Вплив раннього втручання на прогнозування когнітивних здібностей у дітей із мовленнєвою затримкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив раннього втручання на прогнозування когнітивних здібностей у дітей із мовленнєвою затримкою

Сорока Лілія Володимирівна лікар-невролог дитячий, КНП ОДЛ ЗОР; Орос Михайло Михайлович доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії, ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Анотація

Розвиток мовленнєвої функції найбільш активний у дітей першого року життя. Він залежить від процесів дозрівання в структурах головного мозку. Для формування мовленнєвої функції важливим є розвиток і диференціювання нейронів у скронево-тім'яно-потиличній ділянці, в центрах Брока і Верніке. У процесі розвитку посилюється синаптогенез, розвиваються асоціативні зв'язки. У віці 3 років процеси синаптогенезу гальмуються в проєкційних ділянках, і до 7 років - в асоціативних. З огляду на це, важливим є розвиток мовленнєвої функції в дошкільному періоді.

Метою дослідження було розглянути розвиток мовленнєвих порушень та інтервенційні програми, які спрямовані на їх корекцію. Здійснено узагальнення та аналіз наукових публікацій за темою дослідження. Для пошуку літературних джерел використовувалися бази даних та пошукові системи, зокрема PubMed та Google Scholar, за ключовими словами з теми дослідження. Мовленнєві порушення можуть проявлятись у вигляді алалії, афазії, дизартрії, дислексії, дислалії, заїканні. Причинами мовленнєвих порушень можуть бути біологічні й соціально-психологічні фактори. Біологічні чинники пов'язують із внутрішньоутробною гіпоксією плода або процесами, які під час пологів або в перші дні після народження стали причиною органічного ураження мовленнєвих ділянок.

Соціальні фактори фахівці пов'язують із вихованням, участю батьків, педагогів у розвитку мовлення. Педагогічна занедбаність часто стає причиною відставання в комунікації, що зумовлює погану адаптацію дітей до навчання, створює труднощі в поведінковій і емоційній сфері. Раннє втручання є важливим для корекції мовленнєвої дисфункції, саме корекції на довербальному рівні, коли не зруйновані асоціативні зв'язки і є висока нейропластичність. Розглянувши чинники розвитку мовленнєвої дисфункції та інтервенційні програми, можна зробити висновки, що раннє втручання є вкрай важливим для успішної корекції мовленнєвих порушень.

Ключові слова: інтервенційні програми, раннє втручання, психологічна підтримка, когнітивний розвиток, виховні стратегії, нейропсихологічна адаптація, корекційна педагогіка.

Abstract

The effect of early intervention on the prediction of cognitive abilities in children with speech delay

Soroka Liliia Volodymyrivna Pediatric Neurologist, Transcarpathian Regional Children's Hospital; Oros Mykhaylo Mykhailovych Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Department of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry, SHEI «Uzhgorod National University»

The development of the speech function depends on the maturation processes in the structures of the brain, which is most active in children of the first year of life. Development and differentiation of neurons in the temporal-parietal- occipital region, in Broca's and Wernicke's centers is important for the formation of speech function. In the process of development, synaptogenesis increases, associative connections develop. At the age of 3 years, the processes of synaptogenesis are inhibited in the projection areas, and by the age of 7 - in the associative areas. Therefore, the development of speech function in the preschool period is important. The purpose of our literature review was to consider the development of speech disorders and intervention programs aimed at correcting these disorders. A generalization and analysis of scientific publications on the topic of the study was carried out. To search for literature sources, databases and search engines were used: PubMed and Google Scholar, using key words on the research topic. Speech disorders can manifest in the form of: alalia, aphasia, dysarthria, dyslexia, dyslalia, stuttering. Biological and socio-psychological factors can be the causes of speech disorders.

Biological factors are associated with intrauterine hypoxia of the fetus, or processes that during childbirth or in the first days after birth caused organic damage to the language areas. And experts associate social factors with upbringing, the participation of parents and teachers in the development of speech. Pedagogical neglect is often the cause of a lag in communication, which causes poor adaptation of children to learning, creates difficulties in the behavioral and emotional sphere of the teenager .Early interventions are important for the correction of speech dysfunction, namely correction at the preverbal level, when associative connections are not destroyed and there is high plasticity of neural processes. Having considered the factors in the development of speech dysfunction and intervention programs, we can conclude that early intervention is extremely important for the successful correction of speech disorders.

