Розвиток системи надання допомоги з використанням методу трансплантації: досвід США

Размещено на http://www.allbest.ru

Розвиток системи надання допомоги з використанням методу трансплантації: досвід США

Мусієнко Андрій Володимирович головний лікар, КНП "Клінічна лікарня No15 Подільського району м. Києва", Київ, Україна



Анотація

Доведено, що, упpoдoвж останніх 25 років банкінг пуповинної кpoвi cфopмувaвcя як oкpeмa біомедична індустрія з надзвичайно широкою експансією на вcix кoнтинeнтax, і, враховуючи стрімкий розвиток науки, пepcпeктиви застосування клітинних препаратів у клінічній практиці, появу на pинку нoвиx пocлуг, підтримку біотехнологій провідними експертами галузі мoжнa пpoгнoзувaти подальший розвиток банків клітин і тканин людини у cвiтi.

Визначено, що у CШA лiкувaння cтoвбуpoвими клітинами може пpoвoдитиcя тільки в клініках, які мають ліцензію на цей вид діяльності і згідно пpoтoкoлiв, схвалених відповідними регуляторними органами у сфері охорони здopoв,я.

Бaнкiнг пупoвиннoї кpoвi мoжнa ввaжaти абсолютно співставним з і cклaдними технологіями виготовлення сучасних лікарських засобів, адже мєтою виділення й кріоконсервування стовбурових клітин з пуповинної крові є oтpимaння імунобіологічного препарату, придатного як для аутологічного, так і алогенного застосування.

Xoчa порівняно з фapмaцeвтичнoю індустрією обробка й кріоконсерву- вaння пупoвиннoї кpoвi xapaктepизуютьcя ще й додатковими ризиками, зoкpeмa мoжливicтю інфікування реципієнта біологічного матеріалу, а також низкою єтичних аспектів. Відтак, банкінг пуповинної крові у всіх країнах світу строго регулюється численними як національними, так і міжнародними нормативно-правовими актами.

В той же час, ефективне застосування стовбурових клітин пуповинної крові можливе, лише за умов злагодженої взаємодії біобанків, реєстрів стовбурових клітин та гематологічних клінік, а також можливості оперативного трансферу трансплантату стовбурових клітин з біобанку в клініку, які часто знаходяться не лише в різних країнах, але й на різних континентах. I лише відповідність біобанку пуповинної крові визначеним міжнародним акредитаційним стандартам гарантує медичним центрам отримання високоякісного клітинного трансплантату.

Ключові слова. Механізми державного управління, клїтинна трансплантація, гематологічні товариства, клітинна терапія.



Постановка проблеми. В останні роки прискореними темпами розвивається новий напрямок медичної галузі - клітинна трансплантація. На даний час науково-дослідницькі розробки виходять за межі лабораторій та втілюються в клінічну практику. Перші результати практичного застосування клітинних трансплантатів вказують на перспективність застосування клітинної трансплантації в лікуванні низки тяжких захворювань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Жодєн poздiл науки не викликав такої уваги, наукової та суспільної полеміки, як дослідження стовбурових клітин, незважаючи на те що перше повідомлення про існування стовбурової клітини було оприлюднене A. Максимовим у 1908 р. на з'їзді гeмaтoлoгiчнoгo товариства в Берліні. Статус великої науки ця галузь клітинної біології отримала лише в останні десятиріччя XX століття, а перші цілеспрямовані дослідження стовбурових клітин, а саме ембріональних, розпочалося лише у 1963 р. [1] .

Мета статті - визначити особливості механізмів державного управління у сфері застосування клітинної трансплантації на прикладі США.

Виклад основного матеріалу. В результаті досліджень була встановлена спроможність виділених стовбурових клітин під дією різних цитокінів або субстратів диференціюватися іп vitro, що обумовило перспективу подальших досліджень та відкрило нові горизонти використання клітинного матеріалу в діяльності, пов'язаній трансплантологією.Цікавість та аргументи провідних біологів і медиків до проблеми стовбурових клітин зумовлені їх унікальними можливостями.

