Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАПНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІП

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

ЖІНОЧИЙ КОСТЮМ ВАРВАРІВ

ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРИМУ V - VІІ ст.

ХАЙРЕДІНОВА Ельзара Айдерівна

Кипв - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі візантології Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А. Кримського Національної академії наук України.

Захист відбудеться “4” жовтня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 в Інституті археології Національної академії наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту археології Національної академії наук України (04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “10” травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук О.Є. Фіалко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Об'єктивне висвітлення етноформаційних процесів, що відбувалися на Півдні України в ранньосередньовічий час неможливе без вивчення важливого елемента матеріальної культури будь-якого народу - традиційного костюма. Костюм є повноцінним історичним джерелом, яке ілюструє складний процес етногенезу і дозволяє простежити історію народу, його культури й побуту.

Пізньоримський і ранньосередньовічний періоди історії Південно-Західного Криму характеризуються значним динамізмом етнічних процесів. Близько ІІІ ст. в регіоні розселилися алани і германці. На рубежі ІV - V ст. у Південно-Західному Криму з'являються нові могильники алан, які мігрували з передгір'їв, що межували із захопленим гунами степом. У другій третині VІ - третій чверті VІІ ст. Південно-Західний Крим активно втягується в орбіту політичного і культурного впливу Візантії і опиняється в ряду інших територій і регіонів, які складали варварську периферію. В 560 р. Прокопій Кесарійський, описуючи країну Дорі, яка локалізується сучасними дослідниками в Південно-Західному Криму, від Алушти до пониззя річки Чорна, називає варварів, що жили в ній, готами й союзниками візантійців. На всій території «країни Дорі» виявлено однотипні могильники. Аналіз поховальних споруд і обряду, антропологічного матеріалу й знахідок з них дозволяє зробити висновок, що всі ці некрополі залишені одним, змішаним гото-аланським населенням.

Актуальність теми. Жіночий костюм варварів Південно-Західного Криму відомий переважно за знахідками з могильників. Жінок ховали в парадному прижиттєвому одязі. На сьогоднішній день розкопано кілька сотень жіночих поховань V - VІІ ст., але у жодному з них не виявлено текстилю. Тому костюм можна вивчати тільки по металевих деталях одягу й прикрасах.

Жіночий костюм не був предметом спеціального, комплексного дослідження. Окремі аксесуари - пряжки й фібули, досить докладно досліджені. Розроблено їхню типологію, уточнено хронологію, проаналізовано стилістичні особливості, з'ясовано питання етнічної атрибуції. Однак функціональні особливості пряжок і фібул не розглядалися. Прикраси не вивчалися. При підвищеній увазі до «готського» жіночого костюму з великою пряжкою другої половини VІ - VІІ ст., ігнорувався костюм цього ж населення попереднього періоду. Поза полем зору фахівців залишилися й питання реконструкції древнього костюма. Актуальність даного дослідження обумовлена ще й тим, що за останні два десятиліття, завдяки розкопкам могильника біля с. Лучисте, нагромаджено значний, лише частково введений до наукового обігу матеріал, що дозволяє уточнити хронологію й типологію деяких деталей одягу, а також простежити безперервний розвиток костюма протягом довгого періоду. Особисті багаторічні польові спостереження автора й фіксація розташування речей іn sіtu дозволили визначити їхнє призначення й місце в костюмі, а також зробити точніші реконструкції.

Зв'язок з науковими темами. Робота виконана в рамках відомчих фундаментальних науково-дослідних тем Кримського відділення Інституту сходознавства ім. А. Кримського Національної академії наук України «Історія формування поліетнічного населення Криму», одним з напрямів яких був «Вплив Візантійської імперії на формування поліетнічного населення Криму і затвердження християнства» (2004-2006 рр.; № 0105U001126); «Проблеми співіснування етносів і конфесій у середньовічному Криму», а саме напрям «Вплив Візантії на формування грекомовної християнської спільності в Криму» (2007-2010 рр.; № 0107U002475).

Об'єктом дослідження стали археологічні матеріали - металеві деталі й прикраси жіночого костюма варварів Південно-Західного Криму V - VІІ ст., а також візантійські іконографічні пам'ятники й писемні джерела.

Предметом дослідження є жіночий костюм варварського населення Південно-Західного Криму V - VІІ ст., а також процеси етногенезу й культурогенезу, які можна реконструювати на підставі його вивчення.

Метою роботи є комплексне вивчення жіночого костюма жителів Південно-Західного Криму V - VІІ ст. і реконструкція його основних типів на підставі археологічних матеріалів, при залученні даних іконографії й писемної традиції. Виходячи з поставленої мети, завданнями роботи є:

-характеристика металевих деталей одягу й прикрас; уточнення хронології деяких типів пряжок і фібул;

-виділення основних типів гарнітурів одягу V - першої половини VІ ст.;

-характеристика костюма з великими пряжками всіх типів другої половини VІ - VІІ ст. з Південно-Західного Криму, вивчення його походження, порівняння з аналогічним костюмом візіготів Іспанії, остготів Північної Італії, жителів Боспору й Херсона;

-виявлення «аланських» і «східногерманських» компонентів у жіночому костюмі; визначення ступеня впливу візантійської моди на одяг місцевого населення;

-реконструкція основних деталей жіночого одягу.

Методологічною основою дисертації є принцип історизму. Робота підготовлена з використанням методів історичної науки: опис, пояснення, аналіз, синтез, зіставлення даних різних джерел, системний підхід до джерел. Для вирішення поставлених завдань, у роботі використовуються й специфічні, археологічні методи дослідження: класифікування, статистичний і стилістичний аналіз знахідок, пошук аналогій, кореляція.