Keywords: intervention programs, psychological support, cognitive development, educational strategies, neuropsychological adaptation, correctional pedagogy.

Постановка проблеми

Мовлення - є основним інструментом у спілкуванні між людьми, завдяки якому відбувається отримання інформації, її аналіз і передача. Особливості мовленнєвих порушень пов'язані з дозріванням і диференціюванням нейронів кори головного мозку [1]. Перший рік життя - це період активного розвитку й формування синапсів із розвитком асоціативних шляхів, особливо в скронево-тім'яно-потиличній ділянці. У віці 3 років процеси синаптогенезу гальмуються в проєкційних ділянках, і до 7 років - в асоціативних [2]. Фахівці зазначають, що до 5 років у дітей формуються і дозрівають структури головного мозку, які відповідальні за мовленнєву функцію. Відповідно, для корекції мовленнєвих порушень повинно здійснюватися раннє втручання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мовленнєвий розвиток є предметом вивчення багатьох спеціалістів. Для ефективної корекції мовленнєвих порушень важливою є співпраця неврологів, психіатрів, логопедів, психологів та сімейних лікарів. Всебічне обстеження дитини є вирішальним кроком для встановлення причини мовленнєвого порушення, що визначає подальшу тактику раннього втручання з метою відновлення або покращення мовленнєвої функції.

Причини мовленнєвих порушень і методика ранніх втручань розглянуті в роботах таких українських і зарубіжних науковців, як Л. Черніченко, В. Мельник, Д. Шульженко, Л. Лук'яник, О. Чепка, О. Ласточкіна, Р. Призванська, В. Помогайбо, І. Мартиненко, K. Wiefferink, C. Van Beugen, B. Wegener Sleeswijk, E. Gerrits та інших.

У працях фахівців зазначено чинники, які можуть бути причиною мовленнєвих порушень, визначено вплив інфекційних захворювань на центри мовлення й розвиток артикуляційного апарату, дитячого церебрального паралічу й аутизму на відставання мовленнєвої функції.

Метою нашого дослідження було розглянути розвиток мовленнєвих порушень та інтервенційні програми, які спрямовані на корекцію.

Матеріали і методи

Здійснено узагальнення та аналіз наукових публікацій за останні 5 років за темою даного дослідження. Для пошуку літературних джерел використовувалися бази даних та пошукові системи, зокрема PubMed та Google Scholar, за ключовими словами з теми дослідження.

Виклад основного матеріалу

Можливість вільного спілкування є необхідною умовою для гармонійного психічного розвитку дитини. Достатній словниковий запас дає можливість дитині добре висловлювати свої думки й розуміти оточення, що допомагає дитині будувати стосунки з однолітками й дорослими та забезпечує позитивний психологічний розвиток [3]. Під час спілкування з іншими людьми в дитини вдосконалюється мовлення і його практичне використання, що сприяє перебудові психічних процесів і розвитку мислення. Проблема затримки мовлення в дітей пов'язана з багатьма причинами соматичного характеру, коли грубо порушена структурність та цілісність нервової системи, як, наприклад, внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії. Також до зони ризику потрапляють діти, які внутрішньоутробно або при народженні перенесли травми шийного відділу хребта, інфекції. Затримка мовленнєвого розвитку може бути також обумовлена причинами, які важко піддаються діагностиці, зокрема генетичний синдром ламкої X-хромосоми, який є найбільш поширеною причиною порушення розумового розвитку. Дані порушення можуть проявлятися недостатньою функцією пізнання, мови, а також розвитком особистості за аутистичним типом. Причинами мовленнєвих порушень можуть стати й вади розвитку артикуляційного апарату, хронічні отити, епілепсія, ДЦП [2].

