Формування культури здоров’я у людей похилого віку засобами ерготерапії

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування культури здоров'я у людей похилого віку засобами ерготерапії

Клочок Олександр Миколайович доктор філософії, керівник, мережа пансіонатів по догляду за людьми з обмеженими можливостями «Ренамед»

Анотація

Стаття присвячена культурі здоров'я та її формуванню людьми похилого віку, за допомогою засобів ерготерапії. Встановлено, що поняття «культура здоров'я» розглядалося різними дослідниками, викладено та проаналізовано їхні фахові погляди на проблему. Культура здоров'я включає в себе як особистісний простір для активної діяльності, так і повагу до суспільного надбання у сфері фізичної культури. Актуальність статті зумовлена необхідністю глибшого вивчення особливостей застосування ерготерапії для осіб похилого віку при формуванні культури здоров'я.

У статті наголошено на важливості прищеплювати людям похилого віку звичку займатися активним дозвіллям, фізичною культурою та підтримувати належним чином пізнавальні здібності. Наголошується на тому, що ерготерапія дозволяє літнім людям повернутися до активного способу життя, підвищує їхній життєвий тонус і стимулює всі процеси в організмі. Вона допомагає пацієнтам почувати себе корисними і потрібними, що дозволяє подолати відчуття безпорадності і непотрібності, що, в свою чергу, сприяє зупинці процесу розвитку хронічних захворювань. Активно займаючись різноманітними видами діяльності, люди похилого віку бачать можливість відновлення здатності до спілкування через працю і усвідомлюють свою важливість для спільної справи. Підкреслено, що формування культури здоров'я людини - це цілеспрямований процес навчання здоровому способу життя з метою передачі та освоєння сукупності матеріальних і духовних цінностей людства, які історично накопичені і творчо використовуються для формування, зміцнення та збереження фізичного, психічного та духовного здоров'я, а також для збільшення тривалості життя. реабілітація ерготерапія похилий

Досліджено український та міжнародний досвід ерготерапії, особливості різних підходів реабілітації після хвороб людей похилого віку. Виявлено роль фізичної терапії та ерготерапії до здоров'я у людей похилого віку в залежності від якості життя та соціальних проблем. Описано та експериментально доведено ефективність застосування ерготерапії для відновлення, повернення до життєдіяльності та оздоровлення людей похилого віку після різноманітних захворювань, зокрема інфаркту міокарда, інсульту, хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, гіпертонічної хвороби, посттравматичного стресового розладу.

Ключові слова: культура здоров'я, люди похилого віку, соціальна робота з людьми похилого віку, ерготерапія, фізична терапія, рекреаційно-оздоровча діяльність, програма соціальної реабілітації.

Klochok Oleksandr Mykolayovich Doctor of Phylosophy, Head, "Renamed" network of boarding houses for the care of people with disabilities

FORMATION OF HEALTH CULTURE IN ELDERLY PEOPLE THROUGH OCCUPATIONAL THERAPY MEANS

Abstract

The article is devoted to the culture of health and its formation by the elderly through occupational therapy means. It was established that the concept of "health culture" was considered by various researchers, presenting and analyzing their professional views on the issue. Health culture encompasses both personal space for active engagement and respect for societal achievements in physical culture. The relevance of the article is determined by the necessity for a deeper study of the application of occupational therapy for elderly people in forming health culture.

The article emphasizes the importance of inculcating in the elderly the habit of engaging in active leisure, physical culture and maintaining proper cognitive abilities. It is noted that occupational therapy allows the elderly to return to an active lifestyle, increases their vitality and stimulates all bodily processes. It helps patients feel useful and needed, allowing them to overcome the feeling of helplessness and uselessness, which, in turn, helps stop the process of development of chronic diseases. Actively involved in various activities, elderly people see the possibility of restoring the ability to communicate through work and realize their importance for the common cause. It is emphasized that the formation of a person's health culture is a purposeful process of learning a healthy lifestyle with the aim of transferring and mastering the set of material and spiritual values of humanity. These values are historically accumulated and creatively used for the formation, strengthening and preservation of physical, mental and spiritual health, and also to increase life expectancy.

The Ukrainian and international experiences of occupational therapy, features of various approaches to rehabilitation after diseases of elderly people have been studied. The role of physical therapy and occupational therapy in the health of the elderly, depending on the quality of life and social problems, has been revealed. The effectiveness of occupational therapy for the recovery, return to normal life, and rehabilitation of elderly people after various diseases, including myocardial infarction, stroke, Alzheimer's disease, Parkinson's disease, hypertension, post- traumatic stress disorder, has been described and experimentally proven.

