Народний одяг Західноукраїнського Полісся кінця XIX - початку ХХ століття (комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

НАРОДНИЙ ОДЯГ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

(Комплексне дослідження реалій і термінів за матеріалами картографування)

ПОНОМАР Людмила Григорівна

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Народний одяг є невід'ємною складовою вивчення історії традиційної матеріальної й духовної культури українців. Він відбиває історичні особливості повсякденного побуту, святково-обрядового і світоглядного буття етносу, є своєрідним наочним виявом його соціально-станової диференціації, прагматичних і символічних уявлень, художньо-естетичних смаків і уподобань. Народний одяг є носієм і відображенням етнічно специфічних ознак культури, що проявляється як єдине і різноманітне в просторі і часі. І Полісся, зокрема його західна частина, не є тут винятком. Історико-етнографічна своєрідність Західноукраїнського Полісся визначається його географічним розташуванням, зокрема безпосереднім сусідством з Білоруссю і Польщею. Воно є частиною одного з прадавніх регіонів Славії, а за однією з наукових гіпотез - і частиною прабатьківщини слов'ян. Не випадково традиційно-культурна спадщина Західного, як і всього Полісся, завжди викликала помітний науковий інтерес. З розвитком сучасних комплексних напрямків і методик досліджень цей інтерес значно підвищився серед представників гуманітарних дисциплін, зокрема з боку славістів-етнологів та етнолінгвістів.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період кінця ХІХ - початку ХХ ст. Традиційний комплекс жіночого та чоловічого костюмів цього періоду привертає увагу дослідників збереженням давніх видів одягу і їх назв.

Актуальність дослідження. Оскільки вивчення одягу Західного Полісся та його назв ще не було об'єктом спеціального дослідження, докладна фіксація та ареалогічна інтерпретація одягу та його назв, уточнення внутрішнього етнографічного та діалектного членування цього регіону є актуальним. Вибір Західного Полісся як об'єкта дослідження зумовлений як архаїкою цього регіону в етнокультурному відношенні, так і тим, що нові відомості, зібрані шляхом експедицій за спеціальною програмою, засвідчили необхідність нового підходу до інтерпретації матеріалу з одягу та його назв.

Серед етнографів є різні погляди на визначення етнографічних комплексів поліського костюма. Одні дослідники розглядають одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей як один комплекс одягу Правобережного Полісся, виділяючи при цьому “одяг Волині або “Волинського Полісся, інші - розрізняють два комплекси: західно-поліський (одяг Волинської та Рівненської обл.) і центрально-поліський комплекси (одяг Житомирської обл.).

Ця робота присвячена комплексному дослідженню західно-поліського одягу та його назв в ареальному аспекті.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення народного одягу Західноукраїнського Полісся кінця ХІХ - початку ХХ ст., у тому числі взаємозв'язку предметів і термінів убрання, їх етнолокальної специфіки та географії поширення в межах регіону.

З цією метою у дисертації робиться спроба розв'язати такі завдання:

з'ясувати склад видів та різновидів одягу, дати їх етнографічну й історичну характеристику;

визначити номінативний склад видів та різновидів одягу; проаналізувати ці терміни в діалектному й етимологічному планах; показати значення дослідження назв для історико-етнографічного районування;

визначити ареали поширення реалій і їх назв; проаналізувати їх просторове співвідношення; виявити своєрідні регіональні та локально-регіональні риси західно-поліського костюма та його назв, а також ареальні показники відповідного етнографічно-термінологічного поділу;

укласти етнолінгвістичний словник.

Предметом дослідження стали види та різновиди одягу та їхні назви, які були зафіксовані у 264 населених пунктах Західного Полісся, Житомирщини, Волині, Поділля, Берестейщини та Пінщини на території Білорусі, за спеціальною програмою з 470 питань. Матеріал 177 говірок було скартографовано.

Джерелами дослідження послужили власні матеріали, зібрані у 264 говірках Волинської та Рівненської областей (Західне Полісся), північних районів Житомирщини (Середнє Полісся), Волині та Поділля; Берестейщини та Пінщини на території Білорусі. Для порівняння були залучені також друковані й архівні етнографічні та лінгвістичні матеріали, які містять згадки про одяг

Для забезпечення комплексного підходу в аналізі матеріалу використовуються такі методи дослідження: порівняльно-історичний, описовий і картографування.

На захист виносяться такі положення:

за характеристикою регіональних і локальних рис традиційний одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей (у межах західно-поліського регіону) виділяється в окремі типи;

за матеріалами картографування одягу та його назв, межа між ареалами побутування проходить близько межі між західно-поліським та середньо-поліським говорами;

більшість назв одягу представлена питомою словянською лексикою;

польський етнос був посередником у процесах запозичення різновидів одягу західноєвропейського походження та їх назв.

Наукове значення та новизна роботи полягає в тому, що:

уперше в українській етнологічній науці здійснено комплексне порівняльно-етнографічне й ареалогічне дослідження предметів і термінів народного одягу Західноукраїнського Полісся, основною джерельною базою якого стали матеріали проведених автором польових експедицій та їх картографування;

на основі виділення диференційних ознак кожного виду вбрання з'ясовано його територіальні різновиди, які схарактеризовано за їх структурно-функціональними ознаками, історичними особливостями побутування та просторового розміщення в межах регіону. З'ясовано характерні для виявлених різновидів одягу риси загально-регіонального та локально-регіонального характеру;

уперше представлено найбільш повний склад назв одягу обстеженого регіону. Показано залежність особливостей термінів від тих чи інших структурно-функціональних ознак різновидів одягу, від певних етно- і культурно-історичних, соціальних чинників. Висвітлено ареалогію як власне термінів убрання, так і багатьох термінологічних номінацій, які відбивають особливості місцевих говірок та показують їх диференціацію;

з метою цілісної уяви про характерну для західно-поліського одягу народну термінологію та її діалектні особливості вперше укладено Словник, який нараховує близько 600 назв;

простежено аналогії (реалемні і термінологічні) західно-поліського одягу з одягом суміжних і деяких інших регіонів України та сусідніх країн;

на основі аналізу сукупних ареальних характеристик різновидів убрання та його назв визначено етнолінгвістичне членування Західноукраїнського Полісся;

назви одягу та його видів окреслили ареали, пов'язані з архаїчними зонами, та відобразили типовість самих реалій;

аналіз назв дозволив простежити історію розвитку окремих видів одягу;

з'ясовано комплекс типових, етноспецифічних ознак народного костюма Західноукраїнського Полісся в цілому та його локальних варіантів зокрема;

уведено до наукового обігу нові етнографічні та лінгвістичні матеріали, у тому числі представлені в дисертації карти і словник, які мають самостійне значення.

Теоретичне значення. На основі картографування здійснено етнографічне районування Полісся та ареальне членування західно-поліського діалекту.

Практичне значення роботи пов'язане з використанням результатів дослідження для розв'язання проблеми історико-етнографічного районування України. Етнолінгвістичний словник назв одягу Західного Полісся, результати картографування можуть бути використані в практиці етнографічного музеєзнавства, для викладання курсу етнографії та мовознавчих дисциплін.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України. Результати дослідження апробовано в доповідях на конференціях (у тому числі міжнародних), нарадах і наукових читаннях: “Науково-технічна революція і сучасні процеси української народно-розмовної мови (Ужгород, 1989); “Проблеми української діалектології на сучасному етапі (Житомир, 1990); “Науково-практична конференція з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС (Рівне, 1992); “Українська родина: звичаї, традиції, обряди (Луцьк, 1998); “Україна, українці, українознавство ХХ ст. в джерелах і документах (Київ, 1998); міжнародна наукова конференція “Pogranicze kultur narodowych (Biaоstok, 1995).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (177 позицій), додатків, які включають список обстежених населених пунктів (264 н.пп.), 56 карт та коментарів; Словник назв одягу Західного Полісся (близько 600 назв).

Повний обсяг дисертаційного дослідження - 180 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

західноукраїнський народний одяг полісся

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено шляхи, методи та об'єкт дослідження, окреслено його новизну та практичну цінність.

У першому розділі “Історіографія дослідження схарактеризовані літературні джерела, які представляють інтерес для вивчення одягу Полісся. Історіографія питання нараховує значну кількість праць дослідників матеріальної та духовної культури. Головна увага зосереджена на літературі, яка стосується теми дисертації. З досліджуваної теми вже накопичений значний матеріал: від праць середини ХІХ - поч. ХХ ст. (Ю. Крашевського, А. Перлштейна, Ф. Делафліза, Д. Зеленіна, П. Чубинського, М. Теодоровича, О. Братчикова, О. Кольберга, Т. Стецького) - до сучасних спеціальних робіт (дисертація Г. Г. Стельмащук). Опубліковані праці не вичерпують аспектів його вивчення і ставлять нові завдання перед дослідниками. Значним досягненням стали також праці дослідників другої половини ХХ ст. - Г. С. Маслової, Г. Г. Стельмащук, Я. П. Прилипка, К. І. Матейко, Т. О. Ніколаєвої, О. В. Полянської. Автори залучили і узагальнили величезний матеріал, зібраний на основі спеціальних експедицій наукових інститутів Академії наук України, вивчення колекцій музеїв. Важливі теоретичні розробки проблем методики та методології дослідження одягу, його класифікації, вивчення українського костюма як джерела етнічної історії висвітлено у працях Я. П. Прилипка. Сучасними дослідниками розпочато новий етап вивчення українського одягу, пов'язаний з поглибленим вивченням комплексів одягу з різних етнографічних регіонів (праці Г. Г. Стельмащук, К. І. Матейко, О. В. Полянської, М. В. Костишиної, Р. В. Чугай, В. Зайченко, Г. Г. Корнієнко, Л. Волинець, Т. О. Ніколаєвої). Зростає увага вчених до вивчення назв одягу (К І. Матейко “Український народний одяг. Етнографічний словник). Цінні матеріали знаходимо у працях дослідників білоруського костюма (Л. Молчанової, М. Романюка).

Тема розвитку одягу в умовах міжетнічних контактів висвітлена в дослідженнях В. І. Наулка “Развитие межэтнических связей на Украине, 1975) та Г. С. Щербія (“Розвиток одягу в умовах міжетнічних контактів, 1986). Важливі аспекти побуту та культури Полісся, його складової одягу проаналізовані в монографіях “Білоруси, “Українці. Особливу цінність з погляду відображення теоретичних проблем методології, пізнання давньослов'янських та давньоукраїнських форм убрання становить праця “Древняя одежда народов Восточной Европы. Материалы к историко-этнографическому атласу (відп. ред. М. Г. Рабінович, 1986). Питання теорії і практики етнографічного картографування висвітлювалися П. Кушнером, С. Бруком, М. Рабіновичем, В. Жирмунським, українськими вченими Н. Гаврилюк, Т. Косміною, Л. Артюх. Певним внеском у розуміння специфіки загального образу українського народного костюма є малюнки з різних регіонів О. Кульчицької, листівки з одягу, підготовлені В. Мироновим, Т. Косміною.

На особливу увагу заслуговують праці Г. Г. Стельмащук (кандидатська дисертація “Народный костюм Украинского Полесья, монографія “Традиційні головні убори українців (Київ, 1993). В етнографічній роботі “Народный костюм Украинского Полесья, основою якої були матеріали експедиційних досліджень 62-х сіл північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей, вперше було проведено аналіз поліського костюма, у науковий обіг уведено новий матеріал, зроблено реконструкції головних уборів, особлива увага приділена термінам. Тематичній групі назв одягу були присвячені лінгвогеографічні праці Ф. Й. Бабія (“Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горини, 1982) та Ю. Тарнацького (“Studia porwnawcze nad geografi wyrasw: Polesie-Masowsze-Warszawa , 1939 ).

У другому розділі “Види та типи західно-поліського комплексу (назви, ареалогія)” (підрозділи “Натільний та поясний одяг”, “Верхній одяг”, “Нагрудний одяг”, “Головні убори”, “Взуття”, “Пояси”, “Прикраси”, Західно-поліський одяг в обрядовій культурі”) досліджуються відповідні реалії та їх назви. Здійснено групування давніх (кінця ХІХ - початку ХХ ст.) та пізніших (початку-середини ХХ ст.) видів одягу, подано їх ареалогію та опис. Західно-поліська жіноча сорочка розрізняється за такими структурно-функціональними ознаками: кроєм полотнищ, коміра, оздобленням. Своєрідність західно-поліських рис жіночої сорочки визначається такими ознаками: охоплення оздобленням вуставки, прикрашання тканими смугами. У межах цих ознак визначено локальні типи сорочок за характером розміщення смуг. За кольором полотна на обстеженій території виділяється локальний західно-поліський тип сорочки, полотнища рукавів якої декоровані кольоровими смугами (переважно червоними, синіми). Сорочка цього типу входила до комплексу одягу (полотняні спідниця та фартух зі спільним колористичним вирішенням), що окреслив західний ареал, накладаючись на “білий комплекс. У північній, західній, центральній, східній частинах чоловіча сорочка зберігала давній тип вуставкового крою, що протиставлявся пізнішому, з плечовими швами. Виділяються локальні типи сорочок за місцем оздоблення перетканими смугами: 1) на вуставках та внизу сорочки (у пн. та сх. частинах); 2) на вуставках та рукавах (у центр. частині); 3) на грудях (пазусі) та внизу сорочки (у сх. частині).

Велика кількість назв відбиває диференціацію поясного жіночого одягу - домотканої спідниці за матеріалом, кольором, орнаментальним вирішенням, кроєм, функціональним призначенням. Така диференціація засвідчує, що на обстеженій території цей одяг мав істотну тяглість розвитку і є однією з специфічних рис одягу Західного Полісся. Це стосується і полотняної спідниці. Регіональний комплекс одягу складає вовняна спідниця з назвою літник, яка охоплює майже всю територію, а також назвами, що утворюють мікроареали або є поодинокими: домоткан, димка, кольман, ондарак. Більшість ознак - “матеріал основи, “колір, “крій розрізняють реалію в межах одного типу. Така ознака цього типу як “снування основи кольоровими нитками протиставляє його іншому типу вовняної спідниці, основа якої тчеться нитками одного кольору (“чиста). Цей тип представлено назвами: бурка (виразний західний ареал); рандак (прилеглий мікроареал у пд.-зх. частині); покожушок (пд.-сх. частина). Спідниці з назвами синявка, попиричняк протиставляються бурці тільки кольором або розміщенням перетканих смуг, тобто є варіантами. Дослідження реалії цього типу, яка протиставляється літнику, дозволило припустити її давнішу появу і констатувати, що на Західному Полісі зберігся давній локальний різновид спідниць із основною питомою назвою бурка, яка несе інформацію про матеріал і процес його виготовлення, та питомими назвами рандак, димка (утворюють мікроареали), валкуха, покожушок (є поодинокими варіантами різновиду за ознаками “техніка ткання, “матеріал). Західна межа ареалу цього різновиду спідниці проходить через н. пп.: Самари - Щедрогір - Седлище - Оленино - Датинь - Перевали - Новий Мосир - Доросині - Хорохорин - Мовники. Поодиноке побутування реалії бурки у східній та південно-східній частинах дозволяє припустити, що ареал цієї реалії та назви у минулому був більшим. Сусідня територія - Середнє Полісся (Житомирське) протиставляється невеликим рядом назв вовняної спідниці - літник, ондарак, саян та відсутністю виокремлення її в типи.

Полотняна спідниця мала два основні типи, які розрізнялися кольором та орнаментальним вирішенням: 1) біла спідниця (з вибіленого полотна, оздоблена внизу перетканими смугами). Варіант цього різновиду - біла спідниця у біло-сіру смужку (ткання вибіленою і невибіленою нитками); “серпанкова спідниця - з рідко тканої лляної тканини з оздобленням у верхній частині (хвартух, окружник, портюх, портяник, сукня, сподниця, колесник); 2) спідниця переткана поздовжніми або поздовжньо-поперечними кольоровими смугами (лєнка, бурка, рідко - синьоха, синька, рандак, рябак, полотнєник, полотнянка, димка, сподниця). Водночас виділяються ще три різновиди спідниці, поширені невеликими ареалами або поодиноко: 3) біла (“чиста) спідниця без оздоблення: сподниця, спудак, окружник; 4) фарбована спідниця: сподниця, рідко - хвартух, синька, бурка, рандак, сукня, мальованка; 5) спідниця з набитим дощечкою малюнком: мальованка. Спідниця першого типу утворює найбільший ареал - від Західного Бугу до Горині і згасає на сході, розмиваючись варіантом цього різновиду - серпанковою спідницею та появою іншого виду поясного одягу, який складався з двох фартухів. На півдні цьому ареалу протиставляються ареали фарбованої спідниці та спідниці з вибійкою. Східні та південні межі цього ареалу: Дуричі - Збураж - Самари - Дольськ - Заозір'я - Морочне - Вичівка - Висоцьк - Великі Озера - Великі Цепцевичі - Корост - Голишів - Купичів - Овадне - Маркостав - Пятидні. На заході окреслюється ареал спідниці другого типу, що, в основному, накладається на ареал білої спідниці. Межа цього ареалу проходить через н. пп.: Дуричі - Самари - Річиця - Седлище - Оленино - Верхи - Велицьк - Сокіл - Доросині - Привітне - Павлівка - Війниця - Заріччя - П'ятидні. Ареал фарбованої спідниці - розсіяний найгустіше локалізується на південному заході та південному сході, поширюючись, ймовірно, з південного заходу та південного сходу. Умовно східні та південні межі ареалу виділяються через н.пп.: Ставок - Великі Озера - Кричильськ - Цміни - Скулин - Сошично - Сукачі - Рудня - Білин - Радошин - Верба - Микитичі. Поширення “чистої (білої) спідниці локалізується у південно-східній та східній частинах, невеликими ареалами - у північно-західній, поодиноко у центральній та на півночі. Ареалогія цього типу визначається мікроареалом у північній та північно-східній частинах: Дольськ - Сварицевичі - Трипутня - Чудель - Корост; ареалом у південно-східній частині, що клином заходить у центральну, охоплює н. пп.: Біла Криниця - Голишів - Великий Житин - Тростянець - Поворськ - Доросині - Вербаїв; поодинокими фіксаціями у південно-західній частині: Дуричі - Пулемець - Кошари. У південно-західній частині вздовж Західного Бугу виразно окреслюється мікроареал спідниці з вибійкою, що, в основному, збігається з ареалом назви мальованка, проходить через н. пп.: Микитичі - Овадне - Березовичі - Ласків.

Фартух (пілка) протиставлявся матеріалом виготовлення: 1) домотканий, полотняний; 2) домотканий вовняний; 3) з фабричної тканини. Полотняні фартухи повторюють оздоблення спідниць, з якими вони утворюють єдиний комплекс. Полотняні фартухи Західного Полісся протиставлялися фартухам Житомирського Полісся назвами: З.П. - запаска, хвартушок, хвартушина, пиредник, попередник, пілка, затулка, притулка, простик, портюх, плахта, припінда; Ж.П. - хвартух. На Житомирському Поліссі та в сусідніх районах Рівненської області (західна межа поширення - басейн Горині) фіксується інший вид поясного одягу з двох полотняних фартухів. На Західному Поліссі такий комплекс відсутній. Ці території розмежовуються і за поширенням вовняного фартуха. Для Житомирського Полісся він є типовий (запаска). Для цієї території типове протиставлення лляного фартуха і вовняної запаски. Для Західного Полісся таке протиставлення є локальним. Західно-поліські вовняні фартухи відрізняються від житомирських меншим розміром і декором - тканими суцільними смугами, на відміну від орнаментальних композицій на Житомирському Поліссі. У південній частині виразно окреслюється ареал вовняного фартуха (запаска), у південно-східній (пілка, пулка). Північна межа цього ареалу проходить через н. пп.: Рісне - Гайки - Озеряни - Сокіл - Кукли - Цміни - Любахи - Корост - Пісків - Злазне - Мала Любаша; ареал має продовження на південь. У межиріччі Вижівки та Стоходу окреслено невеликий центральний ареал вовняної запаски, що охоплює н. пп.: Датинь - Нуйно - Волиця - Седлище - Оленино - Синове - Доротище - Рудня, поодиноко цей тип одягу фіксується на північному заході та на сході.

Дослідження поясного чоловічого одягу - штанів виявило такі риси реалії: регіональні - збереження на цій території архаїчного крою полотняних штанів - з обшивкою, у яку протягували мотузок для зав'язування (на очкурі); локальні (за кольором) - поширення у північно-західній частині штанів у кольорові смуги. Розрізнення штанів за матеріалом (полотняні - вовняні) у назвах закріплене тільки у північно-західній частині, в інших частинах території передається описово: опорні слова штани (охоплює майже весь ареал) або нагавиці (пн. та зах. ареали), конкретизуються означеннями полотняні, вовняні.

Верхній одяг з овечого сукна виокремлюється у типи за кроєм. Регіональний західно-поліський комплекс утворює тип з клинами (вусами), що охоплює більшу частину території. Ареал його побутування згасає у південно-західній та східній частинах, де локалізуються мікроареали різновиду зі складками; у південній частині, де фіксується різновид зі зборками. У західній та східній частинах спостерігаються ареали, у яких співіснує кілька різновидів цього одягу, які протиставляються кроєм: з вусами, складками, зборами, прямого покрою. Протиставлення за іншими ознаками (кольором; належністю до чоловічого чи жіночого одягу; довжиною) ареалів не утворює і виявляється у певних районах як поодинокі локальні варіанти різновиду. Майже весь ареал охоплює назва сирнєга, що є однією з загальнорегіональних західно-поліських рис. Їй протиставляються назви свита, свитка (на сході та півдні), латушка, латишка, латуха (у пн.-зх. частині). У західній частині на основний ареал назви сирнєга накладаються невеликі ареали назв: сердак, сукман, сукманка, катанка, у східній - ареали назв курта, куртка, курташ. Ці назви виділяються як регіонально-локальні.

Нагрудний одяг - жіноча безрукавка - представлена різновидами, які розрізняються різночасовим побутуванням: давні (сер. ХІХ - поч. ХХ ст.), пізні (поч., сер. ХХ ст). Давня безрукавка, що увійшла до комплексу з домотканою спідницею, виявивши вплив костюма західних слов'ян і прибалтійських народів, представляє регіонально-локальний тип. В основному цей вид одягу поширився на початку ХХ ст. як наслідок західнополісько-польських контактів і став складовою костюма з фабричної тканини.

Нагрудний одяг з рукавами, який увійшов до жіночих комплексів з домотканої та фабричної тканини, представляє загально-регіональний західно-поліський комплекс сер. ХІХ - поч. ХХ ст. Розвиток його крою спричинив поділ на давній (каптан, жупан, спанцір, спанцірка, спанцірок, кацавей, кацавейка, китлик, лахман на Житомирському Поліссі відповідний ряд: капотка, капота) та пізній різновиди (баскінка, раковка, кохта, блюска, жикєт).

У кін. ХІХ - на поч. ХХ ст. на більшій частині обстежуваної території функціонував давній жіночий комплекс головних уборів, що складався з кибалки, чіпця та намітки. Виявлені типи кибалки площинні (гнуті з дерева), виті (зі скрученого льону, зі сплетеного льону у вигляді коси, з соломи, зі скрученого полотна) виявляють регіональні, локальні та поодинокі локальні західно-поліські риси. Регіональний тип найбільше представляє дерев'яна кибалка. Різні назви, які відбивають протиставлення за матеріалом, засвідчують використання лісової сировини: кибалка, кімбала, кімбалок, кєча, кичка (їх походження пов'язане з ідеєю згинання і скручування - це об'єднує їх з типом “витих); ківер, лубок, каблук, обруч. Цей тип охоплює більшу частину території, затухає у північно-східній та південно-східній частинах. Виті кибалки виділяються як ще один регіональний комплекс - з льону. На відміну від Житомирського Полісся, де був поширений найпростіший вид кибалки - скручування повісма льону разом з косима, на Західному Поліссі переважали розвинені форми витої кибалки. Регіональний тип чіпця тут, як і на Житомирському Поліссі, представлено типом овального з розрізом та шнурком для стягування (чіпець, каптур). Намітка виявляє диференціацію за назвами: З.П. - плат (найпоширеніша), намітка, намітець; поодинокі - ручник, рантух (пн.-зх. частина); Ж. П.: намітка. На обстежуваній території виділено п'ять типів намітки за способом зав'язування, які є специфічними етнорегіональними рисами західно-поліського костюма.

