Знакові функції води в обрядах і віруваннях українців Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

ІНСТИТУТ українознавства Імені І. КРИП'ЯКЕВИЧА

Інститут народознавства

Горошко Леся Миронівна

УДК 392:398.3(477.83/86)

Знакові функції води в обрядах і віруваннях

українців карпат

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі етнології сучасності Інституту народознавства НАН України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України

Павлюк Степан Петрович, Інститут народознавства НАН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, доцент Франко Оксана Омелянівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри етнології,

кандидат історичних наук Гладкий Микола Іванович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри культурології та українознавства

Захист відбудеться 2 липня 2007 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.222.01 в Інституті українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розіслано 1 червня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук О.В. Середа

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Звичаї, обряди, вірування як одна з основних складових духовного життя етносу дають змогу глибше пізнати його предковічні традиції, виявити світоглядні й морально-етичні засади традиційної народної культури українців. Реконструювання й осмислення звичаєво-обрядових явищ, з'ясування їхніх ґенези і семантики необхідні для кращого розуміння історичного минулого народу, його духовних цінностей.

Важливе місце в українській обрядовій традиції посідають вірування й обряди, пов'язані з водою - природною стихією чи фізичною субстанцією, яка в широкому міфоритуальному контексті постає важливим обрядовим символом, ритуальним знаком, сакральним елементом світобудови і магічним оберегом. Такі звичаєво-ритуальні чинності пронизують усю сферу побутово-господарської діяльності, обрядовості і відображені у фольклорі. Деякі аспекти наукового вивчення символіки, ритуальності, функційності води, їхнього світоглядного підґрунтя уже висвітлено у низці публікацій. Проте узагальнюючої історико-етнологічної праці з цієї проблематики немає, практично відсутні й дослідження етнолокальних особливостей побутування таких явищ у жителів окремих місцевостей України.

Тому вивчення цього пласту духовної культури є вкрай потрібним і науково актуальним. Особливе значення має дослідження обрядових традицій і світоглядних вірувань українців Карпат - жителів самобутнього регіону України, в якому до новітніх часів добре збереглися риси побутово-обрядової архаїки. Спеціальне дослідження цих старожитностей актуальне з погляду комплексних досліджень у ділянці ритуалістики і для українознавчих студій загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в контексті наукових робіт Інституту народознавства НАН України й пов'язано з комплексною науковою програмою "Історико-етнологічне дослідження традиційної і сучасної культури українців" і темою "Історичні аспекти етнокультурних процесів в Україні: проблеми і перспективи".

Об'єктом дослідження є традиційний світогляд і звичаєво-обрядова культура українців Карпат, а предметом - символіка води у народних віруваннях, її ритуальне застосування та знакові функції в побутово-господарській сфері, сімейних і календарних обрядах бойків, гуцулів і лемків.

Мета дослідження - історико-етнографічна реконструкція та комплексна наукова характеристика пласту звичаєво-обрядових і світоглядних явищ, пов'язаних з ритуальністю й функційністю води в народній традиції.

Завдання дисертації полягають у тому, щоб дослідити:

доробок українських і зарубіжних учених у вивченні теми;

символіку води у традиційних світоглядних уявленнях і віруваннях українців Карпат;

сфери ритуального застосування і знакову функційність води в обрядовості горян;

територіальні і часові межі побутування світоглядних і звичаєво-обрядових реалій;

локальну й регіональну специфіку, всеукраїнські та загальнослов'янські риси обрядів і вірувань, пов'язаних з водою;

синкретичний характер таких явищ та, за змогою, їхні витоки;

стан збереження давніх традицій і вірувань у сучасну пору.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовано методи:

польового спостереження - з метою розширення фактографічної бази роботи; уточнення змісту, виявлення варіативності звичаїв, обрядів і вірувань, пов'язаних з водою; вивчення процесу їхніх видозмін і стану збереження в сучасну пору тощо;

порівняльно-історичний - задля діахронного розсліду генетичних витоків, динаміки розвитку і трансформацій досліджуваних явищ;

компаративний - щоб у синхронії окреслити їхні загальноукраїнські риси та етнолокальні особливості;

крос-культурних порівнянь - для того, щоб виявити архаїчні міфоритуальні універсалії, що стосуються символіки й ритуальних функцій води, їхні збереження, своєрідний вияв і типологічні збіжності у традиціях українців та інших народів Європи;

структурно-семантичний і семіотичний - аби розкрити глибинні коди і приховані символічні смисли обрядових реалій, їхню семантику, знаковість у різних культурних текстах (ритуалі, світогляді, фольклорі, мові).

Територія дослідження охоплює терени трьох історико-етнографічних районів України - Бойківщини, Лемківщини і Гуцульщини. Хронологічні межі окреслено періодом ХІХ - поч. ХХІ ст.: від часу появи перших фіксацій відповідних явищ в етнографічних джерелах до новітньої пори збереження їхніх первісних чи реліктових форм. Проте, зважаючи на потребу здійснення зіставлень досліджуваних явищ у синхронії та діахронії, відстеження їхніх витоків, подекуди практикуємо й розширення територіальних і часових меж роботи.

Джерельна база дослідження:

опубліковані етнографічні розвідки українських та зарубіжних народознавців ХІХ-ХХ ст., які містять фактографічні дані про обряди й вірування, пов'язані з водою (етнографічні замітки, описи, збірки фольклорних матеріалів, краєзнавчі розвідки та ін.);

архівні матеріали Інституту народознавства НАН України (контекстні відомості про обрядове використання води у польових записах народних звичаїв Р.Кирчіва, Ю.Гошка, Є.Сявавко, Т.Гонтар, Р.Гузія та ін.);

матеріали власних польових досліджень, які зібрано у 2003-2006 рр. у 37 населених пунктах Сколівського, Дрогобицького, Турківського, Старосамбірського р-нів Львівської обл., Косівського, Верховинського р-нів Івано-Франківської обл., Вижницького, Путильського р-нів Чернівецької обл. та Рахівського і Великоберезнянського р-нів Закарпатської обл.