Основні компоненти жіночого костюма - металеві функціональні деталі, прикраси й приналежності туалету - проаналізовано окремо. На підставі їх взаємозустрічальності в комплексах виділені основні типи гарнітурів, простежений їхній генезис. За розташуванням речей, зафіксованих іn sіtu на кістяку, реконструйований фасон одягу; для його уточнення залучені дані візантійських писемних джерел і іконографії, а також цілі зразки або фрагменти справжнього ранньосередньовічного одягу.

Хронологічні межі охоплюють період від рубежу ІV-V ст., із часу появи в Кримських горах нових могильників алан, що мігрували з передгір'їв - і до кінця VІІ ст., коли майже весь Крим переходить під контроль хозар, що захопили Північне Причорномор'я й Приазов'я. З точки зору історії костюма - це період існування в Південно-Західному Криму своєрідного «варварського» костюма, який виділяв місцевих жителів із загальної маси народів, що жили на кордонах Східно-Римської Імперії.

Географічні рамки дослідження обмежені Південно-Західним Кримом - від пониззя річки Чорна до Алушти.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше жіночий костюм варварів Південно-Західного Криму V-VІІ ст. розглянутий комплексно, з урахуванням всіх відомих на сьогоднішній день археологічних матеріалів. У науковий обіг вводяться знахідки з розкопок останніх двох десятиліть некрополя біля с. Лучисте. Вперше враховано й систематизовано всі елементи костюма. На підставі нових знахідок із закритих комплексів уточнено типологію й хронологію деяких типів пряжок і фібул. Виділено й класифіковано гарнітури - функціональні деталі костюма й прикраси, що носилися в одному наборі. Докладно проаналізовано костюм з великою пряжкою другої половини VІ-VІІ ст. Охарактеризовано етнопоказові особливості костюма: виявлено «аланські» і «східногерманські» компоненти. Досліджено ступінь впливу візантійської моди на одяг місцевого населення. Описано способи носіння пряжок, фібул і прикрас і виконані реконструкції як окремих елементів одягу, так і костюма в цілому.

Практичне значення результатів роботи полягає в тому, що їх можна використовувати при створенні узагальнюючих історико-археологічних досліджень з історії Криму й Східної Європи, а також як посібник для розробки курсу лекцій або спецкурсу у вищих навчальних закладах, при підготовці музейних експозицій і екскурсійних текстів.

Особистий внесок здобувача. У монографії, написаній разом з О. І. Айбабіним, автору належать розділи про поховальні споруди й обряд, стратиграфію поховань, хронологію закритих комплексів 4 - 9 груп і каталог знахідок.

Апробація. Основні результати дослідження викладені в доповідях на наукових міжнародних конференціях у Харкові (1994), Севастополі (1997), Керчі (2000, 2001, 2007 - 2009), у Санкт-Петербурзі (1994, 1998, 2008, 2010) і в Стамбулі (2008), а також на XX і XXІ міжнародних Візантологічних конгресах у Парижі (2001) і в Лондоні (2006).

Публікації. По темі дисертації опублікована 21 робота, у числі яких - монографія в співавторстві, 7 статей у виданнях, затверджених ВАК України, решта - у збірниках наукових праць і матеріалах конференцій.

Структура роботи. Основна частина роботи складається із вступу, п'яти розділів і висновків (184 стор.). У двох додатках дані таблиці (13 стор.) і ілюстрації (80 рисунків). Список літератури складається з 540 найменувань. Загальний обсяг рукопису - 339 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність і новизна обраної теми. Формулюються мета й завдання роботи. Окреслюються територіальні і хронологічні рамки дослідження. Розкривається методика роботи. Позначаються практичне значення і апробація результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Й ДЖЕРЕЛА

1.1. Історія нагромадження археологічного матеріалу і його інтерпретації. Предмети жіночого готського костюма потрапляють у поле зору дослідників наприкінці XІX ст. Першим їх виділив Ж. де Бай (1891). У ході розкопок В. В. Шкорпила на Госпітальній вулиці й М. І. Репнікова на могильнику Суук-Су були виявлені не розграбовані пізньоантичні й ранньосередньовічні поховання з металевими деталями костюма. У наступних дослідженнях аналіз знахідок зводився до питань датування окремих речей і хронології могильників у цілому (Л.А. Мацулевич 1926), аналізу стилістичних особливостей і пошуку прототипів пряжок і фібул (Б. Салин 1904; А. Гетце 1907). Й. Вернер (1961) запропонував послідовно розроблену хронологію двопластинчастих і пальчастих фібул і виділив візантійські пряжки (1959). А.К. Амброз розробив типологію, обґрунтував хронологію й простежив генезис деяких пряжок і фібул (1966, 1971, 1988), показав тісні генетичні зв'язки ювелірного мистецтва Криму із Середнім Подунав'ям (1968). Роботу із хронологізації кримських старожитностей продовжив О.І. Айбабін (1990), розширивши джерелознавчу базу за рахунок нових знахідок. Дослідник докладно охарактеризував матеріальну культуру змішаного, гото-аланського населення (1999).

Для розуміння походження окремих елементів костюма кримських готів важливі дослідження Ф. Бірбрауера (1975) і З. Вінски (1968, 1978) про елементи жіночого костюма остготів, Г. Ріполл Лопез (1991, 1998) і В. Ебель-Зепезауер (2000), присвячені деталям жіночого костюма візіготів, а також публікації угорських фахівців про археологічну спадщину гепідів (Д. Чаллань 1961, І. Бона, М. Нагі 2002), публікації матеріалів розкопок візантійських пам'яток Подунав'я (Д. Теодор 1991, 1997; З. Уенце 1992) і роботи з візантійських аксесуарів одягу й прикрас (Е. Гарам 2001; М. Шульце-Дорллам 2002; І. Балдіні-Ліпполі 1999).

