Скарби скіфських курганів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра історії України та етнокомунікацій

Реферат

на тему: "Скарби скіфських курганів"

Виконав

студент групи КІ-13

Чибрик Дмитро Григорович

Прийняв

доцент Барановська Надія Михайлівна

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про кургани та їх роль у культурі скіфів

2. Найвідоміші скіфські кургани

3. Скарби скіфських курганів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Скіфи - давній народ, який мешкав у Північному Причорномор'ї у періоді з VII ст. до н.е. - III ст. н.е. Вони належали до іраномовних племен і за мовою були близькі до сарматів. На територію України прийшли зі степів Прикубання й Північного Кавказу. Північне Причорномор'я було в той час місцем грецької колонізації: греки торгували і конфліктували з оточуючим їх світом - як з порубіжним населенням, так і з тим, що мешкало далі на північ. Власне, з цих теренів дана інформація і потрапляла до писань античних географів та хроністів. З часом скіфи розсіялися серед інших народів, змішалися з сарматами, готами, слов'янами.

За Геродотом, який, очевидно, побував у Ольвії в V ст. до н. е., Скіфія мала форму квадрата, сторона якого дорівнювала 20 дням путі (близько 700 км). Її територія була рівнинною, єдиний лісовий район - урочище Гілея - розміщувався у степу й був пов'язаний з плавнями Нижнього Дніпра. Землі (поля) Скіфії були родючими, а пасовиська - багатими. Через Скіфію з півночі текло багато річок. Найбільшою і найзахіднішою серед них названо Істр (Дунай), а найкориснішою (крім Нілу)-Борисфен (Дніпро). Крайнім на сході - кордоном між Скіфією та савроматами (і водночас кордоном між Європою та Азією) вважався Танаїс (Дон).

По скіфах залишились в південній право- і лівобічній Україні вали великих городищ; скитських царів ховали під величезними курганами, а навколо них робили величезні вали й рови. Розкопки таких поховань свідчать про те, що разом з небіжчиками клали їхню зброю, дорогоцінності, забитих коней і слуг. Іноді такі кургани досягали понад 20 метрів у висоту. Але таких великих курганів є лише п'ять, чотири з яких вже розкопані й один стоїть недоторканий. Існують також поховання і простих скіфів (над ними теж насипали невеликі кургани) . Всього курганів на території України налічується близько 100.

1. Загальні відомості про кургани та їх роль в культурі скіфів

Про відношення скіфів до могил своїх предків краще всього розповідає епізод, приведений Геродотом в "Історії". Коли персидський цар Дарій І, який вторгся в скіфські землі, виснажив свої сили, він направив до царя скіфів Ідантірса (Іданфірса) гінця з пропозицією припинити відступ і почати битву або підкоритися, визнавши себе його данником. Вислухавши гінця, Ідантірс відповів:

"…Знай, перс, який я: і раніше ніколи не біг я із страху ні від кого з людей, і тепер не біжу від тебе; нині я не зробив нічого нового порівняно з тим, що звичайно роблю в мирний час, а чому я не поспішаю битися з тобою, я і це тобі поясню: у нас немає ані міст, ані засіяної землі, із-за якої ми поспішили б битися з вами з побоювання, що вони будуть узяті і спустошені. Якби конче необхідно було б прискорити бій, то у нас є могили предків: ось і спробуйте розшукати їх і розорити - тоді дізнаєтеся, чи станемо ми битися з вами із-за гробниць або не станемо; раніше ми не битимемося, якщо нам не заманеться...".

