Болгари Північного Приазов'я у таврійській краєзнавчій літературі останньої третини XIX ст. - початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Болгари Північного Приазов'я у таврійській краєзнавчій літературі останньої третини XIX ст. - початку XX ст.

Пачев C.

болгарський колонія приазов'я таврійський

Пропонована стаття присвячена аналізу висвітлення історії та етнографії болгарських поселень Північного Приазов'я у науковому доробку краєзнавців Tаврійської губернії. Хронологічні межі дослідження охоплюють праці, написані в останній третині XIX - на початку XX ст.

Враховуючи чисельність і помітну роль болгарської етнічної ірупи на півдні України, зокрема, у Північному Приазов'ї, болгаристика була і залишається актуальною у вітчизняній історичній науці.

Історії становлення і розвитку краєзнавства у Таврійській губернії у XIX - на початку XX ст. в останні десятиліття присвятили свої праці ряд відомих вчених, зокрема А.А.Непомнящий, С.Б.Філімонов, В.В.Бобков та інші.

Професор Андрій Анатолійович Непомнящий дослідив різні аспекти розвитку історичного краєзнавства регіону у кандидатській (1994 р.) та докторській (2001 р.) дисертаціях[1;2], ряді монографій, статей, бібліографічних покажчиків та навчальних посібників[3-8]. Хоча автор не торкався спеціально болгарської проблематики, і, до того ж, зосередився, в основному, на дослідженні історіографічного процесу у Кримському півострові, його доробок є цінним з точки зору визначення основних чинників та тенденцій становлення та розвитку таврійського краєзнавства зазначеного періоду.

Професором С.Б.Філімоновим проаналізована історична та бібліографічна спадщина Таврійської вченої архівної комісії - установи, яка з моменту свого утворення відігравала роль наукового центру, покликаного стимулювати і координувати краєзнавчі дослідження в губернії[9].

Проблеми внеску губернських статистичних установ у розвиток таврійського краєзнавства були порушені у кандидатській дисертації (2004 р.) та ряді публікацій Володимира Віталійовича Бобкова[10;11]. Визначаючи внесок земських статистиків, автор наголошує на тому, що їх діяльність виходила далеко за рамки свого первісного завдання - забезпечення рівномірного оподаткування. Статистики активно займалися краєзнавчими, природознавчими, правознавчими дослідженнями, а їх друкована спадщина зробила значний внесок у розвиток провінційної історіографії[ 10,с. 12].

Таким чином історія становлення і розвитку краєзнавчих студій у Таврійській губернії у XIX - на початку XX ст. розроблена досить ґрунтовно, визначено основні етапи, напрямки, особистий внесок окремих краєзнавців.

У той же час недослідженим залишається процес накопичення та систематизації у таврійській краєзнавчій літературі останньої третини XIX - початку XX ст. знань про історію та етнографію болгарських поселень Північного Приазов'я.

Друга половина XIX ст. характеризувалася підвищеною увагою дослідників до проблем регіональної історії, відбувався, як зазначає І. Колесник, «розквіт жанру локального наративу>>[12,с.207-208]. Зусиллями учених і ентузіастів-любителів було зібрано цінний фактичний матеріал, який створив «ґрунт для досліджень не лише у сфері місцевої чи регіональної, але й національної історії»[ 13,с. 131].

Активно розвивалися краєзнавчі дослідження і у Tаврійській губернії. Факторами, що сприяли цьому, можна назвати багату історію Криму, наявність великої кількості пам'яток античності, надзвичайно строкатий етнічний та конфесійний склад населення краю. При цьому спостерігалася певна диспропорція: материкові повіти займали більше території, проте краєзнавці більше уваги приділяли дослідженню півострова.

Болгарські колонії у Бердянському та Мелітопольському повітах Tаврійської губернії виникли у 1861 -1863 рр. у результаті масового переселення болгар із Бессарабії та Північно-Західної Болгарії[ 14].

Серед краєзнавців одними з перших звернули увагу на болгарські колонії церковні історики - дослідники Таврійської єпархії кафедральний протоієрей о.Михаїл (Родіонов)[15] та єпископ Гермоген[16;17].

Вагомий внесок у розвиток таврійського краєзнавства зробив єпископ Гермоген, в миру - Костянтин Петрович Добронравін (1820-1893), що був єпископом Сімферопольським і Таврійським три роки - з 1882 по 1885 роки. Це була людина широких інтересів, духовний письменник, історик церкви. Зібраний і систематизований ним матеріал був опублікований у Сімферополі у 1886 р. під назвою «Справочная книжка о приходах и храмах Таврической епархии». Болгарські поселення не були предметом спеціального дослідження, але, оскільки у книзі вміщено відомості дані про всі приходи, болгари також потрапили в поле зору дослідника.

Незважаючи на назву, твір виходить за рамки простого довідника і представляє собою одночасно статистико-краєзнавче та історико-краєзнавче дослідження. Книга цінна тим, що містить інформацію не лише в цілому по губернії або повітах, а й по окремих селах Таврійської губернії. Найдокладніше представлена інформація про храми, а саме історію побудови культової споруди (іноді - з дрібними подробицями), дату посвяти, склад причту, розмір його жалування та умови проживання, кількість парафіян, кількість осіб, що належать до інших конфесій, визначення населених пунктів або районів міста, що складають відповідну парафію.

Але автор не обмежується відомостями суто церковного характеру, а подає також загальні історико-краєзнавчі нариси. Автор повідомляє дані про географічне становище населених пунктів, історію їх виникнення, чисельний та національний склад населення, основні заняття жителів, розвиток навчальних закладів, цікаві події. He останнє місце посідає інформація економічного блоку - про розвиток землеробства, торгівлі, ремесла, морського та залізничного транспорту, рибного промислу тощо. Автор наводить топоніми (як офіційні, так і народні), а також, що особливо цікаво, мікротопоніми.

У своїй роботі Гермоген використав широке коло джерел, зокрема клірові відомості за 1883 р.[16,с.5], статистичні та архівні документи, подорожні записки, матеріали періодики, особисті спостереження автора, відомості, отримані автором від обізнаних старожилів. Автор був добре обізнаний із творами, опублікованими у Записках Одеського товариства старожитностей.

Проте, у творі спостерігається певна диспропорція: інформація про парафії Кримського півострова більш докладна та різноманітна, ніж про парафії, розташовані у північних повітах. Видно, що автору бракувало матеріалу. По деяких болгарських селах він обмежується суто статистичною інформацією, іноді є неточності у даті заснування (Анновка) [16,с.21]. He завжди зазначається, що жителі села - Волгари (Гірсовка, Надєждіне)[16,с.37-38.] У той же час заслугою Гермогена можна вважати уточнення національного складу переселенців 1861-1862 рр. з Бессарабії (в архівних документах усі вони значаться болгарами). Гермоген виділяє українців, росіян, албанців, гагаузів. Відносно гагаузів автор зазначив, що вони називають себе болгарами, але відрізняються як мовою, так і антропологічним типом. Гермоген наводить версію щодо походження гагаузів: «Гагауз значит безъязычный. Так называются те болгары, которые, будучи турецкими подданными, не имели права даже в семье объясняться на болгарском языке и потому забыли свой родной язык>>[ 16,с.29-30]. У той же час Гермоген не вказує на наявність гагаузів у Дмитрівці та Олександрівні Мелітопольського повіту (знову ж таки через брак джерел).

Гермоген також одним із перших торкнувся проблеми рееміграції болгар до Бессарабії у 70-ті pp. XIX ст.

Вагомий внесок у розвиток краєзнавчих досліджень був зроблений співробітниками статистичних установ - Таврійського губернського статистичного комітету та статистичного бюро Таврійського губернського земства, які, на думку В.Бобкова, на той час виконали роль своєрідного центру історико-етнографічних досліджень[10,с.10-11].

Особливо слід відзначити діяльність земських статистиків, які звернулися до практики експедиційних робіт як більш достовірного джерела якісного статистичного матеріалу. У період 1884-1889 рр. співробітниками статистичного бюро було проведено широкомасштабний перепис селянських господарств у повітах Tаврійської губернії з ініціативи та на кошти Таврійського губернського земства, а у період 1899-1920 рр. виконані субсидовані урядом оцінно-статистичні роботи у губернії[ 10,с. 12].

Окремо необхідно відзначити діяльність земських статистиків С.А.Харізомєнова та К.А.Вернера. їх діяльність у Таврійській губернії, до речі, майже співпадає хронологічно із діяльність Гермогена. Сергій Андрійович Харізомєнов (1854-1917), випускник Московського університету (1876) до приїзду в Сімферополь вже мав досвід статистичних досліджені у Володимирській губернії. У 1884 р. він здійснив разом із К.АВернером подвірні описи у Tаврійській губернії, після чого переїхав до Саратовської губернії, де впродовж 1885-1892 рр. - керував земськими статистичними дослідженнями. Tому основну роботу по підготовці до друку зібраного матеріалу була проведена Костянтином Антоновичем Вернером (1850-1902), який впродовж 1884-1889 рр. - завідував статистичним відділом Таврійського губернського земства. У співавторстві із Харізомєновим написав дослідження селянського господарства Мелітопольського повіту, де вперше застосував группування селянських дворів за розміром посіву. Пізніше редагував Пам'ятну книжку (1889). У 1888 р. випустив збірник по поточній статистиці із застосуванням експедиційного методу. З 1900 р. займався також питаннями історії сільського господарства.

Результатом роботи статистиків Таврійської губернії стало публікація ряду статистичних збірників, у яких наводилася цікава краєзнавча інформація про болгарські села Північного Приазов'я[ 18-22]. К.Вернер та С.Харізомєнов визначили особливості господарства українських, російських, болгарських та німецьких селян краю. Стосовно болгар автори відзначили подвірний характер землеволодіння у більшості сіл, поширення регулярних переверсток та черезсмужжя, розвиток виноградарства та вівчарства. їх праці мають також історичну частину про заселення краю, але стосовно болгар вони не виходять за межі попередніх досліджень. Заслуга К.Вернера та С.Харізомєнова в тому, що вони одними з перших приділили увагу вивченню економічної сфери приазовських болгарських сіл. Крім того, вони більш докладно, ніж Гермоген, торкнулися еміграції болгар кінця 70-х років, хоча й описали цей процес лише на прикладі сіл Мелітопольського повіту.

Певний внесок у систематизацію бібліографічних відомостей про болгарських переселенців Північного Приазов'я зробив Арсеній Маркевич[23-25]. Цікаво, що він переїхав до Криму на посаду учителя російської словесності у Сімферопольській гімназії у 1883 p., тобто приблизно одночасно із К.А.Вернером та С.А.Харізомєновим. Проте, на відміну від останніх, пов'язав із Таврійською губернією довгі роки життя.

З Кримом були пов'язані молоді роки патріарха вітчизняної болгарис- тики Миколи Севастьяновича Державіна, який у 1890-х роках навчався у Сімферопольській гімназії. Перші праці вченого були спеціально присвячені болгарським переселенцям Бердянського та Мелітопольського повіту Таврійської губернії[26-30].

Автор докладно описав звичаї і обряди приазовських болгар, їх матеріальну культуру, фольклор, побут. Проте, відзначаючи початок процесу асиміляції приазовських болгар, дослідник не проаналізував його причини.

Крім етнографії, М.С.Державін торкнувся і деяких соціально- економічних проблем. Він подав цікавий матеріал стосовно земельного розшарування у с.Преслав за даними 1901 p., відзначив протистояння збіднілої та заможної частин болгарських громад.

