Національний склад населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий навчальний заклад "Університет економіки та права крок"

Реферат

з дисципліни: "Регіональна економіка"

На тему: "Національний склад населення України"

Виконала Ніколко Вікторія Вікторівна

Київ - 2013

План

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічні особливості розселення поляків в Україні

1.1 Країна походження народу поляків

1.2 Етнічне розселення України

Розділ 2. Культурні особливості поляків в Україні

2.1 Рідна мова національної меншини

2.2 Релігійні вірування

2.3 Національно-культурне надбання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Регіональна економіка - це самостійний науковий напрям, галузь знань, яка вивчає розвиток і розміщення продуктивних сил, соціально-економічних процесів на території країни та її регіонів із урахуванням природно-екологічних умов.

Регіональна економіка вивчає економічні зв'язки України з країнами близького і далекого зарубіжжя, а також питання розміщення продуктивних сил і регіональної політики в інших країнах. Зазначимо, що регіональна економіка розробляє концепції розвитку економічних і соціальних процесів у регіонах країни, застосування економічних важелів щодо розміщення інвестицій та регіонального розвитку. Крім того, вона вивчає регіональні фінансово-кредитні відносини і процеси формування регіональних ринків.

В останні роки в Україні йде процес створення вільних економічних зон, які є потужним фактором економічного прогресу і залучення країни у світові господарські зв'язки. У таких зонах діє спеціальний економічний режим, основне місце відводиться підприємствам з участю іноземного капіталу, іноземним вкладникам надаються певні пільги в оподаткуванні. Розвиток процесів економічної інтеграції створює умови для виходу регіональної економіки на міжнаціональний рівень.

Для України Республіка Польща була, є і буде ключовим стратегічним партнером, із яким ми розвиваємо всебічний двосторонній діалог, поглиблюємо взаємовигідну співпрацю. Так, за результатами різних джерел Польща посідає друге місце (76,6 % респондентів, а у районах пограниччя - перше) за пріоритетністю двосторонніх відносин після Російської Федерації (78,7 % респондентів).

Сьогоднішні українсько-польські відносини вже стали зразком для багатьох сусідніх країн у регіоні й мають усі підстави бути одним із потужних фундаментів нової Європи.

Розділ 1. Соціально-економічні особливості розселення поляків в Україні

Для вивчення кількості та стану населення країни та окремих регіонів, закономірностей формування населення з врахуванням впливу окремих соціально-економічних та демографічних факторів використовують методичні основи регіональної демографії.

Для виявлення тенденцій у зміні складу населення на території регіону використовують статистичні дані за 10-20 років. На основі багаторічних спостережень встановлюють, як змінюється загальна кількість населення, в тому числі за окремими категоріями, як впливають певні фактори на ці процеси. Зокрема, виявляють вплив стану розвитку продуктивних сил та формування соціально-економічної ситуації в регіоні, враховуючи географічне розташування та кліматичні особливості регіону тощо.

Для дослідження демографічної характеристики регіону використовують такі показники:

* загальна чисельність населення, осіб;

* питома вага населення певного регіону в загальній чисельності жителів України;

* загальна чисельність населення, що проживає у містах та сільській місцевості;

* співвідношення міських і сільських жителів в регіоні;

* народжуваність, смертність та природний приріст населення (кількість народжених, померлих, природний приріст населення);

* коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000 чоловік наявного населення);

* коефіцієнти дитячої смертності (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених);

* очікувана тривалість життя при народженні, роки;

* чисельність працівників, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, осіб;

* питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві на підприємствах усіх форм власності;

* рівень кваліфікації працівників, зайнятих у суспільному виробництві;

* рівень зайнятості;

* навантаження на 1 вільне робоче місце;

* рівень безробіття;

* показник того, що характеризує стан міграції населення - кількість людей, що виїхали з певної території, чи прибули;

* міграційне сальдо;

* коефіцієнт міграції населення (на 1000 чоловік наявного населення).

Загальна кількість населення, в тому числі міського та сільського -- визначає наявність населення на території окремих територій, дає уявлення про розподіл населення в залежності від місця їх проживання.

Населення України розміщене по території дуже нерівномірно. У нашій країні живуть євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани, кримські татари та представники інших національностей. Поляки - на Волині та Поділлі, передусім на Житомирщині, Хмельниччині та Вінниччині, а також частково у Львівській області.

Поляки в Україні - національна меншина, що за переписом 2001 р. Налічувала 144 130 осіб. Розселення поляків в Україні історично було пов'язане перш за все з Правобережжям і Східною Галичиною. Саме тут сформувались найчисленніші польські етнографічні громади в межах українського етнічного масиву. Найбільше поляків у 2001 р. Проживало у Житомирській (49046 осіб, 3,5% населення), Хмельницькій (23005 осіб, 1,6%) та Львівській (18948 осіб, 0,7%) областях.