1.2. Історія вивчення костюма. У роботах Г. Вейса (1860) і М. Г. Хьюстон (1931) з історії костюма висвітлено загальні тенденції в розвитку моди, характерні для багатьох народів в епоху раннього середньовіччя. Ж. Еберсольт (1923), Н.П. Кондаков (1929) і М. М. Бєляєв (1926) досліджували ранньосередньовічний костюм, зіставляючи дані писемних джерел з образотворчим і речовим матеріалом. П.А. Мартінеллі (1969) відтворила візантійський жіночий костюм VІ ст. за іконографічним даними. Візантійський одяг ІV - XІ ст. розглянутий у роботі П. Каламари (1995).

Низку досліджень присвячено реконструкції костюма за археологічними матеріалами. Основою для реконструкції одягу багатьох германських народів Західної Європи стали знахідки з поховання франкської королеви Арегонди (М. Флері, А. Франс-Лянор 1962). Ф. Бірбрауер (1975) реконструював жіночий костюм з парою фібул за знахідками з Хохфельдена. І. Дамм реконструювала жіночий костюм епохи переселення народів (1999) і костюм кримських готів VІ ст. (2000).

1.3. Огляд джерел. Металеві деталі жіночого костюма й прикраси виявлені в могильниках Інкерман, Чорна Річка, Цукрова Голівка, Узень-Баш, Карші-Баїр, на схилі Ескі-Кермена, Тернівка, Червоний Мак, Алмалик-Дере (Мангуп), Мале Садове, Аромат, Баштанівка, на схилі Чуфут-Кале, Скалисте, Баклінський Яр, Сімеїз, Кореїз, Верхня Ореанда, Бал-Гота, Суук-Су, Артек і біля с. Лучисте. Для реконструкції костюма важливі поховання епохи Великого переселення народів з Керчі, Танаїсу, Центральної й Західної Європи, знахідки текстильних залишків (могила Арегонди) або цілком збережені зразки одягу (туніка Батільди кінця VІІ ст.). Варто також враховувати іконографічний матеріал, представлений на візантійських фресках із християнських катакомб Рима, Силістри, Вімінація (ІV ст.) і Неаполя (VІ ст.), на мозаїках з Рима, Равенни й Константинополя, а також на диптиху Стіліхона (395 р.). Інформація про одяг сучасниць і про все, що пов'язано з виробництвом і торгівлею тканинами, одягом і прикрасами міститься у творах візантійських авторів.

РОЗДІЛ 2. ЖІНОЧИЙ КОСТЮМ V - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ VІ ст.

2.1. Пряжки. Відомо тільки дві пряжки першої половини V ст., що належать до жіночого костюма. Унікальна ялтинська пряжка, що призначалася для широкого пояса. Подібні вироби виготовляли в першій половині V ст. у римських провінціях на замовлення германських вождів. У другій половині V ст. носили невеликі пряжки з В-подібною, овальною або круглою рамкою, аналогічні тим, що побутували у Подунав'ї. У першій половині VІ ст. з'являються великі пряжки із прямокутним щитком, характерні для остготів Італії й гепідів, які жили на Середньому Дунаї.

2.2. Фібули. У жіночих похованнях першої половини V ст. виявлено: боспорські круглі фібули - брошки, двочленні прогнуті підв'язні варіантів 16-2/І-2-3, 16-2/І-3 і 16-2/ІІІ-1, дунайські прогнуті фібули із суцільним приймачем і литі двопластинчасті фібули варіантів 21/ІАА, 21/ІАБ, 21/ІБА, 21/ІББ і 21/ІІАА. Двопластинчасті фібули з укороченою ніжкою варіантів 21/ІАБ і 21/ІББ привезені, імовірно, з території черняхівської культури, або скопійовані місцевими майстрами з імпортних екземплярів. Інші двопластинчасті фібули зроблені під впливом зразків V ст. з Подунав'я. У другій половині V ст. входять у моду характерні для дунайських остготів фібули типів Левіце - Прша й Вімінаціум, брошки у формі цикад.

2.3. Сережки за формою й конструкцією представлені чотирма типами. Поширені сережки з багатогранником, які за способом виготовлення й кріплення останнього поділяються на три варіанти: 1 - з литим багатогранником, які переважають в V ст.; 2 - з литим багатогранником, насадженим на дротове кільце, які належать до другої половини V ст.; 3 - з порожнистим багатогранником, що з'явилися в першій половині VІ ст.

2.4. Намиста й підвіски. Намиста зроблені з одноколірного й поліхромного скла, скла із внутрішньою металевою прокладкою, бурштину, сердоліку, корала, кістки й металу. Багато з них аналогічні виробам позньоримського часу з Північного Причорномор'я. Як підвіски носили бронзові дзвіночки, дротові й пластинчасті вироби різних форм.

2.5. Браслети, персні й каблучки. За формою й декором браслети представлені шістьма типами. Персні й каблучки - нечисленна категорія прикрас. Унікальний золотий перстень з Лучистого, зроблений з фігурною жуковиною, прикрашеною плоскими гранатами в циліндричних гніздах.

2.6. Предмети декору одягу й головних уборів. У V ст. одяг і головні убори прикрашали нашивними бляшками й намистом. Стандартні набори золотих пронизок, геометричних бляшок і підвісок лунниць із фольги виготовлялися в майстернях Боспорського царства й звідти привозилися, часто вже нашитими на одяг.

2.7. Предмети туалету того часу представлені круглими дзеркалами з білого металу з петелькою на звороті й кістяними піксидами. Переважають дзеркала 1-го типу з «чарункуватим» орнаментом в один або два ряди, поширення яких пов'язане з аланами. У першій половині V ст. з Боспору привозили піксиди, у яких зберігали рум'яна й білила.

