Етнографічні особливості Донеччини. Місто Краматорськ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Культури України

Донецьке училище культури

Циклова комісія культурології та КДД

Спеціальність «Народна художня творчість»

спеціалізація «Видовищно-театралізовані заходи»

Контрольна робота з дісциплини «Народознавство»

Етнографічні особливості Донеччини. Місто Краматорськ

Студентка першого курсу,

група 1ВТЗ-11 заочного відділення

Метік Ганна Вадимівна

Викладач

Гарбуз Л.М.

Донецьк

2014

Етнографічні особливості Донеччини

Терени Донецької області є не тільки складовою частиною України як держави, але й складовою етнічної території української нації, попри потужні міграції сюди іноетнічного населення та цілеспрямовану асиміляцію, які мали місце за часів існування СРСР. Відповідно до даних останнього перепису населення, на Донеччині мешкає близько 2,444 мільйонів людей, котрі вважають себе українцями в етнічному плані. Щоправда, значна кількість українців нашого краю розмовляє вже російською мовою, та позитивом вже є те, що більша частина молоді знає українську мову.

Серед ознак українського етносу теренів Донеччини є один, котрий невпинно відмирає. Це - традиційна матеріальна культура. Духовна культура виявилася більш стійкою: вірування, раціональні знання, пісні, обряди, етика значною мірою продовжують існувати, хоча й зазнають певних деформацій.

Натомість традиційні типи жител, господарських будівель, знарядь праці, транспортних засобів, хатнього реманенту, одягу тощо замінюються відповідними «інтернаціональними» елементами, котрі мало різняться в українців, росіян, білорусів та інших етносів.

СЛОБОЖАНЩИНА

До Слобідської України входять східні області: південь Сумської, Харківська, Луганська, Донецька, а також і східні райони Полтавщини, північ Дніпропетровщини. Природа краю характеризується посушливим літом і сильними вітрами. Рельєф переважно гористий: Донецький кряж і гірська гряда Донецької височини. Такі природні умови не сприяли розвитку сільського господарства, тому тут переважала промисловість. Було б неправильно говорити про відносно пізнє заселення цих земель, адже тут археологи знаходять сліди життя ще з часів палеоліту. На цих землях відомі племена кіммерійців, скіфів, сарматів, булгар, хозарів, печенігів, половців.

Татаро-монгольські орди тут кочували аж до початку ХV ст., поки не втратили силу після нищівної епідемії 1430 р. та натиску кримчаків. У ХV ст. на Лівобережній Україні людські поселення закінчувалися біля Чернігова й Путивля. Далі простягалося Дике поле, куди щовесни вирушали ватаги сміливців з Полісся, Волині, Білої Русі за здобиччю. Тюрки таких шукачів пригод, вільних людей називали козаками. Поштовхом до масового переселення з Правобережжя на Лівобережжя стало повстання під проводом Якова Остряниці проти польської шляхти. Після поразки повстання він у 1638 p. привів сюди 865 сімей, які заснували місто Чугуїв. Після повстання Богдана Хмельницького на Слобожанщину переселяється значна масса козаків і селян, засновуючи тут слободи (звідси й назва). За участь у повстанні під проводом донського козака Степана Разіна російський уряд заслав повстанців на береги річки Красної та Сіверського Дінця. Російські царі, не запитуючи гетьманів, роздавали українські землі російським поміщикам та військовим полкам. У кінці ХVІІ ст. на Слобожанщині проживало 100 тис. українців і 20 тис. росіян. Проте вже на початку ХVІІІ ст. кількість росіян на лівобережних українських землях зменшується. Після зруйнування Запорозької Січі козаки поселяються в донецьких степах. У 1753 p. уряд Росії запросив на службу сербів, волохів, греків, болгар і утворив спеціальну адміністративну одиницю "Слов'яно-Сербію" з центром у Бахмуті. У 1778 p. Катерина ІІ запросила сюди греків-урумів з Криму. Їх розмістили на землях зруйнованої Січі; в Олександрівській фортеці та прилеглих до неї селах (нині Новомосковський район Дніпропетровської області).