Поляки становили значний відсоток на теренах сучасної України ще за часів раннього середньовіччя. Ярослав Мудрий, після походів на Польщу 1030--1031 рр., захопив полонених і розселив їх у долині річки Рось, де вони займалися сільським господарством, а пізніше асимілювалися.

У Києві існував окремий польський квартал поблизу Лядської брами, де у ХІІ ст. заснована католицька місія.

У Галицько-Волинській державі чимало поляків служили при князівських дворах.

За даними перепису 2001 року в Україні налічувалось 144 130 поляків (у 1989 р. - 219 200). Найбільше їх проживало у правобережних областях, особливо Житомирській, Хмельницькій та Львівській.

Регіон	Чисельність поляків 2001	Частка у населенні
Житомирська область	49 046	3,53%
Хмельницька область	23 005	1,61%
Львівська область	18 948	0,73%
м. Київ	6 924	0,27%
Донецька область	4 343	0,09%
Автономна Республіка Крим	3 879	0,19%
Тернопільська область	3 856	0,34%
Вінницька область	3 794	0,22%
Чернівецька область	3 367	0,37%
Дніпропетровська область	3 288	0,09%
Одеська область	3 247	0,13%
Київська область	2 846	0,16%
Луганська область	2 107	0,08%
Рівненська область	2 031	0,17%
Харківська область	1 936	0,07%
Івано-Франківська область	1 864	0,13%
Запорізька область	1 774	0,09%
Херсонська область	1 625	0,14%
Миколаївська область	1 317	0,10%
Полтавська область	813	0,05%
Волинська область	788	0,07%
Черкаська область	729	0,05%
м. Севастополь	580	0,15%
Кіровоградська область	556	0,05%
Чернігівська область	528	0,04%
Закарпатська область	518	0,04%
Сумська область	421	0,03%
Україна	144 130	0,30%

Райони компактного розселення поляків за переписом 2001 р.:

· Мостиський район Львівської обл. - 7,6%

· Городоцький район Хмельницької обл. - 7,2%

· Полонський район Хмельницької обл. - 6,6%

· Хмельницький район Хмельницької обл. - 3,9%

· м. Самбір Львівської обл.- 3,3%

· Волочиський район Хмельницької обл. - 2,4%

· м. Хмельницький Хмельницької обл. - 2,2%

· м. Славута Хмельницької обл. - 2,0%

· м. Шепетівка Хмельницької обл. - 2,0%

· Баранівський район Житомирської обл.

· Романівський район Житомирської обл.

· Червоноармійський район Житомирської обл.

· Ємільчинський район Житомирської обл.

· Володарсько-Волинський район Житомирської обл.

· Бердичівський район Житомирської обл.

· Новоград-Волинський район Житомирської обл.

Для поляків України дуже характерні процеси старіння, що пов'язані передусім з асиміляцією, та, меншою мірою, міграцією. Процесам асиміляції сприяє відсутність місць компактного проживання поляків (за винятком деяких сіл у Львівській, Чернівецькій, Хмельницькій та Житомирській областях) та мовною асиміляцією (тільки 13% українських поляків назвали рідною польську, 71% - українську).

1.1 Країна походження народу поляків

Поляки як народ складався з формуванням і розвитком стародавньої польської держави. Його основу склали об'єднання західнослов'янських племен полян, слензан, віслян, мазовшан, поморян. Процес консолідації Помор'я з рештою польських земель був загальмований не тільки немічністю політичних зв'язків його з стародавньою польською державою, але і своєрідністю його соціально-економічного і культурного розвитку (тривале панування язичництва та ін.). За говорами близькі були поляни, слензани і вісляни. В період політичної роздробленості (XI-XIII століття) окремі польські землі відокремилися, але культурні і економічні зв'язки між ними не уривалися. В ході опору німецької експансії і подолання політичної роздробленості (XIII-XIV століття) здійснювалося об'єднання польських земель, розширювалися і зміцнювалися зв'язки між їх населенням. В цей же час йшов процес германізації захоплених німцями західних і північних земель (Нижня Сілезія, Помор'я, Мазурія, Західна Великопольща).

У рамках багатонаціональної держави - Речі Посполитої, створеної 1569 р. Внаслідок об'єднання з Великим князівством Литовським, відбувався процес консолідації польської нації, який ускладнився з кінця 18 ст. У зв'язку з трьома поділами Речі Посполитої (1772,1793 й 1795) між Росією, Австрією та Прусією й ліквідацію польської державності. На­прикінці 18-19 ст. У піднесенні національної самосвідомості поляків провідну роль відіграли національно-визвольні рухи, зокрема повстання 1794, 1830-31, 1846,1848 і 1863-64 років; польський народ зберігав свою мову, звичаї, любов до батьківщини. Але політична роздробленість поляків помітно вплинула на їхню етнічну історію. Ще в 19 ст. Зберігалися декілька груп поляків, які відрізнялися діалектами й деякими етнографічними особливостями: на заході - великополяни, ленчицани й серадзяни; на півдні - малополяни; в Силезії - слензани; на північному сході - мазури й вармяки; на узбережжі Балтійського моря - поморяни, а також - кашуби, які зберегли специфіку мови й культури (іноді їх вважали окремою народністю). З розвитком капіталізму відмінності між цими групами почали зникати. Після Першої світової війни виникла Польська держава, до складу якої не увійшли західнопольські землі. Державне возз'єднання польських земель відбулось лише після Другої світової війни.