Keywords: health culture, elderly people, social work with elderly people, occupational therapy, physical therapy, recreational and health activities, social rehabilitation program.

Постановка проблеми. У сучасних умовах збереження та підтримання здоров'я людини є однією з найактуальніших проблем суспільства. Це головне стратегічне завдання державної політики, що призвело до нового наукового напрямку - «культура здоров'я». Цей напрямок досліджується як соціальне явище в українській та світовій науковій літературі, що відображає загальний прогрес суспільства і підвищення рівня здоров'я людини, яке є невід'ємною складовою загальної культури особистості. Незважаючи на широке використання терміну «культура здоров'я» у науковому дискурсі, на сьогодні відсутній загальноприйнятий погляд на його термінологічне визначення та чітке розуміння. Важливо дослідити вплив ерготерапії на формування культури здоров'я людей похилого віку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Культура здоров'я людей похилого віку досліджувалась під різними кутами зору багатьма дослідниками-представниками різних сфер діяльності, зокрема Н. Тимошенко. Різноманітним аспектам здійснення соціальної роботи з людьми похилого віку присвячено наукові і науково-методичні роботи Ю. Лисенко, Н. Тимошенко, Н. Романової, М. Орепер, О. Патинок.

Теоретичні питання ерготерапії висвітлили О. Вакуленко, Т. Майкова, С. Афанасьєв, О. Афанасьєва, Л. Волошко. Вітчизняний і зарубіжний досвід формування культури здоров'я досліджувала С. Замрозевич-Шадріна. Проаналізовані засоби фізичної терапії та реабілітації після хвороб, зокрема інфаркту міокарда (О. Боровець, В. Романова, О. Сірман, Л. Хвесик), інсульту (О. Лазарєва, М. Виноградов), хвороби Альцгеймера (О. Беспалова, Т. Бугаєнко), хвороби Паркінсона (І. Дідоха, М. Аравіцька), гіпертонії (В. Нечипорук), ПТСР (В. Шатило). Етику ерготерапії розглядав А. Аші, практику застосування ерготерапії в будинках для людей похилого віку - П. Вансач, важливість ерготерапії - О. Свецкова, К. Свецена, П. Форманкова.

Метою статті є розкриття теоретичних та практичних аспектів феномену «культури здоров'я» як актуальної наукової проблеми, і шляхів застосування культури здоров'я, зокрема, з використанням ерготерапії для людей похилого віку.

Виклад основного матеріалу. Варто зазначити, що наукова спільнота має різні погляди на те, що означає «культура здоров'я». Проте традиційно це розглядається як складова частина загальної культури особистості, яка визначається її ставленням до збереження власного здоров'я, прийняттям здорового способу життя та заходами щодо профілактики захворювань. З цієї причини вважається доцільним на теоретичному рівні, з урахуванням поставленої мети, проаналізувати наукові позиції стосовно визначення поняття «культура здоров'я» як у вітчизняному, так і в зарубіжному науковому досвіді.

О. Єжова розглядає культуру здоров'я як усвідомлення людиною важливості здоров'я серед інших життєвих пріоритетів, що визначає її турботливе ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших. Вона підкреслює, що для досягнення цієї мети, особа має перш за все прийняти ідею здоров'я як головний життєвий пріоритет. Таким чином, коли цінність здоров'я стає пріоритетною, людина виявляє бажання позбутися шкідливих звичок та дбати про здоровий спосіб життя [1].

Т. Бережна пропонує описувати культуру здоров'я як «історично закріплену програму організації безпечного життя та виховання здорового покоління, яка включає в себе різноманітні аспекти здорового способу життя». В контексті цієї програми людина самостійно організовує свою діяльність, поведінку та спілкування з урахуванням безпеки життя, охорони та зміцнення здоров'я. Ця дефініція наочно демонструє взаємозв'язок між поняттями «культура» та «діяльність» [1].

Згідно з А. Халайцан, культуру здоров'я слід розглядати як відповідальне ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих. Це означає бажання не лише зберегти природні потенціали, а й прагнення збільшити їх, використовуючи свої вольові якості для створення гармонії з самим собою та навколишнім світом. Культура здоров'я також включає здатність до формування душевної рівноваги в собі та інших, а також здатність сприймати та створювати красу в навколишньому середовищі [2].

Конструктивним виглядає визначення поняття «культура здоров'я» В. Оржеховської. Вона розглядає її як невід'ємну частину загальної культури особистості, що включає певний рівень знань, вмінь і навичок у сфері збереження, відтворення та зміцнення здоров'я. Ця культура характеризується високим рівнем культури поведінки, що стосується як власного здоров'я, так і здоров'я оточуючих. На її думку, культура здоров'я проявляється у наявності власної програми самовдосконалення та здорового способу життя. Практична реалізація цієї програми вважається результатом творчої інтерпретації та індивідуального осмислення на особистісному рівні певних концепцій і доктрин здоров'я, які відповідають індивідуальним потребам. Ці концепції і доктрини є необхідними для досягнення гармонійного способу життя [3].

Погляд на культуру здоров'я В. Койбічук та С. Дрозд є як різноманітним, так і глибоко виваженим. Вони підкреслюють, що культура здоров'я є не просто окремою сферою, а невід'ємною частиною культури у широкому розумінні: духовної, моральної, культури праці, відпочинку, особистості та взаємин. Ця культура є інтегральною галуззю знань, яка має вирішувати теоретичні та практичні завдання для гармонійного розвитку людини та формування оптимального біосоціального середовища. Важливо також відзначити, що культура здоров'я виступає як свідома система дій і ставлень, що визначає якість індивідуального та суспільного здоров'я, включаючи ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших людей, а також прийняття здорового способу життя [4].

Звертає на себе увагу наступний підхід до розуміння культури здоров'я, який представлений С. Замрозевич-Шадріною. В її визначенні культура здоров'я - це динамічний стереотип поведінки, який сприяє здоровому способу життя та визначає уважне ставлення до здоров'я оточуючих. Важливим є підсумок автора, де стверджується, що у формуванні культури здоров'я особистості необхідно враховувати принципи гуманізації, науковості та культурної доцільності [5].

Як правильно підкреслюють Ю. Сурмяк і Л. Кудрик, «культура здоров'я особистості проявляється у глибині та системності знань, рівні сформованості гуманістичних цінностей, розвиненості різних типів мислення (логічно- раціонального та образно-інтуїтивного), розумінні виховних можливостей національних культурно-історичних традицій, активності у здоровому способі життя, в емоційно-ціннісному ставленні до навчання та майбутньої професії, здатності до спілкування на теми здоров'я, умінні розробляти й удосконалювати індивідуальну оздоровчу систему та вести здоровий спосіб життя». Вчені мають рацію, вказуючи на творчу позицію індивіда як найвищий показник культури здоров'я. Ця позиція виявляється в усвідомленні цінності здоров'я та знання про нього, вмінні самостійно знаходити та визначати причини хвороб, включаючи духовно-психологічні, а також у здатності змінювати оздоровчі технології за потреби [6].

Таким чином, аналізуючи різні підходи, можна зробити висновок, що у деяких концепціях основний акцент зроблений на соціально-ціннісному аспекті культури здоров'я, тоді як інші підкреслюють її діяльнісний характер.

Для людей похилого віку вкрай важливо зберігати та проявляти доброзичливість та позитивні емоції, уникати песимізму та настроєвих коливань, що можуть виникати через недуги, обмежене спілкування або незадоволеність життям. Вбудована у соціальну роботу рекреаційно- оздоровча діяльність грає велику роль у вирішенні багатьох з цих проблем, оскільки вона асоціюється з позитивними емоціями, задоволенням від руху, спілкування та радістю існування, незважаючи на всі труднощі та проблеми. Хоча вона не може повністю вирішити ці проблеми, в значній мірі допомагає знизити їх негативний вплив на людину похилого віку. Боротьба зі старінням та підтримання життєвого тонусу є ключовим завданням у сфері рекреації та оздоровлення. Активний спосіб життя стимулює організм і допомагає не лише зберегти його біологічні функції, а й покращити їх, що призводить до помітного зменшення процесів старіння [12, 13]. Поступово зменшується швидкість, амплітуда та точність рухів, а координація стає менш досконалою. У результаті людина стає менш активною, рухається менше і втрачає здатність до фізичних навантажень, важко їх сприймає та переносить. Інтенсивність цих змін визначається рівнем рухової активності в молодому віці та способом життя. Очевидно, що рекреаційно-оздоровча діяльність в похилому віці спрямована на покращення фізичного стану та активізацію внутрішніх резервів організму. Тому заняття фізичними вправами для людей похилого віку мають перш за все оздоровчий та профілактичний характер [7, 15].

Ерготерапія - це комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на виявлення проблем у функціонуванні організму, зокрема моторних функцій, та їх відновлення для поліпшення повсякденної діяльності людини. Ця методика спрямована на зцілення через активну діяльність [9].

Головна мета ерготерапевта у роботі з людьми похилого віку полягає в організації навколишнього середовища таким чином, щоб кожна особа могла жити і функціонувати максимально незалежно. Ця задача повинна бути значущою для самої людини та враховувати контекст її оточення. Ерготерапія може використовувати різноманітні методи, щоб допомогти пацієнту відновити незалежний спосіб життя, включаючи медичну реабілітацію, соціальну адаптацію та використання допоміжних пристосувань. У людей похилого віку зростає потреба у спілкуванні, оскільки після виходу на пенсію у них з'являється багато вільного часу [21, 22].

Ефективна ерготерапія сприяє відновленню соціальних зв'язків, зменшує почуття самотності, тривоги та депресії, допомагає відірватися від відчуття власної неповноцінності, розвиває санітарно-гігієнічні та господарсько- побутові навички, включає в трудову діяльність та навчає базовим професійним вмінням - в цілому, сприяє соціальній реабілітації. Під час проведення дозвілля людей похилого віку можна організувати творчу активність, таку як догляд за тваринами або вирощування рослин. Дозвілля також може включати організацію свят та вечорів, використання комп'ютера або настільних ігор, комунікативні заняття (телефонні розмови, листування, вербальне спілкування) або участь у громадських заходах тощо. Під час організації таких заходів важливо враховувати фізіологічні особливості людей похилого віку, їх загальний стан здоров'я, наявність показань до ерготерапії, а також їх бажання брати участь у заняттях. Процес повинен бути неперервним, з рухами, що відповідають характеру захворювань, враховуючи їх складність та початковий рівень фізичної активності. Комплексні програми дозволяють знизити відхилення, стимулюючи соціально корисну активність, що позитивно впливає на соціальну адаптацію та реабілітацію людей похилого віку [8, 23].

Для людей похилого віку рекомендовані такі варіанти ерготерапії:

ерготерапія в полегшеному режимі, яка включає роботу з картоном, змотування ниток та виготовлення іграшок;

ерготерапія, спрямована на підтримку силу та витривалість м'язів верхніх кінцівок через ліплення;

ерготерапія, спрямована на збереження дрібної моторики пальців рук та підвищення їх чутливості, включаючи в себе в'язання, плетіння та друкування.

Також популярними є садові роботи, які забезпечують тривалий час на свіжому повітрі. Це сприяє покращенню дихальної системи та профілактиці легеневих захворювань [25].

Для ефективного виконання ерготерапевтичних вправ важливо створити реалістичні умови, у яких пацієнт буде виконувати ці рухи у своєму повсякденному житті. Це може включати простір, що обмежений по розмірах, різні рівні висоти та глибини полиць, а також розташування необхідних предметів у віддалених частинах кімнати, щоб пацієнт мав можливість контролювати кілька дій одночасно [16].

Корисність ерготерапії полягає у тому, що вона дозволяє літнім людям повернутися до активного способу життя. Це підвищує їхній життєвий тонус і стимулює практично всі процеси в організмі. Займаючись ерготерапією, пацієнти починають відчувати себе корисними і потрібними. Це допомагає знищити відчуття безпорадності і непотрібності. Відсутність цих відчуттів може зупинити процес розвитку хронічних захворювань. Займаючись різними видами діяльності, люди похилого віку бачать перспективу відновлення здатності до спілкування через працю, а також усвідомлюють свою причетність до спільних справ [11, 24].

Встановлено, що застосування фізичної терапії у хворих на гіпертонічну хворобу активує всі чотири механізми лікувальної дії: тонізуючий вплив, трофічну дію, формування компенсацій та нормалізацію функцій, при цьому основним є тонізуючий вплив [14].

Зазначається, що хвороба Альцгеймера є одним із дегенеративних неврологічних захворювань, яка спричиняє деменцію. Деменція виникає внаслідок ушкодження мозку через травми або захворювання і призводить до стійких порушень когнітивних і рухових функцій. Для ефективної реабілітації потрібна професійна допомога мультидисциплінарної команди, в яку входять фахівці з фізичної терапії та ерготерапії. Завданнями цих фахівців є підвищення фізичної активності, розвиток фізичних якостей, збереження побутових рухових навичок і поліпшення психоемоційного стану осіб з хворобою Альцгеймера. Для досягнення цих цілей розроблена комплексна програма фізичної терапії і ерготерапії, яка включає ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію та лікувальну дозовану ходьбу.

Науковцями О. Беспаловою та Т. Бугаєнко протягом 5 місяців реалізовано цю програму, яка обумовлена науково обґрунтованими даними. Вона показала, що значне поліпшення якості життя осіб з хворобою Альцгеймера спостерігається лише через 3-6 місяців після початку реабілітаційних заходів. У процесі дослідження використовувалися такі методи, як контент-аналіз медичної документації, педагогічні спостереження, а також медико-біологічні інструменти, зокрема шкала MMSE, шкала PAINAD і шкала «Оцінка рухової активності в осіб похилого віку», а також методи математичної статистики. Ефективність запропонованої програми було підтверджено значними позитивними змінами у досліджуваних показниках [10].

Дослідники О. Боровець, В. Романова, О. Сірман наголошують саме на післяопераційній реабілітації після інфаркту. Збільшення кількості операцій, що виконуються за умов аортокоронарного шунтування, привертає увагу до питань, пов'язаних з післяопераційним відновленням пацієнтів. У сучасний час, програми фізичної терапії для пацієнтів, які перенесли аортокоронарне шунтування після інфаркту, успішно застосовуються у країнах з розвиненою економікою. Протягом останніх 2-3 десятиліть у цих країнах смертність від серцево-судинних захворювань зменшувалася приблизно на 2,5-3% щорічно. За цей період серцево-судинна смертність зменшилася на 50-60%. Є підстави вважати, що це досягнуто завдяки науково обґрунтованим програмам фізичної терапії для пацієнтів після інфаркту [19].

Проблемі реабілітації після інфаркту присвятила науковець Л. Хвесик. Незважаючи на важливість програм фізичної терапії у реабілітації кардіологічних пацієнтів, їхнє застосування в нашій медичній практиці не відповідає потребам хворих. Відсутність необхідного обладнання для фізичних вправ (велоергометрів та велотренажерів) перешкоджає виконанню повноцінних програм фізичної терапії для пацієнтів після аортокоронарного шунтування після інфаркту. Крім того, практично не проводилися дослідження, присвячені аналізу програм фізичної терапії для пацієнтів після аортокоронарного шунтування після інфаркту, що підкреслює актуальність даної проблеми [18].

Засобами фізичної терапії при артеріальній гіпертензії зроблені дослідження науковцями І. Шаповаловою та Є. Захаріною. В експеримент було залучено 46 жінок у віці від 60 до 70 років з діагнозом артеріальної гіпертензії. Вони були розділені на дві групи: контрольну (24 особи) та експериментальну (22 особи). Результати дослідження свідчать про ефективність гідрокінезитерапії у фізичній реабілітації жінок похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію. Виявлено позитивні зміни у функціональному стані серцево-судинної системи. Отже, можна зробити висновок, що програма гідрокінезитерапії для жінок похилого віку з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску, зменшенню частоти серцевих скорочень, зменшенню головного болю, припиненню запаморочення, нормалізації сну та покращенню емоційного стану [17].

Також, досліджено вплив фізичної терапії після інсультів у людей похилого віку. О. Лазарєвою та М. Віноградовим представлено дані, які переконливо показують, що високоінтенсивні фізичні тренування мають значні переваги в підгострому періоді реабілітації пацієнтів після інсульту порівняно зі стандартною терапією. Зокрема, збільшення інтенсивності тренувань під час навчання може позитивно впливати на величину та швидкість кроку, що сприяє покращенню нерво-м'язової і кардіореспіраторної функцій. З урахуванням аналізу сучасної науково-методичної літератури можна зробити висновок про актуальність питання фізичної терапії для пацієнтів з інсультом. Надання реабілітаційних послуг з якнайшвидшим використанням ефективних науково обґрунтованих методів, таких як високоінтенсивне тренування, виявляється важливим аспектом цього процесу. Незважаючи на те, що цей підхід відносно новий для світової спільноти та абсолютно новий для нашої країни, отримані дані дозволяють припустити його безпечність для деяких груп пацієнтів, але варто підкреслити необхідність подальших досліджень у цьому напрямі [20].

Висновки

В статті досліджено одну з актуальних проблем людей похилого віку, а саме культуру здоров'я, як вона формується і яким чином в цьому допомагає ерготерапія. Отже, культура здорового способу життя людини - це спеціальна індивідуальна діяльність, спрямована на освоєння та переосмислення матеріальних і духовних цінностей людства, що стосуються здоров'я, і їх творче використання в процесі життя для досягнення повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, творчого довголіття і подовження тривалості життя.

Зроблено акцент, що формування культури здоров'я людини - це цілеспрямований процес навчання здоровому способу життя з метою передачі та освоєння сукупності матеріальних і духовних цінностей людства, які історично накопичені і творчо використовуються для формування, зміцнення та збереження фізичного, психічного та духовного здоров'я, а також для збільшення тривалості життя. Проаналізовані основні думки науковців стосовно культури здоров'я. Досліджені різні шляхи допомоги людям похилого віку у вирішенні питань зі здоров'ям засобами ерготерапії.

Перспективними напрямами дослідження стануть проблеми впровадження практичних шляхів систематичної підтримки культури здоров'я у людей похилого віку.

Література

Єжова О. О., Бєсєдіна А. А., Бережна Т. І. Школи здоров'я у країнах Східної Європи: теорія і практика (монографія). Суми : Сумський державний університет. 2016. С. 7-39.

Халайцан А. П. Культура здоров'я особистості як складова частина її фізичної культури. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2014. № 3. С. 79-84. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.938185 (дата звернення: 08.06.2024).

Оржеховська В. М. Педагогіка здорового способу життя. Проблеми освіти. 2006. № 48. С. 3-7.

Койбічук В. В., Дрозд С. А. Теоретичний аналіз змісту індикаторів здоров'я. Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. 2022. № 2. С. 74-81. https://doi.org/ 10.21272/1817-9215.2022.2-08 (дата звернення: 10.06.2024).

Замрозевич-Шадріна С. Р. Формування культури здоров'я особистості у вітчизняному і зарубіжному досвіді. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2020. № 10(104). С. 347-355. https://doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/347-355 (дата звернення: 08.06.2024).

Сурмяк Ю. Р., Кудрик Л. Г. Психологічні аспекти формування культури здоров'я

особистості як складової національної безпеки. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологія. 2012. № 2(1). С. 165-174. URL: https://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvldu_2012_2%281%29 22 (дата звернення: 08.06.2024).

Тимошенко Н. Є., Романова Н. Ф. «Лабораторія успіху» в роботі з людьми похилого віку: практичні рекомендації. Київ : Вид-во ТОВ РПА «51 Паралель», 2023. 114 с.

Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії : підручник / Л. О. Вакуленко та ін. Тернопіль : Укрмедкнига, 2018. 372 с.

Майкова Т. В., Афанасьєв С. М., Афанасьєва О. С. Ерготерапія. Дніпро : Журфонд, 2019. 374 с.

Беспалова О. О., Бугаєнко Т. В., Фізична терапія та ерготерапія для осіб похилого віку із хворобою Альцгеймера. Art of Medicine. 2020. № 2. С. 100-105. https://doi.org/ 10.32652/spmed.2020.2.100-105 (дата звернення: 10.06.2024).

Волошко Л. Б. Особливості фізичної реабілітації та рекреації осіб похилого віку. Фізична реабілітація та здоровязбережувальні технології : реалії і перспективи : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, м. Полтава, 14 лист. 2019 р. / Національний університет імені Юрія Кондратюка. Полтава, 2019. С. 47-49.

Андрійчук О. Я. Основи практичної діяльності у фізичній терапії та ерготерапії : навч.-метод. посіб. Луцьк : ПП «Волинська друкарня», 2022. 264 с.

Дідоха І. В., Аравіцька М. Г. Вплив засобів фізичної терапії на рівень кінезіофобії, соматичні маркери саркопенії та показники ризику падіння у осіб похилого віку з хворобою Паркінсона. Art of Medicine. 2021. № 2(18). С. 50-58. https://doi.org/10.21802/artm.2021. 2.18.50 (дата звернення: 10.06.2024).

Нечипорук В. Фізична терапія хворих похилого віку на гіпертонічну хворобу. Сучасні оздоровчо-реабілітаційні технології: матеріали ІІІ Регіональної наук.-практ. конф. молодих учених, м. Луцьк, 7-8 груд. 2022р. / ВНУ ім. Лесі Українки. Луцьк, 2022. № 12. С. 36-37.

Кравчук Л. С. Фізична терапія, ерготерапія: тлумачення професійної діяльності. Хмельницький : Університет "Україна", 2017. № 13. С. 37-40.

Шатило В. Й. Соціальна та фізична реабілітація осіб з посттравматичними стресовими розладами засобами ерготерапії. Магістр медсестринства. 2020. № 1. С. 93-104.

Шаповалова І. В., Захаріна Є. А. Засоби фізичної терапії при артеріальній гіпертензії у жінок похилого віку. Спортивна медицина і фізична реабілітація. 2019. № 2. С. 98-101. https://doi.org/10.32652/spmed.2019.2.98-101 (дата звернення: 10.06.2024).

Хвесик Л. В. Побудова персоніфікованої програми фізичної терапії у пацієнтів після аортокоронарного шунтування внаслідок перенесеного інфаркту : магістерська дис. : 227 Фізична терапія, ерготерапія. Київ, 2023. 111 с.

Боровець О. В., Романова В. І., Сірман О. В. Програма фізичної терапії в лікуванні інфаркту міокарда на стаціонарному етапі. Rehabilitation and Recreation. 2021. № 9. С. 10-16. https://doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.1 (дата звернення: 12.06.2024).

Лазарєва О. Б., Віноградов М. М. Високоінтенсивне тренування як засіб фізичної терапії при лівопівкульних геморагічних інсультах: огляд зарубіжного досвіду. Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія. 2021. № 1. С. 90-94. https://doi.org/10.32652/ spmed.2021.1.90-94 (дата звернення: 12.06.2024).

O'Brien J. C. Introduction to Occupational Therapy. 5th ed. Mosby. 2017.

Vansac P. The use of ergotherapy in the retirement home. Україна. Здоров'я нації. 2020. № 2. https://doi.org/10.24144/2077-6594.2.2020.201460 (дата звернення: 12.06.2024).

Ashe A. Social justice and meeting the needs of clients. Reference guide to the Occupational Therapy Code of Ethics. 2015 ed. 2016. AOTA Press.

Svestkova О., Svecena K., Formankova P. Is it Occupational therapy important in the process of Rehabilitation? Niepelnosprawnosc - zagadnienia, problemy, rozwiqzania. 2014. Vol. 12, no. 3. P. 59-80. URL: https://www.pfron.org.pl/fileadmin/files/0/548_07-Olga_ Svestkova_eng.pdf (дата звернення: 13.06.2024).

Lohman H., Byers-Connon S., Padilla R. Occupational Therapy with Elders: Strategies for the COTA. 4th ed. Mosby. 2018.

References

Yezhova, O. O., Biesiedina, A. A., & Berezhna, T. I. (2016). Shkoly zdorovia u krainakh Skhidnoi Yevropy (pp. 7-39) [Health schools in the countries of Eastern Europe]. Sumskyi derzhavnyi universytet. [in Ukrainian].

Khalajtsan, A. P. (2014). Kultura zdorovia osobystosti yak skladova chastyna yii fizychnoi kultury [Culture of health of a person as a part of physical culture]. Pedagogics, Psychology, Medical-Biological Problems of Physical Training and Sports. 3, 79-84. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.938185

Orzhekhovska, V. M. (2006). Pedahohika zdorovoho sposobu zhyttia [Pedagogy of a healthy lifestyle]. Problems of education. 48, 3-7. [in Ukrainian].

Koibichuk, V. V., & Drozd, S. A. (2022). Teoretychnyi analiz zmistu indykatoriv zdorovia [Theoretical analysis of the content of health indicators]. Visnyk of Sumy State University. Economy series. 2, 74-81. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.21272/1817-9215.2022.2-08

Zamrozevych-Shadrina, S. R. (2020). Formuvannia kultury zdorovia osobystosti u vitchyznianomu i zarubizhnomu dosvidi [Formation of the culture of personal health in domestic and foreign experience]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. 10(104), 347-355. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/347-355

Surmyak, J. R., & Kudryk, L. G. (2012). Psykholohichni aspekty formuvannia kultury zdorovia osobystosti yak skladovoi natsionalnoi bezpeky [Psychological aspects of the formation of a culture of personal health as a component of national security]. Scientific Journal of Lviv State University of Internal Affairs. Psychology. 2(1). 165-174. [in Ukrainian]. URL: https://nbuv.gov.ua/ UJRN/Nvldu_2012_2%281%29_22

Tymoshenko, N. Ye., & Romanova, N. F. (2023). «Laboratoriia uspikhu» v roboti z liudmy pokhyloho viku: praktychni rekomendatsii ["Laboratory of success" in working with the elderly: practical recommendations]. Vyd-vo TOV RPA «51 Paralel».[in Ukrainian].

Vakulenko, L. O. (2018). Osnovy reabilitatsii, fizychnoi terapii, erhoterapii : pidruchnyk [Basics of rehabilitation, physical therapy, occupational therapy]. Ukrmedknyha. [in Ukrainian].

Maikova, T. V., Afanasiev, S. M., & Afanasieva, O. S. (2019). Erhoterapiia [Occupational therapy]. Zhurfond. [in Ukrainian].

Bespalova, O. O., & Buhaienko, T. V. (2020). Fizychna terapiia ta erhoterapiia dlia osib pokhyloho viku iz khvoroboiu Altsheimera [Physical therapy and ergotherapy for the elderly with Alzheimer's disease]. Art of Medicine. 2, 100-105. [in Ukrainian].

Voloshko, L. B. (2019). Osoblyvosti fizychnoi reabilitatsii ta rekreatsii osib pokhyloho viku [Peculiarities of physical rehabilitation and recreation of the elderly]. Fizychna reabilitatsiia ta zdoroviazberezhuvalni tekhnolohii : realii i perspektyvy : materialy V Vseukr. nauk.-prakt. konf. z mizhnar. uchastiu, m. Poltava, 14 lyst. 2019 r. / Natsionalnyi universytet imeny Yuriia Kondratiuka. 47-49. [in Ukrainian].

Andriichuk, O. Ya. (2022). Osnovy praktychnoi diialnosti u fizychnii terapii ta erhoterapii : navch.-metod. posib. [Basics of practical activity in physical therapy and occupational therapy: educational and methodological manual]. PP «Volynska drukarnia».[in Ukrainian].

Didokha, I. V., & Aravitska, M. H. (2021). Vplyv zasobiv fizychnoi terapii na riven kineziofobii, somatychni markery sarkopenii ta pokaznyky ryzyku padinnia u osib pokhyloho viku z khvoroboiu Parkinsona [The effect of physical therapy on the level of kinesiophobia, somatic markers of sarcopenia and fall risk indicators in elderly people with Parkinson's disease]. Art of Medicine. 2(18), 50-58. [in Ukrainian].

Nechyporuk, V. (2022). Fizychna terapiia khvorykh pokhyloho viku na hipertonichnu khvorobu [Physical therapy of elderly patients with hypertension]. Suchasni ozdorovcho- reabilitatsiini tekhnolohii : materialy III Rehionalnoi nauk.-prakt. konf. molodykh uchenykh, m. Lutsk, 7-8 hrud. 2022r. / VNU im. Lesi Ukrainky. 12, 36-37. [in Ukrainian].

Kravchuk, L. S. (2017). Fizychna terapiia, erhoterapiia: tlumachennia profesiinoi diialnosti [Physical therapy, occupational therapy: interpretation of professional activity]. Universytet "Ukraina". 13, 37-40. [in Ukrainian].

Shatylo, V. Y. (2020). Sotsialna ta fizychna reabilitatsiia osib z postravmatychnymy stresovymy rozladamy zasobamy erhoterapii [Social and physical rehabilitation of persons with post-traumatic stress disorders using occupational therapy]. Mahistr medsestrynstva. 1, 93-104. [in Ukrainian].

Shapovalova, I. V., & Zakharina, Ye. A. (2019). Zasoby fizychnoi terapii pry arterialnii hipertenzii u zhinok pokhyloho viku [Means of physical therapy for arterial hypertension in elderly women]. Sportyvna medytsyna i fizychna reabilitatsiia. 2, 98-101. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.32652/spmed.2019.2.98-101

Khvesyk, L. V. (2023). Pobudova personifikovanoi prohramy fizychnoi terapii u patsiientiv pislia aortokoronarnoho shuntuvannia vnaslidok perenesenoho infarktu [Building a personalized program of physical therapy for patients after coronary artery bypass grafting due to a previous heart attack] : dys. : 227 Fizychna terapiia, erhoterapiia. [in Ukrainian].

Borovets, О. В., Romanova, В. І., & Sirman, О. В. (2021). Prohrama fizychnoi terapii v likuvanni infarktu miokarda na statsionarnomu etapi [Physical therapy program in the treatment of myocardial infarction at the inpatient stage]. Rehabilitation and Recreation. 9, 10-16. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.1

Lazarieva, O. B., & Vinohradov, M. M. (2021). Vysokointensyvne trenuvannia yak zasib fizychnoi terapii pry livopivkulnykh hemorahichnykh insultakh: ohliad zarubizhnoho dosvidu [High-intensity training as a means of physical therapy during left hemispheric hemorrhagic strokes: review of foreign experience]. Sportyvna medytsyna, fizychna terapiia ta erhoterapiia. 1, 90-94. [in Ukrainian]. https://doi.org/10.32652/spmed.2021.L90-94

O'Brien, J. C. (2017). Introduction to Occupational Therapy (5th ed.). Mosby. [in English].

Vansac, P. (2020). The use of ergotherapy in the retirement home. Ukraina. Zdorovia natsii. 2. https://doi.org/10.24144/2077-6594.2.2020.201460

Ashe, A. (2016). Social justice and meeting the needs of clients. Reference guide to the Occupational Therapy Code of Ethics (2015 Edition). AOTA Press. [in English].

Svestkova, О., Svecena, K., Formankova, P. (2014). Is it Occupational therapy important in the process of Rehabilitation? Niepelnosprawnosc - zagadnienia, problemy, rozwiqzania. 12(3), 59-80. [in English]. URL: https://www.pfron.org.pl/fileadmin/files/0/548_07-Olga_Svestkova_eng.pdf

Lohman, H., Byers-Connon, S., Padilla, R. (2018). Occupational Therapy with Elders: Strategies for the CoTa (4th ed.). Mosby. [in English].

Размещено на Allbest.ru