Спорудження курганів нерозривно пов'язане з культом предків, який займав помітне місце вже в ідеології племен Ямної культури, іноді званих в науковій літературі "племенами давньоямної культурно-історичної спільності" (середина ІІІ - початок ІІ тис. до н.е.). Померлих вони ховали під курганами, зведення яких вимагало зусиль великого колективу. Ряд вчених вважає, що степові кургани сучасного південного сходу України слід розглядати ще і як складні архітектурні споруди. Безумовно, курган - це ще і священне місце! В ході археологічних досліджень було встановлено, що на вершинах деяких курганів з часом стали розміщувати святилища, що свідчить про ускладнення ідеологічних представлень у племен скотарів, які жили в наших степах. Навіть сьогодні на Нікопольщині ще стоять кургани епохи бронзи, які, скоріше за все, фіксували межі родоплемінних територій. До нашого часу такі споруди збереглися в районах сіл Капулівки та Кірове, міста Орджонікідзе і в багатьох інших місцях. Зведення самих ранніх курганів на нашій землі відноситься до бронзового віку, найпізніших - до XIV-XV століть. Серед усіх степових курганів своєю величиною і багатством поховань виділяються скіфські кургани. В IV ст. до н.е. скіфи, як правило, споруджували кургани в місцях свого проживання, в степовій зоні, тому ці величні пам'ятники древньої історії нашого краю нерідко також називають "степовими пірамідами". Вони розташовувалися на високих вододільних ділянках, де з часом виникали цілі курганні некрополі (від грецького necropolis - "місто мертвих"). Вони, як правило, складалися з декількох великих насипів і багатьох курганів середнього і невеликого розмірів. Такі могильники належали певним родовим групам, кочовища яких проходили через ці землі. На Нікопольщині, як і в деяких інших місцях, виділяють цілі курганні групи (наприклад, Капулівки-I, Капулівки-II, Богданівскої збагачувальної фабрики, шахти № 22 та ін.), а територію, яка тягнулася від сучасних кварталів міста Нікополя у напрямі сіл Олексіївка та Капулівка на багато кілометрів археології називають Нікопольським скіфським курганним полем.

Скіфський курган. Район с. Кірово, Нікопольский район

На території Нікопольського району скіфські кургани часто розташовані поруч як із спорудженими набагато раніше них курганами епохи бронзи, так і з могильниками середньовічних кочівників, які з'явилися в набагато пізніші часи. Усе це наводить на думку про те, що упродовж цілих тисячоліть такі місця вважалися у багатьох народів, які мешкали в наших краях, священними.

Скіфські кургани IV ст. до н.е. по висоті умовно можна розділити на шість категорій, в яких, безумовно, знайшла своє відображення соціальна ієрархія скіфського суспільства. Кургани заввишки до 1 м належать скіфам-общинникам, заввишки 1,5-3 м - заможним скіфам, заввишки 3-5 м - родовим старійшинам, заввишки 5-7,5 м - скіфським монархам (правителям областей), заввишки 7,5-11 м - вищій скіфській аристократії, заввишки 14-21 м - скіфським царям і членам царської родини.

Класифікація скіфських курганів IV ст. до н. э. по висоті:

I - бідних скіфів-общинників, II - знатних скіфів, III - родових старійшин, IV - номархів, V - вищої скіфської аристократії, VI - скіфських царів.

Рови, якими оточували кургани, мали магічне значення - цей звичай простежується ще з часів ямної культури. Вони, як правило, розташовувалися на значній відстані від курганів: залежно від їх висоти, від 3,5 до 6, і навіть більше метрів. Навколо деяких курганів VI-V ст. до н. е. (рідше - IV ст. до н.е.) споруджували кам'яні кромлехи, які мали те ж значення, що і рови.

2. Найвідоміші скіфські кургани

Один з визначних курганів - Чортомлик. Близько двох з половиною тисяч років тому в цих краях був похований скіфський цар. Над могилою насипали величезний курган, який багато століть потому був названий Чортомлицьким. З давніх часів він дивував мандрівників, які бували в тутешніх місцях, своїми велетенськими розмірами - його висота досягала майже 20 м, а коло складало близько 350 м. Курган стояв на рівнинному узвишші у верхів'ях річки Чортомлик, неподалік від Чортомлицьких хуторів (сучасне с. Чкалово Нікопольського району).

Чортомлицький курган

У жовтні 1781 р. на кургані Чортомлик побував відомий дослідник природи і мандрівник Василь Федорович Зуєв (1752-1794 рр.). У своїй книзі "Путешественные записки от С.-Петербурга до Херсона в 1781 і 1782 гг." він приводить цікаві описи цього давнього пам'ятника:

"Выехав из Чертомлыка верст через пять увидели мы превеликий курган, какого я ни прежде, ни после не видывал. Его называют здесь Толстой Могилою. Вокруг видно, он также был окладен известковым камнем потому, что сколь много по степи подъезжая к ему его валялось, больше того на сей художественной горе его не было. Взошедший на оный довольно круто посреди самого верха представляется ямина, которая однако не от иного чего есть, как что земля осела и в оной ямине стоит каменный болван увеличенного росту. Болван сей кругом обтесан довольно ясно, чтобы распознать части тела, платье и вещи, какие он на себе нашивал. Голова круглая, как шар, на которой черт лица или совсем не было изображено, или от времени стерлись. Он стоял лицом на запад, врыт в землю по самое платье, и для того ног было не видно. Одет видно в латы, и на голове такая же кольчужная шапка, от которой пояса или ремни привязывались на зад и к находящейся на спине пряшке, которою и латы застегивались, руки у него сложены пальцы в пальцы; пониже оных виден широкий пояс или портупея с большими для застегивания на переди бляхами, а на левом бедре и знак шпаги. Других оружий около его никаких было не видно, (осмотр, изображение его спереди, сзади и с боков). Напротив того после случалось мне видеть такой же болван на Ингуле в 22 верстах от Херсона на даче г. полковника Гандвиха".

"Чортомлицький болван"

"Чортомлицький" ідол заслуговує на особливу увагу. Він був половецькою кам'яною скульптурою і, швидше за все, був встановлений на кургані в другій половині ХІІ століття. В цей час для половців вже завершився період надбання батьківщини - стабілізувалися їх маршрути, з'явилися родові і племінні святилища зі встановленими в них кам'яними скульптурними зображеннями божественних першопредків. Колекції таких "ідолів" сьогодні можна побачити в Нікопольському історичному музеї, Дніпропетровському історичному музеї ім. Яворницького Д.І., а також у багатьох інших музеях України і Росії.

Половецькі кам'яні статуї воїнів із запорізького, дніпропетровського, херсонського, московського і краснодарського музеїв

Декільком поколінням місцевих селян "чортомлицький ідол" служив в якості об'єкту поклоніння. Вважалося, що він здатний виліковувати від лихоманки і навіть чуми ("морової виразки"). Хворі радикулітом прикладалися до нього спиною для зняття болю. "Ідола" просили про щедрий врожай, народження здорової дитини, зцілення хворих родичів і так далі. Йому приносили в якості дарів продукти і гроші. Цілком природно, що поклоніння язичницькому "болвану" засуджувала православна церква, але місцеві мешканці завжди виступали на його захист.

На початку XIX ст. половецьку скульптуру все ж скинули з кургану, але незабаром в усій окрузі почалася сильна посуха, в настанні якої більшість селян навколишніх сіл звинуватили "чортомлицького ідола". Довелося повернути його на колишнє місце! І хоча по дорозі "болвану" ненароком відбили голову, посуха, яка нібито тривала чотири роки, припинилася. Незабаром, правда, відбиту голову нібито викрав один місцевий мешканець.

Ще один величний курган - Огуз (гігантський насип понад 20 метрів висотою і більше 380 метрів в окружності). Курган скіфського царя IV століття до н. е. біля селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської області. Огуз є найбільшим курганом причорноморського степу.

У 1890 році археолог М. Веселовський, який вже зажив слави розкопками багатих скіфських курганів у Криму та Приазов'ї, вирішив почати дослідження найбільшого кургану причорноморського степу - Огуза.

Під центром насипу була виявлена гігантська (16,3*16,3 м) квадратна яма глибиною 6,4 м, заповнена величезним дикарним камінням. На дні ями, в центрі її, відкрито квадратну (6,4*6,4 м) кам'яну гробницю з кам'яною долівкою. Вона була складена з добре обтесаних блоків, поставлених вертикально. Стінки гробниці та її перекриття у вигляді уступчастого склепіння кріпилися за допомогою масивних залізних скріп. Для цього в блоках були просвердлені спеціальні отвори, куди вставлялися скріпи, а потім їх заливали свинцем. Сама гробниця - склеп та принципи її побудови є суто грецькими. У жодному скіфському кургані Нижнього Подніпров'я не зустрічається подібна споруда. Це, поза сумнівом, справа рук грецьких майстрів, яких запросили для зведення царської усипальниці.

У склепі виявилося декілька ніш, в яких було знайдено деякі прикраси і зброю. На цьому дослідження Веселовського були закінчені.

Дослідження Огузу часів Веселовського

Завдяки дослідженням В. Рота було знайдено ще одну могилу, з якої було пробито прохід до головної. В цій могилі було знайдено сім коней в обладунках.

Ще один дослідник - О. Лєсков, зміг зафіксувати картину устрою кургану.

Лише дослідження Юрія Болтрика поставили крапку у вивченні цієї археологічної пам'ятки. Завершальний етап розкопок припав на 1979-1981 роки. Роботи велися протягом трьох польових сезонів.