Порушення мовленнєвої функції в дітей може розвиватись на тлі збереженого слуху й не зниженого інтелекту, що змінює їх психологічний розвиток [1]. За даними вітчизняних вчених, 23 % дітей мають мовленнєві порушення, зарубіжна література наводить дещо нижчі показники, на рівні - 8-15 % [4]. За даними науковців, 68% дітей із мовленнєвими порушеннями отримують кваліфіковану допомогу після п'яти років, що значно погіршує ефективну корекцію, оскільки в цьому віці пригальмовується диференціація нейронів асоціативних і комунікативних зон головного мозку, знижується синаптогенез [3].

Фахівці зазначають, що розвиток мовлення пов'язаний із соціальним розвитком дитини завдяки основним його функціям: комунікативній і сигніфікативній [5]. Комунікативна функція полягає в тому, що мова виступає засобом спілкування, а недорозвинення мовленнєвої функції є причиною розвитку немовних психічних функцій, таких як затримка в розвитку пізнавальних функцій та порушення сенсорних і рухових функцій [6].

Мовленнєві порушення можуть мати різну природу й бути пов'язаними з органічними ураженнями у відповідних центрах мови - зонах Брока і Верніке, які стосуються сенсорного і моторного компонентів мови. Такі мовленнєві порушення у вигляді алалії виникають при збереженому інтелекті, без порушень слуху і пов'язані з внутрішньоутробними ураженнями мовленнєвих центрів або пошкодженнями внаслідок інфекційних процесів (менінгіт, енцефаліт) у ранньому довербальному періоді. Афазія виникає при втраті зв'язків між мовленнєвими зонами внаслідок травми, розвитку синдрома Ландау-Клеффнера, прогресуванні епілепсії та характеризується повною або частковою втратою сформованого мовлення. Інтелект дитини, який на початку захворювання не порушується, з розвитком афазії знижується [3]. Розвивається порушення імпресивного мовлення, сенсорна алалія. Дизартрії проявляються при пошкодженні моторної зони й характеризуються порушеннями вимови. Частою причиною дизартрії є дитячий церебральний параліч (ДЦП). Насамперед ДЦП - це порушення опорно-рухового апарату, які можуть виникати внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії в моторних зонах кори головного мозку, що поєднується з мовленнєвими порушеннями [4]. Мовленнєві порушення пов'язані з артикуляційними дефектами й супроводжують аутизм і заїкання. Розвиток дислалії зумовлює затримку в розвитку мовлення і причиною можуть бути як органічні ураження відповідних ділянок, так і педагогічна занедбаність. Розлади мовлення в дітей шкільного віку можуть спричиняти значні труднощі в процесі навчання [6]. Дислексія характеризується нездатністю до читання, дискалькулія - нездатністю до елементарних математичних розрахунків, дисграфія - неможливістю опанування навичок письма для цієї вікової категорії [5].

Отже, причини, які викликають мовленнєві порушення, можуть бути пов'язані з біологічними факторами, зокрема органічними ураженнями мовленнєвих ділянок, а також соціально-психологічними чинниками, до яких можна віднести мовленнєву недостатність або депривацію. Мовленнєва депривація може бути пов'язана з опануванням дитиною декількох мов одночасно, недбалим ставленням батьків і педагогів до мовленнєвого розвитку дитини. Якщо розглядати причини мовленнєвих порушень із медичного погляду, можна виокремити їх дві основних причини: екзогенні та ендогенні фактори. Внутрішні чинники впливають на плід і формування мовленнєвих центрів внутрішньоутробно, а також у період виношування, при пологах та в перші дні після народження. Це можуть бути захворювання легень, печінки, нирок, діабет [6].

Психолого-педагогічний підхід, який спрямований на корекцію мовленнєвих порушень, класифікує останні з метою направлення дітей до логопедичних груп [7].

До мовленнєвих порушень, згідно з цією класифікацією, належать:

1. Фонетичні порушення, пов'язані з порушенням вимови декількох звуків, або групи.

2. Фонетико-фонематичні порушення, пов'язані з поєднанням фонетичних порушень і фонематичних процесів, таких як сприйняття, слух.

3. Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - це порушення як відтворення, так і сприйняття мови.

4. Заїкання - це порушення мовлення, яке впливає на комунікативну функцію. Розвиток заїкання пов'язують із неправильним педагогічним підходом, із повторенням за дорослими, а деякі фахівці доводять наявність набору мутантних генів і розглядають генетичну причину [5; 7].

