Україна, яку ми втрачаємо. Загиблі міста
Будування та експлуатація Чорнобильської АЕС як причина заснування міста Прип'ять. Чорнобиль - покинуте місто районного значення. Погром у єврейському містечку Юстінград. Стратегічне значення Перекопу. Історичне значення інших загублених місць в Україні.
| Рубрика | Краеведение и этнография |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.12.2013 |
| Размер файла | 43,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Учнівський проект
Україна, яку ми втрачаємо. Загиблі міста
Робота учениці 9-Б класу; КЗ "СЗШ №29";
міста Дніпродзержинська; Єришевої Марії
Зміст
- Київська область
- Автономна Республіка Крим
- Житомирська область
- Кіровоградська область
- Полтавська область
- Тернопільська область
- Хмельницька область
- Список використаної літератури
Київська область
Місто Прип`ять - місто обласного значення у Київській області, на березі річки Прип`ять. Місто засноване 4 лютого 1970 року. Покинутий населенням 27 квітня 1986 року через Чорнобильську аварію. Статус міста отримала у 1979 році постановою Верховної Ради УРСР за номером 1264/686. Причиною заснування міста стало будування та експлуатація однієї з найбільших в Європі АЕС - Чорнобильської, що і дало Прип`яті звання міста атомщиків. Таким чином, Прип`ять став 9 в СРСР атмоградом. За останнім переписом населення (у листопаді 1985 року) кількість населення складала 47 тис. 500 осіб, і включала в себе більше 25 національностей. Щорічний приріст населення складав більше 1500 осіб, серед яких близько 800 були народжені у Прип`яті, і приблизно 500-600 чоловік прибулі на постійне місце. проживання з різних куточків Радянського Союзу. Проектна, спочатку розрахована чисельність населення - 75-78 тисяч чоловік. Прип'ять була великим залізничним вузлом (станція Янів), зручним вузлом транспортних магістралей Полісся, а також пристанню річкового судноплавства.
Чорнобиль - покинуте місто районного значення. Розташований на річці Прип'ять. До аварії 1986 року в місті проживало 12500 осіб. В даний час в місті проживає лише обслуговуючий персонал Чорнобильської атомної електростанції і самосели. Перша згадка Чорнобиля ставиться до подій 1193 (в Іпатіївському літописі) під назвою Стрежів. У 1569 році після підписання Люблінської унії між Литвою і Польщею, Чорнобиль відходить під володіння Польщі.
В результаті військових дій 1648-1654 рр. Чорнобиль багато разів переходив з рук в руки. У ці роки в Чорнобилі побував Київський полк повстанської армії Богдана Хмельницького під командуванням А. Ждановича, але вже через місяць місто зайняла польсько-литовська армія Радзвілла. У 1793 році увійшов до складу Російської імперії. На території Чорнобиля існували православні Іллінська, Миколаївська та Богородицька церкви. Іллінська церква була побудована в 1749 році, але після пожежі була відбудована в камені і освячена в 1878 році. У такому вигляді церква збереглася до цих пір. У Чорнобилі існувала Римсько-католицька церква в ім'я Успіння пресвятої Богородиці (була побудована як домініканський монастир). У 1775 році в Чорнобилі були засновані поселення розкольників - вихідців зі Стародуб'я, а також колонія старовірів. Розкольники мали свою церкву святого Філіпа - митрополита Московського.
При якій існував чоловічий монастир. Наприкінці XIX століття в Чорнобилі спостерігається значне збільшення єврейського населення. Місто вважалося резиденцією родини Чорнобильських цадиків, служителів хасидизму. Прізвища Менахема - Нахума Чорнобильського і його наступника Мордехая Чорнобильського за їх праведне і богоугодне життя були канонізовані в ранг іудейських " святих". Вони були поховані в Чорнобилі, на місці їх поховання були побудовані два мавзолеї.
У 1970 - х роках в 10 км від Чорнобиля була споруджена перша на Україні атомна електростанція. 26 квітня 1986 на одному з реакторів Чорнобильської АЕС сталася сумнозвісна Чорнобильська аварія, що стала найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики. Всі жителі міста після цього були евакуйовані, проте деякі згодом нелегально повернулися і зараз живуть і працюють на зараженій території.
