Розроблення програм стратегічного розвитку у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ інфекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розроблення програм стратегічного розвитку у сфері протидії туберкульозу та віл інфекції

Запорожан Лариса Петрівна кандидатка географічних наук, доцентка кафедри громадського здоров'я та управління охороною здоров'я, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Самкова Юлія Петрівна здобувачка вищої освіти 2 року навчання за спеціальністю 229 «Громадське здоров'я» медичного факультету, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України



Анотація

У роботі досліджено та проаналізовано основні аспекти розроблення програм стратегічного розвитку у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції. Розглянуто поширення ВІЛ-інфекції в Україні, включаючи статистичні дані щодо захворюваності та смертності. Особливу увагу приділено аналізу основних шляхів передачі ВІЛ, серед яких домінує статевий шлях, що становить 65,6% нових випадків. Розглянуто роль ключових груп ризику, таких як люди, що вживають наркотики ін'єкційно, особи, які надають сексуальні послуги за винагороду, та чоловіки, які мають секс із чоловіками, у поширенні інфекції. Також досліджено міжнародний досвід і рекомендації, зокрема цілі ООН та ВООЗ, і виділено стратегічні цілі для України, спрямовані на зменшення захворюваності та смертності від ВІЛ та туберкульозу. протидія туберкульоз смертність

Розроблені програми включають заходи з профілактики, раннього виявлення та лікування, а також заходи для забезпечення рівного доступу до медичних послуг для всіх верств населення. Робота підкреслює необхідність удосконалення юридичної бази, забезпечення рівномірного постачання антиретровірусних пре - паратів, проведення інформаційно-просвітницької роботи та вирішення питання безкоштовного забезпечення дітей, народжених ВІЛ -позитивними жінками, адаптованими молочними сумішами. Це дозволить ефективніше протидіяти поширенню ВІЛ та туберкульозу в Україні.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, СНІД, туберкульоз, програми охорони здоров'я, епідеміологічний нагляд, антиретровірусна терапія (АРТ), замісна підтримувальна терапія, інфекційні захворювання, державна стратегія.



Zaporozhian Larisa Petrivna Candidate of Geographical Sciences, Associate Professor of the Department of Public Health and Health Care Management, Ternopil National Medical University named after I. Ya. Gorbachevskii, Ministry of Health of Ukraine

Samkova Yulia Petrivna, 2nd year student of higher education, specialty 229 "Public Health", Faculty of Medicine, Ternopil National Medical University named after I.Ya. Gorbachev, Ministry of Health of Ukraine

Fesh Myroslava Stepanivna, Associate Professor of the Department of Social Medicine, Economics and Health Care Organization, Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi

DEVELOPMENT OF STRATEGIC DEVELOPMENT PROGRAMS IN THE FIELD OF COMBATING TUBERCULOSIS AND HIV INFECTION

Abstract

The main aspects of the development of strategic development programs in the field of combating tuberculosis and HIV infection have been researched and analyzed. The spread of HIV infection in Ukraine is considered, including statistical data on morbidity and mortality. Special attention was paid to the analysis of the main routes of HIV transmission, among which the sexual route dominates, accounting for 65.6% of new cases. The role of key risk groups, such as people who inject drugs, sex workers and men who have sex with men, in the spread of infection is considered. International experience and recommendations, in particular the goals of the UN and WHO, were also studied, and strategic goals for Ukraine aimed at reducing morbidity and mortality from HIV and tuberculosis were identified. Developed programs include measures for prevention, early detection and treatment, as well as measures to ensure equal access to health services for all segments of the population. The work emphasizes the need to improve the legal framework, ensure an even supply of antiretroviral drugs, carry out information and educational work, and resolve the issue of free provision of adapted milk formulas to children born to HIV-positive women. This will make it possible to more effectively combat the spread of HIV and tuberculosis in Ukraine.

