Етнографічне районування народів Азії

Особливості етнічного складу населення Північної, Східної, Північно-Східної, Південної та Центральної Азії. Аналіз міграційних процесів та умови розвитку урбанізації. Адміністративний устрій провінцій та міст. Чисельність "корінних" жителів та емігрантів.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 12.02.2015
Размер файла 24,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Реферат

З курсу «Етнологія»

Етнографічне районування народів Азії

Зміст

1. Північна Азія

2. Східна Азія

3. Північно - східна Азія

4. Південна Азія

5. Центральна Азія

6. Мала Азія

1. Північна Азія

Площа Росії становить 17,075 млн. кмІ. Столиця -- Москва (11 млн. мешканців). Найбільші міста -- Санкт-Петербург (4,7 млн), Новосибірськ (1,426 млн), Нижній Новгород (1,334 млн), Єкатеринбург (1,278 млн), Самара (1,175 млн), Омськ (1,160 млн), Уфа (1,096 млн), Казань (1,085 млн), Челябінськ (1,083 млн), Перм (1,028 млн), Ростов-на-Дону (1,025 млн), Волгоград (1,003 млн). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (станом на 1994 рік). Росія - держава з федеративним устроєм. У складі Російської Федерації 83 рівноправних суб'єкта федерації, у тому числі 21 республіка, 9 країв, 46 областей, 2 міста федерального значення, 1 автономна область, 4 автономних округу. Економічний розподіл Росії

Росія ділиться на одинадцять великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-Вятский, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північно-Кавказький, Уральський, Західно-Сибірський, Східно-Сибірський і Далекосхідний. Більшість населення Росії зосереджена в головній смузі розселення - трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Сочі на півдні і Іркутськ на сході. На північ від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташована зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.

Міграція населення З початку 90-х років міграція в Росії змінилася на протилежну порівняно з Радянським Союзом. При загальному зниженні міграційної рухливості колишні регіони припливу мігрантів стали регіонами відтоку, і навпаки. Почався сильний відтік населення з регіонів Крайньої Півночі і Далекого Сходу, які раніше залучали населення високою оплатою праці ("північними коэффицентами" і "полярними надбавками" до зарплати). Більша частина мігрантів їхали туди на час, щоб заробити гроші, а потім витратити їх у більш сприятливих для життя районах (наприклад, купити будинок або квартиру, автомобіль тощо.). Однак інфляція "з'їла" їх заощадження, а нинішні доходи населення Півночі аж ніяк не компенсують ні життя в суворих умовах, ні витрат на харчування. Наприклад, вартість мінімального продуктового набору в Магадані вдвічі вище середньоросійських і втричі вище, ніж в областях Центрально-Чорноземного району.

Колишні регіони міграційного відтоку, навпаки, стали центрами тяжіння мігрантів. Це насамперед Центральна Росія і Урало-Поволжі. Сюди повертаються багато з тих, хто виїхав раніше в північні і східні райони.

Змінилися і міграції між містом і селом. Міграційний відтік з села в місто припинився. Більш того відзначалися навіть переселення городян у сільську місцевість (правда, дуже незначні за обсягом). Зате масовими стали сезонні міграції городян в село до родичів, на садово-городні ділянки, що дісталися в спадок сільські будинки і т. д. Особливо великі її масштаби навколо міст, найбільш уражених безробіттям: багато підприємств закриваються на літо, відправляючи своїх працівників в адміністративні відпустки, щоб дати їм можливість запастися продуктами на зиму. За останні 10-12 років, міграційні процеси в Росії характеризуються зниженням міграційних процесів усередині Росії. Так, якщо в 1989 році число лише зареєстрованих переміщень було 6,3 млн осіб (враховуючи і зовнішню і внутрішню міграції См.подр.: Міграція населення), то вже в 2001 кількість міграційних переміщень скоротилося до 2,4 млн людей [2].

2. Східна Азія

Китайська Народна Республіка здійснює адміністративний контроль над 22 провінціями; при цьому уряд КНР вважає Тайвань своєю 23-ою провінцією. Окрім цього, до КНР також входять 5 автономних районів, де проживають національні меншини Китаю; 4 муніципальних утворення, відповідних містам центрального підпорядкування, і 2 спеціальних адміністративних району під управлінням КНР.

