Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика

Класифікація, якісні та кількісні показники жанрів, тем і мотивів західноволинських календарно-обрядових творів. Регіональні риси та структурно-семантичний аналіз календарно-обрядового фольклору Західної Волині весняного, літнього та зимового циклу.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.10.2013
Размер файла 77,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика

Шемберко Тетяна Юріївна

10.01.07 - фольклористика

УДК 801.81.161.2:392(477.82/.83)

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент

Івашків Василь Михайлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Давидюк Віктор Феодосійович,

Волинський державний університет імені Лесі Українки,

професор кафедри української літератури

кандидат філологічних наук

Чебанюк Олена Юріївна,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України,

докторант.

Захист відбудеться 13 грудня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 12 листопада 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Гарасим Я.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дисертаційної теми. Значна увага до вивчення регіональної специфіки української усної народної словесності, що спостерігається останнім часом, спричинила потребу досліджень обрядових творів загалом і календарних зокрема, оскільки саме вони найвиразніше показують функціонування фольклорної традиції окремого регіону. Такою є усна народна словесність Західної Волині, ареалу, що досі залишається недостатньо вивченим в українській науці. Тим часом західноволинський фольклорний календарно-обрядовий комплекс містить відгомони давнини й водночас своєрідно фіксує зміни, зумовлені сучасними цивілізаційними процесами. Складність його вивчення полягає в тому, що до початку наукового зацікавлення уснопоетичною творчістю (перша половина ХІХ ст.) найдавніші тексти значною мірою втратилися або суттєво модифікувались. Це було спричинено їх усним побутуванням та змінами світоглядних і суспільно-історичних обставин. Саме тому релікти архаїчних систем усної народної словесності, зокрема календарно-обрядової поезії, дійшли до нас переважно у формі окремих вкраплень, образів, мотивів, що своєрідно синтезувались у значно пізніших творах. Відтак і календарна поезія, навіть перебуваючи під “охороною” обряду, зазнала багатьох змін, що значно утруднює дослідження особливостей її первісного змісту.

Інтенсивні пошуки моделей вивчення календарно-обрядової словесності як одного з найдавніших унікальних фольклорних комплексів зумовили постановку таких проблемних питань, як жанрова класифікація та ідентифікація функціонування, дослідження ґенези основних обрядових понять тощо. У той час залишається недостатньо вивченою й регіональна специфіка таких творів, що пояснюється передусім складністю охоплення в наукових дослідженнях усіх етнографічних регіонів України.

Водночас саме завдяки комплексному й ґрунтовному вивченню духовної спадщини кожного населеного пункту, району та регіону загалом врешті має скластися цілісна картина загальноукраїнської усної народної словесності. Тому на часі регіональні дослідження, що охоплюють аналіз сучасного фольклорного матеріалу. Отже, реалізація дисертаційної теми передбачає вивчення динаміки побутування, регіональної специфіки, жанрових особливостей календарно-обрядових творів і театралізованих дійств на кшталт “Вертепу”, “Кози” та “Маланки”, а також реконструкцію архаїчних елементів, аналіз мотивів і поетики західноволинського фольклору.

Територіальне окреслення регіону. Серед актуальних проблем сучасної народознавчої науки варто виокремити питання етнографічної регіоналізації України, яке ще й досі знаходиться на маргінесах природничих, економічних, історичних (передусім етнологічних), мовознавчих та фольклористичних досліджень. Закономірно, що чимало суперечностей викликає й визначення етнографічних меж Волині загалом і її західної частини зокрема, адже вона охоплює землі, які хоча й відігравали важливу роль в історії становлення українського народу, все ж часто вважалися периферійними, порубіжними.

Окреслюючи територію Західної Волині, вважаю слушним провести умовну демаркаційну лінію південною притокою р. Прип'ять - р. Стир, яка відділяє західну частину від решти території Волині на сході. Отже, в її межах треба розглядати Володимир-Волинський, Луцький, Горохівський, Локачинський р-ни Волинської та Сокальський, Радехівський, Кам'янсько-Бузький р-ни Львівської областей.

Терени Західної Волині, які обрано для пропонованого дослідження, протягом тривалого часу рідко потрапляли в поле зору фольклористів і лише принагідно згадувались у наукових розвідках у контексті етнографічних регіонів Волині чи Полісся. Особливо обмеженими в цьому плані є Радехівський р-н Львівської, Горохівський і Локачинський р-ни Волинської областей, на яких закцентовано головну увагу, сподіваючись, що, здавалося б, бідна усна народна словесність означеної території за умови детального вивчення й звернення до польового матеріалу виявить багаті архетипні обрядодії та фольклор, що їх супроводжує.

У зв'язку з вищезазначеним об'єктом дослідження є записи календарно-обрядового фольклору з теренів Західної Волині, зокрема Радехівського р-ну Львівської обл. та Горохівського й Локачинського р-нів Волинської області.

Предмет дослідження - динаміка побутування календарно-обрядового фольклору зазначеного ареалу, особливості жанрової диференціації та ідентифікації західноволинських записів, їх мотиви й семантика крізь призму поетики й архаїки основних обрядових комплексів.

Мета роботи. На основі сучасних записів простежити динаміку функціонування календарно-обрядових творів Західної Волині, проаналізувати жанрову систему й структуру мотивів, на сюжетному й тематичному рівнях та на рівні поетики вказати на їхню регіональну специфіку, зробити спробу реконструкції семантики ключових обрядодій.

Мета передбачає реалізацію таких завдань:

- окреслити етнографічні межі досліджуваного ареалу;

- систематизувати наукові концепції розробки проблеми регіонального вивчення календарно-обрядового фольклору;

- проаналізувати якісні та кількісні показники жанрів, їх модифікацій, а також тем і мотивів народнопоетичних творів календарно-обрядових текстів регіону;

- виявити специфічні регіональні риси календарно-обрядового комплексу Західної Волині;

- на основі записаних фольклорних матеріалів та класифікаційних теорій розробити концепцію жанрової класифікації календарно-обрядової усно-словесної творчості мешканців Західної Волині;

- розглянути специфіку побутування унікальних народнопоетичних творів фольклорно-етнографічного комплексу “Колодка”;

- проаналізувати народнопоетичну основу театралізованих дійств на кшталт “Вертепу”, “Кози”, “Маланки”.

Теоретичною базою для написання дисертаційної роботи стали праці авторитетних дослідників календарно-обрядової поезії: І. Франка, В. Гнатюка, Олени Пчілки, О. Дея, І. Денисюка, Р. Кирчіва, В. Давидюка, О. Чебанюк.

