Сучасний підхід до кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда

Страколист Г.М. кандидат біологічних наук, доцент

Алтухов А.В. здобувач вищої освіти другого (магістерського рівня)

Салівон-Гончаренко А.А. лікар з функціональної діагностики

завідувачка відділення з функціональної діагностики

Запоріжжя

Анотація

інфаркт міокард мультимодальний кардіореабілітація

У статті розглянуто можливість застосування мультимодальної програми кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда відповідно до оновлених Положень Європейської асоціації кардіологів. Зазначено, що інфаркт міокарда є головною причиною обмеження фізичної активності, втрати працездатності, інвалідизації, та раптової смертності серед населення. Мета дослідження - розробка та оцінка ефективності мультимодальної програми кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда. Матеріали і методи дослідження: аналіз науково -методичної літератури за темою дослідження; аналіз медичної документації; методи дослідження функціонального стану серцево - судинної системи; велоергометрична проба з переривчасто-зростаючим навантаженням; шкала суб'єктивної оцінки інтенсивності фізичного навантаження Борга; Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS); методи математичної статистики. Результати. Показано, що під впливом мультимодальної кардіореабілітації, в основній групі пацієнтів наприкінці втручання відбувся значний приріст майже всіх досліджуваних показників. В групі контроля, відбувся достовірний приріст лише показника 6MWT, що вказує на зростанням адаптивних можливостей серцево -судинної системи, без підвищення загальної витривалості організму досліджуваних. Висновки. Мультимодальний підхід до кардіореабілітації в світі оновлених протоколів втручання в пацієнтів з інфарктом міокарду значно сприятиме оптимізації стану серцево-судинної системи та скорішому поверненню пацієнтів до повноцінного життя.

Ключові слова: інфаркт міокарда, кардіореабілітація, мультимодальний підхід.

Annotation

Strakolyst Hanna, Altukhov Anatolii, Salivon-Goncharenko Anastasiya. Up-to-date approach to cardiorehabilitation of post-myocardial infarction persons. The article considers the possibility of using a multimodal cardiorehabilitation program for post-myocardial infarction people in accordance with the updated Regulations of the European Society of Cardiology. It is noted that myocardial infarction is the main cause of limitation of physical activity, loss of w orking capacity, disability and sudden death among the population. The purpose of the study is to develop of a multimodal cardiorehabilitation program for post-myocardial infarction people and to evaluate its effectiveness. Research material and methods are: analysis of scientific and methodological literature by the research topic; analysis of medical documentation; methods of researching the functional state of the cardiovascular system; bicycle ergometric test with intermittently increasing load; Borg Rating of Perceived Exertion Scale; Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS); methods of mathematical statistics. The results. It is shown that under the impact of multimodal cardiorehabilitation, in the main group of patients at the end of th e intervention, there is a significant increase in almost all the investigated indicators. An increase in the traveled distance (m) in the 6-minute test according to the classification of the New York Heart Association (NYHA) made it possible to transfer the majority of patients to the II functional class of cardiac insufficiency. A bicycle ergometric test with an intermittently increasing load showed an increase in the overall endurance of the organism of the main group of tested people and correlated with the 6MWT indicators. The subjective feelings of post-myocardial infarction patients during exercise, which were evaluated by the 10-point Borg Rating of Perceived Exertion Scale, improved, and a significant decrease in anxiety, emotional disorders, and depression according to the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) was noted. In the control group, there was a significant increase only in the 6MWT indicator, which indicates an increase in the adaptive capabilities of the cardiovascular system, and not an increase in the overall endurance of the organism of the tested people. Conclusions. A multimodal approach to cardiorehabilitation in the light of updated intervention protocols for patients with myocardial infarction will significantly contribute to the optimization of the cardi ovascular system and the faster return of patients to a full life.

Keywords: myocardial infarction, cardiorehabilitation, a multimodal approach

Постановка проблеми

Інфаркт міокарда - це форма ішемічної хвороби серця з виникненням гострого ішемічного некрозу серцевого м'язу, що обумовлений невідповідністю коронарного кровообігу запитам міокарда. В основі цієї патології лежить тромбоз коронарних судин на тлі атеросклеротичної бляшки [2].

В останні роки спостерігається зростання захворюваності та смертності від інфаркту міокарду у осіб молодого віку. Якщо нещодавно відмічалася гендерна різниця між віковою категорією осіб, що перенесли інфаркт міокарда в молодому віці, то сьогодення свідчить, що порівнюється кількість гострих коронарних випадків серед чоловіків та жінок молодого віку. Слід зазначити, що інфаркт міокарду значно "молодшає"та є головною причиною обмеження фізичної активності, втрати працездатності, інвалідизації, та раптової смертності серед населення [1,3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз літературних джерел за темою дослідження показав, що основною причиною інфаркту міокарду є атеросклероз коронарних артерій, який призводить до звуження або закупорки просвіту судин.

Фізичне та психоемоційне напруження, різке підвищення системного артеріального тиску, пароксизмальні аритмії, активація симпато-адреналової системи, нездоровий спосіб життя, шкідливі звички та стрес - все це провокуючі інфаркт міокарда фактори.

Американська асоціація кардіологів (AHA), Європейське товариство кардіологів (ESC) разом з Американською колегією кардіологів (ACC) рекомендують проведення мультимодальної кардіореабілітації пацієнтам з коронарною хворобою серця. Виявлення та усунення факторів ризику, зниження летальності та інвалідизації, стабілізація стану пацієнтів та профілактика рецидиву - довгострокова мета кардіореабілітації [4,6].

Незалежно від термінів захворювання, як тільки стабілізувався стан пацієнта, проводиться реабілітаційне втручання за умови коли ризик розвитку ускладнень не перевищує реабілітаційний потенціал.

Програма кардіореабілітації дозволяє більш ефективно модифікувати фактори ризику - куріння, порушення ліпідного обміну, гіподинамію. Психокорекція, як складова кардіореабілітації, дозволяє знизити відчуття страху в пацієнтів та мотивувати їх до активного включення у реабілітаційний процес з дотриманням здорового способу життя та лікування.

Відомо, що тривалі фізичні тренування впливають на ендотеліальну функцію, чим регулюють процеси атеросклерозу та тромбогенезу, рівень функціонування кардіопульмональної системи в цілому. Таким чином, фізичні тренування є самостійним та незамінним лікувальним методом серцево -судинних захворювань.

Мета-аналізи з вивчення впливу програм фізичних тренувань при серцево -судинних захворюваннях дозволили встановити, що фізичні тренування достовірно та суттєво знижують загальну (на 20%) та кардіальну (на 26%) смертність [7].

У 2020 році Європейська асоціація профілактичної кардіології оновила Положення кардіореабілітації, де відокремлено дев'ять основних компонентів: оцінка та моніторінг стану пацієнта, консультування зі здорового способу життя та фізичної активності, відмова від паління, фізичні тренування, дієтологічні поради та контроль ліпопротеїдного профілю пацієнта, контроль та нормалізація маси тіла, консультування з досягнення ці льових рівнів артеріального тиску, контроль процесу відновлення пацієнта після серцево-судинних епізодів під впливом кардіореабілітації, психосоціальна підтримка [5].

Вищезазначене дозволяє сформувати головні завдання реабілітації хворих на інфаркт міокарду, а саме - підвищення кисневої ємності крові, профілактика гіперкоагуляції та тромбоутворення, нормалізація обміну речовин, психоемоційного стану, покращення центральної гемодинаміки з метою зниження гемодинамічного навантаження на серце, тренування адаптивних можливостей та компенсаторних механізмів організму пацієнтів.

Традиційний підхід до кардіореабілітації пацієнтів після гострого коронарного синдрому розглядає застосування лише динамічного навантаження. Після інфаркту міокарда пацієнтам рекомендують фізичні тренування помірної інтенсивності. Оцінюють толерантність пацієнта до фізичного навантаження за величиною показника максимального споживання кисню VO2max, максимальної частоти серцевих скорочень, ЧССтах, та резерву ЧСС, яку знаходять за різницею між ЧССтах та ЧСС у стані спокою.

Сучасна позиція у світі, в рамках перегляду та оновлення протоколів Європейською асоціацією кардіологів, пропонує застосовувати фізичне навантаження на опір. Але це стосується лише стабільних пацієнтів з адекватною реакцією на поступове зростання індивідуально підібраних доз динамічного фізичного навантаження.

Мета дослідження - розробити і оцінити ефективність мультимодальної програми кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відповідно до мети у дослідженні були поставлені наступні завдання: розробити мультимодальну програму кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда відповідно до оновлених Положень Європейської асоціації кардіологів та за динамікою досліджуваних показників оцінити ефективність цієї програми.

Для вирішення поставлених завдань в дослідженні було проаналізовано медичну документацію. Аналіз медичних настанов щодо інфаркту міокарда, вивчення доказових оглядів диференційної діагностики та методів реабілітаційного втручання осіб після інфаркту міокарда, дало змогу обрати адекватні шкали та функціональні тести.

За показниками частоти серцевих скорочень (ЧСС уд/хв.), артеріального тиску (АТ мм рт. ст), насичення (сатурації) гемоглобіну артеріальної крові пацієнтів киснем (SaO2, %) проводили дослідження функціонального стану серцево-судинної системи.

З метою оцінки індивідуальної толерантності до фізичних навантажень хворим після інфаркту міокарда була проведена велоергометрична проба з переривчасто-зростаючим навантаженням. Суб'єктивні відчуття хворих після інфаркта міокарда під час навантаження було оцінено за 10-бальною Шкалою оцінки інтенсивності фізичного навантаження Борга.

З метою виявлення стану тривоги, емоційних розладів та депресії, у хворих після інфаркту міокарда була використана Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS). Всі отримані у цій роботі експериментальні дані було оброблено за допомогою програми Microsoft Excel.

В дослідженні прийняли участь 36 пацієнтів після інфаркту міокарда у стадії відновлення. Пацієнтам контрольної групи (n=16) було проведено традиційне реабілітаційне втручання у формі ранкової гігієничної гімнастики, процедур лікувальної гімнастики, апаратна фізіотерапія та дозована хода. Пацієнти основної групи (n=20) проходили мультимодальну програму кардіореабілітації відповідно до оновленого у 2020 році позиційного документа Європейській асоціації профілактичної кардіології. За динамікою досліджуваних показників було оцінено ефективність цієї програми.

Аналіз отриманих результатів на початку кардіореабілітаційного втручання показав однорідність груп за всіма досліджуваними показниками.

Відмічався високий рівень тривожності в пацієнтів обох груп, та низький рівень толерантності до фізичного навантаження. Суб'єктивна оцінка фізичного навантаження була поза межами норми.

Цікавими представлялися отримані результати наприкінці дослідження.

В групі пацієнтів з традиційним підходом реабілітаційного втручання відмічена тенденція поліпшення усіх досліджуваних показників. Відмічено порідшення частоти серцевих скорочень з початкового 75,6 ± 1,5 уд/хв до 72,5 ± 1,3 уд/хв наприкінці реабілітації (t =1,56); така саме динаміка зміни показників артеріального тиску з 145,3 ± 1,9 мм рт ст до 139,7 ± 2,1 мм рт ст. (Т=2,03); покращився показник сатурації з 94,2 ± 2,0 % до 95,8 ± 1,9% (t = 0,58). Показники 6 - хвилинного тесту ходьби під впливом реабілітаційного втручання мали достовірний приріст з 324± 20,0 м до 389± 23,0 м (t =2,13). Але, нажаль, це не пов'язано зі зростанням загальної витривалості організму досліджуваних, про що свідчать показники велоергометрії. Так, порогова потужність майже не змінилася (t = 0,37), а обсяг виконаної роботи зазнав невеликих змін з 27,8 ± 1,5 кДж до 29,0 ± 1,6 кДж (t = 0,55). Скоріш за все, збільшення пройденої дистанції досліджуваними контрольної групи пов'язано з активізацією компенсаторних механізмів серцево -судинної системи їх організму. Рівень тривоги пацієнтів контрольної групи майже не змінився (t = 0,07), суб'єктивні відчуття хворих після інфаркта міокарда під час навантаження, які було оцінено за 10-бальною Шкалою оцінки інтенсивності фізичного навантаження Борга, також не зазнали суттєвих змін з 14,3± 0,9 бали до 12,9± 1,3 бали (t = 0,89).

Отже, незначна позитивна динаміка досліджуваних показників в пацієнтів контрольної групи дозволяє констатувати незначний позитивний ефект реабілітаційного втручання, за рахунок оптимізації функціонування серцево - судинної системи, без вираженого тренування загальної витривалості всього організму, що в майбутньому може спричинити напруження компенсаторних механізмів.

Аналіз отриманих даних пацієнтів основної групи показав, що під впливом мультимодальної кардіореабілітації, в основній групі пацієнтів наприкінці реабілітаційного втручання відбувся значний приріст майже всіх досліджуваних показників.

Рисунок 1 Динаміка показників велоергометричної проби з переривчасто-зростаючим навантаженням наприкінці дослідження

Рисунок 2 Динаміка показників тривожності наприкінці дослідження

Показники стану серцево-судинної системи зазнали значної оптимізації. Відмічено достовірне зниження частоти серцевих скорочень з початкового 75,2 ± 1,8 уд/хв до 68,4 ± 1,8 уд/хв наприкінці реабілітації (t = 2,67); достовірне зниження показника артеріального тиску з 146,0 ± 2,0 мм рт ст до 137,5 ± 1,9 мм рт ст (t =3,08); значно покращився показник сатурації з 94,1± 2,0 % до 96,4 ± 2,0% (t= 0,81).