Під час російсько-турецької війни задунайські козаки допомогли московським військам, за що турецький візир зруйнував Задунайську Січ. Тоді російський уряд дозволив козакам поселитися біля гирла Грузького Єланчика (нині м. Новоазовськ). Азовське козацьке військо проіснувало недовго: в 1885 p. воно було ліквідоване, а частина козаків переселена на Кубань. Наприкінці ХVІІІ ст. в межиріччі Кальміусу і Грузького Єланчика поселилося близько 6 тис. німців, які в 1941 p. були вивезені в Казахстан.

Швидкі темпи індустріалізації притягали на Слобожанщину сотні тисяч людей різних національностей. Політика інтернаціоналізації радянської імперії по суті була спрямована на повну русифікацію і денаціоналізацію неросійського населення на Донбасі. Свою роль тут зіграла і мова "міжнаціонального спілкування", і відсутність національних шкіл, і зневага до національних традицій (культивувалися так звані радянські обряди).

На Слобожанщині поруч із землеробством здавна розвивалися різні промисли: виробляли дьоготь і смолу, керамічний посуд і килими, вишиті кожухи і сап'янові чоботи, гарусні тканини і вироби з дерева та металу. Розвивалося рибальство, пивоваріння, виноробство, добування солі та ін. У ХІХ ст. тут з'являються знаряддя праці фабричного виробництва: парові машини, сіялки, залізні плуги й борони. Житлове будівництво тут надзвичайно різноманітне, окремі райони зберігають традиції тих земель, звідки були переселені їхні мешканці. Хати не завжди обмазані й побілені, є так звані "миті", тобто з вимитими до блиску стінами. Розчин для миття називався луг - тепла вода, проціджена через шар попелу. Подвір'я просторі, з повітками - господарськими приміщеннями, курниками й амбарами. В хатах, як і по всій Україні, було багато рушників, килимарських виробів, розписних меблів: стільців, ліжок, різних шафочок тощо. Тут, як і на Полтавщині, побутували скрині, полиці для посуду. Рублені дерев'яні хати з коморою через сіни - один з найстаровинніших типів житла, що побутувало ще в Київській Русі. У східних районах Слобожанщини дубові зруби встановлені на дубових стояках, які утворюють своєрідні галереї. Великий винос даху, що спирався на такі колони стояки, захищав хату від дощу, вітру, а в спеку створював затінок.

Одяг відзначається жіночими сорочками, вишитими гладдю, переважно білими, коричневими і синіми нитками. Орнаменти, характерні для Слобожанщини - це "ламана гілка". Тут також носили ткані плахти. Рушники вишивалися так званим тамбурним швом червоними й синіми нитками. Чоловічий одяг мав свої особливості: верхній суконний одяг для негоди називався лига, носили взимку смушеві шапки, а влітку солом'яні брилі.

Культура Слобожанщини перехідна від Лівобережжя до степової південної культури, а також (особливо на сході) позначена російськими впливами: наприклад, російський сарафан, чоловічий кафтан тощо. Під впливом крою сарафана поширилася жіноча сорочка з чотирикутним вирізом.

Історія міста Краматорська

Місто Краматорськ виникло в благословенний час. Знадобилося кілька десятиліть з моменту його заснування, щоб маловідома залізнична станція на півдні Слобідської України перетворилася на індустріальні ворота Донбасу, а дещо пізніше - на одне з його найкращих міст. На краматорській землі дивовижно переплелося минуле й сучасне. Тут назавжди оселилися високий дух творчості, трудо­ве піднесення, прагнення до висот технічного прогресу.

Здобутки краматорців відомі далеко за межами Донецького краю. З кожним роком Краматорськ впевнено наближається до європейської цивілізації - тут створюються нові ділові структури, швидкими темпами розвивається промисловість, торгівля, вирує громадське, політичне і культурне життя.

Доля поклала на нас відповідальність за щасливе майбуття наступних поколінь краматорців. Нам випала честь продовжувати кращі традиції наших попередників, розвивати перлину Донеччини - місто Краматорськ, забезпечувати про­цвітання та добробут співгромадян.