Key words: HIV infection, AIDS, tuberculosis, health care programs, epidemiological surveillance, antiretroviral therapy (ART), replacement maintenance therapy, infectious diseases, state strategy



Постановка проблеми. Україна є одним з лідерів серед країн Східної Європи та Центральної Азії за поширенням ВІЛ-інфекції. З 1987 по 2020 рік в Україні зареєстровано понад 350 тисяч випадків ВІЛ-інфекції, зокрема майже 120 тисяч випадків СНІДу та понад 50 тисяч смертей, пов'язаних зі СНІДом. Під медичним наглядом перебуває майже 240 тисяч ВІЛ-позитивних осіб [1].

Епідемія ВІЛ продовжує поширюватися, особливо через зростання передачі статевим шляхом, що становить 65,6% нових випадків. Ключові групи ризику, такі як люди, що вживають наркотики ін'єкційно, особи, які надають сексуальні послуги за винагороду, та чоловіки, які мають секс із чоловіками, відіграють важливу роль у поширенні інфекції [29].

В умовах реформування системи охорони здоров'я в Україні важливо досягти глобальної мети «95-95-95», яка передбачає, що до 2030 року 95% ВІЛ- інфікованих знатимуть про свій діагноз, 95% з них отримуватимуть лікування, а 95% з тих, хто лікується, матимуть невизначальний рівень вірусного навантаження. Пріоритетом є забезпечення рівного доступу до лікувальних і профілактич - них послуг, особливо для ключових груп ризику.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ВІЛ-інфекції'/туберку- льозу, основні шляхи її поширення та розроблення механізмів запобігання поширенню ВІЛ розглядались у працях багатьох вчених. Серед них І. М. Гриненко [2], В. А. Запорожан, М. Л. Аряєв [4], К .А. Карачарова [5], Л. Монтеньє, Р. Гало [6], В. П. Сорока [8], Я. С. Циганенко [10], А. О. Яковцова [11] та інші.

В. Запорожан і М. Яряєв зазначили, що перші випадки СНІДу були діагностовані в 1981 році у США. Протягом наступних двох років науковці виявили збудника хвороби - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Було з'ясовано перебіг захворювання, основні симптоми, механізм дії вірусу, шляхи інфікування та розроблено методи діагностики ВІЛ у людини [4, с. 51].

У 1983 році французькі вчені під керівництвом Люка Монтеньє з Пастерів - ського інституту в Парижі та американські вчені під керівництвом Роберта Галло з Національного інституту здоров'я офіційно виділили та ідентифікували ВІЛ. З 1987 року масштаби поширення ВІЛ стали глобальними, і сьогодні це становить серйозну загрозу соціально-економічному розвитку багатьох країн, залишаючись однією з головних проблем системи охорони здоров'я [6, с. 12-13].

Як слушно підкреслює А. О. Яковцова, ВІЛ-інфекцію/СНІД вважають першою глобальною епідемією в історії людства, оскільки вона поширена у країнах на всіх континентах [11, с. 24]. Немає жодної країни, де б не реєструвалися випадки ВІЛ-інфекції. Боротьба з поширенням ВІЛ/СНІДу є одним з найважли - віших напрямків політики у сфері охорони здоров'я та безпеки у світі.

Постановка мети. Метою статті є створення програм стратегічного розвитку для боротьби з ВІЛ-інфекцією та туберкульозом, а також визначення основних напрямків діяльності для подальшого запобігання їх поширенню.

Виклад основного матеріалу. Генеральний директор ВООЗ Тедрос Гебрейесус зазначив, що ВІЛ-інфекція/СНІД є глобальною проблемою, яка потребує значних політичних, людських та фінансових ресурсів для боротьби [7, с. 19 -20]. Багато країн об'єднують свої зусилля та надають фінансову допомогу найбільш постраждалим та економічно слабким країнам, щоб ефективніше протидіяти поширенню ВІЛ.