Одним з унікальних стародавніх споруд на території зони відчуження була Воскресенська церква в селі Товстий Ліс. Воскресенська церква була побудована в 1760 році. Розміщувалася в центрі села. Церква була дерев'яною, тризрубної з прибудованою із заходу дзвіницею. Церква мала три куполи. Центральний купол мав вікна освітлення, інші куполи були глухими. У церкві збереглись розписи XIX століття. У 1897 році до бабинця було прибудовано квадратну (у плані), двоярусна дзвіниця. Церква була побудована в стилі українського бароко. Після аварії на ЧАЕС та евакуації населення, церква була розграбована мародерами. 24 квітня 1996, майже через 10 років після аварії, Воскресенська церква згоріла.
Чорнобиль - найвідоміший зниклий місто колишнього СРСР.
Юстінград (Устінград) - містечко на Україні, в Київській області. Юстінград був створений після того, як єврейське населення було виселено з сусіднього села Соколівка в 1825 році, після декрету Миколи I про вигнання євреїв, які не займаються сільським господарством, із сіл з перевагою селянського населення. В результаті євреї Соколівки зайняли незаселену землю по інший бік озера, продану ним місцевим паном, і назвали поселення на честь дружини пана - Юстінград. Багато євреїв містечка іммігрували до США і Палестину на початку 1900-х років.
У серпні 1919 року, Юстінград торкнувся єврейський погром, під час якого загинуло до п'ятої частини єврейського населення міста. Під час німецької окупації 27 липня 1941 року, населення міста було знищено, і місто припинив своє існування. В даний час земля колишнього Юстінграда використовується як пасовище для випасу господарствами сусідніх сіл.
Автономна Республіка Крим
Перекоп. Завдяки своєму географічному положенню Перекоп завжди мав велике стратегічне значення. Крім цього він ще в давнину став багатим торговим містом через покладів солі, що знаходяться поблизу. Точна дата його заснування невідома, проте існують письмові документи I століття, в яких Перекоп описується як фортеця з великим захисним валом. Пліній Старший писав про наміри греків, перетворити Перекоп в портове місто.
У часи Кримського ханства Перекоп був головною фортецею, що захищала Крим з боку континенту. Багаторазово руйнувався і встановлювати знову після набігів запорізьких козаків. Після входження Криму до складу Російської імперії Перекоп став центром повіту Таврійської губернії. У 1920 році, коли під час Громадянської війни Червона Армія штурмувала перекопські зміцнення Російської армії Врангеля, місто Перекоп піддався дуже сильним руйнуванням і був стертий з лиця землі. Згодом поруч виникло село, назване на згадку про зруйнованому місті.
Дніпропетровська область
Інгулець - місто (з 1956 по 2002) в Дніпропетровській області (Україна), на річці Інгулець (притока Дніпра).Ж. - д. станція (Інгулець Новий).32,2 тис. жителів (1970).
Видобуток залізних руд. Інгулецький ГЗК, бетонний завод. Гірничо-збагачувальний технікум. З 2002 року - район міста Кривого Рогу (згідно з постановою) Верховної ради України.
Житомирська область
Народичі. Селище міського типу Народичі розташований в Житомирській області на річці Уж - всього в 80 км від Чорнобильської АЕС. Містечко Народичі під маєтком села Народичі, належали Феодору Єльцю, згадується актом 1545 в опису Овруцького замку з обчисленням приписних до нього міщан,
бояр, селян і землі, а також повінності на користь замку. Ще - воно, під маєтком міста (miesto w miestie) Народичі, згадується в акті від 1685 16 липня, у вироку купного суду. У XIV - XVI століттях Народичі входили до складу Київського воєводства (Польща). Наприкінці сімнадцятого століття - у складі Росії (Волинська губернія). На початку XX століття в Народичах почалися перші єврейські погроми, в результаті чого частина євреїв емігрувала до США. Під час Громадянської війни містечко кілька разів переходив з рук в руки.
У 1924 році Народичі стали райцентром. У 1937 році в місті були зруйновані всі храми, почалися репресії. У 1941 році було розстріляно понад 200 євреїв. У 1943 році місто було звільнено Радянською армією. У 1962 році відкривається авіалінія Народичі - Базар - Малин - Житомир. У місті будуються підприємства, розвивається інфраструктура.
