Гострий вірусний гепатит у військовослужбовців під час активних бойових дій із РФ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська військово-медична академія

Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ»

ГОСТРИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ ІЗ РФ

В.І. Трихліб, В.В. Грушкевич, В.Л. Савицький,

Ю.О. Боклан, Т.В. Буракова, І.В. Тесленко,

А.М. Вишнягов, В.В. Третьяков, Ю.І. Даниленко

м. Київ

Анотація

Вступ. У військовослужбовців вірусні гепатити залишаються актуальними і в сучасних умовах, особливо при надзвичайних ситуаціях як природного характеру, так і під час війн, миротворчих місій.

Мета. З урахуванням збільшення кількості хворих на вірусні гепатити серед військовослужбовців, проаналізувати епідеміологічні, клініко-лабораторні особливості у хворих військовослужбовців на гострі вірусні гепатити.

Матеріали та методи. Було обстежено 33 хворих із гострим вірусним гепатитом С та 17 хворих із вірусним гепатитом В, які лікувались у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» в період 2022-2023 рр.

Результати. Встановлено, що у військовослужбовців вірусні гепатити розвивались після мобілізації в період через 3 доби до 1895 днів. У більшості хворих інфікування гострим вірусним гепатитом С відбувалось при наданні медичної допомоги на етапах медичної евакуації. В той же час, при гострому вірусному гепатиті В шлях інфікування в більшості випадків був невідомий. Після мінно-вибухової травми, вогнепальних поранень гострий вірусний гепатит В розвивався в період від 20 до 90 діб, а гострий вірусний гепатит С - в період від 45 до 240 діб. У хворих з гострим гепатитом С більше спостерігалось легких форм, а при вірусному гепатиті В - більше середньотяжких та тяжких форм. У хворих із гострим гепатитом С більше спостерігалось безжовтяничних форм, а при вірусному гепатиті В - більше жовтяничних. Рівень загального білірубіну при жовтяничній формі ГВГС був нижче, ніж при ГВГВ. Після госпіталізації через 7-10 днів спостерігається наростання рівня білірубіну як при ГВГС, так і ГВГВ, в той же час при ГВГВ було більше коливань. На початку госпіталізації рівень АлАТ, АсАТ були вище при ГВГВ в порівнянні із ГВГС. При всіх видах ГВГ із 7-10 доби відбувалось зниження рівня АлАТ, але при ГВГВ зниження відбувалось більш поступово. гострий вірусний гепатит військовослужбовець

Висновки. Після мінно-вибухової травми, вогнепальних поранень в більш короткий термін у хворих розвивався вірусний гепатит В, а в більш тривалий термін - вірусний гепатит С. У деяких військовослужбовців інфікування могло відбутись ще до мобілізації. Спостереження за пораненими та обстеження на вірусні гепатити повинно здійснюватись не менше 2-х років після поранення. З урахуванням того, що гострий гепатит С може мати легкий перебіг та безжовтяничну форму, необхідно в термін спостереження активно проводити обстеження поранених на маркери вірусних гепатитів в термін після 30 діб і пізніше. У більшості хворих інфікування на вірусний гепатит С відбувалось при наданні медичної допомоги на етапах медичної евакуації, тому необхідно покращувати профілактичні заходи стосовно профілактики гепатитів на етапах евакуації. При вірусному гепатиті В шлях інфікування в більшості випадків був невідомий. Військовослужбовцям і тим, хто планує призватись до лав Збройних сил, необхідно завчасно проводити вакцинацію проти керованих інфекцій, в тому числі і проти вірусного гепатиту В.

Ключові слова: військовослужбовці, гострий вірусний гепатит В, гострий вірусний гепатит С.

Annotation

ACUTE VIRAL HEPATITIS IN MILITARY PERSONNEL DURING ACTIVE HOSTILITIES WITH RUSSIA

Introduction. Among military personnel, viral hepatitis remains relevant even in modern conditions, especially in natural emergencies, during wars, and peacekeeping missions.

Purpose. Taking into account the increased number of patients with viral hepatitis among military servicemen, to analyze the epidemiological, clinical and laboratory features of servicemen with acute viral hepatitis.