2.8. Характеристика гарнітурів. За наявністю функціональних деталей гарнітури представлені двома типами: 1 - з фібулами; 2 - з пряжками. У першій половині V ст. панують гарнітури 1-го типу. Переважають набори з одною фібулою. Застібання одягу одною фібулою на грудях або біля плеча - традиція, характерна для сармато-аланського костюма. Дунайські двопластинчасті фібули теж носять відповідно до аланської традиції - по одній на лівій стороні грудей. У гарнітурах 1-го типу немає пряжок.

У першій половині V ст. гарнітури 2-го типу із пряжками одиничні, тоді як у другій половині V - першій половині VІ ст. їхнє число й різноманітність деталей, що входили до їхнього складу, збільшується. У гарнітурах 2-го типу помітний вплив костюма східних германців Подунав'я. Більшість присутніх у них пряжок, фібул і прикрас, а також спосіб їхнього носіння характерні для костюма остготів і гепідів. У деяких гарнітурах 2-го типу наявні аланські елементи: нашивні золоті бляшки, одиночні фібули для скріплення верхнього одягу.

РОЗДІЛ 3. ДЕТАЛІ ЖІНОЧОГО КОСТЮМА Й ПРИКРАСИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ VІ - VІІ ст.

3.1. Пряжки. Переважають місцеві великі пряжки, прототипами для яких послужили застібки остготів з Подунав'я й Північної Італії й гепідів. У другій половині VІ - першій половині VІІ ст. побутують пряжки із прямокутним щитком; у другій половині VІ - VІІ ст. - орлиноголові; у третій чверті - кінці VІІ ст. - з ромбічним щитком. Кримські майстри створили свій стиль, за яким їхня продукція виділяється з-поміж речей аналогічного призначення в інших народів. Пряжки із прямокутним щитком варіантів 4, 5 і 6 придумані ювелірами з Херсона. На початку VІІ ст. у костюмі жительок Південно-Західного Криму з'являються візантійські малі бронзові суцільнолиті й шарнірні пряжки, які до кінця століття повністю витіснили місцеві великі застібки.

3.2. Фібули. У другій половині VІ - VІІ ст. у жіночому костюмі носили двопластинчасті й пальчасті фібули германського кола, у другій половині VІ - першій чверті VІІ ст. - візантійські фібули, а в VІІ ст. - ще й фібули дніпровського кола. Найпоширеніші - двопластинчасті фібули варіантів ІІВ-1, ІІВ-2 і ІІВ-3, які виготовляли місцеві ремісники. Пальчасті застібки германського кола представлені фібулами з концентричними ромбами на ніжці 2-го варіанту; фібулами керченського типу; типів Удине - Планіс та Істрія - Арчар. У першій чверті VІІ ст. поширюються фібули дніпровського кола - пальчасті (типи: І - з концентричними кружками з крапками, ІІ - з S-подібними завитками, ІІІ - з бордюром із пташиних голівок) і антропоморфно-зооморфні. Останні розподілені на багатоголові (типів І-1 із щитком як у пальчастих застібок і І-2 - з овальним щитком) і двоголові (типів ІІ-1 - із трикутною голівкою й грушоподібним щитком і ІІ-2 - з напівкруглою голівкою й щитком із прямими бічними сторонами й закругленим краєм). З візантійських провінцій Подунав'я привозили фібули чотирьох типів: 1 - у вигляді птаха; 2 - пластинчасті прогнуті підв'язні; 3 - подібні за формою, але литі; 4 - залізні, ковані пластинчасті підв'язні.

3.3. Сережки. У другій половині VІ - VІІ ст. налічується біля двадцяти форм сережок. Продовжують існувати сережки з багатогранником, які з'явилися ще в першій половині V ст., серед них переважають вироби 3-го варіанту з порожнистим багатогранником із золотої фольги або бронзової пластини. Поширюються візантійські сережки: дротові із припаяною зерню, з підвісками різних форм, укріпленими на дротовому кільці.

3.4. Намиста й прикраси фібул. У намистах другої половини VІ - першої половини VІІ ст. переважають бурштинові й одноколірні скляні намиста; у намистах другої половини VІІ ст. - поліхромні скляні намиста. Численні підвіски з раковин каурі й із просвердлених зубів тварин. Часто в намистах носили різні поламані предмети, пристосовані або перероблені в підвіски. У намистах носили хрести й інші предмети християнського культу. Фібули з'єднували між собою бронзовими ланцюжками й нитками з великим намистом, деякі прикрашали «шумливими» підвісками, аналогії яким відомі в жіночих похованнях германців у пізньоримський час і в епоху раннього середньовіччя.

3.5. Предмети декору одягу й головних уборів. У другій половині VІ - першій половині VІІ ст. для оздоблення горловини плаття використовували чорний бісер і 7 - 8 золотих трикутних бляшок - «городків». Прототипи цих бляшок відомі в старожитностях сарматів і алан. У другій половині VІІ ст. на горловину плаття й на налобну пов'язку нашивали однакові бляшки у вигляді трьох об'єднаних півкуль із бронзової пластини, плаковані золотою фольгою й заповнені зсередини білою пастою.

3.6. Браслети, персні, каблучки. Переважають браслети з потовщеними кінцями. Поширені браслети з кінцями, прикрашеними насічками, що з'явилися в Криму ще в другій половині V ст. У другій половині VІ ст. у моду входять дротові браслети з кінцями, розплющеними штампом з орнаментом «ялинкою». Каблучки цього періоду нечисленні, а от різноманітність перснів збільшується. Переважають персні із круглою або квадратною плоскою жуковиною. У їхньому декорі часто використовуються християнські символи.

3.7. Предмети туалету. Використовували круглі бронзові дзеркала з петелькою для підвішування на звороті двох типів: з концентричними валиками й із гладкою лицьовою стороною. У другій половині VІ ст. побутували туалетні набори із щипавки, нігтечистки й ложечки - ситечка, підвішені до дротового кільця.

РОЗДІЛ 4. КОСТЮМ З ВЕЛИКОЮ ПРЯЖКОЮ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ VІ - VІІ ст.

4.1. Походження костюма. Мода на підв'язування плаття широким поясом з великою пряжкою й одночасним застібанням верхнього одягу на плечах парою однакових фібул виникає в V ст. на Середньому Дунаї, у середовищі поліетнічної варварської аристократії. В останні десятиліття V ст., коли багато германських народів стали класти фібули на таз або між стегон покійниць, тільки візіготи й остготи продовжували носити фібули парами, на плечах, виділяючись цим серед інших народів.

У Криму костюм з великою пряжкою й парою фібул з'являється не раніше VІ ст.; фіксується три центри його поширення: на Боспорі, у Херсоні й Південно-Західному регіоні. костюм південний західний крим

У Південно-Західному Криму в першій половині VІ ст. тільки одиниці носили парадний костюм з великою пряжкою. Біля середини VІ ст. майже у всіх жіночих похованнях з'являються великі пряжки різних типів і парні фібули. Масове й одночасне поширення костюма збігається з активізацією політики Візантії в регіоні й внаслідок цього зі зміною добробуту жителів регіону. Срібні монети, що надходили у вигляді платні за службу місцевим воїнам, переплавлялися й використовувалися як сировина для виробництва великих аксесуарів.

4.2. Характеристика гарнітурів. Гарнітури другої половини VІ - VІІ ст. з великою пряжкою віднесені до типу 3. У цей час відомо 146 жіночих поховань з великими пряжками. Виділяється шість видів гарнітурів, залежно від типу присутньої в них пряжки. Гарнітури типів 3-1, 3-2 і 3-3 із пряжками з прямокутним щитком, які побутували в другій половині VІ - першій половині VІІ ст. дуже близькі за складом. Найчастіше в них присутні двопластинасті фібули. У багатьох гарнітурах є дзеркала. Гарнітури із двопластинчастими застібками найбагатші: до їхнього складу входили золоті прикраси - сережки з багатогранником, бляшки - «городки» і лінзоподібні підвіски, пару срібних браслетів з потовщеними кінцями. Такі набори повністю робили на замовлення.

Набори типу 3-4 з орлиноголовою пряжкою - єдині, існуючі протягом усього періоду побутування жіночого костюма з великою пряжкою. Гарнітури із пряжками 1-2-го варіантів за своїм складом близькі одночасним наборам із пряжкою з прямокутним щитком. У наборах із пряжками 4-5-го варіантів переважають пальчасті фібули, переважно, дніпровського кола. У них немає золотих бляшок - «городків», зате збільшується розмір і маса золотих сережок із багатогранником. Зростає кількість прикрас: часто в наборах цього періоду присутні по 2 - 3 пари різних сережок і по 3 - 4 браслета.

Гарнітури типу 3-5 з великою пряжкою з ромбічним щитком другої чверті - кінця VІІ ст. і типу 3-6 з візантійськими шарнірними пряжками другої половини VІІ ст. близькі за складом одночасним наборам з орлиноголовою застібкою. У них зафіксовані тільки пальчасті фібули.

4.3. Особливості костюма. Найпоширеніший тип фібул, що зустрічається протягом усього часу побутування костюма з великою пряжкою - місцеві, двопластинчасті застібки варіантів ІІВ-1 і ІІВ-2. Привізні фібули використовувалися в наборі з певним типом пряжок, найчастіше не парними. Фібули не завжди входили до складу жіночого костюма: вони знайдені тільки в 81 з 146 поховань із великою пряжкою.

Відмінності в гарнітурах не пов'язані з етнічною приналежністю їхніх носительок. Різні за складом гарнітури, як синхронні, так і різночасні походять із одних могильників, залишених одним населенням, а часто - і з однієї поховальної споруди.

Костюм з великою пряжкою був парадним вбранням дорослих жінок. Його робили на замовлення для жінки при досягненні певного віку або соціального статусу. При виборі костюма враховувалися мода, соціальне або майнове становище, а також особистий смак. Металеві аксесуари носилися протягом всього життя. Прижиттєвий парадний костюм ставав поховальним вбранням після смерті господині.

РОЗДІЛ 5. РЕКОНСТРУКЦІЯ ЖІНОЧОГО КОСТЮМА

5.1. Виготовлення тканин і одягу. У Південно-Західному Криму для одягу використовували тканини з вовни, з рослинних або змішаних волокон. Одяг шили, переважно, з домотканої матерії. Парадний, розшитий золотими бляшками одяг купували на ринку, у ремісників у великих поселеннях, або в Херсоні, де жителі регіону обмінювали продукти землеробства й скотарства на продукцію міського ремесла.

5.2. Основні елементи жіночого одягу. До складу жіночого ранньосередньовічного одягу входили два види наплічного одягу: накладний - довге плаття тунікоподібного покрою й розстібний - накидка. У Візантії туніку носили всі, незалежно від статі, віку або соціального стану (Каламара 1995). Вона мала незаперечну перевагу над драпірованим одягом, що панував в античному світі: облягала тіло й була більш практичною.

5.3. Плаття й пояс із пряжкою. Плаття багатих жінок прикрашалися золотими бляшками, нашитими разом з бісером уздовж краю горловини. Жіночий верхній одяг підв'язувався поясом. У першій половині V ст. у жіночому костюмі варварів Південно-Західного Криму використовувався пояс без пряжки. У другій половині V - першій половині VІ ст. вузький пояс застібали невеликою пряжкою. Біля середини VІ ст. у моду входить широкий пояс із великою пряжкою, що став у наступні півтора століття обов'язковим елементом костюма дорослої жінки. До пояса підвішували на окремому ремінці піхви з маленьким гострим ножем для розрізування їжі й невелику сумочку з туалетними приналежностями й амулетами.

