Засновники села Малая Янісала

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засновники села Малая Янісала

Історично склалося так, що Україна багатонаціональна європейська держава. Північне Приазов'я один з найбільш багатонаціональних регіонів України. Грецька національна меншина цього регіону одна з найактивніших в культурній та економічній сферах. У збереженні й поширенні національної культури та традицій певну роль відіграють грецькі села. Село Малоянисоль є одним з таких осередків грецької культури, схожим на інші села і, водночас, унікальним. Витоки деяких сучасних традицій Малоянисоля сягають часів заснування села. Щоб зрозуміти та вирішити сучасні проблеми грецьких сіл, у тому числі й села Малоянисоль, необхідно не лише аналізувати сучасні прояви суспільно-політичного, економічного та культурного життя, а й вивчати далеке минуле цього населеного пункту, соціальні зміни, менталітет, культуру та побут греків Північного Приазов'я.

Положення грецької меншини в Україні завжди привертало увагу дослідників. Науковці вивчали і сьогодні активно вивчають історію грецького населення Північного Приазов «я. Найбільше уваги приділялося саме переселенню греків із Криму в Приазов'я та заснуванню міста Маріуполя. У більшості робіт побіжно згадуються села регіону, у тому числі й Малоянисоль [1]. Але, нажаль, історія окремих сіл вивчалася недостатньо, особливо історія заснування грецьких населених пунктів у Північному Приазов'ї. У багатьох роботах називаються час та місце заснування сіл та їх назви в Криму та Приазов'ї, згадується й Малоянисоль. Проте заснування села Малая Янісала проблема взагалі погано вивчена. Про первинне населення села Малая Янісала відомо дуже мало [2]. Проблему заснування грецьких сіл активно вивчав дослідник A.C. Калоєров [3]. Є робота краєзнавців, але заснуванню села в ній приділяється замало уваги [4]. Останнім досягненням у вивченні історії села є робота російського дослідника, вихідця із села Малоянисоль Є.Г. Аніміца [5]. Однак досі не з'ясовано як саме відбувався процес створення села та ким були його засновники.

Джерела з зазначеної проблеми не чисельні. В основному актові документи: відомості, переписи населення, тощо. Є деякі джерела особового походження [6, с. 466467,485-491,404-406,243-267]. Проте вони дозволяють з'ясувати частину фактів щодо заснування села та щодо складу населення Малої Янісали часів її постави.

Мета роботи з'ясувати факти щодо засновників села Малоянисоль та відтворити частину історії його заснування.

Сучасне село Малоянисоль Володарського району Донецької області було засноване по лівому берегу р. Калець у 1780 р. під назвою Малая Янісала. Відомо з багатьох джерел та переважно всі дослідники погоджуються, що його заснували вихідці з чотирьох кримських сіл: Уйшунь, Джемрєк, Єні-Кой, Єнісала [7, с. 526-527,550-563].

Зазначені кримські села знаходилися в Карасубазарському каймаканстві Кримського ханства (найбільше за своєю територією та кількістю сіл, в яке входили 10 кадаликів), а саме в Бурульчакському (с. Єні-Кой), Карасубазарському (села Уйшунь та Єнісала) та утиранському кадаликах (с. Джемрєк) [8, с. 97]. Зустрічаються різні ойконіми грецьких сіл в Криму та у Північному Приазов0ї [9, с. 563; 87], проте на карті «Південно-західного Криму» села, які заснували Малая Янісала в Північному Приазов0ї, в Криму мали назви Уйшунь, Джемрєк, Єні-Кой та Єнісала [10, с. 523], тому саме ці назви використано у публікації. Сьогодні це села, відповідно, Дозорне, Кизилівка, Цветочное та Красноселівка Білогірського району Кримської AP [11].

He важко зрозуміти, чому саме вихідці з цих сіл заснували с. Малая Янісала. Розташовувалися всі ці села у південно-західному Криму, між річками Кучук-Карасу й Біюк-Карасу, майже на одній лінії, якщо умовно провести її з північного сходу на південний захід. Відстань між селами була незначною. Близько 1 -3 верст між Уйшунь, Джемрєк, Єні-Кой. Тільки с. Єнісала розташовувалося на значній відстані від трьох зазначених на річці Біюк-Карасу [10, с. 523]. Мешканці всіх сіл говорили і татарською і грецькою мовами. Територіальна близькість зумовила те, що поруч мешкали родичі, партнери по веденню господарської діяльності, близькі за традиціями та вірою люди, їм значно простіше було знайти спільну мову щодо місця їх майбутнього спільного поселення, визначити розташування дворів, тощо.

Загалом із Криму в Північне Приазов'я з зазначених сіл вийшла 921 особа. Аналізуючи кількісні показники, можна зробити висновок щодо двох сіл лідерів за кількістю переселенців: Єнісала 354 та Джемрєк 372 переселенця [12, с. 199]. Можливо саме ця обставина зумовила створення спочатку двох сіл у Північному Приазов'ї.

Переселенці зазначених сіл виходили з Криму, очевидно, другою бригадою під керуванням полковника Колюпанова [13, с. 193]. Історик Раббі-Азор'я повідомляє, що вони розпродали все своє начиння, одіж і хліб за найнижчими цінами і почали виїжджати різними дорогами, щоб не утруднювати шлях одне одному, тому що йшли зі своїми стадами і всім майном [14, с. 265]. Невідомо наскільки близько під час руху знаходилися групи мешканців зазначених сіл одна від одної та де саме вони перебували взимку 1778-1779 рр. Поселення на постійні місця затримувалося, грекам не надавали землю та житла. Дослідник CA. Калоєров вважає, що мешканці Джемрєку та Уйшунь разом з іншими переселенцями, незважаючи на думку митрополита Ігнатія, обрали 12 судій та за їх розпорядженням стали оселятися вздовж річок Мокрі Яли та Волчої. Греки з Уйшунь (124 людини, 2 8 дворів) приєдналися до вихідців з Джемрєку (372 переселенці, 63 двора) та навесні 1779 р. створили село Чемрєк [15, с. 518-519,526-527,544-546].

Переселенці з Єні-Коя та Єнісали провели ще один рік у тимчасових поселеннях. Нарешті переселенцям було надано можливість обирати місцевість для села (12 тис. десятин), однак ця територія для всіх майбутніх грецьких поселень була обмежена. Навесні 1780 р. мешканці кримського Єні-Коя (68 чоловік) приєдналися до вихідців з Єнісали (354 переселенці, 85 дворів) і, таким чином, створили село Малая Янісала [16, с. 34].

Місцезнаходження Малої Янісали та Чемрєку точно вказане у списку перших грецьких сіл краю серпня 1780 року: Малая Янісала по лівому берегу р. Калець, Чемрєк вздовж р. Волчої, по правому берегу р. Мокрі Яли [17, с. 404-406]. Як встановлено дослідником C.А. Калоєровим, через 1,5 2 роки після заснування, мешканці Чемрєку переселилися в околиці Малої Янісали і створили з ним одне село [10, с. 546]. Греки не відразу змирилися з новими місцями поселення.

Мешканці грецьких сіл за рішенням Азовської губернської канцелярії від вересня 1780 р. були звинувачені у неслухняності до переходу на пожалувані їм землі та намірі повернутися до Криму. Називалася літня жінка на ім'я Софія, яка за підтримкою священика Федора з Чемреку розповсюджувала начебто волю святих про повернення греків до Криму. Цю ідею сприйняли та поширювали священики інших сіл, у тому числі Прокопій з Малої Янісали та Георгій з Чемрєку. Священники склали лист, у якому закликали опісля отримання провіанту йти до Криму, збирали людей в селах та агітували до здійснення цього наміру. «Несравненно более того виновными в сем происшедшем неистовстве заключаются священники греческих слобод, особливо в Чембреке…» [18]. Більшість священиків покаялися у скоєному, були прощені, та повернули свої привілеї. Однак ця подія свідчить про те, що людям важко було змиритися з самим фактом переселення та з тими землями, куди їх поселяли.

У відомості, представленої Грецьким судом в комісію з поселення християн із Криму щодо роздачі зерна, датованої груднем 1780 року, село Чемрєк не зазначено, проте всі інші грецькі села присутні. Так само село Чемрєк відсутнє в інших документах, датованих лютим, серпнем та листопадом 1781 року та призначених забезпечити розподіл зерна та провіанту серед мешканців грецьких сіл [19, с. 434-435,447-448,472,478]. Допомога для мешканців села зерном для посіву та продовольством не призначалася. Проте за підсумками першого перепису населення Маріупольського грецького уєзду, датованого червнем 1781 року, в селі Малая Янісала зазначено 350 чоловік населення, а у селі Чемрєк 672 мешканця [20, с. 466]. Митрополит Ігнатій 17 грудня 1781 року зазначає у МалійЯнісалі 177 дворів та 933 мешканця, а про Чемрєк не згадує [21, с. 479]. Проте в іншому документі від 22 грудня 1781 року Чемрєк присутній в переліку сіл Маріупольського уєзду [22, с. 481]. Отже, можливо протягом червня грудня 1781 р. переважна більшість греків Чемрєку переселилася в село Малая Янісала. Важко сказати, чому так сталося. Але той факт, що мешканці кримських сіл, близькі територіально в Кримському ханстві, у Північному Приазов0ї заснували, врешті решт, одне село, наводить на думку, що грекам таким чином було легше вижити у складні часи розбудови свого поселення в новій Батьківщині.

Адоптація на новому місці груп греків із різних сіл, незважаючи на близькість у Криму, напевне, була важкою, тим паче коли до вже існуючих поселенців Малої Янісали приєдналися мешканці Чемрєку і, можливо, у 1826 році вихідці з Малої Азії (Анадоль) [23]. Про це свідчить поділ села на квартали. Краєзнавець С.К. Темір називає два квартали Малої Янісали Чимрекський або «п'ятихотка» та Анадольський або «харахла» [24, с. 20]. Інші дослідники наводять відомості щодо трьох кварталів: Чемрєк (Джемрєкський, П'ятах), Старий Анатоль (Анадольський, Піраткі), Малий Янісоль (Мало-янісольський, Харахла) [25, №125]. Назви кварталів певним чином відображують назви сіл засновників Малої Янісали.

Управління селом повинен був здійснювати особливий урядник із росіян, який охороняв та захищав, але не втручатися у справи селян [5, с. 56]. Тому за часів заснування села Малая Янісала провідну роль відігравали його духовні лідери священики місцевих церков. В селі у 1782 році служили non Прокофей (32 роки) та non Федір (46 років). Очевидно, ті священики, про участь яких у виступах проти поселення в Північному Приазов'ї та намірі повернутися до Криму йшлося в рішенні Азовської губернської канцелярії. Поп Чемрєку Федір розкаявся у сподіяному, отримав прощення та заступництво у митрополита Ігнатія, повернув свою паству, серед якої, очевидно, і служив в околицях Малої Янісали, коли мешканці Чемрєку туди переселилися [26, с. 489]. За молодого священика власне Малої Янісали Прокофея був побудований перший храм у селі. Дерев'яна Феодоро-Стратілатівська церква була побудована вже у 1780 р. [27, с. 127].

Серед суспільних авторитетів села Малая Янісала слід назвати удаманусів головних чабанів стад овець. Оскільки вівчарство за заснування села та ще тривалий час по тому було основним напрямом господарської діяльності, то й праця чабана була престижним заняттям. Крім того, саме удамануси були найбільш заможними мешканцями села [5, с. 57]. Напевне, ті череди, а, перш за все, те, що від них залишилося після важкої дороги із Криму у Північне Приазов'я і стали головною опорою селянських господарств та на тривалий час визначили напрямок господарської діяльності греків. Переважна більшість заможних греків Криму, напевне, зберегла свій майновий та суспільний статус і в Приазов'ї, особливо ті, хто мали череди овець. Певним чином саме вівці врятували мешканців Малої Янісали у важкі часи розбудови села. Тому й така шана чабанам та особлива любов до страв із баранини.

Відомі неповні дані щодо перших мешканців села. Це прізвища, імена, то-батькові та роки життя близько 300 переселенців-чоловіків. Серед них діти та молодь до 19 років складає трохи менше половини, інші чоловіки 20-60 років [28, с. 66,480]. За переписом населення червня 1781 року в Малій Янісалі нараховувалося 188 чоловіків та 162 жінки. Перевага кількості чоловіків над кількістю жінок зберігалася і за відомостями митрополита Ігнатія (грудня 1781 p.), коли до Малої Янісали переселилися мешканці Чемрєку. Загалом мешканцями села стали 503 чоловіка та 430 жінок [29]. Перевагу чоловіків пояснюють слабкістю жіночого організму, частими хворобами, важкими умовами життя, важкою працею, материнською смертністю. Природній приріст населення в перші роки існування Малої Янісали був дуже низький, високою була дитяча смертність [5, с. 55-56].

