Главная Коллекция "Revolution" Медицина Патогенетичне значення оментину у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням науково-дослідна група:

Патогенетичне значення оментину у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням науково-дослідна група:

Ожиріння як один з провідних причин серйозних порушень метаболічних процесів, в основі лежить надлишковий вміст жирової тканини, з прогресуванням процесу розвиваються функціональні розлади різних органів і систем. Вміст оментину у пацієнтів з ЦД 2 типу.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2024
Размер файла 18,8 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патогенетичне значення оментину у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням науково-дослідна група:

Солов'юк Олександр Олегович

кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб 1 Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, Україна

Назаренко Олена Валеріївна

кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб 1 Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, Україна

Солов'юк Олена Анатоліївна

доктор філософії з медицини, завідувачка відділенням ендокринології з центром ендокринної хірургії

КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, Україна

Кулинич Роман Леонідович

кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб №3 Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, Україна

Анотація

Мета роботи -- визначити діагностичне та прогностичне значення рівня оментину у осіб з ЦД 2 типу в поєднанні з надлишковою масою тіла (НМ) та ожирінням. Матеріал та методи. Було обстежено 68 осіб із ЦД 2 типу. До першої' групи увійшли 42 особи з НМ та ожирінням. До другої групи увійшли 26 осіб з ЦД 2 типу та нормальною масою тіла. В якості контролю обстежена група з 18 практично здорових осіб. Концентрацію оментину досліджували методом твердофазного імуноферментного аналізу. Статистичну значимість міжгрупових відмінностей оцінювали, використовуючи метод Mann-Whitney. Статистично значущими вважали відмінності при рівні значущості < 0,05. Результати. У пацієнтів з ЦД 2 типу та НМ зазначено достовірно нижчий рівень оментину порівняно з пацієнтами з ЦД 2 типу з нормальною масою тіла. При у хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з НМ та ожирінням рівень оментину був нижче в стані декомпенсації діабету, при більш тривалому перебігу захворювання, а також пр наявності хронічних діабетичних ускладнень. Висновки. Рівні оментину у хворих на ЦД 2 типу асоціюються з НМ та ожирінням, знижуються при декомпенсованих станах, тривалому перебігу захворювання і наявності хронічних діабетичних ускладнень, що доведено наявності відповідних кореляційних зв'язків. цукровий діабет оментин декомпенсація

Ключові слова: цукровий діабет, оментин, декомпенсація, ожиріння, хронічні діабетичні ускладнення.

Вступ

Цукровий діабет ЦД 2 типу -- гетерогенне захворювання, яке характеризується комплексом метаболічних порушень, в основі яких лежать є інсулінорезистентність та недостатність секреції інсуліну [1]. Порушення дії гормонів, які секретуються жировою тканиною (лептин, адипонектин) може бути чинниками інсулінорезистентності при ЦД 2 типу [2]. Ожиріння асоційоване з серйозними ускладненнями, насамперед, атеросклерозом, ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією, що призводить до втрати працездатності, інвалідизації та скорочення тривалості життя. На ожиріння страждають до 50% працездатного населення, а також більше 18% дітей і підлітків [3]. Ожиріння розглядається як одна з провідних причин серйозних порушень метаболічних процесів, в основі лежить надлишковий вміст жирової тканини, з прогресуванням процесу розвиваються функціональні розлади рвізних органів і систем [4]. В жировій тканині відбувається синтез низки адипоцитокінів, в тому числі нещодавно відкритий білок вісцеральної жирової тканини оментин. За даними досліджень, низький рівень оментину асоціюється з підвищеним індексом маси тіла, інсулінорезистентністю, високим рівнем проатерогенних ліпідів [5]. Оментин має протизапальне значення в гладеньких міоцитах судин [6]. Актуальним питанням сучасної ендокринології є встановлення значення змін вмісту оментину у пацієнтів з ЦД 2 типу в поєднанні з надлишковою масою тіла та ожирінням.

Мета роботи

Визначити діагностичне та прогностичне значення рівня оментину у осіб з ЦД 2 типу в поєднанні з надлишковою масою тіла (НМ) та ожирінням.

