Ефективність місцевого лікування гнійних ран м’яких тканин негативним тиском з інстиляціями L-аргініну та його вплив на активність ферментів оксиду азоту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний медичний університет

Кафедра хірургії № 1

Кафедра патофізіології

Ефективність місцевого лікування гнійних ран м'яких тканин негативним тиском з інстиляціями L-аргініну та його вплив на активність ферментів оксиду азоту

Ляховський Віталій Іванович

доктор медичних наук, професор

Городова-Андреева Тамара Валеріанівна

асистент кафедри

Костенко Віталій Олександрович

доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри

Акімов Олег Євгенович

доктор філософії, доцент

Кравців Микола Ігорович

кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри

Анотація

лікування гнійний рана вакуум-інстиляційний

Ефективне лікування гнійних ран потребує комплексного підходу із застосуванням, за необхідності, антибактеріальної, дезінтоксикаційної, знеболюючої терапії та місцевого лікування, що сприяє їх загоєнню. Такий підхід передбачає поєднання санації і перев'язок та лікування ран із застосуванням терапії негативного тиску. На сьогоднішній день вакуумна терапія стала багатообіцяючим способом лікування ран, що сприяє очищенню ран, виведенню зайвої рідини, розширенню кровоносних судин у ложі рани, розвитку грануляційної тканини, підготовці ранового ложа, зменшенню бактеріальної колонізації і регенерації здорової тканини, що приводить до прискорення закриття гострих чи хронічних ран. Особливої уваги у лікуванні гнійних ран займає застосування екзогенного оксиду азоту, так як недостатня його концентрація в тканинах порушує їх регенерацію.

Метою даної роботи було вивчити ефективність проведення вакуум-інстиляційної терапії із застосуванням L-аргініну при лікуванні гнійних ран м'яких тканин та оцінити її вплив на продукцію оксиду азоту різними ізоформами NO-синтази та активність аргіназного шляху метаболізму L-аргініну. Проведений аналіз лікування 89 хворих із гнійними ранами м'яких тканин. У пацієнтів інфіковані рани знаходилися на кисті, сідницях, стегнах, гомілках та стопі. У залежності від способу проведення вакуумної терапії пацієнти розподілені на дві групи. До групи порівняння ввійшли 45 хворих, яким проводили терапію негативним тиском за типовою схемою. У основну групу дослідження були включені 44 хворих, яким виконання типової вакуум- терапії доповнювали інстиляціями розчину L-аргініну протягом 9 діб. При аналізі результатів дослідження встановлено, що у пацієнтів основної групи у порівнянні з хворими групи порівняння відбулося більш швидке покращення показників лейкоцитарного індексу інтоксикації, прискорення очищення і епітелізації ран та достовірне зменшення строків стаціонарного лікування. А також застосування у місцевому лікуванні гнійних ран вакуум-терапії з інстиляціями розчину L-аргініну запобігає дефіциту оксиду азоту за рахунок активації нітрат-нітритредуктазного шляху його утворення. Таким чином, застосування типової вакуум-терапії з інстиляціями розчину L-аргініну є ефективним способом лікування гнійних ран м'яких тканин.

Ключові слова: гнійні рани, терапія негативним тиском, вакуум - інстиляційна терапія, L-аргінін, оксид азоту, ізоформи NO-синтази, активність аргіназного шляху метаболізму L-аргініну, загоєння ран.

The effectiveness of local treatment of purulent soft tissue wounds with negative pressure with L-arginine instillations and its influence on the activity of nitric oxide enzymes

Abstract

Effective treatment of purulent wounds requires an integrated approach with the use of antibacterial, detoxification, analgesic therapy and local treatment to promote healing, if necessary. This approach involves a combination of debridement and dressing and wound treatment using negative pressure therapy. To date, vacuum therapy has become a promising method of wound treatment that helps to cleanse wounds, remove excess fluid, dilate blood vessels in the wound bed, develop granulation tissue, prepare the wound bed, reduce bacterial colonisation and regenerate healthy tissue, leading to accelerated closure of acute or chronic wounds. Special attention in the treatment of purulent wounds is paid to the use of exogenous nitric oxide, as its insufficient concentration in tissues disrupts their regeneration.

The purpose of this study was to investigate the effectiveness of vacuum instillation therapy with L-arginine in the treatment of purulent soft tissue wounds and to assess its effect on the production of nitric oxide by various isoforms of NO synthase and the activity of the arginase pathway of L-arginine metabolism. The treatment of 89 patients with purulent soft tissue wounds was analysed. The patients had infected wounds on the hand, buttocks, thighs, legs and feet. Depending on the method of vacuum therapy, patients were divided into two groups. The comparison group included 45 patients who received negative pressure therapy according to a typical regimen. The main group of the study included 44 patients who were supplemented with typical vacuum therapy with instillations of L-arginine solution for 9 days. When analysing the results of the study, it was found that patients in the main group, compared with patients in the comparison group, had a faster improvement in the leukocyte intoxication index, accelerated wound cleansing and epithelialisation, and a significant reduction in the duration of inpatient treatment. In addition, the use of vacuum therapy with instillations of L-arginine solution in the local treatment of purulent wounds prevents nitric oxide deficiency by activating the nitrate-nitrite reductase pathway of its formation. Thus, the use of typical vacuum therapy with instillations of L-arginine solution is an effective way to treat purulent soft tissue wounds.

Keywords: purulent wounds, negative pressure therapy, vacuum instillation therapy, L-arginine, nitric oxide, NO-synthase isoforms, activity of the arginase pathway of L-arginine metabolism, wound healing.

Постановка проблеми

Інфекції шкіри та м'яких тканин, здебільшого, виникають в результаті порушення цілісності і, відповідно, захисних властивостей шкіри та мікробної інвазії. Травма та хірургічне втручання є двома основними способами, якими можна порушити шкірний бар'єр [1]. Тобто, первинні інфекції є результатом інвазії здорової шкіри, а вторинні - виникають у результаті інфікування вже пошкодженої шкіри, наприклад, внаслідок травми або основного захворювання [2]. Такі інфекції часто локалізовані, але вони також можуть поширюватися через кров або лімфу [3].

Щороку у США інфекційні ускладнення ран виникають у понад 6 мільйонів людей і на їх лікування витрачається майже 25 мільярдів доларів США [4]. Проте, незважаючи на значний прогрес, який досягнутий у лікуванні ран за останні десятиліття, вчені та клініцисти продовжують розробляти нові терапевтичні підходи, що спрямовані на запобігання та контроль інфекції як для гострих, так і для хронічних ран [5]. Внутрішньовенні ін'єкції або пероральне введення антибіотиків широко використовуються в загальній практиці при гострих ранах [6], тоді як при лікуванні хронічних ранових інфекцій здебільшого застосовуються антимікробні креми, мазі або гелі для усунення глибоких інфекцій, що спричинені міграцією бактерій або грибків до підшкірних тканин [7]. Нормальне загоєння ран у будь-якій тканині включає чотири складні етапи: гомеостаз та коагуляція; запалення, міграція та проліферація; реепітелізація та відновлення [8].

Ефективне лікування інфекційних ран потребує комплексного підходу і з застосуванням, за необхідності, антибактеріальної, дезінтоксикаційної і знеболюючої терапії та місцевого лікування, що приводить до зменшення болю та сприяє загоєнню. Також цей підхід передбачає поєднання санації і перев'язок та лікування ран негативним тиском. Іноді показане проведення хірургічного втручання для відновлення функції та запобігання виникнення ускладнень [9]. На сьогоднішній день вакуумна терапія стала багатообіцяючим способом лікування ран, який заснований на принципі дії негативного тиску на рану [10, 11]. За допомогою виконання кількох сеансів вакууму відбувається усунення додаткового ексудату, зменшується набряк, покращується перфузія тканин, що сприяє розвитку грануляційної тканини та підтримується загоєння ран [12, 13]. Також, при застосуванні цього методу відбувається рання підготовка ранового ложа, значно зменшується бактеріальна колонізація, що сприяє регенерації здорової тканини [14]. Проте, створення нових систем та способів вакуумної терапії може значно підвищити ефективність і корисність лікування, так як вона також може сприяти розширенню кровоносних судин у ложі рани, виведенню зайвої рідини, стимулюванню здорового росту тканин та покращенню місцевого імунітету, що приводить до прискорення закриття гострої чи хронічної ра н та знижує ризик розвитку ускладнень [15, 16]. Цікавими є дані про використання вакуум-терапії у поєднані з різними речовинами, особливо з донаторами оксиду азоту.

Оксид азоту (NO) є ендогенною газоподібною сигнальною молекулою, яка регулює численні біологічні функції, включаючи спазм судин, передачу нервових імпульсів і запалення. У науковій літературі зустрічаються дані, що NO відіграє ключову роль у загоєнні ран. Відмічено, що NO-терапія зменшує запалення та сприяє проліферації фібробластів, росту грануляційної тканини та епітелізації рани [17, 18]. Застосування екзогенного NO стало популярним напрямом у лікуванні ран, оскільки недостатня концентрація NO в тканинах порушує їх регенерацію [19].

Існує два основних напрямки NO-терапії, яка використовуються для стимуляції загоєння ран: NO-вмісна плазма та фармацевтичні донори NO або індуктори NO-синтази [20, 21]. Різноманітність донаторів оксиду азоту та їх здатність локально приймати участь у імплантації біоматеріалів і тканинно-інженерних конструкцій, робить їх найбільш перспективними у проведенні NO-терапії [19], особливо при їх місцевому застосуванні під час проведення вакуум-терапії гнійних ран м'яких тканин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У цій статті проведений аналіз сучасної наукової літератури, вказана поширеність гнійних ускладнень ран м'яких тканин та наведені сучасні методи лікування, з акцентом на застосування терапії негативним тиском та донаторів оксиду азоту. На власному матеріалі проаналізована ефективність місцевого лікування негативним тиском з інстиляціями L-аргініну гнійних ран м'яких тканин та його вплив на активність ферментів циклу оксиду азоту. Цей матеріал буде цінним для практичних лікарів, які займаються хірургією гнійний ран та, на нашу думку, покращить результати їх лікування.

Мета статті

Вивчити ефективність проведення вакуум-інстиляційної терапії із застосуванням L-аргініну при лікуванні гнійних ран м'яких тканин та оцінити її вплив на продукцію оксиду азоту різними ізоформами NO- синтази та активність аргіназного шляху метаболізму L-аргініну.

Об'єкти і методи дослідження

Проведений аналіз лікування 89 пацієнтів, які протягом 2021-2023 років перебували у хірургічному відділенні з приводу гнійних ран м'яких тканин. Дана патологія у хворих локалізувалася на різних частинах тіла: сідницях, стегнах, гомілках, стопі та кисті. Усім пацієнтам розкриття гнійників виконано у першу добу з моменту надходження до стаціонару, а також, за необхідності, виконувалася некректомія з обов'язковим посівом виділень із рани на мікрофлору та визначенням її чутливості до антибіотиків. З приводу основного захворювання хворі, згідно локальних клінічних протоколів, за показаннями отримували антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію. На наступну добу після виконання оперативного лікування усім пацієнтам у місцевому лікуванні гнійних ран застосовували терапію низьким тиском. У залежності від методики проведення вакуумної терапії хворі були розподілені на дві групи. У групу порівняння включили 45 хворих, із них 21 (46,6%) чоловік та 24 (53,4%) жінки. Середній вік цих осіб становив 45,3±0,8 років. Вони отримували місцеве лікування гнійних ран із застосуванням вакуум-терапії за загальноприйнятою схемою. А до основної групи були включені 44 пацієнти (19 (43,2%) чоловіків та 25 (56,8%) жінок), середній вік яких дорівнював 47,2±0,9 років.

Місцеве лікування їм проводилося за допомогою типової вакуумної терапії з доповненням інстиляціями розчину L-аргініну протягом трьох сеансів. Суть даного методу полягала в тому, що після проведення механічної обробки рани розчином антисептика, в ній розміщували поліуританову губку з діаметром пор 1600 мкм, яка була добре змочена розчином донатору оксиду азоту - L-аргініну та повністю виповнювала всю порожнину гнійної рани. Вакуум-інстиляційну терапію розпочинали з постійного режиму з показником 105 мм рт. ст., який на другу добу доводили до 125 мм рт. ст., а на 3 добу встановлювали і продовжували терапію з показником 135 мм рт. ст. Кожні 24 години на відстані 3 сантиметрів від рани трубку перетискали затискачем і через перехідник вводили у її просвіт 10 мл розчину L-аргініну з наступною експозицією протягом 2 годин, після чого поновлювали проведення вакуумної терапії з рекомендованим вищезгаданим показником тиску. Один сеанс тривав три доби, після чого апарат відключали і замінювали губку та полівінілхлоридну трубку. При цьому, проводили оцінку стану рани, виконували посів виділень на мікрофлору та чутливість її до антибіотиків, повторяли загальний аналіз крові та продовжували терапію ще на 3 доби з проведенням інсталяційної терапії, яку виконували як у попередньому сеансі. Заливки L-аргініну продовжували виконувати до закінчення курсу вакуумної терапії, протягом трьох сеансів. Перед проведенням оперативного лікування хворі обох груп були обстежені, їм виконували лабораторні дослідження, електрокардіографію, проводили ультразвукове кольорове сканування судин кінцівок для виключення патології магістральних артерій та ультразвукову локацію патологічних утворень. Для виключення остеомієліта у 6 (13,6%) хворих основної групи та у 8 (17,8%) - групи порівняння проводили рентгенологічні дослідження.

Ефективність лікування оцінювали за змінами мікробного забруднення ран, реакцією показника лейкоцитарного індексу інтоксикації, швидкістю очищення, грануляції та епітелізації ран. Ці дослідження проводили перед початком проведення вакуум-терапії та у перервах між сеансами - на третю і сьому добу післяопераційного періоду.

Крім того, у 10 пацієнтів p кожної групи із вени, яка знаходилася найближче до місця ураження, на початку лікування та на 10 добу після проведення вакуумної терапії набирали кров, після чого її центрифугували для отримання плазми, в якій визначали: загальну активність NO-синтаз, активність індуцибельної ізоформи NO-синтази і конститутивних ізоформ NO-синтази та активність аргіназ і концентрацію нітритів.

Загальну активність NO-синтаз розраховували по різниці концентрації нітритів до та після 30 хвилинної інкубації 0,2 мл плазми у 2,9 мл інкубаційного середовища (2,5 мл 0,2 М трис-буферного розчину із рН=7,4, 0,3 мл 320 мМ водного розчину L-аргініну та 0,1 мл 1 мМ розчину відновленої форми нікотинамід-аденін-динуклеотид-фосфату (НАДФН-відновленого) при t=37^oC. Активність конститутивних ізоформ NO-синтази визначали по різниці концентрації нітритів до та після 60 хвилинної інкубації 0,2 мл плазми у 2,9 мл інкубаційного середовища (2,3 мл 0,2 М трис-буферного розчину із рН=7,4, 0,3 мл 320 мМ водного розчину L-аргініну, 0,1 мл 1 мМ розчину НАДФН-відновленого та 0,2 мл 1% водного розчину аміногуанідину гідрохлориду) при t=37^oC. Активність індуцибельної ізоформи розраховувалась в результаті віднімання від показників загальної активності NO-синтази результатів активності конститутивних ізоформ NO-синтази. Активність всіх досліджуваних ферментів перераховувалась в мкмоль (утвореного продукту) / (хвилин х на г білка плазми крові).

Активність аргіназ визначали в результаті приросту концентрації L-орнітину, який утворюється при реакції аргіназо-залежного розщеплення L-аргініну після 20 годинної інкубації 0,1 мл плазми в 0,7 мл інкубаційного середовища (0,5 мл 0,2 М фосфатного буферного розчину із рН=7,0 та 0,2 мл 24 мМ водного розчину L-аргініну) при t=37^oC.

Концентрацію нітритів визначали за методом Гріса-Ілосвая. Дані дослідження проведені із використанням спектрофотометру Ulab 101 [22, 23].

Отримані результати досліджені піддавалися статистичній обробці із використанням непараметричного U-тесту за Манном-Уітні (незалежні вибірки) та непараметричного тесту за методом Вілкоксона (залежні вибірки). Різницю вважали статистично значущою при p<0,05.

Аналіз і обговорення результатів дослідження

Лейкоцитарний індекс інтоксикації є співвідношенням нейтрофільних лейкоцитів, які при гнійних захворюваннях збільшуються, до клітин крові: лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів, кількість яких при такій патології може знижуватися. Його середні показники у осіб групи порівняння перед початком лікування дорівнювали 5,4±0,8, а у хворих основної групи - 5,7±0,9 (р>0,05). На 3 добу дослідження у пацієнтів групи порівняння він у середньому становив 4,7±0,4, а у хворих основної групи - 3,8±0,5 (р>0,05). На 7 добу виявлені позитивні зміни середніх величин лейкоцитарного індексу інтоксикації. Так, у осіб основної групи він у середньому дорівнював 0,9±0,7, а у осіб групи порівняння він становив 1,8±0,3 (р<0,05).

На початку місцевого лікування вакуум-терапією у гнійних ранах хворих обох груп виявлені мікроорганізми у кількості 10⁶-10⁷ в 1 г тканини. У пацієнтів групи порівняння із інфекційних ран висівали Proteus (4,5%), Accinetobacter (11,1%), Enterobacter (20,0%), St. Hureus (64,4%). Крім того, мікробні асоціації виявлені у 31,1%, а грибки - 8,9% осіб. У хворих основної групи у ранах виділені Proteus (4,5%), Accinetobacter (4,5%), Enterobacter (22,8%), St. aureus (68,2%). Мікробні асоціації з переважним поєднанням Enterobacter та E. fecalis виявлені у 68,2% і грибків (Candida albicans) - у 11,4% осіб даної групи. На третю добу дослідження у 18 (40,0%) хворих групи порівняння виділена патогенна мікрофлора з мікробним числом 10⁵. Так, у 22,2% пацієнтів висівалася мономікрофлора, а у 11,1% - утворювалися нові асоціації за рахунок приєднання нових збудників: Klebsiella, E. coli, St. Epidermidis, а у 6,7% осіб - у посівах залишалися грибки. У 22,7% пацієнтів основної групи на третю добу виділені St. aureus (13,6%) та у 9,1% - асоціації мікроорганізми, а грибкова флора не спостерігалася. Мікробне число не перевищувало 10⁴. Через 7 діб у 6 (13,3%) хворих групи порівняння виділялася монокультура, а асоціації мікроорганізмів - у 2 (4,4%), тоді коли аеробна флора у хворих основної групи не висівали.

Грануляційна тканина у гнійних ранах почала активно появлятися у середньому на 3,6±1,87 добу у осіб основної групи і на 5,3±2,05 добу - у пацієнтів групи порівняння (р<0,05). Епітелізація інфекційних ран у середньому появилися на 8,7±0,82 добу у хворих основної групи і у осіб групи порівняння - на 11,9±0,61 (р<0,05). Поява виражених грануляцій та ознак епітелізації дозволило у 16 (36,4%) пацієнтів основної групи та у 7 (15,6%) осіб групи порівняння зразу після закінчення курсу вакуум-терапії наложити на рани вторинні шви з наступним первинним загоєнням, після чого, шви зняті на 7-9 добу.

При дослідженні продукції оксиду азоту з різними ізоформами NO-синтази у пацієнтів групи порівняння відмічено зниження загальної активності NO-синтаз на 51,2% у порівнянні із такими показниками до лікування. Так, до лікування середня величина цього показника становила 0,43±0,17, а на 10 добу - 0,21±0,11 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (p<0,05). У хворих основної групи середні показники загальної активності NO-синтази до початку місцевого лікування дорівнювали 0,41±0,04, а після лікування - 0,23±0,03 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (p<0,05), тобто на 10 добу відмічається достовірне зниження середніх величин показників цієї величини на 43,9% у порівнянні до лікування.

Після проведення лікування відмічається зниження активності індуцибельної ізоформи NO-синтази у пацієнтів основної групи майже на 46,2%. Так, перед початком проведення місцевого лікування у середньому цей показник становив 0,39±0,04, а через 10 діб - 0,21±0,03 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (p<0,05). Такі ж зміни відбувалися і у хворих групи порівняння, де даний середній показник протягом проведення вакуумної терапії зменшився на 57,5%, з 0,4±0,16 перед початком до 0,17±0,09 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (p<0,05) - у кінці місцевого лікування негативним тиском.

У той же час, активність конститутивних ізоформ NO-синтаз у хворих обох груп через 10 діб отримання вакуумної терапії залишається без статистично значущих змін порівняно із показниками до лікування. У осіб основної групи даний середній показник на початку проведення місцевого лікування становив 0,023±0,007, а через 10 діб - 0,026±0,003 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (р>0,05), а у пацієнтів групи порівняння він змінився від 0,036±0,022 на початку до 0,035±0,017 мкмоль NO2^-/ хв на г білка (р>0,05) - після закінчення лікування негативним тиском.

Концентрація нітритів після місцевого лікування гнійних рани у хворих основної групи знижується на 36,2% у порівнянні з результатами до його початку. Так, на початку лікування він у середньому становив 88,16±30,14, а по закінченні - 56,24±11,36 нмоль/л (p<0,05). У пацієнтів групи порівняння середні величини даного показника до лікування становили 98,80±23,64, а після - 103,36±40,11 нмоль/л (p>0,05), тобто він статистично майже не змінюється. Однак, концентрація нітритів у венозній крові осіб основної групи після лікування гнійної рани за допомогою вакуум-терапії є на 45,6% нижчою у порівнянні із такими показниками хворих групи порівняння (p<0,05).

Активність аргіназ у плазмі крові, яка взята з найближчої до гнійної рани вени у пацієнтів основної групи на початку запропонованого місцевого лікування в середньому становить 0,78±0,09, а через 10 діб - 1,39±0,2 мкмоль L-орнітину / хв на г білка (p<0,05), тобто зростає на 78,2%. У групі порівняння середні дані даного показника перед проведенням місцевого лікування становили 0,79±0,11, а по його закінчені - 1,11±0,09 мкмоль L-орнітину / хв на г білка (p<0,05), тобто збільшується на 40,5%.

Отже, згідно отриманих результатів даного дослідження можна зробити проміжний висновок, що додавання інстиляції L-аргініну до вакуум-терапії гнійних ран посилює ефект щодо збільшення активності аргіназ. Враховуючи, що L-аргінін є спільним субстратом як для аргіназ, так і для NO-синтаз, це створює певну конкуренцію між цими ферментами за відповідний субстрат. Найменшу спорідненість із субстратом мають конститутивні ізоформи NO-синтази, що в умовах дефіциту останнього може приводити до розділення конститутивних ізоформ NO-синтази із своїм субстратом та їх перехід на продукцію супероксидного аніон-радикала замість оксиду азоту [24]. За даними нашого дослідження статистично значущих змін в активності конститутивних ізоформ NO-синтази до та після лікування не виявлено, що може свідчити про відсутність негативного впливу такого лікування на ці ферменти. Крім того, локальне застосування L-аргініну у вигляді інстиляцій мінімізує можливі негативні системні ефекти L-аргініну. Згідно отриманих результатів інстиляція L-аргініну в поєднанні із вакуум-терапією призводить до посилення аргіназної активності, що дозволяє думати про переважну метаболізацію екзогенного L-аргініну по аргіназному шляху його перетворення. А зниження концентрації нітритів при запропонованому методі лікування пояснюється інгібувальним впливом L-аргініну на ксантиноксидазу, оксидативну частину ксантиноксидоредуктазного комплексу, який окрім ксантиноксидази містить ще редуктивний домен у вигляді ксантиндегідрогенази, який здатний відновлювати нітрати та нітрити до оксиду азоту, що співпадає з даними інших авторів [25].

Пацієнти групи порівняння виписані із стаціонару у середньому на 17,2±1,3 добу, а хворі основної групи - на 11,3±1,7 добу (р<0,05).

Висновок

Таким чином, застосування вакуумної терапії з інстиляціями L-аргініну є ефективним у лікуванні гнійних ран м'яких тканин, що проявляється покращенням показників лейкоцитарного індексу інтоксикації, прискоренням очищення і епітелізації ран та достовірним зменшенням строків стаціонарного лікування. А також запобігає дефіциту оксиду азоту за рахунок активації нітрат-нітритредуктазного шляху його утворення.

Література

1. Sartelli M., Guirao X., Hardcastle T., Kluger Y., Boermeester M.A., Rasa K. et al. 2018 W SES/SIS-E consensus conference: Recommendations for the management of skin and soft tissue infections. World J. Emerg. Surg. 2018;13:58. doi: 10.1186/s13017-018-0219-9.

2. Chahine EB, Sucher AJ. In: Skin and Soft Tissue Infections. Murphy J.E., Lee M.W., editors. ACCP; Lenexa, KS, USA: 2015. pp. 5-27. Pharmacotherapy Self-Assessment Program, Book 1 (Infectious Diseases).

3. Ramakrishnan K., Salinas R.C. Skin and soft tissue infections. Am. Fam. Phys. 2015; 92:474-83.].

4. Parani M., Lokhande G., Singh A., Gaharwar A.K. Engineered nanomaterials for infection control and healing acute and chronic wounds. ACS Appl Mater Interfaces. 2016;8:10049-69.

5. Fan Z., Yao B., Ding Y., Xu D., Zhao J., Zhang K. Rational engineering the DNA tetrahedrons of dual wavelength ratiometric electrochemiluminescence biosensor for high efficient detection of SARS-CoV-2 RdRp gene by using entropy-driven and bipedal DNA walker amplification strategy. Chem Eng J. 2022;427:131686. doi: 10.1016/j.cej.2021.131686.

6. Bassetti M., Peghin M., Castaldo N., Giacobbe D.R. The safety of treatment options for acute bacterial skin and skin structure infections. Expert Opin Drug Saf. 2019;18:635-50.

7. Jamaledin R., Yiu C.K.Y., Zare E.N., Niu L.N., Vecchione R., Chen G., et al. Advances in antimicrobial microneedle patches for combating infections. Adv Mater. 2020;32:e2002129. doi: 10.1002/adma.202002129.

8. Olivier G., Wael N.H., Gamal B. Wound healing: Time to look for intelligent, `natural' immunological approaches? BMC Immunol. 2017;18:23. doi: 10.1186/s12865-017-0207-y.

9. Spampinato S.F., Caruso G.I., De Pasquale R., Sortino M.A., Merlo S. The treatment of impaired wound healing in diabetes: Looking among old drugs. Pharmaceuticals (Basel). 2020;4:60.

10. Boulton A.J., Armstrong D.G., Londahl M., Frykberg R.G., Game F.L., Edmonds M.E. New evidence-based therapies for complex diabetic foot wounds. Compendia. 2022;2:1-23.

11. Falanga V., Isseroff R.R., Soulika A.M., Romanelli M., Margolis D., Kapp S. Chronic wounds. Nat Rev Dis Primers. 2022;1:1-21.

12. Hoang T.P., Ghori M.U., Ousey K.J., Conway B.R. Current and advanced therapies for chronic wound infection. Pharm J. 2022;309.

13. Ongarora B.G. Recent technological advances in the management of chronic wounds: A literature review. Health Sci Rep. 2022;3:641.

14. Deng X., Gould M., Ali M.A. A review of current advancements for wound healing: Biomaterial applications and medical devices. J Biomed Mater Res B Appl Biomater. 2022;110:2542-73.

15. Zens Y., Barth M., Bucher H.C., Dreck K., Felsch M., GroB W. Negative pressure wound therapy in patients with wounds healing by secondary intention: A systematic review and metaanalysis of randomised controlled trials. Syst Rev. 2020;9:238.

16. Tayyib N.A. Advancements in vacuum therapy for musculoskeletal wound care: A comprehensive analysis of chronic wounds and acute injuries. Journal of Musculoskeletal Surger y and Research. 2024;8(2);108-118. doi: 10.25259/JMSR_253_2023.

17. Schwentker A., Vodovotz Y., Weller R., Billiar T.R. Nitric oxide and wound repair: Role of cytokines? Nitric Oxide. 2002;7:1-10. doi: 10.1016/S1089-8603(02)00002-2.

18. Witte M.B., Barbul A. Role of nitric oxide in wound repair. Am. J. Surg. 2002; 183:406-412. doi: 10.1016/S0002-9610(02)00815-2.

19. Hasan N., Lee J., Kwak D., Kim H., Saparbayeva A., Ahn H.-J.et al. Diethylenetriamine/ NONOate-doped alginate hydrogel with sustained nitric oxide release and minimal toxicity to accelerate healing of MRSA-infected wounds. Carbohydr. Polym. 2021;270:118387. doi: 10.1016/j.carbpol.2021.118387.

20. Bernhardt T., Semmler M.L., Schafer M., Bekeschus S., Emmert S., Boeckmann L. Plasma medicine: Applications of cold atmospheric pressure plasma in dermatology. Oxid. Med. Cell. Longev. 2019;2019:4873928. doi: 10.1155/2019/3873928.

21. Majumder S., Sinha S., Siamwala J.H., Muley A., Seerapu H.R., Kolluru G.K. et al. A comparative study of NONOate based NO donors: Spermine NONOate is the best suited NO donor for angiogenesis. Nitric Oxide. 2014;36:76-86. doi: 10.1016/j.niox.2013.12.002.

22. Akimov O.Ye., Kostenko V.O. Functioning of nitric oxide cycle in gastric mucosa of rats under excessive combined intake of sodium nitrate and fluoride. Ukr. Biochem. J. 2016;88(6):70-5. doi: 10.15407/ubj88.06.070.

23. Yelins'ka A.M., Akimov O.Ye., Kostenko V.O. Role of AP-1 transcriptional factor in development of oxidative and nitrosative stress in periodontal tissues during systemic inflammatory. Ukr. Biochem. J. 2019;91(1):80-5. doi: 10.15407/ubj91.01.080.

24. Feng Y., Feng Y., Gu L., Liu P., Cao J., Zhang S. The Critical Role of Tetrahydrobiopterin (BH4) Metabolism in Modulating Radiosensitivity: BH4/NOS Axis as an Angel or a Devil. Front Oncol. 2021 Aug 27;11:720632. doi: 10.3389/fonc.2021.720632.

25. Gee L.C., Massimo G., Lau C., Primus C., Fernandes D., Chen J., Rathod K.S., Hamers A.J.P., Filomena F., Nuredini G., Ibrahim A.S., Khambata R.S., Gupta A.K., Moon J.C., Kapil V., Ahluwalia A. Inorganic nitrate attenuates cardiac dysfunction: roles for xanthine oxidoreductase and nitric oxide. Br J Pharmacol. 2022 Oct;179(20):4757-4777. doi: 10.1111/bph.15636.

References

1. Sartelli M., Guirao X., Hardcastle T., Kluger Y., Boermeester M.A., Rasa K. et al. 2018 WSES/SIS-E consensus conference: Recommendations for the management of skin and soft tissue infections. World J. Emerg. Surg. 2018;13:58. doi: 10.1186/s13017-018-0219-9.

2. Chahine E.B., Sucher A.J. In: Skin and Soft Tissue Infections. Murphy J.E., Lee M.W., editors. ACCP; Lenexa, KS, USA: 2015. pp. 5-27. Pharmacotherapy Self-Assessment Program, Book 1 (Infectious Diseases).

3. Ramakrishnan K., Salinas R.C. Skin and soft tissue infections. Am. Fam. Phys. 2015; 92:474-83.].

4. Parani M., Lokhande G., Singh A., Gaharwar A.K. Engineered nanomaterials for infection control and healing acute and chronic wounds. ACS Appl Mater Interfaces. 2016;8:10049-69.

5. Fan Z., Yao B., Ding Y., Xu D., Zhao J., Zhang K. Rational engineering the DNA tetrahedrons of dual wavelength ratiometric electrochemiluminescence biosensor for high efficient detection of SARS-CoV-2 RdRp gene by using entropy-driven and bipedal DNA walker amplification strategy. Chem Eng J. 2022;427:131686. doi: 10.1016/j.cej.2021.131686.

6. Bassetti M., Peghin M., Castaldo N., Giacobbe D.R. The safety of treatment options for acute bacterial skin and skin structure infections. Expert Opin Drug Saf. 2019;18:635-50.

7. Jamaledin R., Yiu C.K.Y., Zare E.N., Niu L.N., Vecchione R., Chen G., et al. Advances in antimicrobial microneedle patches for combating infections. Adv Mater. 2020;32:e2002129. doi: 10.1002/adma.202002129.

8. Olivier G., Wael N.H., Gamal B. Wound healing: Time to look for intelligent, `natural' immunological approaches? BMC Immunol. 2017;18:23. doi: 10.1186/s12865-017-0207-y.

9. Spampinato S.F., Caruso G.I., De Pasquale R., Sortino M.A., Merlo S. The treatment of impaired wound healing in diabetes: Looking among old drugs. Pharmaceuticals (Basel). 2020;4:60.

10. Boulton A.J., Armstrong D.G., Londahl M., Frykberg R.G., Game F.L., Edmonds M.E. New evidence-based therapies for complex diabetic foot wounds. Compendia. 2022;2:1-23.

11. Falanga V., Isseroff R.R., Soulika A.M., Romanelli M., Margolis D., Kapp S. Chronic wo unds. Nat Rev Dis Primers. 2022;1:1-21.

12. Hoang T.P., Ghori M.U., Ousey K.J., Conway B.R. Current and advanced therapies for chronic wound infection. Pharm J. 2022;309.

13. Ongarora B.G. Recent technological advances in the management of chronic wounds: A literature review. Health Sci Rep. 2022;3:641.

14. Deng X., Gould M., Ali M.A. A review of current advancements for wound healing: Biomaterial applications and medical devices. J Biomed Mater Res B Appl Biomater. 2022;110: 2542-73.

15. Zens Y., Barth M., Bucher H.C., Dreck K., Felsch M., GroB W. Negative pressure wound therapy in patients with wounds healing by secondary intention: A systematic review and metaanalysis of randomised controlled trials. Syst Rev. 2020;9:238.

16. Tayyib N.A. Advancements in vacuum therapy for musculoskeletal wound care: A comprehensive analysis of chronic wounds and acute injuries. Journal of Musculoskeletal Surgery an d Research. 2024;8(2);108-118. doi: 10.25259/JMSR_253_2023.

17. Schwentker A., Vodovotz Y., Weller R., Billiar T.R. Nitric oxide and wound repair: Role of cytokines? Nitric Oxide. 2002;7:1-10. doi: 10.1016/S1089-8603(02)00002-2.

18. Witte M.B., Barbul A. Role of nitric oxide in wound repair. Am. J. Surg. 2002; 183:406-412. doi: 10.1016/S0002-9610(02)00815-2.

19. Hasan N., Lee J., Kwak D., Kim H., Saparbayeva A., Ahn H.-J.et al. Diethylenetriamine/NONOate-doped alginate hydrogel with sustained nitric oxide release and minimal toxicity to accelerate healing of MRSA-infected wounds. Carbohydr. Polym. 2021;270:118387. doi: 10.1016/j.carbpol.2021.118387.

20. Bernhardt T., Semmler M.L., Schafer M., Bekeschus S., Emmert S., Boeckmann L. Plasma medicine: Applications of cold atmospheric pressure plasma in dermatology. Oxid. Med. Cell. Longev. 2019;2019:4873928. doi: 10.1155/2019/3873928.

21. Majumder S., Sinha S., Siamwala J.H., Muley A., Seerapu H.R., Kolluru G.K. et al. A comparative study of NONOate based NO donors: Spermine NONOate is the best suited NO donor for angiogenesis. Nitric Oxide. 2014;36:76-86. doi: 10.1016/j.niox.2013.12.002.

22. Akimov O.Ye., Kostenko V.O. Functioning of nitric oxide cycle in gastric mucosa of rats under excessive combined intake of sodium nitrate and fluoride. Ukr. Biochem. J. 2016;88(6):70-5. doi: 10.15407/ubj88.06.070.

23. Yelins'ka A.M., Akimov O.Ye., Kostenko V.O. Role of AP-1 transcriptional factor in development of oxidative and nitrosative stress in periodontal tissues during systemic inflammatory. Ukr. Biochem. J. 2019;91(1):80-5. doi: 10.15407/ubj91.01.080.

24. Feng Y., Feng Y., Gu L., Liu P., Cao J., Zhang S. The Critical Role of Tetrahydrobiopterin (BH4) Metabolism in Modulating Radiosensitivity: BH4/NOS Axis as an Angel or a Devil. Front Oncol. 2021 Aug 27;11:720632. doi: 10.3389/fonc.2021.720632.

25. Gee L.C., Massimo G., Lau C., Primus C., Fernandes D., Chen J., Rathod K.S., Hamers A.J.P., Filomena F., Nuredini G., Ibrahim A.S., Khambata R.S., Gupta A.K., Moon J.C., Kapil V., Ahluwalia A. Inorganic nitrate attenuates cardiac dysfunction: roles for xanthine oxidoreductase and nitric oxide. Br J Pharmacol. 2022 Oct;179(20):4757-4777. doi: 10.1111/bph.15636.

Размещено на Allbest.ru