMJ. 22;370:m2397. doi: 10.1136/bmj.m2397.

19. Russ JB, Simmons R, Glass HC. (2021) Neonatal encephalopathy: beyond hypoxicischemic encephalopathy. Neoreviews. 22(3):e148-e162. doi: 10.1542/neo.22-3-e148.

20. Sarkar SS, Gupta S, Bapuraj JR, Dechert RE, Sarkar S. (2021) Brainstem hypoxicischemic lesions on MRI in infants treated with therapeutic cooling: effects on the length of stay and mortality. J Perinatol. 41(3):512-518. doi: 10.1038/s41372-020-00873-y.

21. Stadskleiv K. (2020) Cognitive functioning in children with cerebral palsy. Dev Med Child Neurol. 62(3):283-289. doi: 10.1111/dmcn.14463.

22. Wang J, Li J, Yin X, Zhou H, Zheng Y, Liu H. (2022) Cerebral hemodynamics of hypoxic-ischemic encephalopathy neonates at different ages detected by arterial spin labeling imaging. Clin Hemorheol Microcirc. 81(4):271-279. doi: 10.3233/CH-211324.

23. Yildiz EP, Ekici B, Tatli B. (2017) Neonatal hypoxic ischemic encephalopathy: an update on disease pathogenesis and treatment. Expert Rev Neurother. 17(5):449-459. doi: 10.1080/14737175.2017.1259567

Размещено на Allbest.ru