Діагностика затримки мовленнєвого розвитку є важливою в дошкільному віці, оскільки шкільне навантаження, крім комунікативних навичок, потребує розвитку й інших когнітивних здібностей, таких як увага, мислення, комунікація з однолітками. Засвоєння мовлення супроводжується значною активністю дитини. Вивчення досвіду зарубіжних фахівців продемонструвало, що в Нідерландах в дітей із підозрою на розлади мовлення та слуху проводиться комплексна оцінка розумової діяльності, навичок, умінь та поведінкових реакцій. Вивчення та аналіз особливостей дитини, чітке визначення дефектів розумового розвитку є ключовим для обрання тактики терапевтичної допомоги, розробки відповідних програм лікування та реабілітації [6,7].

Для ґрунтовного проведення дослідження необхідно враховувати психосоціальні чинники. Важливим є формування списку запитань, відповіді на які дадуть змогу оцінити поведінку дитини в середовищі родини, закладів дошкільної освіти, а також у публічних місцях. Оцінювання здатності до розуміння й відтворення мови повинно здійснюватися за стандартизованими методами, які виключають наявність суб'єктивного підходу [8].

Вагомим критерієм для аналізу мовлення дитини є експресія, яка повинна контролюватися протягом двох років.

За результатами деяких досліджень, хлопчики мають більший ризик затримки розвитку мовлення. Щодо гендерних особливостей, то оприлюднені результати дослідження продемонстрували, що порушення в центрі мовлення та центрі слуху фіксувалися в хлопчиків на 10 місяців раніше, ніж у дівчат. Через глобалізацію формується велика кількість сімей, у яких спілкуються кількома мовами. Це може впливати на сприйняття мови дітьми, проте достатніх даних щодо впливу двомовності на затримку розвитку мовлення немає [9].

Мовлення аналізується за двома критеріями: здатність до його вираження та сприйняття. Є кілька варіантів тестів, розроблених для оцінки мовленнєвої функції, зокрема CELF, тест Шліхтінга, оцінює здатність до розуміння мови (брати участь у даному тесті можуть діти віком 2-7 років) або тест Шліхтінга на відтворення мови (оцінює здатність будувати складні речення зі слів) [5; 9].

Для діагностики порушень, пов'язаних із поведінкою, таких як аутистичний тип особистості, дефіцит уваги, порушена зосередженість, необхідна оцінка психіатра. Якщо були свідчення про серйозні емоційні порушення, але їх не було підтверджено психіатром, психолог визначав це як розлад поведінки. Оцінка когнітивних функцій здійснювалась у межах тесту SON-R [5; 9; 10].

До порушень, які стосувалися соматичного здоров'я, належать такі, як провідникова приглухуватість, наявність порушення дрібної та грубої моторики, а також порушення, отримані внаслідок пологів, неврологічний дефіцит, наявність генетичних синдромів тощо. Інноваційним підходом стало те, що до критеріїв відбору пацієнтів-учасників були включені ті, які відповідали критерію «багатомовність». Дослідники поділили дітей на 2 групи. До першої групи належали ті, хто мав підтверджений порушений мовленнєвий розвиток. Друга група складалася з тих, хто мав супутні порушення розвитку, окрім порушення мовленнєвих функцій. Було встановлено, що в дітей з ізольованим порушенням мовлення не страждала розумова функція та не було зафіксовано розладів поведінки. Що стосується дітей із супутніми патологіями, їхня мовленнєва функція була значно порушеною. Дослідниками було вирішено поділити учасників на дві субгрупи: за розладами відтворення мови та за розладами сприйняття мови. За результатами даного дослідження було встановлено, що в 13 % учасників не було виявлено порушень мовлення. Дві третини дітей мали порушення мовлення та супутні патології [9; 11].

Для успішного лікування й корекції розладів мовлення важливими є поняття нейропсихологічної адаптації. Діти з мовленнєвими порушеннями потребують інклюзивної системи освіти. З огляду на результати наведеного вище дослідження, постає питання про освіту дітей, які мають як мовленнєві порушення, так і порушення загального нейрофізичного розвитку [9].