Відповідно до Конституції КНР, у країні прийнятий триступінчастий адміністративний розподіл:

· країна розділена на провінції, автономні райони і міста центрального підпорядкування;

· провінції й автономні райони розділені на автономні округи, повіти, автономні повіти і міста;

· повіти й автономні повіти розділені на волості, національні волості і селища.

Автономні райони, автономні округи й автономні повіти є територіями національної автономії. У разі потреби держава може засновувати особливі адміністративні райони.

Таким чином, адміністративно-територіальний поділ КНР: 22 провінції, 5 автономних районів і 4 міста центрального підпорядкування. Це об'єднуються терміном «континентальний Китай», куди зазвичай не входять Гонконг, Макао і Тайвань.

КНР претендує на суверенітет над островом Тайвань і декількома прилеглими островами, куди після перемоги комуністичного режиму втік повалений уряд Чан Кайши й де продовжує існувати Республіка Китай, яка весь цей час знаходиться під заступництвом США. КНР розглядає Тайвань і прилеглі острови як частину своєї держави. Керівництво Республіки Китаю також претендує на суверенітет над всією територією КНР, хоча останнім часом у ній посилюється рух за те, щоб оголосити Тайвань окремою державою.

Станом на кінець 2009 р., чисельність мігруючого населення в Китаї становила 211 мільйонів людей, йдеться у випущеному в минулу суботу документі Держкомітету КНР у справах населення і планового дітородіння.

Середній вік мігрантів становить 27,3 року. Як вказується в документі, за розпорошеність по районах, структурних відмінності, різниці в освітньому рівні "вони являють собою серйозний виклик для держави і уряду в області стратегічного планування, соціального управління, сфери громадського обслуговування".

Держкомітет зазначив, що в 2009 р. було проведено обстеження мігрантів на базі п'яти великих міст країни. Воно показало, що 78,8% мігруючого населення - селяни, серед них люди у віці 20 - 44 років становлять дві третини, 20,8% - діти віком до 14 років, 50,4% - чоловіки, 49,6% - жінки.

Головними проблемами, з якими стикаються мігранти, є складнощі працевлаштування, низька заробітна плата, відсутність пенсійної та медичної страховок, робота "на знос", питання навчання дітей.

Північна Корея

Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).

Провінції Північної Кореї

· Провінція Чаган

· Північна провінція Хамгьон

· Південна провінція Хамгьон

· Північна провінція Хванхе

· Південна провінція Хванхе

· Провінція Канвон (КНДР)

· Північна провінція Пхьонан

· Південна провінція Пхьонан

· Провінція Янган

КНДР соціалістична держава. Вища державна посада -- голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР -- Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча кабінетом міністрів.

Національні свята:

· 16 лютого -- День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;

· 15 квітня -- Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);

· 9 вересня День утворення КНДР (1948).

Етнічні групи: корейці 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною. Сидячи верхи на стоять рядами гудуть верстатах і відрізняючись від своїх колег білим макіяжем, рясно нанесеним на особи, кілька десятків північнокорейських жінок на занепалої монгольської швейній фабриці діловито шиють одяг, щоб догодити контролерам з їх комуністичної держави.

Південна Корея

· Провінції Південної Кореї

· Провінція Канвон (РК)

· Провінція Кьонгі (РК)

· Південна провінція Кьонсан

· Північна провінція Кьонсан

· Провінція Чеджу

· Південна провінція Чолла

· Північна провінція Чолла

· Південна провінція Чхунчхон

· Північна провінція Чхунчхон.

Міграційні процеси відіграють важливу функцію в корейському суспільстві. Спочатку це була внутрішня міграція по-межи різними територіями півострова та незначна племінна експансія в сторону островів чи на малозаселені території Півночі півострова та Маньджурії. Згодом, в силу значного зростання кількості сільського населення (повязане з великою народжуваністю) постало питання його задіяння, і як наслідок, почалися процеси еміграції корейців в сусідні краї. Таким чином, на початку 20 століття майже 2 мільйони корейців жили у Японії, 1,4 мільйони -- у Маньчжурії, 600000 -- в Сибіру, 450 000 -- в Китаї та ще 40 000 корейців були розкидані серед інших країн світу. Опісля воєн початку й середини 20-го століття частину корейців було репатрійовано з Японії і Маньчжурії.