Сучасний дослідницький етап вивчення календарно-обрядового фольклору Волині відзначається інтенсифікацією збирацької діяльності фольклористів та етнологів, публікацією збірок записаних текстів, цікавими науково-методологічними підходами до їх аналізу.

Важливим джерелом дослідження є збірники фольклорних матеріалів, що містять записи з Волині. Йдеться про видання та праці З. Доленги-Ходаковського, М. Костомарова, С. Рокоссовської, П. Чубинського, О. Кольберга, М. Коробки, В. Доманицького, Лесі Українки, К. Квітки, Н. Димнича, а також краєзнавців С. Руссова, Ю. Крашевського, Т. Стецького, П. Батюшкова, М. Теодоровича, М. Грушевського, О. Цинкаловського, О. Ошуркевича.

Методи. У процесі опрацювання теоретичної бази роботи й розробки класифікаційних систем жанрів і мотивів застосовано історико-типологічний метод. За допомогою функціонального методу простежено динаміку побутування календарно-обрядових творів. Застосування статистичного методу допомогло досить об'єктивно оцінити якісні й кількісні показники жанрового розмаїття календарно-обрядового фольклору Західної Волині, простежити його динамічні процеси. Естетичний метод розкриває мистецький рівень цих творів. Методи реконструкції й структурно-семантичний допомагають зрозуміти й певною мірою відтворити первісне значення та мету архаїчних обрядодій і приурочених їм народнопоетичних творів. Аналіз окремих текстів висвітлює їхню специфіку та локальне забарвлення.

Наукова новизна роботи. Пропоноване дослідження є першою спробою вирішення актуальних питань динаміки побутування, регіональної специфіки жанрової структури, системи мотивів та поетики календарно-обрядового фольклору Західної Волині. У роботі розроблено власну жанрову класифікацію зафіксованих у досліджуваному ареалі календарно-обрядових творів, проаналізовано їх кількісні та якісні показники в межах одного циклу. Розкрито семантику та здійснено спробу реконструкції архаїчних реліктових явищ календарної обрядовості й календарно-обрядової поезії Західної Волині. Ілюстративним мате-ріалом праці став сучасний календарно-обрядовий фольклор Західної Волині, який зібрано дисертанткою і вперше введено в науковий обіг. У дослідженні акцентовано на стрижневій науковій концепції роботи - процесі конструктивного аналізу фольклорних явищ від окремих творів до теоретичних узагальнень.

Теоретичне значення та практична цінність дослідження полягають в адаптації розмаїття класифікаційних теорій до фольклорного матеріалу з теренів Західної Волині. У роботі вперше проаналізовано й подано записи, зафіксовані в західноволинському ареалі, загальна кількість яких становить близько 500 текстів.

Основні положення дослідження, розроблені схеми й таблиці можна використати в лекційних курсах з фольклористики й етнографії, спецкурсах з поетики, теорії фольклору у вищих та середніх навчальних закладах. Зібрані польові матеріали можуть стати основою збірників усної народної словесності, а також використовуватись для написання монографій, підручників і посібників з фольклористики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації відповідає науковим програмам і навчальним планам кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема темі “Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр - 0105U004922).

Апробація результатів дисертації. Роботу апробовано на таких наукових конференціях та семінарах: науково-методологічний семінар кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси “Актуальні проблеми української фольклористики: традиції і сучасність” (листопад 2005 р., вересень 2007 р., м. Львів); звітні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка за 2005-2007 рр.; Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів “Semper tiro” (до 150-річчя від дня народження Івана Франка) (23-24 березня 2006 р., м. Львів); Міжнародний науковий конгрес “Іван Франко: дух, наука, думка, воля” (до 150-річчя від дня народження) (27 вересня - 1 жовтня 2006 р., м. Львів); Всеукраїнська науково-практична конференція “Микола Костомаров у вимірах сучасності”, присвячена 190-й річниці від дня його народження (23 травня 2007 р., м. Рівне); Міжнародна наукова конференція “Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті” в рамках V Міжнародного фестивалю українського фольклору “Берегиня” (26-28 травня 2007 р., м. Луцьк); Всеукраїнська науково-практична конференція “Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш та актуальні питання української фольклористики” (до 190-ліття від дня народження М. Костомарова і 110-ліття від дня смерті П. Куліша) (20-21 червня 2007 р., м. Львів).

Публікації. Результати дослідження викладено в семи публікаціях, п'ять із яких - у фахових виданнях ВАК України. Загальний обсяг - близько чотирьох друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури (315 позицій). Загальний обсяг дисертації - 210 сторінок, з них 183 сторінки основного тексту. Окремим томом подано структуровані за жанровою класифікацією додатки (200 сторінок).

1. Основний зміст дисертації

обрядовий фольклор західноволинський

У Вступі обґрунтовано вибір теми з огляду на її актуальність, акцентовано на територіальному окресленні досліджуваного регіону, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт, предмет і методи, теоретичну базу дослідження, його зв'язок з науковими програмами та навчальними планами. Розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі “Весняна календарно-обрядова поезія: генологічний, функціональний і семантичний аспекти”, який складається з двох підрозділів, окреслено коло питань, пов'язаних з ідентифікацією та диференціацією жанрів, розроблено класифікацію західноволинського весняного фольклору, визначено особливості його функціонування, проаналізовано регіональну специфіку.

1.1. Жанрово-функціональні особливості творів усної народної словесності весняного циклу

Питання жанрової специфіки й ідентифікації календарно-обрядової поезії неодноразово були предметом дослідження та викликали наукові дискусії. Спроби її жанрової диференціації (у тому числі й весняного циклу) робили М. Максимович, М. Костомаров, А. Свидницький, В. Гнатюк, М. Грушевський, С. Килимник, О. Дей, І. Денисюк, Р. Кирчів, В. Давидюк, О. Чебанюк, О. Голубець, Т. Міндер та інші дослідники, однак жодна з них не стала загальноприйнятою.

У питанні розмежування веснянок і гаївок важливо виявити специфічні ознаки жанру, акцентувати на його конкретному значенні. Очевидно, веснянки в межах досліджуваного ареалу треба сприймати як пісенно-віршові календарно-обрядові твори передусім з любовною та шлюбною тематикою. Вони відзначаються багатством мотивів (вегетаційні, хліборобські, військові, історичні, еротичні, драстичні, жартівливі й інші), переважно виконуються протягом усього весняного періоду від початку Великого посту до Трійці. Натомість гаївки є синкретичними творами, виконання яких неодмінно супроводжується танцями, хороводами. Вони значною мірою обмежені в часі, а період їх виконання - передусім Великодні свята.

Часові межі виконання творів, їх зміст і функції дають підстави вибудувати таку систему основних жанрів весняного фольклору Західної Волині:

а) веснянки,

б) гаївки,

в) юріївські (юр'євські) пісні, а також весняні примовки та народні прикмети.

У дослідженні динаміки функціонування весняних жанрів враховано й фольклорну традицію конкретного села. Так, багатим на автентичну обрядову словесність є с. Грицеволя Радехівського р-ну Львівської обл., в якому побутують веснянки з яскравим локальним колоритом (“Грицевільські парубки”, “На дзвіниці дзвони дзвонять”). Натомість с. Ржищів Горохівського р-ну Волинської обл. прикметне функціонуванням таких унікальних творів весняного циклу, як “бабоньки”. Ці яскраві колоритні острівці з власними традиціями на карті української народної творчості сприяють збереженості та розвитку регіонального фольклору.

Жанрові особливості певного твору нерідко зумовлюють тематичну специфіку та розмаїття мотивів, що важливо в контексті дослідження динаміки їх побутування. Можна виокремити такі основні мотиви веснянок Західної Волині: закличні (20%), аграрні (6%), любовні (30%), шлюбні (2%), молодечої краси (6%), жалю дівчини за дівуванням (4%), драстичні (10%), жартівливі (8%), еротичні (4%), рекрутські (6%), історичні (4%). Регіональним колоритом відзначаються західноволинські гаївки, багаті своїми варіантами, серед яких мотиви приходу весни (40%), вегетаційні (12%), аграрні (18%), любовні (6%), шлюбні (6%), дівочої вроди (18%). Оцінюючи якісні та кількісні показники творів весняного фольклору регіону, зазначу, що переважають тексти про прихід весни (20% веснянок та 40% гаївок) та з любовними й шлюбними мотивами (32% веснянок і 12% гаївок).

Більшість мотивів творів весняного циклу мають тематичне забарвлення, адже місце мотиву в структурі твору зумовлює його семантику, а тільки окремі тексти висвітлюють особливості функціонування. Це спричинено тим, що, будучи найменшою структурною одиницею, мотив може збагачувати твір своїм розмаїттям (йдеться про функціонування кількох мотивів) та новим семантичним забарвленням. Побутуючи в різних жанрах, один і той же мотив щоразу набуває іншого смислового навантаження. Тому закономірно, що веснянки та гаївки Західної Волині часто містять однойменні мотиви, зокрема любовні, шлюбні, зустрічі весни, а також вегетаційні й аграрні.

Отже, попри свою різноманітність і багатство мотивів весняний фольклор Західної Волині має чітку жанрову структуру, що дає підстави говорити про його автентичний, а подекуди й архаїчний характер, живе побутування та досить високий рівень збереження.

1.2. Структурна й семантична своєрідність творів весняного циклу

Унаслідок гармонійного переплетення календарних обрядів зі щоденним побутом наших предків у календарній обрядовості загалом й весняному циклі зокрема пріоритетними були сімейні та родові відносини, про що свідчать любовні мотиви у веснянках і гаївках, “поклоніння” річному циклу з його головними перехідними моментами, поетичне відображення землеробських етапів тощо, що становили основу побутового та релігійного життя українців. Можна виокремити кілька пріоритетних аспектів відзначення весняних свят, які простежуються й у західноволинському фольклорі.

Прихід весни корегував повсякденну поведінку людини. Уже з перших днів відновлювався спів, кликали весну, що збігалося з появою “голосів” у природі. Весняні забави молоді розпочиналися з ритуалу закопування каші. Ядро обряду закликання весни, його квінтесенцію становлять невеликі за обсягом твори - пісні-заклички. Функціональна природа, структура, семантика цих творів спрямовані на закликання весни переважно у формі молитви до сонця, поетичних звернень до місяця й зірок і послідовно виявляють їхню магічну скерованість. Дбаючи про родючість своїх нив, волиняни зверталися про допомогу саме до сил природи. Трансформовані у веснянки-заклички, гаївки з мотивами приходу весни утворюють своєрідні ритуальні моделі. Серед таких творів - “Благослови, мати”, “Ой весно, весно, шо ти нам принесла”, “Ой весно, ти, весно”, “Ой-йой весна, гей красна”, “А вже весна, а вже красна”, “Володар”, “Воротар”, “Молода, молода”, “Подоляночка” тощо.

У весняних піснях поетично відтворено процес сільсько-господарських робіт, звучать мотиви турботи про майбутній добробут, побажання й замовляння врожаю. Тому у святкових весняних обрядодіях великого значення люди надавали метеорологічним прикметам й аграрній ворожбі. Закономірно, що у творах весняного циклу йдеться про господарське життя волинян. Це особливо яскраво виявляється у гаївках “Мак”, “Воробеєчку, шпачку, шпачку”, “Та горобчику, спадку, спадку”, “А горобчику-спадку”, юріївській пісні “На святого Юра” й інших, в яких нерідко імітуються ріст, цвітіння й дозрівання рослин тощо.

На тлі розвитку природи, її оновлення, розквіту фольклорні твори змальовують еволюцію стосунків між юнаками та дівчатами. Йдеться про унікальну здатність календарно-обрядових пісень весняного циклу опосередковано відображати й почуття молоді. Саме в цих творах відображено зародження симпатій, побачення, відверту розповідь про кохання конкретної пари, роздуми над вибором, очікування швидкого одруження, сум за дівуванням тощо.

Любовна, шлюбна й еротична тематика весняних творів втілює ідею родинного щастя. Оскільки створення сім'ї - кульмінаційний момент у житті людини, то закономірно, що поширеним був мотив вибору пари, а відтак і побажання швидкого шлюбу та щасливого подружнього життя. Цей аспект відображено в текстах “Питалася мати в дочки”, “Ой зацвіли фіялочки”, “На дзвіниці дзвони дзвонять” тощо.

Усі обрядодії, спрямовані на влаштування особистого життя, пошуку пари, щасливої долі, були “театром на екрані зелені, свіжого воздуха, серед гумору і молоденького віднову життя. Все зло і добро, хиби і добрі прикмети населення громади було виставлене під публичну критику не їдку, а жартобливу” (М. Миханько).

Західноволинські фольклорні матеріали містять також релікти культу предків у весняному циклі, виражені вшануванням мертвих у часі Великодніх свят, про що, зокрема, йдеться в гаївці “Коструб”.

Окреслення основних принципів календарно-обрядового комплексу весняного періоду допомагає визначити базові засади первісного мис-лення наших предків. Матеріал про те, наскільки повно відображені релікти рецепції навколишнього світу архаїчною спільнотою в сучасній усній народній словесності волинян, може стати основою реконструкції, а відтак збереження й популяризації автентичного фольклорного коду.

