Наш досвід використання імплантату pCONUS2 для ендоваскулярного виключення біфуркаційних аневризм судин головного мозку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Науково-практичний Центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМИ України»

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Наш досвід використання імплантату pconus2 для ендоваскулярного виключення біфуркаційних аневризм судин головного мозку

Щеглов Д.В., Свиридюк О.Є., Конотопчик С.В., Слободян О.В., Сидоренко О.Ф., Паньків В.Р., Виваль М.Б., Веньовцева-Моренець Ю.Ю.

м. Київ, Україна

Анотація

Мета роботи -проаналізувати результати ендоваскулярного лікування аневризм, виключених мікроспіралями з використанням імплантатів pCONUS2. ендоваскулярний аневризм імплантат оклюзія

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування в період із січня 2021 р. до березня 2023 р. у Науково-практичному Центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України 532 пацієнтів з аневризмами судин головного мозку, з них у 22 використано біфуркаційні імплантати pCONUS2 (Hydrophilic Polymer Coating (HPC)). Дослідну групу сформовано із 22 пацієнтів (11 жінок та 11 чоловіків, середній вік -53,01 року) із 26 аневризмами (3 пацієнти мали множинні аневризми, одну з яких виключено з використанням pCONUS2). Дев'ять (40,9 %) пацієнтів мали розірвану аневризму. Усі вони були прооперовані в гострий період. Заведення та контрольовану імплантацію pCONUS2 успішно проведено в усіх пацієнтів. Технічних проблем, які могли б ускладнити навігацію, заведення та відділення пристрою, не зареєстровано.

Результати. Оцінка початкової оклюзії аневризм за модифікованою шкалою Раймонда-Роя (mRRC) виявила тотальну оклюзію аневризм (mRRC 1) у 12 (54,5 %) випадках, пришийкове, але ефективне заповнення (mRRC 2) - у 6 (27,3 %), залишкове заповнення аневризми (mRRC 3а і 3b) - у 4 (18,2 %). Виписано або переведено для подальшого лікування у відділення неврології із задовільними результатами лікування (0-2 бали за модифікованою шкалою Ренкіна) 21 пацієнта. Одна пацієнтка з аневризмою базилярної артерії померла (6 балів за модифікованою шкалою Ренкіна) від наслідків субарахноїдального крововиливу та виразного ангіоспазму. Ангіографічний контроль був доступний у 9 (40,9 %) пацієнтів. У 7 випадках оклюзія була стабільною, у 2 - поліпшилася з mRRC 3а до mRRC 1.

Висновки. Біфуркаційні імплантати pCONUS є додатковим інструментом лікування аневризм судин головного мозку з широкою шийкою, з високими показниками технічноїуспішності та низькими показниками ускладнень і смертності.

Ключові слова: аневризма; ендоваскулярне лікування; широка шийка; pCONUS; антиагрегантна терапія.

Abstract

OUR EXPERIENCE WITH THE USING OF PCONUS2 IMPLANT FOR ENDOVASCULAR OCCLUSION OF CEREBRAL BIFURCATION ANEURYSMS

SHCHEGLOV D.V.1, SVYRYDIUK O.E.1, KONOTOPCHYK S.V.1, SLOBODYAN O.V.1, SYDORENKO O.F.1, PANKIV V.R.1, VYVAL M.B.1, VENYOVTSEVA-MORENETS YU.YU.2

1SO «Scientific-practical Center of endovascular neuroradiology NAMS of Ukraine», Kyiv, Ukraine 2Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine

Objective - to analyze the outcomes of endovascular treatment of aneurysms occluded by microcoils using pCONUS2 implants.

Materials and methods. A retrospective analysis of treatment outcomes from January 2021 to March 2023 was conducted at the SO «Scientific-practical center of endovascular neuroradiology NAMS of Ukraine». Among 532 patients with cerebral aneurysms, 22 were treated with bifurcation implants pCONUS2 (Hydrophilic Polymer Coating (HPC)). The study group comprised 22 patients (11 females, 11 males, average age 53.01 years) with 26 aneurysms (3 patients had multiple aneurysms, one of which was excluded from use pCONUS2), including 9 (40.9 %) ruptured aneurysms. All of them were operated on during the acute period. Induction and controlled implantation of pCONUS2 were successfully performed in all patients. No technical problems have been registered that could make it difficult to navigate, start and detach the device.

Results. Initial occlusion assessment using the modified Raymond-Roy classification (mRRC) showed total occlusion (mRRC 1) in 12 cases (54.5 %), near-complete occlusion (mRRC 2) in 6 cases (27.3 %), and residual filling (mRRC 3a and 3b) in 4 cases (18.2 %). Twenty-one patients were discharged or transferred for further treatment to the department of neurology with satisfactory treatment results (0-2 points on the modified Rankin Scale). One patient with a basilar artery aneurysm died from subarachnoid hemorrhage and severe vasospasm (6 points on the modified Rankin Scale). Angiographic follow-up was available for 9 patients, with stable occlusion in 7 cases and improvement from mRRC 3a to mRRC 1 in 2 cases.

Conclusions. pCONUS bifurcation implants serve as an additional tool for treating wide-neck cerebral aneurysms, demonstrating high technical success rates and low complication and mortality rates.

Key words: aneurysm; endovascular treatment; wide neck; pCONUS; antiplatelet therapy.

Перелік скорочень

Вступ

Нині ендоваскулярний метод вважають першим видом лікування, який слід запропонувати пацієнтам із розірваними та не- розірваними аневризмами судин головного мозку. Проте у разі аневризм із широкою шийкою (>4 мм) або величини співвідношення купола та шийки аневризми <2 виконання цієї методики часто ускладнене через ризик протрузії спіралей в артерію та незадовільну щільність тампона- ди купола аневризми, що пов'язане з ризиком реканалізації. Тому для збільшення ефективності ендоваскулярного лікування складних аневризм запропоновано різні методи та пристрої [1]. Однак біфурка- ційні аневризми з широкою шийкою залишаються «проблемними» через необхідність захисту прохідності еферентних судин. Останніми роками запропоновані різноманітні асистувальні техніки для виключення аневризм мікроспіралями (балонна асистенція, Y/X-стентування, стентування методикою «вафельного ріжка») для досягнення адекватної оклюзії [2, 3]. Створено пристрої, які застосовують при складній анатомії біфуркацій- них аневризм із широкою шийкою, зокрема біфуркаційні імплантати pCONUSl і pCONUS2 («Phenox», Німеччина), PulseRider («Pulsar Vascular», США) та eCLIPs («Evasc Medical Systems», Канада) [1-3]. Останні два не зареєстровані в Україні на відміну від pCONUS2, який став доступним для українських інтервенціоністів у 2021 р.

Рис. 1. Особливості будови біфуркаційного імпланту pCONUS2

Біфуркаційний імплантат pCONUS - це вирізаний лазером стент із дистальною коронкою та чотирма пелюстками, які розгортаються в аневризмі, укриваючи її шийку, що запобігає пролабуванню мікро- спіралей у просвіт судини (рис. 1) [4]. Його назва походить від схожості на вафельний ріжок для морозива у вигляді конуса, а дизайн є удосконаленням «техніки вафельного ріжка», яку вперше описали M. Horowitz та співавт. у 2006 р. для виключення складних аневризм за допомогою стент-асистенції [5].

Пристрій pCONUS2 подібний до оригінального пристрою, але має дві додаткові пелюстки для кращого покриття шийки аневризми. У ньому відсутні поліамідні волокна, коронка виходить із центральної шпори, ніжка коротша для зменшення кількості металу в материнській судині, рентгеноконтрастні мітки на пелюстках допомагають точнішому позиціонуванню в аневризмі. Коронка має зону артикуляції між дистальним відділом та ніжкою, що поліпшує гнучкість і дає змогу успішно імплантувати пристрій в аневризми, які виходять під гострими кутами щодо поздовжньої осі аферентної судини. Збільшене металеве покриття всередині коронки зменшує ризик пролабування спіралі в судину (див. рис. 1) [6]. Також pCONUS1 та pCONUS2 можуть бути вкриті недавно розробленим багатошаровим гідрофільним полімерним покриттям (Hydrophilic Polymer Coating (HPC)) на основі гліканів, яке пригнічує адгезію тромбоцитів [7, 8].

Недавно опубліковано найбільше прос- пективне багатоцентрове дослідження pToWin (pCONUS® Treatment of Wide Neck Intracranial Aneurysms). Реєстрація першого пацієнта відбулася 2 вересня 2015 р., що свідчить про достатній рівень вивчення цього відносно нового інструменту в ендоваскулярному арсеналі [9].

Результати використання pCONUS2 вивчено в декількох ретроспективних мультицентрових дослідженнях [5, 7, 10, 11], які підтвердили високий ступінь безпечності та ефективність пристрою в лікуванні складних аневризм різної локалізації, але, незважаючи на очевидність переваг біфуркаційного імплантату pCONUS2, його клінічне використання потребує подальшого вивчення для збільшення кількості та якості доказів безпечності та ефективності.

Мета роботи - проаналізувати результати ендоваскулярного лікування аневризм, виключених мікроспіралями з використанням імплантатів pCONUS2.

Матеріали та методи

Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування в період із січня 2021 р. до березня 2023 р. у Науково- практичному Центрі ендоваскулярної не- йрорентгенохірургії НАМН України 532 пацієнтів із аневризмами судин головного мозку, з них у 22 використано біфуркацій- ні імплантати pCONUS2 (HPC). Усі пацієнти дали інформовану згоду на використання цих пристроїв.

Проаналізовано демографічні та клінічні дані, розташування й розмір аневризми, процедурні та загальні ускладнення, результати контрольних обстежень.

Антиагрегантна терапія

До початку лікування хворі з нерозірва- ними аневризмами отримували подвійну антиагрегантну терапію (ацетилсаліцилову кислоту в дозі 100 мг і клопідогрель у дозі 75 мг) за 3-5 днів до операції. Чутливість тромбоцитів до клопідогрелю у пацієнтів з нерозірваними аневризмами перевіряли методом світлової трансмісійної агрегатомет- рії з АДФ у розведенні 5 ммоль/л. У разі виявлення нечутливості до клопідогрелю збільшували його дозу до 150 мг або замінювали клопідогрель на тікагрелол, а виконання процедури відкладали до отримання задовільних результатів агрегатометрії.

У випадку розірваних аневризм призначали навантажувальну дозу клопідогрелю 300 мг за 2-4 год до операції та 500 мг ацетилсаліцилової кислоти внутрішньовенно після імплантації pCONUS або таку саму дозу перорально. Подвійну антиаг- регантну терапію застосовували впродовж 3-4 міс після процедури з переходом на монотерапію ацетилсаліциловою кислотою в дозі 100 мг упродовж 6-9 міс.

Ендоваскулярна оклюзія аневризм

Усі операції проведено під загальною анестезією крізь правий стегновий доступ операційним катетером відповідного діаметра (6F або 8F). За потреби додаткової підтримки використовували катетер дистального доступу. Після точного визначення рентгеноанато- мії аневризми та робочої проєкції для візуалі- зації аферентної та еферентної артерій обирали відповідний розмір pCONUS2. Дистальний діаметр коронки pCONUS2 доступний у розмірах 5, 6, 7, 8, 10, 12 і 15 мм, із ніжкою пристрою діаметром 4 мм і довжиною 15 мм. Призначений для судин діаметром від 2,5 до 3,7 мм та сумісний зі стандартними мікрока- тетерами з внутрішнім діаметром 0,021 дюйма. Розмір пристрою обирали на 2 мм більше, ніж шийка аневризми, для забезпечення достатньої стабільності.

Дистальний кінець pCONUS2 розгортався посередині дна аневризми, уникаючи будь-якого контакту зі стінкою. Як тільки пелюстки пристрою повністю відкривалися, мікрокатетер обережно підтягували назад, підводячи пелюстки ближче до шийки аневризми, потім мікрокатетер витягували назад до повного розгортання ніжки pCONUS2. Після імплантації пристрою в аневризмі крізь нього заводили мікрокатетер для мікроспіралей. pCONUS2 не від'єднували, доки не була досягнута задовільна оклюзія аневризми мікроспіралями.

Пацієнтів із аневризмами лікували відповідно до загальноприйнятих стандартів. Контрольне ангіографічне обстеження проводили через 4-12 міс після виключення аневризми.

Радіологічна оцінка

Оклюзію аневризми наприкінці процедури проводили за модифікованою 4-баль- ною шкалою Раймонда-Роя (modified Raymond-Roy classification (mRRC)): повна оклюзія аневризми (mRRC 1), при- шийкове заповнення (mRRC 2), контрастне заповнення між петлями мікроспіралей (mRRC 3 a) і контрастне заповнення між петлями мікроспіралей та стінкою аневризми (mRRC 3b). Оцінку mRRC 1 і mRRC 2 вважали показником адекватної оклюзії.

Ускладнення

Проаналізовано операційні ангіограми та протоколи операцій для аналізу процесу імплантації, а також проблем із пристроєм (відділення тощо). До ускладнень процедури відносили випадки інтраопе- раційного розриву, міграції спіралей, формування тромбу. Вивчали перебіг захворювання для виявлення післяопераційних ускладнень.

Результат лікування пацієнтів оцінювали за модифікованою шкалою Ренкі- на (мШР) на момент виписки та під час контрольного обстеження.

Результати

Дослідну групу сформовано із 22 пацієнтів (11 жінок та 11 чоловіків, середній вік - 53,01 року) із 26 аневризмами (3 пацієнти мали множинні аневризми, одну з яких виключено з використанням pCONUS2). Дев'ять (40,9 %) пацієнтів мали розірвану аневризму. Усі вони були прооперовані в гострий період.

Більшість аневризм, виключених за допомогою pCONUS2, локалізувалися в ділянці біфуркації середньої мозкової артерії (СМА) - 11 випадків, 5 - на верхівці бази- лярної артерії (БА), 4 - на передній сполучній артерії (ПСА), 2 - у ділянці біфуркації внутрішньої сонної артерії (ВСА).

Демографічні дані, розміри аневризми та результати лікування наведено в таблиці.

Заведення та контрольована імплантація pCONUS2 успішно проведені в усіх пацієнтів. Не зареєстровано проблеми з навігацією, заведенням та відділенням пристрою.

Оцінка початкової оклюзії аневризм за шкалою mRRC виявила тотальну оклюзію аневризм (mRRC 1) у 12 (54,5 %) випадках, пришийкове заповнення (mRRC 2) - у 6 (27,3 %), залишкове заповнення аневризми (mRRC 3а і 3b) - у 4 (18,2 %).

Виписано або переведено для подальшого лікування у відділення неврології із задовільними результатами лікування (0-2 бали за модифікованою шкалою Ренкіна) 21 пацієнта. Одна пацієнтка з аневризмою БА померла (6 балів за модифікованою шкалою Ренкіна) від наслідків субарахноїдального крововиливу та

Характеристика аневризм, виключених мікроспіралями з використанням біфуркаційного імплантату pCONUS (n=22)

Таблиця 1

виразного ангіоспазму. Ангіографічний контроль був доступний у 9 (40,9 %) пацієнтів. У 7 випадках оклюзія була стабільною, у 2 - поліпшилася з mRRC 3 а до mRRC 1. У 1 пацієнта з аневризмою СМА після розриву контрольна ангіографія виявила залишкове заповнення аневризми (mRRC 3а), але він відмовився від повторної процедури.

Обговорення

Наша серія випадків використання pCONUS2, для виключення складних бі- фуркаційних аневризм продемонструвала його ефективність і безпечність.

У декількох ретроспективних дослідженнях використання цього пристрою як при розірваних, так і при нерозірваних аневризмах, виявило, що аневризми обох категорій можна лікувати за допомогою pCONUS із показником технічного успіху 100 % без технічних проблем. Частота пе- ріопераційних ускладнень становила 7 % (у 2 % випадків вони призвели до стійкого неврологічного дефіциту). Рівень летальності - 0 % [10].

Міжнародне багатоцентрове ретроспективне дослідження використання pCONUS продемонструвало технічний успіх у 98,2 % випадків. Зареєстровано 1,8 % ускладнень, які призвели до стійкого неврологічного дефіциту. Летальних випадків не було [7].

Використання зазначеного імплантату, який потребує антиагрегантної терапії, виправдане у випадку асимптомних аневризм. Однак існують певні побоювання щодо його застосування у хворих із розірваними аневризмами в гострий період, оскільки установлено значно вищий ризик ускладнень після використання стент- асистенції в гострий період розриву аневризми [12, 13]. Н. Roh та співавт. порівняли результати виключення розірваних аневризм мікроспіралями з використанням стентів та без них і виявили порівнянні клінічні й ангіографічні результати [14].

Лише в одному дослідженні вивчали застосування pCONUS лише при гострому розриві аневризми. У цій серії (21 пацієнт) інтраопераційні ускладнення (одне тромбоемболічне та одне геморагічне) без неврологічних наслідків зареєстрували у двох пацієнтів [15].

Незважаючи на те, що пристрій pCONUS використовують у гострий період розриву, триває пошук стратегій, які б дали змогу безпечніше його використовувати з мінімальним ризиком як геморагічних ускладнень, так і тромбоемболічних. Для цього pCONUS почали вкривати гідрофільним полімерним покриттям (pHPC, «Phenox», Німеччина) - багатошаровим полімером на основі гліканів, який, як показано в дослідженнях in vitro, має значні антитром- богенні властивості. М. Perez та співавт. використовували монотерапію ацетилсаліциловою кислотою до та після імплантації pCONUS із HPC у невеликій (15 пацієнтів) серії випадків і виявили утворення тромбу під час процедури в 3 (20 %) випадках, у 2 пацієнтів після болюсної дози ептифіба- тиду відбувся лізис тромбу, в 1 проведено механічну аспірацію. Жодних клінічних або радіологічних наслідків цих тромбів не зареєстровано [16]. Однак ці дані свідчать про необхідність проведення досліджень оптимальної антиагрегантної терапії для безпечного використання зазначеного пристрою.

У проспективному дослідженні pToWin (115 пацієнтів) виявлено прийнятний рівень адекватної оклюзії аневризм і невелику частоту неврологічних ускладнень. Майже всі пацієнти (94,8 %) отримували подвійну антиагрегантну терапію (ацетилсаліцилову кислоту та клопідогрель) до та після імплантації pCONUS. Тривалість прийому антиагрегантів була різною в різних центрах, але найпоширенішою схемою була подвійна терапія впродовж 3-ом міс із наступною монотерапією ацетилсаліциловою кислотою впродовж 12 міс [9].

Щодо ефективності оклюзії аневризм, то, за даними міжнародного багатоцентрового ретроспективного дослідження pCONUS, частота тотального виключення аневризм (mRRC 1) після процедури становила 51,8 %, часткового заповнення (mRRC 2) - 19,6 %, контроль у віддалений період виявив ефективну оклюзію в 83,4 % пацієнтів [10]. У дослідженні pToWin тотальне виключення аневризм (mRRC 1) зареєстроване в 49,6 % випадків, часткове заповнення (mRRC 2) - у 20,0 %, адекватну оклюзію, за даними контрольного обстеження, - у 75,0 % пацієнтів [11]. За нашими даними, тотальної оклюзії аневризм (mRRC 1) досягнуто в 12 (54,5 %) випадках, пришийкове заповнення (mRRC 2) - у 6 (27,3 %). На момент виписки частота ефективної оклюзії становила 81,8 %.

Ендоваскулярною «альтернативою» імплантатам для лікування складних біфурка- ційних аневризм є використання подвійних стентів з різною конфігурацією (X, T, Y). У дослідженнях рівень безпечності та ефективності відрізняється при використанні різних комбінацій стентів (як вирізаних лазером, так і плетених) [17].