Натомість, починаючи з 1970 року, коли в Кореї почалися бурхливі економічні та суспільні процеси, вони вчергове викликали значні міграційні процеси. Окрім значної внутрішньої міграції, відбулася й суттєва еміграція корейців в різні країни світу в пошуках кращої долі. До кінця 1988 налічувалося більше 4 мільйонів етнічних корейців, які проживають за межами півострова. Найбільша група, близько 1,7 мільйони чоловік, живе в Китаї, більшість з них мають китайське громадянство. В країнах колишнього Радянського Союзу було близько 430 000 етнічних корейців. В Північній Америці більше 1,2 мільйони, Японії -- 680 000, Центральній і Південній Америці -- 785 000, на Близькому Сході -- 62000, Західній Європі -- 40000, Новій Зеландії --30000, інших азіатських країн -- 27000, та Африки -- 25000. Обмежене число південнокорейських іммігрантів знайшло підтримку та влаштувалися в Чилі, Аргентині та інших латиноамериканських країнах.

Натомість, лише незначна кількість іноземних громадян емігрували до Кореї. Після періоду воєн 20 століття, найбільше число імігрантів склали вихідці з Північної Кореї, що тікали від коміністичного уряду КНДР та його утисків -- але це були також етнічні корейці числом до 4 мільйонів осіб. Друга хвиля іміграції почалася з кінця 20 століття, це вже була економічна іміграція до Кореї з менш розвинутих країн, хоча й уряд країни намагається вестижорстку політику щодо надання дозволу на перебування в країні. Таким чином в Кореї налічується офіційно лише 1 300 000 іноземних громадян (тоді як неофіційні цифри вказують, що ще така ж кількість імігрантів перебувають в країні нелегально). Китайці становлять 700 000 (хоча нелегально їх налічують до 1 000 000), 33000 -- монгольських іммігрантів, від 50000 до 10000 жінок з Південно-Східної Азії, а також 31000 американських військовиків та 43000 вчителів іноземних мов та інших дисциплін у ВУЗах та приватних школах, вихідців з США, Канади, Австралії, Новій Зеландії, Великобританії, Ірландії, Південної Африки, які тимчасово проживають в Кореї.

Японія складається з 47 префектур. Префектура є найбільшою адміністративною одиницею країни. Органи влади у префектурі представлені виборними радою префектури та префектом (губернатором). За поділом влади ці органи належать до виконавчої гілки, однак за характером діяльності рада може бути віднесена до законодавчого органу. Судова влада представлена префектуральним судом. Задля зручності префектури часто групують у регіони. Ці регіони, склалися історично, вони не мають адміністративного апарату і не є адміністративними одиницями. Префектури поділяються на дрібніші адміністративні одиниці -- міста, містечка та села. Особливе місце у адміністративній системі посідає мегаполіс Токіо, який розділено на 23 міста. Щодо цих міст вживається окрема назва -- спеціальний район. Решта міст країни поділяються на райони. В усіх містах Японії чиновників обирають.

Наразі у країні відбувається інтенсивний процес адміністративної реорганізації, який спричинив хвилю поглиннання багатьох містечок і сіл містами. Цей процес має на меті скоротити адміністративні одиниці нижнього рівня і зменшити адміністративні витрати. Японський уряд планує здійснити у майбутньому адміністративну реформу, якою префектури буде об'єднано у більші адміністративні одиниці.

Монголія Столиця Монголії - Улан-Батор.

Окремі області - Дархан-Уульский аймак (місто Дархан), Гобі-Сумберский аймак (Чойр), Орхонский аймак (місто Эрденэт).

Центральна Монголія - Центральний (Тув) аймак, Увэрхангайский аймак, Архангайский аймак

Північна Монголія - Хубсугульский аймак, Булганский, Селенгинский (Селенга) аймак.