При нейропсихологічній адаптації дитини педагогам необхідно враховувати, що в даних дітей часом може бути стійке порушення розуміння. Водночас їм важко висловити свою думку, свої бажання, що може зумовлювати виникнення в них пригніченого стану, особливо коли вони стикаються з нерозумінням їх оточенням [8]. Окрім присутності логопеда, завдання якого контролювати засвоєння дитиною артикуляційних навичок, необхідна ще й присутність соціального педагога та психолога, які вчасно можуть помітити порушення в комунікації дитини. Сьогодні значно поширились такі розлади, як гіперактивність та дефіцит уваги, що також може мати місце в дітей із порушенням мовленнєвих функцій. Основними симптомами цих розладів є порушення функції самоконтролю [10].

Розвиток мовлення саме в дошкільному віці є найактивнішим, саме в цей період дитина проявляє цікавість до звукових форм, вона формує нові слова в ігровій формі. У дослідженнях Л. Соловйової, яка вивчала розвиток мовлення у двох групах дітей із порушеннями, зазначено, що перша група дітей із затримкою мовлення мала низьку пізнавальну активність, не ставила запитань, мовлення було повільне. До другої групи входили діти, які ставили багато запитань, але вони звертали увагу на несуттєві деталі. У таких дітей був обмежений словниковий запас, вони не були здатні до аналізу отриманої інформації та в них переважала позаситуативно-пізнавальна форма спілкування [11].

Соціально-психологічні фактори мають також вирішальне значення для формування й розвитку мовлення. Стрес, його тривалість, вік, у якому дитина знаходилась під впливом стресового фактора, оточення дитини - усе це також може мати значний вплив на розвиток мовлення. Важливу роль для успішної корекції мовленнєвих порушень буде мати комплексний підхід зі створенням сприятливих умов [12].

Викликати занепокоєння у фахівців повинні перші прояви недостатнього розвитку мовлення: поява першого лепету у 8-9 місяців, неможливість вимовляти прості слова в 1,5 роки, відсутність 20 слів у словниковому запасі у 2,5 роки та неможливість будувати прості фрази після 3 років [13].

Розлади мовлення можуть бути «первинними», якщо вони не мають відомої етіології, і «вторинними», якщо вони виникають на тлі аутизму, порушення слуху, поведінкових чи емоційних неврологічних розладів. Первинні порушення мовлення можуть проявлятись у змінах фонології (схемі звуків, які використовує дитина), словниковому запасі (слова, які дитина може вимовити та зрозуміти), граматиці (спосіб, яким побудоване мовлення), морфології (значущі зміни слів для сигналізації) [9].

Первинні розлади мовлення можуть впливати на шкільну успішність дитини. У дослідженнях закордонних фахівців стверджується, що 2 з 30 учнів класу з первинними мовленнєвими порушеннями мають проблеми й у поведінковому й емоційному розвитку, що може бути причиною тривалих проблем. Це труднощі в навчанні, спілкуванні, пошуку роботи в майбутньому. Прояви первинних і вторинних розладів мовлення збігаються, і впровадження інтервенційних програм із метою корекції мовленнєвих порушень мають спільні риси. Фахівці зазначають важливість зосередження на елементах мовленнєвої системи - розвитку уваги й сприйняття. Дослідники наводять інформацію про різноманітні практики, які спеціально розроблені для сприяння розвитку мовлення й усунення перешкод для участі в житті суспільства [10]. Інтервенційні програми можуть здійснюватися професійною групою за участю логопедів удома, дошкільних закладів освіти або в спеціалізованих закладах. При прямому втручанні діти отримують індивідуальну терапію, а при груповій інтервенції діти отримують користь від спілкування й взаємодії один з одним [14]. Поздовжнє дослідження, здійснене психологами Хмельницького університету із застосуванням програми раннього втручання «Ловас», продемонструвало, що в дітей з аутизмом, які займалися за програмою раннього втручання з поведінковим лікуванням «один на одного», покращились інтелектуальні показники [11; 14]. Непрямі інтервенційні програми є більш професійними, оскільки передбачають участь професіоналів (психологів, логопедів) при взаємодії з батьками. Непряма інтервенція здійснюється й при навчанні логопедами вихователів садочків і вчителів навичкам, які б допомогли максимізувати комунікативне середовище дитини та посилити комунікацію. При впровадженні таких програм навчання батьків є основною частиною втручань, при яких зосереджуються на спільній діяльності й увазі [14]. У роботі з молодшими дітьми активну участь беруть батьки. Багато моделей втручання спрямовані на поведінку, зокрема як раннє втручання застосовують гру для покращення мовлення [10]. В описаній корегувальній терапії спеціаліст-терапевт заохочує дитину обдумувати те, що вона чує, а потім обговорювати це. Іноді може бути запропонований інший підхід, коли дитина повинна давати свої судження на основі її внутрішніх граматичних орфонологічних знань [10]. Фахівці зазначають, що процес формулювання судження збільшує шанси дитини змінити своє мовлення [8]. Важливою є тривалість інтервенційних програм, яка залежить від складності мовленнєвих розладів, віку. За даними дослідників, короткочасні втручання зазвичай пропонують у «блоках» лікування, як правило, раз на тиждень протягом шеститижневого періоду. Потім програму повторюють залежно від прогресу дитини. В інших випадках, особливо в школах, втручання можуть проводитися щодня протягом більш тривалого періоду [10; 14]. Хмельницькі фахівці зазначають, що ранні втручання, які сприяють корекції поведінкових порушень, покращують мовленнєву функцію і розвивають інші когнітивні навички дитини. Науковці наголошують, що ефективність досягається при тривалості втручань 25 годин на тиждень у власному темпі. Важливим у застосуванні ранніх втручань при мовленнєвих порушеннях є застосування їх у перші роки життя, до розвитку довербальних функцій [14].

