Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК [323+ 93/94](477.51)"1657/1919"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РОЗВИТОК ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

07.00.01 - Історія України

ГЕЙДА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Коваленко Олександр Борисович, кандидат історичних наук, доцент, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, декан історичного факультету.

Офіційні опоненти:

Нестуля Олексій Олексійович, доктор історичних наук, професор, Полтавський університет споживчої кооперації України, ректор.

Григор'єва Тетяна Федорівна, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Головна редколегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією", відділ по розробці архівів ВУНК - ДПУ - НКВС - КДБ.

Провідна установа: Харківський Національний університет ім. В.Н. Каразіна (кафедра історії України), Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться "24" червня 2005 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий "23" травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук О.І. Гуржій.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства помітно зростає інтерес до історичного минулого, що безпосередньо пов'язано з піднесенням національної самосвідомості, пошуком людиною і спільнотою власної ідентичності Особливого значення у цьому контексті набуває історичне краєзнавство, яке, за висловом голови Правління Всеукраїнської спілки краєзнавців академіка П. Тронька, є "дієвим способом глибокого пізнання й всебічного дослідження та вивчення рідного краю". Історична регіоналістика дозволяє "на основі нових архівних документів з позицій історичної правди й об'єктивності заповнити чимало "білих плям", відкрити невідомі досі події й факти, повернути із забуття прізвища реабілітованих діячів, які були викреслені з народної пам'яті" Тронько П. Краєзнавчий рух в Україні: шляхи подальшого розвитку // Український історичний журнал. - 2004. - № 2. - С. 82-93..

Минуле Чернігівщини, де, за влучним висловом академіка М. Грушевського, "поховані секрети Старої України і зародки Нової" Грушевський М. Чернігів і Сіверщина в українській історії // Чернігів і Північне Лівобережжя. - К., 1928. - С. 101-117., повсякчас приваблювало дослідників. Значних успіхів досягло в регіоні церковно-історичне краєзнавство, під яким ми розуміємо вивчення церковної історії місцевими дослідниками з середовища духівництва, а також викладачами і службовцями духовних навчальних закладів та установ. Але після встановлення радянської влади за умов панування атеїстичної ідеології, церковна історія була витіснена на узбіччя історіографічного процесу. Це спричинило загибель церковних архівів, руйнування пам'яток сакральної архітектури, знищення колекцій церковних старожитностей, нарешті, втрату традицій церковно-історичного краєзнавства як складової вітчизняної історичної науки.

Останнім часом, у зв'язку з відродженням національної державності, духовності та культури, вивчення церковної історії помітно активізувалось. Проте досі не створено комплексної праці, присвяченої розвитку церковно-краєзнавчих студій в Україні й, зокрема, на Чернігівщині. Актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю узагальнити і актуалізувати нагромаджений у цій царині досвід, повернути до наукового обігу доробок кількох поколінь фахівців і аматорів церковної старовини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно планів роботи кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка у рамках комплексної теми "Методологічні проблеми дослідження історії регіонів України" (№ 0102U000937), яка розробляється у відділі регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України.

Об'єктом дослідження є процес розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половини ХVII - на початку ХХ ст.

Предметом наукового пошуку стала діяльність місцевих церковно-краєзнавчих осередків і окремих дослідників у галузі вивчення і популяризації церковної історії Чернігівщини та охорони пам'яток старовини і мистецтва.

Хронологічні рамки дослідження. Становлення церковно-історичного краєзнавства в регіоні було пов'язане з відродженням православної Чернігівської єпархії у другій половині XVII ст., що визначає нижню хронологічну межу дисертації. Верхня хронологічна межа роботи припадає на початок ХХ ст. - період найвищого розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині, який було штучно перервано після остаточного встановлення радянської влади у 1919 р.

Територіальні межі роботи охоплюють увесь обшир Чернігівської єпархії з урахуванням змін, що відбувалися в різні часи її існування.

Мета дослідження полягає у відтворенні процесу зародження, становлення, піднесення та організаційного оформлення церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині протягом другої половини ХVII - початку ХХ ст. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

проаналізувати стан розробки теми у вітчизняній історіографії;

визначити рівень репрезентативності комплексу джерел, в яких відображено розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині;

встановити основні етапи розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині та з'ясувати їхні особливості;

висвітлити історію створення та діяльність церковно-краєзнавчих осередків регіону;

схарактеризувати внесок місцевої церковної періодики у вивчення і популяризацію історії Чернігівської єпархії;

проаналізувати наукову спадщину представників церковно-краєзнавчого руху на Чернігівщині.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах науковості, історизму та об'єктивності. Були використані, зокрема, загальнонаукові (логічний та метод класифікації або систематизації), історичні (хронологічний, діахронний, порівняльно-історичний, анкетно-біографічний), а також міждисциплінарні (герменевтичний та математичний) методи дослідження.

Наукова новизна дисертації визначається передусім постановкою проблеми, яка досі не була об'єктом спеціального дослідження. На підставі широкого кола джерел, значна частина яких уперше запроваджується до наукового обігу, автором здійснено спробу комплексного аналізу розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігово-Сіверщині протягом другої половини ХVІІ - початку ХХ ст. Це дозволило розробити його періодизацію, з'ясувати напрямки, форми та методи діяльності церковно-краєзнавчих центрів, роль місцевих церковних періодичних видань у краєзнавчому русі, визначити коло активних його представників.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що його теоретичні висновки та фактичний матеріал можуть бути використані при розробці лекційних курсів з історії України, історіографії, історії Православної Церкви в Україні. Крім того, в роботі визначено перспективи подальшого вивчення проблем церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині й в Україні в цілому. Матеріали дисертації стануть також у пригоді музейним працівникам у процесі атрибуції колекцій церковних старожитностей.

Основні результати дисертаційної роботи апробовані на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях, зокрема, на міжнародних конференціях "Історія релігій в Україні" (Львів, 1996, 2002, 2003), IV археологічній конференції студентів і молодих вчених (Київ, 1996), науковій конференції пам'яті Л.П. Жуковської "Пам'ятки писемності східнослов'янськими мовами ХI - ХVIІІ ст." (Київ, 1995),V Всеукраїнській науковій конференції "Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури" (Переяслав-Хмельницький, 2001), наукових конференціях, присвячених 80-річчю та 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (Чернігів, 1996, 2001), а також на церковно-історичному семінарі "Святий князь Михайло Чернігівський та його доба" (Чернігів, 1996) і Костомарівських читаннях (Чернігів, 2003, 2004). Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка та відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України.

Результати та висновки дослідження відображені у 16 наукових працях загальним обсягом 7 друкованих аркушів, з яких 5 робіт (3,2 друкованих аркуша) опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (950 найменувань) та додатків. Основний текст дисертації становить 153 сторінки, загальний обсяг - 290 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її наукову новизну та практичне значення, окреслено мету і завдання роботи, визначено її хронологічні та територіальні межі, охарактеризовано об'єкт та предмет наукового пошуку.

У першому розділі "Історіографія проблеми та джерельна база дослідження" проаналізовано стан наукової розробки теми і джерельну базу дослідження.

Використану в дисертації наукову літературу можна умовно розподілити на дві групи. Першу з них становлять дослідження, що висвітлюють діяльність церковно-краєзнавчих осередків у загальному контексті розвитку церковної історіографії та пам'ятко-охоронної справи. У працях К. Здравомислова і О. Лебедєва наведено відомості про церковно-історичні комітети, товариства та єпархіальні музеї (у тому числі на території України), проаналізовано їхню діяльність у сфері збереження, вивчення та збирання пам'яток церковної старовини Здравомыслов К. Сведения о существующих в епархиях церковно-археологических учреждениях и консисторских архивах. - Петроград: Синодальная типография, 1917. - 40 с.; Лебедев А. Церковная историография в главных ее представителях с ІV в. до ХХ в. / Под ред. М. Морозова. - Спб.: Алетейя, 2000. - 476 с. . Особливості розвитку церковно-історичної науки в Україні у загальних рисах окреслені у працях Д. Дорошенка, В. Біднова та О. Оглоблина Дорошенко Д. Огляд української історіографії. - К.: Українознавство, 1996. - 257 с.; Оглоблин О. Українська церковна історіографія // Український історик. - 1969. - Ч. 4. - С. 12-29. . Характеристику історико-краєзнавчих праць церковних діячів, учених і письменників другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. містять роботи І. Власовського та І. Огієнка. На сучасному етапі розвитку історичної науки дослідники повертаються до вивчення історико-краєзнавчої діяльності церковних інституцій. Теоретико-методологічним проблемам історичної регіоналістики в Україні присвячено праці П. Тронька та Я. Верменич Тронько П.Т. Підсумки і перспективи розвитку історичного краєзнавства в Україні // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. - К., 2002. - Вип. 21. - С. 3-13; Його ж. Історичне краєзнавство в розбудові суверенної України // Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи. - К., 2003. - С. 10-19; Його ж. Краєзнавство України: здобутки і перспективи. - К., 2003; Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - 516 с.. Розвиток церковної освіти, науки і преси протягом ХVІІ - початку ХХ ст. відображено у дослідженнях О. Крижанівського, С. Плохія та В. Ульяновського. Монографія К. Крайнього присвячена науковому доробку представників церковно-історичної школи, що сформувалась у Києві на межі ХІХ - ХХ ст. та мала значний вплив на розвиток церковного краєзнавства в інших регіонах України Крайній К. Історики Києво-Печерської лаври ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Університетське видавництво "Пульсари", 2000. - 240 с.. Розвиток церковної археології та формування мережі єпархіальних музеїв в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., а також діяльність Київського церковно-археологічного товариства (1879-1918 рр.) висвітлено в дисертації І. Карсим. Про збереження і вивчення церковно-історичної спадщини в Україні на початку ХХ ст. йдеться у дослідженнях С. Заремби та О. Нестулі Заремба С. Українське пам'яткознавство: історія, теорія, сучасність. - К.: Логос, 1995. - 447 с.; Карсим І. Розвиток церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - К., 2002. - 21 с.; Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. 1917-1941 рр. - Ч. І. - 1917 - середина 20-х років. - К., 1995-280 с..

Другу групу становлять праці, безпосередньо присвячені розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині, з-поміж яких, у свою чергу, можна виокремити три підгрупи. До першої з них належать праці про окремих представників церковно-краєзнавчого руху в регіоні. Краєзнавчим студіям Л. Барановича, Д. Туптала, І. Галятовського, І. Максимовича приділено певну увагу в дослідженнях Ф. Гумілевського, М. Сумцова, І. Шляпкіна, М. Доброгаєва, А. Верзилова, В. Дроздова, І. Огієнка. Останнім часом побачили світ роботи О. Коваленка, С. Мащенка, В. Шевченка, І. Савченко, в яких проаналізовано внесок членів Чернігівського культурно-освітнього кола другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст. у розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині Коваленко О. Стародавній Чернігів у регіональній історіографії другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст. // Старожитності Південної Русі. Матеріали історико-археологічного семінару "Чернігів і його округа в ІХ - ХІІІ ст.". - Чернігів, 1993. - С. 169-176; Мащенко С. Українські мислителі ХVІІ - ХVІІІ століть на Чернігово-Сіверщині: Науково-популярні нариси. - Чернігів, 2003. - С. 26-132..

Значний інтерес становлять праці С. Пономарьова, І. Листовського, М. Константиновича, В. Пестрякова, П. Бугославського, Г. Лобова, в яких висвітлено наукову діяльність чернігівського архієпископа Ф. Гумілевського Пономарёв С. Преосвященный Филарет архиепископ Черниговский и Нежинский // Полтавские епархиальные известия. - Часть неофициальная. - 1866. - № 18. - - С. 233-270; № 19. - С. 276-299; Листовский И. Филарет, архиепископ Черниговский // Черниговские епархиальные известия. - Часть неофициальная. - 1892. - № 7-8. - С. 242-257; № 9. - С. 333-343; № 11. - С. 439-455; Константинович Н. Заметки о трудах архиепископа Филарета по описанию Черниговской губернии // Записки Черниговского губернского статистического комитета. - Кн. 2. - Вып. 5, 6. - Чернигов, 1872. - С. 27-35.. У статтях О. Коваленка і О. Тарасенка визначено його роль у розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині Коваленко О. Архієпископ Філарет Гумілевський і розвиток історичного краєзнавства на Україні

// Релігійна традиція в духовному відродженні України. Матеріали Всеукраїнської наук. конф. - Полтава, 1992. - С. 117-118; Тарасенко О. Архієпископ Філарет (Гумілевський) та його внесок у розвиток церковно-історичних студій в Україні в середині ХІХ ст.: Автореферат дисертації на здобуття накового ступеня кандидата історичних наук. - К., 2002. - 36 с. . Доробок дослідника церковної старовини краю П. Добровольського схарактеризовано у публікаціях Є. Корноухова, Д. Бочкова та А. Верзилова Верзилов А.П. М. Добровольский. Библиографический очерк // Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии. 1909-1910. - Чернигов, Типография губернского земства, 1911. - Вып. VIII. - Отд. 2. - С. 195-204; Бочков Д. Добровольский П. Некролог // Исторический вестник. - 1910 - № 12. - С. 1217-1218; Корноухов Е. Памяти Петра Михайловича Добровольского. Некролог // Черниговские епархиальные известия. - Часть неофициальная. - 1910. - № 24. - С. 871-875. . Стислі біографічні дані про інших діячів церковно-краєзнавчого руху другої половини ХІХ - початку ХХ ст. на Чернігівщині - Ф. Васютинського, І. Кібальчича, М. Доброгаєва, О. Єфимова, А. Страдомського містять ювілейні нариси та некрологи. У розвідках О. Коваленка, В. Сапона, В. Ткаченка висвітлено маловідомі сторінки життя та діяльності М. Лілеєва, В. Дроздова, К. Карпинського, які значною мірою прислужилися розвитку церковно-історичних студій в регіоні у другій половині ХІХ ст.

Другу підгрупу складають публікації про діяльність місцевих церковно-краєзнавчих осередків. П. Добровольський та В. Дроздов з'ясували передумови створення Чернігівського єпархіального древлесховища Добровольський П. Об учреждении в Черниговской епархии Епархиального древлехранилища

// Черниговские епархиальные известия. - Часть неофициальная. - 1900. - № 14. - С. 394-397; Дроздов В. Учреждение Черниговского епархиального древлехранилища // Черниговские епархиальные известия. - Часть неофициальная. - 1908. - № 14. - С. 510-518; № 15. - С. 577-598.. У працях Б. Пилипенка, В. Дроздова, Т. Каменевої, Г. Арендар, І. Свєтачової йдеться про старожитності, які зберігалися у цьому музеєсховищі й були згодом успадковані Чернігівським історичним музеєм Дроздов В. Датоване культове срібло XVII ст. в Чернігівськім державнім музеї //Чернігів і Північне Лівобережжя. - К., 1928. - С. 325-346; Пилипенко Б. Ксилогравюри Чернігівського держмузею. - Чернігів: б.м.в., 1925. - 12 с.; Арендар Г. Срібні оправи Євангелій ХVІІ - ХІХ ст. // Родовід. - 1996. - № 2 (14). - С. 83-90.. Особливо слід відзначити фундаментальні каталоги колекції гаптів (в тому числі церковного призначення) та стародруків, упорядковані В. Зайченко, С. Половниковою та І. Ситим Зайченко В. Гапти XVII - ХІХ ст. у збірці Чернігівського історичного музею. Каталог. - Чернігів, 1991; Колекція кириличних стародруків із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського: Каталог / Упорядники С. Половникова, І. Ситий; Відповідальний редактор О. Коваленко. - К.: Поліграфічна дільниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 1998. - 216 с..

С. Савинський, В. Сокольський та М. Доброгаєв приділили увагу просвітницькій діяльності Братства святого Михайла, князя Чернігівського, яке у 90-х рр. ХІХ ст. перетворилось у помітний осередок церковно-краєзнавчих студій Сокольский В. Братство святого Михаила, князя Черниговского и древний приход. - Чернигов: Типография Братства св. Михаила, князя Черниговского, 1915. - 15 с.; Савинский С. Прежде и теперь // Вера и жизнь. - 1916. - № 15-18. - С. 5. - 23.. Діяльність Чернігівської церковно-археологічної комісії частково висвітлена у роботах О. Коваленка, В. Малиневської, О. Ісаєнко та В. Мудрицької Коваленко О., Малиневська В. Чернігівська церковно-археологічна комісія та її внесок у розвиток історичного краєзнавства // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. - Луцк, 1993. - С. 289-290; Ісаєнко О., Мудрицька В. Історія Чернігівського єпархіального древлесховища // Родовід. - 1996. - № 2 (14). - С. 60-64..

Третю підгрупу складають праці, присвячені місцевій церковній періодиці ХІХ - початку ХХ ст. У передмові до покажчика статей з історії, археології та етнографії, вміщених у "Черниговских епархиальных известиях" протягом 1861-1905 рр., принагідно проаналізовано діяльність редакції часопису в галузі краєзнавства Указатель статей по истории, археологии и этнографии в "Черниговских губернских ведомостях" за 1838-1906 г. // Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии. - Вып. 7. - Чернигов, 1906-1907. - Отд. 2. - С. 1-142.. Стислі відомості про місцеві церковні видання містять довідники з історії дореволюційної періодичної преси, підготовлені співробітниками Російської національної бібліотеки. Особливий інтерес становить упорядкований О. Тарасенком покажчик статей неофіційної частини часопису "Черниговские епархиальные известия" за 1906-1911 рр. та журналу "Вера и жизнь" за 1912-1916 рр. Періодичні видання Чернігівської єпархії: "Прибавления к Черниговским епархиальным известиям" (1906-1911 рр.), "Вера и Жизнь" (1912-1917 рр.) / Упорядник О. Тарасенко. - Чернігів, 2003. - 158 с.

Таким чином, наші попередники висвітлили лише окремі аспекти розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині. Наявні публікації не охоплюють усієї проблематики, пов'язаної з розвитком церковно-краєзнавчих студій в регіоні. Значне коло питань церковно-історичного краєзнавства залишається поза увагою дослідників, що збіднює уявлення про наукове та громадське життя старої Чернігівщини.

Джерельна база дисертаційного складається передусім з опублікованих і нововиявлених документів. У процесі підготовки дисертації було опрацьовано матеріали 33 фондів 5 архівосховищ України та Росії - Центрального державного історичного архіву України в Києві, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України, Державного архіву Чернігівської області, Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського, Російського державного історичного архіву у Санкт-Петербурзі.

Основний масив використаних матеріалів складають писемні джерела. У Державному архіві Чернігівської області, передусім у фондах Чернігівської (Ф. 679) та Новгород-Сіверської (Ф. 712) духовних консисторій було виявлено законодавчі та виконавчі акти і діловодну документацію, що містять відомості про розвиток церковно-історичного краєзнавства в регіоні. Крім того, у роботі використано документи фондів місцевих органів влади - Чернігівського губернського правління (Ф. 127), канцелярії Чернігівського цивільного губернатора (Ф. 128) та Чернігівського у земських та міських справах присутствія (Ф. 145), а також Чернігівського губернського відділу народної освіти (Ф. Р - 593). У фонді Ніжинського історико-філологічного товариства при Історико-філологічному інституті князя Безбородька (Ф. 347) виявлено описи церковних старожитностей, зібраних для виставки ХІІ Всеросійського Археологічного з'їзду.

Реконструювати біографії представників церковно-краєзнавчого руху допомогли документи фондів Правління Київського учбового округу (Ф. 707) та Київської духовної академії (Ф. 711), що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в Києві. У фондах Канцелярії Синоду (Ф. 796), Учбового комітету при Синоді (Ф. 802), Канцелярії архіву Синоду (Ф. 814) та Колекції рукописів Синоду (Ф. 834) із зібрання Російського державного історичного архіву у Санкт-Петербурзі виявлені відомості про заснування і діяльність Чернігівської церковно-археологічної комісії та участь викладачів Чернігівської духовної семінарії в історико-краєзнавчих дослідженнях.

У роботі використано також комплекс наративних джерел, передусім наукові й науково-популярні праці з історії Чернігівської єпархії, які умовно розподілені на сім тематичних груп: нариси з історії Чернігівської єпархії в цілому, біографії чернігівських ієрархів та видатних діячів церкви, праці з історії монастирів, дослідження з церковної історії міст і сіл Чернігівщини, студії та документальні публікації з історії Чернігівської духовної семінарії, описи старожитностей з церков та монастирів Чернігівської єпархії, нариси про місцевих святих Православної Церкви.

До наукового обігу вперше запроваджено рукописи неопублікованих праць з церковної історії краю, виявлені в особових фондах А. Страдомського, М. Лілеєва, Д. Бочкова, що зберігаються в Інституті рукопису НБУВ (Ф. 127) та Державному архіві Чернігівської області (Ф. 8860). церковна історичне краєзнавство чернігівський

Значну частину джерельної бази роботи складає місцева церковна періодика - часописи "Черниговские епархиальные известия" (1861-1911 рр.) та "Вера и жизнь" (1911-1917 рр.), газети "Черниговский церковно-общественный вестник" (1914-1917 рр.), "Черниговский общественный вестник" (1917 р.), "Голос духовенства и мирян Черниговской епархии" (1918 р.), а також видання церковно-краєзнавчих осередків, зокрема "Сборник Черниговского епархиального древлехранилища" (1908 р., 1916 р.).

Окрему групу складають джерела особового походження - листування, щоденники, мемуари, що містять унікальну інформацію про діяльність місцевих дослідників церковної старовини.

У дисертаційному дослідженні використано також зображальні джерела. У додатках до роботи представлено понад двадцять фотопортретів місцевих церковних істориків.

Таким чином, комплекс використаних у дисертаційному дослідженні джерел достатньо репрезентативний для розв'язання поставлених у роботі завдань.

У другому розділі "Становлення церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині" проаналізовано першовитоки церковно-краєзнавчих студій в регіоні у другій половині ХVІІ ст., процес накопичення та систематизації відомостей з історії Чернігівської єпархії протягом ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Ініціатором упорядкування перших праць з церковної історії краю був видатний політичний діяч, учений і письменник, чернігівський архієпископ Л. Баранович. За його підтримки І. Галятовський видав збірник оповідань та переказів з історії Чернігівського Єлецького монастиря "Скарбниця потребная" (1676 р.). Книга Д. Туптала "Руно орошенное" (1683 р.) була присвячена історії Чернігівського Іллінського монастиря. Він також підготував нариси історії Батуринського Крупицького і Глухівського Петропавлівського монастирів. Помітну роль у розгортанні краєзнавчих студій відіграв заснований у 1700 р. Чернігівський колегіум, з якого вийшло чимало відомих діячів освіти, науки та культури. Історико-краєзнавчі зацікавлення освічених представників місцевого духівництва знайшли відображення у впорядкованій 1774 р. Чернігівською духовною консисторією довідці з історії єпархії. Вони брали також безпосередню участь у реалізації численних описово-статистичних проектів другої половини ХVІІІ ст. Так, на підставі відомої анкети Ф. Туманського було впорядковано досить докладні описи близько 20 монастирів краю, які містять відомості про старожитності, що зберігались у ризницях і бібліотеках старовинних обителей. Значний інтерес у цьому контексті становлять краєзнавчі студії членів Новгород-Сіверського гуртка патріотів-автономістів архімандрита М. Значко-Яворського та священика А. Пригари. Подальший розвиток церковного краєзнавства стимулювала діяльність новозаснованих наукових установ і товариств Києва, Москви, Петербурга. У першій половині ХІХ ст. урізноманітнювалась джерельна база, вдосконалювалась методика церковно-історичних студій, що засвідчують, зокрема, "Записка о храме святого Спаса" І. Єленєва й анонімний "Разговор" з історії Чернігівського колегіуму. Певні підсумки вивчення церковної історії краю у цей період було підведено у працях Н. Алешковського.

У третьому розділі "Піднесення церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХІХ ст." йдеться про якісні зміни у розвитку церковно-краєзнавчих студій, які спричинили постанови Синоду 1850, 1853 та 1867 рр., покликані поліпшити стан збереження церковних старожитностей, а також реформи духовної школи, що стимулювали розвиток церковно-історичної науки.

Переломний етап у розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині припадає на 60-ті рр. ХІХ ст. і був пов'язаний з діяльністю визначного історика та богослова, чернігівського архієпископа Ф. Гумілевського, який доклав чимало зусиль для згуртування місцевих дослідників та організації церковно-історичних студій на Чернігівщині. За час перебування на Чернігівській кафедрі (1859-1866 рр.) Ф. Гумілевський оприлюднив понад 60 своїх праць, присвячених церковній археології, агіографії та історії монастирів і приходів Чернігово-Сіверщини. Ф. Гумілевський першим серед церковних істориків почав систематично використовувати археологічні джерела. Він описав 58 городищ, 150 селищ, 20 курганних могильників на теренах Чернігово-Сіверщини. Помітне місце у роботах Ф. Гумілевського належить етнографічним матеріалам, зібраним на Чернігівщині, що проливають світло на внутрішнє життя Церкви, засвідчують співіснування християнської моралі та пережитків язичницької обрядовості. З ініціативи Ф. Гумілевського 1859 р. було створено Комісію для підготовки ґрунтовного опису Чернігівської єпархії. Результатом її багаторічної роботи стало семитомне "Историко-статистическое описание Черниговской епархии", впорядковане вже після смерті Ф. Гумілевського. За його наполяганням у 1862 р. було засновано часопис "Черниговские епархиальные известия", на сторінках неофіційної частини якого постійно друкувались історико-краєзнавчі дослідження та матеріали, описи церковних старожитностей, життєписи місцевих церковних діячів.

Протягом 70-80-х рр. ХІХ ст. тривало опрацювання церковних архівів, було започатковано археологічні дослідження церковних старожитностей регіону. Так, здійснена на підставі археологічних пам'яток реконструкція поховального обряду Чернігово-Сіверської землі дозволила виявити особливості процесу християнізації мешканців краю у Х - ХІІ ст. Студії послідовників Ф. Гумілевського А. Страдомського, Ф. Дмитревського, І. Кибальчича, М. Лілеєва засвідчили подальший поступ церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині.

У четвертому розділі "Організаційне оформлення церковно-історичного краєзнавства наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст." розглядається діяльність громадських церковно-краєзнавчих інституцій. Помітним осередком церковно-історичних досліджень у 90-х рр. ХІХ ст. стало Братство святого Михайла, князя Чернігівського, яке передусім опікувалося поширенням православного віровчення та охороною пам'яток церковної старовини. У зв'язку з відзначенням 900-ліття Чернігівської єпархії з ініціативи та коштом Братства було проведено дослідження Антонієвих печер і фрескового стінопису Успенського собору в Чернігові, здійснено опис ризниць та бібліотек чернігівських Спаського і Борисоглібського соборів, Єлецького й Троїцько-Іллінського монастирів, архіву Чернігівської духовної консисторії, видано серію науково-популярних нарисів з церковної історії краю.

У 1908 р. була створена Чернігівська церковно-археологічна комісія, згодом трансформована у Чернігівське церковно-археологічне товариство, що стало третім після Київського (1872) та Волинського (1893) церковно-краєзнавчим осередком на українських землях. Це значною мірою сприяло організаційному оформленню церковно-краєзнавчого руху в регіоні, координації зусиль місцевих дослідників. За таких обставин виникло й інтенсивно розвивалось Чернігівське єпархіальне древлесховище, в якому зберігалось понад 5 тисяч унікальних пам'яток старовини та мистецтва, вилучених з місцевих храмів та монастирів. Важливою подією стала поява першого на Чернігівщині фахового церковно-історичного видання - "Сборника Черниговского епархиального древлехранилища".

Духівництво брало активну участь у діяльності інших краєзнавчих центрів, заснованих на рубежі ХІХ - ХХ ст., - Чернігівської губернської вченої архівної комісії та Ніжинського історико-філологічного товариства при тамтешньому Історико-філологічному інституті, підготовці та проведенні ХІІ Всеросійського Археологічного з'їзду в Харкові (1902 р.) та ХІV Всеросійського Археологічного з'їзду в Чернігові (1908 р.).

Вагомий внесок у вивчення і популяризацію церковної історії краю належав часописам "Черниговские епархиальные известия", "Вера и жизнь", "Черниговский церковно-общественный вестник", які систематично публікували студії та документальні добірки М. Доброгаєва, К. Карпинського, П. Добровольського, В. Дроздова, О. Єфимова.

У додатках наведено біографічні відомості про більш ніж 70 місцевих церковних істориків другої половини ХVІІ - початку ХХ ст., програмні документи місцевих церковно-краєзнавчих осередків та періодичних видань.

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовано результати дослідження, узагальнено обґрунтовані в дисертації основні положення, а саме:

вивчення наукової літератури дає підстави стверджувати, що розглянута в дисертації проблема досі не була предметом спеціального дослідження, хоча на прикладі Чернігівщини можна з'ясувати особливості розвитку церковно-історичного краєзнавства протягом другої половини ХVII - початку ХХ ст.;

всебічний аналіз усього масиву використаних джерел, що складається з кількох документальних та історіографічних комплексів, підтвердив достатній рівень репрезентативності актуалізованої джерельної бази, що дозволяє вирішити поставлені у дисертації завдання;

на розвиток церковно-історичного краєзнавства в регіоні впливала низка факторів: роль та місце Православної Церкви у тогочасному суспільстві, загальний рівень церковно-історичної науки і духовної освіти, державна політика в галузі охорони, збирання та вивчення пам'яток історії та культури;

важливе значення для розгортання церковно-історичних студій на Чернігівщині мала ініціатива місцевих органів церковної влади, а також особиста зацікавленість і підтримка цього процесу з боку впливових архієреїв Лазаря Барановича, Іоанна Максимовича, Філарета Гумілевського, Сергія Соколова;

значну роль у розвитку церковно-історичного краєзнавства відігравали духовні навчальні заклади - Чернігівське та Стародубське духовні училища, Чернігівське єпархіальне жіноче училище й насамперед найстаріший осередок освіти, науки і культури Лівобережної України - Чернігівська духовна семінарія, що вела свій родовід від Чернігівського колегіуму;

залученню широкого кола фахівців і аматорів до вивчення церковної історії регіону сприяли спеціалізовані громадські об'єднання - Братство святого Михайла, князя чернігівського, й Чернігівська церковно-археологічна комісія, що невдовзі трансформувалась у Чернігівське церковно-археологічне товариство;

важливим результатом наполегливої діяльності церковних істориків і краєзнавців стало утворення Чернігівського єпархіального древлесховища - одного з найбагатших церковних музеїв України, колекції якого за нових історичних умов успадкував Чернігівський історичний музей;

суттєвим чинником розвитку церковно-історичного краєзнавства в регіоні стала місцева духовна періодика, започаткована у 60-х рр. ХІХ ст., адже саме на сторінках церковних часописів були оприлюднені результати наукових студій та значний комплекс різноманітних документів і матеріалів з історії Чернігівської єпархії;

незважаючи на певну методологічну, тематичну і хронологічну обмеженість церковно-краєзнавчих студій, зумовлену передусім загальним станом церковно-історичної науки, місцеві дослідники спромоглися підготувати колективні узагальнюючі праці "Историко-статистическое описание Черниговской епархии" у семи томах, "Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ - вековой ее истории", що не втратили свого науково-пізнавального значення і на сьогодні;

представники церковно-краєзнавчого руху на Чернігівщині впродовж кількох століть виплекали цінну дослідницьку традицію, врятували від загибелі та забуття цілий пласт рухомих і нерухомих пам'яток старовини й мистецтва, істотно збагатили джерельну базу регіональної історіографії;

розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині протягом другої половини XVII - початку XX ст. послідовно пройшов стадії становлення, піднесення та організаційного оформлення, досягнувши зрештою досить високого рівня і наукової зрілості. Надбання місцевих дослідників церковної старовини заслуговують на детальне вивчення, об'єктивну оцінку та критичне використання на сучасному етапі розвитку історичної науки та краєзнавчих досліджень в Україні.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ, ВМІЩЕНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Біля джерел церковно-історичних студій на Чернігівщині // Сіверянський літопис. - 1998 - № 3. - С. 123-129 (у співавторстві з О.Б. Коваленком).

2. Андрій Іванович Страдомський - маловідомий історик Чернігівщини // Сіверянський літопис. - 2003. - № 5. - С. 82-88.

3. Дослідження церковної історії Чернігівщини у першій половині ХІХ ст. // Сумська старовина. - 2003. - № ХІ - ХІІ. - С. 57-64.

4. Охорона і вивчення пам'яток церковної архітектури на Чернігівщині (друга половина ХVІІ - початок ХХ ст.) // Сіверянський літопис. - 2004. - № 2-3. - С. 38-42.

5. З історії архіву Чернігівської духовної консисторії // Студії з архівної справи та документознавства. - Т. 11. - К., 2004. - С. 204-211 (у співавторстві з О.Б. Коваленком).

Результати дисертації знайшли відображення у статтях, тезах доповідей і матеріалах наукових конференцій:

6. Біля джерел вивчення історії Чернігівської єпархії // Пам'ятки писемності східнослов'янськими мовами ХI - ХVIII ст. - Вип. 2. - Матеріали наукової конференції пам'яті Л.П. Жуковської. - К., 1995. - С. 340-341.

7. Археологічні матеріали в "Историко-статистическом описании Черниговской епархии" архієпископа Філарета Гумілевського // IV Міжнародна археологічна конференція студентів і молодих вчених. - К., 1996. - С. 14-15.

8. Легенди про заснування Чернігівських монастирів у "Историко-статистическом описании Черниговской епархии" Філарета Гумілевського // Людина, суспільство, культура: історія та сучасність: Матеріали ювілейної наукової конференції, присвяченої 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту. - Чернігів, 1996. - С. 48-50.

9. Чернігівські святі Михайло та Федір в історико-краєзнавчих студіях другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Святий князь Михайло Чернігівський та його доба: Матеріали церковно-історичного семінару. - Чернігів, 1996. - С. 56-60.

10. Сучасний стан і завдання вивчення розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Історія релігій в Україні: Тези повідомлень VI круглого столу. - Львів, 1996. - С. 49-50.

11. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: до постановки проблеми // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану професора К.М. Ячменіхіна. - Чернігів, 1998. - С. 187-195.

12. З історії вивчення церковної старовини на Чернігівщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні проблеми історії: Збірник наукових праць. - К., 1999. - С. 132-140.

13. Краєзнавча та просвітницька діяльність Братства святого Михайла при Чернігівській духовній семінарії // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету: Збірник матеріалів ювілейної наукової конференції, присвяченої 300-річчю Чернігівського колегіуму та 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - Чернігів, 2001. - С. 61-65.

14. Церковне музейництво на Чернігівщині // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 13. - С. 272-281.

15. Охорона церковної старовини на Чернігівщині у ХVIII - на початку ХХ ст. (рухомі пам'ятки) // Історія релігій в Україні: Праці ХІІ Міжнародної наукової конференції. - Львів, 2002. - С. 106-112.

16. Чи існувало в Чернігові Церковно-історичне товариство? // Історія релігій в Україні: Праці ХІІІ Міжнародної наукової конференції. - Львів, 2003. - Кн. 1. - С. 151-157.

АНОТАЦІЯ

Гейда О.С. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХVІІ - на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України, Київ, 2005.