Велика частина жителів покинула Народичі в 1986 році за рекомендацією влади, хоча формально селище не потрапляв і не потрапляє в потенційно небезпечну зону. Хтось залишився, хтось повернувся.
Радіаційний фон у Народичах високий: у центрі міста навіть на асфальті близько 40-50 мкР / ч. При вході в Народичі відселена цегляна п'ятиповерхівка. Трохи далі - магазини, школа, дитячий сад, навіть є дитяче кафе. Людей на вулицях багато. Офіційно в Народичах проживає близько трьох тисяч чоловік. У єдиний дитячий садок селища щоранку приходить близько ста дітей.
Недалеко від автостанції в парку є дуже цікавий меморіал: два гранітних пам'ятника з назвами евакуйованих населених пунктів Народицького району. На одній плиті назви відселених місць в 1986 році, а на другому - відселених в 1990.
Кіровоградська область
Новогеоргіївськ (1615-1795 і 1806-1821 - Крилов, 1795-1806 - Олександрія) - колишній місто в Кіровоградській області України, на р. Тясмин.
У XIII-ХIV ст. тут був один із " татарських перелазів " до Росії. У 1615 р. тут засновано укріплене містечко Крилов, за гетьмана Дорошенка що винесла ряд нападів, при гетьмані Самойловича зруйноване (1674). Наприкінці XVII сторіччя по інший бік р. Тясмину утворилася Крилова слобода з польських вихідців і розкольників. У 1741 р. слобода призначена сотенним МСТ. Миргородського полку, отримавши назву Крилова шанца. З появою сербів тут був штаб Пандурського полку.
Герб Новогеоргієвська затверджений 6 серпня 1845 законом № 19383: " У верхньому полі щита в золотому полі Державний Російський герб, а в нижній, розділеної на дві частини, в першій: в блакитному полі Святий Великомученик і Побідоносець Георгій, у другій: в срібному полі золотий кірас і серп". Святий Георгій ілюструє ім'я міста, а кірас і серп - характер життя військових поселенців, перемежающих військову службу з цивільним господарством.
У 1784 р. зроблений посадом Катеринославського намісництва. У 1795 р. отримав статус повітового міста Вознесенського намісництва і нова назва Олександрія. У 1821 р. відрахований до складу орденського кірасирського полку. З 7 серпня 1941 року по 2 грудня 1943 перебував у німецько-фашистської окупації.
У 1961 р. після спорудження Кременчуцької ГЕС затоплений. Населення евакуйоване, в основному у побудований у зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС місто Хрущов (нині Світловодськ). На правому березі Дніпра знаходяться залишки міста, с. Нагірне.
Полтавська область
Фортеця Лубни. Лубенський замок (біля сучасного міста Лубни на Полтавщині) перебував на високому пагорбі, пануючи над усією долиною річки Сули. Звідси відкривалася панорама степу на 25 кілометрів навкруг. Зі сходу замок захищала річка Вільшанка, притока Сули, а з півночі - струмок Кам'яний Потік. Із заходу замок був відгороджений валом і глибоким ровом.
Перша згадка про Лубнах датується 988 роком. Лубни були засновані за наказом великого київського князя Володимира Святославовича в рік хрещення Русі, на березі річки Cули і спочатку представляли собою невелику дерев'яну (лубову) фортеця в Посульської оборонної лінії, на південно-східному кордоні Київської Русі.
Перша літописна згадка про Лубнах датується 1107 роком (Іпатіївський літопис розповідає про розгром половецької орди ханів Боняка і Шарукана об'єднаними силами російських князів, очолюваними Володимиром Мономахом, "коло Лубна ").
У 1590 року Сейм Речі Посполитої затвердив за Олександром Вишневецьким право на пустельні землі Посулля. Тут, на річці Сулі, в 1589 році Олександр Вишневецький заснував на старому городищі - місці, де за часів Київської Русі колись стояв відомий з 1107 містечко Лубно, - нове місто, назвавши його Александровим. Але стара назва, Лубни, прижилося якось більше.
До кінця XVI століття володіння Вишневецьких поширювалися практично на все Лівобережжя Дніпра. Син Олександра, князь Михайло Вишневецький, одружившись на Раїне, дочці молдавського господаря Ієремії Могили, обрав Лубни своєю резиденцією і почав активно освоювати цей великий край, що лежав в той час в повному запустінні. Залучені тридцятирічним податковими пільгами та захистом сильного княжого війська, в Задніпров'я потягнулися переселенці.