мовленнєвий дисфункція нейропсихологічний адаптація

Висновки

У підсумку можна стверджувати, що мовленнєві порушення повинні діагностуватися та піддаватися корекції в ранньому дитинстві. Результати дослідження, здійсненого в Нідерландах, довели, що 13% дітей із затримкою мовленнєвого розвитку є клінічно здоровими. Дослідженнями було також продемонстровано, що діти з явними мовленнєвими порушеннями та супутніми вадами розвитку, які пов'язані з сенсорними системами організму, мають клінічне підтвердження порушення мовлення. До того ж започатковано вивчення білінгвізму, яке полягало в з'ясуванні впливу двомовності на мовленнєвий розвиток дитини.

Інтервенційні програми повинні бути спрямовані на соціальну адаптацію дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку. Такі діти потребують залучення невролога, логопеда, лікаря-сурдолога, соціального педагога, психолога тощо. Особливої уваги потребують діти з гіперактивністю та синдромом дефіциту уваги, аутизмом. Спеціалісти, які працюють із такими дітьми, повинні володіти необхідними навичками корекційної педагогіки.

Література

1. Карпова В.Г., Клеценко Л.В. Мовленнєва терапія, як дієвий засіб подолання загального недорозвитку мовлення у дітей молодшого Шкільного віку. Фізична реабілітація та здоров 'язбережувальні технології: реалії та перспективи: матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Полтава, 15 листопада 2023 р.). Полтава, 2023. С. 169-171.

2. Мельник В.М., Таран О.І. Актуальні проблеми формування писемного мовлення в дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектра. Корекційна педагогіка, 2022. Т. 1. № 51. С. 115-119.

3. Шульженко Д І., Товкес Ю. В. Особливості лексико-семантичної сторони мовлення у дітей із розладами аутистичного спектра. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2020. Вип. 39. С. 174-179.

4. Лук'яник Л.В., Кравець Н.П., Кляп М.І. Шляхи подолання загального недорозвитку мовлення у дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та дітей з аутизмом. Інноваційна педагогіка. 2023. Вип. 62. Т. 1. С. 71-74.

5. Черніченко Л. Характеристика та аналіз порушень мовленнєвого розвитку дітей раннього віку. Освіта. Інноватика. Практика. 2023. Т. 11. № 3. С. 47-51.

6. Мартиненко І.В. Комунікативний тренінг для дошкільників з порушеннями мовлення: навчально-методичний посібник. Харків: Видавництво «Ранок», 2019. 120 с.

7. Чепка О. Ігрові технології у корекційно-розвивальній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. Психолого-педагогічні проблеми сучасної школи. 2023. Вип. 2. № 10. С. 57-66.