Materials and methods. 33 patients with acute viral hepatitis C and 17 patients with viral hepatitis B, who were treated in the clinic of infectious diseases of the National Military Medical Clinical Center «Main Military Clinical Hospital» in the period 2022-2023, were examined.

Results. It was found that military personnel developed viral hepatitis after mobilization in the period from 3 days to 1895 days. In most patients, acute hepatitis C infection occurred during medical care at the stages of medical evacuation. At the same time, with acute viral hepatitis B (HBV), the route of infection was actually unknown. Acute viral hepatitis B developed in the period from 20 to 90 days, and acute viral hepatitis C (HCV) - in the period from 45 to 240 days after a mine-explosive injury, gunshot wounds. In patients with acute hepatitis C, more mild forms were observed, and in viral hepatitis B - more moderate and severe forms. In patients with acute hepatitis C, non-icteric forms were observed more, and in viral hepatitis B - more icteric forms. The level of total bilirubin in the jaundiced form of HCV was lower than in HBV. After hospitalization, in 7-10 days, an increase in bilirubin levels was observed in both HCV and HBV, while in HBV there were more fluctuations. At the beginning of hospitalization, the level of ALT and AST was higher in HBV compared to HCV. With all types of acute viral hepatitis, from 7 to 10 days there was a decrease in the level of ALT, but with HBV, the decrease was more gradual.

Conclusions. After a mine-explosive injury, gunshot wounds, patients developed viral hepatitis B in a shorter period of time, and viral hepatitis C in a longer period of time. In some military servicemen, the infection could have occurred even before mobilization. Follow-up of the wounded and screening for viral hepatitis should be carried out for at least 2years after the injury. Considering that acute hepatitis C can have a mild course and non-icteric form, it is necessary to actively conduct an examination of the wounded for markers of viral hepatitis in the period after 30 days and later. In some patients, infection with viral hepatitis C occurred during the provision of medical assistance at the stages of medical evacuation, so it is necessary to improve preventive measures to prevent hepatitis during the evacuation stages. For viral hepatitis B, the route of infection was unknown in most cases. Military personnel and those who plan to enlist in the Armed Forces should be vaccinated in advance against controlled infections, including viral hepatitis B.

Key words: military personnel, acute viral hepatitis B, acute viral hepatitis C.

Вступ

Вірусні гепатити залишаються актуальними і на сьогодні. Вірусний гепатит - це запалення печінки внаслідок вірусних інфекцій. Найбільш поширеними типами вірусів, які викликають вірусний гепатит, є вірус гепатиту B (HBV) і вірус гепатиту C (HCV). ВГВ та ВГС мають спільні способи передачі, наприклад парентеральний шлях і небезпечний статевий акт. Вірусний гепатит є серйозною проблемою громадського здоров'я [1].

Вірусний гепатит залишається загрозою для здоров'я у військових. Викликає занепокоєння передача і вірусу гепатиту С під час військової служби. Гепатити В і С є основними причинами смертності та захворюваності військовослужбовців. У дослідженні двох корпусів Вартових революції в Ірані, перевіряли наявність гепатиту B і C, а також тести на функцію печінки (LFT). Поширеність позитивного HBsAg становила 4,8%, а анти-HCV - 0,7%. У групі анти-НС^позитивної групи 50% мали підвищені ферменти, а в HBsAg-позитивних осіб 30,4% мали підвищені ферменти. Усі HCVпозитивні хворі мали операцію як фактор ризику (100%). Тому автори рекомендують скринінг на інфекцію ВГС у військовослужбовців [2].