У дисертації на підставі значної джерельної бази уперше комплексно досліджуються основні тенденції та напрямки розвитку церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині протягом другої половини ХVІІ - початку ХХ ст. У роботі проаналізовано внесок окремих дослідників, місцевої церковної періодики, Братства святого Михайла, князя чернігівського, Чернігівської церковно-археологічної комісії та Чернігівського церковно-археологічного товариства у вивчення і популяризацію церковної історії краю. Доведено, що розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині послідовно пройшов стадії становлення, піднесення та організаційного оформлення. Досягнувши зрештою досить високого рівня і наукової зрілості, він був перерваний після остаточного встановлення у регіоні радянської влади. Наголошується, що надбання місцевих дослідників церковної старовини заслуговують на детальне вивчення, об'єктивну оцінку та критичне використання на сучасному етапі розвитку історичної науки та краєзнавчих досліджень в Україні.

Ключові слова: Православна Церква, церковно-історичне краєзнавство, Чернігівська єпархія, церковна преса, музейна справа.

АННОТАЦИЯ

Гейда О.С. Развитие церковно-исторического краеведения на Черниговщине во второй половине ХVII - начале ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2005.

В диссертации на основе изучения архивных документов, значительная часть которых впервые вводится в научный оборот, материалов периодической прессы и краеведческой литературы исследуются ведущие тенденции и направления развития церковно-исторического краеведения на Черниговщине во второй половине XVII - начале XX вв. Всесторонний анализ массива использованных источников, который состоит из нескольких документальных и историографических комплексов, подтвердил достаточно высокий уровень репрезентативности актуализированной источниковой базы, что даёт возможность успешно решить поставленные в диссертации задачи. Изучение научной литературы позволяет утверждать, что рассмотренная в диссертации проблема до сих пор не была предметом специального исследования, хотя на примере Черниговщины можно выяснить особенности развития церковно-исторического краеведения на украинских землях, которые пребывали в составе России. Как подчеркивается в диссертации, на этот процесс непосредственно влиял целый ряд факторов: позиции Православной Церкви в общественной жизни, общий уровень церковно-исторической науки и духовного образования, государственная политика в области охраны и изучения историко-культурного наследия. Большое значение для развертывания церковно-исторических исследований на Черниговщине имела их поддержка со стороны высокообразованных и влиятельных архиереев Лазаря Барановича, Иоанна Максимовича, Филарета Гумилевского, Сергея Соколова. Видная роль в развитии церковно-исторического краеведения принадлежала духовным учебным заведениям - Черниговскому и Стародубскому духовным училищам, Черниговскому епархиальному женскому училищу и, прежде всего, старейшему центру просвещения, науки и культуры Левобережной Украины - Черниговской духовной семинарии - правопреемнице Черниговского колегиума с его уникальной библиотекой. Приобщению широкого круга краеведов к изучению церковной истории региона способствовали общественные организации - Братство святого Михаила, князя черниговского, и Черниговская церковно-археологическая комиссия, которая затем трансформировалась в Черниговское церковно-археологическое общество. Значительное внимание уделено Черниговскому епархиальному древлехранилищу - одному из богатейших церковных музеев Украины, коллекции которого впоследствии унаследовал Черниговский исторический музей. В диссертации отмечается, что существенную роль в развитии церковно-исторического краеведения играла местная церковная периодика, на страницах которой были обнародованы результаты научных исследований, а также обширный комплекс документов и материалов по истории Черниговской епархии. В результате проведенной работы возвращены из забвения имена известных исследователей церковной истории края Н. Алешковского, А. Страдомского, И. Кибальчича, А. Хойнацкого, К. Самбурского, В. Дроздова, А. Ефимова. Несмотря на определенную методологическую, тематическую и хронологическую ограниченность церковно-краеведческих исследований, обусловленную, прежде всего, общим состоянием церковно-исторической науки, местным авторам удалось подготовить коллективные обобщающие труды - "Историко-статистическое описание Черниговской епархии" в семи томах, "Картины церковной жизни Черниговской епархии из IX - вековой её истории", которые не утратили своей научно-познавательной ценности и сегодня. В диссертации впервые разработана периодизация развития церковно-исторического краеведения на Черниговщине во второй половине XVII - начале XX вв., которое последовательно прошло стадии становления, подъёма и организационного оформления, достигнув достаточно высокого уровня и научной зрелости. Наследие местных исследователей церковной старины заслуживает детального изучения, объективной оценки и критического использования на современном этапе развития исторической науки.

Ключевые слова: Православная Церковь, церковно-историческое краеведение, Черниговская епархия, церковная пресса, музейное дело.

SUMMARY

The dissertation is submitted for the degree of Candidate of Historical Science on specialization 07.00. 01 - History of Ukraine. - The Institute of History of Ukraine of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2005.

In the dissertation on the ground of considerable source base the basic tendencies and directions of development of the church - historic study in Chernihiv region during the second half of the XVII - beginning of the XX cent. are first explored. The contribution of separate researchers, local church periodicals, Brotherhood of St. Michael, the Prince of Chernihiv, Chernihiv church-archaeological Committee and Chernihiv church - archaeological Society in study and popularization of church history of the region are analyzed in the research work. It is proved that the development of church-historic study in Chernihiv region consistently passed the stages of origin, becoming and organizational figuration. Coming up to rather high level and scientific maturity, it was interrupted after final establishment of the soviet power in the region. It is marked that property of local researchers of church antiquity deserves detailed study, objective estimate and critical use on the modern stage of development of historical science and regional researches in Ukraine.

Keywords: Orthodox Church, church-historic studying, Chernihiv Eparchy, church press, museum work.

Размещено на Allbest.ru