К.М. Fargen та співавт. проаналізували клінічні та ангіографічні результати 45 аневризм після Y-стентування і виявили ускладнення в 11,1 % випадків [18]. B. Вartolini та співавт. повідомили про перипроцедурні ускладнення в 19,6 % пацієнтів, які в 10,0 % призвели до неврологічного дефіциту після Y- або X-стентування [19]. В іншому дослідженні оцінювали середньострокові результати виключення аневризм мікроспіралями за допомогою Y-стентування, виконаного з використанням стентів Neuroform першого та другого покоління. Зареєстровано велику частоту перипроцедурних ускладнень (31,6 %) [20]. Результати оклюзії аневризм після виключення мікроспіра- лями з Y- або X-стентуванням відрізняються. А.М. Spiotta та співавт. повідомили про тотальну оклюзію лише в 23,6 % аневризм [20], К.М. Fargen та співавт. виявили вищі показники - 43,0 % [18], B. Bartolini та співавт. - 46,7 % [19].

Варіанти перехресного стентування при асистенції мікроспіралей мають низку недоліків: їх складніше імплантувати, ніж біфуркаційні імплантати; велика кількість металу в судині за наявності 2 стентів;

взаємоперекриття та певна деформація в місці перетину, які обмежують розриття та покриття стінки судини, що призводить до неповного прикриття власне шийки та недостатньої підтримки спіралей в аневризмі; недостатня візуалізація, особливо у випадку стентів, вирізаних лазером. Однак методику перехресного стентування ефективно використовують (рис. 2). Необхідно провести додаткові дослідження з порівнянням зазначених методик.

У наших 8 пацієнтів, за даними контрольного обстеження, не виявлено погіршення стану оклюзії аневризми, але в одному випадку вона залишилася на рівні 3 а, пацієнтка від повторної операції відмовилася. За даними літератури, частота повторних втручань становить 4,3-14,0 %, що порівнянно з результатами при використанні інших асистувальних методик [21].

Остаточно не визначено, чи є зазначені пристрої значним проривом у лікуванні складних біфуркаційних аневризм із широкою шийкою. Оскільки на ринку нейро- інтервенційних девайсів з'являється дедалі більше пристроїв для лікування складних аневризм, що мають переваги перед аналогами, слід більше покладатися на особистий досвід для вибору оптимальної стратегії лікування [10].

Таким чином, наш досвід використання pCONUS 2 (HPC) свідчить, що він є відносно простим у використанні асис- тувальним методом для лікування складних аневризм при різній локалізації біфуркаційних аневризм (рис. 3), але необхідно провести дослідження його ефективності та порівняти з іншими техніками.

Рис. 2. Результати тотального виключення аневризми базилярної артерії мікроспіралями з Y-стентуванням. Стрілками показана аневризма до (А) та після лікування (В), пунктирною лінією - перехресне Y-стентування (Б)

Рис. 3. Результати ендоваскулярного виключення аневризм різної локалізації з використанням біфуркаційного імплантату pCONUS2: внутрішня сонна артерія (А та Б, стрілки), верхівка базилярної артерії (В і Г, стрілки), передня сполучна артерія (Д та Е, стрілки), біфуркація середньої мозкової артерії (Ж та З, стрілки)

Висновки

Біфуркаційні імплантати pCONUS є додатковим інструментом лікування аневризм судин головного мозку з широкою шийкою, з великою технічною успішністю та низькими показниками ускладнень і смертності. Однак необхідно провести дослідження, щоб встановити переваги пристрою перед іншими методами лікування.

References

1. Brinjikji W, Cloft HJ, Kallmes DF. Difficult aneurysms for endovascular treatment: overwide or undertall? AJNR Am J Neuroradiol. 2009;30(8):1513-7.

2. Lazareska M, Aliji V, Stojovska-Jovanovska E, et al. Endovascular treatment of wide neck aneurysms. Open Access Maced J Med Sci. 2018;6(12):2316- 22.

3. Moret J, Cognard C, Weill A, et al. The «remodelling technique» in the treatment of wide neck intracranial aneurysms: angiographic results and clinical follow-up in 56 cases. Interv Neuroradiol. 1997;3:21-35.

4. Aguilar-Perez M, Kurre W, Fischer S, Bazner H, Henkes H. Coil occlusion of wide-neck bifurcation aneurysms assisted by a novel intra- to extra- aneurysmatic neck-bridging device (pCONus): initial experience. AJNR Am J Neuroradiol. 2014;35(5):965-71.