Інфекційні ускладнення після бойових травм були добре описані в історії. Хоча ризик змінюється залежно від механізму та моделі травми, інфекції вразили приблизно третину військовослужбовців США, поранених у війнах в Іраку та Афганістані. На сьогоднішні день основна увага приділяється інфекціям, які виникають протягом декількох днів або тижнів після травматичного ушкодження. Значно менше відомо про середньостроковий (6-9 місяців) та віддалений (>12 місяців) ризик інфікування поранених військовослужбовців після їх початкової госпіталізації, і ще менше відомо про інфекційні ускладнення травми, що розвиваються після поранення. Було проведено дослідження Trauma Infectious Disease Outcomes Study (TIDOS), щоб оцінити короткочасні та віддалені інфекційні ускладнення цих травм. Частота раннього виникнення інфекції під час первинної госпіталізації становила 31%. Але в цьому дослідженні не вивчалась частота ускладнень на вірусні гепатити. Змінні, пов'язані зі структурою та тяжкістю ушкодження (травматичні ампутації та об'єм крові, перелитої протягом 24 годин після ушкодження), виявилися незалежними факторами ризику інфекційних ускладнень після травматичного ушкодження [3].

У той час як багато інфекцій, пов'язаних із травмами, з'являються на початковому етапі лікування після поранення, пов'язаного з бойовими діями, тягар інфекційних ускладнень зберігається ще довго після виписки з лікарні для багатьох поранених військовослужбовців. Дані авторів показують, що приблизно у 38% пацієнтів після первинної виписки з лікарні розвинулася нова інфекція, пов'язана з травмою, і що 29% таких інфекцій виникли після звільнення з військової служби.

Результати нашого аналізу факторів ризику підтверджують попередні дослідження, які виявили незалежний зв'язок між ISS та ризиком інфікування. Високий ступінь тяжкості травм, ймовірно, є відображенням високого рівня вибухових травм, що стався в Афганістані, де 87% досліджуваного контингенту отримали травми. Ці травми часто характеризувались травматичними ампутаціями та часто вимагали переливання великого об'єму крові протягом 24 годин після травми [3].

У військових таборах ризик отримання поранень, під час госпіталізації та отримання медичної допомоги існує вищий ризик зараження ВГВ. Оскільки HBV стабільний на поверхнях навколишнього середовища протягом 7-10 днів, непряма інокуляція HBV також може відбуватися через неживі предмети. Ризик спільного використання предметів полягає в тому, що заражені предмети для особистого користування, наприклад, щітки для волосся, гребінці, бритви та зубні щітки, можуть пошкодити шкіру або слизові оболонки та передати HBV. Цей тип горизонтальної передачі відбувається переважно в районах з високою ендемічністю та в умовах низької гігієни. Це може статися вдома чи поза ним, наприклад, з друзями чи у військових таборах [4].

Тобто у військовослужбовців існує високий ризик інфікування вірусними гепатитами через різноманітні фактори передачі.

Мета. З урахуванням збільшення кількості хворих на вірусні гепатити серед військовослужбовців, проаналізувати епідеміологічні, клініко-лабораторні особливості у військовослужбовців, хворих на гострі вірусні гепатити.

Матеріали та методи дослідження

Було обстежено 33 хворих із гострим вірусним гепатитом С та 17 хворих із вірусним гепатитом В, які лікувались у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» в період 2022-2023 рр.

Результати та їх обговорення. Середній вік всіх хворих був Ме=37 років (Q25=30, Q75 = 43), min=22, max = 65 років. Середній вік всіх хворих із гострим гепатитом С був Ме=38 років (Q25=30, Q75 = 45), min=22, max = 65 років. Середній вік всіх хворих із гострим гепатитом В був Ме=34 роки (Q25=30, Q75 = 37), min=23, max = 48 років.

Після мобілізації середній термін госпіталізації з приводу гострих вірусних гепатитів був Ме=180 днів (Q25=20, Q75 = 3 6 0), min=3, max = 1895 днів.

Із епідеміологічного анамнезу встановлено, що мінно-вибухова травма була у 22 (44%) хворих, вогнепальне поранення - у 11 (22%) хворих, захворювання було виявлено під час проходження ВЛК у 5 (10%) хворих, випадково виявлено - у 3 (6%) хворих, лікування у стоматолога - у 2-х (4%), вживання наркотичних речовин - у 2-х (4%), нанесення татуювання - у 1 (2%), оперативне втручання з приводу не бойової травми - у 1-го (2%), попередня госпіталізація (виконувались ін'єкції) - у 2-х (4%), у 2-х (64%) виявити причину не вдалось.

При гострому вірусному гепатиті С, мінно-вибухова травма в анамнезі була у 16 (48,5%) осіб, вогнепальне поранення - у 8 (24,2) хворих, захворювання було виявлено під час проходження ВЛК у 5 (15,2%) хворих, вживання наркотичних речовин - у 1-го (3%), невідомий шлях інфікування - у 3-х (9,1%).

При гострому вірусному гепатиті В, мінно-вибухова травма в анамнезі була у 3-х (17,6%) осіб, вогнепальне поранення - у 2 (11,8%) хворих, оперативне втручання з приводу не бойової травми - у 1-го (5,9%), вживання наркотичних речовин - у 1-го (5,9%), нанесення татуювання - у 1 (5,9%), невідомий шлях інфікування - у 9 (52,9%).

Після мінно-вибухової травми діагноз «гострий Вірусний гепатит С» був встановлений в період від 45 до 240 діб, а з приводу гострого вірусного гепатиту В хворі були госпіталізовані в період від 45 до 90 діб.

Після вогнепального поранення діагноз «гострий Вірусний гепатит С» був встановлений в період від 80 до 200 діб, а з приводу гострого вірусного гепатиту В хворі були госпіталізовані в період від 20 до 50 діб.

Хворі були госпіталізовані з моменту захворювання в період із 3 до 20 доби, переважна більшість на 4-5 добу хвороби.

Розподіл хворих із різними видами вірусних гепатитів в залежності від тяжкості був наступний: із легкою формою - 13 хворих (21,7%), середньотяжкою формою - 34 (56,7%), з тяжкою - 3 (5%) хворих. У хворих із гострим вірусним гепатитом С: з легкою формою - 12 осіб (36,4%), із середньоважкою формою - 21 хворий (63,6%). У хворих із гострим вірусним гепатитом В: із легкою формою - 1 хворий (5,9%), середньотяжкою формою - 13 (76,5%), з тяжкою - 3 (17,6%) хворих.

Серед всіх хворих безжовтяничні форми були у 24 (48%) хворих, а жовтяничні форми - у 26 (52%) хворих. Серед 33 хворих із ГВГС, у 11 (33,3%) спостерігалась жовтянична форма, у 22 (66,7) - безжовтянична. Серед 17 хворих із ГВГВ, у 15 (88,2%) була жовтянична форма, у 2х (11,8%) - безжовтянична.

При вірусному гепатиті С під час госпіталізації: 30 (90,9%) хворих скаржились на загальну слабкість, 6 (18,2%) - на підвищену втомлюваність, 14 (42,4%) - на головний біль, 3 (9,1%) - на запаморочення, 8 (24,2%) - на зниження апетиту, 6 (18,2%) - на важкість в епігастрії, 14 (42,4%) - на потемніння сечі, 6 (18,2%) - на знебарвлення випорожнень, 8 (24,2%) - на жовтяницю, 11 (33,3%) - на жовтяничність склер, 3 (9,1%) - на сухість в роті, 3 (9,1%) - на біль в кістках тазу, 6 (18,2%) - на біль в спині та попереку, 6 (18,2%) - на біль в ділянці переломів, 9 (27,3%) на порушений сон, 3 (9,1%) - на біль в колінних суглобах, 6 (18,2%) - на гіркоту в роті, (9,1%) - на свербіж, 3 (9,1%) - на нудоту, 3 (9,1%) - на бурчання в животі, 3 (9,1%) - на субфебрилітет.

При огляді хворих з гострим вірусним гепатитом С, пальпаторно та перкусійно у 22 (66,7%) хворих виявлена гепатомегалія, а за даними УЗД гепатомегалія виявлена у 25 (75,8%) хворих, стеатогепатит - у 3 (9,1%), киста нирки - у 1 (3,03%), спленомегалія - 3 (9,1%).

Серед 12 хворих, у яких було проведення дослідження на генотип вірусу, виявлені наступні генотипи: у 4-х (33,3%) хворих - 1 генотип, у 1 (8,3%) - 2 генотип, у 5-ти (41,7%) 3-и генотип, у 2-х (16,7%) - невизначений генотип.