Отже, село Малая Янісала було створено вихідцями мінімум з чотирьох кримських населених пунктів протягом травня-грудня 1780 р. Переселенці мали вибір для поселення в межах наданої території, тому самі обрали берег р. Калець для свого села. Однак не відразу змирилися з переселенням та мали намір повернутися до Криму. Ускладнення виникли також через те, що в межах Малої Янісали поселилися мешканці Чемрєку, які кількісно переважали. Тому створення цього населеного пункту позначено труднощами не тільки власне переселення, а й формування складу населення. Перші мешканці населеного пункту Малая Янісала греки-селяни, переважно скотарі (головне заняття вівчарство). Духовними лідерами села були священики православної церкви, суспільними лідерами вважалися удамануси головні чабани, заможні та авторитетні мешканці Малої Янісали. Чоловіче населення кількісно переважало жіноче. Високою була жіноча та дитяча смертність, що пояснюється важкими умовами життя та труднощами перших років розбудови села.

приазов'є грецький діаспора меншина

Список використаних джерел

1. Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Прназов'я (кінець XVIII початок XXI ст.). Історико-етнографічне дослідження/Ірина Семенівна Пономарьова. - K.: Реферат, 2006. - С. 87; Джуха И.Г. Одиссея мариупольских греков: очерки истории /Иван Георгиевич Джуха. Вологда, 1993. 158 с.; Мариуполь и его окрестности. Мариуполь, 1882. 461 с.; Ялі С.Г. Греки в УРСР / Григорій Семенович Ялі. Харків: Рух, 1931. 208 с.; Кузьминков JI.Н. Переселение крымских греков в северное Приазовье в 1778-1780 гг.: (Причины и следствия): историко-критический очерк /Лель Николаевич Кузьминков. Мариуполь, 1997. 120 с.

2. Темир С.К. Греки Приазовья: очерки по истории и культуре / Степан Константинович Темир. Мариуполь: МГИ, 2004. 68 с.; Терентьева Н.О. Греки в Україні: історія та сучасність: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.О. Терентьева, К.В. Балабанов. Ч. I. К.: Аквілон-Плюс, 2008. 352 с.; Пір ко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст.: (Короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Василь Олексійович Пірко. Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.

3. Калоеров С.А. О переселении греков в Приазовье и основании греческих населенных пунктов [Електронний ресурс]. Доступний з: //http://www.azovgreeks.com/library.asp7page_ id=displ&id=149; він же. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). Том І. [Електронний ресурс]. Доступний з: http://www.azo vgreeks.com/library.asp? page_id=displ&id=227; він же. Еще раз о времени основания первых греческих сел в Приазовье // «Хронос», май, 2009 г., №5 [Електронний ресурс]. Доступний з: http://www. azovgreeks.com/library. asp? page_id=displ&id=246.

4. Патрича Д.К. История села Куйбышево / Д.К. Патрича, JI.К. Патрича, Д.Ф. Пенез // Заря Приазовья. 1966. - №123-133, 135, 137-138.

5. Анимица Е.Г. Малоянисоль: история, события, судьбы (1780-2010) /Е.Г. Анимица, Л.Г. Антонова. Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. экон. ун-та, 2010. 256 с.

6. Итоги первой переписки населения Мариупольского греческого узда. 1871 г., июня; Ревизские сказки духовенства Мариупольского уезда. 1782 г., 26 мая; Список первых греческих сел Мариупольского уезда с указанием в каких урочищах находятся и какие каждая имеет выгоды. 1780 г., августа 27 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). - TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008. С. 466467, 485-491, 404-406; Раббі-Азор'я Події, що сталися в Криму в царювання Шагін-Гірей-хана / Раббі-Азор'я // Крисаченко B.C. Історія Криму: Кримське ханство: Навч. посібник. Ч.ІІ. K.: Твім інтер, 2000. С. 243-267.

7. Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

8. Карасубазар культурный и экономический центр средневекового Крыма [Електронний ресурс]. Доступний з: http://qirimtatar.narod.ru/karasubazar.htm; ДжухаИ.Г. Одиссея мариупольских греков: очерки истории /Иван Георгиевич Джуха. Вологда, 1993. С. 97.

9. Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского… С. 563; Пономарьова І.С. Вказ. праця. С. 87.

10. Карта Крыма с греческими населенными пунктами // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI I Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

11. Автономная республика Крым. Карта. Масштаб 1:200000. К.: Киевская военно-картографическая фабрика, 1999.

12. Ведомость А.В. Суворова по выводу христиан, направленная В.А. Черткову // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

13. Ведомость А.В. Суворова по выводу христиан из Крыма, представленная Г.А. Потемкину // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского… С. 193.

14. Раббі-Азор'я Події, що сталися в Криму в царювання Шагін-Гірей-хана /Раббі-Азор'я // Крисаченко B.C. Історія Криму: Кримське ханство: Навч. посібник. - Ч.ІІ. - K.: Твім інтер, 2000.

15. Калоеров С.А. О переселении греков… [Електронний ресурс]; він же. Еще раз о времени основания… [Електронний ресурс]; Ведомость митрополита Игнатия по крымским церковным приходам греков и армян. 1783, декабря 14 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского… -

С. 518-519, 526-527, 544-546.

16. Там само; Указ 24 марта 1780 г. за №1817 из Азовской губернской канцелярии в армянское общество // Мариуполь и его окрестности. С. 34.

17. Список первых греческих сел Мариупольского уезда с указанием в каких урочищах находятся и какие каждая имеет выгоды. 1780 г., августа 27 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI I Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

18. Решение Азовской губернской канцелярии о бывшем в греческих селениях непослушании к переходу на пожалованные им земли, 1780 г., сентября 3. // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского… [Електронний ресурс]. Доступний з: http://www.azovgreeks.com/library. asp? page_id=displ&id=227.

19. Ведомость, представленная Греческим судом в комиссию о поселении христиан из Крыма по раздаче семян. 1780 г., декабря; Ведомость Греческого суда с уточненными данными о получении семян, 1781 г., февраля; Ведомость, представленная Греческим судом губернской канцелярии, о распределении полученного провианта за один месяц. 1781 г., августа, 26; Ведомость, представленная Греческим судом в комиссию о поселении выведенных из Крыма христиан, по раздаче семян. 1781 г., ноября, 10 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского… С. 434435, 447-448, 472, 478.

20. Итоги первой переписки населения Мариупольского греческого узда. 1871 г., июня // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

21. Данные митрополита Игнатия о населении Мариупольского греческого узда. 1781 г., декабря 17 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

22. Список греческих селений Мариупольского уезда, представленный В.А. Чертковым при его сообщении архиепископу Феотоки. 1781 г., декабря 22 // Калоеров С.А. От Крыма до Мариупольского греческого округа (1652-1783). TI / Стефан Алексеевич Калоеров. Донецк: ООО Юго-Восток, 2008.

23. Калоеров С.А. О переселении греков в Приазовье… [Електронний ресурс]. Доступний з: //http://www. azovgreeks. com/library, asp? page_id=displ&id= 149.

24. Темир С.К. Греки Приазовья: очерки по истории и культуре / Степан Константинович Темир. Мариуполь: МГИ, 2004.

25. Калоеров С.А. Еще раз о времени основания… [Електронний ресурс]; Патрича Д.К. Вказ. праця. - №125.

26. Ревизские сказки духовенства Мариупольского уезда… С. 489; Решение Азовской губернской канцелярии о бывшем в греческих селениях непослушании… [Електронний ресурс].

27. Калоеров С.А. Приазовские церкви греков, выведенных из Крыма /С.А. Калоеров, А.В. Геде // Проблемы греческой культуры: материалы Междунар. науч.-практ. конф., 15-21 сентября 1996 г., Крым, мыс Фиолент, Георгиевский монастырь /Отв. ред. и сост. Н.Х. Керасиди. Симферополь, 1997. С. 127.

28. Список имен жителей крымских сел XVIII века [Електронний ресурс]. Доступний з: http://www.azovgreeks.com/portal/tabid/ 59/language/en-US/Default.aspx? page_id=fams.

29. Итоги первой переписи… С. 66; Данные митрополита Игнатия… С. 480.

Размещено на Allbest.ru