Від імені Краматорської міської ради та її виконавчого комітету запрошую співвітчизників і гостей міста до плідної співпраці. Потенційні можливості Краматорська відкриті для всіх і можуть виправдати найвибагливіші сподівання небайдужих і заповзятливих людей. Ми завжди раді тим, хто готовий примножити еко­номічну міць і славу Краматорська. Тож чекаємо на нові зустрічі, пропозиції, вза­ємовигідне партнерство. Краматорськ - це чарівне місто, де здійснюються найсміливіші мрії, якщо до поставленої мети ведуть самовіддана праця, віра, надія й лю­бов.

КРАМАТОРСЬК - МІСТО РЕАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Місто Краматорськ розташоване в північному регіоні Донецької області - по обидві сторони річки Казьонний Торець. Статус міста йому присвоєно в 1932 році. За останніми даними його населення складає 207,1 тис. чол., територія - 35 700 га.

Місто засноване в 1868 році. Саме тоді було побудовано напівстанцію Краматорську Курсько-Харково-Азовської залізниці - першої сталевої магістралі в Донбасі. Документи, проте, свід­чать, що заселення території нинішнього Краматорська починалося ще в 2-ій половині XVIII століття. Так, слобода Білянська виникла в 1753 році, слобода Шабельківка - в 1758.

На околицях напівстанції Краматорська, в урочищі річки Біленька, існувало старовинне село з такою ж, які у річки, назвою. Сьогодні селище Біленьке знаходиться в межах міста. У 1870 році в цьому селищі почав діяти спиртовий завод. Фактично він став першим підприємством на те­риторії сучасного Краматорська.

У 1878 році Краматорська перетворилася на вантажно-пасажирську вузлову станцію. Це стало можливим завдяки будівництву Донецької Кам'яновугільної залізниці. Друге народження раніше невідомого полустанка привернуло до нього увагу промисловців, і вже в 1885 році поряд зі станцією виріс завод Едгара Адельмана з виробництва вапна та алебастру. Прийнято вважати, що промисловий розвиток Краматорська почався саме з цього підприємства. Краматорськ - місто машинобудівників. І тому невипадково у вересні краматорці щорічно відзначають відразу два свята - День міста і День машинобудівника.

Основу машинобудування в Краматорську було закладено в 1896 році з появою біля станції Краматорська механічного та ливарного заводу фірми "В. Фіцнер і К. Гампер". Його перша продукція - устаткування для металургійних підприємств і вугільних шахт. З часом завод Конрада Гампера набув гарної репутації та поставляв устаткування у всі промислові регіони царської Росії. Згодом назва ветерана вітчизняного машинобудування стала відомою і за кордоном. Сьогодні це Старокраматорський машинобудівний завод.

Справжньою історичною подією в житті міста стало будівництво Новокраматорського машинобудівного заводу. Пуск першої черги цього гіганта важкої промисловості відбувся у вересні 1934 року. Вже в ту далеку пору НКМЗ стали шанобливо величати заводом заводів. Флагман вітчизняної індустрії вистояв під навалою економічних буревіїв, що випробували його на міцність в кінці другого тисячоліття. 15,5-тисячний загін новокраматорців своєю працею підтвердив славу рідного заводу і сьогодні упевнено дивиться в майбутнє. Нині ЗАТ "НКМЗ" має безперечний вплив і авторитет на світовому ринку. Цьому сприяє цілеспрямована та стабільна робота всього трудового колективу підприємства, яким успішно керує президент ЗАТ "НКМЗ" народний депутат України Г.М. Скудар. В 1999 році за видатні особисті заслуги перед Українсь­кою державою в розвитку машинобудування Г.М. Скударю присвоєно високе звання "Герой України". Вагомий внесок новокраматорців у розбудову незалежної України в сфері важкої індустрії було відзначено Президентом нашої країни також у 2004 році: за самовіддану працю, високий професіоналізм глава держави підписав Указ про присвоєння звання "Герой України" головному конструкторові прокатного обладнання ЗАТ "НКМЗ" Ю.М. Білоброву.