Під час госпіталізації хворі на гострий Вірусний гепатит В скаржились: всі (100%) - на загальну слабкість, 13 (76,5%) хворих - на пожовтіння склер, 10 (58,8%) осіб - на пожовтіння шкіри, 10 (58,8%) - на потемніння сечі, 2 (11,8%) - на знебарвлення випорожнень, 3 (17,6%) - на зниження апетиту, 2 (11,8%) - на відсутність апетиту, 6 (35,3%) - на біль в животі, 3 (17,6%) - на дискомфорт у епігастральній області, 3 (17,6%) - на дискомфорт у правому підребер'ї, (23,5%) - на нудоту, 3 (17,6%) - на біль в суглобах, 3 (17,6%) - на поганий сон, 3 (17,6%) на гарячку, 3 (17,6%) - на висип на тілі.

При огляді хворих із гострим вірусним гепатитом В було виявлено: жовтяничність склер - у 15 (88,2%) хворих, жовтяничність шкіри - у 6-х (35,3%), гепатомегалію - у 9-и (52,9%) хворих, спленомегалію - у 3 (17,6%). За допомогою УЗД у 15 (88,2%) осіб виявлена гепатомегалія, у 6-и (35,3%) - спленомегалія.

У хворих із вірусними гепатитами В та С одразу після госпіталізації рівень леикоцитів був Ме=5,9 х 10⁹/л (Q25=5,3, Qy₅=6,5), min=3,4, max = 13,4 х 10⁹/л.

При госпіталізації хворих із ГВГС у 3-х (9,1%) була лейкопенія, у 1-го (3,03%) хворого лейкоцитоз, у інших 29 (87,9%) - нормоцитоз. При госпіталізації хворих із ГВГВ у 2-х (11,8%) хворих був лейкоцитоз, у 15 (88,2%) інших - нормоцитоз.

Рисунок 1 Динаміка різних характеристик аналізу крові у хворих з ГВГС та ГВГВ (А Б - лейкоцитів, В, Г - сегментоядерних нейтрофілів, Д, Е - загального білірубіну)

В динаміці у переважної більшості хворих із гострими гепатитами зберігався нормоцитоз. У більшості хворих з усіма гострими гепатитами була нормальна кількість сегментоядерних нейтрофілів, паличкоядерних нейтрофілів як при надходженні, так і в динаміці. Середній рівень загального білірубіну у хворих зі всіма видами гострих вірусних гепатитів (В та С) був Ме=31,6 мкмоль/л (Q25=18,55, Q75=110,85), min=7,5, max = 347,9 мкмоль/л; через 7-10 днів - Ме=29,4 (Q25=15,8, Q75=132), min=7,2, max = 549 мкмоль/л.

Рисунок 2 Динаміка різних характеристик біохімічного аналізу крові у хворих з ГВГС та ГВГВ (А Б - АлАТ; В, Г - АсАТ; Д, Е - ГГТП)

Середній рівень загального білірубіну у хворих із гострим вірусним гепатитом С при надходженні у стаціонар був Ме=25,25 мкмоль/л (Q25=17,75, Q75=39), min=7,5, max = 320 мкмоль/л; через 7-10 днів - Ме=24,7 мкмоль/л (Q25=12,7, Q75=73,8), min=7,2, max = 272 мкмоль/л.

Середній рівень загального білірубіну у хворих із гострим вірусним гепатитом В при надходженні у стаціонар був Ме=131,5 мкмоль/л (Q25=59,55, Q75=189,5), min=9, max = 347,9 мкмоль/л; через 7-10 днів - Ме=110 мкмоль/л (Q25=23,5, Q75=214,5), min=20,2, max = 549 мкмоль/л.

Динаміка рівня загального білірубіну зображена на рис.1. Видно, що в порівнянні із ГВГС, при ГВГВ більш тривалий термін зберігались збільшені показники та на 7-10 добу ще більше збільшувались коливання рівня. В наступний період (20-40 добу перебування) поступово відбувалось зниження показників.