5.4. Накидка з фібулами. Як накидку використовували прямокутний цільний шматок легкої тканини, краї якого обшивали бісером. У V ст. накидку сколювали одною застібкою на грудях, лівому або правому плечі, або пристібали до плаття двома фібулами на грудях. У другій половині VІ - VІІ ст. накидку застібали двома, як правило, парними фібулами.

5.5. Головні убори. Жінки пов'язували голову тканинною налобною пов'язкою шириною 6,5 - 7,0 см. У першій половині V ст. такі пов'язки розшивали золотими бляшками й кораловим намистом, в VІІ ст. - скляним бісером або бляшками.

5.6. Особливості використання прикрас. Найпопулярнішою прикрасою у жінок Південно-Західного Криму були сережки з багатогранником. Шию прикрашали намистом з невеликих бусин з підвіскою. Воно не охоплювало всю шию, а служило прикрасою тільки спереду, що пов'язано з присутністю в одязі накидки. Браслети звичайно носили по одному на кожному зап'ясті, поверх довгого рукава плаття. З другої чверті VІІ ст. стає модним носити по три, а нерідко й по чотири браслета. Багато жінок прикрашали руки каблучками й перснями, які носили, переважно, по одному.

Жительки Південно-Західного Криму використовували косметичні засоби й спеціальні туалетні приналежності. Свій, особливий вигляд деяким представницям місцевого населення надавала видовжена форма голови, викликана штучною деформацією черепа.

5.7. Взуття. У другій половині VІ - VІІ ст. у парадному костюмі з великою пряжкою жінки носили невисоке м'яке взуття, що фіксувалося на нозі ремінцями з металевими деталями. За складом жіночі взуттєві набори аналогічні чоловічим. Кожному типу костюма відповідав свій взуттєвий набір: у костюмі із пряжкою з зображенням лева на прямокутному щитку використовували взуттєві набори 2-го типу із пластинчастими деталями, а в гарнітурах з орлиноголовою пряжкою - взуттєві набори 3-го типу з геральдичними деталями.

ВИСНОВКИ

Розглянутий період історії жіночого костюма можна розділити на три етапи, кожний з яких характеризується специфічними гарнітурами з функціональних деталей одягу й прикрас.

Протягом першого етапу (перша половина V ст.) панують гарнітури 1-го типу з фібулами. Жіночий одяг має яскраво виражений «аланський» вигляд. Для нього характерна наступність із костюмом аланського населення Південно-Західного Криму пізньоримського часу. В одязі не носять пряжок і вживають одну фібулу для застібання накидки; горловину плаття й головний убір розшивають золотими бляшками, а як туалетні приналежності використовують дзеркала. У цей період у жіночому костюмі помітний вплив боспорської матеріальної культури.

Другий етап (друга половина V- перша половина VІ ст.) характеризується пануванням гарнітурів 2-го типу з пряжкою. З'являється зовсім новий тип одягу, головним компонентом якого стає пояс із пряжкою. Верхній розстібний одяг застібають типовими для східногерманського костюма парними фібулами. До складу гарнітурів із пряжкою входять парні сережки з 14-гранником і браслети з насічками. Багато деталей костюма цього часу запозичені з Подунав'я, де вони були характерні для костюма східних германців. Присутній традиційні для аланського одягу риси - іноді використовують одну фібулу, а одяг продовжують розшивати золотими бляшками.

Для третього етапу (друга половина VІ - VІІ ст.) характерні гарнітури 3-го типу з великими пряжками. Парадний жіночий костюм складався з підперезаного широким ременем з великою пряжкою верхнього плаття й з наплічної накидки, що, як правило, пристібали до плаття парою однакових фібул. Виділяється шість типів костюмних комплексів, які відрізняються пряжкою, що входила до їхнього складу. У костюмі з великою пряжкою змішані різні етнокультурні традиції. Протягом усього його існування найбільш яскраво виражений східногерманський компонент. Прототипами для великих пряжок і багатьох фібул послужили застібки остготів і гепідів. Спосіб носіння фібул - парами на плечах в VІ ст. був поширений тільки в ареалі розселення готів. Характерні для костюма сережки з багатогранником і браслети з насічками, з'явилися в Подунав'ї в V ст., а в VІ ст. стали популярними в багатьох народів Європи. Золоті бляшки - «городки» - і за формою, і за призначенням можна віднести до аланських елементів.

З посиленням політичної й військової активності Візантійської імперії в Південно-Західному Криму з останньої чверті VІ ст. зріс вплив візантійської моди на костюм місцевих жителів. У костюмі з великою пряжкою з'являються провінційно-дунайські фібули й окремі типи прикрас. В VІІ ст. особливою популярністю користувалися невеликі пряжки, поширені у всій Візантії й на прилеглих до неї територіях. У костюмі з великою пряжкою вони були допоміжними. Під впливом християнства в костюмі з'являються особисті предмети культу. У другій половині VІІ ст. різноманітність візантійських пряжок зростає й змінюється ставлення до них. До кінця VІІ ст. візантійські застібки повністю витиснули з жіночого костюма великі пряжки, позбавивши його етнічної своєрідності. До цього часу з одягу жінок і дівчинок зникають і фібули. Наприкінці VІІ ст. - першій половині VІІІ ст. по одягу кримських готок не можна було відрізнити від жительки будь-якої візантійської провінції.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИССЕРТАЦІЇ

Монографії

Айбабин А.И. Могильник у села Лучистое / А.И. Айбабин, Э.А. Хайрединова. - Симферополь - Керчь, 2008. - 336 с.

Статті у виданнях, затверджених ВАК України

Хайрединова Э.А. Бусы могильника Дружное / Э.А. Хайрединова // Древности. - Харьков, 1995. - С. 54-59.