Напередодні першої світової війни вийшли в світ невеличкі аматорські розвідки, що належали перу статського радника Іполіта Павловича Дувіна [31 ;32]. Його нариси особливо цінні, оскільки автор збирав матеріал не від кореспондентів, і не шляхом короткочасних експедицій, а в ході тривалого спостереження за життям і побутом болгарських селян. Цю чудову нагоду він мав завдяки службовому становищу - протягом 15 років (з 1898 р. по 1913 р.) він займав посаду земського начальника 9-ої ділянки Бердянського повіту.

З педантизмом чиновника повідомляє про основні адміністративні зміни та найвидатніші (на його думку події), що мали місце у межах ввіреної йому ділянки, наводить історичні довідки про переселення болгар, сповіщає власні спостереження над господарськими звичаями і побутом селян, висловлює пропозиції щодо покращення їх господарства. У нарисах про окремі населені пункти автор наводить опис торгівельних і навчальних закладів, духовних та адміністративних установ.

Таким чином, краєзнавчі студії, здійснені у Таврійській губернії в останній третині XIX - на початку XX ст. сприяли накопиченню фактичного матеріалу з історії, статистики та етнографії болгарських поселень Північного Приазов'я.

Список використаних джерел

1. Непомнящий А.А. Розвиток історичного краєзнавства в Криму в 2-й половині XIX - початку XX століть / А.А. Непомнящий: Автореф. дис. ... канд. іст. наук / 07.00.01 - історія України; Дніпропетровський держ. ун- т. - Дніпропетровськ, 1994. - 21 с.

2. Непомнящий А.А. Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці VIII - на початку XX століть / А.А. Непомнящий: Автореферат дис. ... доктора історичних наук / Національна б-ка України ім. В.І.Вернадського HAH України. - Київ, 2001,- 32 с.

3. Непомнящий А.А. Очерки развития исторического краеведения Крыма в XIX-начале XX века/А.А. Непомнящий.-Симферополь: Таврида, 1998,- 208 с.

XIX Непомнящий А. Историческое краеведение в Крыму (2 пол. XIX - нач. веков): Библиографический указатель/А. Непомнящий.-Симферополь,1995.-64 с.

4. Непомнящий А. Развитие исторического краеведения в Крыму в XIX - начале XX века: Учебное пособие/А. Непомнящий.-Симферополь: Таврия, 1995. - 105 с.

5. Непомнящий А.А. Роль духовних осіб у розвитку історичного краєзнавства в Криму (друга половина XIX - початок XX ст.) / А.А. Непомнящий // УІЖ. - 2003. - Випуск 4. - С,123-133.

6. Непомнящий А.А. Арсений Маркевич - организатор краеведческого движения в Крыму / А.А. Непомнящий // Ученые записки Симферопольского государственного университета. - 1998. - № 8 (47).- С.23-34.

7. Непомнящий А. Біля витоків наукового кримознавства: Арсеній Маркевич / А. Непомнящий // Історичний журнал. - Київ, 2005. - № 1. - С.103- 111.

8. Филимонов С.Б. Хранители исторической памяти Крыма: О наследии Таврической ученой архивной комиссии и Таврического общества истории, археологии и этнографии (1887-1931 гг.) / С.Б. Филимонов. - Симферополь : ЧерноморПресс, 2004. - 316 с.

9. Бобков В.В. Розвиток статистичних досліджень в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття Автореферат дис.... канд. іст. наук / 07.00.01 - історія України / В.В. Бобков. - Дніпропетровськ, 2004. - 17 с.

10. Бобков В.В. Статистики Таврической губернии (XIX - начало XX века): Биобиблиографический указатель / В.В. Бобков; под ред. и вступ, ст.

А.А. Непомнящего. Серия «Биобиблиография Крымоведения». - Вып.1. - Симферополь : Таврия, 2004. - 304 с.

11. Колесник І. Регіональна історія в українській історіографії: практика та рефлексія / І. Колесник // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. - Випуск 1. - С.205-220.