Загально-регіональні та регіонально-локальні типи чоловічих головних уборів розрізняються формою, сезоном носіння.

Диференціація плетеного взуття регіонального західно-поліського комплексу (за матеріалом кора, лико, лоза, нитки, мотузки, прядиво, солома) свідчить про те, що він має велику історичну тяглість розвитку і є однією з специфічно типових рис костюма Західного Полісся. Взуття з ниток, мотузок, прядива (валовці, ходаки, бамбоші, чуні) входить до деяких локальних західно-поліських комплексів (у західній та центральній частинах до р. Стохід). Дерев'яне взуття має специфічні етнорегіональні риси як елемент балто-слов'янської і скандинаво-германської традиційних культур і поділяється на давнє (довбане взуття) та пізніше (взуття з дерев'яною підошвою та шкіряним верхом), засвідчуючи західнополісько-німецькі та західнополісько-польські зв'язки на поч. ХХ ст. (спільні назви: чуні, кайдани (гандали), дерев'янки, трепи, колодки). Напрямок загального ареалу поширення цього типу взуття - із заходу та півночі - свідчить про напрямок давніх історико-культурних зв'язків, які підтверджують і такі назви, як трепи, кльонпи, мазури.

Домотканий вовняний пояс становить етноспецифічну рису західно-поліського костюма. Це вузький смугастий пояс (як чоловічий, так і жіночий), поширений у більшості населених пунктів: крайка, тасьонка (у зх. частині). Визначено локальні та поодинокі типи: пояс, запоясок.

Регіональний тип намиста представляє скляне намисто (пацьори, пацьорки, а також намисто мікроареали на сході); локальні регіональні різновиди цього виду прикрас: коралове намисто (коралі у пн.-зах. і пд. частинах) та намисто з медальйонами (лучпаники, личмани, мендалі, менталики - у пд.-зх. частині; молітовки - у сх. частині).

У третьому розділі “Назви одягу Західноукраїнського Полісся. Регіональні та локальні особливості” (підрозділи “Територіальна диференціація назв одягу за їх сукупними ареальними характеристиками”, “Номінація одягу Західного Полісся; ареальне варіювання назв за генетичним складом”) розглянуто назви як джерело вивчення етнічної історії: просторова опозиція назв, типи ареального членування; способи номінації на ґрунті питомої лексики, запозичення; ареальне варіювання назв за генетичним складом. Ці аспекти дослідження є важливими етнокультурними характеристиками західно-поліського регіону.

Картографування назв одягу Західного Полісся засвідчило вичленування ареалів трьох типів: 1 тип - на фоні загального поширення однієї назви виділяються невеликі ареали інших назв; 2 тип - виділяються два чіткі ареали, інколи з мікроареалами та ареалами, які накладаються на один з основних ареалів. За характером розмежування на картах виділяються назви, які окреслюють два-три ареали, межа між якими проходить або на півдні, горизонтально і близько до поясу ізоглос, що відділяє західно-поліські і волинські говірки; або на сході - вертикально, відображаючи розмежування західно-поліського і середньо-поліського ареалів; 3 тип - виділяється значна кількість невеликих розсіяних ареалів або ареалів, які накладаються, а також ареалів, що характеризуються поширенням одиничних назв.

Для назв одягу, які репрезентують внутрішнє членування західно-поліського говору, утворюючи невеликі ареали, характерна опозиція центр - периферія. В основному ці назви належать до питомої слов'янської лексики і є реліктами давнього мовного масиву. Мікроареали, а також поодинокі назви фіксуються у північній, північно-східній, південно-західній та південно-східній частинах. У північній частині виділяються замкнуті ареали, які окреслюють ізоглоси назв опшивка `манжета рукава сорочки', лендиця `ластка', обичєйка `кибалка' (к. Б.37). Виділяються ареали, які поширюються у північні говірки з польських (ізоглоси цвікля `ластка', комірець `манжета рукава сорочки' к. Б.38). Деякі ареали об'єднують різні частини території: підручник `ластка', клинок `те саме', наплєчник `вуставка' (к. Б.39). Ряд ізоглос окреслюють невеликі ареали у північно-східній частині: опшивка `пояс спідниці', опшевка `пояс штанів', тканка, тканіца `кибалка', домоткан `вовняна спідниця' (к. Б.40). У східній частині виділяються мікроареали назв: портюх `полотняна спідниця', сукня `те саме', паврози `зав'язки спідниці', намисто `намисто', курташ `верхній одяг', спанцірка `нагрудний одяг з рукавами' (к.Б.41). Межі поширення лексико-семантичних явищ показують, що для обстежуваних говірок визначальною ознакою є опозиція захід - схід (к. Б.42, Б.43). Ізоглоси виділяють ареали по р.Західний Буг: папруга `шкіряний пояс', сукман, сукманець, сукманка `верхній одяг' (к. Б.42), кєчка `кибалка' (к. Б.43), лєнка `полотняна спідниця' (к. Б.42), кучма `шапка' (к. Б.42), клешня `штанина', бурка `вовняна спідниця' (к. Б.43), запаска `фартух', кожушок `короткий кожух'(к. Б.44). Назви нагавиці `штани' та латуха `верхній одяг з овечого сукна' творять ареали у північно-західній частині (к. Б.45). Деякі ізоглоси відокремлюють північну і південну зони: бурка `верхній чоловічий одяг з овечого сукна', кульчики `сережки'. Центральний ареал формує ізоглоса назви передник `фартух'. На матеріалі назв одягу Західного Полісся виділяються ізоглоси, які несуть важливу інформацію про розмежування західнополіського і середньополіського говорів: плат `намітка', хвартух `полотняна спідниця', серніга `верхній одяг', шитик `ремінний пояс'.

Ареальне варіювання лексики за генетичним складом демонструють карти, на яких: 1) назви слов'янського походження поширені на всій території, а запозичення - поодинокими вкрапленнями; 2) запозичення відзначені на всій території, а назви слов'янського походження утворюють невеликі ареали; 3) питомі назви і запозичення утворюють великі мовні ареали; 4) спостерігається скупчення пізніших назв традиційної та інноваційної лексики, запозичень. Більшість назв традиційного одягу представлено питомою слов'янською лексикою; частина назв є давніми запозиченнями, а давні слов'янські назви побутують як згасаючі елементи (тип I, II). Для назв, пов'язаних з пізнішими реаліями, які є частиною традиційного комплексу одягу, характерне різне часове й просторове співвідношення запозичень і питомої слов'янської лексики (тип III, IV).

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

Західно-поліський традиційний народний костюм у кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. мав спільний комплекс типових, етноспецифічних ознак в цілому та специфічні регіональні та локальні риси зокрема.

1.1. Загально-регіональні західно-поліські риси традиційного народного костюма. Сорочка - з вуставками; типи крою - суцільнокроєна та з пришитим низом; декор - ткані суцільні смуги, обовязкове оздоблення вуставки; домоткана вовняна спідниця (літник, домоткан, димка, кольман, ондарак) - з поліхромною основою; полотняна вибілена спідниця - з тканими смугами (хвартух, окружник, портюх, портяник, сукня, сподниця, колесник); спідниця з фабричної тканини зі стрічками (сподниця, сподниця з засцяшками, гальонами); чоловічі штани - білі полотняні з вузькими штанинами “на очкурі (давніші) або на поясі; суконні штани (просте і чинувате переплетіння). Верхній одяг: кожух з варіантним кроєм, колоритом, функціональним призначенням; верхній одяг з овечого сукна з клинами (вусами): серніга (і фонетичні варіанти), латуха, латушка, латишка, сердак, свита, свитка (колорит та функціональне призначення - варіантне). Нагрудний безрукавний одяг з фабричної тканини як складова комплексу з фабричної тканини (безрукавка, станік, нагрудник, камізелька, горсет, жилетка); нагрудний одяг з рукавами як складова комплексу з фабричної тканини (каптан, жупан, спанцір, спанцірка, спанцірок, кацавей, кацавейка, китлик, лахман). Головні жіночі убори: комплекс з кибалки, чіпця, намітки; кибалка дерев'яна типу гнутих (кімбалка, кімбалок, кєча, кичка, ківер, лубок, каблук, обруч); кибалка типу витих з льону: скрученого і обшитого полотном, сплетеного в косу (кімбалка, кімбалок, тканка, тканіца). Чоловіча шапка: зимова - невисока, півсферичної форми суконна або хутряна (шапка зимова, баранка, обаранячка, кашмурка, ярмулка); літня шапка - козирок (шапка літня, шапка с козирком, козиркова шапка, кєпа, кєпка). Взуття - плетене з кори, лика, лози (постоли, патинкі, лапті (одиничні назви); з дерев'яною підошвою і шкіряним верхом (дерев'янки, трепи, кайдани, гандали, ходаки, чуні). Пояси: чоловічий і жіночий, вузький, поздовжньо-смугастий (крайка, тасьонка); чоловічий - шкіряний (шитик, попруга, рамінь). Прикраси - скляне намисто (пацьори, пацьорки, намисто, моністо). Обрядова функція: зберігання вінчальної сорочки на смерть; одягання молодим у шлюбну ніч сорочки, пошитої молодою; використання намітки в обряді покривання молодої (“звоювання тура); одягання двох свит при вінчанні тощо.

Регіонально-локальні західно-поліські риси. Сорочка суцільнокроєна (спорадично у пд., пд.-сх., сх., пн. частинах), з пришитим низом ( пд. частина). Розміщення смуг на рукаві: поздовжнє або поперечне (пн.-зх. та пн. частини); вгорі та біля манжети (пн.-зх. частина); вгорі (центр., пд., пн.-сх. та пд.-сх. частини); вгорі без захоплення вуставки (пд. частина); геометризовані квіти по всьому полю (сх. частина); клітчастий малюнок полотна. Спідниця: вовняна з монохромною основою (бурка, рандак, покожушок, синявка, попиричняк, валкуха) зах. ареал; полотняна спідниця: ткана у смуги (лєнка, бурка, синьоха, синька, рандак, рябак, полотнєник, димка, сподниця) західний ареал; фарбована (сподниця, хвартух, рандак, синька, сукня, хвартух) сх. і пд.частини; з набивним малюнком (мальованка, малюванка) пд.-зх. частина. Фартух, чоловічі штани, ткані у смуги (зах. ареал). Верхній одяг: прямий крій (сукманець, сукманка) зах. та пд.-зх. частини; прямий крій з каптуром (бурка) пд. та зх. частини; зі зборками (чимерка), зі складками (курта, куртка) пн. та сх. частини. Нагрудний одяг без рукавів до домотканих спідниць (портяник, станік, горсет, жилєтка, камізелька) пн.-зах., сх., пд.-зх. частини. Нагрудний одяг з рукавами без зборок (раковка) пн.-зх. частина. Головні убори - жіночі: відсутність кибалки у зв'язку з відрізанням волосся молодій як знак переходу до статусу жінки; виділення типів намітки за способом зав'язування: випуск кінців ззаду (пн. р-ни Вол. обл.); покладення одного кінця під підборіддям та випуск другого ззаду або спереду (попроста) Старовиж. р-н Вол. обл.; закручення та закладання кінців (бинда) Ков. р-н Вол обл.; виділення типів хусток за способом зав'язування: 1) виставляння кінчиків над лобом (у роги, у рожки, у чуби, по чуби, у молодицю, надукола) пн., центр. частини; 2) кінцями назад (на чумака, на чумачок, на марушку, бабцьою, на штурмак)пн.частина; 3) пов'язування двома хустками - пропуск однієї під підборіддям і зав'язування на тімені (пудбородувач, підборіддя, путтинатись, поттулитись) зах., центр., сх. частини. Головні убори - чоловічі : суконна шапка з чотирикутним верхом (рогатка, рогатівка, рогатая шапка, джамірка, магерка, шоломок) пн.-зх. частина; висока вовняна шапка (шоломок, ковпак, папаха) пн.-зах., пн.-сх., спорадично у пн. та пд. частинах. Взуття: плетене з мотузок, прядива (валовці, ходаки, бамбоші, чуні) зах., центр. частини); видовбане дерев'яне взуття (чуні, кайдани, дерев'янки, трепи, колодки) пн., пн.-сх., сх., центр., пд. частини. Пояси: чоловічий домотканий (пояс) розпорошений ареал у пн.-зах., пн. частинах. Прикраси: шийна прикраса з медальйоном (лучпаники, личмани, мендалі, менталики) пд.-зах., сх. частини; коралове намисто (коралі, курали) переважно у пн.-зах. та пд. частинах.

1.3. Поодинокі регіонально-локальні риси. Поясний одяг: біла спідниця без оздоблення (сподниця, спудак, окружник) пд.-сх., сх., пн.-зах., центр., пн. частини. Верхній одяг: вовняна, з додаванням лляної нитки свита (портюх) Сарн. р-н Рівн. обл.; вовняна свита (сукня) Сарн. р-н. Нагрудний одяг з рукавами як складова комплексу з літником (спанцірка) Дубр. р-н Рівн. обл. Головні убори: різновид чіпця (ярмолка) Дубр. р-н Рівн. обл. Взуття: шкіряні постоли (чуні, бамбоші, пустоли) пн., пд., сх. частини. Пояси: вовняний фабричний пояс (чинкатора) Дубр. р-н Рівн. обл.; святковий жіночий пояс (запоясок) Любеш. р-н Вол. обл. Обрядова функція одягу: спосіб пов'язування хустки або намітки як ознака розрізнення учасників весілля двох родів; обтирання коровайниць штанами; обтирання хворої дитини вінчальною сорочкою тощо.

2. Традиційний одяг північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської областей, маючи багато спільного, виділяється в окремі типи. На цій території та у говірках, які на ній побутують, закономірно й послідовно простежується як протиставлення різних видів одягу та його комплексів, так і протиставлення назв, що цей одяг позначають.

2.1. Типовим для Волинської та для деяких суміжних районів Рівненської області є традиційний комплекс одягу з полотняною спідницею, який відсутній на Житомирщині. У північних районах Житомирської області, де відсутній комплекс одягу з білою спідницею, побутував інший давній комплекс - носіння двох вовняних або полотняних запасок поверх сорочки. Комплекс з білою полотняною спідницею далі на схід не поширюється.

Протиставляється кроєм та оздобленням традиційний довгополий одяг з овечого сукна: на Волинському та Рівненському Поліссі з клинами (вусами), а на Житомирському Поліссі - зі зборками (заборами). На Житомирщині типові різновиди верхнього одягу, які зрідка фіксуються й у Рівненській та Волинській областях: чоловічий довгий одяг прямого покрою з відлогою; верхній одяг з дрібними зборками у талії; одяг з ватяною підбивкою; довгий жіночий атласний одяг; жіночий каптан, комір та низ якого підшиті хутром. На Рівненському Поліссі виділяється також різновид верхнього одягу зі складками.

Різні типологічні ознаки диференціюють сорочки Волинської, Рівненської та Житомирської областей кроєм, оздобленням, довжиною. Протиставлення Західного та Житомирського Полісся засвідчили також різні типи реалій: скляне намисто (пацьоркі) - коралове намисто, скляне (коралі); типи хусток за способом зав'язування; різні типи спідниць з фабричної тканини за кроєм і назвами.

2.2. Дослідження назв одягу Полісся показало, що одна частина назв об'єднує території Волинського, Рівненського, Житомирського Полісся, а інша протиставляє їх. Так, у західно-поліських говірках засвідчено назви, які відсутні у середньо-поліських говірках: бурка `вовняна спідниця', тасьонка `вовняний домотканий пояс', сукман `різновид свити з овечого сукна', нагавиці `чоловічі штани', клешня, колешня `штанина', кєчка `дерев'яний обруч або мотузок з льону, на який заміжня жінка закручувала волосся', - ці лексеми утворюють ареали у північно-західній частині або вздовж західного кордону.

3. Картографування видів одягу Західного Полісся та їх назв виявило певні тенденції групування, які зумовили формування пасом ізоглос та ізопрагм різного спрямування.

3.1. Основні чинники, які зумовили поділ території Західного Полісся за реаліями та їх назвами, це соціально-економічні, етно-історичні, культурні особливості регіону, що визначаються міграціями, культурними впливами. У ході історичного розвитку процес номінації вбрання розширювався. Поділ на ареали “північ південь характерний меншою кількістю сходжень назв. Цей поділ визначається географічним фактором, його репрезентують давні слов'янські назви. Для членування “захід схід характерна велика кількість сходжень, оскільки східна частина є перехідною до Центрального Полісся. Ареальне членування “захід схід визначається наявністю міжетнічних контактів, іноетнічних впливів. Зіставлення картографованого матеріалу реалій та їх назв засвідчило закономірність: більш дрібний поділ території за назвами, ніж за реаліями, які вони репрезентують (ареал однієї реалії представлено переважно ареалами кількох назв).