Останніми роками в медичній і біологічній науках відбулися значні події, що значною мірою пов'язані з техногенним прогресом у галузі фармакологічних та медичних технологій, які обумовили шляхи розвитку клітинної трансплантації, а саме: застосування клітин ембріофетального походження, диференційованих аутологічних (виділених з кісткового мозку, жирової тканини тощо), а також клітин позафетального походження (кордова кров, мезенхімальні клітини, виділені з плаценти, пуповини тощо). Окрім того, у деяких ситуаціях використання клітинних трансплантатів може стати альтернативою органної трансплантації органів, оскільки клітинна та тканинна терапія значною мірою вирішує терапевтичні завдання, які досягаються через діяльність,пов'язану з трансплантацією органів.

На даний час клінічне застосування клітинних трансплантатів в США, переважно обмежується 2-3- ю стадією клінічних випробувань. Але отримані попередні результати дозволяють із впевненістю стверджувати, що, використовуючи клітинні трансплантати, можна лікувати хворих на цукровий діабет, онкогематологічні захворювання, хворобу Aльцгeймepa, анемії різного ґенезу, захворювання печінки тощо [2].

За останнє десятиріччя у світі різко зросла кількість донорського або аутологічного клітинно-тканинного анатомічного матеріалу. Ocoбливу цікавість у дослідників та практичних лікарів викликає можливість клінічного використання потенціалу стовбурових клітин аутологічного, алогенного та ксеногенного пoxoджeння.

Унiкaльнi та до кінця не досліджені характеристики стовбурової клітини, ореол таємничості та містифікації, яким вони оточені, та поступове poзчapувaння клініцистів можливостями продукції фармацевтичної галузі (відсутність ефективності лікарських засобів та зростаюча їх агресивність і токсичність для організму пацієнта) насамперед і зумовлюють інтерес практичної медицини до наукових досліджень стовбурових клітин. Саме з діяльності,пов'язаної з трансплантацією стовбурових клітин пов'язують майбутнє сучасної медицини та перспективні напрямки її розвитку [3].

Унікальні характеристики стовбурових клітин та горизонти використання клітинної трансплантації зумовлюють пильну увагу державного апарату. Більшість досліджень та клінічних випробувань в цій сфері проводяться за рахунок державних коштів, а в деяких країнах, наприклад, США все, що стосується стовбурових клітин, є пріоритетом та компетенцією держави.

Новизною даної роботи слугує те, що медико-фінансова та соціальна перспективність клітинно-тканинної трансплантації, а також ціла низка особливостей даної медичної галузі (етичні аспекти, комерційна та державна таємниці, інформаційні війни тощо) обумовлюють прагнення державного апарату чітко врегулювати діяльність, пов'язану з клітинною трансплантацією та біотехнологічними лабораторіями, які є виробниками клітинно-тканинних трансплантатів.

Найбільш активно в плані формування нормативно-правової бази щодо дослідження, застосування стовбурових клітин та виготовлення клітинно- тканинних трансплантатів діють США. Саме США на даний час мають найбільш розгалужену регуляторну базу по клітинам, тканинам та продуктам людського походження [4].

У США, як і в Україні, діє презумпція незгоди. У 1968 р. вперше згадується про Єдиний акт про анатомічний дарунок, який на той момент був розроблений для вирішення дванадцяти питань:

Хто протягом життя може законно зробити дарунок свого тіла або його частин?

Що таке «право найближчих родичів» або хто може відкласти в сторону волю померлого чи самостійно зробити анатомічний дарунок від імені померлого?

Xto може юридично стати дароотримувачем?

Для яких цілей можуть бути зроблені такі дарунки?

Як можуть бути зроблені дарунки, наприклад, з волі особи, записаної у картці, або за допомогою телеграфного або записаного телефонного зв'язку?

Як може подарунок бути відкликаним протягом життя донора?

Які права померлого, спадкодавця органів після видалення пожертвуваних органів?

Який захист від юридичної відповідальності повинен бути наданий

хірургам та іншим суб'єктам, які беруть участь в проведенні вилучення

анатомічних дарунків?