За оцінками ВООЗ та ЮНЕЙДС, Україна займає одне з перших місць у Європейському регіоні за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. Протидія ВІЛ-інфекції/ туберкульозу є одним з пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я та соціального розвитку. Станом на 1 квітня 2024 року, під медичним наглядом перебувало 157 139 людей, які живуть з ВІЛ, що становить 383,3 на 100 000 населення. Найвищий рівень поширеності ВІЛ-інфекції зафіксований в Одеській (1104,2), Дніпропетровській (948,9), Миколаївській (749,5) областях та у місті Київ (643,1) [3]. Порівняно з першим кварталом 2023 року, диспансерна група в Україні майже не змінилася, але в деяких областях спостерігається негативний приріст (рис. 1).

Рис. 1. Поширеність ВІЛ-інфекції, за даними медичного нагляду, у регіонах України на 100 000 населення станом на 01.04.2024 [3]

За даними СЕМ, за перші три місяці 2024 року обсяги тестування на ВІЛ зросли на 40% порівняно з аналогічним періодом 2023 року, досягнувши 674 088 тестів, здебільшого завдяки швидким тестам (+73%). Однак кількість виявлених ВІЛ-позитивних осіб знизилася на 2% (швидкими тестами - на 4%).

Збільшення обсягів тестування відбулося переважно не серед ключових груп, а серед дорослих з симптомами, які звернулися за медичною допомогою, та серед осіб, які обстежувалися за власною ініціативою. Також у 6,8 разів зросла кількість тестувань серед призовників та абітурієнтів військових закладів, з яких 89% були обстежені швидкими тестами [9].

У першому кварталі 2024 року показник обстеження за ініціативою медичного працівника (ІМП) зріс на 47,4%, досягнувши 179 708 осіб (порівняно з 121 927 у першому кварталі 2023 року). Зростання відбулося у всіх регіонах, крім Сумської (-14,0%), Донецької (-18,9%) та Закарпатської (-62,1%) областей. Проте кількість виявлених ВІЛ-позитивних осіб знизилася на 1% по країні, причому за допомогою швидких тестів цей показник знизився на 4%. Найбільше зниження виявлених випадків спостерігалося у Львівській (-72,9%), Закарпатській (-63,6%), Миколаївській (-50,7%) та Чернігівській (-45,0%) областях.

Кількість тестувань зросла в усіх областях, крім Донецької. Найбільший приріст тестувань зафіксовано в Полтавській (у 2,3 рази), Житомирській (у 2,2 рази), Чернігівській (+99,0%) та Рівненській (+95,3%) областях.

Загальна результативність тестування на ВІЛ-інфекцію по країні склала 0,54% (порівняно з 0,76% у першому кварталі 2023 року). На рівні областей цей показник варіюється від низьких у Луганській (0,04%), Тернопільській (0,15%) та Рівненській (0,19%) до найвищих у Одеській (1,0%) та Харківській (0,99%) областях.

Протягом поточного періоду 2024 року виявлено та офіційно зареєстровано 2756 випадків ВІЛ-інфекції (6,7 на 100 000 населення). Найвищі показники захворюваності зафіксовані у Дніпропетровській (18,8), Одеській (15,2), Київській (10,6), Кіровоградській (10,4) та Чернігівській (9,3) областях.

Показник захворюваності за перші три місяці 2024 року на 6% менший порівняно з аналогічним періодом 2023 року. Зниження спостерігається в 9 областях, найбільше в Одеській (-26%), Тернопільській (-25%), Миколаївській (-25%) та Дніпропетровській (-21%) областях [3].

Найбільше випадків ВІЛ-інфекції було зареєстровано серед осіб віком 30-49 років (68,9%). Більшість нових випадків ВІЛ-інфекції були діагностовані у чоловіків (64,7%). В середньому в Україні щодня реєструється 30 випадків ВІЛ - інфекції, 8 випадків СНІДу та 4 смерті від хвороб, пов'язаних зі СНІДом.

Переважна більшість випадків інфікування ВІЛ відбувається статевим шляхом (79,0%), хоча парентеральний шлях інфікування через вживання наркотиків залишається актуальним (20,3%). Порівняно з першим кварталом 2023 року (73,9%), спостерігається тенденція до зростання частки статевого шляху передачі.

ООН та її структури, зокрема, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), відіграють важливу роль у боротьбі з ВІЛ/СНІДом. У 2000 році ООН прийняла вісім глобальних Цілей Розвитку Тисячоліття, серед яких була боротьба з ВІЛ/СНІДом. Завдяки зусиллям світової спільноти вдалося досягти певних успіхів у стримуванні епідемії ВІЛ/СНІД.

Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), заснована у 1994 році, проводить масштабну та координовану боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІД. Її діяльність спрямована на забезпечення доступності антиретровірусної терапії (АРТ) для всіх ВІЛ-позитивних пацієнтів, залучення міжнародних інвестицій у країни з низьким та середнім рівнем доходу, а також інтеграцію програм з профілактики та лікування ВІЛ/СНІД [1].

ЮНЕЙДС отримує значне фінансування завдяки підтримці організацій- співзасновників, таких як Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Дитячий фонд ООН, Всесвітня продовольча програма, Програма розвитку ООН, Фонд ООН в області народонаселення (ЮНФПА), Управління ООН з наркотиків і злочинності, Комітет ООН у справах жінок, ЮНЕСКО, ВООЗ та Світовий банк. Завдяки цій підтримці, ЮНЕЙДС вдалося вдвічі знизити кількість нових випадків інфікування ВІЛ у 26 країнах до 2020 року порівняно з 2001 роком.

Міжнародний дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), створений у 1946 році, відіграє важливу роль у лікуванні ВІЛ/СНІДу серед дітей, забезпечуючи доступ до антиретровірусної терапії (АРТ). ЮНІСЕФ співпрацює з багатьма державними та неурядовими організаціями для надання необхідної допомоги ВІЛ -позитивним дітям.

Світовий банк, заснований у 1944 році, надає значну фінансову і технічну допомогу країнам, що розвиваються, у боротьбі з ВІЛ/СНІДом. У 2019 році він виділив 427 мільйонів доларів США на заходи боротьби з ВІЛ/СНІДом, фінан - суючи зміцнення систем охорони здоров'я, поліпшення здоров'я матері і дитини, а також програми з профілактики та лікування інфекційних і неінфекційних захворювань [6, с. 15].

Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, створений у 2002 році, щорічно інвестує близько 4 мільйонів доларів США в програми боротьби з цими захворюваннями у понад 140 країнах. В Україні за кошти Глобального фонду реалізуються профілактичні програми та заходи з лікування ВІЛ-інфікованих.

Всесвітня кампанія проти СНІД є одним з головних партнерів ЮНЕЙДС у досягненні цілей стратегії «лікування-15», яка спрямована на забезпечення доступу до сучасної АРТ.

Я. С. Циганенко зазначає, що міжнародна організація СНІД, турбота, освіта, підготовка (АСЕТ), заснована у 1988 році, працює у понад 20 країнах світу, надаючи освіту з питань ВІЛ/СНІДу та фінансову підтримку для догляду за ВІЛ - позитивними пацієнтами та представниками ключових груп ризику [10, с. 41-42].

У рамках виконання Цілей сталого розвитку ООН та Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Україна визначила протидію захворюванням, які негативно впливають на соціально-демографічний та економічний розвиток країни, як один з ключових пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я. Це стосується таких захворювань, як туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусні гепатити В і С та інші інфекційні хвороби.

Ці захворювання формують основний тягар інфекційних хвороб в Україні, призводять до серйозних наслідків для здоров'я населення, впливають на якість і тривалість життя, сприяють втраті працездатності та передчасній смертності. Вони також мають значний вплив на епідемічну ситуацію в Європейському регіоні.

Для вирішення цих проблем на державному рівні було визначено довгострокові пріоритети та сформовано державну політику у сфері протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1415-р було схвалено відповідну Державну стратегію [7].