Одночасно мали місце значні переміщення населення. В західних районах Великопольщі, в частині Силезії, Помор'я й Мазовії, звідки виїхали німці, серед місцевих поляків оселились поляки з інших регіонів Польщі, СРСР, Югославії, Румунії та західноєвропейських країн. Польща стала моноетнічною країною: з 38,6 млн. Чол. - 97,6 % становлять поляки, 1,3% - німці, 0,6% - українці, 0,5% - білоруси.

1.2 Етнічне розселення України

На розвиток етнічних процесів справляє вплив цілий комплекс чинників, найважливішими серед яких є соціально-економічна структура етнічних груп та їх кількісне співвідношення, територіальне розташування, ступінь генеалогічної спорідненості народів та їхніх мов, спільність походження, особливості культурно-господарської діяльності тощо. На сучасних процесах розвитку етнічних груп значною мірою позначилися такі масові етносоціальні явища, як міграція та урбанізація етносів. Зазначені особливості виявилися в динаміці чисельності та географії розселення поляків на території України, кількість яких швидко зменшується. Якщо у 1959 р. В Україні проживало 363,3 тис. Поляків, то за останнім переписом 2002 р. Їх чисельність ледве сягає 144,1 тис. Осіб. Більшість поляків (94,2 %) є уродженцями України. Компактні поселення існують у Житомирській (31,7 % усіх поляків) та Хмельницькій (16,7 %) областях. Значна частина цієї етнічної групи проживає у Львівській області. Згідно з дослідженнями, що проводилися в Україні протягом останніх років, поляки - одна з національних меншин, яка зазнала масової акультурації та асиміляції. Про це свідчить зменшення чисельності поляків, що визнають польську мову рідною (12,5 %), та збільшення кількості тих, що рідною визнають українську (66 %) і російську мови (близько 15,4 %).

Одним із пріоритетів політики Української держави є збереження чисельності національних меншин, у тому числі польського населення. Відповідно до Державної програми відродження й розвитку освіти національних меншин України розробляються навчальні плани та програми для освітніх осередків із польською мовою викладання: тільки для учнів молодших класів вийшли друком 26 назв різних підручників і навчальних посібників. Педагогічні кадри для шкіл із викладанням польської мови готують 15 вузів країни: Тернопільський педагогічний університет, Львівський національний університет ім. І. Франка, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, Житомирський педагогічний університет та ін.

Сприяє збереженню культурних і мовних традицій поляків в Україні Республіка Польща. За Угодою про співробітництво між міністерствами освіти України і Польщі від 12 січня 1993 р. Обидві країни приділяють особливу увагу співробітництву безпосередньо дитячих дошкільних установ, шкіл, професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ України та Польщі; розвитку і вдосконаленню вивчення рідних мов представниками української національної меншини в навчальних закладах Польщі та польської національної меншини в навчальних закладах України. Україна гарантує представникам польської національної меншини в Україні можливість вивчення рідної мови в навчальних закладах усіх рівнів освіти та зобов'язується надавати допомогу в забезпеченні їх підручниками, навчально-методичною літературою, наочними посібниками тощо.

Незважаючи на те, що польська меншина становить цілісну етнічну групу, в різних регіонах України етнічні процеси мають свої особливості щодо мовних, культурних, економічних або політичних аспектів етнічної самосвідомості. Консолідаційним чинником для польської нації більшість вважає народну самобутність: звичаї, обряди тощо. Іншою етноконсолідаційною ознакою вважають віросповідання (Житомирська область) та мову (Львівська область).

З набуттям незалежності України польські осередки, користуючись правом статусу національної меншини, почали відроджуватися. З 12 вересня 1990 р. Польський уряд призначив стипендії для української молоді польського походження. Щороку на навчання в Польщу виїжджає близько 130 осіб, хоча не всі повертаються в Україну. В середовищі польської меншини спостерігається процес повернення до витоків національної культури. Активно працюють польські громадські організації - Спілка поляків України, Федерація польських організацій в Україні, Об'єднання поляків Житомирщини "Полонія", Національно-культурне товариство "Згода", Польський інститут у Києві, Спілка поляків Донбасу тощо. Поступово відновлюються пам'ятки польської спадщини, поширюється вивчення польської мови, створюються різноманітні структури, які долучаються до процесів відродження етнічної ідентичності, встановлюють і розвивають контакти з історичною батьківщиною.

Оскільки Польща визнана одним із стратегічних партнерів України, Українська держава докладатиме зусиль для лояльного вирішення всіх можливих суперечностей між країнами. Водночас розв'язання проблем національних меншин послабить історичну напругу між нашими народами і державами. Наявні позитивні зрушення в подоланні стереотипів минулого: дедалі більше поляків убачають в Україні та українцях партнерів в економічному європейському просторі і друзів. Нове покоління поляків, ділові кола швидше знаходять шляхи до взаєморозуміння.

Розділ 2. Культурні особливості поляків в Україні

Основною традиційною галуззю господарства Польщі було сільське господарство, передусім культивування зернових.

У ранньофеодальну епоху на польських землях існувала перелогова система землекористування. Поле засівали кілька років поспіль, а коли воно втрачало врожайність, обробляли інше, підготовлене. Згодом перейшли - до двопілля і трипілля (ХІІІ ст.).

Культивували просо, пшеницю, овес, ячмінь, жито, пізніше гречку. З XIX ст. Почали вирощувати кукурудзу. З бобових поширені горох, боби, сочевиця, квасоля. У феодальний період основною культурою була ріпа, а з XIX ст. - картопля, а також овочеві - капуста, буряк, цибуля, часник, морква, кріп, помідори, огірки тощо.

Садівництво - яблуні, груші, сливи, черешні, вишні. В XIX ст. - розведення абрикосів, персиків, грецьких горіхів, порічки, аґрусу, з XX ст. - полуниці, малини.

Найдавнішим орним знаряддям було рало - від часів раннього середньовіччя. Плуги - дерев'яні, колісні і безколісні плужиці. Тяглові тварини - воли. Пізніше з'явилися плуги з залізною полицею. В північних та східних районах Польщі основним орним знаряддям була соха з двома полицями. Найпримітивніша борона - у вигляді зрізаної верхівки дерева зустрічалася до кінця XIX ст. Потім з'явилися - ляскова борона (дерев'яні зуби), а в Малій Польщі та Силезії - білечкова борона з залізними зу­бами.

Збір врожаю здійснювався серпами та косами. Жниварки з'явились в кінці XIX ст. Молотили ціпами. З кінця XIX використовуються молотарки.

Основні види тваринництва - розведення великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней і домашніх птахів.

У давнину в селах вибирався постійний громадський чабан, який отримував платню й харч від кожного господарства. Пастівництво у гірських районах мало свої правила, встановлені кілька століть тому. Отара овець, що паслася на високогірських луках у літні місяці налічувала від 100 до 400 голів. За ними доглядав старший пастух - баца, якого вибирали господарі овець. Йому допомагали юхасі - доглядачі тварин, а також - хонельник - молодий хлопець, який заганяв худобу.

У старовину з'явилось бортництво; яке проіснувало до кінця ХІХст., згодом бджіл почали розводити на пасіках у вуликах.

Давні традиції мало рибальство. Зокрема під час археологічних розкопок ранньофеодального періоду були знайдени поплавці із соснової кори, весла, дерев'яні кульки для сіток, залізні гачки, волосінь для вудок, глиняні й кам'яні грузила для сіток тощо. Ще XIII ст. У Польщі були відомі професійні групи рибалок, які обслуговували князів, можновладців, церкви, монастирі. Використовувалися різні засоби лову: руками, глушіння та бій палками й камінням, пізніше - вудочками, одно-або двозубцевими остенями, списами, різновидом залізного якоря, знаряддям у вигляді залізного гребеня, плетеними вершами, чотирикутними сітями тощо.

Ще в XII ст. селяни полювали на диких птахів, білок, куниць, зайців, вовків, косуль. Існувала особлива категорія людей, які займалися полюванням у феодальних вотчинах.

Використовувалися різні мисливські знаряддя і засоби, наприклад: ями для вовків, турів, зубрів, лосів, оленів. Для вовків робили загорожі у вигляді кіл та спіралей. У лісові водоймища, де купалися олені, вбивали гострі дубові стовпи. На куниць і білок ставили пастки з підпоркою - "вартовим". В XIX ст. Вовків, лисиць, ведмедів, куниць почали ловити у залізні капкани (пастки). На птахів ставили сіті. Згодом почала використовуватися вогнепальна зброя.

З сільських ремесел здавна поширені: ткацтво, обробка дерева: будівництво житла, бондарство, виготовлення меблів, землеробських знарядь і господарського начиння, плетіння з коріння й гілок дерев. Провідні центри бондарства були в Білостоцькому, Любельському, Келецькому, Краківському воєводствах; гончарство поширено по всій країні, але найбільше у південно-східній Польщі - Любельське, Келецьке воєводства, як і обробка металів і каменю.