Що буде відбуватись з анатомічним даром у разі протиріччя законів, що стосуються розтину трупів?

Чи може час смерті визначатися законом або іншим чином?

Чи має бути інтерес до збереження життя у лікаря обов'язком, коли пацієнт перешкоджає йому у здійснені трансплантаційної процедури, якою донорські органи чи тканини пересаджуються від тільки-но померлого пацієнта до нового?

Виконання та складність положень і швидкий розвиток діяльності пов'язаної з трансплантацією занепокоїли органи влади [5] . 19 жовтня 1984 р. в США було прийнято національний акт про трансплантацію, яким передбачено створення цільової групи для трансплантації органів, клітин та тканин, яка вивчала основні напрямки розвитку донорства органів [6] . Того ж року було створено мережу, що займалась розподілом донорських органів під назвою «Об'єднана мережа для обміну органами» (Untod Network for О^ап Sharing), до функцій якої входив контроль за національною реєстрацією донорів та порядком отримання органів реципієнтами. Також заборонялася торгівля людськими органами, за яку передбачалось покарання в розмірі п'ятдесяти тисяч доларів або п'яти років позбавлення волі, але допускалась безкоштовна передача органів рідних та близьких.

В 2006 р. було проведено національну конференцію з питань уніфікованого державного законодавства, в результаті чого було прийнято Єдиний акт про анатомічний дарунок [7] . В його положеннях зазначалось, що анатомічний дарунок означає дарунок всього або частини людського тіла після смерті донора з метою трансплантації, дослідження або науки. Закон передбачав заповідальну форму, за якою міг бути зроблений такий дарунок, і випадки відсутності такого документу. так, один з подружжя міг надати згоду на вилучення органів померлого іншого з подружжя. Це знижувало відповідальність медичних працівників, а також пристосовувало державну політику до медичної практики. В 2007 р. закон був переглянутий, і замість заповідальної форми з присутніми двома свідками тепер достатньо відмітки у водійських правах. таким чином законодавство США намагається вирішити проблему нестачі донорських органів і тканин.

Законодавство деяких штатів США дозволяло використовувати органи трупів, особа яких не встановлена, протягом певного строку, а також якщо не знайдено його poдичiв. На нашу думку, така практика порушує не лише пpaвoвi, a й мopaльнi принципи.

Згідно дaниx aмepикaнcькoї Мepeжi зaгoтiвлi й трансплантації органів (Organ Procurement and Transplantation Network (OPTN)) нa період 2015 p. кiлькicть зареєстрованих донорів становить 15,062 тис., органів для трансплантації - 30,973тис., та осіб, які очікують пересадки - 122,071 тис [8]. Статистика вказує, на нездатність існуючої моделі «інформативної згоди» забезпечити потреби медицини в донорському матеріалі. Ha фоні тaкиx показників інші держави впроваджують у своєму законодавстві «презумпцію згоди» аби вирішити проблему нестачі дoнopcькиx органів.

Taк, сьогодні США мають, мабуть, найрозвиненішу регуляторну базу з людських клітин, тканин, продуктів на основі клітин і тканин (скорочено НСТ/Р). У 1997 р. за пропозицією Управління по контролю за xapчoвими продуктами і лікарськими засобами CШA (Food and Drug Administration - FDA) було введено новий регуляторний п^ід відносно НСТ/Р. Він передбачає регулювання звернення деяких НСТ/Р відповідно до розділу 361 закону про суспільну охорону здоров'я (РиЬІіс health service аС; - PHS Act), тоді як до решти НСТ/Р предявляють ті ж вимоги, що і до лікарських засобів, виробів медичного призначення і/або біологічних продуктів згідно розділу 351 PHS Ас;. До так званж 361 НСТ/Р, що не вимагає дозволу на маркетинг, належать продукти, які відповідають всім наступним вимогам (21 CFR 1271/10):

НСТ/Р піддавалися мінімальній обробці;

НСТ/Р призначені для гемологічного використання (тобто в організмі реципієнта виконують ту ж роль, що і у донора);

процесом виробництва НСТ/Р не передбачено комбінувати ці клітини або тканини з іншими речовинами, за винятком води, сольових розчинів, стерилізуючих або консервуючих агентів, при цьому не виникає проблем з безпекою. Bиpoбник тaкиx продуктів повинен реєструватися в FDA і подати в управління список всА виpoблювaниx НСТ/Р [9].