Початковий непоказний містечко, побудований Олександром Вишневецьким, змінили у 1619 році потужні укріплення, а при Єремії Вишневецькому, в 1639 році, замок був оброблений з європейською розкішшю. Над внутрішньою обстановкою палацу працювали кращі майстри.
Особливим пишністю блищала " тронна зала" з куполоподібним стелею, розписаним під небесне склепіння з зірками. Палац був щедро оброблений мармуром і гранітом. Уламки цієї розкоші можна було зустріти аж до початку нинішнього століття, а шматок мармурової колони з різьбленою капітеллю довго валявся в міському саду. Розбираючи руїни замку на щебінь, городяни знаходили наконечники стріл, чавунні ядра, підкови, срібні монети часів польських королів Сигізмунда III (1587 - 1632) та Владислава IV (1632-1648).
Все звалилося навесні 1648 року. Вся Україна повстала буквально в одну мить. Армія Богдана Хмельницького розбила коронні війська під Жовтими Водами і Корсунем і вийшла до Умані, Білій Церкві та Києву. Повстання захопило все Правобережжя. На лівому березі Дніпра стали з'являтися козацькі загони. Місцеві жителі, боячись солдатів Єремії Вишневецького, поки вичікували, потихеньку перебігаючи до табору Хмельницького. А сам володар Задніпров'я між тим радився в Лубенському замку зі своїми наближеними.
Тема скликаного Вишневецьким ради була одна: що робити? Подальше перебування в Лубнах загрожувало повністю відрізати володіння Вишневецького від Польщі. Селяни Лівобережжя готові були ось-ось повстати. Треба було йти за Дніпро, але все переправні кошти були знищені або викрадені козаками, а за Дніпром стояв з двохсоттисячне армією Хмельницький, протистояти якому з шістьма тисячами, нехай і добірного, війська було неможливо.
Лівобережжя Дніпра в результаті визвольної війни українського народу назавжди вийшло з-під влади польського короля, а " Задніпровська держава" Вишневецьких припинила своє існування. Сам Єремія Вишневецький помер в 1651 році. А до залишених їм Лубен наприкінці червня 1648 підступило близько 15 тисяч "свавільників" - повсталих селян, підтриманих невеликим загоном козаків. Місто було жорстоко розграбований і спалений, варта і замкова челядь перебита, а замок Вишневецьких повстанці буквально зрівняли з землею. І через багато років, аж до кінця XIX століття, руїни замку справно служили для лубенських мешканців джерелом безкоштовного будівельного матеріалу.
Головною загадкою Лубен були і залишаються таємничі підземні галереї - розташовані на глибині близько 3 метрів, ретельно спрацьовані, із згладженими стінами, склепінням і численними замаскованими віддушинами. У підземних галереях були знайдені старовинні кахлі, кілька срібних монет, уламок меча і якісь напівзотлілі друковані паперу.
Влітку 1916 пошуки скарбу Вишневецького вперше почав вести професіонал - " Колумб підземної Росії", видатний вчений - археолог Ігнатій Стеллецький. У 1922 році він знову приїхав до Лубен і ще два роки вів розкопки Лубенського замку. Стеллецьким вдалося виявити підземеллі ратуші, з якого підземний хід виводив прямо до річки Сулі. Розкопуючи замок Вишневецького, Стеллецький виявив плитковий підлогу і згорілий підземний хід з безліччю скелетів солдатів Вишневецького, загиблих під час штурму замку козаками. Підземний хід вів у яр до Сулі. У ньому було знайдено безліч предметів - шаблі, персні, курильні трубки. Необхідно було далі розчищати руїни замку в пошуках схованок зі скарбами, але проти цього несподівано виступили місцеві влади. Восени 1923 Стеллецький повернувся до Москви, і розкопки лубенського замку були припинені.
Тернопільська область
Фортеця Червоноград (пол. Czerwonograd) - зниклий місто в Тернопільській області України, неподалік від села Нирків Заліщицького району. Розташований поблизу річки Джурин. Також біля міста знаходиться Джуринський водоспад. На даний момент з будівель на території Червонограда збереглися залишки Червоноградського замку XVII століття і католицького костьолу
XVIII століття. На пагорбі поблизу замку розташовано занедбане кладовище з каплицею, в якій були поховані останки сім'ї Понінських.