Поворотним пунктом до сучасності у дослідженнях церковного мистецтва стала польсько-українська виставка у Львові 1885 р., матеріали якої задокументовані в альбомі, де вміщено виступ Людвика Вежбіцького і статтю Маріана Соколовського, першого професора історії мистецтва Ягеллонського університету в Кракові. В організації виставки взяли участь польські й українські дослідники та костьольні й церковні очільники, котрі надали на експозицію літургійні пам'ятки, книги, зображення і скульптури зі святинь Львова, Жовкви, Рогатина й Кракова. Співпраці між польськими й українськими науковцями прислужився великий авторитет-граф Влодзімеж Дзєдушицький, співзасновник музею художніх промислів (1874) і засновник природничого музею ім. Дзєдушицьких у Львові (1880), а також заслужений діяч науки, дослідник фольклору Галичини.

В українському сакральному мистецтві, крім дерев'яних церков, найбільшу увагу польських дослідників привертало церковне малярство. Здійснювалися спроби загальної характеристики церковного живопису, скажімо такі, як Владислава Лозинського (1887) і Влодзімежа Дзєдушицького (1888). західнослов'янський поляк український живопис

Безсумнівно, найвидатнішим польським дослідником руського живопису був Владислав Подляха, з 1919 р. Професор Львівського університету. У його доробку є праця "Настінні розписи церков на Буковині", видана у Львові 1912 р., актуальність якої донині не втрачена. Нещодавно вона була перекладена німецькою мовою. У цій праці автор зосереджується на питаннях іконографії розписів XV-XVІ ст. Подляха - один із найвидатніших польських істориків мистецтва європейського рівня, що, окрім іконографії, займався методологією мистецьких досліджень. Після останньої війни він переїхав до Вроцлавського університету, помер 1951 р.

Післявоєнного часу в Польщі, як і в інших країнах, були споруджені пам'ятники на честь радянських воїнів - визволителів. Однак, з початку 90-х років багато з них було демонтовано. Це ж стосується і деяких пам'ятників, які становили безперечну мистецьку цінність, таких як пам'ятник В. І. Леніну в Новій Гуті.

Імена видатних польських письменників і поетів відомі всьому світу - Адам Міцкевич, Юліуш Словацький, Болеслав Прус, Генріх Сенкевич, Стефан Жеромський, серед сучасних - Станіслав Лем, це ж стосується видатних польських художників - Ян Матейка, композиторів - Фредерік Шопен, Станіслав Монюшко, Міхал Огинський та ін.

З відкриттям нових університетів (Лодзь, Торунь, Гданськ, Катовіце, Щецин та ін.) і реорганізацією Польської Академії наук розширилася сфера наукових досліджень, які провадяться у багатьох академічних і університетських інститутах. Слід однак зазначити, що державний патронат над культурою післявоєнного часу, мав свої позитивні і негативні наслідки. З одного боку, набагато зросла кількість наукових центрів, шкіл, бібліотек, музеїв, видавництв, театрів та інших закладів, з іншого - сфера культури пе­ребувала під могутнім ідеологічним пресом, внаслідок чого лише з 1960-х років почав втрачати свої позиції соціалістичний реалізм, пануючий до того напрямок у літературі та мистецтві. В цьому розумінні сучасна Польща є зразком побутування різних течій в літературі, і особливо, образотворчому мистецтві - від реалізму до найсучасніших надбань авангардизму.

Серед визначних представників сучасного мистецтва можна назвати таких митців як Магдалена Абакович, Ян Цибиш, Йозеф Гієльняк, Владіслав Хасіор, Владіслав Стрзєминський та ін.

Світового визнання досягла польська школа кіно і польська поезія. 1989р. Нобелівська премія в галузі літератури була присуджена польському поету Ч. Милошу, а 1996 р. краківській поетесі В. Шимборській.

Далеко за межами Польщі відомі музичні конкурси імені Шопена та імені Венявського, фестивалі естрадної пісні (Сопот, Зелена Гура, Закопане), драматичні театри, зокрема експериментальні (Е. Гротовського, Ю. Шайни та ін.).

У Польщі провадиться багато музичних свят. Серед них фестивалі класичної музи­ки у Ланцуті (травень), Торуні (вересень) і Вроцлаві (грудень), фестиваль органної му­зики у Кракові (квітень) і Гданську (червень), пісенні фестивалі у Кракові, Ополе, Гданську, Сопоті; фестивалі фольклорні (Торунь, Живица, Закопане; фестивалі сучасної музики у Вроцлаві (лютий), Познані (березень), Закопане (липень), Варшаві (вересень), Кракові (листопад); джазові фестивалі (Вроцлав, Варшава, Краков); кінофестивалі (Краков-травень, Гданськ-вересень).

Історико-культурними і природними пам'ятниками Польщі, занесеними у Книгу ЮНЕСКО є історичний центр Кракова; соляні копальні Величка; Аушвітський концентраційний табір; історичний центр Варшави; старе місто Замосць; середньовічний Торунь; замок Тевтонського ордену у Мальборку; агрокультурний і ландшафтний комплекс і парк пілігримів у Кальварія Зебрідовська; церква Миру у Яворі і Свидниці.

Польська культура дійсно досягла загальноєвропейських вершин. Згадаймо хоча б Вавельський королівський замок з його збереженням і колекціонуванням (започаткованим королем Сиґизмундом Августом) духовних скарбів; великі наукові досягнення, серед яких передусім трактат Міколая Коперника "Про обертання небесних сфер" (1543 р.); Кли­мента Яницького (1516-1543 pp.), якого увінчали в Римі лавровим вінком як кращого латинського поета. До цієї ж епохи Ренесансу, яку називають "золотим віком" поль­ської історії і культури, належить творчість поета Яна Кохановського (1530-1584 pp.), який підніс на новий рівень розвиток національної мови. Серед його ліричних творів - "Елегії", "Пісні", "Фрашки", "Трени". Кохановський - автор кількох поем, драматичних творів.

2.1 Рідна мова національної меншини

Польську мову в Україні під час перепису населення 2001 року назвали рідною 19 195 осіб, з яких більше половини (10 756) мешкають у Львівській області, переважно у Мостиському та Самбірському районах. Серед поляків України лише 13% назвали польську мову рідною, від 1,3% у Житомирській області до 56% у Львівській області.

Рідна мова поляків України за переписом 2001 року
Українська	71,0%
Російська	15,6%
Польська	12,9%
Інша	0,5%

Населені пункти, у яких за переписом 2001 р. Польську мову назвали рідною більше 20% населення.

Населений пункт	Район	Область	% польськомовних
с. СТРІЛЕЦЬКЕ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	97,7
с. ЛАНОВИЧІ	САМБІРСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	91,0
с. ОЛЕКСАНДРІВКА	СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОН	ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ	78,1
с. ДОБОЩІВКА	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	64,3
с. МАЦЬКІВЦІ	ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН	ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ	63,9
с. СТАРА КРАСНОШОРА	СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОН	ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ	61,6
с. ПНІКУТ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	48,1
с. ЛИПНИКИ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	41,4
с. ТЩЕНЕЦЬ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	34,7
с. КОРДОНІВКА	РУЖИНСЬКИЙ РАЙОН	ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ	33,3
с. КРИСОВИЧІ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	32,2
с. ВОЛИЦЯ	МОСТИСЬКИЙ РАЙОН	ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ	30,3
с. АРШИЦЯ	СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОН	ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ	25,2
с. СУСІДОВИЧІ	СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОН	ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ	21,5

2.2 Релігійні вірування

Основна релігія християнство. Віруючі - в основному римо-католики, є протестанти.

До Римо-католицької церкви належать близько 80-90% віруючих поляків. Існує багато релігійних гілок і сект. Частина східних поляків православні.

По мірі можливості поляки стараються ходити до костьолу, відмічати всі католицькі свята та дотримуватись посту.

Головні релігійні свята: Пасха, Різдво і День Всіх Святих. Крім того поляки святкують: День всіх святих (1 листопада), Попільна середа (відраховується від Пасхи), Великий тиждень (відраховується від Пасхи), Вознесіння, Тіла Господнього, Божої Матері Королеви Польщі (3 березня), Божої матері (15 серпня).

Християнство в Польщі з'явилося у X ст. В 966 р. польський король Мешко І вступив до шлюбу з чеською княжною Дубравкою й разом зі своїм двором прийняв християнство у формі католицизму. Християнська церква запозичила багато язичницьких вірувань, обрядів, увівши їх до складу християнської обрядності. Найбільш святково й зараз відзначаються саме ті свята католицької церкви, які випадають на переломні моменти сільсько­господарського календаря: Новий рік, Різдво, свято св. Яна (24 червня), Великдень, Успіння Богородиці. Поряд з аграрним культом існував культ померлих. День 2 листопада - поминання померлих, у всій Польщі - цвинтарі у квітах, вогнях.

Україна - багатоконфесійна країна, де успішно функціонують громади понад сотні конфесій, напрямів і течій. Це є очевидним свідченням динамічного відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності.

Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ'я. Сьогодні його репрезентують Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Московського патріархату.

В українському суспільстві утверджується конфесійний плюралізм: не тільки християни, а й представники інших віровчень - іудаїзму, ісламу, етно- та неорелігій - прагнуть будувати свої відносини на принципах релігійної толерантності.

Неорелігійні рухи в Україні, на відміну від Заходу, наповнювалися переважно невіруючими, колишніми атеїстами, тобто тими, хто не мав відповідної віросповідної підготовки, що спричинило два наслідки. Перший - позитивний: відсутність попереднього містичного досвіду робить віру щирішою, сердечнішою, а отже, й чистішою. Другий - негативний: колишня атеїзація позбавила досвіду духовних пошуків, духовних переживань, що нині сприяє переважанню зовнішніх виявів релігійності.

Польська православна церква за числом вірян посідає 2-е місце (близько 500 тис.).

В окремих мазурських і білостоцьких селах живуть старообрядці (пилипони, філіпони), предки яких емігрували сюди в XVII ст. із Росії, рятуючись від релігійних переслідувань.

Є також представники протестантських течій і сект:

· Євангелійна аугсбургська (лютеранська) церква (75 тис.). Окрім німців, до неї належать мазури та частина вірян Цєшинської Силезії і Лодзі;

· Об'єднана євангелійна церква (10 тис.);

· адвентисти сьомого дня;

· баптисти;

· п'ятидесятники (послідовники п'ятидесятних Асамблей Бога, знані в Польщі, як зєльоносьвянковці);

· Свідки Єгови (130 тис.).

Із нехристиян у країні є найбільш представлені караїми, мусульмани та юдеї.

2.3 Національно-культурне надбання

Співробітництво між Україною та Республікою Польща характеризується інтенсивним культурним та науковим обміном між двома країнами шляхом участі їх представників у фестивалях, спільних творчих проектах, наукових конференціях, спортивних змаганнях і інших заходах в Україні та Республіці Польща.

Співробітництво у галузі культури здійснюється в рамках Протоколу між Міністерством культури і туризму України та Міністром культури і національної спадщини Республіки Польща на 2010-2013 рр. Цей документ дає можливості пропагування в РП українського візуального мистецтва: у Польщі організовуються фестивалі українського мистецтва, виставки прикладного та декоративного мистецтва, обміни художніми колективами, гастролі театрів, покази фільмів. Йдеться, зокрема, про культурно-мистецькі та науково-пізнавальні програми, які готуються як за участю української національної меншини у Польщі, так і міністерств культури України та Польщі, неурядових організацій, фондів та відомств: польсько-український проект, присвячений ЄВРО 2012 - "Європейський стадіон культури", Фестиваль української культури, фестивалі "Українська весна", "Підляська осінь", "Битівська Ватра", Дні української музики у Варшавській філармонії, фестиваль лемківської культури "Лемківська Ватра", проведення Днів української культури у Щеціні, Венгожево, Гіжицьку, Любліні, фестивалів "Еколомия"", Днів добросусідства на українсько-польському кордоні тощо.

У рамках реалізації Протоколу про співробітництво між Міністерствами культури України та Міністерством культурної спадщини Республіка Польща протягом 2011-2012 років реалізовувався спільний українсько-польський проект "Європейський Стадіон Культури", у рамках якого відбулося понад 250 культурних заходів, участь в яких взяло 230 українських митців. Театральні дійства, сучасне кіномистецтво, доробок українських та польських музикантів, митців у галузі образотворчо-прикладного мистецтва стали яскравою презентацією сучасного культурного надбання українського та польського народів. У концертах взяли участь такі українські зірки як гурти "S.K.A.Y.", "Океан Ельзи", "Мандри", "Гайдамаки", "Тартак", співачка Лама, хор "Леополіс" зі Львова та інші.

У 2012 році відбулося підписання угод про співпрацю між Національним музеєм в Варшаві та Міністерством культури Автономної Республіки Крим та між Національним музеєм в Варшаві та Інститутом археології Національної Академії наук України. Підписання угод дасть можливість налагодити співпрацю в галузі культури щодо організації спільних досліджень та наукових конференцій, обміну науковим досвідом тощо, а також продовжити на наступні 5 років наукову співпрацю над реалізацією проекту "Боспорське місто Тірітака".

Міністерство культури РП у 2003 р. започаткувало міжнародну програму "Gaude Polonia" для обдарованої української творчої молоді з метою стажування у Польщі та вдосконалення свого таланту за напрямами: поезія, прикладне мистецтво, театр, вокал. Програма реалізується Національним центром культури Польщі. Піврічна стипендіальна програма орієнтована на артистів, музикантів, літераторів, митців, які є вихідцями з країн Центрально-Східної Європи, в першу чергу з України та Білорусії. У 2012 році з 48 стипендіатів, 33 - було вихідцями з України. Починаючи з 2003 року участь у стипендіальній програмі взяло близько 4 тисячі митців з України.

Плідна співпраця з музеєм "Королівські лазні" дала змогу організувати у 2011 році виставку "Скарб з Києва. Королівська колекція медалей Станіслава Августа" з фондів Національного музею історії України.

Щороку відбувають Міжнародні зустрічі музичних шкіл (організатор фундація "Культура Анімі"), в яких беруть участь музиканти з України.

Великою популярністю та зацікавленістю польських громадян користуються "Дні України", які проводяться як на регіональному рівні, так і серед студентської та шкільної молоді в різних регіонах Польщі. Під час цих заходів громадяни Польщі мають змогу ознайомитися з українськими культурними традиціями, виступами українських музичних колективів, художніми майстер-класами, дегустувати страви української кухні.

Щорічно забезпечується участь української дитячої збірної у Міжнародних легкоатлетичних дитячих іграх, організатором яких виступає польське Товариство "Спорт для дітей та молоді".