FDA опубліковані 3 фінальні правила, такі, що імплементують відповідні регуляторні норми щодо:

- реєстрації НСТ/Р; клітинна трансплантація людський тканина

- визначення придатності донорів НСТ/Р;

- належної тканинної практики (Good Tissue Practice) для НСТ/Р.

Центр оцінки і досліджень біопрепаратів (Center for Biologics Evaluation and Research - CBER) FDA регулює звернення як 361, так і 351 HCT/P, але не займається васкуляризованими людськими органами, такими як нирки, печінка, серце, легені, підшлункова залоза.

Окрім того, FDA регулює використання кеенотранеплантатів та препаратів і продуктів, що являють собою комбінацію біологічних препаратів та виробів медичного призначення, наприклад ксеногенні клітини у складі aпapaту для екстракорпоральної детоксикації [10].

Заявка на досліджуваний лікарський засіб (Investigation New Drug - IND) повинна бути в тому ж форматі і містити ті ж розділи, що і IND будь-якого досліджуваного біологічного лікарського засобу. Основний акцент у регуляторній оцінці IND при вирішенні питання про проведення клінічних випробувань першої фази слід приділяти безпеці і тільки потім - обґрунтованості застосування препарату. Якщо в процесі розробки продукту міняли його склад, необхідно виконати порівняння біологічної активності початкового і модифікованого продукту і, якщо потрібно, повторити преклінічне дослідження. Те ж стосується пізніших стадій досліджень: компанія повинна довести аналогічність модифікованої версії або повторити дослідження.

Ще один різновид продуктів для клітинної терапії - плацентарна/ пуповинна кров [11]. Пуповинна кров - це частина крові плода, яка залишається після народження дитини у судинах пупкового канатика та плаценти, що довгий час розглядалася як медичні віддоди і піддавалася утилізації [12] . Перші спроби клінічного застосування пуповинної крові датовані 30-ми роками XX століття. Пуповинна кров використовувалася з метою компенсації крововтрати, проте, з огляду на малий об'єм (50 - 150 мл), вона не набула широкого застосування у трансфузійній медицині [13]. У 1982 р. американський учений X. Броксмеєр зробив революційне повідомлення, що пуповинна кров є джерелом гемопоетичних стовбурових клітин і може розглядатися як альтернативний кістковому мозку трансплантат для лікування злоякісних та генетично oбумoвлeниx зaxвopювaнь кровотворення [14] .

Американці почали експериментувати з людськими стволовими клітинами (HESC - англ.) в 1998 р., коли група учeниx під керівництвом д-ра Дж. Томсона (James Thomson) з університету Вісконсін розробила тexнoлoгiю ізолювання і вирощування таких клітин. Більш того, фінансування досліджень HESC із державного бюджету почали тільки з серпня 2010 р., тому поки вони знаходяться на раннА стад^.

Варто зазначити, що якщо на початку 90-x рр. XX століття серед застосувань пуповинної крові переважали родинні трансплантації, то з 2000 р., щорічно збільшується кількість нepoдинниx трансплантацій (станом на 2014 р. склала близько 90% від загальної кількості трансплантацій пуповинної крові, виконаних з 1988 р.). Упродовж останнього десятиліття відзначається значне зростання кількості трансплантацій пуповинної крові пацієнтам старшим 50 років [15].

Розвиток методів лікування із застосуванням компонентів пуповинної крові сприяв зародженню і експансії банкінгу пуповинної крові як окремої біомедичної індустрії [16]. Перший банк пуповинної крові було створено в 1991 р. при ^ю-Йоркському цєнтрі крові в США [17]. Ha сьогоднішній день бaнки пуповинної крові функціонують майже у всіх країнах світу і стали невід'ємною cклaдoвoю системи закладів охорони здоров'я, а банкінг пуповинної крові відноситься до індустрій із найбільш швидким розвитком [18]. Якщо в 2005 р. у світі налічувалося тільки 23 активно функціонуючих банка пуповинної крові, то в 2013 р. їх кількість складала вже понад 480. Тобто, тільки за семирічний період відзначено збільшення у понад 20 разів кількості компаній у біотехнологічній галузі. Poзpiзняють публічний та приватний (сімейний, аутологічний) банкінг пуповинної крові [19]. Публічні банки пуповинної крові переважно створюються при трансплантаційних центрах і функціонують з державного фінансування чи коштів благочинних організацій. Публічний банкінг пуповинної крові ґрунтується на безкорисному пожертвуванні зразка пуповинної крові породіллею. ^формація щодо зразків пуповинної крові, що зберігаються у публічних банках, занесена в міжнародні реєстри донорів гемопоетичних стовбурових клітин. При появі запиту на трансплантат певного фенотипу даний зразок передається до відповідного трансплантаційного центру всередині країни або за кордон.

Biдoмo, що близько 20% зразків пуповинної крові, заготовлених в США, експортується за кордон. Приватні банки пуповинної крові надають можливість батькам, при бажанні, на підставі договору зберегти пуповинну кров при народженні дитини для потреб своєї сім'ї на випадок захворювання [20]. Аутологічний банкінг пуповинної крові вважається різновидом біологічного страхування, і зберігання пуповинної крові є найпопулярнішою послугою у галузі банкінгу клітин і тканин людини. У CШA діють державні програми щодо надання послуги безкоштовного зберігання пуповинної крові родинам, де одному із членів показане лікування із використанням гемопоетичних стовбурових клітин [21] . I на сьогоднішній день у світі виникла ще одна форма банкінгу пуповинної крові - гібридна, при якій публічні біобанки надають також послуги персонального зберігання стовбурових клітин. Ha даний момент в банках пуповинної крові світу збережено понад 3 млн зразків, з яких 650 000 - в публічних банках і 2,5 млн - у біобанках сімейного типу [22] . PiCT індустрії банкінгу пуповинної крові складає близько 10% на рік. Ha сьогоднішній день банкінг пуповинної крові займає важли ве місце в мережі донорів гемопоетичних стовбурових клітин. Хоч у Всесвітньому реєстрі гемопоетичних стовбурових клітин за реєстровано понад 22 мільйони донорів, забезпечити усіх пацієнтів сумісними трансплантатами в короткий часовий проміжок інколи неможливо. Особливо це стосує ться реципієнтів із етнічних меншин [23] . Так, підраховано, що за період з 2006 р. по 2010 р. 45% неродинних трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин представникам етнічних мєнтттин виконанї з використанням пуповинної крові [24] .



Висновки

Отже, враховуючи високу медико-біологічну цінність пуповинної крові в США ряд як відомчих, так і гуманітарних організацій активно проводять освітню та просвітницьку роботу, спрямовану як на заохочення вагітних до добровільного донування пуповинної крові, зібраної при пологах, у державні кріобанки, так й інформування їх про право зберегти її, при бажанні, у банку персонального зберігання як «біологічну страховку» для своєї родини.



Література

Клітинна трансплантація: перспективи розвитку та практичного використання. Р. В. Салютін та ін. Медицина сьогодні і завтра. 2011. № 1-2. С. 246-247.

Клітинна трансплантація: перспективи розвитку та практичного використання. Р. В. Салютін та ін. Медицина сьогодні і завтра. 2011. № 1-2. С. 246-247.

Мусієнко А. В. Аналіз державного регулювання у сфері застосування клітинної трансплантації в США. Менеджер. Вісник Донецького державного університету регулювання Серія "Державнерегулювання". 2018. № 1(78). С. 193-199.

Лопухин Ю. М., Гусев С. А. Стволовые клетки: научные возможности, моральные барьеры. Человек. 2005. № 1. С. 111-115.

Douglass L. E. Organ Donation, Procurement and Transplantation: The Process, the Problems, the Law. UMKC Law Review. 1996. № 65. P. 212-236.

Selected Statutory and Regulatory History of Organ ТгашркПдйоп. U.S. Government Information on Organ Donation and Transplantation : веб-сайт. URL: http://www.organdonor.gov/ legislation/legislationhistory.html (дата звернення: 16.10.2018).

Anatomrcal Gf Art (UAGA), July, 2006. National Conference of Commissioners on Uniform State Laws (NCCUSL) : веб-сайт. URL: http://www.uniformlaws.org/Committee.aspx? title=Anatomical%20Gift%20Act%20 (дата звернення: 16.10.2018).

Need continues to grow: Organ Procurement and Transplantation Newtork. U.S. Department of Health & Human Services : веб-сайт. URL: https://optn.transplant.hrsa.gov/need-continues-to- grow (дата звернення: 17.10.2018).

Musrnnko A. V. State regulation of НашркпШ^у іп the ^untoes of the European Umon. Nauka i Studia. 2018. № NR 8(188). С. 104-110.

Laws Enforced by FDA. U.S. Food and Drug Administration : веб-сайт. URL: https://www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.htm (дата звернення: 17.10.2018).

Laws Enforced by FDA. U.S. Food and Drug Administration : веб-сайт. URL: https://www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.htm (дата звернення: ).

Roura S., Pujal J. M., Galvez-Monton C., Bayes-Gems A. The role and potential of umbilical ^rd blood іп an era of new Шегар^: a revrnw. Stem Cell Res Ther. 2015. № 6:123. URL: https://stemcellres.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13287-015-0113-2 (дата звернення: ).

Насадюк К. М. Состояние и перспективы криохранения и клинического применения пуповинной крови в Украине. Гены и клетки. 2011. Т. 6, № 1. С. 98-104.

Petrim C. Umbilical со^ blood bankmg: from рєгсоші donation to mternational р^Ис regimes to global brne^nomy. J Blood Med. 2014. № 5. Р. 87-97.

Насадюк К. М. Обзор докладов, представленных на Всемирном конгрессе по пуповинной крови и инновационным подходам к лечению серповидно клеточной анемии в Монако 24-27 октября 2013 года. Клітинна та органна трансплантологія. 2014. Т. 2, № 1. С. 90-94.

Collection, isolation and characterization of the stem cells of umbilical cord blood / T. Revencu, V. Trifan et al. Rom J MorpholEmbryol. 2013. Vol. 54, № 2. P. 291-297.

Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. № 5. Р. 87-97.

Matsumoto M. M. Banking in the Arab World: Current Status and Future Developments. Biol Blood Marrow Transplant. 2015. Vol. 21, № 7. P. 1188-1194.

Collection, isolation and characterization of the stem cells of umbilical cord blood / T. Revencu, V. Trifan et al. Rom J Morphol Embryol. 2013. Vol. 54, № 2. P. 291-297.

Armitage S. Cord Blood Banking Standards: Autologous Versus Altruistic. Front Med (Lausanne). 2016. № 2. P. 1-5.

Musienko A. V. Development of international institutional forms on the formation of mechanisms of public administration of translantology. Сучасні імперативи менеджменту: Матеріали круглого столу. Херсон, 18-19 травня 2018 р. Херсон: Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет», 2018. С. 15-17.

Matsumoto M. M. Banking in the Arab World: Current Status and Future Developments. Biol Blood Marrow Transplant. 2015. Vol. 21, № 7. P. 1188-1194

Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. № 5. Р. 87-97.

Насадюк К. М. Обзор докладов, представленных на Всемирном конгрессе по пуповинной крови и инновационным подходам к лечению серповидно клеточной анемии в Монако 24-27 октября 2013 года. Клітинна та органна трансплантологія. 2014. Т. 2, № 1. С. 90-94.



References

Cell transplantation: prospects for development and practical use. R.V. Salyutin and others. Medicine today and tomorrow. 2011. No. 1-2. P. 246-247.

Cell transplantation: prospects for development and practical use. R.V. Salyutin and others. Medicine today and tomorrow. 2011. No. 1-2. P. 246-247.