Назву місто отримало через особливості грунту в даній місцевості - тутешні пісковики надають йому червоний колір.
Серед істориків (переважно польських) існує думка, що Червоноград може бути асоційований з Червенські міста, від яких згодом пішла назва Червоної Русі. Радянська і, пізніше, українська історіографія заперечує дану версію, вважаючи, що назва Червоної Русі походить від міста Червен.
Вперше Червоноград згадується в хроніках як Castrum rubrum (Червоний замок) в IX столітті. До XIII століття у Червонограді існував замок (швидше за все дерев'яний), згадуваний як предмет суперечок між князями Київської Русі. У 1240 році Червоноград, як і інші міста Подолу піддався татаро - монгольській навалі.
У 1313 Поділля захоплює литовський князь Ольгерд, і весь край переходить до братів Корятовичам. Литовці зміцнюють замок, а в 1331 році в місті закладено монастир домініканців. У 1340 Казимир Великий завоював місто. 1434 року Червоноград отримує статус королівського міста, а у 1448 році - магдебурзьке право. У цей період в місті розвиваються торгівля і ремесла, в місто повертаються домініканці.
На початку ХVІІ століття Даниловичі, які володіли навколишніми землями, зводять на місці дерев'яної фортеці укріплений валами замок. У 1615 році поряд з замком зводиться костел, збудований коштом подружжя Лисецький. У 1621-1672 роках Червоноград разом з навколишніми землями перебував під владою Османської імперії. Місто занепало, і до моменту закінчення османської окупації Червоноград представляв собою лише невелике селище.
До першого поділу Польщі в 1772 році Червоноградський замок був центром Червоногродський повіту - одного з трьох повітів Подільського воєводства. Після розділу Польщі року місто відійшло до Австрії, втратив значення, і став відноситься до Заліщицького повіту Тернопільського воєводства.
У 1778 році Червоноград переходить у володіння князя Кароля Понінського, який купує його в уряду Австрії. У 1820 році Понінський зводить розкішний замок - палац за проектом архітектора Юліана Захаровича на залишках напівзруйнованого замку. Син Кароля Понінського, Каліст Понінський продовжує споруду палацу, в тому числі перебудовує вцілілі замкові вежі, при цьому залишки старого замку розбираються дощенту. Навколо нового замку-палацу розбивається парк в італійському стилі, прикрашений фонтанами і клумбами.
У 1835 році для сімейної усипальниці Понінських Гелена Понінська замовляє скульптуру у знаменитого скульптора Бертеля Торвальдсена в знак пам'яті про загиблих дітей. Через сім років, в 1842 році майстер закінчує роботу. В даний час скульптура зберігається у Львівській картинній галереї. У 1846 році Гелена Понінська відкриває у Червонограді монастир сестер Милосердя, які займалися вихованням сиріт та опікали хворих.
У 1880 році " Словник географічний Королівства Польського " описує Червоноград як місто з населенням в 465 чоловік, в місті була греко - католицька парафія, діяла водяний млин. На межі ХІХ і ХХ століть місто переходить у володіння княгині Марії Любомирської, яка і стала останньою власницею Червонограда.
На початку 1940х років у Червонограді проживало близько 500 чоловік.2-3 лютого 1945 бійці ОУН - УПА вступили в бій з польськими загонами самооборони, що перебували в місті. В результаті бою загинуло більше 50 поляків, замок отримав істотні пошкодження. Після війни город не відновлювався і зник з географічних карт. У другій половині XX століття за наказом глави колгоспу села Нирків, розташованого поблизу руїн Червонограда, палац був частково розібраний на будматеріали для спорудження свиноферми. У 1970 - х роках поблизу руїн Червонограда був побудований дитячий табір " Ромашка". У 2003 році неподалік почалося будівництво монастиря, що належить Українській автокефальній православній церкві.
Хмельницька область
Бакота - село в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області України. Було розташоване в 55 км від залізничної станції Кам'янець-Подільський, недалеко від смт Стара Ушиця. У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 виключено з облікових даних як затоплене село.