Ця стратегія передбачає врегулювання низки питань у сфері діагностики, лікування та профілактики зазначених захворювань. Впровадження сучасних підходів до надання медичних послуг людям, які живуть з ВІЛ, хворим на туберкульоз та вірусні гепатити, потребує оновлення та удосконалення норматив - ної бази відповідно до міжнародних стандартів, оптимізації лабораторних закладів, залучення наукових структур та установ, надання комплексних послуг пацієнтам з ключових груп ризику, впровадження міжсекторального підходу, створення ефективної системи епідеміологічного нагляду, впровадження інформаційних систем охорони здоров'я, розробку нових моделей фінансування та підготовку медичних кадрів.

Головною метою Стратегії є подолання епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та вірусних гепатитів, покращення якості і тривалості життя, а також зменшення рівня захворюваності, інвалідизації та смертності. Це буде досягнуто шляхом створення ефективних та інноваційних систем надання якісних і доступних послуг з профілактики, діагностики, лікування, догляду та підтримки.

Цілі реалізації Стратегії базуються на ключових принципах (рис. 2).

Рис. 2. Принципи реалізації Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року [7]

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1415-р, Стратегія включає три стратегічні цілі:

Зменшення захворюваності на ВІЛ та зниження смертності від хвороб, зумовлених СНІДом. Ця ціль ґрунтується на Політичній декларації з питань ВІЛ/СНІДу «Прискореними темпами до активізації боротьби з ВІЛ та припинення епідемії СНІДу до 2030», прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 7 червня 2016 року.

Зменшення нових випадків вірусних гепатитів, включаючи хронічні, та скорочення смертності, зумовленої вірусними гепатитами. Ця ціль базується на Глобальній стратегії сектору охорони здоров'я ВООЗ з вірусного гепатиту «На шляху до ліквідації вірусних гепатитів».

Зниження захворюваності та смертності від туберкульозу. Ця ціль базується на Глобальній стратегії ВООЗ з ліквідації туберкульозу до 2035 року.

Оперативні цілі стратегії

Стратегічна ціль 1: Зменшення захворюваності на ВІЛ та зниження смертності від хвороб, зумовлених СНІДом.

Запобігання новим випадкам інфікування ВІЛ:

o Забезпечити доступ ключових груп населення до комплексних

профілактичних послуг на рівні громад, використовуючи державні та місцеві бюджети.

Досягти ліквідації передачі ВІЛ від матері до дитини.

o Впровадити програми громадського здоров'я для інформування

загального населення, підлітків і молоді, а також навчання професійних та пріоритетних груп.

o Забезпечити доступність замісної підтримувальної терапії, зокрема в

місцях позбавлення волі.

o Надати ключовим групам населення доступ до медикаментозної

доконтактної профілактики ВІЛ.

o Унеможливити інфікування ВІЛ під час медичної допомоги,

включаючи переливання крові та трансплантацію органів.

o Забезпечити надання послуг медикаментозної постконтактної

профілактики ВІЛ для всіх, хто її потребує.

Удосконалення системи виявлення випадків ВІЛ-інфекції:

o Підвищити обізнаність населення про їх ВІЛ-статус.

o Забезпечити повне охоплення тестуванням на ВІЛ хворих на

туберкульоз, клієнтів програм замісної підтримувальної терапії та ключових груп населення.

o Гарантувати повне охоплення тестуванням на ВІЛ серед вагітних

жінок та їхніх партнерів.

o Розширити доступність тестування на ВІЛ через збільшення кількості

закладів, залучення аптек, проведення тестувань у спільнотах та популяризацію самостійного тестування.

o Забезпечити раннє виявлення ВІЛ у всіх дітей, народжених від

матерів, які живуть з ВІЛ.

o Гарантувати якість лабораторних послуг, впроваджуючи моніторинг

якості медичних виробів для діагностики ВІЛ, розробку ефективних діагностичних алгоритмів та програм зовнішньої оцінки якості.

Оперативна ціль 3: Забезпечення всебічного доступу до лікування ВІЛ - інфекції.

Розширення антиретровірусної терапії (АРТ):

o Розширити доступ до АРТ до повного задоволення потреб.

o Починати АРТ одразу після встановлення діагнозу та якомога

швидше.

o Забезпечити доступ до нових препаратів за кращими міжнародними

практиками та налагодити безперебійне їх постачання.

o Забезпечити своєчасний та ефективний моніторинг лікування,

контроль побічних реакцій, лікування опортуністичних інфекцій та інших соматичних станів.

o Розвивати та впроваджувати систему нагляду та профілактики

розвитку резистентних форм ВІЛ.

o Забезпечити ефективність лікування та досягнення невизначального

рівня вірусного навантаження.

o Забезпечити доступ до профілактичного лікування туберкульозу для

осіб, які живуть з ВІЛ [7].

Ключові індикатори ефективності реалізації стратегічної цілі 1 Стратегії представлено у табл. 1.

Таблиця 1 Індикатор ефективності реалізації стратегічної цілі 1 [7]

Індикатор	Цільове значення 2025 року	Цільове значення 2030 року
Зниження рівня смертності від хвороб, зумовлених СНІДом, на 100 000 населення, від показника смертності за підсумками 2015 року, відсотків	50	90
Відсоток осіб, що знають про свій ВІЛ-статус, від оціночної кількості осіб, які живуть з ВІЛ	90	95
Відсоток осіб, які живуть з ВІЛ, що отримують антиретровірусну терапію, від осіб, що знають про свій ВІЛ- статус	90	95
Відсоток осіб, які живуть з ВІЛ та отримують антиретровірусну терапію, у яких досягнуто вірусної супресії, від осіб, що отримують антиретровірусну терапію	94	95
Частота передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, відсотків	< 2	< 2
Охоплення представників кожної з ключових груп населення комплексними послугами з профілактики, від оціночного числа, відсотків	80	90
Охоплення замісною підтримувальною терапією, від оціночного числа осіб, що вживають опіоїди ін'єкційно та мають залежність, відсотків	15	40

З 2019 року в Україні відсутня загальнодержавна програма боротьби з поширенням ВІЛ/СНІДу. Аналіз попередніх програм виявив кілька проблем:

Низький рівень поінформованості населення: особливо в сільській місцевості, де зростає кількість випадків ВІЛ серед соціально благополучних верств населення.

Недостатнє охоплення профілактичними програмами: вони не впроваджені в усіх навчальних закладах, що працюють з молоддю.

Юридичне законодавство: чинні закони з питань ВІЛ/СНІДу не відповідають сучасним потребам боротьби з епідемією.

Наркотики: нестача зусиль правоохоронних органів у боротьбі з незаконним обігом наркотиків призводить до збільшення кількості людей, які вживають наркотики.

Фінансування: державний бюджет не виділяє достатньо коштів на програми боротьби з ВІЛ/СНІД.

Забезпечення препаратами: антиретровірусні препарати постачаються нерівномірно, що змушує ВІЛ-позитивних пацієнтів часто відвідувати медичні заклади та збільшує їхні витрати.

Інформаційно-просвітницька робота: недостатньо фінансуються заходи з інформування населення про ВІЛ/СНІД.

Молочні суміші: під час медичної реформи не вирішено питання безкоштовного забезпечення дітей, народжених ВІЛ -позитивними жінками, адаптованими молочними сумішами.

Профілактична робота: недостатня профілактика серед ключових груп ризику. Цю роботу переважно виконують громадські організації через недостатнє державне фінансування.

Нерівний доступ до АРТ: не всі ВІЛ-інфіковані пацієнти мають рівний доступ до антиретровірусної терапії, лабораторних досліджень та медичної допомоги. Програму медичних гарантій уклали лише 10 закладів охорони здоров'я області.

Недоліки в рамках пакету медичних послуг: відсутність логістичного супроводу в розподілі антиретровірусних препаратів, моніторингу та оцінки епідемічної ситуації з ВІЛ, що призводить до додаткового навантаження на фахівців і недооцінки ситуації з ВІЛ/СНІД в області [8, с. 30-32].

