Главная Коллекция "Revolution" Медицина Спосіб використання дексмедетомідину при оперативних втручаннях у хворих тиреотоксикозом

Спосіб використання дексмедетомідину при оперативних втручаннях у хворих тиреотоксикозом

Проведення тотальної екстрафасциальної тиреоїдектомії при хірургічному лікуванні синдрому поліорганної недостатності. Використання інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентаніла при низькопоточній штучній вентиляції легень.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 16.09.2024
Размер файла 250,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами

СПОСІБ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКСМЕДЕТОМІДИНУ ПРИ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАННЯХ У ХВОРИХ ТИРЕОТОКСИКОЗОМ

Денисенко Анатолій Іванович

канд. мед. наук, старший науковий

співробітник наукового відділу

малоінвазивної хірургії

м. Київ

Сучасне поняття тиреотоксикозу пов'язане з невідповідно високою активністю тиреоїдних гормонів (тетрайодтироніну - FT4 та трийодтироніну - FC3) у тканинах, що зазвичай, обумовлено високим їх рівнем в крові внаслідок високої функціональної активності щитоподібної залози. Це призводить до підвищеного обміну речовин в організмі, спричиняючи посилений катаболізму жирів і білків, що веде до гіперметаболізму, гіпертермії, підвищенню чутливості адренорецепторів до катехоламінів з ураженням серцево-судинної та нервової систем. При відсутності ефективного лікування, це може призвести до тиреотоксичного кризу зі швидкою декомпенсацією органів і систем пацієнта, швидко прогресуючих проявів синдрому поліорганної недостатності. Проведення тотальної екстрафасциальної тиреоїдектомії є найбільш ефективним хірургічним лікуванням цього захворювання. І в цьому сенсі, заслуговує на увагу вивчення можливості застосування сучасного седативного засобу дексмедетомідину в якості внутрішньовенного ад'юванта при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у таких пацієнтів. Дексмедетомідин є високо селективним агоністом а2А-адренорецепторів з широким спектром фармакологічних властивостей, включаючи седативний ефект, аналгезію, анксіоліз та блокування симпатичного тонусу. Крім того, дексмедетомідин може послабити периопераційний стрес, ступінь запалення та захистити імунну систему у пацієнтів хірургічного профілю.

Обстежено 123 пацієнти з проявами тиреотоксикозу, яким під загальним знеболюванням з використанням інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентаніла, в умовах низько-поточної штучної вентиляції легень, були проведені тиреоїдектомії: пацієнти з дифузним зобом - 70 (56,9%), вузловим зобом - 35 (28,5%), раком щитоподібної залози - 18 (14,6%). Вік хворих 21 -76 років. (ч.-41, ж.-82). Передопераційний ризик пацієнтів - ASA IiI-iV. До операції пацієнти приймали антитиреоїдні препарати (переважно тіамазол) та Радреноблокатори, під наглядом ендокринолога і кардіолога. До операції, у них визначався та корегувався рівень кальцію та вітаміну D крові. Стан пацієнтів був медикаментозно компенсований: вони мали низькі значення тиреотропного гормону (ТТГ) та нормальні або помірно підвищені FT3 і FT4. Перед операцією їм вводили в/в дексаметазон 8мг, гідрокортизон 100мг, фентаніл 0,1 мг, в/в крапельно здійснювали інфузію розчину парацетамолу 1000мг. Індукція наркозу пропофолом (1,5-2,5 мкг/кг). В якості м'язового релаксанту використовувався атракуріуму бесилат в загальноприйнятих дозах. Тривалість загального знеболення 1 -2 години. Під час проведення оперативних втручань застосовувалися «Міжнародні стандарти безпечної анестезіологічної практики» WFSA (World Federation Of Societies of Anaesthesiologists, 2010), які були доповнені використанням впровадженого нами периопераційного енергомоніторингу з використанням непрямої калориметрії (Пат. 141889 Україна, МПК А61В5/083 (2006.01). Одна частина пацієнтів (контрольна група І, n=64), отримувала ситуаційно, при частоті серцевих скорочень (ЧСС) більше 90 уд./хв., в/в селективний р-адреноблокатор есмололу гідрохлорид під контролем ЕКГ та показників гемодинаміки до нормалізації ЧСС. Друга частина (основна група ІІ, n=59) відразу після індукції в/в дозовано дексмедетомідин. (рис.1). Особи обох груп були репрезентативні по віку, статі та тяжкості стану. Етапи дослідження: вихідні дані перед операцією (1 -й етап), індукція в наркоз (2-й), мобілізація щитоподібної залози (3-й), видалення щитоподібної залози (4-й), ушивання післяопераційної рани (5-й), кінець операції (6-й), пробудження та транспортування в палату (7-й етап).

тиреоїдектомія хірургічний екстрафасциальний вентиляція

Рис. 1 Групи оперованих пацієнтів з тиреотоксикозом

Вихідні показники метаболізму в обох групах були досить високі та складали, 828±17 калххв-1хм-2 в групі І та 832±13 калххв-1хм-2 в групі ІІ, що перевищувало їх базальний рівень (в групі І - на 54,5%, в групі ІІ - на 58,5%) (p<0,01) (рис. 2). На етапі індукції наркозу, в групі ІІ виявлено більш стабільний гемодинамічний профіль порівняно з групою І, де використовувався есмолол. Більш значиме зниження середнього артеріального тиску (САТ), ЧСС та серцевого індексу (СІ) в групі І, ймовірно, пов'язано з більшим адреноблокуючим ефектом есмололу гідрохлориду, що призвело до зниження доставки кисню без суттєвих порушень метаболізму (рис. 3-4). На етапах мобілізації та видалення щитоподібної залози, в обох групах, спостерігалися прояви гіпердинамії та гіперметаболізму з перевагою змін в групі І. (рис.2-4). Метаболізм у І-й групі перевищував вихідне значення на 19,3%, у ІІ-й - на 7,7%. При цьому, у ІІ групі, він був на 9,3% нижче ніж у І-й (p<0,05) (рис.2). В обох групах, спостерігалось зростання рівня кортізолу крові, який, порівняно з вихідними даними, набував максимальних значень під час видалення щитоподібної залози (19,12±1,49 мкг/дл у групі І, та 14,42±1,68 мкг/дл у групі ІІ), що свідчить про більш виражену активацію надниркової системи в групі використання есмолола.) При цьому, в групі І на етапах видалення залози, ушивання рани та етапі пробудження, рівень кортизолу зберігався вищим, ніж в групі ІІ (р < 0,05) (рис. 5).

Висновок

Дексмедетомідин в дозі 0,1 мкгхкг-1хгод.-1 у схемі наркозу під час тиреоїдектомії, пригнічує гемодинамічну відповідь, викликану хірургічним стресом, стабілізує споживання кисню та підтримує стабільний рівень метаболізму. Використання дексмедетомідину достатньо ефективне в якості внутрішньовенного ад'юванта при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих з проявами тиреотоксикозу. Проведення периопераційного енергомоніторингу з використанням непрямої калориметрії під час наркозу дозволяє виявити порушення метаболізму та провести відповідну патогенетичну корекцію.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены