Етапи прогресування лапароскопічних комбінованих симультанних операцій у гінекології

Размещено на http://www.allbest.ru

Полтавський державний медичний університет, кафедра акушерства і гінекології №1

Етапи прогресування лапароскопічних комбінованих симультанних операцій у гінекології

Зезекало В.М.

Summary

EVOLUTION OF LAPAROSCOPIC COMBINED SURGERY IN GYNECOLOGY Zezekalo V. M.

Keywords: gynaecology, simultaneous operations, combined operations, surgical treatment, laparoscopic surgery.

While laparoscopic combined simultaneous operations have become a valuable method in both surgery and gynecology, further research is necessary to optimize their application. These procedures offer several benefits, e. g. minimizing repeat surgeries, reducing associated surgical and anesthetic complications. This approach can decrease emotional stress and prevent the exacerbation of existing medical conditions in the early and later stages after surgery. Patients often experience better physical activity, mental well-being, and social and sexual functioning.

Looking back, the development of laparoscopy has spanned over centuries. Tracing its roots back to ancient Greece, the late 1800s saw the contributions of pioneering doctors and inventors like Philip Bozzini, Maximilian Nitze, Georg Kelling, Dmytro Ott, Wilhelm Jacobson, Hans Jacobeus, O. Gotze, H. Kalk, B. Bosch, Janos Veres, and Kurt Carl Stefan Zemm. Their discoveries and modifications laid the foundation for the laparoscopic procedures used today.

In combined surgeries, two or more coexisting medical conditions are addressed in the same operation. An underlying disease is the one presenting the most significant threat to the patient's health and life regardless of diagnosis, access route, surgical stage, or other factors. In contrast, a secondary, or concomitant, disease poses a lesser threat and might be treatable through a delayed procedure. When planning combined laparoscopic operation, surgeons consider factors like the order of operations, patient positioning, and the specific training and qualifications required.

However, the widespread implementation of simultaneous laparoscopic surgeries in gynecology requires careful consideration. While these procedures offer potential advantages like economic feasibility and minimal post-operative complications, ensuring patient safety remains paramount. Further research and careful selection criteria are necessary to determine the appropriate applications and ensure optimal outcomes.

Лапароскопічні комбіновані симультанні_ операції сьогодні є важливим методом лікування як у хірургічній, так і в гінекологічній практиці. Їх використання дозволяє усунути виявлені захворювання в рамках одного оперативного втручання, позбавляє від повторних операцій і пов 'язаних з ними операційних, післяопераційних, хірургічних та анестезіологічних ускладнень. Емоційні навантаження виключає виникнення в ранньому та віддаленому післяопераційному періодах загострення супутнього захворювання, підвищує якість життя хворих (фізична активність, психічний стан, соціальне і сексуальне функціонування). Проте застосування лапароскопічних комбінованих симультанних операцій у гінекології потребують подальшого вивчення. Історія становлення лапароскопіїї охоплює не одне сторіччя: починаючи від часів Давньої Греції, продовжуючи з 1800-х років зі згадкою таких відомих лікарів-винахідників як Філіп Боцціні, Максиміліан Нітце, Георг Келлінг, Дмитро Отт, Вільгельм Якобсон, Ганз Якобеус, О. Гетце, Х. Кальк, Б. Бош, Янош Вереш, Курт Карл Стефан Земм, їх відкриттів, вкладів та вдосконалень. Два чи більше захворювання, що є підставою для комбінованої операції, прийнято вважати супутніми або поєднаними. Основне захворювання - це те, яке несе для здоров'я та життя хворого найбільшу небезпеку, незалежно від діагностики, доступа, етапності операції, та при рівній загрозі - через що пацієнт звернувся в стаціонар. Супутнє захворювання - несе менше небезпеки для здоров'я та життя хворого, і по суті операція з даної патології може бути відстрочена. Таким чином, плануючи об'єм оперативного втручання, хірург визначає етапність виконання операцій, укладку пацієнта на операційному столі, підготовку та кваліфікацію спеціалістів. Висновок: лапароскопічні симультанні операції (те саме, що комбіновані) у гінекології мають активно впроваджуватись у практиці будь-якого гінекологічного стаціонару без ризиків для здоров'я пацієнта, адже являються економічно доцільними та мають мінімальні післяопераційні наслідки.