Археологічні розкопки свідчать, що з найдавніших часів вздовж берегів Дністра на цьому місці розташовувалося безліч язичницьких святилищ і капищ, а також курганні жіночі поховання, що свідчить про щільну заселеності цих територій, починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про семісаженном кам'яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.
Вперше Бакота згадується в літописі 1024. У XIII столітті - велике місто, найважливіший політико - адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття - Поділля), яке входило до Галицько - Волинське князівство. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів, в ній жило близько 2,5 тисяч чоловік. Перша згадка про скельний чоловічому монастирі зафіксовано у київській літописі 1362 року, де той згадується як " давно існуючий". Засновником монастиря був преподобний старець Антоній (засновник Києво-Печерської Лаври). За Іпатіївського літопису, 1255 року містом заволоділи монголо-татари. Монахи і жителі міста сховалися від нападників в лабіринті монастирських печер. Загарбники пропонували вийти, здатися і відректися від віри, але не досягнувши успіху в переговорах, засипали вихід величезними каменями, тим самим заживо поховавши населення в його притулок. У 1258 татарами був зруйнований Бакотський замок.
1431 року Бакота стає нейтральною прикордонною територією, як наслідок перемир'я між Польщею та Литвою. Цього року жителі міста організовують повстання, вбивають поміщиків і проголошують незалежність. Через три роки польські війська жорстоко придушили бунт, покарали призвідників, спалили будинки, зруйнували замок і розігнали населення. Після цього Бакота назавжди перестала бути містом. Протягом останніх століть свого існування життя в Бакоті було спокійним і нормальним. Після 1918 року містечко стало прикордонним - вздовж річки була побудована двометрова кам'яна стіна, а по той бік Дністра починалася територія Румунії. Голод 1933 року обійшов Бакоту стороною, але монастир був закритий, а трохи пізніше призупинено будівництво нової церкви. Бойових дій Другої світової війни на території Бакоти не було. І лише голод 1947 зменшив кількість населення Бакоти втричі. На початку 1960 - х років служба в храмі монастиря була зупинена. Останні ченці померли або пішли в інші монастирі. Ікони, хрести та книги були знищені, церква зруйнована.
Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою. У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну масу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками 11-13 століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.
загибле місто чорнобиль перекоп
Список використаної літератури
1. http: // cripo.com.ua/? sect_id=9&aid=69531
2. http: // ria.ru/20110425/364234414.html
3. http: // www.geocaching. su/? pn=101&cid=5455
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Славута - північна красуня Хмельниччини, місто обласного значення. Географічне положення міста, його природні об’єкти. Сучасні археологічні дослідження місцевості. Фауна і флора Славутчини. Історії та легенди, які розповідають про заснування Славути.
реферат [50,7 K], добавлен 01.01.2011Теорії про дату заснування та походження назви міста. Українське коріння перших поселенців. Будівництво Харківської фортеці. Перші вулиці та площі. Хронологія основних подій зміни статусу Харківської землі. Сучасний розвиток та дійсність міста Харкова.
курсовая работа [45,2 K], добавлен 24.04.2014Хорол – місто, районний центр, розташований на правому березі р. Хорол. Назва міста у буквальному розумінні на різних мовах перекладається як "швидкий", "намет", "табір", "житло". Історія заснування міста та його розвитку у хронологічному порядку.
доклад [14,5 K], добавлен 30.03.2008Відомості та перші історичні згадки про місто Коростень. Археологічні дослідження території міста. Перші ознаки перебування слов'янських племен. Місто Коростень в роки Київської Русі. Виникнення першої назви поселення Іскоростень. Сучасний стан міста.
реферат [18,8 K], добавлен 17.07.2010Історія і сьогодення Івано-Франківська: час заснування міста, його життя від XVIII-XIX ст. і до наших днів. Пам’ятки культури та мистецтва Прикарпаття: музеї, архітектура, бібліотеки; театри, пам’ятники. Відомі особистості, їх внесок у розвиток міста.
реферат [76,7 K], добавлен 30.07.2012Поняття міста як місця складної концентрації - демографічної, соціальної, економічної, матеріально-технічної і інформаційної. Виділення категорій середніх міст. Фактори які впливають на утворення міста. Суспільно-географічна характеристика міста Лозова.