Фольклорні матеріали Західної Волині дозволяють констатувати, що регіональні особливості виразно відображені не лише в структурі творів, а й їх семантичному наповненні та колоритній діалектній специфіці.

У другому розділі дисертації “Літній цикл календарно-обрядового фольклору”, який складається з двох підрозділів, розглянуто жанрово-тематичні особливості календарно-обрядових творів літнього циклу, зроблено спробу реконструкції семантики архаїчних обрядодій, окреслено їхню регіональну специфіку.

2.1. Літній фольклор у контексті жанрово-тематичного вивчення

На сучасному етапі дослідження реліктових обрядів і пісень на кшталт русальних можливе лише в ареалах їх поширення й активного побутування. Таким є передусім Полісся, де ці обряди збереглися досить добре. У той же час згадки про існування русалок і зразки русальних пісень трапляються й на території Західної Волині, а зокрема Горохівщині. Єдиний запис русальної пісні “Сиділа русалка на білій березі” зроблено від мешканки с. Смолява Горохівського р-ну П.Ф. Трикуш (1914 р. н.). Зрозуміло, що незначна кількість таких творів не може відображати їхню регіональну специфіку, проте побутування демонологічних оповідань про існування русалок, зокрема у с. Ржищів, свідчить про поширення русального культу й за межами поліської зони.

До жанрів літнього циклу належать також петрівчані пісні (петрівки), що традиційно виконувались у часі петрівчаного посту та християнських свят Петра й Павла, а також косарські й гребовицькі, пов'язані з косінням, сушенням, згрібанням і стогуванням сіна. У цих творах провідними є мотиви молодості, кохання, прощання з дівуванням, очікування заручин і весіль. У петрівчаних піснях переважають мотиви часу, адже це період найкоротших ночей у році, а образи птахів, зокрема зозулі та солов'я, символізуючи літо, водночас сповіщають про його минущість та швидкий прихід осені. Серед волинських записів петрівчаних пісень є й твори з унікальним переплетенням шлюбних та аграрних мотивів зі згадками про зміну часу. Йдеться про записи “Ой коли ми петрівки дожидали”, “Та вже ячмінь колос викидає” від П. Трикуш зі с. Смолява, що свідчить про існування в селі архаїчних обрядових комплексів і пов'язаних з ними фольклорних творів.

Купальські свята Західної Волині представлено шістьма текстами купальських пісень в обрядовому контексті. Незважаючи на те, що на більшій частині обстеженої території (села Цегів, Бережанка, Мирків, Охлопів Горохівського р-ну, Грицеволя, Бебехи Радехівського р-ну, Заячиці, Привітне, Конюхи Локачинського р-ну) свято Купала не відзначали, в селах Бужани, Ржищів, Смолява Горохівського р-ну до середини ХХ ст. існувала колоритна купальська традиція з автентичними обрядами та піснями.

У фольклорній пам'яті волинян найвиразніше закарбувались жнивні обряди й жниварські пісні, що зумовлено страхом втрати врожаю, якщо не буде додержано звичаєвих норм, пов'язаних з його збиранням.

Жниварські пісні відзначаються багатою тематикою, розмаїттям оригінальних мотивів, художньою фактурою. Щоб уніфікувати палітру мотивів, їх систематизовано в групи. Таким чином, виділяються величальні й обрядові мотиви, які відображають головні етапи жнив, обов'язкові атрибути на кшталт плетення обрядового вінка, частування женців під час святкування обжинків. Іншу групу становлять трудові мотиви, які абсорбували процес важкої праці, її стимулювання, плату за виконану роботу. Окремо варто розглядати шлюбні мотиви, що переплітаються з мотивом допомоги святих. У жниварських піснях нерідко йдеться про різні аспекти родинно-побутового життя, зокрема стосунки чоловіка й дружини, невістки й свекрухи. Такі напливові жниварські твори переважно містять уже баладні мотиви та є ліричними.

Як засвідчують зафіксовані фольклорні матеріали, повсякденне життя селян, їхні переживання відтворювались на фоні волинської природи. Звідси й поява пейзажних мотивів, що пронизують увесь комплекс календарно-обрядових творів літнього циклу. Аналіз жниварських пісень краю показав, що переважають величальні (35%) та трудові (31%) мотиви, 14% займають обрядові, 9% шлюбні, дещо менше - жартівливі (7%). Пейзажні й баладні мотиви складають по 2%.

Фольклорний матеріал Західної Волині свідчить про те, що вся обрядова поезія, зокрема календарна, містить весільні, любовні, хліборобські, величальні й військові мотиви, взаємозв'язок яких частково пояснює дифузію жанрів та їх міграцію. Тому, незважаючи на спроби диференціації творів літнього циклу, актуальною залишається потреба в так званих класифікаційних парадигмах жанрів і мотивів, які б відображали сучасний та історичний моменти функціонування фольклору, зокрема з огляду на його регіональну специфіку.

2.2. Семантика ключових обрядів та їх народнопоетичного наповнення (поетика, архаїка)

Визначення часу початку літніх свят є дискусійним, оскільки межа закінчення весни й початку літа в природі практично відсутня. На Горохівщині останнім весняним святом було Вознесіння (Знесіння), адже відтоді вже не виконували веснянок. Відтак, початком літа вважалися Зелені свята, знані у християнській традиції як Трійця чи Зішестя Святого Духа. Тиждень Зелених свят подекуди називався русальним, а розпочинався у Зелену або Клечальну неділю.

Винятковим для Західної Волині було виконання русальних пісень у часі Зелених свят, хоча, як свідчать фольклорні матеріали з цього регіону, народні уявлення теперішніх волинян про русалок були не дуже виразними. Тому народнопоетичні твори про цих істот у зазначеному ареалі трапляються рідко.

Кульмінаційним моментом календарної обрядовості літнього циклу було свято Івана Купала, яке своїми витоками сягає язичницьких часів. Своєю загадковістю й містичністю воно привертало увагу багатьох дослідників, які намагалися розшифрувати його семантику, пояснити специфіку й простежити ґенезу.

З поворотом сонця на літо закінчувалися вегетаційні обряди, а пріоритетним ставав охоронний аспект, що передбачало забезпечення захисту врожаю від стихійних лих. Тому всі дії хлібороба спрямовувались на задобрення сил природи й на те, щоб не образити вищих сил. Такі сакральні дії М. Грушевський називав “маніфестацією культу негативного”.