Ключові слова: гінекологія, симультанні операції, комбіновані операції, оперативне лікування, лапароскопічна операція, хірургія.

лапароскопічний симультанний операція

Перші згадки про ендоскопічне лікування були висвітлені ще з часів Месопотамії та Греції, коли використовували дзеркальні відбивачі джерела світла та трубоподібні інструменти [14]. А вже в 1804 році німецький лікар і винахідник Фі- ліп Боцціні (Philipp Bozzini) почав робити огляди уретри та піхви за допомогою першого в своєму роді примітивного ендоскопа (Рис. 1): сукупність воронок, дзеркал та джерела штучного освітлення. Світло було спрямовано в трубку, але пристрій сильно і швидко нагрівався, що обмежувало його використання в рутинній практиці, [10].

Наука розвивалась стрімко та далі уролог Максиміліан Нітце та оптик Райнке в 1897р. винайшли перший у своєму роді медичний цистоскоп із лінзами та платиновим провідником на кінці, для створення ефекту освітлення [13]. В 1901р., німецький терапевт і хірург Георг Кел- лінг, використовуючи винахід Нітце, провів першу лапароскопічну операцію на собаці. Додавши певні модифікації, він зробив успішні операції декільком людям. Також у 1901 році акушер- гінеколог Дмитро Оскарович Отт вперше виконав огляд черевної порожнини доступом через піхву використовуючи рефлектор, електричні лампи та дзеркала [13]. Є записи, що за допомогою цього методу він у 1902 році виконав хірургічне лікування позаматкової вагітності дружині А. П.Чехова. Вільгельм Леопольдович Якобсон, як учень Отта, продовжив використання «вентроскопії» для діагностики та лікування туберкульозу репродуктивної системи та позаматкових вагітностей. Удосконалюючи операції, Вільгельм Леопольдович Якобсон виступав на 5ому міжнародному гінекологічному конгресі в 1910 році з темою «Піхвове розсічення черевної порожнини при позаматковій вагітності». I в тому ж році Ганз Христіан Якобеус почав використовувати метод лапароскопії для діагностики ци- роза печінки, внутрішньочеревного сифілісу та туберкульозу. Фактично він і ввів поняття «лапа- роскопія» в медичну практику [4].

Поступово, крок за кроком виникла нагальна необхідність не тільки в винаході методів хірургічного втручання, а й в удосконаленні інструментів для операції. Так у 1918 році в Германії хірург О. Гетце винайшов голку для безпечного входження в черевну порожнину для виконання пневмоперитоніуму [4]. А в 1920 році американський лікар Оксдорфф сконстроював троакар із спеціальним клапаном, який зводив втрату газу до мінімума при використанні лапароскопічних інструментів під-час операції. В 1929 році німецький хірург Х. Кальк (Kalk) запровадив у практичне використання лапароскоп із боковою оптикою, а такаж вперше почав використовувати додатковий порт для виконання біопсій під візу- алізацією [11]. В 1936 році швейцарський аку- шер-гінеколог П.Е Бош (P. Boesch) виконав першу в історії лапароскопічну жіночу стерилізацію [6]. Через два роки у Венгрії Янош Вереш удосконалив голку, яку використовували спочатку для дренування пневмотораксу, а далі - для пневмоперитоніуму. Цей інструмент використовується лікарями і по сей день [10].

Рис.1 Philipp Bozzini та його винахід .

Рис.2 Курт Карл Стефан Земм.

Слід зазначити вагомий внесок у розвитку методів лапароскопічних втручань та медицині загалом - Курта Карла Стефана Земма (Рис.2). Початок його діяльності стосується розробки та конструювання маткового інсуфлятора для діагностики прохідності маткових труб [7]. Із 1956 року К.К.С.Земм доторкнувся до світу лапарос- копії, який теж захотів удосконалити шляхом винайдення автоматичного інсуфлятора для створення карбоксиперітоніуму в черевній порожнині [7]. Адже в ті роки лікарі застосовували мануальне накачування газу в черевну порожнину без можливості підтримування стабільного внутрішньочеревного тиску та контролювання об'єму введеного вуглекислого газу [7].