курсовая работа [43,9 K], добавлен 20.08.2010Географічна характеристика м. Рівне, одного із старовинних міст України, яке пройшло складний шлях становлення і розвитку. Герб і прапор міста, найвідоміші вулиці. Становлення промисловості Рівного. Пам'ятні місця і видатні діячі. Народна творчість міста.
курсовая работа [8,3 M], добавлен 26.08.2013Бердичів як місто обласного значення, розташоване на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева, історія та напрямки вивчення даної місцевості та її значення. Аналіз перших згадок про Бердичів, його місце в історії світової культури, пам'ятки та храми.
презентация [4,9 M], добавлен 25.03.2012Історія заснування та перша згадка про Тернопіль; особливості розвитку в радянські часи політико-адміністративного, економіко-ділового та культурного центру. Вивчення географічного положення міста. Ознайомлення із відомими діячами Тернопільщини.
реферат [23,7 K], добавлен 09.01.2012Історія розвитку міста Сарни як історичного і культурного центру українського народу, його географічне розташування. Стан міста в періоди татарської навали, правління гетьмана Хмельницького і російської юрисдикції. Сучасний економічний розвиток Сарн.
доклад [24,1 K], добавлен 04.06.2014Загальна характеристика, історія виникнення та розвитку міста Калуш. Політичне життя та економіка Калуша на сучасному етапі, демографічна ситуація в місті. Розробка шляхів та заходів для поліпшення економічного та соціального стану міста Калуша.
реферат [13,9 K], добавлен 05.03.2010Загальні географічні відомості, історія заснування та походження назви міста Бершадь, а також опис основних історичних пам'яток. Опис архітектурних споруд пана Януша Збаражського на території Бершаді. Характеристика водних ресурсів бершадського краю.
доклад [1,1 M], добавлен 18.11.2010Історія міста Городня. Державні пам’ятники природи місцевого значення. Археологічні розкопки у с. Мощенка. Реконструкції ремісничих будівель давньоруського поселення Автуничі. Пам’ятник В.І. Леніну на Городнянщині. Культурно-пізнавальний туризм.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 29.03.2011Історія та географічне розташування міста Крижопіль. Загальна характеристика демографічної ситуації. Причини виникнення інфекційних захворювань. Навчальні заклади населеного пункту. Стан міста під час Великої Вітчизняної війни. Ліквідація неписьменності.
реферат [24,7 K], добавлен 15.11.2010Символічно-оберегове значення українського вінка. Символіка давньослов’янського вінка. Його композиційний склад: квіти та інші матеріали. Послідовність вплітання стрічок у віночку, їх значення по кольорам. Символіка вінка, його різновиди та значення.
презентация [11,3 M], добавлен 26.10.2015Загальна характеристика міста Дубна: ґрунтовий покрив, клімат та водойми. Характерні ознаки місцевого гербу, прапору та гімну. Минуле Дубна та хронологія найбільш видатних подій. Короткі оповіді про пам'ятки історії та культури, фотогалерея міста.
реферат [5,4 M], добавлен 18.07.2011Географія та природний потенціал міста Рівне, структура його населення. Промисловість даного регіону, загальна характеристика найбільших підприємств. Зовнішньоекономічна діяльність в Рівному, інформаційний простір міста, історія його досліджень.
реферат [42,7 K], добавлен 14.05.2011Коротка історична довідка появи міста Гуляйполе. Походження назви міста. Дві гімназії в степовому Гуляйполі. Головні особливості архітектури будівель в місті. Видатні особистості міста. Роль діяльності Нестора Івановича Махно в розвитку Запорізького краю.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 22.10.2012Легенда про будівництво бразильської столиці. Географічне положення Бразиліа. Будівлі архітектора Оскара Німейєр як візитна картка міста. Кафедральний собор як символ міста. Недосконалості "ідеального міста". Коротка характеристика сьогодення Бразиліа.
доклад [25,9 K], добавлен 18.03.2013Характеристика найбільш відомих пам`яток садово-паркового мистецтва, їх роль у розвитку нових напрямків екології, значення у житті та вихованні особистості. Місце садово-паркових територій як об'єктів з особливим статусом охорони та їх значення.
курсовая работа [54,9 K], добавлен 21.09.2010