Разом із всесвітньо відомими прокатними станами, машинами безперервного лиття заготівок нині в асортименті устаткування з маркою "НКМЗ" - сортові стани, кар'єрні екскаватори, більше десяти типів дробарок, бурові верстати та вугільні млини. Там, де в недавньому минулому створювалися пускові ракетні установки, тепер налагоджено виробництво гусеничних, автомобільних, залізничних і мостових кранів, прохідницьких комбайнів для гірників.

Практика показала, що продукція новокраматорців протягом багатьох років залишається на високому конкурентоспроможному рівні. В 2006 році ЗАТ "НКМЗ" вручено пам'ятну нагороду і Диплом лауреата 11 Українського національного конкурсу якості та сертифікат EFQM "Ви­знання досконалості в Європі".

Широку популярність Краматорськ здобув не тільки завдяки своїм машинобудівним заводам. Його промисловість представлена підприємствами чорної металургії, будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості, електроенергетики та верстатобудування. Серед них - ВАТ "Енергомашспецсталь", ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування", ВАТ "КЦЗ - "Пушка", АТЗТ "Швея", ЗАТ "Краматорський м'ясопереробний завод", ТОВ "Краматорськтеплоенерго". Місто виробляє сталь, чавун, феромарганець, чавунне, сталеве і кольорове литво. Великий попит серед замовників мають його сталеві поковки, цемент, шифер, металоконструк­ції, продукція харчової галузі, сільського господарства. Краматорськ по праву називають куз­нею кадрів. Свого часу він дав країні видатних політичних і державних діячів. Це О.П. Ляшко, В.А. Масол, П.І. Мостовий, М.І. Рижков, Р.В. Богатирьова, А.Я. Гіль, І.О. Забродін, Ю.С. Новосьолов.

Агропромисловий комплекс Краматорська представлено 29 сільгосппідприємствами, з яких - 2 товариства з обмеженою відповідальністю, 2 акціонерні товариства, 20 фермерських госпо­дарств, 4 агрофірми та 1 кооператив. У цілому по місту здійснюють господарську діяльність близько 2080 різних підприємств та 6,6 тисяч приватних підприємців. їх роботу гармонійно доповнюють 28 банківських установ, 11 страхових компаній, митний пост, Краматорський відділ Донецької торговельно-промислової палати.

Для досягнення позитивних змін в економіці та соціальній сфері шляхом підвищення ефективності господарської діяльності підприємств, формування та раціонального використовування бюджетних коштів, починаючи з 1997 року, щорічно розробляються програми соціально- економічного розвитку міста. Останніми роками результати роботи промисловості м. Краматорська дозволили виконкому міської ради успішно вирішувати соціальні потреби населення міста в сфері медичного обслуговування, дали можливість істотно поліпшити харчування дітей у дошкільних закладах, школах і школах-інтернатах, забезпечити фінансування відпускання медикаментів за пільговими рецептами, ліквідувати заборгованість по пенсіях і заробітній платні в бюджетній сфері. Міська рада підтримує обдарованих дітей. З цією метою встановлено щорічні премії.

Своєрідність Краматорська полягає в особливості його адміністративного управління: у його межах працюють 5 місцевих рад - 1 міська та 4 селищні (Біленьківська, Красноторська, Шабельківська та Ясногірська). донеччина етнічний історичний краматорськ

Місто має значний науковий, творчий і культурний потенціал. Сферу освіти представляють 3 вузи, машинобудівний коледж, 2 технікуми, 6 професійно-технічних училищ, 32 загальноосвітні школи та 4 інтернати. Успішно працює Перша українська гімназія. В школах Краматорська фу­нкціонують понад 260 українських класів, спостерігається стійка тенденція до поступового зро­стання охочих навчатися українською мовою. Разом з державними в місті працюють і 2 приватні навчальні заклади.

У Краматорську функціонують міжрайонні спеціалізовані відділення з надання медичної допомоги населенню північного регіону Донецької області: онкологічний, опіковий, кардіологічний, урологічний, туберкульозний, офтальмологічний, ендокринологічний, для новонароджених. Охорона здоров'я міста включає 16 лікувально-профілактичних установ, розрахованих на 1730 лікарняних ліжок.