На жаль, існує багато проблем, які перешкоджають ефективному запобіганню поширенню ВІЛ/СНІДу та наданню якісної допомоги людям, що живуть з ВІЛ. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1415-р, була затверджена Державна стратегія у сфері протидії ВІЛ - інфекції/туберкульозу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року. Міністерство охорони здоров'я України рекомендувало регіонам розробити та затвердити трирічні плани заходів для реалізації цієї стратегії.

Нижче наведемо основний план заходів з реалізації Стратегії в області, що включає три стратегічні цілі:

Зменшення рівня захворюваності на ВІЛ та зниження рівня смертності від хвороб, спричинених СНІДом.

Зменшення нових випадків вірусних гепатитів, зокрема хронічних, та зниження смертності, спричиненої вірусними гепатитами.

Зниження захворюваності та смертності від туберкульозу.

Для ефективної боротьби з ВІЛ/СНІДом необхідно реалізувати такі програми:

програми поширення презервативів: пропаганда та поширення презерва- тивів, які при правильному використанні знижують ризик статевої передачі ВІЛ до 94%;

програми «Зниження шкоди»: включають розповсюдження голок і шприців, впровадження замісної підтримувальної терапії, консультування і тестування на ВІЛ, антиретровірусну терапію та профілактику, інформаційно-просвітницьку роботу, діагностику та лікування вірусних гепатитів і туберкульозу;

програми «Поведінкові втручання»: адресне інформування через Інтернет, аутріч-робота, соціальний маркетинг, спрямовані на підвищення рівня поінфор - мованості та зниження ризикованої поведінки;

програми добровільного консультування і тестування на ВІЛ: забезпечують безперешкодний доступ до тестування, використовуючи швидкі (експрес) тести;

програми лікування, догляду та підтримки при ВІЛ-інфекції: спрямовані на забезпечення антиретровірусної терапії для всіх ВІЛ-позитивних пацієнтів;

програми профілактики та лікування опортуністичних інфекцій: включають заходи з профілактики та лікування туберкульозу, пневмоцистної пневмонії, мікобактеріальних інфекцій і вірусних гепатитів;

охорона репродуктивного та сексуального здоров'я: ВІЛ-позитивні люди та люди з ключових груп ризику повинні мати можливість вести повноцінне статеве життя та доступ до репродуктивних послуг.

Крім того, необхідно реалізовувати заходи для зниження рівня стигми і дискримінації, запобігання насильству та розширення прав і можливостей спільнот. Законодавча база з питань ВІЛ-інфекції та СНІДу повинна бути систематизована та відповідати міжнародним і європейським стандартам.



Висновки

Узагальнюючи результати дослідження з розроблення програм стратегічного розвитку у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції, можна зробити кілька важливих висновків. По-перше, аналіз поширення ВІЛ-інфекції в Україні виявив суттєве збільшення захворюваності та смертності, що вимагає впровадження комплексних і системних заходів для контролю епідемії. Значну роль у поширенні ВІЛ відіграють ключові групи ризику, такі як люди, що вживають наркотики ін'єкційно, особи, які надають сексуальні послуги за винагороду, та чоловіки, які мають секс із чоловіками.

Розроблені стратегічні програми повинні включати профілактичні заходи, раннє виявлення та лікування, а також забезпечення рівного доступу до медичних послуг для всіх верств населення.

Необхідно також удосконалити юридичну базу, забезпечити рівномірне постачання антиретровірусних препаратів, провести широкомасштабну інформа - ційно-просвітницьку роботу та вирішити питання безкоштовного забезпечення дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, адаптованими молочними сумішами. Міжнародний досвід і рекомендації, такі як цілі ООН та ВООЗ, мають бути враховані для формування ефективних стратегій на національному рівні. Ці заходи дозволять знизити захворюваність і смертність від ВІЛ та туберкульозу, покращити якість і тривалість життя пацієнтів, а також зменшити соціально - економічні наслідки цих захворювань для країни.



Література

В Україні - найбільше поширення ВІЛ серед країн Європи і колишнього СРСР. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2009/11/25/34122/ (дата звернення: 23.01.2024).