У дисертації також використано значну кількість порівняльного матеріалу щодо традицій ритуального використання води населенням різних регіонів України, слов'янськими та іншими європейськими етносами.

Наукова новизна праці полягає в тому, що вперше на основі комплексного аналізу етнографічних, фольклорних, етнолінгвістичних даних здійснено історико-етнологічне дослідження символіки, ритуальності й функційності води у звичаєво-обрядовій сфері українських горян. Вперше різнобічно розглянуто широкий спектр ритуальних і світоглядних явищ, окреслено їхні специфічні і типологічні ознаки, своєрідності локального побутування, виокремлено загальноукраїнські та слов'янські риси, з'ясовано походження, семантику, символіку багатьох звичаїв і вірувань тощо. Джерельну базу дослідження поповнено новим фактажем, призбираним під час польових пошуків, зокрема й на територіях, що досі були обстежені недостатньо.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дисертації можуть прислужитися для створення узагальнюючих праць про звичаєвість, традиції, світогляд українців; подальшого вивчення окремих наукових питань (регіональні і локальні особливості етнокультури, традиції мешканців українського порубіжжя, ритуалістика, етногенез); при вивченні народознавчих і краєзнавчих тем у середній школі, для розробки курсів лекцій з етнології у вищих навчальних закладах.

Дисертацію апробовано на засіданнях відділу етнології сучасності та Вченої ради Інституту народознавства НАН України. Її основні положення виголошено на XV, XVI і XVII наукових сесіях Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 2004, 2005, 2006); науково-теоретичній конференції Третіх всесвітніх бойківських фестин "Історія розвитку Бойківщини" (Турка, 2003), науково-практичних конференціях XIV і XV Міжнародних гуцульських фестивалів ("Збереження регіональної самобутності Гуцульщини в сучасних умовах: стан, проблеми та перспективи", Путила, 2004; "Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат", Рахів, 2005); Всеукраїнській науковій конференції "Символ дерева у світовій культурі та художній творчості" (Львів, 2004), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Етнос. Культура. Нація" (Дрогобич, 2004), XV Міжнародній конференції "Історія релігій в Україні" (Львів, 2005), Міжнародній науковій конференції "Традиція і культура" (Київ, 2005), науково-практичній конференції "Гуцульщина і світ" (Косів, 2006). Результати дослідження викладено у 7 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (513 одиниць) і 2 додатків. Загальний обсяг праці - 247 сторінок (із них 191 сторінка основного тексту).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його предмет і об'єкт, окреслено територіальні і хронологічні межі, джерельну базу, вказано наукову новизну і практичне значення роботи.

Перший розділ "Історіографія і методологія дослідження" складається з двох підрозділів: "Історико-етнологічне вивчення теми: етапи, напрямки, наукові результати" і "Методологічні засади дослідження".

Вивчення звичаїв, обрядів і вірувань, пов'язаних з ритуальним застосуванням води в різних ділянках побуту й культури українських горян, розпочалося майже два століття тому й завдяки праці українських та зарубіжних учених досягло помітних успіхів. Особливо багато зібрано й опубліковано в народознавчих виданнях емпіричного матеріалу, який, попри різні повноту й докладність фіксацій, є джерелом вартісної наукової інформації.

Перші записи досліджуваних карпатських вірувань і звичаїв у 30-40-х рр. ХІХ ст. здійснили І.Вагилевич, Я.Головацький, В.Поль. Вчені зауважили народні вірування про водойми, дощ, окремі дії з водою у сімейній обрядовості тощо. Фрагментарні дані про деякі весільні обряди з водою містять праці Л.Голембйовського, Й.Лозинського.

У 50-70-х рр. ХІХ ст. відомості про застосування води в сімейних і календарних обрядах поповнились тереновими записами С.Витвицького, Т.Злоцького, О.Торонського, А.Кралицького, В.Хиляка. Значно більше інформації зібрано наприкінці ХІХ - на поч. ХХ ст. завдяки розслідам Д.Лепкого, Ю.Жатковича, В.Козарищука, І.Франка, І.Кузіва, Ю.Шнайдера, Р.Кайндля, В.Шухевича, О.Кольберґа. У їхніх та інших працях подано приклади застосування води у сферах лікувальної, любовної і господарської магії, уміщено докладні описи своєрідних обрядів, вірувань, заборон, наявних у звичаєвості календарного чи сімейного циклів. Чимало вартісних відомостей містять описи народних звичаїв та обрядів, які наявні в тематичних збірках етнографічних матеріалів, виданих Етнографічною комісією НТШ (записи В.Гнатюка, З.Кузелі, В.Левинського, Ю.Кміта, О.Охримович, М.Зубрицького, П.Шекерика-Дониківа, А.Онищука та ін.).

У 20-30-ті рр. ХХ ст. великий обсяг даних щодо етнографії Карпат публікували часописи "Підкарпатська Русь", "Життя і знання", "Літопис Бойківщини". У розвідках Л.Дем'яна, І.Панькевича, В.Свистуна, Ю.Кміта, М.Зинича, І.Домбчевської, М.Турянської, О.Мисаєвича та ін. наявні відомості і про використання води в сімейних, календарних, оказіональних обрядах. Низку цікавих фактів наведено і в окремих карпатознавчих працях Я.Фальковського, І.Буґери.

У другій пол. ХХ ст. деякі досліджувані явища висвітлено на сторінках часописів "Наше слово", "Літопис Бойківщини" (дописи про лемківські й бойківські традиції В.Хомика, І.Добрянської, Ю.Саноцької, М.Дзіндзя, І.Гурка, Й.Терелі, Т.Леньо та ін.). Чимало даних про застосування води у сімейних і календарних обрядах горян, їхні уявлення про воду наявні й у низці краєзнавчих розвідок (Г.Маковій, Л.Василечко, О.Кочержук, І.Мисюка, І.Майчика і М.Цуприка та ін.), а також у польових записах Ю.Гошка, Р.Кирчіва, Т.Гонтар, Є.Сявавко, М.Мандибури, С.Гвоздевич та інших учених, які наприкінці ХХ ст. здійснювали теренові розсліди різних ділянок традиційної культури жителів Карпат.