Слід особливо наголосити, що К. К.С. Земм був розробником кліпатора та автором методики внутрішньочеревного зв'язування вузлів [8]. Безліч інших інструментів, таких як ендоскопічні ножиці з електрокоагуляцією, ендоскопічні голкотримачі, морцелятори тканин - були створені та випробувані в клініці Курта Земма. Там же було розроблено та відтворено: мікрохірургічна пластика маткових труб, аднексектомія, сальпін- голізис [4].

У 1976 році, на основі всіх напрацювань та практик, К. К. С. Земм видав «Pelviskopie und Hysteroskokopie», а вже в 1984р. він описаву в своїй монографії «Gynekologische Laparoskopie» трансвагінальну гістеректомію з лапараскопіч- ною асистенцією. Ця монографія стала фундаментальним посібником у світі лапароскопічної гінекології [7].

У 1980р - К. К. С. Земм виконав першу апен- дектомію, що викликало шквал негативних коментарів, адже хірурги не хотіли долучати гінеколога до свого поля діяльності. В подальшому в список оперативних вручань додалися: лапа- роскопічна холецистекомія, біопсія печінки, розсічення злук, дренування черевної порожнин [7]. Лікарська спільнота дійшла висновку, що деякі оперативні втручання можна поєднувати. Так й почалась епоха симультанних операцій.

Комбінованими або симультанними називають операції в ході яких виконується хірургічне лікування декількох патологічних процесів. Такі оперативні втручання дають можливість пролікувати одночасно два і більше захворювання, які потребують оперативного лікування. Тим самим знижується: психологічне навантаження на пацієнта, витрати на розхідні операційні матеріали та медикаменти, кількість проведених днів у стаціонарі, тривалість післяопераційного періоду, ризик інтра- та післяопераційних ускладнень [9]

3 літературних джерел відомо про декілька термінів, які використовуються для позначення даних втручань. У статті А.В. Федоров 2011 р [5], проводячи аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури, зробив висновок, що деякі автори використовують термін «симультанна», інші - «поєднана», частина авторів оперують термінами «одномоментна», «комбінована». Важко виокремити тлумачення кожного з даних термінів, адже це слова синоніми.

Л.І. Хнохом та І.Х. Фелишінером в 1976 році вперше було запропоновано термін «симультанні операції». За їх висновком, симультанними названі операції, які одночасно виконуються на двох і більше органах черевної порожнини з приводу різних, не пов'язаних між собою захворювань [2]. В той час, як зарубіжні автори використовують термін виключно «симультанні операції», навіть якщо це поєднання двох якщо це поєднання двох гінекологочічних патологій, так як операція має основний і симультанний етапи.

Два чи більше захворювання, що є підставою для комбінованої операції, прийнято вважати супутніми або поєднаними. Де одне з них - це основне захворювання, інші - супутні, додаткові. Основне захворювання - це те, яке несе для здоров'я та життя хворого найбільшу небезпеку, незалежно від діагностики, доступа, етапності операції, та при рівній загрозі - через що пацієнт звернувся в стаціонар [2]. Супутне захворювання - несе менше небезпеки для здоров'я та життя хворого, і по суті операція з даної патології може бути відстрочена [3]. Таким чином, плануючи об'єм оперативного втручання, хірург визначає етапність виконання операцій, укладку пацієнта на операційному столі, підготовку та кваліфікацію спеціалістів. Зараз виконуються симультанні операції як у хірургічних, так і в гінекологічних відділеннях.

Етапи прогресування лапароскопічних симультанних комбінованих операцій зазнали багато змін протягом історії свого створення. Використання таких методів оперативного лікування в сьогоденні - це результат великої роботи не тільки практикуючих лікарів давнини, а й перших науковців

Апогеєм прогресування лапароскопічних симультанних комбінованих операцій стала роботизована система, наприклад “DaVinci” або “Aif- X”, що має більш легку та мобільну конструкцію (Рис.3) та використовує ті самі вищезгадані надбання хірургів-науковців ХХ-го століття [12].

Рис.3 Роботизована система “Aif-X”.

Висновок

Лапароскопічні симультанні операції (те саме, що комбіновані) у гінекології мають активно впроваджуватись у практиці будь-якого гінекологічного стаціонару без ризиків для здоров'я пацієнта, адже являються економічно доцільними та мають мінімальні післяопераційні наслідки.