Гриненко, І. М. (2019). Проблеми та перспективи впровадження стратегічних програм у сфері протидії туберкульозу в Україні. Журнал епідеміології та інфекційних хвороб, 3, 30-35.

Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні станом на 01.04.2024. URL: https://phc.org.ua/ kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu (дата звернення: 23.01.2024).

Запорожан, В. А., Аряєв, М. Л. (2019). Аналіз ефективності державних програм з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні. Український медичний часопис, 6, 50-56.

Карачарова, К. А. (2020). Розробка програм стратегічного розвитку системи охорони здоров'я України в контексті протидії ВІЛ-інфекції. Український журнал клінічної та лабораторної медицини, 1, 45-50.

Монтеньє, Л., Гало, Р. (2021). Історичний розвиток програм стратегічного розвитку у сфері протидії ВІЛ/СНІДу в Україні. Медичний вісник, 1, 12-18.

Про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції'/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року. Розпорядження Кабінету міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1415-р URL: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z- vilsnidu (дата звернення: 23.01.2024).

Сорока, В. П. (2021). Сучасні підходи до розробки стратегічних програм у сфері охорони здоров'я: досвід протидії ВІЛ/СНІДу. Медичні науки, 2, 28-34.

Україна є лідером серед країн Європи із поширення ВІЛ-інфекції - МОЗ. URL: https:// www.ukrinform.ua/rubric-society/2589540-ukraina-e-liderom-sered-krain-evropi-iz-posirenna- vilinfekcii-moz.html (дата звернення: 23.01.2024).

Циганенко, Я. С. (2018). Вплив міжнародних програм на розвиток стратегій боротьби з туберкульозом в Україні. Вісник соціальної медицини та організації охорони здоров'я України, 3, 40-45.

Яковцова, А. О. (2020). Інноваційні методи профілактики та лікування ВІЛ-інфекції в Україні. Проблеми здоров 'я та медицини, 4, 22-27.



References

Ukraine has the highest prevalence of HIV among the countries of Europe and the former USSR. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2009/11/25/34122/ (access date: 01/23/2024).

Grynenko, I. M. (2019). Problems and prospects of implementation of strategic programs in the field of tuberculosis control in Ukraine. Journal of Epidemiology and Infectious Diseases, 3, 30-35.

The epidemic situation of HIV infection in Ukraine as of April 1, 2024. URL: https:// phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu (access date: 23.01.2024).

Zaporozhan, V. A., Aryaev, M. L. (2019). Analysis of the effectiveness of state programs to combat HIV/AIDS in Ukraine. Ukrainian Medical Journal, 6, 50-56.

Karacharova, K. A. (2020). Development of programs for the strategic development of the health care system of Ukraine in the context of combating HIV infection. Ukrainian Journal of Clinical and Laboratory Medicine, 1, 45-50.

Montanier, L., Galo, R. (2021). Historical development of strategic development programs in the field of combating HIV/AIDS in Ukraine. Medical Bulletin, 1, 12-18.

On the approval of the State Strategy in the field of combating HIV infection/AIDS, tuberculosis and viral hepatitis for the period up to 2030. Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 27, 2019 No. 1415 URL: https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika- z-vilsnidu (date of application: 01/23/2024).

Soroka, V. P. (2021). Modern approaches to the development of strategic programs in the field of health care: the experience of combating HIV/AIDS. Medical Sciences, 2, 28-34.

Ukraine is the leader among European countries in the spread of HIV infection - Ministry of Health. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2589540-ukraina-e-liderom-sered-krain-evropi- iz-posirenna-vilinfekcii-moz.html (access date: 23.01.2024).

Tsyganenko, Ya. S. (2018). The impact of international programs on the development of tuberculosis control strategies in Ukraine. Bulletin of social medicine and health care organizations of Ukraine, 3, 40-45.

Yakovtsova, A. O. (2020). Innovative methods of prevention and treatment of HIV infection in Ukraine. Problems of health and medicine, 4, 22-27.

Размещено на Allbest.ru/

...