Середній рівень АлАТ у хворих із всіма формами гострих вірусних гепатитів В та С при госпіталізації був Ме=1025,5 Од/л (Q25=551,8, Q75=1689), min=61,5, max = 3471 Од/л; через 7-10 днів - Ме=553 Од/л (Q25=280, Q75=1367,8), min=20,3, max = 4970 Од/л; через 20 днів після госпіталізації -Ме=530,5 Од/л (Q25=243, Q75=1357), min=76, max = 2063 Од/л.

Середній рівень АлАТ у хворих із гострим вірусним гепатитом С при госпіталізації був Ме=708 Од/л (Q25=400, Qy₅=1377), min=61,5, max = 3088 Од/л; через 7-10 днів - Ме=435 Од/л (Q25=184, Q75=1134), min=20,3, max = 2738 Од/л; через 20 днів після госпіталізації - Ме=363,5 Од/л (Q25=76, Q75=651), min=76, max = 651 Од/л.

Середній рівень АлАТ у хворих із гострим вірусним гепатитом В при госпіталізації був Ме=2048 Од/л (Q25=1322, Q75=2812), min=440, max = 3471 Од/л; через 7-10 днів - Ме=1410 Од/л (Q25=508, Q75=1925,5), min=55,5, max = 4970 Од/л; через 20 днів після госпіталізації - Ме=1236,5 Од/л (Q25=410, Q75=2063), min=410, max = 2063 Од/л.

Динаміка рівна АлАТ при гострих вірусних гепатитах С та В представлена на рис.2.

Середній рівень АсАТ у хворих із всіма формами гострих вірусних гепатитів В та С при госпіталізації був Ме=515 Од/л (Q25=271, Q75=1074), min=24, max = 3201 Од/л; через 7-10 днів - Ме=233 Од/л (Q25=79, Q75=930), min=18,9, max = 4854 Од/л; через 20 днів після госпіталізації - Ме=326 Од/л (Q25=197, Q75=1022), min=197, max = 1022 Од/л.

Середній рівень АсАТ у хворих із гострим вірусним гепатитом С при госпіталізації був Ме=189,5 Од/л (Q25=71,5, Q75=409), min=18,9, max = 1925,8 Од/л; через 7-10 днів - Ме=435 Од/л (Q25=184, Q75=1134), min=20,3, max = 2738 Од/л; через 20 днів після госпіталізації - Ме=326 Од/л.

Середній рівень АсАТ у хворих із гострим вірусним гепатитом В при госпіталізації був Ме=1119 Од/л (Q25=767,5, Q75=1399,5), min=203, max = 3201 Од/л; через 7-10 днів - Ме=930 Од/л (Q25=156, Q75=1384), min=37, max = 4854 Од/л; через 20 днів після госпіталізації - Ме=609,5 Од/л (Q25=197, Q75=1022), min=197, max = 1022 Од/л.

Динаміка рівна АсАТ при гострих вірусних гепатитах С та В представлена на рис. 2. Із рисунків видно, що при ГВГВ в динаміці показники рівня АсАТ були вищі, ніж при ГВГС, і більш тривалии час зберігались на підвищених рівнях. Із рисунків видно, що при гострому вірусному гепатиті В були більші показники ГГТП в порівнянні із ГВГС, і вони також більш тривалии термін зберігались на підвищених показниках.

Лікування. Хворі отримували дієту відповідно до стола №5, дезінтоксикаціину терапію (рясне пиття, при середньотяжких та тяжких формах додатково внутрішньовенну інфузійно-дезинтоксикаціину терапію - р-н 5% глюкози, Рінгера, Трисолю, тівортин, аргітек, аміностеріл, гепаметіон), лорнамін, урсохол, урсодіол, дарсил, укрлів, гепавал, тіокатадар, альфа-ліпон, бетаргін, антраль.

Після проведеного лікування, відправлялись на ВЛК або переводились в інші медичні заклади для продовження реабілітаційного лікування.

Висновки

1. Після мінно-вибухової травми, вогнепальних поранень в більш короткий термін у хворих розвивався Вірусний гепатит В, а в більш тривалий термін Вірусний гепатит С.