Література

Martynenko VB, Hromova AM, Sheiko VD, Nesterenko LA,

Zezekalo VM, Orlova YuA, Talash VV, Kachailo IA. Simultaneous laparoscopic operations in combination with gynecological and surgical pathology. World of medicine and biology. 2023; 3(85):138. doi: 10.26724/2079-8334-2023-3-85138-142

Khnokh L, Fel'tshiner IKh. Simul'tannye operatsii v briushnoT 11.

polosti [Simultaneous operations on the abdominal cavity].

Khirurgiia; 1976 Apr;(4):75-9. (Russian).

Toskin KD, Zhebrovsky VV, Zemlyanikin AA. Simul'tannyye

operatsii - nazvaniye i opredeleniye [Simultaneous operations, the 12.

name and identification]. Journal of Surgery. 1991 ;(5):3-9.

(Russian).

Zakharash MP, Kucher ND, Zakharash YuM, Skume AV.

Primeneniye laparoskopicheskikh tekhnologiy v abdominal'noy 13.

khirurgii [Using of laparoscopic technology in abdominal surgery].

Kyiv; 2006. 655 p. (Russian).

Fedorov AV, Kriger AG, Koligin AV, Kochatkov AV.

Odnomomentnie operatsiyi. Terminolohiya [To the terminology of 14.

simultaneous operations]. Khirurgiya. Zurnal

im. N.I. Pirogova. 2011;(7):72-76. (Russian)

Zakharash MP et al. Khirurgiya: Uchebnik dlya VMUZ II-IV r.a [Surgery: Textbook for Higher Medical Educational Institutions of III-IV Accreditation Levels]. Nova Knyha; 2014. 688 p. (Russian).

Bezhenar VF, Tsvelev YuV, Medvedeva NS. Kurt Karl Stephan Semm - volshebnik iz Kilya [Kurt Karl Stephan Semm - wizard of Kiel]. Zurnal akusherstva i zhenskikh boleznei. 2009; 58 (1):101- 108. (Russian).

Sikora VV, Shevtsova YM, Siver MH. Laparoskopichni operatsii v urolohii [Internet]. SumDU; 2010. Available from: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5548

Kravchuk IV, Lukavets'kyy OV, Havrysh YaI. Shtrykhy do istoriyi laparoskopichnoyi khirurhiyi v Ukrayini [A brief historical review of Ukrainian laparoscopic surgery]. Acta medica Leopoliensia. 2018;24(1):84-90. (Ukrainian).

Malynovs'kyy AV, editor. Pryntsypy laparoskopichnykh manipulyatsiy. Bezpechnist' elektrokhirurhichnoho obladnannya. Nakladannya karboksyperytoneumu, vvedennya troakariv, traktsiya-protytraktsiya. Laparoskopichni shvy [Principles of laparoscopic manipulations. Safety of electrosurgical equipment. Imposition of carboxyperitoneum, using of trocars, traction- counter traction. Laparoscopic sutures]. Odesa; 2020. 17 p. (Ukrainian)

Zaporozhan VN, Grubnik VV, Grubik YuV, Malinovskiy AV. Endoskopicheskaya khirurgiya i ginekologiya: prakticheskoye rukovodstvo [Endoscopic surgery and gynecology: practical guide]. Odesa; 2011.600 p. (Ukrainian).

Zaporozhan VM, Hrubnik VV, Bon'yer Y, et al. Endoskopichna i robotyzovana khirurhiya: navchal'nyy posibnyk [Endoscopic and robotic surgery: a textbook]. 2nd ed. Medytsyna; 2023. 558 p. (Ukrainian)

Miridzhanyan MM, Barsegyan AA, Stepanyan SA. Khirurgiya. Metodicheskoye posobiye dlya studentov bakalavriata fakul'teta obshchey meditsiny [Surgery. Methodical manual for bachelor students of the faculty of general medicine]. Yerevan; 2014. 262 p. Nezhat C. Nezhat's History of Endoscopy: A Historical Analysis of Endoscopy's Ascension since Antiquity. Tuttingen: Endo Press; 2011. 196 p.

Размещено на Allbest.ru