5. Horowitz M, Levy E, Sauvageau E, et al. Intra/ extra-aneurysmal stent placement for management of complex and wide-necked- bifurcation aneurysms: eight cases using the waffle cone technique. Neurosurgery. 2006;58(4 Suppl 2).

6. Lylyk P, Chudyk J, Bleise C, et al. The pCONUS2 neck-bridging device: Early clinical experience and immediate angiographic results. World Neurosurg. 2018;110:e766-e775.

7. Morales-Caba L, Lylyk I, Vazquez-Anon V, etal. The pCONUS2 and pCONUS2 HPC neck bridging devices: results from an international multicenter retrospective study. Clin Neuroradiol. 2023;33(1):129-36

8. Perez MA, AlMatter M, Hellstern V, et al. Use of the pCONus HPC as an adjunct to coil occlusion of acutely ruptured aneurysms: early clinical experience using single antiplatelet therapy. Journal of Neuro Interventional Surgery. 2020;12:862-8.

9. Aguilar Perez M, Henkes H, Kurre W, et al. Results of the pToWin Study: Using the pCONUS device for the treatment of wide-neck intracranial aneurysms. J Clin Med. 2022;11(3):884.

10. Sorenson TJ, Iacobucci M, Murad MH, Spelle L, Moret J, Lanzino G. The pCONUS bifurcation aneurysm implants for endovascular treatment of adults with intracranial aneurysms: A systematic review and meta-analysis. Surg Neurol Int. 2019 Feb 28;10:24.

11. . Varrassi M, Carducci S, Giordano AV, Masciocchi C. Re-treatment of an unruptured anterior communicating artery aneurysm using the new pCONus 2 device: Description of a case. Interv Neuroradiol. 2018;24(4):379-82.

12. . Bechan RS, Sprengers Me, Majoie CB, et al. Stent- assisted coil embolization of intracranial aneurysms: Complications in acutely ruptured versus unruptured aneurysms. AJNR Am J Neuroradiol. 2016;37(3):502-7.

13. . Chalouhi N, Jabbour P, Singhal S, et al. Stent- assisted coiling of intracranial aneurysms: Predictors of complications, recanalization, and outcome in 508 cases. Stroke. 2013;44(5):1348- 53.

14. . Roh H, Kim J, Bae H, et al. comparison of stent- assisted and no-stent coil embolization for safety and effetiveness in the treatment of ruptured intracranial aneuryms. J Neurosurg. 2019 August 30:1-7.

15. . Perez MA, Bhogal P, Moreno RM, et al. Use of the pCONus as an adjunct to coil embolization of acutely ruptured aneurysms. J Neurointerv Surg. 2017;9:39-44.

16. . Aguilar Perez M, Hellstern V, Serna Candel C, et al. Use of pCONUS HPC for the treatment of unruptured wide-necked bifurcation aneurysms: early clinical experience using single antiplatelet therapy. Stroke Vasc Neurol. 2021;6(1):57-64.

17. . Aydin K, Men S, Barburoglu M, Sencer S, Akpek S. Initial and long-term outcomes of complex bifurcation aneurysms treated by Y-stent- assisted coiling with low-profile braided stents. AJNR Am J Neuroradiol. 2018;39(12):2284-90.

18. . Fargen KM, Mocco J, Neal D, et al. A multicenter study of stent-assisted coiling of cerebral aneurysms with a Y configuration. Neurosurgery 2013;73:466-72.

19. . Bartolini B, Blanc R, Pistocchi S, et al. «Y» and «X» stent-assisted coiling of complex and wide- neck intracranial bifurcation aneurysms. AJNR Am J Neuroradiol. 2014;35:2153-58.

20. . Spiotta AM, Gupta R, Fiorella D, et al. Midterm results of endovascular coiling of widenecked aneurysms using double stents in a Y configuration. Neurosurgery. 2011;69:421-29.

21. . Ferns SP, Sprengers ME, van Rooij WJ, et al. Coiling of intracranial aneurysms: a systematic review on initial occlusion and reopening and retreatment rates. Stroke. 2009;40(8):e523-e529.

Размещено на Allbest.ru