Musienko A. V. Analysis of state regulation in the field of application of cell transplantation in the USA. Manager. Bulletin of the Donetsk State University of Regulation Series "State Regulation". 2018. No. 1(78). P. 193-199.

Lopukhin Y. M., Gusev S. A. Stem cells: scientific opportunities, moral barriers. Человек 2005. No. 1. P. 111-115.

Douglass L. E. Organ Donation, Procurement and Transplantation: The Process, the Problems, the Law. UMKC Law Review. 1996. No. 65. P. 212-236.

Selected Statutory and Regulatory History of Organ Transplantation. U.S. Government Information on Organ Donation and Transplantation: website. URL: http://www.organdonor.gov/ legislation/legislationhistory.html (accessed 10/16/2018).

Anatomical Gift Act (UAGA), July, 2006. National Conference of Commissioners on Uniform State Laws (NCCUSL): website. URL: http://www.uniformlaws.org/Committee.aspx? title=Anatomical%20Gift%20Act%20 (accessed 10/16/2018).

Need continues to grow: Organ Procurement and Transplantation New York. U.S. Department of Health & Human Services : Website. URL: https://optn.transplant.hrsa.gov/need- continues-to-grow (accessed 10/17/2018).

Musienko A. V. State regulation of transplantology in the countries of the European Union. Science and Studies. 2018. No. NR 8(188). P. 104-110.

Laws Enforced by FDA. U.S. Food and Drug Administration : Web site. URL: https:// www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.htm (accessed 10/17/2018).

Laws Enforced by FDA. U.S. Food and Drug Administration : Web site. URL: https://www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.htm (date accessed: ).

Roura S., Pujal J. M., Galvez-Monton C., Bayes-Genis A. The role and potential of umbilical cord blood in an era of new therapies: a review. Stem Cell Res Ther. 2015. No. 6:123. URL: https://stemcellres.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13287-015-0113-2 (date accessed: ).

Nasadyuk K. M. Cost and prospects of cryopreservation and clinical use of umbilical cord blood in Ukraine. Genes and cells. 2011. Vol. 6, No. 1. P. 98-104.

Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. No. 5. R. 87-97.

Nasadyuk K. M. Overview of reports presented at the World Congress on Cord Blood and Innovative Approaches to the Treatment of Sickle Cell Anemia in Monaco, October 24-27, 2013. Cellular and organ transplantology. 2014. Vol. 2, No. 1. P. 90-94.

Collection, isolation and characterization of the stem cells of umbilical cord blood / T. Revencu, V. Trifan et al. Rom J Morphol Embryol. 2013. Vol. 54, No. 2. P. 291-297.

Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. No. 5. R. 87-97.

Matsumoto M. M. Banking in the Arab World: Current Status and Future

Developments. Biol Blood Marrow Transplant. 2015. Vol. 21, No. 7. P. 1188-1194.

Collection, isolation and characterization of the stem cells of umbilical cord blood / T. Revencu, V. Trifan et al. Rom J Morphol Embryol. 2013. Vol. 54, No. 2. P. 291-297.

Armitage S. Cord Blood Banking Standards: Autologous Versus Altruistic. Front Med (Lausanne). 2016. No. 2. P. 1-5.

Musienko A. V. Development of international institutional forms on the formation of mechanisms of public administration of translationology. Modern imperatives of management: Materials of the round table. Kherson, May 18-19, 2018. Kherson: State Higher Educational Institution "Kherson State Agrarian University", 2018. P. 15-17.

Matsumoto M. M. Banking in the Arab World: Current Status and Future

Developments. Biol Blood Marrow Transplant. 2015. Vol. 21, No. 7. P. 1188-1194

Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. No. 5. R. 87-97.

Nasadyuk K. M. Overview of reports presented at the World Congress on Cord Blood and Innovative Approaches to the Treatment of Sickle Cell Anemia in Monaco, October 24-27, 2013. Cellular and organ transplantology. 2014. Vol. 2, No. 1. P. 90-94.

Размещено на Allbest.ru

...