Надається сприяння в забезпеченні виїзду дитячої делегації Польщі в Республіку Крим для участі у дитячому фестивалі "Змінимо світ на краще!" - Всесвітньому форумі дітей на базі міжнародного дитячого центру "Артек".

У 1996 році в НаУКМА було засновано Українсько-польський центр науки та культури, який у червні 2007 р. було реорганізовано у Центр польських та європейських студій. Діяльність оновленого Центру було розпочато церемонією відкриття та презентацією могилянській громаді основних напрямків центрівської діяльності 25 вересня 2007 р.

24 березня 2008 року Центр польських та європейських студій НаУКМА представив університетській та світовій громаді нове приміщення Центру, відремонтованого завдяки підтримці та коштом Посольства Республіки Польща в Україні. У церемонії взяв участь прем'єр-міністр Республіки Польща п. Дональд Туск. Центр ставить за мету проведення наукових конференцій і семінарів у царині полоністичних та європейських студій. Центр сприяє створенню нових принципових засад вищої освіти в НаУКМА та в Україні, а саме: поєднанню навчання з дослідницькою діяльністю на всіх етапах підготовки фахівців гуманітарних і суспільних наук.

Популярність польського кіно за останні десятиліття, широко зростає не лише серед глядачів Львова, а й серед глядачів усієї України. Відомі польські режисери, такі як Олександр Форд (народився в Києві), Януш Маєвський (народився у Львові), Анджей Вайда і Єжи Гофман, добре відомі кіноглядачам України. Старше покоління поціновувачів кіна на Україні пам'ятає ролі Барбари Брильської, Даніеля Ольбрихського, Єви Шикульської чи Беати Тишкевич.

2 Фестиваль перегляд сучасного польського кіно "Під Високим Замком" є відповіддю на зростаючий інтерес до польського кіномистецтва у світі. Сучасне польське кіно це цікава альтернатива іноземним фільмам, корі кожен день демонструються на українському телебаченні.

Історія появи кіно у Львові сягає кінця дев'ятнадцятого століття. Перший показ фільму у Львові відбувся в 1896 році. Перша половина ХХ століття була періодом динамічного розвитку кіно і львівської кінематографії, проте була перервана початком Другої світової війни. Варто пам'ятати, до 1939 році у 250 тисячному Львові діяло більше 30 кінотеатрів.

Висновки

Треба зазначити, що поляки - одна з найдавніших національних меншин України. Вони селилися на українських землях ще з княжих часів. Друга хвиля припливу поляків в Україну почалася після розпаду Галицько-Волинської держави та окупації Польщею Галичини, Західного Поділля. Колонізація поляками Лівобережної України розпочалася наприкінці XVI - на початку XVII ст.

Особливістю сучасного розселення поляків в Україні є те, що найбільше їх проживає в областях давньої осілості - на Волині, Поділлі, в Галичині, зокрема в Житомирській, Хмельницькій, Львівській областях і в м. Києві (65.5% від загальної кількості по Україні), а також у Вінницькій, Тернопільській, Донецькій, Одеській, Дніпропетровській, Київській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях та АР Крим. На сучасному етапі переважна більшість їх проживає в міських поселеннях.

У Польщі проживає 300-350 тисяч. Вони становлять тут національну меншину, предки якої споконвіку проживали в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшші, Холмщині, Надсянні. У 1947 році за рішенням польського уряду була проведена акція "Вісла" - примусове переселення українців з південно-східних земель в глиб Польщі: на північні та північно-західні землі. Акція мотивувалася тим, що українське населення становило для загонів УПА велику матеріальну і людську базу, що утруднювало їх ліквідацію. Основна маса українського населення ще й досі живе розсіяно на західних і особливо північних територіях - в Ольштинському, Гданському. Кошалінському та інших воєводствах. Українці Польщі дбають про свої національні корені Тут діють українські громадські організації, видається газета "Наше слово", українознавчі факультети у вищих навчальних закладах. Основна частина українського населення, 5-10 тис. українців, живе у Варшаві, близько 3 тис. - у Кракові.

Список використаної літератури

1. Воля О. Мор. Книга буття України. - Дорога правди. - Канада - Україна. - К., 1994.

2. Данута Сосновська. Стереотип України та українця в польській літературі. - Л.: 2000.

3. Дзира І., Пінчук С. Чи була "спільна колиска трьох братніх народів" // Неопалима купина. - 1994. - № 3-4.

4. Енциклопедія українознавства: Т. 1. Словникова частина. - Львів: НТШ, 1993.

5. Країнознавство. Частина І. Культура народів слов'янських країн. Навчальний, К.: Київський славістичний університет, 2002.

6. Маслак П.О. Географія України - Населення України., К - 2000.

7. Історія релігій в Україні. - Київ-Львів: Генеза, 1993.

8. Петкова Л. Регіональна економіка: Черкаський держ. технологічний ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2008.

9. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка:- К. : Університет "Україна", 2004.

10. www.korrespondent.net

Размещено на Allbest.ru

...