Емоційний стан хлібороба, основні етапи польових робіт, їх обрядові атрибути поетично відображено в одному з найбільших календарно-обрядових комплексів Західної Волині - жниварських піснях. Значне побутування цих творів свідчить про їхню актуальність та регіональне поширення. У жниварських піснях переважно йдеться про працьовитість та вміння волинян якісно й швидко закінчити роботу, бути вдячним вищим силам за допомогу.

Наступний етап народного календаря стосувався вже свят урожаю: освячення зілля, колосся, плодів, жертвоприношення залишків зернових на ниві. З особливою гордістю й вдячністю відзначались обжинкові обряди, які полягали в урочистому внесенні обрядових атрибутів, зокрема снопа й вінків у дім господаря, а подекуди, як-от у с. Скриголово Горохівського р-ну, й обов'язковий танець навколо снопа (“За руки брались кулу того снупа. Чванились. Хвалили всьо: і снупа, жинців, гусподара”), а також ритуальна трапеза.

Незважаючи на те, що колись багата й динамічна літня обрядовість сьогодні значною мірою втратила свій первісний вигляд, волиняни все ж зберегли дещо модифікований, але водночас по-справжньому цікавий комплекс календарної обрядовості цього періоду, колоритний і самобутній з огляду на регіональну специфіку.

Третій розділ “Календарно-обрядовий фольклор зимового циклу” присвячений дослідженню жанрових особливостей і розмаїття мотивів, своєрідності фольклорної драми (“Вертепу”, “Кози”, “Маланки”) та обрядів зимово-весняного порубіжжя.

3.1. Жанри та мотиви народнопоетичних творів зимового циклу

Багато архаїчних, а відтак й автентичних елементів законсервували саме календарно-обрядові твори зимового циклу, які неодноразово були об'єктом уваги фольклористів. Це закономірно, бо, зазнавши складних еволюційних процесів і сконденсувавши відгомони кількох епох, жанри зимового фольклору стали раритетними свідками колоритного історичного буття наших предків.

З огляду на складність проблеми дефініції й жанрової диференціації календарно-обрядової поезії зимового циклу варто проаналізувати її зміст. Оскільки дискусійною є й термінологія на позначення таких фольклорних жанрів, то актуальним залишається визначення регіональної специфіки змісту понять “коляда”, “колядка”, “щедрівка”.

У фольклористиці виразними є дві основні тенденції в питаннях диференціації календарно-обрядових творів зимового циклу. Перша передбачає розмежування колядок, коляд і щедрівок (М. Костомаров, Я. Головацький, П. Чубинський, Б. Грінченко, І. Франко, Ф. Колесса, І. Денисюк, О. Чебанюк), друга пропонує розгляд їхніх номінативів як синонімів, а відтак жанрову уніфікацію (З. Доленга-Ходаковський, О. Потебня, М. Коробка, В. Гнатюк, Олена Пчілка, О. Дей). Більш науково виваженими, на нашу думку, є аргументи вчених, які додержуються першої з цих концепцій. Очевидно, у разі виявлення жанрових ознак фольклорних творів зимового обрядового циклу необхідним є застосування комплексного підходу, себто врахування часу виконання, структури вірша, місця твору в обряді, його змісту, поетичної форми та образної специфіки.

На теренах Західної Волині зафіксовано зразки таких жанрів зимового фольклору:

а) колядки,

б) коляди,

в) щедрівки,

г) віншівки,

д)“неолітування”,

е) посівалки,

є) “кугутання”, а також пісні на св. Андрія, при водінніМаланки”, святкуванніКолодки”, що дає підстави для виділення їх в окремі жанри власне цього краю.

Найбільшою популярністю користуються колядки, що складають 43% від загальної кількості записаних народнопоетичних творів зимового періоду, 28% - коляди, 15% - щедрівки, 14% становлять віншівки, “неолітування”, посівалки, “кугутання”. Їхня ритмомелодична структура представлена моделями: колядки - (5+5); (5+5) R(4+5); (5+5) R(4+4); (6+6) тощо, коляди - (6+6), (5+5), (5+4); щедрівки - (4+4); віншівки - (5+5), (6+6); “неолітування” - (6+6); посівалки - (4+4), (5+5); “кугутання” - (4+3).

Унікальним явищем, характерним для західноволинського ареалу, є звичай “кугутання”, який відомий в усіх трьох досліджуваних районах, зокрема селах Привітне Локачинського р-ну, Скриголово, Бережанка, Сенквичівка Горохівського р-ну Волинської обл., Грицеволя Радехівського р-ну Львівської області. Ці твори виконували хлопці напередодні Нового року. Звичай “кугутання” респонденти визначають як аналог щедрування.

Основою календарно-обрядових творів зимового циклу є поетичне декларування морально-етичного ідеалу дівчини й парубка, величання господаря й усієї його родини. На відміну від інших циклів, зимовий обрядовий фольклорний комплекс поряд з аграрно-господарськими, матримоніальними й величальними мотивами містить один із найархаїчніших пластів відгомону світоглядних уявлень наших предків - основні принципи світорозуміння й світосприйняття, що охоплюють власне українські вірування й культи. Отже, в західноволинських творах зимового циклу переважають величальні, міфологічні, шлюбні, любовні, еротичні, аграрні, християнські, жартівливі мотиви. Зафіксовано окремі тексти з мотивом продажу коня та відображенням історичних подій, зокрема діяльність УПА.

3.2. Фольклорна драма зимового циклу: “Вертеп”, “Коза” та “Маланка”. Архаїчні обряди зимово-весняного порубіжжя

Дискретність у вивченні феномену фольклорної драми зумовлена специфікою її побутування, адже етнографічні матеріали ХІХ-ХХ ст. свідчать про те, що традиційні різдвяно-новорічні свята українців є складним переплетенням різноманітних звичаїв, вірувань, уявлень. Йдеться про колядування й щедрування, а також святкові обходи з “Вертепом”, “Козою” та “Маланкою”. Згадані обрядодійства й словесно-музичні твори, що їх супроводжують, характеризуються урочистим настроєм, містять відгомони язичницьких і ранньохристиянських часів.

Драматичний репертуар новорічних і різдвяних свят складають ігри й обряди з масками, що ґрунтуються на дохристиянських уявленнях, та різдвяні інсценівки на євангельську тему, зокрема “Вертеп”. Подальше розгортання вертепного сюжету нагадує драматичне дійство, що виконувалось у часі новорічних свят і відоме як “Коза”. Чому воно з'єдналося з вертепною драмою - невідомо.

Як засвідчує емпіричний матеріал, характерним для календарно-обрядової поезії волинян є явище контамінації, тобто прагнення зберегти той чи інший фольклорний твір, увівши його до іншого, більш популярного.

