Концепція етнічної консолідації ассирійців в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція етнічної консолідації ассирійців в Україні: історичний аспект

Маргулов А.Х.

Проголошення Україною наприкінці XX ст. незалежності поставило перед державою багато невирішених проблем та завдань, одним з найголовніших серед них є вироблення власної концепції національної стратегії розвитку. Для України, як і для будь-якої поліетнічної держави, питання національних меншин є актуальним і потребує постійного вивчення та аналізу. У більшості європейських країн національні меншини потерпають від різних форм утиску з боку суспільства та влади, це можуть бути механізми виключення з соціальних та політичних процесів. Таке відчуження обумовлене обмеженням участі національної меншості у процесах прийняття рішень та державному управлінні, так саме як і доступу до нього. Україна не є виключенням із цього твердження, але треба зазначити, що сьогодні у суспільстві йде постійний пошук нових підходів до осмислення етнонаціональних процесів, їх ролі та значення у житті як суспільства, так і конкретної особистості.

Відхрестившись від радянсько-тоталітарної спадщини, Україна переконливо крокує до демократичних засад існування суспільства, у реаліях якого все більшого впливу на соціально-економічні перетворення набувають етнополітичні чинники. Серед більшості етносів відбувається трансформація ціннісних орієнтирів у структурі суспільної етносвідомості, коли змінюються звичні форми культури і стиль життя. З огляду на це, першочерговою метою постає питання мирного співіснування як титульного етносу, так й національних меншин у поліетнічній країні. Докорінні зміни в політичній, соціальній та культурній сферах розвитку країни повинні враховувати характер і тенденції розвитку всіх народів, що населяють територію української держави.

Розробка комплексної програми інтеграції ассирійської громади у сучасне демократичне суспільство, враховуючи її історичний і соціокультурний досвід, особливості національного самоусвідомлення національну самобутність є природною підтримкою етнічних стереотипів та суспільно-політичних очікувань етнічної спільноти. Наявність даної програми дасть можливість владі своєчасно йти на зустріч цим прагненням, і таким чином зберігати міжнаціональну злагоду і стабільність усуспільстві. Приступаючи до створення цієї програми, на нашу думку, треба ретельно проаналізувати історично складені чинники, які впродовж багатьох століть впливали на етнічну консолідацію ассірійців.

Виходячи з вище наведеного, метою нашого дослідження є з'ясування чинників, що впливали на етнічну консолідацію ассирійців України впродовж XX-XXI століть.

Історіографія, питання етнічної консолідації ассирійського населення У країни, представлена як узагальнюючими працями з історії ассирійців, так і спеціальними роботами з досліджуваної проблеми. Задля досягнення нашої мети нам потрібно проаналізувати велику кількість наукової літератури до якої віднесемо праці Садаєва Д.Ч., Рогозіної З.А., Матвеева К.П.[1;2;3] та досягнення дослідників у галузі етнології, етнополітики, етнодержавотворення таких, як Kypac І.Ф., Бромлея Ю.В.[4;5] та ін. Проте, незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль, слід зазначити, що проблема управління з боку держави етноформуючими процесами ассирійського населення України ще не була до цього часу предметом комплексного наукового дослідження.

Аналізуючи етапи та форми етнічної консолідації ассирійців треба по-перше зазначити, що швидкість цих процесів залежить від рівня соціально-економічного розвитку населення, характеру розселення, політичного статуту держав, в яких вони мешкали, релігійних вподобань та ін.[5,с.80]. Ассирійці мають внутріетнічний поділ за містом свого розселення на етнічній території: урміджная (Іранська Урмія), салмасная (Салмас, Іран), кочасная (с. Кочаніс, Турція), гяварная (каза Гявар, Турція), альбакная (Альбак, Іран), барварная (каза Варвари, Турція), нудізная (каза Нордуз, Іран), шапетная (с. Шапатан, Ванскій вілайєт), ботаная (долина р. Східний Тигр, Битлиский вілайєт) та ін.[6,с, 13]. He зважаючи на внутріетнічну диференціацію, опинившись на іншій території, ці локальні групи загубили свою замкнутість та активно співпрацюють між собою. Також ми зустрічаємо використання слова «ассирієць», як етноніма що до усіх внутріетнічних груп. Тіж самі процеси ми спостерігаємо у соціально-економічній, культурній та етнічних сферах життя ассирійської громади. Отже, ми розглядаємо етнічну консолідацію як внутрішнє об'єднання за рахунок усування різниць між субетнічними групами різними шляхами[5,с.166].

Сучасні ассирійці (самоназва атурая, сурая) України, вважають себе нащадками ассирійців, які у І тисячолітті до н.е. мали свою державність. Питання етнічної консолідації, на наш погляд, має своє коріння в історичному минулому нації. Саме видатні досягнення ассирійських царів, що до державотворення та державного управління є основним чинником формування історичної пам'яті. За часів свого розквіту Ассирійська держава домоглася об'єднання усього стародавнього Сходу (при царі Ашшурбанапалу). Її територія простиралася від гір Малої Азії до долини Нілу, від Середземного моря до Перської затоки та Центрального Ірану[1,с.144]. Таким чином, ми бачимо відкрите домінування держави у регіоні, що впливало на формування великодержавницької самосвідомості її мешканців. Саме захватницькі завоювання ассирійських царів створювали для ассірійців найкращі умови для етнічної консолідації шляхом доступу до адміністративного ресурсу та демонстрації переваг свого етнічного походження.

Роки існування великої ассирійської держави спричинили до появи ще одного фактора етнічної консолідації, який став вирішальним у наступні часи. Розширення території імперії вдавалося завдяки постійним завойовницьким походам царів, але такий масштаб держави був складно керований. З огляду на це, більшість ассирійських царів використовувало переселенську політику як спосіб вдалого керування країною. Велика кількість ассірійців була вимушена переселятися на територію завойованих держав. Уособлюючи імперську владу у інонаціональному оточенні, ассирійці-переселенці були вимушені шукати шляхи етнічного згуртування та протидій етнічної асиміляції. Підґрунтям цього було не лише впровадження державної політики, яка звичайно відрізнялась від прагнень місцевої влади, айв суворому дотриманні традиційних звичаїв та традицій [2,с.478-479].

Стародавня Ассирії у сучасній історіографії асоціюється не лише кровопролитними війнами та жорстокими звичаями, це була держава в якій гідне місце посідав розвиток науки та мистецтва. Саме при сприянні ассирійських царів було зроблено певні досягнення у математиці, астрономії, архітектурі, літературі, мистецтві, що давало можливість ассирійським вченим та громадським діячам займати привілейоване положення при державних управителях інших країн, а населенню в цілому пишатися своїм видатним минулим та позиціонувати свою унікальність [7,с. 151 -- 159].

Ассирійці були одним з тих народів, які були в безпосередній близькості від місць зародження християнства, та стали першими прихильниками нової віри. Прийняття нової віри спричинили як об'єктивні, так суб'єктивні чинники. Найбільш вагомі з них це - іноконфесіональне оточення, дисперсне розташування, близькість від джерела походження християнства та ін.

В умовах падіння Ассирійської імперії (612 р. до н. е.), основна частина населення прагнула до компактного розташування, опинившись у складі декількох країн стародавнього світу, потрапили до арени завойовницьких походів різноманітних імперій, основною метою яких було питання перерозподілу зон впливу [3,с.8]. Відчуваючи постійну асиміляційну політику, ассирійці спиралися на християнську релігію, як етноконсолідируючий фактор у конфесіонально ворожому регіоні.

Християнська релігія для ассирійців на протязі багатьох століть вважалася ознакою етнічної приналежності та духовної єдності. Уява про невід'ємний зв'язок релігії та нації була передумовою ототожнення національного та конфесіонального, як співпадаючі поняття. Церква була певним гарантом, який сприяв національному єднанню та збереженню етнічної ідентичності, перешкоджаючи загрозливим масштабам асиміляційних процесів [8].

Ідея державного суверенітету на історичних землях є провідною консолідуючою метою для ассирійців. Впродовж багатьох століть неодноразово з'являлася примарна ідея досягти цього. Повернення державності та відновлення історичної справедливості дуже гостро постало у часи Першої світової війни та по її закінченню. Виступаючи з підтримкою на боці країн Антанти, ассирійці сподівалися на вирішення ассирійського питання. Територіальний суверенітет ассирійців був одним із питань, яке обговорювалося на Лозанській конференції (20 листопада 1922 року) та пізніше на Раді Ліги націй (1925 рік)[3,с.95 106]. За спробою надання допомоги ассирійцям приховувались суто власні економічні та геополітичні інтереси, що ще раз продемонструвало, що постійно рухливі геополітичні обставини та не зацікавленість великих світових держав є основною перешкодою у вирішенні питання державно-теріторіального устрою.

Господарча спеціалізація ассирійців історично склалась і була обумовлена, по-перше, рівнем соціально-економічним розвитком, по-друге, характеру місце існування. Tак століттями ассирійці займалися сільським господарством, тому патріархальний уклад повсякденного життя з характерними рисами етнічної замкнутості був визначальним у консервації етнічних ознак. Соціальна-економічна конкуренція у іноконфесіональному та іноетнічному оточенні, етнічна згуртованість та консолідація були вирішальними чинниками, які перешкоджали асиміляції та втраті економічних та етнічних сфер впливу. На нашу думку, така традиційна зайнятість населення поєднана з географічним розташуванням (більшість ассирійського населення мешкала у труднодоступних гірських районах) була ще одним чинником, який сприяв етнічної консолідації.