Саме останній археолог, що досліджував Огуз, знайшов Північну могилу кургану. Окрім того, Болтрик встановив, що враховуючі колосальні працевитрати на зведення поховальної споруди, присутність поховань залежних осіб, поховання високопорідних верхових коней та високу якість поховального інвентарю, курган Огуз, безпосоердньо слід вважати усипальницею скіфського царя . Достеменно ім'я цього царя невідомо, проте, цілком вірогідно, що це міг бути спадкоємець скіфського царя Атея, який загинув 339 року до н. е. у битві з батьком Олександра Македонського - Філіпом II.

Схематична реконструкція кургану Огуз за Ю. Болтриком. Художник - М. Ієвлєв

Також не слід забувати про курган, з розкопок якого розпочалася ера скіфської археології. Куль-Оба (в перекладі з кримськотатарської - "пагорб попелу") - зникле у XIX ст. кримсько-татарське село в околицях Керчі й однойменний скіфський царський курган (могила), розташований поруч

Першим скіфським курганом, розкопаним, а точніше зруйнованим у степу, була Червона, або Лита Могила, розташована за 30 верст від Єлисаветграда (нині Кіровоград). Його було розкопано 1763 року за наказом губернатора Новоросійського краю О.П.Мельгунова, який, звичайно, не лише про скіфів, але й про археологію взагалі не мав жодного уявлення. Унаслідок цього до нас не дійшли свідчення ні про розміри та конструкцію кургану, ні про характер його поховальних споруд. (Науково обґрунтована археологія в Російській імперії лише розпочиналася.)

Курган розкопали 1830 року. На жаль, тоді почалася "золота лихоманка" і змагання між офіційними археологами й копачами-"дикунами". Різниця між ними не була значною, бо метою тих і тих були знахідки коштовностей та витворів мистецтва. Правда, офіційні археологи робили описи і інвентрі і здавали частку знайдених речей в нечисленні тоді музеї. Копачі-"дикуни" мали на меті власне збагачення, золоті речі з курганів переплавляли в зливки, а некоштовні для них кераміку та все інше або продавали, або передавали в музеї. Техніки безпеки на розкопках не дотримувалися. Бували випадки обвалів землі і нового поховання - тепер уже копачів-"дикунів". Їхні кістяки знаходили вже у 20 столітті.

Розкопки Литої Могили можна вважати початком скіфської археології. Відтоді до Жовтневого перевороту 1917 року на території України було по варварському розкопано десятки скіфських могил, які прославили вітчизняну археологію і зробили скіфів відомими всьому світові.

Пагорб, на якому розташований курган Куль-Оба

Вхід у курган

3. Скарби скіфських курганів

В розритих курганах було знайдено багато зразків скіфського мистецтва та зброярства, оскільки скіфи і після смерті зберігали в курганах своє майно.

Знатних скіфів ховали в багатому вбранні - на них надягали масивні золоті шийні гривни (прикраси у вигляді обруча з незімкнутими або ж запаяними кінцями), намиста, золоті сережки, браслети. Одяг, головне вбрання, похоронне покривало були обшиті золотими бляшками з різними зображеннями. У могили воїна скіфа клали великий набір зброї: залізні мечі, прикрашені золотом, списи, лук із стрілами в спеціальному футлярі (гориті), бронзові панцирі, пояси, шоломи. Кургани рядових скіфів - невеликі горбики, усередині яких виритий колодязь з катакомбою-нішею для небіжчика. Покладене з ним майно зазвичай складалося із зброї: лука, сагайдака із стрілами, списа, дротика і меча.

Частина предметів, знайдених в похованнях скіфських царів і знаті, зроблена самими скіфами, але більшість з них виготовлені грецькими майстрами із міст-колоній в Північному Причорномор'ї, Криму, і навіть в Малій Азії.

Речі з поховань простих скіфів. Курганна група Капулівка

Серед випадково збережених шедеврів античного ювелірства світового значення - глечик з 4 сценами скіфського побуту, знайдений в кургані Куль-Оба.

Глечик виробили не раніше 5 століття до н. е. зі сплаву золота зі сріблом грецькі ювеліри на замову скіфського володаря. В декорі посудини поєднані грецькі візерунки та сцени побуту скіфів у техніці рельєфу. Ніжка посудини виконана і припаяна окремо. Побутові сцени: доповідь володарю-вождю (бесіда?), створення лука, лікування зуба, бинтування ноги.

Скіфи-вояки бородаті(неголені) з нестриженим волоссям, одягнені у кафтани з поясами, шаровари і м'які чоботи зі шкіри. Деякі мають капелюхи типу башлик. Дослідників і глядачів дивують реалізм сцен, далекий від урочистостей, правдиве відтворення фігур, облич і деталей одягу, які багато чого розповіли про поведінку та побут скіфів.

Антична кераміка

курган скіфський поховання культурний

Час немов би не торкнулося твору мистецтва, створеного на початку IV століття до нашої ери: пектораль (її вага 1150 грамів) виготовлена практично з чистого золота - матеріалу, не підвладного часу.

Поняття "пектораль" узвичаїли французи під час розкопок єгипетських пірамід. Так назвали велику золоту нагрудну прикрасу, широко розповсюджену на Давньому Сході. У скіфів вона зустрічалася досить рідко. Але якщо попередні знахідки такого роду являли собою прості золоті пластини, то пектораль з Товстої Могили - це складний високомистецький твір, у якому біля 50 персонажів - фігурок людей, тварин, птахів, комах, - виконаних у техніці високого рельєфу, майже повної скульптури.

Пектораль зі скіфського кургану Товста Могила

Вага пекторалі 1150 гр. Діаметр 30,6 см. Три напівкруглих фризи, які утворюють пектораль, заповнені рослинним орнаментом, численними, литими із золота зображеннями людей і тварин.

Золоті знахідки із скіфських курганів на території Дніпропетровська. І тис.до н.е.

Декілька скіфських курганів досліджено у Дніпропетровську - на території сучасного заводу ім. Петровського, на вул. Сєрова, Жовтневій площі. І сьогодні на землях підсобного господарства Ігренської психіатричної лікарні знаходиться величезне скіфське курганне кладовище, яке домінує на місцевості завдяки розташуванню курганів на високому пагорбі дніпровського берега. В похованнях чоловіків неодмінно є зброя: списи, луки та стріли з бронзовими вістрями, залізні ножі. Поховання заможних скіфів містять залізні мечі - акінаки, панцирний обладунок, бойові пояси, коштовні вироби античних і скіфських майстрів. До найкращих зразків скіфського мистецтва належать золоті піхви меча з величезною - 22 см довжиною - бічною пластиною, яка зображує лежачого кабана. Верхня частина піхов оздоблена краплевидними вставками блакитної емалі, оздобленими золотими зернятками. Меч знайдено у схованці на дні могили поблизу учгоспу "Самарський"; крім нього, в ній знаходилась масивна золота прикраса бунчука і бляха у вигляді єгипетського скарабея. На похованому вдягнуті панцирна сорочка і штани, на голові - шолом. Поруч лежали два списи і колчан з набором стріл.

Солоха - одна з найбагатших скіфських т. зв. царських могил 4 в. до Р.Х., положена на південий захід від села Великої Знам'янки Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області, відкрита й досліджена М.І. Веселовським.

Об'єм насипу - 52000 кубічних метри, висота - 18 метрів. Під насипом виявлено два поховання. У центральному, пограбованому, були знайдені кістки покійника, амфора, бронзові вістря до стріл, золоті бляшки, голка тощо. У пізнішому впускному похованні виявлений кістяк царя з золотими оздобами на шиї і руках і б. нього бронзовий шолом греко-скіфської роботи, бронзова булава, шедевр золотарського мистецтва - золотий гребінь, срібний посуд грец. роботи тощо. У бічних нішах цієї другої комори знайдено кістяки слуг і б. них вістря до списів і стріл, меч і сагайдак з стрілами, оздоблений платівкою з сценою бою. З боку входової ями виявлені кістяки п'ятьох царських коней у збруї, оздобленій золотом, сріблом і бронзою, і б. них конюх з залізним мечем. В окремих нішах містилися казани з кістками, амфори, черпаки тощо.

Скіфський золотий гребінь, ймовірно, зроблений греками, з кургану Солоха, 4 вік до н.е., Ермітаж

Висновок

Безліч курганів на території України містять докази майстерності наших пращурів у виготовленні ювелірних прикрас, зброї, одягу. Це дає нам змогу належним чином зрозуміти побут скіфів, їх культурний та технічний рівень розвитку. Скіфи, зберігаючи після смерті все своє майно у курганах, дали своїм нащадкам можливість дослідити свій життєвий устрій, традиції та вірування.

Размещено на Allbest.ru