8. Ласточкіна О.В., Прокопенко А.С. Сучасні проблеми логопедії та реабілітації: матеріали VIII Всеукраїнської заочної науково-практичної конференції (м. Суми, 15 лютого 2019 р.). Суми, 2023. С.30-33

9. Решетило О., Харченко Т. Аналіз класифікацій мовленнєвих порушень актуальні проблеми спеціальної педагогіки, психології та фізичної терапії. Актуальні проблеми спеціальної педагогіки, психології та фізичної терапії: матеріали VIII Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції (м. Суми, 25 травня 2023 року). Суми, 2019. С. 265-270.

10. Wiefferink K., van Beugen C., Wegener Sleeswijk B., Gerrits E. Children with language delay referred to Dutch speech and hearing centres: caseload characteristics. Int J Lang Commun Disord. 2020. Vol. 55(4). Р. 573-582.

11. Призванська Р. Дослідження впливу музичної терапії на дітей з аутизмом, KELM. 2020. Вип. 3. № 31. С. 101-106.

12. Помогайбо В.М., Березан О.І., Петрушов А.В. Генетика заїкання. Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2023. Вип. 1 (23). С. 165-177.

13. Піроженко Т.О., Карабаєва І.І., Соловйова Л.І., Хартман О.Ю. Інструментарій оцінювання готовності дитини старшого дошкільного віку до навчання в умовах реформування української школи: методичні рекомендації. Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2023. 36 с.

14. Попелюшка Р.П., Черна А.М. Проблема дефіциту спілкування дітей з розладом аутичного спектру та дорослих. Шкільна освіта Хмельниччини: психолого-педагогічний супровід модернізаційних процесів : зб. наук. праць. Хмельницький: ХОІИИО, 2020. С. 229-233.

15. Блажіна І.Ю., Коростій В.І. Нейропсихологічні дослідження пацієнтів, що страждають на епілепсію, з когнітивними розладами. Психосоматична медицина і загальна практика. 2019. № 4(1).

References

1. Karpova V.H., Kletsenko L.V. (2023). Movlennieva terapiia, yak diievyi zasib podolannia zahalnoho nedorozvytku movlennia u ditei molodshoho Shkilnoho viku [Speech therapy as an effective means of overcoming the general underdevelopment of speech in children of younger school age]. Proceedings from: IX Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu «Fizychna reabilitatsiia ta zdoroviazberezhuvalni tekhnolohii: realii ta perspektyvy» - The IX All-Ukrainian scientific and practical conference with international participation «Physical rehabilitation and health-preserving technologies: realities and prospects» (Poltava, November 15, 2023). (рр.169-171). Poltava [in Ukrainian].

2. Melnyk V.M., Taran O.I. (2022). Aktualni problemy formuvannia pysemnoho movlennia v ditei molodshoho shkilnoho viku z rozladamy autystychnoho spektra [Current problems of the formation of written speech in children of younger school age with autistic spectrum disorders]. Korektsiina pedahohika - Corrective pedagogy, 1 (22), 115-119. [in Ukrainian].

3. Shulzhenko D.I., Tovkes Yu.V. (2020). Osoblyvosti leksyko-semantychnoi storony movlennia u ditei iz rozladamy autystychnoho spectra [Peculiarities of the lexical-semantic side of speech in children with autism spectrum disorders]. Korektsiina pedahohika ta spetsialna psykholohiia - Correctional pedagogy and special psychology, 39, 174-179 [in Ukrainian].

4. Lukianyk L.V., Kravets N.P., Kliap M.I. (2023). Shliakhy podolannia zahalnoho nedorozvytku movlennia u ditei doshkilnoho, molodshoho shkilnoho viku ta ditei z autyzmom [Ways to overcome the general underdevelopment of speech in children of preschool, primary school age and children with autism]. Innovatsiina pedahohika - Innovative pedagogy, 62, 71-74. [in Ukrainian].

5. Chernichenko L. (2023). Kharakterystyka ta analiz porushen movlennievoho rozvytku ditei rannoho viku [Characterization and analysis of disorders of speech development of young children]. Osvita. Innovatyka. Praktyka - Education. Innovation. Practice, 11, 3, 47-51. [in Ukrainian].