Потрапивши до Російської імперії, а пізніше Радянського Союзу, ассирійці демонстрували не аби яку етнічну згуртованість та, незважаючи на намагання влади, довгі роки залишалися поза зоною її впливу. Зберігаючи патріархально-родині відносини, вони зуміли дотримуватися національно-релегійних традицій і етнічних звичаїв та лише втручання державної каральної системи, дало можливість заручитися схильністю до влади.

За часи існування радянської України було порушене питання компактно розташувати ассирійців республіки, але логічного завершення це не знайшло[9]. T ому більшість з них оселилися по всій території У країни компактними групами переважно у містах. Зміна введення традиційного господарництва та пристосування до нових умов життя, опанування нового фаху (ремонту взуття), міський спосіб життя призвели до втрати деяких етнічних ознак та негативно вплинули на ассирійців України. Але сьогодні відбуваються процеси етнічного ренесансу ассирійців. Незважаючи на довгі роки свого пригніченого становища, свідомої асиміляції, вони не втратили етнічної самосвідомості та докладають усіх зусиль, що до її захисту та збереженню.

У наші часи відбувається піднесення національно руху ассирійців, які мешкають по всьому світу з метою досягнення територіального суверенітету на історичній території. Зусиллями цих громад та мешканців етнічних територій вже є певні кроки на шляху визнання на автономного устрою. Tак, 24 червня 2009 року були проведені святкування «Сурая» - Народної Ради з приводу закріплення єдиної самоназви та права на автономію у прийнятій конституції Курдистанського регіону[10].

Отже, під впливом об'єктивних політичних та соціально-економічних умов виникає необхідність впливу держави на етнонаціональну сферу, задля впровадження своїх основних настанов. Доцільним на наш погляд було б вдосконалення деяких методів та форм управління етнодержавотворчими процесами задля підтримки загальнодержавної злагоди в умовах державного курсу на демократизацію суспільства. Доречним у цьому буде підтримання прагнень національних спільнот не виключення е ассирійська громада України. Саме ассирійці продемонстрували на протязі століть свою здатність до етнічної консолідації та пошуку чинників, які б запобігали асиміляційним процесам. Мова, культура, особливості психіки, історична пам'ять та конфесіональні вподобання є, на нашу думку, найбільш вагомими у історичному процесі прагнення етнічної консолідації ассирійського населення України.

Треба констатувати, що такі фактори, як міжетнічна інтернаціоналізація у сучасних умовах, важка спадщина часів існування Радянського Союзу постійно негативно впливають на етнічну поведінку та основні засади національної самосвідомості ассирійців, перешкоджають етнічній консолідації. Зважаючи на це, ми наголошуємо на провідній ролі держави, не тільки, як головного агента у здійсненні трансформаційних процесів в етнонаціональній сфері, а як гаранта захисту етнічних прагнень національних меншин. Тільки державне втручання може запобігти поширення асиміляційним тенденціям та забезпечити розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності ассирійської громади України.

національний меншина етнічний консолідація ассирійці

Список використаних джерел

1. Садаев Д.Ч. История древній Ассирии / Садаев Д.Ч. - M.: Наука, 1979. - 247 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 243-245.

2. Рагозина З.А. История Ассирии / Рагозина З.А. - СПБ.: Издание А.Ф. Маркса, 1902. - 501с: ил., карт.

3. Матвеев К.П. (Бар-Маттай). Ассирийский вопрос во время и после Первой Мировой войны (1914-1933 гг.) / Матвеев К.П. (Бар-Маттай). И.И. Мар-Юханна. - М.: Наука, 1968. - 143 с.

4. Kypac І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. / Kypac І.Ф.; - К.: Генеза, 2004. - 736 с. ISBN 966-504-294-7.

5. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процесы, история, современность / Бромлей Ю.В. - М.: Наука, 1987. - 333 с. - Библиогр.: в тексте.

6. Материалы к Библиографическому словарю ассирийцев в России (XIX- сер.ХХ века) / [сост. И. Стефан Садо.] - СПБ.: Издательство Олега Абдышко, - 176 с.: ил., табл. - Библиогр.: с.158-164. - Имен, показ.: с.23-157. - Геогр. показ.: с.165-174.

7. Матвеев К. Земля Древнего Двуречья. / Матвеев К., Сазонов А. - М.: Молодая гвардія, 1986. -160 с.

8. Маргулов А.Х. Роль и место религии в процессе этнической консолидации ассирийского населения Украины / Маргулов А.Х // Наука. Релігія. Суспільство - 2008.-№ 1.-С,139-144.

9. Центральний державний архів вищих органів влади України, - Ф.413. - Оп.1. - Спр.431. - Арк.6-9.

10. Хабре д-Атураи. Ассирийские новости. - 2009. - Июнь.

Размещено на Allbest.ru