Аналіз давніх мотивів та елементів українського обрядового дійства “Кози” не залишає сумнівів у його первісному ритуальному значенні, оскільки незважаючи на пізніші нашарування, обряд зберіг відбиток глибокої архаїчності. До прийняття християнства “Коза” входила, очевидно, до системи міфологічних уявлень і язичницьких молитов, пов'язаних із початком весняного нового року. У цьому дійстві яскраво виражено культ фертильності: родючості зернових, плодючості худоби і людини. На сьогодні звичай “водити козу” побутує в значно трансформованому, осучасненому вигляді, а його основною функцією стала розважальна.

Текст народної драми “Коза”, записаний у с. Жабче Горохівського району, сконденсував і специфічні регіональні елементи. Так, поява персонажів дійства супроводжується словами: “Ой ми бігли із Жабча по слідах козячих” чи “Сіли в Шкліні ми спочити, бо вже ноги в нас підбиті”. Топоніми досліджуваної території на зразок “Жабче”, “Шклинь”, уведені в контекст “Кози”, свідчать про автентичність фольклорної драми, що й досі побутує на Горохівщині. Попри новітні впливи, численні нашарування, зміну акцентів усе ж можна говорити про виразні архаїчні риси обрядодійства.

У західноволинському ареалі, окрім “Вертепу” та “Кози”, відомими були й інші форми так званого обрядового рядження. Так, у вечір під старий Новий рік, тобто 13 січня, який на Волині називали “багатим”, ходили “діди”, “перебиранці”, “козярі”.

Маргінальним періодом між зимовим і весняним циклами були архаїчні звичаї та обряди, пов'язані з завершенням Різдвяних та Новорічних свят. Серед них проводи зими й зустрічі весни, одним з етапів яких було святкування Колодки, яка у своєму західноволинському побутуванні постає як складний фольклорно-етнографічний комплекс, поширений фактично на всій досліджуваній території.

Будучи полісемантичною, лексема “колодка” проектувала багато-значність і в обрядовий контекст. Це спричинило вживання слова у значенні замка, яким “замикали” М'ясниці, період весіль, розваг, пісень, танців, ніби чіпляючи на всьому колодки (засуви) на цілий піст, приказуючи: “Зачиняєм на кулодку”. Відтак “замок” символізував завершення періоду Різдвяних свят та всіх веселощів і забав, що їх супроводжували. Інше значення слова “колодка” - дерев'яне “поліно”, яке з часом замінили на “кулюрову лєнту”. Завдання “колодки” полягало у стимулюванні бажання одружитися цього року, щоб не бути висміяним на наступну Колодку. Цікавим і самобутнім звичаєм на теренах Західної Волині було представлення батьками своїх дітей, що були “на порі”. У делікатній, а подекуди й жартівливій формі відбувалася так звана “ярмарка молодих”.

“Колодками” або “колодами” називали також порізане на великі частини дерево, а тому “біля хатив, де лижали кулоди”, збиралася молодь. Вона веселилась, жартувала, танцювала. Саме тут уже навесні, а потім і влітку відбувалися “східщини”.

Ще одним важливим аспектом у часі забав на Колодку була традиційна діяльність “народної школи”. У формі забави й жарту старші жінки передавали свій досвід молодшим, готуючи дівчат до подружнього життя, ділилися рецептами приготування обрядових страв тощо.

Усі перехідні й культові моменти зимового обрядового циклу: св. Андрія, св. Варвари, народження нового сонця на Коляду, початок нового року на св. Василя супроводжувалися системою ворожінь. Визначальними залишаються магічні дії, спрямовані на поліпшення добробуту кожної родини.

Незважаючи на плинність часу, що спричинив значні, а подекуди й безповоротні зміни в фольклорній традиції волинян, усе ж вдалося зафіксувати цінні автентичні народнопоетичні тексти, які своїми витоками сягають архаїчних часів. У зимовому циклі особливо яскраво відображено тісний зв'язок обрядового контексту із синкретичними дійствами, наскрізь пронизаними сакральним змістом і магією.

Висновки

Фольклорні матеріали Західної Волині засвідчують, що кожна її етнографічна одиниця має свій автентичний фольклорний код. Одним із найцікавіших та найбагатших є Горохівський район, на території якого зафіксовано численні твори календарно-обрядової поезії, що відзначаються жанровим розмаїттям. Респонденти з великим захопленням також пригадують колоритні забави на св. Андрія, святкування “Колодки”.

Хоча жанрово-тематичний склад усної народної словесності Локачинщини порівняно з іншими локальними зонами Західної Волині не є таким яскравим та розмаїтим, однак і тут трапляються цікаві для аналізу фольклорні твори, зокрема гаївки, жниварські пісні, колядки, коляди, щедрівки, “посівання”, “кугутання”.

Народна традиційна творчість Радехівщини - жива, збагачена новотворами. У календарно-обрядових піснях (веснянках, гаївках, колядках, щедрівках) згадуються самобутні елементи краю, зокрема топоніми Бебехи, Грицеволя, Ляшків.

Динаміка побутування календарно-обрядового фольклору досліджуваного регіону тісно пов'язана зі специфікою місцевості, що значною мірою зумовило колоритні народні традиції сіл Ржищів, Бужани, Шклинь, Жабче Горохівського, Привітне Локачинського р-нів Волинської обл., Грицеволя, Бебехи Радехівського р-ну Львівської області. Так, локальним колоритом просякнуті веснянки “Грицевільські парубки”, “На дзвіниці дзвони дзвонять” зі села Грицеволя, що на Радехівщині, гаївки, знані на Горохівщині як “бабоньки”.

Найчисельнішими творами весняного фольклору у досліджуваному ареалі є веснянки - 64%, гаївки становлять 30%. З огляду на мистецький рівень та ступінь збереженості особливо цінними є записи зі сіл Грицеволя Радехівського р-ну Львівської обл. від П. Заруденець, Ржищева від Л. Пилипчук та Цегова Горохівського р-ну Волинської обл. від А. Корнило.

Літній цикл характеризується побутуванням русальних - 2%, петрівчаних - 8%, купальських - 9% та жниварських пісень - 81%. Хоча на більшій частині обстеженої території свято Купала не відзначали, проте в окремих селах люди ще пам'ятають традиційні купальські дійства й фольклор, що їх супроводжував. Регіональним колоритом відзначаються й жнивні обряди та жниварські пісні.

Територія поширення андріївських і варварівських вечорниць, ворожінь на Катерини, напередодні Різдва та Нового року обіймає фактично весь досліджуваний ареал. Найпопулярнішими є колядки, що становлять 43% від загальної кількості записаних народнопоетичних творів зимового циклу.