Східна Монголія - Хэнтийский (Хэнтий) аймак, Східний Дорнод) аймак, Сухэ-Баторский (Сухбаатар) аймак. Східна Монголія, більш рівнинна в природному відношенні, ніж центральна або західна частина країни. Рівнини Східної Монголії, що лежать на висоті від 600 до 1700 м над рівнем моря, за своїм рельєфу не однотипні. На самому сході, особливо в районі річки Халхин гол, простягаються безкрайні рівнини. На південь від Керулена поверхню рівнини хвиляста, утворює широкі і пологі западини серед згладжених пагорбів.

Західна Монголія - Баян-Улгийский аймак, Кобдский (Ховд) аймак, Убсунурський (Двс) аймак, Завханский аймак.

Гобі - Середньо-Гобійський (Дундгоби) аймак, Південно-Гобійський (Омногоби) аймак, Східно-Гобійський (Дорногоби) аймак, Баянхонгорский аймак, Гобі-Алтайський аймак.

Гонконг. Адміністративний центр - місто Гонконг (Сянган). Територія Гонконгу умовно ділиться на півострів Коулун (Цзюлун), острів Гонконг (Сянган), Нові Території (більша частина півострова Цзюлун з прилеглими островами) і Далекі острови (Чеунг Чау, Ламма, Лантау, Пенг Чау, Чек Лаб Кок) та інші, загальна чисельність яких досягає 260.

3. Північно-Східна Азія

В'єтнам. В'єтнам ділиться на 58 провінцій (В'єтнам. T?nh, тінь). Поряд з цим існує 5 міст центрального підпорядкування (В'єтнам. Thаnh ph? tr?c thu?c Trung эхng), які мають такий же статус, як провінції.

Камбоджа Територія країни ділиться на 23 провінцій (кхет) і 1 місто центрального підпорядкування (Кронг). Провінції діляться на округи (термін), які, в свою чергу, складаються з комун (Кхум). Міста центрального підпорядкування діляться на райони (Кхан), що складаються з кварталів (сангкат).

Лаос Лаос розділений на 16 провінцій (кхвенг) і столичну префектуру (kampheng nakhon). Провінції розділені на 140 районів, що складаються з 11 000 комун.

М'янма. За конституцією 1974 р М'янма є унітарною державою. Країна розділена на 7 округів (тайінг) і 7 штатів (пуй-ні). Округу і штати діляться на райони (мьоне), які складаються з міст (мьо) і сільських волостей (підрайонів), які об'єднують міські квартали (якве) і групи сіл (чейюа).

Таїланд. Таїланд підрозділяється на 76 провінцій (чангват).

4. Південна Азія

Індія Індія є федеративною республікою, що складається з двадцяти восьми штатів, шести союзних територій і Національного столичного округу Делі [60]. Всі штати і дві союзні території (Пудучеррі і Національний столичний округ Делі) мають власне обирається уряд. Решта п'ять союзних територій керуються адміністратором, який призначається центральною владою, і отже перебувають під прямим керівництвом президента Індії. У 1956 році індійські штати були реорганізовані згідно мовною ознакою [61]. З тих пір, адміністративна структура практично не змінювалася.

Всі штати і союзні території розділені на адміністративні та урядові одиниці, звані округами. В Індії існує понад 600 округів [62]. Округу в свою чергу діляться на більш дрібні адміністративні одиниці Талука. В даний час зросла кількість трудових міграцій, пов'язаних з безробіттям. В основному мігрують в розвинені країни.

Міграції в Індії завжди відігравали велику роль в житті і зайнятості населення. Під час поділу Індії (1947) обмін населенням між Індією і Пакистаном отримав масовий характер. У 1971 році у зв'язку зі збройним конфліктом, розв'язаним військовими пакистанськими властями в Східному Пакистані, винятковим явищем був наплив біженців до Індії з цього району. Після капітуляції пакистанських військ і освіти Народної Республіки Бангладеш, біженці повернулися на батьківщину.

Виділяють два ареалу найбільш значного скупчення населення: північний (Гангська рівнина) і південний (прибережні райони Індостану).