Водночас уже в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. з'явилися окремі праці, у яких дослідники спеціально чи в контексті вивчення інших тем приділяли увагу питанню ритуального застосування води в народній традиції, намагалися з'ясувати семантику й ґенезу певних явищ тощо. Це - стаття Д.Лепкого "Вода в людовій вірі", в якій автор розглянув народні вірування й легенди про воду, водойми та деякі обряди з водою, відзначив шанування в народі джерел з цілющою водою, спостеріг неоднорідне сприйняття води як стихії. В.Гнатюк у розвідці "Купанє й паленє відьм у Галичині" на основі широких порівняльно-історичних даних (зокрема й про карпатські звичаї та вірування) відстежив відоме у давнину явище - випробування водою осіб, яких вважали винуватцями посухи. У контексті вивчення ширшої проблематики охоронне й очисне застосування води в поховальній звичаєвості дослідив З.Кузеля в ґрунтовній аналітичній праці "Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді".

У 20-40-х рр. ХХ ст. широке коло питань щодо використання води в обрядовості жителів Закарпаття висвітлили у своїх працях Ф.Потушняк, П.Богатирьов, І.Симоненко. На окремі явища ритуальної і світоглядної традиції гуцулів звернули увагу польські дослідники К.Мошинський і С.Вінценз.

У другій пол. ХХ ст. чинності з водою у календарному і сімейному циклах обрядів, народному будівництві горян тощо стали предметом наукового зацікавлення М.Шмайди, Н.Вар'ян, М.Мушинки, М.Сивицького. На народні уявлення про воду та її застосування в різних сферах буття верховинців звернули увагу також Н.Здоровега, З.Болтарович, Р.Кирчів, Є.Сявавко, К.Кутельмах, С.Гвоздевич, Р.Гузій, О.Остапик, Й.Вархол, Н.Вархол, І.Красовський (узагальнюючі статті в колективних монографіях "Бойківщина", "Гуцульщина", "Лемківщина", "Украинские Карпаты. Культура").

Вивчаючи різні ділянки традиційної культури (різдвяно-новорічні, купальські звичаї, сімейні обряди, народна медицина, скотарство тощо), ряд дослідників розглянули окремі аспекти проблематики в індивідуальних монографіях чи аналітичних статтях (праці З.Болтарович, Ю.Климця, М.Тиводара, М.Мандибури, О.Курочкіна, Н.Здоровеги, В.Борисенко, С.Гвоздевич, Р.Гузія). Наприкінці ХХ ст. з'явилися й окремі розвідки, присвячені власне з'ясуванню символіки й функційності обрядодій з водою (статті О.Сімович, Р.Кіся, О.Поріцької). Аналітичне спрямування новітніх студій, спеціальні розсліди окремих питань і поповнення джерельної бази новим польовим матеріалом засвідчують значний поступ у дослідженні теми.

Методологія дисертаційної роботи ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та вимогах до праць історико-етнологічного спрямування. До них належать: дослідження явищ з позицій наукової об'єктивності і критичного аналізу численних і достовірних джерельних відомостей; поєднання емпіричного і теоретичного рівнів пізнання предмета; комплексність розсліду із застосуванням різних методів аналізу; розгляд реалій у широкому етнокультурному й порівняльно-історичному контексті; врахування локальної варіативності побутування явищ, можливого впливу на них іноетнічних запозичень тощо.

Дослідження предметного поля обраної проблематики здійснено із застосуванням двох типів дослідницьких методів: емпіричних методів (польового спостереження) і методів наукового аналізу (порівняльно-історичного, компаративного, крос-культурних порівнянь, структурно-семантичного і семіотичного).

Задля різнобічної характеристики досліджуваних явищ застосування різних методів етнологічного аналізу поєднуємо із міждисциплінарним підходом до їхнього вивчення. У дисертації використано фактографічні дані, теоретичні підходи і методичний інструментарій ряду суміжних дисциплін (фольклористики, історії, етнолінгвістики, мистецтвознавства).

Другий розділ дисертації "Традиційні народні уявлення та вірування про воду" складається з трьох підрозділів: "Уявлення про воду як елемент світотворення та вірування в її магічні властивості", "Уявлення про воду як локус демонічних істот, зла і недуг", "Уявлення про воду як межу між земним і потойбічним світами. Міфопоетичний концепт "переходу через воду"".

Сакралізація водної стихії як першопочатку сущого - архаїчне явище, відображене у пам'ятках релігійної культури, ранніх філософських ученнях та віруваннях різних народів світу. У первісних чи видозмінених народно-християнською традицією формах збереглись такі погляди і в українців, зокрема й у горян (уявлення про створення землі з піску, винесеного з дна моря птахами-деміургами, міфічним помічником або супротивником Творця; води, які омивають землю і відділяють її від потойбіччя; Світове дерево, гору чи стовпи посеред вод, які з'єднують землю і небо).

Невід'ємною складовою комплексу традиційних народних уявлень про воду є й вірування в її магічні властивості, здатність позитивно впливати на природні, життєві процеси і водночас убезпечувати людину від небажаних проявів. Такі вірування - світоглядна основа численних ритуально-магічних чинностей. Деякі з них, зокрема здавна відомі різним народам обряди очищення водою, сягають своїм корінням ще епохи первісності й у різних формах (умивання, купання, кроплення та ін.) досі збереглись у традиціях жителів різних регіонів України, особливо у звичаєвості українців Карпат. Для обрядового очищення та інших магічних цілей горяни використовували звичайну (криничну, річкову) чи дощову воду; воду, освячену в церкві на Водохреще та в інші релігійні свята; "наговорену" воду, над якою було проказано замовляння; "непочату" воду, набрану раніше за інших з водойми до сходу сонця; воду зі "святого" чи "цілющого" джерела, трьох (семи, дев'яти) криниць або з місця, де зливалося кілька джерел, тощо.

Із уявленнями про воду як чисту й здорову стихію, її здатність змивати тілесний бруд, сприяти духовному очищенню пов'язані вірування у її цілющі властивості. Переконання в тому, що вода здатна наділяти здоров'ям, силою, зціляти недуги, запобігати їм, знайшли широке вираження в обрядах, сфері народної медицини та у фольклорі українців Карпат. В усній народній творчості й демонологічних віруваннях горян і українців загалом репрезентовано й уявлення про здатність води (особливо свяченої) охороняти від злих духів. Такі погляди належать до архаїчних світоглядних універсалій і відображені у віруваннях різних народів. З віруваннями в оберегові властивості свяченої води пов'язана й традиція її ритуального використання у сфері церковно-християнського культу.

Окремий пласт світоглядних і ритуальних явищ відображає вірування українців Карпат у здатність води народжувати, сприяти плідності тварин, родючості землі й рослин, господарському добробуту. Сприйняття води як символу примноження й багатства репрезентовано й на фольклорному рівні. Аналіз окремих дій продукуючого спрямування (у весільному обряді, любовній магії та ін.) і низки фольклорних мотивів засвідчує стійке співвіднесення міфеми води з жіночим началом, символікою вітальних сил, еротичних почувань, статевого поєднання тощо.

Водночас вода сприймалася як джерело хаосу і небезпеки. Як і скрізь в Україні, у Карпатах побутували давні вірування в те, що у різних водоймах живе нечиста сила, душі потопельників. Воду вважали місцем, з якого поширюються недуги, стихією чи речовиною, що внаслідок певних обставин чи дій стає смертоносною. Із такими уявленнями пов'язано чимало своєрідних світоглядних і звичаєвих явищ: уявлення про певні міфологічні персонажі, локалізовані у воді (потопельник, русалка, щезник, водяний упир, гадячий цар тощо); замовляння з відсиланням хвороб та іншої "нечисті" за моря, у воду, з водою; "насилання" чарів через воду (біля ріки) і з водою (тією, в якій обмивали небіжчика або вимочували зміїну шкіру); настанови й заборони стосовно щоденного зберігання і вживання води, купання у водоймах у певні періоди року та в нічний час.

До елементів архаїчного світогляду належать і притаманні українцям та іншим народам світу уявлення про воду як межу між земним і замогильним світами, уявну перешкоду, яку душі померлих долають дорогою до потойбіччя. Характерним для цього комплексу вірувань є поєднання різних за змістом і ґенезою поглядів: відгомонів прадавніх космогонічних уявлень про воду як елемент світобудови, залишків язичницьких вірувань стосовно місцезнаходження потойбічного світу тощо.

У горян уявлення про різні способи переправи душі через потойбічну ріку відображено не лише в традиційних віруваннях, які почасти збережено досі, а й у фольклорі, народному мистецтві, обрядовій сфері. З-поміж особливо прикметних реалій варто виділити уявлення про золоту гору посеред моря, якою душі підіймаються на небо (бойки), три потойбічні ріки, які належить перейти дорогою до потойбіччя (лемки), місцезнаходження раю й пекла на острові серед моря, святого Миколая та Пречисту як "перевізників" душ на "тамтой" світ (гуцули) тощо.

Як показав структурно-семантичний і типологічний аналіз ширшого кола порівняльно-історичних даних, мотив "переправи через воду" - архаїчний міфопоетичний концепт, що в контексті обрядів життєвого циклу загалом виражає ідею "переходу" до нового етапу (форми) життя. У світоглядно-обрядовій традиції українців Карпат відгомін цих уявлень зберігся у низці вірувань, сімейній і календарній обрядовості, народній пісенності, деяких ворожіннях про дівоче заміжжя, вербальному супроводі певних магічних дій.

Третій розділ дисертації "Ритуальне застосування води у сфері господарської діяльності" складається з чотирьох підрозділів: "Магія води у традиціях хліборобства", "Звичаєво-ритуальні чинності з водою у сфері скотарства", "Ритуальне застосування води у традиційному будівництві", "Метеорологічна магія: обряди викликання дощу".

У сфері традиційного хліборобства, яке є основою господарської культури українських горян, обрядове застосування води практикували для забезпечення вдалого почину рільничих робіт, охорони господаря і тяглових тварин від злих сил, магічного сприяння майбутньому врожаю. Здійснення оберегових і продукуючих чинностей зазвичай приурочували до першої весняної оранки, посіву зернових і повернення хлібороба з поля (звичаї поливати водою чи скроплювати свяченою водою плугатаря, сіяча, тяглових тварин, реманент, насіння; обрядодії господині з повницею води тощо).

Застосування схожих ритуальних дій з водою у час перших оранки і сівби у минулому практикували жителі різних регіонів України і слов'янські народи загалом. Менш поширеним є очисне застосування води у жниварській обрядовості.

Звичаєво-ритуальні чинності з водою у сфері скотарства - одного з головних господарських занять населення Карпат - застосовували у день першого вигону худоби на пасовища (на св. Юрія), у час інших календарних свят (для попередження хвороб, забезпечення плідності тварин тощо), з появою приплоду (щоб убезпечити худобу від чарування). З обрядово-магічною і практично-лікувальною метою горяни широко використовували воду й у полонинському побуті та ветеринарії.

Дії, пов'язані з першим вигоном худоби (кроплення її свяченою водою, вигін на пашу освяченою вербою, перегін через ріку та ін.), мали охоронне і продукуюче значення й були покликані вберегти худобу від "лихого ока", відьомських чарів, забезпечити її репродуктивність і молочність. Водночас окремі заходи, зокрема вигін худоби на вранішню росу, сприймали як засіб продукуючої, очисної та лікувальної магії. У полонинському побуті воду використовували для охорони отари від злих сил та для лікування різних захворювань.

З-поміж різних проявів скотарської магії найбільш своєрідними є зафіксовані в різних місцевостях Карпат звичаї збирати "юріївську" росу й обливати, напувати нею корів; переганяти худобу через т.зв. проточну воду; скроплювати свяченою водою кошару, вогонь, через який переганяли овець; наливати в дійницю воду перед доїнням для примноження молока тощо.

Намагання магічним чином забезпечити сімейний добробут, вберегти дім і його майбутніх мешканців від дії злих сил та інших нещасть - основа різних обрядодій з водою у сфері традиційного будівництва. До найпоширеніших належать: ворожіння з водою для визначення "щасливого" місця під нове житло; освячення цього місця, підвалин дому та предметів, які в них закладали; вливання чи закладання в кути "зарубів" свяченої води; оберегове використання свяченої води при зведенні зрубу й освячення нею зведеної будівлі. Варто відзначити і локальні явища, які зафіксовано в окремих районах Карпат: вибір місця під хату за допомогою ворожіння з джерельною водою, спеціально освяченою на Великдень (Західна Бойківщина); обрядове очищення водою майстрів і господарів після завершення будівництва (Галицька й Буковинська Гуцульщина) тощо. Водночас констатуємо побутування в горах звичаїв, притаманних жителям інших регіонів України і загалом різним слов'янським народам (гідромантичні дії при виборі місця під хату, ритуальне застосування води при закладинах дому й освяченні житла).

Із господарською магією тісно пов'язана метеорологічна, характерним проявом якої є обряди викликання дощу. Як і жителі всієї України, мешканці Карпат за допомогою певних магічних дій з водою і стосовно водойм намагалися стимулювати появу життєдайної небесної вологи, врегулювати порушений внаслідок необачних дій людини чи шкідливого впливу злих сил взаємозв'язок між підземними, земними і небесними водами й таким чином припинити посуху та забезпечити бажану для хлібороба родючість землі. Чимало традиційних способів викликання дощу, які практикували в Карпатах (сипання маку у водойму, обливання водою, поливання кросен, ряд заходів щодо уявних винуватців посухи - відьом, "нечистих" покійників), мають свої загальноукраїнські й слов'янські відповідники, ширші європейські паралелі. Проте деякі обрядодії з криничною водою, звичаї розкопувати джерела, виливати у ріку ртуть, купати в річці вагітну тощо належать до особливостей обрядової традиції Карпат.

Четвертий розділ дисертації "Ритуальна знаковість і функційність води у сімейній обрядовості" складається з трьох підрозділів: "Символіка й обрядові функції води у родильній звичаєвості", "Ритуально-символічні дії з водою у весільній обрядовості", "Знаковість води у похоронно-поминальних звичаях і обрядах".

Народні традиції, пов'язані із народженням дитини, охоплюють низку усталених звичаїв, обрядів, практичних і магічних дій, пересторог, заборон, які згруповані довкола ключових подій у житті жінки-матері і таїнства появи на світ нової людини: вагітність, пологи, післяпологовий період, церковне хрещення немовляти. Сукупно усі чинності, з-поміж яких чимало обрядодій з водою, покликані забезпечити необхідні передумови для успішних пологів і народження здорової дитини, подальшу щасливу долю матері й новонародженого.

Щодо використання води, такі дії в цілому однотипні в жителів різних місцевостей України. Водночас у Карпатах, особливо на Гуцульщині, зафіксовано низку самобутніх явищ. Це, зокрема, застосування магічних дій з водою для полегшення пологів (обмивання вагітної свяченою водою, водою, в яку кинуто вистрелену кулю або яку пролито крізь отвір пряльця); обряд "проща" - післяпологове ритуальне очищення породіллі й повитухи; дії, спрямовані на охорону матері й дитини від дії злих сил, наврочення (купання зуроченої дитини у воді з жаринами, воді, яку взято з дев'яти криниць; обмивання грудей матері свяченою водою, щоб запобігти втраті молока, та ін.). Відомішими в Карпатах були практика купати немовля в крижаній воді (для гартування, набуття певних рис вдачі, охорони від злих духів), різні звичаї, пов'язані з першим купанням дитини (вкладання до води різних предметів, виливання води з купелю під дерева та ін.). Досі в горах вірять, що дотримання цих та інших звичаїв магічним чином впливає на подальше життя дитини, "формує" її певні фізичні й моральні риси, виробничі уміння.

До інших соціалізуючих актів належать звичаї здійснювати обрядове "хрещення з води" мертвонароджених чи кволих дітей, які могли померти до церковного хрещення, обрядодії з водою, приурочені до пізніших етапів життя дитини (бойківський звичай "розв'язування пуповини" біля річки чи власне в ріці). Як і в низці інших чинностей (перший купіль, очищення породіллі), тут вода символічно позначала "перехід" особи до іншого стану.

У весільній звичаєвості українців Карпат воду (криничну, річкову, свячену) застосовували з очисною, охоронною, продукуючою метою і для освячення різних дійств, учасників обряду, весільних атрибутів. Перші такі чинності відбувалися на етапі підготовки до весілля та перед його початком (вмивання рук коровайницями, кроплення нареченої і дружок перед запрошенням гостей, скроплювання водою оселі, подвір'я в день шлюбу).

Найбільше обрядодій приурочено до ключових моментів власне самого весілля. З ритуальною метою воду застосовували для поливання місця, де зрізали барвінок для вінків, освячення барвінку чи виплетених вінків; у час "затанцьовування весілля" і після повернення молодих з церкви; при здійсненні обрядів "прощ", розплітання коси і покривання молодої жіночим головним убором тощо.

Ще одне своєрідне явище, яке охоплює низку обрядодій з водою, - вмивання молодих на ріці другого дня весілля (т.зв. "митвини"). До початку ХХ ст. у тій чи іншій формі обряд побутував у різних місцях України, а в Карпатах, особливо на Бойківщині та подекуди на Лемківщині, зберігався ще в середині ХХ ст.

З погляду семантики обряд "митвин" здебільшого трактується етнологами як очисний. Аналіз низки фактів дає підстави констатувати і явне збереження у ньому традиційних вірувань у продукуючі й оберегові властивості води, сприйняття ритуального вмивання як освячувальної, санкціонуючої дії. Своєрідно виражено такі погляди в обрядовому фольклорі, зокрема у весільних ладанках, які супроводжували це дійство. На глибинному рівні тут криється також комплекс уявлень, які виражають характерний для "обрядів переходу" міфопоетичний концепт "переходу через воду" (маркування зміни соціального статусу головних персонажів обряду).

Архаїчна світоглядна основа "митвин", їх традиційне здійснення біля водойми, де, за деякими історичними свідченнями, відбувалися весільні чинності у слов'ян-язичників, відомості про певне протистояння народної і церковної традиції щодо обрядового санкціонування шлюбу тощо - все вказує, що цей обряд, відомий і багатьом слов'янським народам, належить до явищ прадавньої традиції.

Обрядове використання води в похоронному обряді приурочено до різних його етапів, своєрідні чинності наявні й у поминальній обрядовості та в передпохоронних обрядових заходах, які застосовували у час наближення смерті людини для полегшення її передсмертних страждань. І досі у багатьох карпатських селах у разі важкої агонії біля голови помираючого ставлять свячену воду, кроплять його нею чи дають пити. У минулому подекуди на Бойківщині чинили і деякі магічні дії з водою: лили крізь отвір стелі на помираючого, мили вікна в хаті тощо.

До поширених і давніх традицій належить обрядове вмивання мерця. Поряд з іншими ритуальними заходами цей очисний обряд актуалізує комплекс архаїчних уявлень, які лежать в основі "обрядів переходу". У народі йому надають важливої ваги насамперед з огляду на усталені народно-християнські уявлення про посмертну долю людини, поєднуючи поняття тілесної й духовної чистоти, уявлення про фізичну й духовну субстанційність, посмертний суд душі та есхатологічне воскресіння мертвих. За традиційними віруваннями, які у Карпатах побутують і нині, вода, якою обмили покійника, є небезпечною для живих. Зазвичай її виливають у "незахідні" місця, у деяких бойківських селах почасти збереглась практика виливати цю воду у ріку з метою нейтралізації її "нечистоти" проточною водою.

У період кількаденного перебування небіжчика в домі, у день його поховання горяни використовували воду для уповільнення процесу розкладу мертвого тіла і з охоронно-очисною метою (звичаї кропити чи змивати водою місце, де лежав покійник, підлогу, вікна, двері, стіл; виливати воду вслід за домовиною, яку винесли з дому; вмивати руки після завершення похорону та ін.). До характерних явищ гуцульської традиції належить обряд очищення водою виконавців деяких обрядових чинностей - осіб, які мили небіжчика, робили труну, копали могилу. В інших місцевостях Карпат виявлено звичаї скроплювати водою членів родини після винесення з хати померлого, застосовувати свячену воду для очищення упряжних тварин, якими везли покійника на кладовище (Закарпатська Бойківщина). Традиційним для українських горян було й дотримання низки обрядових заборон щодо вживання води в час, коли в домі (селі) є покійник.

Поряд із охоронними заходами, чимало обрядодій спрямовані на задоволення уявних потреб небіжчика. Однією з них є жертвування небіжчикові води, зумовлене уявленнями про спраглість душі і потребу її посмертного очищення. Як і інші звичаї, ця традиція має чимало аналогій в обрядовій практиці жителів різних регіонів України і загалом багатьох народів Європи.

П'ятий розділ дисертації "Ритуальна символіка і знакові функції води у календарній звичаєвості" складається з чотирьох підрозділів: "Ритуальність і функційність води у зимовому циклі свят", "Ритуальна символіка води у весняному календарі", "Функційне спрямування чинностей з водою у літньо-осінньому циклі обрядів", "Календарна гідромантика".

У час різдвяно-новорічних свят воду застосовували для обрядового очищення, оберігання від недуги, забезпечення добробуту. Народні пояснення окремих звичаїв та обрядів вказують на їхню полісемію та поліфункційність. Найвиразніше це спостерігається у звичаї ритуального вмивання родини у час цих свят як з очисною і лікувальною, так і обереговою й продукуючою метою (вмивання проточною водою, водою, в яку клали гроші та інші предмети чи в якій купали обрядовий хліб, перемивали кутю). Низку інших явищ горяни пов'язували з уявленнями про продукуючі властивості води (кроплення водою худоби, фруктових дерев, купання в річці "карачуна", вівсяних снопів та ін. - Лемківщина, Бойківщина) або тільки з віруваннями в її очисну чи оберегову силу (скроплювання оселі, обійстя, городу свяченою чи річковою водою, вливання свяченої води в отвір порога хати, освячення нею посуду, святвечірніх страв тощо).

На свято Богоявлення Господнього, за церковно-християнською традицією, відбувається обрядове освячення води - т.зв. велике водосвяття. Згідно з наукою Церкви, така вода володіє чудодійною силою, яка здатна зціляти недуги й оберігати від усілякого зла. У народній традиції з "йорданською" водою пов'язано чимало своєрідних вірувань і звичаїв. Деякі з них побутують досі: практика пити свячену воду і вмиватися нею, вливати в криницю, освячувати оселю, подвір'я, худобу та ін., використовувати з магічно-лікувальною метою тощо.

У час весняного циклу свят (Страсний тиждень, Великдень) горяни здійснювали низку обрядів з водою, які були спрямовані на охорону оселі та її мешканців від усього злого. У цей період також практикували лікувально-очисне купання в ріці (особливо особи з хворобами шкіри та зору), купання для профілактики недуг.

Уявлення про магічні властивості води знайшли свій вияв і у відомій українцям та іншим народам традиції обливатися у Поливальний понеділок. На відміну від сучасності, коли вона перетворилась на дитячу розвагу, у минулому звичаю, якого дотримувались особи різних віку й статі, надавали важливого значення, вірячи в цілющі й життєдайні властивості води. Як вияв парубочого залицяння, шлюбних намірів сприймали обливання в цей день дівчат. Окремі пояснення звичаю з теренів Лемківщини вказують, що його вважали й засобом попередження посухи.

Певніше зв'язок обрядового обливання з метеорологічною магією проглядається у традиції обливатися водою в день св. Юрія. Хоча більшість фіксацій не містить відповідних пояснень функційності обряду, зіставлення окремих етнографічних свідчень та відомих народних вірувань про перемогу святого Юрія над міфічним змієм, що "зачинив" небесну вологу, дозволяє окреслити його як один із превентивних обрядів викликання дощу. У цей день українці, зокрема й горяни, практикували й обрядове вмивання водою чи росою для забезпечення здоров'я на увесь рік, охорони від злих духів тощо.

У звичаєвості літнього циклу певні чинності з водою виконували під час Зелених свят та на Івана Купала. На Зеленому тижні подекуди в горах здійснювали освячення джерел, переливання води у криниці, топлення у ріці опудала нечистого (Гуцульщина), скрізь у Карпатах у цей час відбувалося освячення полів. Традиція, в якій поєднано пережитки язичницького звичаю "ходінь на жита" і церковне освячення, почасти збереглась у Карпатах донині. Подекуди її приурочують і до інших свят (Страсної суботи, Великодня, Вознесіння тощо), надаючи оберегового і продукуючого значення.

Чимало елементів архаїчної обрядової традиції зберегло в собі свято Івана Купала. До них належить і звичай лікувально-очисного вмивання вранці на Купала. Особливими цілющими властивостями наділяли "купальську" росу. Подекуди на Гуцульщині її використовували і як продуцент (для забезпечення молочності худоби). Крім того, гуцули застосовували з магічною метою й "купальську" воду (для зливання переляку), вмивалися водою, в якій скупано ластівку (щоб бути сильними й здоровими), тощо.

Ще одне своєрідне явище - купання в "купальській" росі дівчат - пов'язане зі сферою статевої магії. Релікти уявлень про воду як стихію, що здатна сприяти пошлюбленою, збереглися і в інших звичаях, які побутували на Закарпатській Бойківщині і Галицькій Гуцульщині (вмивання водою з цілющих трав; водою, набраною в місці зливання двох потоків чи якою обмито серцевину дзвона, і т.ін.).

На Гуцульщині з подібною метою воду застосовували й на Покрову. До іншого осіннього свята (Маковея) приурочено церковне освячення води ("мале водосвяття"). У народі її використовують для кроплення осель, лікування недужих, оберігання тих, хто зібрався у далеку дорогу, у деяких селах Закарпатської Бойківщини - для "освячення" могили померлої неохрещеної дитини тощо.

Подекуди в горах з ритуальною метою воду застосовували й під час святкування Преображення Господнього (Спаса). Гуцули освячували фрукти, калачі і глечики з водою, якими обмінювались між собою і наділяли жебраків "за померлі душі". Такі обрядодії жертовно-поминального характеру на Гуцульщині, а також Лемківщині практикували і в інші календарні дати.

Поряд із застосуванням власне магічних дій у час календарних свят горяни вдавалися до ворожінь, щоб передбачити майбутнє. У багатьох із них використовували воду, вірячи в її мантичні властивості. Такі дії практикували у час окремих свят літнього і зимового обрядових циклів: на Івана Купала, Андрія, Катерини, Різдво тощо. Зазвичай їх здійснювали дівчата, щоб довідатись про майбутнє заміжжя, вдачу і сферу діяльності нареченого (ворожіння з вінками, пущеними на воду, за рухом занурених у воду предметів, фігурами, утвореними на воді внаслідок виливання в неї воску, свинцю, олова, та ін.). Інше, менш поширене, явище - різдвяно-новорічні ворожіння, метою яких було дізнатися про життєву долю й господарський добробут членів родини у наступному році (купання обрядового хліба, ворожіння про молочність худоби за прибуванням води).

Висновки

вода карпати обряд вірування

Досліджувана проблематика найширше висвітлена в народознавчій літературі фактографічними розвідками, які, поряд з іншим матеріалом, містять вартісні джерельні дані щодо народних вірувань про воду і її ритуального використання. Контекстно ці явища розглянуто й у наукових статтях і монографіях про окремі ділянки народної культури та узагальнюючих колективних працях про побут і традиції карпатських етнографічних груп. Кількість аналітичних робіт незначна й стосується розгляду лише деяких аспектів: загальної характеристики ритуальної знаковості чи окремих функцій води, її застосування в деяких обрядових контекстах. З-поміж багатьох праць, різних за характером, обсягом і повнотою емпіричних даних, способами й результатами аналізу, найґрунтовнішими є розсліди Д.Лепкого, В.Гнатюка, З.Кузелі, П.Богатирьова, Ф.Потушняка, М.Шмайди, Ю.Климця, З.Болтарович, С.Гвоздевич, Р.Кіся, О.Поріцької, В.Войтовича.

Аналіз численних етнографічних і фольклорних відомостей засвідчує традиційне сприйняття горянами води як одного з елементів світотворення, першоджерела життя, магічного оберегу, продуцента, символу чистоти, здоров'я, плідності та водночас хаотичну, небезпечну стихію, локус злих сил, межу між земним і потойбічним світами. В основі таких вірувань лежать ранньоміфологічні уявлення про воду як сакральну, магічну стихію, першосубстанцію, а також знання її природних здатностей, насамперед очищати, додавати сил і здоров'я, сприяти зціленню від низки хвороб.

Звичаєво-ритуальне вираження таких поглядів пронизує різні сфери побутової і обрядової культури (хліборобство, скотарство, будівництво, сімейні та календарні обряди, народна медицина тощо). Більшість із них належать до певного типу чи виду магії (імітативна, контактна, катарсична, апотропеїчна, лікувальна, статева) і мають ірраціональний характер. Водночас у застосуванні окремих дій можна вбачати раціональне підґрунтя (вмивання "зі срібла", водолікування, купання хворих немовлят у купелі з цілющих трав, ряд засобів народної ветеринарії).