Унікальним явищем фольклорної традиції Західної Волині є звичай “кугутання”, що відомий в усіх трьох досліджуваних районах. Театралізовані дійства на кшталт “Вертепу”, “Кози”, “Маланки”, фольклорно-етнографічного комплексу “Колодка”, які є самобутніми явищами української народної творчості загалом, на теренах Західної Волині відзначаються регіональним колоритом.

Проблема жанрової диференціації західноволинського фольклору зумовила поглиблений аналіз зафіксованих на цій території матеріалів, їх систематизацію й виокремлення з обрядового контексту. Це передбачає й розгляд прозових жанрів, зокрема народних прикмет, примовок. Закономірно, що чітка ідентифікація цих жанрів майже неможлива, адже нерідко спостерігаємо явище міжжанрової міграції. Тому фольклорний матеріал класифіковано з урахуванням своєрідності творів, їхньої регіональної специфіки, ритмічної будови тексту, темпоральних характеристик та своєрідності виконання, зокрема суб'єктів і адресатів обрядового моменту тощо.

У дисертації запропонована авторська модель системи жанрів календарно-обрядових творів Західної Волині. Так, весняний фольклор представлений жанрами, розташованими відповідно до хронологічних меж виконання:

а) веснянки,

б) гаївки,

в) юріївські (юр'євські) пісні.

Жанрово-тематичний спектр календарно-обрядових творів літнього циклу представлений:

а) русальними,

б) петрівчаними,

в) купальськими,

г) жниварськими піснями.

Зимовий цикл календарно-обрядових творів Західної Волині становлять:

а) колядки,

б) коляди,

в) щедрівки,

г) віншівки,

ґ) “неолітування”,

д) посівалки,

е) “кугутання”, а також пісні на св. Андрія, при водінні “Кози”, “Маланки”, святкуванні “Колодки”, що дає підстави для виділення їх в окремі жанри.

У весняному й зимовому циклах виразним є тісний зв'язок обрядового контексту зі синкретичними дійствами, наскрізь просякнутими сакральним змістом і магією.

Жанрова своєрідність творів зумовлює тематичну специфіку та розмаїття мотивів, а тому основний акцент зроблено на системі мотивів календарно-обрядових творів. Як засвідчує фольклорний матеріал Західної Волині, вся календарно-обрядова поезія відображає:

а) астральні,

б) хліборобські,

в) любовні,

г) шлюбні,

ґ) вегетаційні,

д) християнські,

е) обрядові,

є) трудові,

ж) величальні,

з) драстичні та інші мотиви, а також містить відгомони архаїчної епохи.

На прикладах творів календарно-обрядового циклу досліджуваного регіону спостерігаємо еволюцію стосунків молоді, особливості драматичних обрядових святкувань, аграрних процесів і сільськогосподарських робіт, які змальовують життя й світовідчування волинян, починаючи з язичницьких часів, втілюють їх багатий життєвий досвід.

Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині відзначається досконалістю поетичної організації мовлення, яка реалізується через систему художніх засобів, зокрема фоніку, лексику, тропи та синтаксис. Уся образна палітра досягається мистецьки підібраним арсеналом художніх елементів, що їх може створити тільки прекрасно розвинене естетичне чуття.

Щоденне мовлення наших предків було багатим і барвистим, пересипаним сентенціями, добре організованим поетично, про що власне свідчать фольклорні матеріали з Західної Волині. Окличні й питальні звороти, повторення слів і виразів, звертання, протиставлення, сполучення синонімічних виразів відіграють важливу роль у посиленні емоційного звучання твору.

Отже, зазнавши селекції та шліфування протягом тисячоліть, народне слово стало зразком вродженого естетичного смаку. Наші предки все співане й мовлене сприймали як реальне чи бажане, а тому вірили в його силу. Насичуючи повсякдення красою та святковістю усної народної словесності, вони своїм словом замовляли добробут і благополуччя родин, сподіваючись на опіку вищих сил.

Хоча колись багата й динамічна фольклорна система Західної Волині сьогодні значною мірою втратила свій первісний вигляд, однак жителі краю зуміли зберегти основу колоритної та самобутньої з огляду на регіональну специфіку календарної обрядовості й обрядової поезії. Незважаючи на плинність часу, що спричинив значні, а подекуди й безповоротні зміни фольклорної традиції волинян, усе ж вдалося зафіксувати низку цінних автентичних усно-словесних текстів, які своїми витоками сягають архаїчних часів.

Укладення й залучення до аналізу теоретичного складу додатків, зокрема таблиць допомогло значною мірою унаочнити динаміку побутування жанрів календарно-обрядового фольклору Західної Волині, основних мотивів, водночас більш точно висвітлити погляди автора дисертації на вирішення поставлених завдань дослідження. Значна кількість фольклорних текстів, поданих окремим томом додатків, дала змогу проілюструвати теоретичні засади роботи й водночас сама стала цінним об'єктом вивчення.

Основний зміст роботи викладено в таких публікаціях

1. Шемберко Т. Синтез язичницьких та християнських мотивів у колядках і щедрівках // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - Вип. 37. - С. 325-337.

2. Шемберко Т. Пантеїстичний світогляд українців як першооснова календарно-обрядової поезії // Мандрівець. - Тернопіль, 2006. - № 6 (65). - С. 47-53.

3. Шемберко Т. Структурно-семантичний аналіз весняного фольклору (на матеріалах Радехівського району Львівської області та Горохівського району Волинської області) // Народознавчі Зошити. - Львів, 2006. - № 5-6. - С. 552-559.

4. Шемберко Т. До питання дифузії та дефініції жанрів календарно-обрядового фольклору (на матеріалі досліджень М. Костомарова) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - Вип. 41. - С. 53-60.

5. Шемберко Т. Календарно-обрядова поезія в рецепції Івана Франка // Мандрівець. - Тернопіль, 2007. - № 5 (70). - С. 40-46.

6. Шемберко Т. Календарно-обрядовий контекст міфологічних студій М. Костомарова // Микола Костомаров у вимірах сучасності (до 190-річчя від дня народження М.І. Костомарова). Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Рівне: Волинські обереги, 2007. - С. 64-71.

7. Шемберко Т. Астральний культ та його трансформація у сучасному календарно-обрядовому фольклорі Західної Волині // Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті / Матеріали міжнародної наукової конференції в рамках V Міжнародного фестивалю українського фольклору “Берегиня” / За ред. проф. В. Давидюка. - Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2007. - С. 439-447.

Анотація

Шемберко Т.Ю. Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 - фольклористика - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2007.