12. Верменич Я.В. Суб'єктивні межі й об'єктивні можливості історичного краєзнавства: деякі міркування щодо шляхів осмислення місцевої історії / Я.В. Верменич // УІЖ. - 2008. - Випуск 2. - С.3-21.

13. Пачев С.И. Возникновение болгарских сёл в Северном Приазовье (1861- 1863) / С.И. Пачев. - Мелитополь : МГПУ, 2007. - 88 с.

14. Родионов М. Статистико-хронологико-историческое описание Таврической епархии: общий и частный обзор / М. Родионов. - Симферополь, 1872.- 269 с.

15. Гермоген. Справочная книжка о приходах и храмах Таврической епархии / Гермоген. - Симферополь, 1886. - 271 с.

16. Гермоген. Таврическая єпархія / Гермоген. - Псков, 1887. - IV. - 502 с.

17. Статистические таблицы о хозяйственном положении селений Бердянского уезда // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. - Т.5. - Симферополь, 1887. - 352 с., разд. паг.

18. Статистические таблицы о хозяйственном положении селений Мелитопольского уезда // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. - Т.1. - Вып. 1. - Симферополь, 1885. - 305 с., разд. паг.

19. Памятная книга Таврической губернии под ред. К.В. Ханацкого. - Вып. 1. - Симферополь, 1867. - Разд. паг.

20. Памятная книжка Таврической губернии под ред. К. А. Вернера // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. - Т.9. - Симферополь, 1889. - 675 с., разд. паг.

21. Крестьянское хозяйство в Мелитопольском уезде. Сост. К. Вернер и

С. Харизоменов. - М., 1887. - 355 с., разд.паг.

22. Маркевич А.И. Taurica. Опыт указателя сочинений, касающихся Крыма и Таврической губернии вообще / А.И. Маркевич // ИТУАК. - Т.20. - 1894.

23. Маркевич А.И. Опыт указателя сочинений о Крыме и Таврической губернии вообще. Выпусквторой/А.И. Маркевич //ИТУАК. - Т.28. - 1898. - С.92- 185.

24. Маркевич А.И. Опыт указателя книг и статей, касающихся Крыма и Таврической губернии вообще. Выпуск третий / А.И. Маркевич // ИТУАК. - Т.32- 1902. - С.47-128.

25. Державин И.С. У болгар в Таврической губернии / И.С. Державин // ЭО. - 1900. -№4. -С,52-68.

26. Державин И.С. Этнографические условия развития болгарских колоний в Бердянском уезде Таврической губернии / И.С. Державин // Известия

С.-Петербургского Славянского благотворительного общества (далее - ИСПСБО)" - 1902. - № 2. - С,2-9.

27. Державин И.С. Звуковые особенности говора болгар переселенцев Бердянского у. Таврич. г. / И.С. Державин // Известия Отделения Русского языка и словесности Императорской Академии Наук (далее - Известия ОРЯиСИАН). - 1902. - T.VII. - Кн.1. - С,137-151.

28. Державин Н.С. Заметка о болгарском говоре с.Терновка Мелитопольского у. Таврич. губ./Н.С. Державин// Известия ОРЯиСИАН. -1905. - Т.Х. - Кн.1. - С. 136- 146.

29. Державин Н.С. Болгарские колонии Новороссийского края (Херсонской и Таврической губернии / Н.С. Державин // Известия Таврической ученой архивной комиссии (далее - ИТУАК). - № 41. - 1908. - С.1-237.

30. Дувин И.П. Дмитриевская волость Бердяиского уезда Таврической губернии в её прошлом и настоящем. К полувековому юбилею ее существования / И.П. Дувин. - Симферополь, 1912. - 69 с.

31. Дувин И.П. Софиевская волость Бердянского уезда Таврической губернии. На память о 21 февраля 1913 года / И.П. Дувин. - Симферополь, 1914. - 54 с.

Размещено на Allbest.ru