6. Martynenko I.V. (2019). Komunikatyvnyi treninh dlia doshkilnykiv z porushenniamy movlennia: navchalno-metodychnyi posibnyk [Communicative training for preschoolers with speech disorders: educational and methodological manual]. Kharkiv: Vydavnytstvo. «Ranok», 120 p. [in Ukrainian].

7. Chepka O. (2023). Ihrovi tekhnolohii u korektsiino-rozvyvalnii roboti z ditmy z tiazhkymy porushenniamy movlennia [Game technologies in corrective and developmental work with children with severe speech disorders]. Psykholoho-pedahohichni problemy suchasnoi shkoly - Psychological and pedagogical problems of the modern school, 2(10), 57-66. [in Ukrainian].

8. Lastochkina O.V., Prokopenko A.S. (2019). Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii u systemi korektsii porushen movlennia [Information and communication technologies in the system of correction of speech disorders]. Proceedings from: VIII Vseukrainskoi zaochnoi Naukovo- praktychnoi konferentsii «Suchasni problemy lohopedii ta reabilitatsii» - The VIII All-Ukrainian Correspondence Scientific and Practical Conference «Modern problems of speech therapy and rehabilitation» (Sumy, February 15, 2019). (рр. 30-33). Sumy [in Ukrainian].

9. Reshetylo O., Kharchenko T. (2023). Analiz klasyfikatsii movlennievykh porushen aktualni problemy spetsialnoi pedahohiky, psykholohii ta fizychnoi terapii [Analysis of classifications of speech disorders, current problems of special pedagogy, psychology and physical therapy]. Proceedings from: VIII Vseukrainskoi studentskoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Aktualni problemy spetsialnoi pedahohiky, psykholohii ta fizychnoi terapii» - The VIII AllUkrainian student scientific and practical conference «Actual problems of special pedagogy, psychology and physical therapy» (Sumy, May 25, 2023). (рр. 265-270). Sumy [in Ukrainian].

10. Wiefferink K, van Beugen C, Wegener Sleeswijk B, Gerrits E. (2020) Children with language delay referred to Dutch speech and hearing centres: caseload characteristics. Int J Lang Commun Disord, 55(4), 573-582.

11. Pryzvanska R. (2020).osDlidzhennia vplyvu muzychnoi terapii na ditei z autyzmom [Study of the effect of music therapy on children with autism]. KELM, 3 (31), 101-106. [in Ukrainian].

12. Pomohaibo V.M., Berezan O.I., Petrushov A.V. (2023). Henetyka zaikannia [Genetics of stuttering]. Instytutpsykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy - H.S. Kostyuk Institute of Psychology of the National Academy of Sciences of Ukraine, 1 (23), 165-177 [in Ukrainian].

13. Pirozhenko T.O., Karabaieva 1.1., Soloviova L.I., Khartman O.Iu. (2023). Instrumentarii otsiniuvannia hotovnosti dytyny starshoho doshkilnoho viku do navchannia v umovakh reformuvannia ukrainskoi shkoly [Toolkit for assessing the readiness of an older preschool child to study in the conditions of Ukrainian school reform]. Kyiv: Kyiv Instytut psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. 36 p. [in Ukrainian].

14. Popeliushka R.P., Cherna A.M. (2020). Problema defitsytu spilkuvannia ditei z rozladom autychnoho spektru ta doroslykh [The problem of communication deficit of children with autism spectrum disorder and adults]. Shkilna osvita Khmelnychchyny: psykholoho-pedahohichnyi suprovid modernizatsiinykh protsesiv - School education in Khmelnytskyi: psychological and pedagogical support of modernization processes: zb. nauk. pr. Khmelnytskyi: KhOIPPO, рр.229-233 [in Ukrainian].

15. Blazhina I.Lu, Korostii, V.I. (2019). Neiropsykholohichni doslidzhennia patsiientiv, shcho strazhdaiut na epilepsiiu, z kohnityvnymy rozladamy [Neuropsychological studies of patients suffering from epilepsy with cognitive disorders]. Psykhosomatychna medytsyna i zahalna praktyka - Psychosomatic medicine and general practice, 2019, 4(1). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru