Фізична реабілітація футболістів після ушкоджень гомілковостопного суглоба із застосуванням кінезіотейпування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична реабілітація футболістів після ушкоджень гомілковостопного суглоба із застосуванням кінезіотейпування

Шарбель Юсеф², Підкопай Т.В.¹, Підкопай Д.О.¹

¹Харківська державна академія фізичної культури

²Медичний центр «Mir Majid Erslan», м. Бейрут, Ліван

Анотація

Високі вимоги до активної професійної діяльності кваліфікованих спортсменів диктують необхідність скорішого та ефективного повернення до професійної діяльності, що можна зробити за рахунок удосконалення комплексу реабілітаційних заходів. Метою статті є покращення результатів фізичної реабілітації футболістів 18-24 років із внутрішньо суглобовими ушкодженнями гомілко-востопного суглоба на амбулаторному етапі шляхом оптимізації та підвищення ефективності диференційованого застосування реабілітаційних заходів, що були долучені в тренувальний процес. У роботі описані деякі результати спостереження за 36-ма футболістами, що проводилися в клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan» м. Бейрут (Ліван). Усі травмовані спортсмени були чоловічої статі, віком від 18-ти до 24-х років, мали закриті ушкодження гомілковостопного суглоба типів А1, А2, С1 та С2 за класифікацією AO/ASIF. Давність травми становила від 4-х тижнів до 2-х місяців. Основна й контрольна групи (по 18 травмованих спортсменів у кожній) були тотожними за віком, проявами функціональних порушень та локалізацією отриманих ушкоджень. Травмовані спортсмени контрольної групи отримали комплекс реабілітаційних заходів за традиційною програмою фізичної реабілітації. Травмовані спортсмени основної групи отримали запропоновану нами комплексну програму фізичної реабілітації, яка поєднує інтегровану в тренувальний процес лікувальну гімнастику, корегувальне кінезотейпування та процедури модифікованої арабської лазні з елементами східного масажу. Ефективність фізичної реабілітації ми оцінювали за шкалою LEFS, за анкетою Euro Qol-5D, за методиками А.В. Калашнікова та NEER. Дані дослідження свідчать, що за загальної позитивної динаміки кращі результати були зафіксовані у травмованих спортсменів основної групи. За позитивних змін у функціональному стані травмованих спортсменів обох клінічних груп більш вираженими та достовірно кращими були результати, що отримані в основній групі, де було впроваджено комплексну програму фізичної реабілітації із застосуванням корегувального кінезіо- тейпування.

Ключові слова: травми гомілковостопного суглоба, фізична реабілітація, кінезіотейпування.

Physical rehabilitation of football players after removal of the ankle joint with kinesiotherapy

The high level of active professional activity of qualified athletes dictates the need for a quick and effective transition to professional activity, which can be earned for the salary of a comprehensive rehabilitation complex, flight approaches. Object is reduction in the results of physical rehabilitation of football players aged 18-24 years with internal cartilage correction of the ankle joint at the outpatient stage by optimizing and increasing the effectiveness differentiated stasis of rehabilitation approaches that were obtained from the demanding process. Material and methods. the robot describes the results of monitoring 36 football players, which were carried out in the clinic of the Mir Majid Erslan Medical Center in Beirut (Lebanon). All injured athletes were man, ranging from 18 to 24 years, had closed ankle joint injuries of types A1, A2, C1 and C2 according to the AO/ASIF classification. The duration of the injury ranged from 4 weeks to 2 months. The main and control groups (18 injured athletes each) were identical in terms of age, manifestations of functional disorders, and localization of the received injuries. Injured athletes in the control group underwent a complex of rehabilitation sessions following the traditional physical rehabilitation program. Injured athletes of the main group received a comprehensive program of physical rehabilitation, which was integrated into the complex process of physical exercises, core kinesiotaping and modified Arabic procedures, treatment with elements of a similar massage. We assessed the effectiveness of physical rehabilitation using the LEFS scale, the Euro Qol-5D questionnaire, and the methods of A.V. Kalashnikov and NEER. Research data show that with overall positive dynamics, better results were recorded in injured athletes in the main group. Conclusions. with positive changes in the functional state of injured athletes in both clinical groups, the results were greater and significantly shorter than in the main group, and a comprehensive physical rehabilitation program was introduced This is due to the stagnation of coregual kinesiotherapy.

Key words: injuries of the ankle joint, physical rehabilitation, kinesiotherapy.

Вступ

За даними досліджень ряду авторів, травми гомілковостопного суглоба становлять до 15% серед усіх суглобових ушкоджень, і основний контингент людей із цією патологією - люди найбільш працездатного віку, зокрема спортсмени [3; 10].

Складність анатомічної будови гомілковостопного суглобу та слабка захищеність м'якими тканинами за систематичних високих навантажень і частих травматичних дій призводять до того, що механічна міцність його елементів виявляється недостатньою, при тому, що гомілковостопний суглоб є складним суглобом, який отримує значні фізичні впливи і тому є схильним до професійних травматичних ушкоджень, особливо в спорті [13].

Серед усіх травм гомілковостопного суглоба, за даними дослідників [1; 3], вивихи і переломи сягають від 30 до 50% і до 12% - серед усієї патології опорно-рухової системи. За поширеністю пошкодження зв'язково-капсульного апарату гомілковостопного суглоба займають друге місце після патології менісків та становлять до 15% серед усіх травм суглобів. Від 1,5 до 4,0% серед усіх переломів кісток скелету і 5-7% від усіх переломів кісток нижніх кінцівок - це саме внутрішньосуглобові переломи гомілковостопного суглоба. Більшості травмованих спортсменів з подібними пошкодженнями потрібне досить тривале лікування.

При цьому деякі автори [5] наголошують, що наявність не вирішених під час лікування питань за відкритих ушкоджень гомілково-стопного суглоба становить досить великий відсоток отримання інвалідності - від 9,3% до 17,4%.

Об'єктивно проблема потребує подальшого вдосконалення, пошуку і впровадження в процес фізичної реабілітації після внутрішньосуглобових ушкоджень гомілковостопного суглоба найбільш прогресивних та науково обґрунтованих технологій. Їх використання має бути комплексним і передбачати диференційований підхід до вибору форм і засобів залежно від характеру ушкоджень як кістково-хрящових структур суглоба, так і м'яких тканин, які його оточують [2].

Необхідність скорішого та, що важливіше, ефективного повернення кваліфікованих спортсменів до активної професійної діяльності встановлює високі вимоги, тому необхідно враховувати можливі матеріальні витрати й мати на меті їх скорочення, в тому числі через удосконалення комплексу реабілітаційних заходів на всіх етапах, особливо на амбулаторному [1].

Тому в сучасній практиці фізичної реабілітації як складової частини медичного реабілітаційного процесу є комплексний процес відновлення здоров'я, фізичного стану і працездатності постраждалих із застосуванням, з лікувальною й профілактичною метою, фізичних вправ і природних чинників [1; 10].

За ствердженням авторів, які багато років займаються проблемою застосування тейпування в терапевтичній практиці [7], саме коригувальні техніки кінезіотейпування стали логічним продовженням та розвитком класичної методики кінезіологічного тейпування. Вони мають продовження і щодо розроблення теоретичних основ, і щодо напрацювання практичних прийомів. Однак автори наголошують, що невірним є підхід, в якому кожна техніка тейпування розглядається як самостійна. За клінічне використання корегувального кінезіотейпування мається використання (у тому числі послідовне або одночасне в разі відповідних показань) кількох технік з реалізацією властивих кожній з них специфічних ефектів. Найчастіше починають використовувати елементи м'язового кінезіологічного тейпування, тільки після цього рекомендують застосовувати саме коригувальні техніки.

Натепер автори K. Kenzo, W. Jim та R. MacDonald [7; 8] виділяють шість основних класичних видів коригувальних технік, а саме такі, як: механічна корекція, фасціальна корекція, послаблююча (просторова) корекція, зв'язувальна і сухожильна корекція, лімфатична корекція, епідермальна корекція (EDF) та функціональна корекція.

У нашому дослідженні під час кінезотейпування ми використовували саме техніку функціональної корекції.

Функціональна корекція використовується з метою максимальної сенсорної стимуляції для збільшення фізіологічного обсягу рухів та (або) обмеження патологічних рухів у суглобі. Аплікація наноситься на шкіру з натягом від помірного до повного (50-100%) на терапевтичній зоні смужки. Так створюється найвищий рівень стимуляції рецепторного апарату ушкодженої області. Цей вид механічної корекції рекомендується для пацієнтів під час виконання високоінтенсивної ЛФК, а також для спортсменів у період змагань та інтенсивних тренувань [8]. Час носіння аплікації може становити до 4-х годин із моменту нанесення.

Функціональна корекція використовується, коли необхідно за рахунок додаткової сенсорної стимуляції полегшити фізіологічний обсяг руху чи обмежити патологічний рух.

Під час функціональної корекції забезпечуються умови для полегшеного руху в суглобі та здійснюється обмеження в разі досягнення граничного розгинання в пошкодженій зоні.

Автори Kase Kenzo та Wallis Jim справедливо відзначають, що зв'язкова, сухожильна чи навіть функціональна корекція кінезіо- тейпом не є самостійним методом лікування. Вона може бути лише доповненням до медикаментозного, фізіотерапевтичного та інших варіантів лікування ушкоджень суглобів, їх зв'язок та сухожиль [7].

Метою дослідження є покращення результатів фізичної реабілітації футболістів 18-24 років із внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілковостопного суглоба на амбулаторному етапі шляхом оптимізації та підвищення ефективності диференційованого застосування реабілітаційних заходів, що були долучені в тренувальний процес.

Матеріал і методи

Учасники. Дослідження проводилося в клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan» м. Бейрут (Ліван). У дослідженні брали участь 36 травмованих спортсменів, які займаються футболом. Усі травмовані спортсмени були чоловічої статі, віком від 18-ти до 24-х років. Спортсмени, які отримали травму, були поділені на дві рівноцінні клінічні групи з репрезентативною вибіркою - основну та групу контролю (по 18 травмованих спортсменів у кожній). Основна й контрольна групи були тотожними за віком, проявами функціональних порушень та локалізацією отриманих ушкоджень.

До дослідження були долучені травмовані спортсмени із закритими ушкодженнями гомілковостопного суглоба типів А1, А2, С1 та С2 за класифікацією AO/ASIF [4]. Давність травми становила від 4-х тижнів до 2-х місяців. Усі травмовані спортсмени безпосередньо перед реабілітаційним лікуванням та під час його завершення проходили первинне й повторне обстеження - за 30 днів після його початку, що давало змогу оцінити динаміку змін показників систем організму обох груп.

Усі травмовані спортсмени були ознайомлені з метою і програмою дослідження та підписали форму поінформованої згоди на участь у дослідженні. Процедура проведення дослідження відповідала етичним стандартам та положенням Гельсінської декларації.

Методи. Ефективність проведених програм фізичної реабілітації ми оцінювали за методикою А.В. Калашнікова, методикою NEER, шкалою LEFS (The Lower Extremity Functional Scale) [6]. Також як медико-соціологічна методика для вивчення динаміки зміни якості життя травмованих спортсменів та рівня професійної реабілітації була використана анкета Euro Qol-5D [2].

За допомогою стандартів оцінки якості лікування пошкоджень і захворювань органів руху й опори, викладених у Наказі МОЗ України № 41 від 30.03.94 р. «Про регламентацію ортопедо-травматологічної допомоги в Україні», відповідно до змін, запропонованих А.В. Калашніковим, оцінювали анатомо-функціональні результати лікування травмованих спортсменів з внутрішньосуглобовими пошкодженнями гомілковостопного суглоба [4].

Процедура. За результатами проведеного аналізу класичної та сучасної фахової літератури нами було визначено клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів лікувальної фізкультури, кінезіотейпінгу, масажу та фізіотерапевтичних заходів у травмованих спортсменів з внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілковостопного суглоба, а також створена власна програма фізичної реабілітації таких пацієнтів [1].

Травмовані спортсмени контрольної групи отримали комплекс реабілітаційних заходів за традиційною програмою фізичної реабілітації, що використовувалася в реабілітаційному центрі клініки “Mir Majid Erslan”. Травмовані спортсмени основної групи отримали запропоновану нами комплексну програму фізичної реабілітації.

Програма фізичної реабілітації травмованих контрольної групи складалася з 12-ти процедур лікувального масажу травмованої кінцівки, 12-ти процедур магнітотерапії, 12-ти процедур лазеротерапії та 24-х занять лікувальними вправами.

Магнітотерапія призначалася в один сеанс з індукцією магнітного поля до 30 мТ. Лазеротерапія використовувалася з урахуванням виду монохромності опромінення на гомілковостопний суглоб та рефлексогенні зони, в постійному режимі, з потужністю до 25 мВт по 15-30 секунд кожна, загальний час процедури становив 3 хвилини (табл. 1).

Лікування контрактур суглобів виконувалося за допомогою класичного лікувального масажу та за традиційних лікувальних вправ зі збільшеною амплітудою рухів у повільному темпі. Механотерапія в програмі фізичної реабілітації не використовувалася.

Травмовані спортсмени основної групи отримали 12 тренувальних занять з інтегрованими лікувальними вправами із застосуванням корегувального кінезіотейпування, 12 процедур лазні й 12 процедур східного масажу (табл. 2).

Було впроваджено інтеграцію вправ лікувальної гімнастики в структурні частини тренувального заняття, тобто травмовані спортсмени розпочинали й закінчували заняття разом із тренуванням гравців команди на спортивному майданчику. Вправи ЛФК виконувалися безпосередньо на тренувальному майданчику як окремо, так і в поєднанні зі спеціальними вправами футболу (зі зростаючою складністю) з полегшеними м'ячами. Спеціальні вправи з м'ячем виконувалися після вправ ЛФК спочатку для здорової, потім для травмованої ноги поступово, у вихідних положеннях сидячи, стоячи, в ходьбі.

Статистичний аналіз. Експериментальні дані були оброблені за допомогою методів математичної статистики. Розрахунки проведено за допомогою комп'ютерної програми IBM SPSS Statistics 20 (США). Достовірною вважали різницю між порівнюваними показниками на рівні значимості p<0,05. Результатами вимірювань до та після експерименту знайшли статистичне підтвердження шляхом порівняння середніх арифметичних значень та із застосуванням t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження. Для спортсменів з пошкодженням гомілковостопного суглобу під час занять спеціальними вправами футболу, які були інтегровані в тренувальні заняття, ми застосовували кінезо- тейпування за технікою функціональної корекції [7; 8]. Дана методика була застосована з метою профілактики перерозтягування тканин, гіпермобільності суглобів та повторного їх ушкодження [12]. Тейпування застосовувалось у другій та третій фазах програми фізичної реабілітації, напередодні тренувальних занять з м'ячем. Після закінчення тренування, загалом через 4 години, тейп знімався.

Таблиця 1

Графік проведення фізичної реабілітації травмованим спортсменам контрольної групи