3.2. Особливості просторового розміщення лексичного матеріалу досліджуваної тематичної групи, які виявило картографування, дають підстави для вирішення ряду проблем діалектного членування зони. Незважаючи на те, що значну частину лексики, особливо пов'язану з номінацією менш значущих реалій, характеризує великий ступінь здиференційованості, багато назв виявляє чітке просторове розмежування. Пасмо ізоглос традиційних назв хвартух спідниця, сирнєга свита, плат намітка, шитик шкіряний пояс виділяє межу між західно-поліським, середньо-поліським говорами у межиріччі Стоходу і Стиру, яка проходить близько до межі між західно-поліськими та середньо-поліськими говірками, західно-поліськими та волинськими говірками, визначеною в Атласі української мови (т. ІІ) та у працях О. М. Євтушка⁷⁷ А.Н.Евтушок. Лексика сельского строительства в украинских западнополесских говорах. Автореф. дис.... канд. филол. наук. Киев, 1989., Г. Л. Аркушина⁸⁸ Г.Л.Аркушин. Охотничья лексика западнополесских говоров. Автореф. дис.... канд. филол. наук. Ужгород, 1986.. Південна межа виділяється близько межі, визначеної в Атласі української мови, але північніше. Пасмо ізопрагм реалій - верхнього одягу з овечого сукна, полотняної спідниці, типів сорочки за оздобленням, що підсилюється протиставленням інших етнографічних явищ, виділяє межу в межиріччі Стиру та Горині. Пасмо ізоглос та ізопрагм у басейні Стиру накладається на антропологічні області (волинський тип), виділені В. Д. Дяченком ⁹⁹ В.Д. Дяченко. Антропологічний склад українського народу. - К.: Наук. думка, 1965. - К. 30..

4. Тематична група назв одягу Західного Полісся характеризується архаїчністю і несе інформацію про давні міжетнічні зв'язки, давні контакти, які вплинули на формування діалектних рис цього регіону.

Тематична група одягу Західного Полісся представляє широкі набори назв на позначення різних видів одягу. Кількість назв одягу у досліджуваних говірках більша від кількості реалій: це зумовлюється динамікою реалій, що призводить до появи нових назв, збереженням назв зниклих реалій та переосмисленням їх. Репертуар назв одягу в досліджуваних говірках відбиває диференціацію реалій та їх частин за рядом ознак - “матеріал, “крій, “спосіб виготовлення, “сезон носіння, “спосіб носіння, “форма і “колір. Виділяються назви, утворені від назв тканин: портюх, портяник `спідниця', сукняник `піджак'; від назв частин людського тіла: станік, нагруднік, толуб, пличоха; від назв, пов'язаних з флорою, фауною - бурка, хутро; ткацтвом - бранє, домоткан, тканіца; способом носіння: передник, притулка; формою: колесник, окружник, рогатівка; сезоном носіння: осінчук, літняк `безрукавка'; матеріалом - ліпага, барханка, полотнянка, дерев'янкі; кольором - синьоха, бєляк, сивак.

Більшість назв одягу Західного Полісся утворена на ґрунті питомої слов'янської лексики. У той же час етимологічний аналіз цієї лексичної групи назв виявляє давні зв'язки обстежуваного регіону з іншими слов'янськими територіями - східнослов'янськими, західнослов'янськими, південнослов'янськими, а також давні міжетнічні контакти з балтійськими народами. У групі запозичень виділяються також германізми і тюркізми. Особливий інтерес становлять західнослов'янські назви одягу для дослідження українсько-польських міжмовних зв'язків, оскільки польська мова зіграла, очевидно, роль мови-посередника у процесах запозичення назв одягу західноєвропейського походження.

Отже, є переконливі дані про взаємодію мов і діалектів, про спільні явища як наслідок давніх міжетнічних контактів, як результат контактів у порубіжній зоні, а також незалежні від контактування інновації.

Найбільше лексичних паралелей фіксується у сусідніх волинських, середньополіських, а також у наддністрянських, бойківських говірках. Матеріал засвідчив особливість західнополіського говору, яку виділяють дослідники: нашарування на північну діалектну основу південно-західних говіркових рис. Найбільше південно-західних особливостей у надбузьких говірках, найменше - у берестейських і пінських .

Зафіксовано близько 600 термінів на позначення одягу, які подані у Словнику, їх локалізаціявідбитанакартах.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

Назви одягу Полісся // Народна творчість та етнографія. - 1989. - № 5. - С.33 - 41.

Особливості західно-поліського костюма та його назви // Етнічна історія народів Європи. - К., 2000. - С.117 - 121.

До ареалогіїї назв одягу у західно-поліському говорі .- Biaіostocki przeglad kresowy . - Biaіostok, 1999. - Т.7.- С.27 - 37.

Із українсько-польських зв'язків (на матеріалі назв одягу Західного Полісся). - Biaіostocki przeglad kresowy . - Biaіоstok, 1995. - Т.3.- С.27 - 42.

Назви одягу Західного Полісся. - К., 1997. - 182 с.

Особливості традиційного західно-поліського костюма // Діяльність музеїв просто неба у збереженні культурної спадщини та відродженні духовності народу. - К., 1997. - С. 68 - 73.

Народний одяг як код родоводу // Українська родина: звичаї, традиції, обряди. - Луцьк, 1998. - С. 10-12.

З досвіду укладання лінгвоетнографічного словника одягу Західного Полісся // Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології. - К., 1999.- 0,2 арк.

До ареалогії західно-поліського костюма // Матеріали IV Конгресу україністів. Етнологія. - К., 2000 - 0,5 арк.

Назви верхнього одягу у поліських, волинських та подільських говірках // Дослідження з української діалектології. - Київ, 1991.- С. 126-140.

Назви спідниці у поліських, волинських та подільських говірках. - Тези доповідей Респ. конф. - Ужгород, 1989. - С. 5 - 6.

Поліські назви головних уборів, мотивовані способом носіння (у співавторстві) // XVI Респ. діал. нарада, Житомир, 1990. - С. 206 - 208.

Традиционная культура Житомирского Полесья. - Тезисы докладов Всесоюзной научн. конф. “Этнографическая наука и пропаганда этнографических знаний. - Омск, 1987. - С. 90-91.

Традиційний побут та культура північних районів Житомирщини. Проблеми дослідження // Тези доповідей наук. практ. конференції з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС. - Рівне, 1992.- 0,2 арк.

Назви одягу в західно-поліських та середньо-поліських говірках. Методи дослідження. Картографування. - Там само. - 0,2 арк.

Ареалы давних названий одежды в западнополесском диалекте // Тезисы дакладаў межнароднай навуковай канференции: “Арэалогія. Праблемы і дасягненні. - Минск, 1993. - С. 44-46.

Размещено на Allbest.ru

...