Хайрединова Э.А. Женский костюм с большими пряжками с христианской символикой из Юго-Западного Крыма / Э.А. Хайрединова // ХСб. - Севастополь, 1999. - Вып. X. -С. 334-339.

Хайрединова Э.А. Женский костюм с южнокрымскими орлиноголовыми пряжками / Э.А. Хайрединова // МАИЭТ. - Симферополь, 2000. - Вып. VІІ. - С. 91-133.

Хайрединова Э.А. Женский костюм варваров Юго-Западного Крыма в V - первой половине VІ вв. / Э.А. Хайрединова // МАИЭТ. - Симферополь, 2002. - Вып. ІX. - С. 53-118.

Хайрединова Э.А. О реконструкции женского костюма варваров Юго-Западного Крыма V-VІІ вв. / Э.А. Хайрединова // МАИЭТ. - Симферополь, 2006. - Вып. XІІ. - С. 585-601.

Хайрединова Э.А. Раннесредневековые кресты из Юго-Западного Крыма / Э.А. Хайрединова // МАИЭТ. - Симферополь, 2007. - Вып. XІІІ. - С. 151-182.

Хайрединова Э.А. Византийские пряжки VІІ в. в женском костюме крымских готов / Э.А. Хайрединова // МАИЭТ. - Симферополь, 2008. - Вып. XІV. - С. 161-183.

Статті в інших наукових виданнях та матеріали конференцій:

Хайрединова Э.А. Женский костюм с орлиноголовыми пряжками второй половины VІ - VІІ вв. по материалам могильника у с. Лучистое / Э.А. Хайрединова // Византия и Крым: Материалы междунар. конф. - Симферополь, 1997. - С. 87-89.

Хайрединова Э.А. Фибулы и украшения круга «древностей антов» в костюме варваров раннесредневекового Крыма / Э.А. Хайрединова // Скифы, Хазары, Славяне, Древняя Русь: материалы междунар. науч. конф. - СПб., 1998. - С. 112-113.

Хайрединова Э.А. Костюм варваров V века по материалам могильника у села Лучистое в Крыму / Э.А. Хайрединова // Сто лет черняховской культуре: [зб. наук. праць / Ред.-упоряд. М.Е. Левада]. - К., 1999. - С. 203-230.

Chajredіnowa E. Dіe Tracht der Krіmgoten іm 6. und 7. Jahrhundert. / E. Chajredіnowa // Unbekannte Krіm. Archдologіsche Schдtze aus dreі Jahrtausenden. - Heіdelberg, 1999. - S. 84-93.

Khaпrйdіnova E. Le costume des barbares aux confіns septentrіonaux de Byzance (VІe - VІІe s.) / E. Khaпrйdіnova // XXe congrиs іnternatіonal des йtudes byzantіnes. Prй-actes. - Parіs, 2001. - P. 286.

Хайрединова Э.А. Боспорские изделия V в. в костюме варваров Юго-Западного Крыма / Э.А. Хайрединова // Боспор Киммерийский, Понт и варварский мир в период античности и средневековья: материалы междунар. науч. конф. - Керчь, 2002. - С. 242-245.

Хайрединова Э.А. Боспорский женский костюм первой половины V в. (по материалам некрополей) / Э.А. Хайрединова // Боспорский феномен: материалы междунар. науч. конф. - СПб., 2002. - Ч. 1. - С. 215-219.

Хайрединова Э.А. Женский костюм варваров Юго-Западного Крыма в VІ - VІІ вв. (по материалам могильника у с. Лучистое) / Э.А. Хайрединова // Алушта и алуштинский регион с древних времен до наших дней. - К.: «Стилос», 2002. - С. 34-47.

Хайрединова Э.А. «Шумящие» составные подвески второй половины VІ - VІІ вв. из Юго-Западного Крыма / Э.А. Хайрединова // Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: материалы междунар. науч. конф. - СПб., 2006. - С. 40-41.

Хайрединова Э.А. Влияние византийской моды на костюм варваров Юго-Западного Крыма в VІ - VІІ вв. / Э.А. Хайрединова // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья: материалы междунар. науч. конф. - Керчь, 2006. - С. 321-322.

Khaпrйdіnova E. La mode byzantіne dans le monde barbare (aux VІ - VІІ ss.) / E. Khaпrйdіnova. // Proceedіngs of the 21st Іnternatіonal Congress of Byzantіne Studіes. - London, 2006. - Vol. ІІІ. - P. 324-325.

Хайрединова Э.А. Вещи с христианской символикой VІ - VІІ вв. из Юго-Западного Крыма / Э.А. Хайрединова // Святилища и сакральные объекты: материалы междунар. науч. конф. - Керчь, 2007. - С. 314.

Khaпrйdіnova E. Le costume des barbares aux cіnfіns septentrіonaux de Byzance (VІ - VІІ sіиcles) / E. Khaпrйdіnova // Kіev - Cherson - Constantіnople. - Kіev, Sіmferopol, Parіs, 2007. - Р. 11-44.

АНОТАЦІІ

Хайредінова Е.А. Жіночий костюм варварів Південно-Західного Криму V - VІІ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - Археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному вивченню жіночого костюма варварів Південно-Західного Криму V - VІІ ст. На підставі нових знахідок із закритих комплексів уточнюються типологія й хронологія деяких типів пряжок і фібул. Виділяються й класифікуються гарнітури - функціональні деталі й прикраси, що носилися в одному наборі. Характеризуються етнопоказові особливості костюма: визначаються «аланські» і «східногерманські» компоненти. Досліджується ступінь впливу візантійської моди. На підставі розташування речей у похованнях визначається їхнє призначення й місце в костюмі, а також реконструюються основні типи одягу. Дані візантійських писемних джерел і іконографії, а також знахідки цілих зразків або фрагментів справжнього ранньосередньовічного одягу дозволяють наблизити реконструкції до історичних реалій.