Дисертація є першою спробою розв'язання актуальних питань динаміки побутування, регіональної специфіки жанрової структури та системи мотивів календарно-обрядового фольклору Західної Волині. У роботі представлено спробу авторської жанрової класифікації календарно-обрядових творів, розробленої на основі зафіксованих у досліджуваному ареалі текстів. Проаналізовано кількісні та якісні показники у співвідношенні жанрів і мотивів у межах одного циклу. Розкрито семантику та зроблено спробу реконструкції архаїчних реліктових явищ календарної обрядовості та календарно-обрядової поезії Західної Волині. Ілюстративним матеріалом праці став сучасний “польовий” календарно-обрядовий фольклор Західної Волині, який уперше введено в науковий обіг.

...

Подобные документы

  • Традиційні гадання і прикмети волинян зимового-календарно-побутового циклу, спрямовані на добробут сім’ї. Характерні риси прикмет та мантичних дій, що дозволяють визначити особу нареченого. Особливості дивінацій, призначених для визначення часу одруження.

    курсовая работа [54,9 K], добавлен 13.05.2015

  • Відомості про село Вощилиха Сумської області. Відомості про виконавців фольклору. Зміст казок, що розповідаються у даному селі. Місцеві легенди та перекази, види ліричних, соціально-побутових пісень. Календарно-обрядова, родинно-обрядова поезія.

    отчет по практике [44,2 K], добавлен 14.07.2011

  • Легенда про турківські річки. Види календарно-обрядових пісень, величальні (колядки та щедрівки) жовнярські, родинно-обрядові пісні. Фантастичні історії (легенди) про діяльність Олекси Довбуша, королеви Бони. Коломийки, прислів’я і приказки, загадки.

    практическая работа [56,8 K], добавлен 15.09.2015

  • Календарно-обрядова творчість, її особливості. Зимові пісні: новорічні, масляничні. Весняно-літні пісні: веснянки, русальні, купальські, петрівські. Осінні жниварські пісні на Сумщині. Родинно-обрядова творчість: весільні пісні, поховальні голосіння.

    курсовая работа [37,0 K], добавлен 04.05.2012

  • Календарно-обрядові пісні (веснянки, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки). Роль пісень в трудовому житті. Гумористично-сатиричні жанри української народної творчості, її родинно–побутова тематика та значення в художньому житті народу.

    контрольная работа [25,6 K], добавлен 24.11.2010

  • Звичаї та обряди як органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Свята, які належать до різних природних циклів: зимових, весняних, осінніх, літніх. Обрядовість зимового та весняного циклу. Літні та осінні звичаї та обряди.

    реферат [18,8 K], добавлен 28.11.2010

  • Виховне і пізнавальне значення українських обрядових пісень. Народницький підхід до дослідження української народної пісні, її особливі риси та мудрість. Жанрове багатство народної музики, що відповідає результатам розмаїтості її життєвих функцій.

    доклад [27,5 K], добавлен 22.12.2011

  • Місце печі в інтер'єрі української хати. Календарно-обрядові звичаї, традиції, свята, пов'язані з українською піччю. Технологічні прийоми готування їжі та особливості українського посуду. Основні традиційні та святкові страви України, їх приготування.

    статья [297,2 K], добавлен 17.12.2015

  • Обрядность - неотъемлемая часть народной культуры мордвы, сохранение и развитие этнического самосознания. Исторические корни традиционной обрядности. Классификация обрядов. Земледельческая обрядность мордвы: зимние праздники, весенне-летние и осенние.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 13.02.2008

  • Поетична система замовлянь. Зв'язок замовних текстів зі святами та обрядами календарного циклу. Замовляння у повсякденному житті. Значимість магії слова в українській народній медицині. Специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовлянь.

    курсовая работа [45,1 K], добавлен 15.11.2014

  • Фольклористика - наука про народну творчість. Витоки і еволюція українського фольклору. Народна творчість і писемна література. Дещо про фольклористичну термінологію. Характерні особливості усної народної творчості. Жанрова система українського фольклору.

    реферат [34,8 K], добавлен 22.01.2009

  • Ознакомление с традиционными календарными обрядами восточнославянского населения Кубани. Изучение истории развития календарного обрядового фольклора в эпоху социализма и постсоветской истории. Особенности любовных, лечебных и хозяйственных заговоров.

    дипломная работа [80,5 K], добавлен 22.03.2012

  • Проблематика, методи і роль історичного краєзнавства у патріотичному вихованні. Дослідження історії Рівненщини: Рівного, Острогу та Дубно, села Борове Зарічненського району. Відомі діячі науки, освіти, культури та історія розвитку етнографії на Волині.

    дипломная работа [81,4 K], добавлен 04.11.2010

  • Приклад дитячого фольклору - потішок та забавок. Українські прислів'я та приказки, загадки. Русальські, жниварські, весільні та купальські пісні, веснянки. Легенди та перекази про Хресто-Воздвиженьську церкву і "Про дівчину, яка татаркою стала".

    отчет по практике [32,3 K], добавлен 17.05.2013

  • Етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Весняні свята та обряди. Літні свята. Осінні звичаї та обряди. Трудові свята й обряди - органічна складова святково-обрядової культури українського народу.

    контрольная работа [17,9 K], добавлен 04.06.2003

  • Вивчення життєвого і творчого шляху С.Д. Носа, його ролі у вивченні й пропаганді української національної культури й побуту, фольклору та етнографії, популяризації етнічно-національної самобутності українського народу. Культурно-просвітницька діяльність.

    курсовая работа [46,2 K], добавлен 25.10.2011

  • Історія архітектури Поділля - одного з найцікавіших з історико-архітектурної точки зору регіонів, відомого своєю винятковою геополітичною роллю в житті Південно-Західної Русі-України. Церква ХV-ХVІ ст. (урочище Монастирок під Бучачем Тернопільської обл.).

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 16.09.2010

  • Загальні відомості про населений пункт Кременець. Історія виникнення, походження назви. Найважливіші події з історії села. Найважливіші історико-культурні пам’ятки та об’єкти. Сучасний стан туристичної інфраструктури. Легенди та перекази про Кременець.

    научная работа [31,8 K], добавлен 24.03.2013

  • Відомості про село Селець, розташоване на лівому березі річки Горинь. Історія села від стародавності до наших днів. Визначні народні умільці та легенди краю, духовні храми села. Особливості місцевого фольклору. Опис природної краси Поліського краю.

    творческая работа [647,6 K], добавлен 08.05.2019

  • Вивчення районування України і впливу регіонів, що історично склалося, на особливості народної творчості як різних видів художньої діяльності народу. Регіональні відмінності в житлі і національних вбраннях. Вишивка, її історія і регіональні відмінності.

    реферат [55,2 K], добавлен 12.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.