2. У деяких військовослужбовців інфікування могло відбутись ще до мобілізації.

3. Спостереження за пораненими та обстеження на вірусні гепатити повинно здійснюватися не менше 2-х років після поранення.

4. З урахуванням того, що гострий гепатит С може мати легкии перебіг та безжовтяничну форму, необхідно в термін спостереження активно проводити обстеження поранених на маркери вірусних гепатитів в термін після 30 діб і пізніше.

5. У більшості хворих, інфікування на Вірусний гепатит С відбувалось при наданні медичної допомоги на етапах медичної евакуації, тому необхідно покращувати профілактичні заходи стосовно профілактики гепатитів на етапах евакуації. При вірусному гепатиті В у більшості був невідомий шлях інфікування.

6. Військовослужбовцям і тим, хто планується призиватись до лав Збройних сил, необхідно завчасно проводити вакцинацію проти керованих інфекцій, в тому числі і проти вірусного гепатиту В.

Перспективи подальших досліджень. Є доцільним подальший аналіз перебігу вірусних гепатитів у поранених з метою встановлення впливу поранення на частоту розвитку важких та ускладнених форм, на формування хронічних форм, на розвиток позапечінкових проявів, на терміни початку противірусної терапії.

Література

1. Tigist Birku, Baye Gelaw, Feleke Moges, Abate Assefa. Prevalence of hepatitis B and C viruses infection among military personnel at Bahir Dar Armed Forces General Hospital, Ethiopia. BMC Research Notes volume 8, Article number: 737 (2015).https://bmcresnotes.biom edcentral.com/articles/ 10.1186/s13104-015-171922/

2. Alavian, S.M., Rajai, M., Arab, M.S., Gashtasebifar, S., Emadi, V., Nejatbakhsh, P., Arfaee, R.Y., Doroudi, T. Viral Hepatitis in Iranian Armed Forces: Prevalence of HBV and HCV in the Wounded-In-Action (WIA). https://brieflands.com/articles/hepatmon-70097

3. Jay R McDonald, Stephen Y Liang, Ping Li, Salwa Maalouf, Clinton K Murray, Amy C

4. Birku, T., Gelaw, B., Moges, F., Assefa, A. (2015). Prevalence of hepatitis B and C viruses infection among military personnel at Bahir Dar Armed Forces General Hospital, Ethiopia. BMC, 8, 737. https://doi.org/10.1186/s13104-015-1719-2

5. Alavian, S.M., Rajai, M., Arab, M.S., Gashtasebifar, S., Emadi, V.,, Nejatbakhsh, P., Arfaee, R.Y., Doroudi, T.. Viral Hepatitis in Iranian Armed Forces: Prevalence of HBV and HCV in the Wounded-In-Action (WIA). Hepatitis Monthly 2005; 5(4): 129-131. https://brieflands.com/articles/hepatmon-70097

6. Weintrob, Elizabeth R Schnaubelt, Janis Kuhn, Anuradha Ganesan, William Bradley. Infectious Complications After Deployment Trauma: Following Wounded US Military Personnel Into Veterans Affairs Care. Clinical Infectious Diseases, Volume 67, Issue 8, 15 October 2018, Pages 1205-1212. https://academic.oup.com/cid/article/67/8/1205/49 62439?login=false

7. Seyed Moayed Alavian. Military Personals Should Be Vaccinated Against Hepatitis B Infection. https://brieflands.com/articles/jamm-20773

8. McDonald, J.R., Liang, S.Y., Li, P., Maalouf, S., Murray C.K., Weintrob, A.C., Schnaubelt, E.R., Kuhn,

9. J., Ganesan, A., Bradley, W. (2018). Infectious Complications After Deployment Trauma: Following Wounded US Military Personnel Into Veterans Affairs Care. Clinical Infectious Diseases, 67(8), 1205-1212. https: / / doi.org/10.1093/cid/ciy280

10. Alavian, S.M. (2014). Military Personals Should Be Vaccinated Against Hepatitis B Infection. Journal of Archives in Military Medicine, 2(1), 16450. https://doi.org/10.5812/jamm.16450

Размещено на Allbest.ru