Дослідження символіки, семантики, спрямування широкого кола звичаєво-обрядових явищ дозволяє виділити такі основні знакові ритуальні функції води: очисну, оберегову, лікувальну, продукуючу. У багатьох випадках вони поєднуються, надаючи обряду амбівалентного значення (лікувально-очисного, катарсично-апотропеїчного тощо). Деякі чинності виявляють ширшу ритуальну функційність. Їхньою метою було не лише очищення, зцілення, оберігання, а й транслювання об'єкту ритуальної дії певних позитивних якостей через воду, яку наділяли медіаторною властивістю й нерідко "посилювали" вкладанням до неї різних магічних предметів.

Характерною ознакою дослідженого комплексу звичаїв, обрядів і вірувань є їхнє значне територіальне поширення (у межах всього регіону чи окремих районів), наявність інваріантів, добре збереження протягом тривалого часу (щонайменше до середини ХХ ст.), стійкість до інновацій та іноетнічних запозичень. Передусім ці явища зумовлені певними природно-соціальними факторами, які сприяли живучості народних традицій і консервації побутово-обрядової архаїки на теренах Карпат.

Пласт карпатських обрядів і вірувань, пов'язаних з водою, охоплює різні за функціями, семантикою й ґенезою явища, які в традиціях жителів кожного етнографічного району вирізняються локальною специфікою та водночас мають питомі регіональні і загальноетнічні риси, що споріднюють їх із традиціями жителів суміжних теренів і загалом всієї України, багатьох слов'янських та інших народів Європи. До найсамобутніших реалій, що побутували в тих чи інших районах Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини і загалом в регіоні, належать: деякі своєрідні обрядодії перед початком перших оранки й сівби; широке магічне застосування води в полонинському побуті й ветеринарії; особливі способи викликання дощу і вибору місця для будівлі, криниці; ритуальне вмивання членів родини під час різних календарних свят; використання з ритуальною метою води, в якій готували чи обмивали деякі сакральні предмети; ритуальне очищення водою в обрядах "прощ" (у родильній, весільній, похоронній, будівельній звичаєвості); весільний обряд "митвин" наречених; магічні дії з водою у звичаях, пов'язаних з полегшенням агонії, і т.ін.

Одна з особливих рис комплексу розглянутих явищ - поєднання, співіснування, дублювання в різних контекстах елементів народної та християнської традиції. Такий синкретизм, насамперед, виявляється в обрядодіях, приурочених до свята Йордану, Великодня, першого вигону худоби, будівництва, хрещення дитини тощо, широкому використанні в народній традиції свяченої води.

Порівняльно-історичний зріз різних пластів архаїчної міфоритуальної традиції показав, що чимало світоглядних і обрядових явищ зародилось у давньо- і праслов'янські часи чи навіть в епоху первісності й зберегло свою тяглість у лоні новітньої культури українців та інших етносів. Найархаїчнішими збереженими у горах реаліями є: залишки давніх міфологічних уявлень про воду і її символіку; застосування води у скотарській, аграрній, метеорологічній магії; наявність в окремих контекстах гідромантичних обрядодій; здійснення ритуалів біля водойм та власне обрядове купання у водоймах; вербальний супровід обрядів замовляннями тощо.

Польові розсліди показують, що чимало таких явищ побутує й нині, зберігаючи свою традиційну ритуально-світоглядну основу. Це, зокрема, низка обрядодій з водою в господарській сфері і календарній звичаєвості горян, ряд елементів традиційного родильного, весільного, похоронного обрядів, деякі звичаєві настанови щодо зберігання й вживання води в щоденному побуті та в ритуальний час. Водночас під впливом низки соціокультурних чинників упродовж ХХ ст. багато звичаїв і обрядів віджили, втратили традиційні світоглядні вмотивування чи зазнали переосмислення під дедалі більшим впливом релігійної традиції чи раціонального світогляду. Так, майже не збереглись дотепер давні космогонічні уявлення про воду, обряди викликання дощу, звичаї купання обрядового хліба, йорданського вмивання (купання) на ріці та ін., а обряди обливання водою на Великдень, вмивання рук породіллі і повитусі, заборона купатися до Івана Купала тощо втратили свою первісну семантику.

Публікації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія. Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України та Інститут народознавства НАН України. Львів, 2007.

У дисертації на основі опублікованих джерел і польових матеріалів досліджено традиційні уявлення і вірування українців Карпат про воду, її ритуальне застосування і знакові функції у сфері господарського побуту, сімейної та календарної обрядовості горян. Відстежено територіальні і часові межі побутування звичаєво-обрядових і світоглядних явищ, їхні локальні й регіональні особливості, всеукраїнські та загальнослов'янські риси. Показано синкретичний характер багатьох звичаїв, обрядів і вірувань, розкрито їхні символіку й семантику, з'ясовано архаїчні витоки і стан збереження в сучасну пору.

Ключові слова: вода, українці Карпат, функція, звичай, обряд, вірування, уявлення, локальні особливості.

Горошко Л.М. Знаковые функции воды в обрядах и верованиях украинцев Карпат. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология. Институт украиноведения им. И.Крипякевича НАН Украины и Институт народоведения НАН Украины. Львов, 2007.

В диссертации на основе опубликованных источников и полевых материалов исследованы традиционные воззрения и верования украинцев Карпат о воде, ее ритуальное применение и знаковые функции в среде хозяйственного быта, семейной и календарной обрядности горцев. Прослежены территориальные и временные рамки бытования обрядовых и мировоззренческих явлений, их локальные и региональные особенности, общеукраинские и общеславянские черты. Показаны синкретический характер многих обычаев, обрядов и верований, раскрыты их символика и семантика, выяснены архаические истоки и состояние сохранения в настоящее время.

Ключевые слова: вода, украинцы Карпат, функция, обычаи, обряды, верования, представления, локальные особенности.

Horoshko, Lesya. Symbolic Functions of Water in the Rites and Beliefs of the Ukrainians Residing in the Carpathian Region. - Manuscript.

A dissertation for the degree of the Candidate of Sciences in History, speciality 07.00.05 - Ethnology. Ivan Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies and Institute of Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine. Lviv, 2007.