Ключові слова: Південно-Західний Крим, готи країни Дорі, жіночий костюм, пряжки, фібули, прикраси, візантійська мода.

Хайрединова Э.А. Женский костюм варваров Юго-Западного Крыма V - VІІ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - Археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному изучению женского костюма варваров Юго-Западного Крыма V - VІІ вв. на основании находок металлических деталей одежды и украшений из погребений. По расположению вещей в погребениях определяется их назначение и место в костюме, а также реконструируются основные типы одежды.

Рассмотренный период истории женского костюма можно разделить на три этапа. На протяжении первого этапа (первая половина V в.) господствовали гарнитуры 1-го типа с фибулами. Женская одежда этого времени имела ярко выраженный «аланский» облик. Для нее характерна преемственность с костюмом аланского населения Юго-Западного Крыма позднеримского времени. В одежде не носили пряжек и употребляли одну фибулу для застегивания накидки на плече или в области груди. В соответствии с аланской модой одежду украшали нашивными бляшками, а в качестве туалетных принадлежностей использовали зеркала. В этот период в женском костюме заметно влияние боспорской материальной культуры.

Второй этап (вторая половина V - первая половина VІ вв.) характеризуется господством гарнитуров 2-го типа с пряжкой. В женском костюме появился пояс с пряжкой. Верхнюю распашную одежду стали застегивать типичными для восточногерманского костюма парными фибулами. В состав гарнитуров с пряжкой входили парные серьги с 14-гранником и браслеты с насечками. Многие детали костюма этого времени заимствованы из Подунавья, где они были характерны для костюма восточных германцев. В костюме второго этапа прослеживаются и традиционные для аланской одежды черты - иногда используют одну фибулу, а одежду продолжают расшивать золотыми бляшками. Важную роль в распространении восточногерманской моды в Юго-Западном Крыму во второй половине V в. - первой половине VІ в. играл Херсон.

Для третьего этапа (вторая половина VІ -VІІ вв.) характерны гарнитуры 3-го типа с большими пряжками. Парадный женский костюм этого времени состоял из подпоясанного широким ремнем с большой пряжкой верхнего платья и из наплечной накидки, которую, как правило, пристегивали к платью парой одинаковых фибул. Большая поясная пряжка была обязательным атрибутом костюма замужней женщины, в отличие от фибул, которые не всегда присутствуют в женских погребениях. Выделяется шесть типов костюмных комплексов, отличающихся входившей в их состав пряжкой.

В костюме с большой пряжкой из Юго-Западного Крыма смешаны разные этнокультурные традиции. Наиболее ярко выражен восточногерманский компонент. Прототипами для всех типов больших пряжек и многих фибул из Юго-Западного Крыма послужили застежки остготов и гепидов. Способ ношения фибул - парами на плечах в VІ в. был распространен только в ареале расселения готов. Характерные для костюма серьги с многогранником и браслеты с насечками, появились в Подунавье в V в., а в VІ в. стали популярными у многих народов Европы. Золотые бляшки - «городки» - и по форме, и по назначению можно отнести к аланским элементам. В составе костюма использовали привозные аксессуары из других регионов: из Подунавья, Поднепровья и Боспора.

С усилением политической и военной активности Византийской империи в Юго-Западном Крыму с последней четверти VІ в. возросло и влияние византийской моды на костюм местных жителей. В костюме с большой пряжкой появились провинциально-дунайские фибулы, обувные пряжки и отдельные типы украшений. В VІІ в. особенной популярностью пользовались небольшие пряжки, распространенные во всей Византии и на прилегающих к ней территориях. В костюме с большой пряжкой они были вспомогательными и служили в качестве застежек для сумочки. Под влиянием христианства в костюме появились личные предметы культа, которые носили в ожерельях как подвески, а также перстни с христианской символикой. Во второй половине VІІ в. разнообразие византийских пряжек возросло и изменилось отношение к ним. К концу VІІ в. византийские застежки полностью вытеснили из женского костюма большие пряжки, лишив его этнического своеобразия. К этому времени из одежды женщин и девочек исчезли и фибулы. В конце VІІ в. жительницы Юго-Западного Крыма перешли на византийскую одежду, включавшую платье, подпоясанное узким ремешком с небольшой бронзовой пряжкой и минимум украшений: небольшую низку стеклянных бусин, серьги и изредка - браслеты. В конце VІІ в. - первой половине VІІІ в. по одежде крымских готок нельзя было отличить от жительницы любой византийской провинции.

Ключевые слова: Юго-Западный Крым, готы страны Дори, женский костюм, пряжки, фибулы, украшения, византийская мода.

Khaіredіnova E.A. Female Costume of the Barbarіans of the South-Western Crіmea іn the 5^th - 7^th Centurіes. - Manuscrіpt.

Thesіs nomіnated for conferrіng academіc degree of Candіdate іn Hіstorіc Scіences on specіalіzatіon 07.00.04 - Archaeology. - Archaeology Іnstіtute of NAS of Ukraіne, Kyіv, 2011.

The thesіs іs devoted to complex study of female costume of the barbarіans of the South-western Crіmea. On the basіs of new fіnds from closed complexes the typology and chronology of some types of buckles and fіbulas are specіfіed. Functіonal detaіls of a costume and decoratіons worn together іn one set are sіngled out, defіned and classіfіed. Ethnіc peculіarіtіes of the costume are characterіzed: “Alanіc” and “East-Germanіc” components are sіngled out. The degree of іmpact of Byzantіne fashіon on clothes of local populatіon іs also studіed. The locatіon of thіngs іn sіtu іn burіals determіnes theіr purpose and place іn a costume, the maіn types of garments are reconstructed.

Key words: South-western Crіmea, Goths of the country of Dorі, female costume, buckles, fіbulas, decoratіons, Byzantіne fashіon.

Размещено на Allbest.ru