У місті працюють 16 Палаців культури і клубів, 77 бібліотек, 4 школи естетичного виховання, 2 міські та 4 заводські музеї. Працівники закладів культури - віддані своїй справі висококваліфі­ковані фахівці. У своїй роботі вони спираються на місцеві традиції, знаходяться в постійному творчому пошуку. Далеко за межами міста й області відомі такі колективи, як зразковий ансамбль танцю "Калинка", народний вокально-хореографічний ансамбль "Краматорські дівчата та хлопці", народний фольклорний ансамбль "Надія", народний театр "Бам-Бук", народний фольклорний колектив "Курінець", народний театр книги "Еспада", зразковий танцювальний колектив "Елеонорушки". Велику просвітницьку роботу проводять співробітники Центральної публічної міської бібліотеки та її філій. Центром науково-дослідницької та навчально-виховної роботи є Музей історії м.Краматорська. Понад 70 виставок робіт художників, зокрема місцевих, щорічно проводить Художній музей. У місті відроджено колись улюблені, але згодом забуті в народі свята: Різдво, Масниця, Івана Купала, Трійця. Стало доброю традицією проведення регі­онального конкурсу "Срібна струна" в школі мистецтв №1.

Краматорськ - багатонаціональне місто. Тут мешкають громадяни 77 національностей. Створено умови для задоволення національно-культурних та мовних потреб, традицій та звичаїв українців, представників інших народів і національних меншин. В місті здійснюють діяльність 11 громадських організацій національно-культурного спрямування. Серед них найбільш активні - Краматорська організація греків "Аристид", "Товариство Польської культури міста Краматорсь­ка", "Краматорський благодійний фонд Хесед "Моріа", Товариство Китайської культури, Російська громада м. Краматорська.

Краматорці пишаються своїми славетними земляками у сфері культури. Серед них - метр естради Йосип Кобзон, кіноактор і режисер, Народний артист УРСР Леонід Биков, актриса Майя Булгакова, поет-фронтовик, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка та літературної премії ім. М. Островського Микола Рибалко.

Краматорська молодь знає історію рідного міста, з повагою ставиться до видатних особистостей свого минулого. Громадяни свято шанують пам'ять загиблих воїнів, які за часів Великої Вітчизняної війни відділи своє життя у боях за визволення Краматорська від німецько-фашистських окупантів. У місті встановлено 58 пам'ятників і 15 меморіальних дощок. Гордість і слава Краматорська - п'ять Героїв Соціалістичної Праці, Герой Радянського Союзу М.І. Гаврилов.

У 2006 році на території міста функціонували 52 релігійні громади, що різняться за своїм віросповіданням. Найбільш чисельною релігійною організацією Краматорська є православна християнська церква. Всього в місті 19 парафій Української Православної Церкви, з них 15 належать Горлівській єпархії УПЦ Московського Патріархату.

Краматорськ має давні спортивні традиції. Перше товариство любителів спорту було засновано тут у 1912 році. Сьогодні спортивна база міста - це 2 плавальні басейни, 2 стадіони, 126 спор­тивних майданчиків, 50 спортзалів, один з перших в Україні скалодром. Спортивну славу місту принесли багато видатних спортсменів, серед яких чемпіон Олімпійських ігор з велоспорту В.Морковниченко, багатократна чемпіонка світу й Європи з самбо Л. Гарагуля, майстер ФІДЕ з шахів Т. Кононенко, Заслужений майстер спорту України з греко-римської боротьби, учасник Олімпійських ігор 2004 року в Афінах А. Вакуленко та інші. У книгу рекордів Гіннесса вписано ім'я Руслана Пономарьова: він став наймолодшим гросмейстером світу з шахів. У 2002 році відбулася знаменна в житті міста і всієї України подія - Руслан Пономарьов завоював титул чемпіона світу.

Важливу роль у збереженні природного середовища в околицях міста покликаний зіграти регіональний ландшафтний парк "Краматорський", створений за ініціативою міської ради в 2004 році. Територія парку включає 4 заповідні зони: "Біленька", "Пчолкінські скам'янілі дерева", "Комишуваха" і "Білокузьминівка". їх загальна площа складає близько 1740 га. Створення ландшафтного парку дозволить зберегти для майбутніх поколінь краматорців неповторну красу навколишньої природи, багатство флори і фауни безпосередньо в межах міста.

Традиційно гості міста відзначають його зручне планування. Найжвавіша транспортна магістраль, що простяглася на десятки кілометрів - вулиця ім. Орджонікідзе, - сполучає Краматорськ з містами-сусідами - Слов'янськом і Дружківкою. Вздовж неї щільна стіна зелених насаджень, що відділяє житлові квартали від промислової зони.

Приємною особливістю центру машинобудування Донбасу є його зелене вбрання. На колись пустинних просторах, де століттями неподільно володарювали полин-трава та срібляста кови­ла, а сухий степовий вітер обпалював обличчя подорожніх, нині розкинулися міські парки, а влітку сквери та широкі проспекти прикрашають яскраві квіти.

Краматорськ заслужено вважають одним з найбільш упорядкованих міст в Україні.

ВІХИ ІСТОРІЇ МІСТА КРАМАТОРСЬКА

1753 Засновано слободу Білянську - перше офіційне поселення на території сучасного Краматорська.

1788 Зведено Миколаївську церкву в селі Шабельківка - перший осередок православ'я на краматорській землі.

1852 Перша згадка про проведення ярмарку в селі Шабельківка.

1868 З'явилася напівстанція Краматорська Курсько-Харково-Азовської залізниці. Рік заснування міста Краматорська.

1870 Поблизу села Біленьке (нині територія Біленьківської селищної ради м.Краматорська) обладнано спиртовий завод-родоначальник місцевої харчової промисловості.

1878 У зв'язку з відкриттям руху поїздів по Донецькій Кам'яновугільній залізниці Краматорська стала повноцінною вантажно-пасажирською станцією.

1885 Збудовано алебастровий і вапняний завод поблизу станції Краматорська - перше промислове підприємство з виробництва будівельних матеріалів у нашій місцевості.

Відкрито земську школу в селі Шабельківка - перший навчальний заклад у межах сучас­ного Краматорська.

1896 Фірма "В. Фіцнер і К. Гампер" розпочала будівництво Краматорського механічного та ливарного заводу. Нині Старокраматорський машинобудівний завод - одне з найдавніших підприємств міста.

1898 Відбулося закладання доменної печі на заводі Краматорського металургійного Товариства (ннні Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева).

1909 У Краматорському селищі розпочала функціонування міжміська телефонна станція.

1912 Розпочато будівництво Краматорського цементного заводу "Пушка".

Засновано Краматорське спортивне Товариство та створено першу футбольну команду, дістали розвиток інші види спорту.

1927 У селищі розпочато видання першої друкованої газети "Краматорская Домна".

1932 Краматорськ одержав статус міста.

1934 Відбувся пуск першої черги Новокраматорського машинобудівного заводу - флагмана важкої промисловості України.

1940 Краматорський завод важкого верстатобудування розпочав виробництво своєї продукції. 1943 Воїни Червоної Армії звільнили Краматорськ від фашистських окупантів.

1952 Відкрито Краматорський філіал Донецького індустріального інституту. Рік заснування Донбаської державної машинобудівної академії.

1959 За ініціативою адміністрації НКМЗ у Краматорську збудовано та здано до експлуатації телеретранслятор - телебачення стало доступним для багатьох мешканців міста.

1962 Відбулося закладання заводу лиття та поковок (нині ВАТ "Енергомашспецсталь").

1965 Здано до експлуатації Палац культури та техніки НКМЗ - головну архітектурну прикрасу міста.

1969 Засновано електроламповий завод "Альфа".

1972 Введено в дію Комбінат крупнопанельного домобудування.

1976 Випустив першу партію продукції завод "Кондиціонер".

2002 Рішенням міської ради затверджено Стратегію розвитку м. Краматорська на 2002-2011 pp.

2004 За ініціативою міської ради створено регіональний ландшафтний парк "Краматорський".

1991 - 2006 Відродження православної віри у місті Краматорську.

2006 Створено центр тромболізної терапії на базі кардіологічного відділення КМУ "Міська лікарня №3".

Відкрито перший в Донецькій області Регіональний навчально-практичний будівельний центр на базі вищого професійно-будівельного училища.

Відбулося урочисте відкриття та офіційний пуск першої лінії Краматорського заводу з переробки твердих побутових відходів.

2007 В місті створено Краматорський міський фонд підтримки підприємництва.

Відбулося урочисте відкриття нового приміщення Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську на вул. Поштовій, 5.

Вкардіологічному відділенні КМУ "Міська лікарня №3" відкрито блок інтенсивної терапії.

В Донбаському інституті техніки та менеджменту відбулося відкриття Міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів.

Урочисто відкрито рух по новому шляхопроводу на автошляху обласного значення Слов'янськ - Маріуполь.

Встановлено меморіальний знак в пам'ять про жертви Голодомору 1932-1933 рр. в Україні.

2008 Розроблено міську Програму енергозбереження, пріоритетом якої стало введення сучасних методів моніторингу за споживанням енергоресурсів і впровадження енергозберігаючих технологій в бюджетній сфері.

Краматорський міський голова Г. Костюков та президент компанії "Контур Глобал" Г. Левзлі підписали Меморандум про намір щодо будівництва спільного комунального підприємства - теплоелектростанції у місті Краматорську.

Затверджено герб та прапор територіальної громади міста Краматорська.

В рамках заходів до 140-річниці заснування міста Краматорська реконструйовано сквер біля будинку міськради. Відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському поетові Тарасу Григоровичу Шевченку.

Видано книгу краєзнавця В. Бабкіна "Сто самых известных имён Краматорска".

Відбулося урочисте відкриття і запуск у роботу реконструйованого за новітніми технологіями котла на спільному українсько-американському підприємстві "Краматорськтеплоенерго" із залученням інвестицій компанії "ContourGlobal" (США).

2009 В місті відкрито і розпочало функціонувати відділення програмного гемодіалізу в приміщенні хірургічного корпусу КМУ "Міська лікарня №1".

На території Шабельківської селищної ради відбулося урочисте відкриття лінії газопроводу, яку підведено до території Шабельківкої селищної ради.

Відбулося урочисте відкриття відремонтованого шляхопроводу по вул. Горького, який з'єднує стару і нову частини міста.

Відкрито перший регіональний полігон твердих побутових відходів у м. Краматорську для північної групи міст Донецької області, який побудовано за сучасними світовими технологіями.

У Краматорському машинобудівному коледжі Донбаської державної машинобудівної академії відбулося урочисте відкриття лабораторії автоматичного проектування технологічних процесів і розробки керуючих програм на верстатах з числовим програмним керуванням.

Відбувся перший міський фестиваль творчості людей з обмеженими фізичними можливостями "Крила надії".

Відбулося урочисте відкриття нового скверу на бульварі Краматорському. Сквер облаштовано зручними місцями відпочинку та 2 дитячими ігровими майданчиками

2010 Урочисто відкрито новий ігровий дитячий майданчик у сквері "Профспілок".

Вприміщенні пологового будинку урочисто відкрито два пологових зали сімейного типу, обладнаних за сучасними технологіями.

На базі центральної міської публічної бібліотеки ім. М. Горького відкрито Центр доступу до Інтернету.

В будинку управління житлово-комунального господарства відкрито Ресурсний центр допомоги Товариствам співвласників багатоповерхових будинків (ТСББ).

У Краматорському вищому професійному училищі №14 відкрито новий комп'ютерний клас на десять робочих місць. Цей комплекс оснащено сучасною програмою для навчання молодих станочників роботі на станках з числовим програмним управлінням шляхом повного відтворення всього технологічного циклу та навичками конструювання.

В парку відпочинку ім. Пушкіна відбулася урочиста церемонія відкриття льодового катка "КрамГлобалАрена".

ГЕРБ МІСТА КРАМАТОРСЬКА

ПРАПОР МІСТА КРАМАТОРСЬКА

Размещено на Allbest.ru