Матеріал і методи

Було обстежено 68 осіб, у яких був веріфікований діагноз ЦД 2 типу згідно з первинною документацією. Всі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Серед обстежених до першої групи увійшли 42 особи (22 жінки та 20 чоловіків) з НМ та ожирінням (індекс маси тіла > 25), середній вік 55,9 ±7,11 років, тривалість ЦД дорівнювала 7,6 ± 5,24 років. Другу групу склали 27 пацієнтів (15 жінок та 12 чоловіків) із нормальною масою тіла (індекс маси тіла < 25), середнім віком 55,2±8,26 років, тривалістю захворювання 6,6±5,14 років. В якості контролю обстежена група з 18 практично здорових осіб (10 жінок і 8 чоловіків). Пацієнтів першої групи також було розподілено на підгрупи в залежності від компенсації діабету, його тривалості, а також наявності хронічних діабетичних ускладнень (діабетичні нейропатії та англіпатії).

Концентрацію оментину в сироватці крові досліджували методом твердофазного імуноферментного аналізу, застосовували тест-системи Bender MedSystems GmbH (Австрія) згідно інструкції в умовах in vitro. Дослідження проводили на імуноферментному аналізаторі «SUNRISE TS» (Tecan, Австрія).

Результати наведені у вигляді середнього значення і стандартної похибки середнього. Для встановлення напрямку та характеру взаємозв'язку використовували кореляційний аналіз із використанням коефіцієнта кореляції Spearman. Статистичну значимість відмінностей між групами оцінювали з допомогою критерія Mann-Whitney. Статистичну обробку даних проводили з використанням програми «Statistica 6.1» (StatSoft Inc., США, серійний №RGXR412D674002FWC7). Статистично значущими вважали відмінності при р<0,05.

Результати та їх обговорення

Показники метаболізму оментину у обстежених осіб наведені у таблиці 1. Мінімальні рівні оментину визначені у пацієнтів першої групи, із ЦД типу 2 та ожирінням, різниця з відповідним показником другої групи склала 56,04% (р<0,05). Ще більші розбіжності були встановлені з показниками контрольної групи.

Таблиця 1

Характеристика метаболізму оментину в обстежених осіб. (М±і^

Показник

Перша група

(n=42)

Друга група (n=27)

Г рупа контролю (n=18)

Оментин, нг/мл

8,08 ± 0,72*#

18,38 ± 1,34*

21,08 ± 1,64

Примітки: * - статистично значні розбіжності з контрольною групою (р<0,05); # - - статистично значні розбіжності з другою групою (р<0,05).

Концентраційний показник метаболізму оментину в обстежених осіб з ЦД 2 типу в поєднанні з НМ та ожирінням залежно від ступеня компенсації діабету наведений у таблиці 2.

Таблиця 2

Характеристика метаболізму оментину в обстежених осіб першої групи в залежності від ступеня компенсації діабету (M±m)

Показник

Стан компенсації ЦД

Г рупа контролю (n=18)

HbA1c < 8% (n=17)

HbA1c > 8% (n=25)

Оментин, нг/мл

10,64 ± 0,68*#

7,58 ± 0,48*

21,08 ± 1,64

Примітки: * - статистично значні розбіжності з контрольною групою (р<0,05); # - - статистично значні розбіжності з особами з незадовільним контролем діабету (р<0,05).

Стан декомпенсації ЦД 2 типу у пацієнтів із НМТ та ожирінням при значеннях HbA1c > 8% відображався більш низьким рівнем оментину порівняно як з групою контролю, так і особами першої групи з рівнем HbA1 c < 8%.

Показник метаболізму оментину у осіб першої групи в залежності від тривалості ЦД наведений у таблиці 3.

Таблиця 3

Характеристика метаболізму оментину в обстежених осіб першої групи в залежності від тривалості діабету (M±m)

Показник

Тривалість ЦД

Г рупа контролю (n=18)

До 5 років (n=18)

Більше 5 років (n=24)

Оментин, нг/мл

9,63 ± 0,41*

5,49 ± 0,37*#

21,08 ± 1,64

Примітки: * - статистично значні розбіжності з контрольною групою (р<0,05); # - - статистично значні розбіжності з особами з тривалістю діабету менше 5 років (р<0,05).