У межах першого з них, котрий зосередив майже 2/5 всього населення країни, наиб. високою щільністю (300-500 чоловік на 1 км2) виділяють штати Уттар-Прадеш, Біхар, Західна Бенгалія; у другому ареалі - Тамілнад і Керала. Менш щільно населені околиці гірські і пустельні території, а також деякі внутрішні райони Декана.

Пакистан розділений на 4 провінції, 1 федеральну столичну територію, 1 федеральну територію племен і 2 території Кашміру, адміністративно підпорядкованих Пакистану. Провінції діляться на 131 округ. Федеральна територія племен ділиться на 7 племінних управлінь і 6 прикордонних регіонів. Округу в свою чергу поділяються на райони (урду) Розподіл на техсіли використовується у всіх провінціях, за винятком провінції Сінд, де використовується термін Талука. Кожен Техсіл ділиться, в свою чергу, на деяке число сільських рад. Пакистан має більше п'яти тисяч місцевих органів влади. З 2001 року вони були на чолі з демократично обраних місцевих рад, кожен з яких очолює Назім. Жінки займають як мінімум 33% місць в цих радах, немає верхньої межі на кількість жінок у цих радах. Деякі округи, що включають великі міста, називають міськими округами. Значну роль в цьому процесі також грають характерно спрямовані міжрегіональні міграційні потоки. Чи не-зважаючи на їх відому різноспрямованість, виділяються потоки руху населення від Папджаба па захід і південний захід -в Спід і прикордонні райони Белуджістану і СЗПП. Спостерігається і приплив мігрантів в південні райони, з СЗПП в Белуджистан і Сінд. Вплив міграційних потоків стає все більш відчутним в різних районах; найяскравіше воно проявилося в останні роки в Карачі, Пешаварі, на півночі Белуджистана і було пов'язано також з різко виросли припливом біженців з Афганістану. Виникла як би друга, складна, своєрідна і не піддається однозначній оцінці хвиля припливу мігрантів в зазначені райони, які не залишила без впливу і міські центри (Равалпінді, Лахор, Фейсала-бад).

Бангладеш Бангладеш ділиться на 7 адміністративних районів (дивізіонів), кожен з яких носить назву найбільшого міста району: Барісал, Читтагонг, Дакка, Кхулна, Раджшахи, Силхет і Рангпур.

Бутан Бутан розділений на чотири дзонгдея (англ. Dzongdey), до складу яких входять 20 Дзонгхаг (дзонг-ке, англ. Dzongkhag). Кожен Дзонгхаг, в свою чергу, ділиться на Гевог (англ. Gewog), які іноді об'єднані в дунгхагі (англ. Dungkhag).

Непал Непал розділений на 14 зон і 75 районів, згрупованих в п'ять округів. Кожен район управляється чиновником, провідним нагляд за законами і порядком і координує діяльність місцевих органів різних міністерств.

Шрі-Ланка В адміністративному відношенні країна розділена на 9 провінцій, які в свою чергу, поділяються на 25 округів.

Мальдіви Мальдіви - унітарна держава. В адміністративному відношенні країна розділена на 19 острівних груп.

5. Центральна Азія

Республіка Узбекистан складається з областей (узб .: viloyat), районів, міст, кишлаків і Республіки Каракалпакстан. Столиця Узбекистану - Ташкент. Заробітна плата істотно вище, правова і соціальна захищеність забезпечена краще в США, Канаді, Європі, Австралії ... Але трудові мігранти більше тягнуться в стабільно розвиваються Росію і Казахстан не тільки через територіальну близькість. Вони стали центрами тяжіння іммігрантів і трудових мігрантів з країн СНД, особливо з Узбекистану, де більше можливостей для працевлаштування. Там бізнес користується відносною самостійністю і свободою, платить менше податків і зборів, ніж у нас, і що важливо, встановлений безвізовий режим в'їзду і виїзду громадян СНД. Істотну роль у виборі країни, де можна непогано заробити, грають відсутність мовного бар'єру, схожість менталітету, життєвого укладу народів, а також вікові торгово-економічні та гуманітарні зв'язки.

Туркменія. Велаятів Туркменістану:

1 - Ахалский; 2 - Балканський; 3 - Дашогузскій; 4 - Лебапський; 5 - Марійскому. Відповідно до Закону від 18 квітня 2009 року населені пункти Туркменістану підрозділяються на міські (міста і селища) і сільські (села). У Туркменістані (дані на 1 січня 2010 року) 25 міст, що відносяться до трьох адміністративних категоріям, 77 селищ і 1928 сіл.

Таджикистан Адміністративно Таджикистан розділений на 2 області (тадж. Вило) і одну автономну область (тадж. Вілояті мухтор). Крім цього, виділені 13 районів республіканського підпорядкування в центральній частині країни і місто Душанбе, що має особливий статус. Кожна область розділена на райони (тадж. Нохія), які в свою чергу діляться на джамоати (колишні сільради), і далі - на деха (села). В даний час масштаби міграції в Таджикистані безпрецедентні за розміром, соціальному та економічному впливу на країну. Згідно обстеження АБР в 2007 році, обсяг трудової міграції становив понад 700 тисяч осіб. Це - значна частина населення Таджикистану, який налічує 7 млн. Чоловік, половина з яких - діти і молодь до 18 років. Кожне третє домогосподарство країни має, принаймні, одного члена, який працює за кордоном.

Киргизія До складу Киргизії входять 7 областей, 40 адміністративних районів, 22 міста, 429 сільських рад (айил Кенеша).

Казахстан - унітарна держава. До складу Казахстану входять 14 областей, 86 міст, в тому числі 3 міста республіканського підпорядкування (м. Астана, м. Алмати та Байконур), 168 районів (8 районів в містах), 174 селища. До складу Киргизії входять 7 областей, 40 адміністративних районів, 22 міста, 429 сільських рад (айил Кенеша).

6. Мала Азія

етнічний населення міграційний урбанізація

Афраністан.

Афганістан є унітарною державою і адміністративно ділиться на 34 провінції (вілаят, velвyat), які, в свою чергу, діляться на райони.

Ємен ділиться на 21 мухафазах, вони поділені на 333 району (muderiah), які поділені на 2210 підрайонів, і потім на 38 284 села (на 2001).

Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина, Азербайджан, Вірменія, Бахрейн, Грузія, Єгипет, (тільки Синайський півострів) Ізраїль, Йорданія, Ірак, Іран.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Перелік держав, які входять до складу Північної Європи. Національний склад, міграція. Найбільші міста Фінляндії. Австрія, Угорщина, Німеччина, Польща, Словаччина, Чехія, Швейцарія. Вид територіального устрою Східної Європи. Трудова міграція у Франції.

    реферат [33,3 K], добавлен 12.02.2015

  • Наукова сутність проблеми географічного дослідження етнічного складу міського населення. Аналіз взаємозв’язку між містом та етносом. Вплив урбанізації на етнічні спільноти. Міста як центри консолідації етносу. Вивчення етнічного складу населення міста.

    реферат [23,4 K], добавлен 10.03.2010

  • Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни. Загальне поняття про етнографію та етнографічне районування. Основоположні принципи історико-етнографічного поділу України та етапи формування історико-етнографічних регіонів держави.

    курсовая работа [25,0 K], добавлен 09.01.2014

  • Причини і наслідки переселення українців по території Російської імперії кінця XVIII - початку XX ст. Дослідження кількісного складу українського етносу в у Лівобережній, Правобережній Україні та Новоросії. Розселення українців у Австро-Угорській імперії.

    реферат [36,1 K], добавлен 29.10.2010

  • Утворення української держави на чолі з гетьманом Скоропадським. Створення Волинського воєводства з центром у Луцьку. Географічне положення і межі. Традиційні українські старовинні обряди та звичаї. Об’єкти атракції для цілей туризму і рекреації.

    презентация [3,6 M], добавлен 27.10.2016

  • Адміністративно-територіальний устрій Теплика (органи управління, їх повноваження: виконкоми, партійні структури). Соціально-економічний розвиток міста. Трагічні сторінки голодомору 1932-1933 рр. Культурно-освітнє життя міста (школи, клуби, бібліотеки).

    курсовая работа [2,9 M], добавлен 03.06.2014

  • Вивчення районування України і впливу регіонів, що історично склалося, на особливості народної творчості як різних видів художньої діяльності народу. Регіональні відмінності в житлі і національних вбраннях. Вишивка, її історія і регіональні відмінності.

    реферат [55,2 K], добавлен 12.01.2011

  • Поняття міста як місця складної концентрації - демографічної, соціальної, економічної, матеріально-технічної і інформаційної. Виділення категорій середніх міст. Фактори які впливають на утворення міста. Суспільно-географічна характеристика міста Лозова.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 20.08.2010

  • Аспекти розвитку народних звичаїв та побуту населення Слобожанщини протягом XVII-XIX століть. Житло на Слобожанщині, місцеві традиції народного будівництва. Особливості народного вбрання слобожан. Традиції харчування українців. Свята та обряди Слобожан.

    контрольная работа [29,8 K], добавлен 14.05.2011

  • Історія заснування та перша згадка про Тернопіль; особливості розвитку в радянські часи політико-адміністративного, економіко-ділового та культурного центру. Вивчення географічного положення міста. Ознайомлення із відомими діячами Тернопільщини.

    реферат [23,7 K], добавлен 09.01.2012

  • Єврейський народ як складова частина населення Російської імперії та Півдня України. Культурний розвиток євреїв на чужій території. Характеристика побуту, одягу, їжі та обрядів єврейського населення. Особливості соціальної організації та самоврядування.

    реферат [23,9 K], добавлен 25.09.2010

  • Географічна характеристика м. Рівне, одного із старовинних міст України, яке пройшло складний шлях становлення і розвитку. Герб і прапор міста, найвідоміші вулиці. Становлення промисловості Рівного. Пам'ятні місця і видатні діячі. Народна творчість міста.

    курсовая работа [8,3 M], добавлен 26.08.2013

  • Культурно-історична спадщина як ключовий елемент розвитку історичної свідомості, чинник формування європейської єдності та утвердження об’єднавчих цінностей. Регіональні особливості розміщення цих об’єктів в Європі, їх використання для розвитку туризму.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 13.11.2010

  • Поселення та житло, народний одяг, харчування, побут і звичаї, сім’я. Знання національної культури минулих століть є цікавим і з точки зору загальної ерудиції, і для розуміння феномену українського народу.

    реферат [14,7 K], добавлен 07.11.2003

  • Етнічне як духовна цінність. Теоретичний зміст етнічної свідомості, головні поняття етнічної ідеології, міжетнічні відносини, їхні наслідки. Усвідомлення етнічного як цінності: індивідуальні, суспільні, загальнолюдські. Етнічна самосвідомість особистості.

    курс лекций [79,6 K], добавлен 31.08.2009

  • Особливості поняття етнос і народ. Історія формування та національний склад Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим. Етнічні конфлікти на території Причорноморського району у сучасний час. Проблема консолідації українського суспільства.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.04.2014

  • Історія заселення Північного Причорномор'я та Миколаївщини зокрема. Кількість та розміщення національних меншин на даній території області. Актуальні проблеми духовного розвитку етнічних спільнот Миколаївщини. Сучасна демографічна ситуація в регіоні.

    реферат [32,6 K], добавлен 16.04.2014

  • Витоки й розвиток мистецтва в’язання. Висвітлення етапів історичного розвитку трикотажу як виду текстильного декоративно-ужиткового мистецтва України. Унікальність й універсальність, типологічні та художні особливості трикотажу на території України.

    реферат [41,1 K], добавлен 20.09.2015

  • Чеські землі з кінця IX століття. Населення Чехії до початку XIII століття. Грунтувавання внутрішнього ладу на початках слов'янського права і побуту. Посилення приливу німецьких колоністів, а разом з тим вплив німецького права і побуту. Чеська історія.

    реферат [20,1 K], добавлен 11.06.2008

  • Географічне положення, геологічна будова, геологічна історія, корисні копалини, рельєф Черкаської області. Кліматичні умови, фенологічні особливості, водні ресурси, ґрунти, рослинний світ області. Селекційна робота науково-дослідницьких установ області.

    курсовая работа [550,5 K], добавлен 06.07.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.