Збільшення пройденої дистанції в 6-хвилинному тесті з 325± 20,0 м до 435± 45,0 м (t=2,23) згідно класифікації Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA) дозволило перевести більшість пацієнтів у ІІ функціональний клас СН. Проведена велоергометрична проба з переривчасто-зростаючим навантаженням показала зростання загальної витривалості організму досліджуваних основної групи, що наочно наведено на рисунку 1 та корелює з показниками 6MWT.

Покращилися суб'єктивні відчуття хворих після інфаркта міокарда під час навантаження, які було оцінено за 10 - бальною Шкалою оцінки інтенсивності фізичного навантаження Борга та відмічено достовірне зниження стану тривоги, емоційних розладів та депресії за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS). Отримані результати наведено на рисунку 2.

Висновок

Отримані результати дослідження підтвердили перевагу мультимодальної програми кардіореабілітації осіб після інфаркту міокарда над традиційною програмою реабілітаційного втручання данної категорії пацієнтів.

Таким чином, мультимодальний підхід до кардіореабілітації в світі оновлених протоколів втручання в пацієнтів з інфарктом міокарду значно сприятиме оптимізації стану серцево-судинної системи та скорішому поверненню пацієнтів до повноцінного життя.

Література

1. Вакуленко Л.О., Клапчук В.В., Вакуленко Д.В. Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії: підручник. Тернопіль: ТДМУ, 2018. 372 с.

2. Григус І.М., Брега Л.Б. Фізична терапія в кардіології: навчальний посібник. Рівне: НУВГП, 2018. 268 с.

3. Огляд настанов ACC/AHA (2019) щодо первинної профілактики серцево -судинних захворювань. Медична газета «Здоров'я України 21 сторіччя» № 4 (473), лютий 2020 р. С. 32-33.

4. Швед М.І. Сучасні технології відновного лікування хворих з гострим коронарним синдромом / М. І. Швед, Л. В. Левицька. К.: Видавничий дім “Медкнига”, 2018. 184 с.

5. Robert A Byrne. Guidelines for the management of acute coronary syndromes: Developed by the task force on the management of acute coronary syndromes of the European Society of Cardiology. European Heart Journal, 2023. Vol. 44, № 38. P. 3720-3826 DOI: 10.1093/eurheartj/ehad191

6. SCORE2 working group and ESC Car-diovascular risk collaboration. SCORE2 risk prediction algorithms: new models to estimate 10-year risk of cardiovascular disease in Europe. European Heart Journal, 2021. Vol. 42. Р. 2439-2454.

7. Wewege, M. A., Ahn, D. A High-Intensity Interval Training for Patients With Cardiovascular Disease-Is It Safe? A Systematic Review. Journal of the American Heart Association, 2018. Vol 7, № 21. Р. 93-95. DOI 10.1161/JAHA.118.00930

References

1. Vakulenko L.O., Klapchuk V.V., Vaku-lenko D.V. (2018). Basics of rehabilitation, physical therapy, occupational therapy: text-book. Ternopil: TDMU. 372 p.

2. Grygus I.M., Brega LB. (2018). Physical therapy in car-diology: a study guide. Rivne: NUVHP. 268 p.

3. Overview of the ACC/AHA (2019) guidelines for the primary prevention of cardiovascular disease. Medical newspaper "Health of Ukraine of the 21st Century" No. 4 (473), February 2020, pp. 32-33.

4. Shved M.I. Modern technologies of restorative treatment of patients with acute coronary syndrome / M. I. Shved, L. V. Levytska. - K.: Medknyga Publishing House, 2018. - 184 p.

5. Robert A Byrne. Guidelines for the management of acute coronary syndromes: Developed by the task force on the management of acute coronary syndromes of the European Society of Cardiology. European Heart Journal, 2023. Vol. 44, № 38. P. 3720-3826 DOI: 10.1093/eurheartj/ehad191

6. SCORE2 working group and ESC Car-diovascular risk collaboration. SCORE2 risk prediction algorithms: new models to estimate 10-year risk of cardiovascular disease in Europe. European Heart Journal, 2021. Vol. 42. рр. 2439-2454.

7. Wewege, M. A., Ahn, D. A High-Intensity Interval Training for Patients With Cardiovascular Disease-Is It Safe? A Systematic Review. Journal of the American Heart Association, 2018. Vol 7, № 21. рр. 93-95. DOI 10.1161/JAHA.118.00930

Размещено на Allbest.ru