При тривалості ЦД більше 5 років у пацієнтів із НМ та ожирінням рівень оментину був нижче ніж при менш тривалому анамнезі на 42,99% (р<0,05), а також на 73,95% (р<0,05) порівняно з особами контрольної групи.

Характеристика метаболізму оментину у обстежених осіб першої групи в залежно від наявності хронічних діабетичних ускладнень у хворих різних груп представлена в таблиці 4.

Наявність ускладнень ЦД 2 типу у пацієнтів з НМ та ожирінням супроводжувався мінімальними показниками оментину, що було нижче ніж при відсутності ускладнень на 45,91 % (р<0,05), а також на 67,69% (р<0,05) порівняно з відповідним значенням контрольної групи.

Таблиця 4

Характеристика метаболізму оментину в обстежених осіб першої групи в залежності від наявності хронічних діабетичних ускладнень (М±т)

Показник

Хронічні діабетичні ускладнення

Г рупа контролю (n=18)

Відсутні (n=15)

Присутні (n=27)

Оментин, нг/мл

12,59 ± 0,82*

6,81 ± 0,41*#

21,08 ± 1,64

Примітки: * - статистично значні розбіжності з контрольною групою (р<0,05); # - - статистично значні розбіжності з особами з відсутністю хронічних діабетичних ускладнень (р<0,05).

Проведений кореляційний аналіз показав у осіб з НМ та ожирінням наявність негативного зв'язку між рівнем оментину, а також станом компенсації діабету за рівнем глікозильованого гемоглобіну (r = -0,48, p<0,05), а також тривалістю діабету (r = -0,52, p<0,05).

Висновки

• Наявність у хворих на ЦД 2 типу надлишкової маси тіла та ожиріння сприяє зниженню вмісту оментина в сироватці крові.

• У пацієнтів з ЦД 2 типу в поєднанні з НМ та ожирінням рівень оментину в сироватці крові був нижче в умовах декомпенсації діабету, тривалому перебігу захворювання та наявності хронічних діабетичних ускладнень.

• Встановлено негативний кореляційний зв'язок між рівнем оментину, а також станом компенсації діабету і його тривалості у хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з НМ та ожирінням.

Список використаних джерел:

[1] Бідзіля П.П. Гендерні особливості змін лабораторних показників і структурних параметрів міокарда лівого шлуночка при хронічній серцевій недостатності на тлі цукрового діабету 2 типу та ожиріння / П.П Бідзіля // Запорізький медичний журнал, 2015.- №6, Т.93. - С. 19-23. DOI: 10.14739/2310-1210.2015.6.57022.

[2] Каджарян В. Г. «Парадокс ожиріння» - позитивний вплив на перебіг серцево-

судинних подій? (огляд літератури) / В. Г. Каджарян // Запорізький медичний журнал. - 2021. - Т. 23, № 2(125). - С. 304-308. DOI: 10.14739/2310

1210.2021.2.228836.

[3] Бідзіля П. П. Парадокс ожиріння при хронічній серцевій недостатності з помірно

зниженою та збереженою фракцією лівого шлуночка: вплив на прогноз хворих за даними п'ятирічного спостереження / П. П. Бідзіля, В. Г. Каджарян, М. В. Бичко // Запорізький медичний журнал. - 2023. - Т. 25, №4(139). - C. 303-308. - DOI:

10.14739/2310-1210.2023.4.280957.

[4] Janssen F. Obesity Prevalence in the Long-Term Future in 18 European Countries and in the USA. / F. Janssen, А. Bardoutsos, N. Vidra. // Obes. Facts. - 2020. - Vol.13, №5. - P.514-527. doi:10.11 59/000511023

[5] Adipokine dysregulation and adipose tissue inflammation in human obesity / X.

Unamuno, J. Gomez-Ambrosi, A. Rodriguez et al. // Eur. J. Clin. Invest. -2018. -

Vol.48, №9. - Р.12997. doi:10.1111 /eci.12997

[6] Omentin-1: a newly discovered warrior against metabolic related diseases / A. Zhao, H. Xiao, Y. Zhu, et al. // Expert Opin. Ther. Targets. - 2022. - Vol.26, №3. - P.275-289. doi:10.1080/14728222.2022.2037556

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены