Актуалізація селянських і козацьких архетипів у світоглядних уявленнях українців Степового Побужжя (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

УДК 811.111'34'37'373'38 (043.3)

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПРОСОДИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГОЛОСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі словників і художніх текстів)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ДЕМЧУК АНГЕЛІНА ІВАНІВНА

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі германської філології та методики викладання іноземних мов Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Єременко Тетяна Євстафіївна,

Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К. Д. Ушинського,

завідувач кафедри германської філології

та методики викладання іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Мізецька Віра Ярославівна,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри іноземних мов;

кандидат філологічних наук, професор

Гладуш Надія Федорівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

завідувач кафедри англійської мови факультету перекладачів.

Захист відбудеться «14» січня 2010 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитися в Наукової бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано «7» грудня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О. П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу засобів вербалізації просодичних характеристик голосу в сучасній англійській мові, що виступають потужним складником семантичного простору англійської мовної картини світу.

Голос - це звуко-смисловий репрезентант людини, інтерес до якого виник ще в часи античності. Наприклад, у межах фізіогномичного вчення розроблялися способи оцінки особистості за голосовими параметрами як її визначальними характеристиками (Аристотель). Сучасні дослідження, поглиблюючи знання про специфіку голосоутворення, продемонстрували наявні відмінності у процесах його мовленнєвої та співацької реалізації, а також у репродукуванні голосом звуків мовлення та «немовлення», що створює передумови для вивчення феномену саме мовленнєвого голосу.

Мовленнєвий голос, на відміну від співацького, визначається як сукупність просодичних характеристик (параметрів), що відображають індивідуальні голосові особливості мовця і маніфестують його емоційний стан. У цьому аспекті голос вивчають у межах мовленнєвознавчих досліджень (І. М. Гиріна, С.В. Дечева, М. Н. Козирева, Н. Ф. Медведева, Л. В. Мінаєва, Р. К. Потапова, М. Тешигавара, К. Р. Шерер). Існують також інші підходи до аналізу голосу, а саме аксіологичний (І. А. Анашкіна, В. Безуєн, Д. Бері, Д. Болінджер, С. А. Коллінз, Г. Е. Крейдлін, Т. Г. Медведева, Г. Міяке, Г. Ходжингс, М. Цукерман,), соціолінгвістичний (М. В. Давидов, Д. Дейві, Д. Крістал, В. В. Кулєшов, У. Лабов, М. М. Маковський, Д. Розуорн, П. Траджилл, Дж. Уелз, О. В. Френкель, Д. А. Шахбагова, Т. І. Шевченко) і психолінгвістичний (Р. Булл, В. І. Галунов, У. А. Ендрюз, Л. В. Златоустова, Д. Р. Кліффорд, М. А. Колер, Г. Дж. Кюнзель, Ф. Нолан, Р. К. Потапова, Р. С. Рамішвілі, В. Д. Сердюков, К. Чемпод). Результати проведених досліджень довели існування когнітивних стереотипів звучання мовленнєвого голосу як джерела інформації про особистість мовця та його емоційний стан. Цей фрагмент концептуальної картини світу, що лежить в основі індивідуальної та суспільної свідомості, репрезентує цілісне уявлення про світ і місце людини у ньому й певним чином відбивається в англійській мовній картині світу.

Відправною точкою дисертаційної роботи послужив постулат про те, що мовна картина світу - це комплекс мовних засобів, у яких втілено уявлення народу про дійсність (З. Д. Попова, Й. А. Стернін), а також постулат про найтісніший зв'язок мислення з тілесним, перцептивним досвідом людини (В. З. Дем'янков, О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф). Саме аналіз засобів мовної репрезентації того чи іншого явища дійсності може розв'язати проблему дослідження способів осмислення людиною довкілля.

Актуальність обраної теми визначається антропоцентричними тенденціями сучасних лінгвістичних студій, де мову розглядають як систему, що становить невід'ємну частину людської свідомості і культури. У світлі цієї тенденції актуальним є звернення до мовного віддзеркалення звучання людського голосу як одного з видів почуттєвого сприйняття, що входить до первинної системи тілесних відчуттів і пов'язане з найглибиннішими шарами свідомості. Актуальність дослідження зумовлена також відсутністю робіт, які б дали змогу отримати цілісне уявлення про вербальну репрезентацію в сучасній англійській мові феномену звучання голосу людини у процесі продукування мовлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано у межах наукової теми «Реалізація одиниць системи англійської мови в дискурсі: когнітивно-комунікативний аспект» (тему затверджено вченою радою Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, протокол № 5 від 30 грудня 2004 року), яка розробляється кафедрою германської філології і методики викладання іноземних мов. Тему дисертації затверджено вченою радою ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, протокол № 5 від 21 грудня 2006 року.

Об'єктом дослідження є мовленнєвий голос як сукупність просодичних характеристик, відбитих в англійській мовній картині світу. Предметом дослідження обрано комплекс засобів вербалізації просодичних характеристик голосу в сучасній англійській мові.

Матеріалом дослідження слугував корпус лексичних одиниць (ЛО), що вербалізують просодичні характеристики мовленнєвого голосу, дібраних методом суцільної вибірки з різних за тематикою і жанрами автентичних художніх текстів англійських і американських авторів ХХ-ХХІ сторіч (136 текстів; 51 автор). Загальний обсяг опрацьованого текстового масиву склав 11631 сторінку. Всього було виокремлено 321 ЛО, зафіксовану в 4837 слововживаннях. ЛО словника проаналізовано за матеріалами 5 словників англійської мови. З метою вивчення функціональних особливостей виокремленого корпусу слововживання ЛО досліджувались у межах мікроконтекстів, загальна кількість яких склала 4683 текстових фрагменти. Вибір матеріалу роботи зумовлений тим, що художня література є достатньо повним і достовірним джерелом, що відображає той чи інший фрагмент мовної картини світу. Автор як представник англомовного колективу за допомогою конкретних мовних засобів відтворює у художньому тексті уявлення про звучання голосу людини, існуючих у свідомості носіїв англійської мови.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення й опис засобів вербалізації просодичних характеристик голосу, що конструюють один із фрагментів англійської мовної картини світу, який відображає уявлення про звучання мовленнєвого голосу у свідомості носіїв англійської мови. Для досягнення поставленої мети розв'язано такі завдання:

* уточнено поняття «мовленнєвий голос», функції мовленнєвого голосу, а також на базі відповідних попередніх досліджень звучного мовленнєвого голосу виокремлено його основні просодичні характеристики (ПХ);

* проаналізовано семантичну структуру, класифіковано й описано мовні засоби вербалізації окремих ПХ мовленнєвого голосу і їх комбінацій на рівні сем, семем і словосполучень;

* з'ясовано засоби і способи вербальної репрезентації мовленнєвого голосу як джерела інформації про гендерну, вікову, національну / регіональну, професійну належності мовця і його особистісні властивості;

* виокремлено засоби вербалізації просодичних характеристик емоційного мовленнєвого голосу; визначено наявність / відсутність зв'язку між певними емоційними станами і засобами їх мовленнєвоголосового вираження; порівняно отримані результати з даними експериментально-фонетичних досліджень англійського емоційного звучного мовлення.

Завдання дисертаційного дослідження визначили вибір основних методів і прийомів дослідження, де:

1) структурно-компонентний аналіз спрямовано на виявлення в семантиці слова компонентів, що номінують просодичні характеристики мовленнєвого голосу. Аналіз проводився не лише на рівні семем (словникових і контекстуальних лексико-семантичних варіантів слова), але і на рівні сем, що зумовило використання прийомів дефініційного аналізу, аналізу перехрещуваних значень, контекстуального аналізу;

2) метод лінгвістичного опису застосовано для інвентаризації та класифікації проаналізованого корпусу ЛО, що вербалізують просодичні характеристики, а також для пояснення особливостей їх функціонування в художньому мовленні. На етапі дослідження функціонально-стилістичних особливостей вербалізації просодичних характеристик в художньому тексті метод лінгвістичного опису використано в комплексі з методом стилістичної інтерпретації;

3) також застосовано квантитативний метод частотного аналізу. Частота елементу є одним з основних показників його значущості у відповідній системі. Частотний аналіз дав підстави виокремити домінуючі елементи в універсальній множині досліджуваного матеріалу, тобто у всьому корпусі аналізованих ЛО, або в будь-якій її підмножині, тобто в окремій групі / підгрупі. В дослідженні використано в основному відносні (відсоткові) кількісні дані. Показники середньої частоти вживання обчислювалися для виявлення ЛО, які формують ядро і периферію лексико-семантичного простору, де відбито уявлення про звучання мовленнєвого голосу у свідомості носіїв англійської мови.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:

класифіковано й описано лексику, що репрезентує основні просодичні характеристики мовленнєвого голосу та виконує функцію передачі інформації про особистість мовця й функцію маніфестанта його емоційних станів;

виявлено типові мовні засоби вербалізації просодичних характеристик, як окремо, так і в певних комбінаціях, з'ясовано закономірності сполучуваності ПХ, вербалізованих у декількох словесних одиницях, а також проаналізовано частиномовну дистрибуцію цих мовних засобів в ономасіологічному аспекті, що дало змогу прослідкувати глибинний зв'язок природи ПХ з їхнім мовним вираженням, реалізованим в ономасіологічних категоріях ознаковості та процесуальності;

описано способи і засоби вербалізації голосових стереотипів, що ідентифікують мовця за різними соціальними ознаками, його зовнішніми і внутрішніми властивостями.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що запропонований підхід до аналізу мовних засобів репрезентації звучання мовленнєвого голосу виявляє когнітивно-вербальну специфіку англійського менталітету, реконструює фрагмент англійської мовної картини світу, опис якого, з одного боку, експлікує особливості концептуалізації різновиду почуттєвого сприйняття у свідомості носіїв англійської мови, а з іншого - по-новому висвітлює специфіку шару англійської лексики, яка описує звучання людського голосу на момент мовлення, і є невід'ємним складником «звукового» фрагмента англійської мовної картини світу. Аналіз семантики і прагматики метафоричних лексичних одиниць, що репрезентують звучання мовленнєвого голосу, робить певний внесок до сфери вивчення метафоричного моделювання світу.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів при розробці курсів риторичної фонетики, інтерпретації художнього тексту, лінгвопоетики, соціолінгвістики, психолінгвістики, спецкурсів із семантики і мовної концептуалізації світу. Теоретичні постулати дисертації та методика аналізу фактичного матеріалу можуть прислужитися при написанні дипломних та магістерських робіт.

Особистий внесок дисертанта полягає в самостійному відборі, аналізі, описі й теоретичному осмисленні фактичного матеріалу. Одну з шести наукових статей написано в співавторстві, де авторові дисертації належить 50 % виконаного дослідження, тобто та його частина, яка стосується аналізу метафоричних засобів вербалізації якості голосу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлено на XIV і XV міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» (Київ, 2005, 2006), на XIV міжнародній лінгвістичній конференції «Мова і світ» (Ялта, 2007), на міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008), у доповідях на засіданні кафедри германської філології і методики викладання іноземних мов ПНПУ ім. К.Д. Ушинського (2007-2009).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження викладено в шести статтях (одна в співавторстві), опублікованих у фахових наукових збірниках, затверджених ВАК України.

Структура і об'єм дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (316 позицій, зокрема 112 англомовних, 8 словникових джерел і 40 джерел ілюстративного матеріалу) і двох додатків, у яких відображено результати структурно-семантичного і частотного аналізів. Додаток А складається з чотирьох позицій: А 1 налічує 4 таблиці, що узагальнюють результати структурно-семантичного аналізу засобів вербалізації окремих просодичних характеристик, а також 8 таблиць, що містять дані частотного аналізу; А 2 репрезентує 10 схем вербалізації комбінацій просодичних характеристик; А 3 містить таблиці, у яких подано результати частотного аналізу вербалізаторів комбінацій просодичних характеристик; А 4 нараховує 4 схеми вербальної сполучуваності просодичних характеристик. Додаток Б фіксує результати аналізу дистрибуції прагматики оцінки в константних характеристиках та дистрибуції вербалізаторів просодичних параметрів у константних характеристиках мовленнєвого голосу персонажів.

Основний текст дисертації викладено на 186 сторінках, загальний обсяг роботи становить 251 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

мова англійський вербалізація

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, його зв'язок з науковими планами, деталізовано об'єкт і предмет, матеріал та методи роботи, конкретизовано її наукову новизну, теоретичну і практичну цінність, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Мовленнєвий голос і проблеми його вивчення» обґрунтовано й уточнено поняття «мовленнєвий голос», розглянуто функції мовленнєвого голосу. Теоретичною основою для обґрунтування поняття «мовленнєвий голос» слугували дослідження в галузі фізіологічної акустики як першоджерела вивчення мовленнєвих звуків та психологічної акустики. У межах цих наук доведено, що мовленнєві звуки, володіючи певними характерними ознаками, відтворюються за допомогою людського голосу у специфічний спосіб, інакше, ніж звуки «немовлення», що припускає наявність опозиції «немовленнєве звучання - мовленнєве звучання». Крім того, ми спираємося на порівняльні дослідження технології мовленнєвого і співацького голосоутворення, результати яких свідчать про наявність істотних відмінностей у цих процесах, що доводить необхідність розмежування понять «співацький голос» \ «мовленнєвий голос» при аналізі феномену людського голосу.

Зважаючи на наявні в лінгвістиці визначення мовленнєвого голосу (М. Н. Козирева, Н. Ф. Медведева), а також мету і завдання дисертаційного дослідження, під мовленнєвим голосом розуміємо сукупність просодичних характеристик, що відображають індивідуальні голосові особливості мовця, а також виступають як маніфестанти його емоційного стану в конкретній мовленнєвій ситуації. Основними просодичними характеристиками мовленнєвого голосу є ті, що безпосередньо беруть участь у процесі голосоутворення: 1) мелодика або мелодійний компонент, 2) гучність, 3) якість голосу, а також 4) темп. Мелодику витлумачено як зміну висоти тону, враховуючи діапазон, регістр, термінальний тон, мелодійну шкалу. Гучність визначаємо як сприйману силу звуку. У роботі ми використовуватимемо термін «якість голосу», який, на наш погляд, точніше, ніж термін «тембр», відображає сутність досліджуваного явища, його різні функціональні сторони, що містять і звукове забарвлення, яке притаманне голосу певного індивідуума та характеризує його особу, і різноманітні зміни звукового забарвлення мовленнєвого голосу, які передають емоції мовця, його оцінне ставлення до будь-яких подій. Темп уналежнено до просодичних характеристик на підставі того, що попри відсутність його безпосередньої участі у процесі голосоутворення закономірності його модуляцій визначають специфіку здійснення мовлення і здатні репрезентувати істотне експресивно-емоційно-оцінне навантаження.

Однією з основних функцій мовленнєвого голосу є віддзеркалення індивідуальних голосових особливостей індивідуума, передача інформації про його особистість. У сучасних наукових дослідженнях у галузі соціолінгвістики, психолінгвістики, паралінгвістики, фонетики (судової, криміналістичної, соціофонетики) мовленнєвоголосові особливості розглядають залежно від наступних чинників: 1) гендерного, 2) вікового, 3) національно-регіонального, 4) професійно-освітнього, 5) психофізіологічного.

Мовленнєвий голос є достатньо надійним засобом виразу емоцій і відносин між людьми. Результати проведених досліджень емоційного звучного мовлення, зокрема англійського, свідчать про те, що певні просодичні параметри як окремо, так і в сукупності можуть сигналізувати про конкретні емоційні стани. Цей факт дає підстави висунути припущення про те, що між вербалізованими просодичними характеристиками мовленнєвого голосу і негативними / позитивними емоціями існують більш-менш стійкі кореляції.

Наше дослідження сконцентровано на проблемі вивчення ословлювання невербальних параметрів комунікації, а саме, вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу в англійській мові і писемному мовленні. В такому випадку вербалізація виконує функцію компенсації відсутньої звукової матерії. Спираючись на результати досліджень лексики звучання сучасної англійської мови (А. А. Багдасарова, О. М. Жаркова, О. І. Павлова), синтаксичних, лексичних, семантичних та функціональних особливостей номінативних одиниць, які описують невербальний засіб комунікації «голос» (І. І. Сєрякова), а також на результати робіт, виконаних на матеріалі російської мови (Е. Ф. Бажин, Г. Е. Крейдлін, Н. А. Мішанкина), ми припускаємо, що у складі лексики звучання існує окремий шар, який репрезентує звучання людського голосу в процесі продукування мовлення.

На відміну від дослідників, що оперують акустичними термінами для опису корпусу мовних засобів вербалізації звучання людського голосу ми спираємося на терміни просодії, які визначають основні характеристики мовленнєвого голосу. В семантичному просторі, що відображає сприйняття звучання мовленнєвого голосу представниками англійського мовного колективу, лексичні одиниці вербалізують цілком конкретні просодичні характеристики: мелодику, гучність, темп і якість голосу. Мовні засоби вербалізації можуть бути прямими і переносними (метафоричними), можуть бути зафіксованими в словнику або реалізувати мовленнєвоголосове значення лише контекстуально, репрезентуватися різними частинами мови: дієсловами, іменниками, прикметниками, прислівниками в певних комбінаціях і сполучуваності. Оскільки мовленнєвий голос надає інформацію про константні властивості особистості, а також сигналізує про ситуативні прояви характеру, зокрема про емоційні стани, то і його мовні репрезентанти виконуватимуть ті ж самі функції, що свідчить про наявність певних функціонально-стилістичних особливостей вербалізації просодичних характеристик.

Отже, дослідження звучного мовленнєвого голосу, його просодичних характеристик, створюють наукову базу для вивчення специфіки вербальної репрезентації його звучання в сучасній англійській мові .

У другому розділі «Просодичні характеристики мовленнєвого голосу і засоби їх вербалізації в англійській мові» розглянуто англомовні засоби вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу на рівні сем, семем і словосполучень.

Результати нашої роботи певним чином відрізняються від інших досліджень частиномовної дистрибуції звукономінувальної лексики англійської мови, які свідчать про перевагу іменників і дієслів над прислівниками та прикметниками. Цей факт дає підстави стверджувати, що засоби вербалізації звуку взагалі і звучання не просто людського, а саме мовленнєвого голосу є самостійними шарами лексики англійської мови, що формують окремі фрагменти англійської мовної картини світу.

Просодичні характеристики мовленнєвого голосу вербалізуються в англійській мові як окремо, так і в різних комбінаціях. Корпус засобів вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу (321 ЛО) складається з фонаційних дієслів (ФД), прикметників, якісних прислівників та іменників. У цілому, відповідно до показників відносної частоти слововживань, загальна кількість яких складає 4837, просодичні параметри вербалізуються переважно ФД (48,0 %) і якісними прислівниками (35,0 %), іменники належать до периферійних засобів (2,0 %). Проте показники частиномовної дистрибуції ЛО словника свідчать, що словник прикметників (35,5 %) є більш варіативним у порівнянні зі словником ФД (30,0 %) і прислівників (22,7 %). Цей факт ілюструє відсутність прямої залежності частоти вживання тієї чи іншої частини мови від кількості ЛО словника, що пов'язано з можливостями різних частин мови вербалізувати певні просодичні характеристики і їх комбінації: прикметники і прислівники демонструють стійку тенденцію до вербалізації однієї просодичної характеристики, фонаційні дієслова здатні вербалізувати одну, а також дві, три і чотири характеристики, тобто потенціал фонаційних дієслів у цілому є осяжнішим, що відбивається в частиномовній дистрибуції слововживань.

Для кожної з просодичних характеристик мовленнєвого голосу виокремлено типові засоби вербалізації: для мелодики та якості голосу - якісні прислівники (52,2 %; 63,3 %) і прикметники (32,7 %; 31,7 %), для гучності - фонаційні дієслова (54,0 %), для темпу - якісні прислівники (68,5 %) й ФД (22,6 %). Іменники є допоміжним ресурсом для вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу. Така частиномовна дистрибуція пояснюється природою досліджуваних явищ, інакше кажучи, природа просодичних характеристик викликає у носіїв мови цілком конкретні асоціації, уявлення, а відтак, і конкретні типи мовних репрезентацій, віддзеркалених в ономасіологічних категоріях ознаковості, притаманної мелодиці і якості голосу, процесуальності, що характеризує гучність, й ознаковості процесу, що асоціюється з темпом.

Кожна з просодичних характеристик, як правило, вербалізується на рівні сем або на рівні семем (ЛСВ лексеми). За результати дисертаційного дослідження, для фонаційних дієслів більшою мірою характерна вербалізація на рівні сем, а для прикметників, прислівників та іменників - на рівні семем. Проте у випадку з метафоричними прикметниками і прислівниками, які вербалізують якість голосу, також виявляється тенденція до вербалізації на семному рівні.

Весь корпус досліджених ЛО підрозділяється на лексико-семантичні групи (ЛСГ) і підгрупи відповідно до тих просодичних характеристик, які вони вербалізують. Так, виокремлені ЛО розподілено по чотирьох ЛСГ, що містять засоби вербалізації 1) мелодики, 2) гучності, 3) темпу, 4) якості голосу. У свою чергу, засоби вербалізації мелодики відображають комплексний характер цієї ПХ і підрозділяються на підгрупи, до яких увійшли ЛО, що номінують такі мелодійні компоненти, як а) висота тону (high-pitched), б) напрям руху тону (to sing-song), в) швидкість падіння тону (abruptly), г) діапазон (monotonous), ґ) мелодійна модуляційність (melodious). Засоби вербалізації гучності представлені ЛО, що номінують підвищену (to holler) / знижену гучність (to whisper). Засоби вербалізації темпу репрезентуються ЛО, що номінують прискорений (to rattle) / уповільнений (slowly) темп. Засоби вербалізації якості голосу класифіковано на сім підгруп, що містять описові ЛО, які вербалізують а) хрипку (hoarse), б) тремтячу (tremulous), в) напружену; недбалу - чітку (throaty; casual - clear), г) звучну (resonant) ґ) назальну (twang), д) грудну, глибоку (deep), е) з придихом (breathy) якість голосу, і п'ять підгруп, що містять метафоричні ЛО, які вербалізують якість голосу за наступними асоціативними ознаками: а) температурна ознака (cold - warm), б) світлова (gloomy - bright), в) вагова (heavy - light), г) смакова (bitterly, sourly - sweetly), ґ) дотикова (dry). Окремо виділено змішану підгрупу, до якої увійшли описові й метафоричні ЛО, що вербалізують глуху якість голосу (muffled, sepulchral).

В результаті проведеного аналізу виокремлено 10 комбінацій просодичних характеристик і їх типи: 6 із 6 можливих комбінацій 2-х ПХ: мелодика + темп, мелодика + гучність, мелодика + якість голосу, гучність + якість голосу, гучність + темп, якість голосу + темп; 3 із 4 можливих комбінацій 3-х ПХ: мелодика + гучність + якість голосу, мелодика + гучність + темп, мелодика + темп + якість голосу (комбінацію гучність + якість голосу + темп не виявлено) і 1 можлива комбінація 4-х ПХ: мелодика + гучність + темп + якість голосу. Наприклад, ЛО, які вербалізують мелодику + темп, репрезентовано у наступних типах комбінацій: 1) високий тон + прискорений темп (to twitter); 2) високий тон + різке падіння тону (to snap); 3) низький тон + тривалість (to moan); 4) високий тон + тривалість (to whine).

Комбінації просодичних характеристик вербалізуються тільки на рівні сем. Кількість актуалізованих сем відповідає кількості вербалізованих ними просодичних характеристик, тобто у випадку вербалізації двох ПХ актуалізуються два семантичні компоненти значення (to shriek: “high + loud”), у випадку вербалізації трьох ПХ - три семи (to growl: “low + long + deep”), тощо. В окремих випадках, коли ЛО номінує декілька (дві - три) якостей голосу, актуалізується стільки сем, скільки якостей вербалізується (to croak: “low + (“deep + hoarse”)). Варіативність виокремлених типів комбінацій дала змогу визначити потенціал сем, що номінують ту чи іншу просодичну характеристику, в аспекті їхньої комбінаторності. Найбільшим потенціалом володіють семи, які номінують мелодійні компоненти, якості голосу і гучність, що виявляється в їх здатності створювати різні комбінації одна з однією.

Мелодійний компонент демонструє найбільшу стабільність, оскільки наявний у всіх потенційно можливих комбінаціях двох, трьох і чотирьох просодичних характеристик. Це свідчить про те, що мелодика мовленнєвого голосу є провідною характеристикою у вербалізованих комбінаціях, а також доводить раніше зроблені висновки про мелодійну модуляційність англійського мовлення як особливість англійського національного типу голосоутворення.

Якщо порівнювати показники частоти вживання ФД, які вербалізують одну і дві ПХ, то, за винятком ФД, що номінують гучність (39,5 %), показники у ФД - вербалізаторів 2-х ПХ вищі. Кількісний аналіз одиниць словника і частотний аналіз слововживань ФД показав, що варіативність вербалізаторів 2-х просодичних характеристик (48,2 %) вище, ніж у вербалізаторів 1-ї ПХ (40,0 %), а частота слововживань останніх ненабагато вища (48,0 % VS 45,0 %). Вербалізатори 3-х і 4-х просодичних характеристик не відрізняються ні варіативністю словника (10,6 %; 1,2 %), ні частотою вживання (6,4 %; 0,6 %). Таким чином, для фонаційних дієслів характернішою є вербалізація двох просодичних характеристик, що частково відображає загальну мовну тенденцію.

Отже, враховуючи отримані в роботі результати структурно-семантичного і частотного аналізів, приходимо до висновку, що для англійської мови типовою є вербалізація не більше двох просодичних характеристик в одній словесній одиниці.

Всередині ЛСГ і підгруп виокремлено синонімічні ряди, де, у свою чергу, визначено домінанти за показниками частоти вживання. Порівняльний аналіз середньої частоти вживання з показниками частоти всередині кожної групи / підгрупи фонаційних дієслів, прикметників і прислівників дав підстави виявити ЛО, які формують ядро і периферію лексико-семантичного простору, що містить і окремі просодичні характеристики, і їх комбінації. Ядро складають 95 ЛО, з яких основна питома вага припадає на вербалізатори якості голосу (44,2 %) і мелодики (17,8 %), що пояснюється найбільшою варіативністю словника таких ЛО. Отже, центральними елементами, що складають фрагмент звучання мовленнєвого голосу в англійській мовній картині світу, є ЛО, які вербалізують якість голосу і мелодику. Інші 226 ЛО належать до периферії.

Вербальна сполучуваність ПХ, на відміну від семних комбінацій, реалізується, коли одна або декілька ПХ мовленнєвого голосу вербалізуються в декількох словесних одиницях. Одна просодична характеристика може дублюватися на рівні семем (to cry loudly) або на рівні семи однієї ЛО (to whisper - “to say quietly”) і на рівні семеми іншої (softly -“quietly”). Коли ПХ дублюється в сполученнях 2-х ЛО, що номінують одну просодичну характеристику, то прислівники і прикметники в сполученнях з фонаційними дієсловами та іменниками виконують функцію інтенсифікаторів дубльованої ПХ (shouted loudly). Коли ж просодична характеристика дублюється на рівні семи ФД, що вербалізує дві, рідко три просодичні характеристики, і на рівні семеми прислівника або прикметника, то семема, «затемнюючи» решту сем ФД, висуває дубльовану просодичну характеристику на перший план (screamed shrilly; howled even louder). Дубльованою ПХ, як правило, виступає гучність. На нашу думку, це пов'язано з тим, що для сприйняття мовленнєвого голосу на слух найбільш істотним на тлі трьох інших просодичних характеристик є характеристика підвищеної або зниженої гучності, яка спочатку фіксується свідомістю слухача, а потім відбивається в зазначеній вербальній сполучуваності.

Кількість вербалізованих просодичних характеристик може дорівнювати кількості слів, при цьому ПХ вербалізуються як на рівні семем (nasal drawl), так і на рівні сем (to whisper darkly). Як правило, така вербальна сполучуваність характерна для ЛО, що вербалізують одну просодичну характеристику. Було виокремлено 17 типів такої вербальної сполучуваності, 12 з яких містять фонаційні дієслова - вербалізатори гучності (to cry hoarsely, to exclaim eagerly, etc.). Отже, припускаємо, що найбільшим потенціалом сполучуваності володіють фонаційні дієслова, що номінують гучність.

Кількість вербалізованих просодичних характеристик може перевищувати кількість вербалізаторів (3 ПХ вербалізуються 2-ма ЛО: to yell in а muffled voice). Вербалізатори просодичних характеристик можуть збігатися в кількісному відношенні, але відрізнятися в якісному (to mutter darkly: to mutter вербалізує знижену гучність і недбалу якість голосу, darkly - похмуру якість голосу, тобто дві ЛО вербалізують 2 ПХ: гучність і дві різні якості голосу).

ЛО, які вербалізують одночасно дві, три і чотири просодичні характеристики, мають слабку здатність до вербальної сполучуваності з будь-якими іншими ЛО. Отже, що більше просодичних характеристик вербалізовано одночасно в одній словесній одиниці, то слабше потенціал таких ЛО поєднуватися з ЛО - номінаторами інших ПХ. Таким чином, в англійському мовленні виявляється тенденція до вербалізації одночасно не більше двох просодичних характеристик у декількох словесних одиницях.

Узагальнюючи, робимо висновок, що для англійської мови і мовлення типовою є вербалізація не більше двох просодичних характеристик незалежно від того, вербалізуються вони в одній або декількох словесних одиницях.

Третій розділ «Функціонально-стилістичні особливості вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу в художньому тексті» присвячено дослідженню засобів вербалізації просодичних параметрів мовленнєвого голосу, що виконують в художньому тексті наступні характерологічні функції: 1) вербалізатори ПХ ідентифікують персонажа за гендерною, віковою, національною, професійною належністю, а також зовнішніми та внутрішніми властивостями. Такі характеристики мовленнєвого голосу є константними для того чи іншого індивідуума. В результаті аналізу художніх текстів було виокремлено 488 мікроконекстів, що містять описи мовленнєвого голосу як джерела інформації про мовця. З 4837 слововживань ЛО, які вербалізують константні характеристики мовленнєвого голосу, складають 517; 2) вербалізатори просодичних параметрів передають емоційний стан персонажа. У зв'язку з тим, що ця функція мовленнєвого голосу може реалізовуватися ліше в умовах емоціогенної ситуації, така характеристика є ситуативною. При аналізі художніх текстів було виокремлено 4195 таких ситуацій. З 4837 слововживань ЛО, які вербалізують ситуативні характеристики, складають 4320 слововживань.

Для кожного типу константних характеристик було визначено провідний просодичний параметр та способи вербалізації. Для константних характеристик мовленнєвого голосу, що ідентифікують персонажів за гендерною ознакою, найбільш значущою є якість голосу. Відповідно, ЛО, що описують якість голосу (48,7 %), перевищують за частотністю, ЛО, які номінують мелодійний компонент (35,1 %) і гучність (16,2 %). У випадках ідентифікації персонажів за віковою ознакою превалюють ЛО, що вербалізують мелодику (53,0 %), їм поступаються вербалізатори комбінації мелодики і якості голосу (23,5 %), якості голосу (17,8 %), гучності (5,8 %). Вербалізація темпу не є релевантною для обох типів характеристик, оскільки ЛО, що номінують темп, не виявлено. Гендерна і вікова ознаки, як правило, маркуються наступними способами: пряма номінація (а female voice asked; the young man's voice) і пряма номінація + вербалізація стереотипного просодичного параметра (а rough masculine voice; clear, child's voice).

Національна / регіональна належність персонажа частіше репрезентується за допомогою ЛО, що вербалізують мелодійний компонент (40,5 %). Темп також відіграє важливу роль у визначенні національної належності, будучи, в першу чергу, маркером американського національного і регіонального типів мовленнєвих голосів (American drawl, Bostonian drawl). Цим пояснюється висока (29,8 %) частота вживання вербалізаторів темпу. Найменш істотною є гучність (4,2 %). Так само як і для константних характеристик, що ідентифікують персонажів за гендерною і віковою ознаками, в такому випадку типовими є способи прямої номінації (Welsh voice, Midwestern tone) і прямої номінації + вербалізація стереотипного просодичного параметра (clear melodious English voice).

Серед способів вербалізації професійних мовленнєвих голосів переважає вербалізація стереотипних ПХ, що відтворюють наявні у свідомості представників англійського мовного колективу звукові стереотипи професійних голосів. Провідними просодичними параметрами професійного мовленнєвого голосу є якість голосу (40,6 %) і мелодійний компонент (27,3 %). Темп не є визначальною характеристикою - частота вживання (2,4 %) ЛО, що номінують темп, достатньо низька.

Найбільш важливим вербалізованим просодичним параметром для створення константних характеристик, які віддзеркалюють внутрішні та зовнішні властивості персонажа, виявилась якість голосу (33,0 %), що є своєрідною проекцією провідної ролі цієї ПХ у сприйнятті індивідуального голосу як образу людини, як феномену, що має зв'язок з внутрішнім життям особистості.

Константним характеристикам мовленнєвого голосу, що ідентифікують персонажів за соціальними ознаками, переважно не притаманна прагматика оцінки. Це засвідчує, що в англійській мовній картині світу ідентифікація гендерної, вікової, національної / регіональної і професійної належності індивідууму за його голосом частіше має власне інформативний характер. Проте характеристики, що відображають, характер і зовнішність персонажа в переважній більшості випадків володіють прагматикою позитивної або негативної оцінки, при цьому прагматика негативної оцінки (49,5 %) певною мірою перевищує у процентному співвідношенні прагматику позитивної оцінки (43,5 %), що підтверджує загальну мовну тенденцію до чіткішого виразу негативних оцінних сенсів.

Серед константних характеристик мовленнєвих голосів, що відображають внутрішні і зовнішні властивості персонажа, виокремлено наступні різновиди: а) такі, що гармонують з характером і зовнішністю персонажа; б) такі, що контрастують з характером і / або зовнішністю персонажа; в) такі, що гармонують із зовнішністю, але контрастують із внутрішніми властивостями персонажа. За допомогою цих різновидів у художньому мовленні віддзеркалюються асоціативні зв'язки, що існують в англійській картині світу між певним звучанням індивідуальних голосів і особистісними властивостями людини, репрезентуються голосові стереотипи, за якими закріплено оцінні маркери, при цьому на вербальному рівні мовленнєвоголосові характеристики індивідуума можуть набувати авторської інтерпретації, про що свідчать різновиди б) і в).

Аналіз ситуативних характеристик показав, що засоби вербалізації просодичних параметрів мовленнєвого голосу володіють потенціалом дифузно виражати практично будь-які емоції, а їх конкретна специфікація по емоційних станах переважно зумовлена контекстуально. В деяких випадках виявилося неможливим провести чітку межу між засобами маніфестації негативних і позитивних емоцій. Це стосується вербалізаторів підвищеної і зниженої гучності, прискореного й уповільненого темпу. Проте така межа чітко простежується в засобах вербалізації мелодики та якості голосу. Цей факт пояснюємо наявністю або відсутністю оцінних компонентів у семантиці досліджуваних ЛО.

Порівнявши оцінні семантичні компоненти в значеннях ЛО й оцінні знаки емоційних станів, які вони маніфестують, ми дійшли висновку, що в 99, 5 % випадків оцінки збігаються. Випадки незбігу оцінних знаків склали лише 0,5 %. Це означає, що потенціал вираження негативних або позитивних емоцій, закладений у семантиці ЛО, як правило, реалізується в художньому мовленні. Винятки свідчать про можливості виникнення нових оцінних асоціацій, які гіпотетично здатні вплинути на зародження в значеннях ЛО нових семантичних оцінних компонентів.

Таким чином, одержані дані підтверджують наявні результати експериментально-фонетичних досліджень емоційного мовлення за деякими винятками. Так, спектр емоцій, маніфестованих вербалізаторами темпу, виявився ширшим у порівнянні зі спектром емоцій, що маніфестує та сама просодична характеристика емоційного звучного мовленнєвого голосу. Крім типових емоцій суму, страху, збентеження, розгубленості, вербалізатори прискореного й уповільненого темпу здатні також нерідко виражати роздратування, гнів. Вербалізатори окремих просодичних параметрів, зокрема грудної якості голосу, виявилися нетиповими засобами виразу емоцій, проте засвідчили функціональну здатність до маніфестації емоцій на рівні семи “deep” у комбінаціях із семами, що номінують інші ПХ мовленнєвого голосу, наприклад, у складі значень ФД to boom (“loud”+ (“deep”+ “hollow” + “resonant”)), to roar (“loud” + “deep”), to bellow (“shout loudly” + “low” + (“deep” + “hollow”)).

Потенціал ЛО, що вербалізують комбінації просодичних характеристик виражати ті чи інші емоції, почасти зумовлений їхнім семним складом. Так, ЛО, до семного складу яких входить компонент «підвищена гучність» в комбінації з компонентом «високий тон» (to scream, to yell, etc.), «тремливий» (to bluster), «грудний» (to boom, to roar, etc.), «дзвінкий» (to ring, to sing), «низький тон» + «грудний» + «глухий» (to bellow, bellow), «високий тон» + «прискорений темп» (to bark, bark), «високий тон» + «тривалість» (to wail), демонструють стійку тенденцію до виразу гніву, обурення.

Образа, засмученість, відчай маніфестуються вербалізаторами, до семного складу яких входить компонент, що номінує знижену гучність, в комбінації з іншими компонентами (to mumble: “too quietly, soft” + “not clear”; to choke: “not very loud”+ “stop the breathing by being unfit to breathe”; to mutter: “quietly” + “indistinctly”; to bleat). При цьому спостерігається стійка тенденція до звуження спектру емоцій у вербалізаторів комбінацій ПХ при збільшенні кількості вербалізованих параметрів. Якщо звернутися до експериментально-фонетичних досліджень просодичних характеристик англійського емоційного мовлення, то стає очевидним, що їх результати переважно містять висновки про кореляцію окремих ПХ з конкретними емоціями, рідше йдеться про «просодичні контури» емоцій, іншими словами, про певні комбінації просодичних параметрів, типових для вираження тієї чи іншої емоції. Таким чином, результати досліджень емоційного звучного мовленнєвого голосу проектуються на вербалізовані просодичні характеристики емоційного мовленнєвого голосу.

ВИСНОВКИ

В сучасній англійській мові виокремлюється шар лексики, що вербалізує звучання мовленнєвого голосу та віддзеркалює сприйняття людського голосу у свідомості носіїв англійської мови. Наявні дослідження людського голосу, в результаті яких було виділено опозиції «немовленнєве звучання голосу VS мовленнєве звучання голосу», «співацьке голосоутворення VS мовленнєве голосоутворення», створюють наукову базу для вивчення феномену мовленнєвого голосу і його функцій. Мовленнєвий голос розглянуто як сукупність просодичних характеристик (ПХ), що відображають індивідуальні голосові особливості мовця, а також виступають маніфестантами його емоційного стану в конкретній мовленнєвий ситуації. Основними ПХ мовленнєвого голосу є 1) мелодика, 2) гучність, 3) темп, 4) якість голосу.

Аналіз англійського художнього мовлення дав підстави виокремити корпус лексичних одиниць, що вербалізують окремі просодичні характеристики мовленнєвого голосу або комбінації з 2-х, 3-х, 4-х ПХ, і утворюють самостійний шар вокабуляру, який формує окремий фрагмент англійської мовної картини світу.

Відповідно до одержаних показників відносної частоти слововживань, окремі просодичні характеристики і їх комбінації вербалізуються переважно фонаційними дієсловами (ФД). Проте дані частиномовної дистрибуції ЛО словника демонструють, що словник прикметників (35,5 %) є більш вариативним у порівнянні зі словником ФД (30,0 %), що свідчить про відсутність лінійної залежності частоти вживання тієї чи іншої частини мови від кількості ЛО словника. Це пов'язано з потенціалом різних частин мови вербалізовати певні просодичні характеристики і їхні комбінації: прикметники і прислівники демонструють стійку тенденцію до вербалізації однієї просодичної характеристики, ФД вербалізують одну, а також дві, три і чотири характеристики, тобто потенціал ФД у цілому більше, що відбивається на частиномовній дистрибуції слововживань. Стійку тенденцію до вербалізації однієї просодичної характеристики демонструють прикметники і прислівники, що пояснюємо їхнім потенціалом номінувати просодичні характеристики на рівні семем, для фонаційних же дієслів типовою є номінація на рівні сем, тому вони є основним мовним ресурсом для вербалізації комбінацій 2-х, 3-х і 4-х просодичних параметрів. Частотний аналіз уможливив виокремлення ядра і периферії досліджуваного лексико-семантичного простору. Серед ядерних елементів, що становлять 95 ЛО, найбільша питома вага притаманна вербалізаторам якості голосу і мелодики, що пояснюється високою варіативністю словника цих ЛО. Отже, центральними елементами дослідженого лексико-семантичного простору є ЛО, що вербалізують якість голосу і мелодику. Інші 226 ЛО належать до периферії.

Частиномовна дистрибуція засобів вербалізації окремих просодичних параметрів та їх комбінацій зумовлена, з одного боку, природою досліджуваних явищ, з іншого - специфікою семантичної структури проаналізованих ЛО.

Природа просодичних параметрів віддзеркалюється в наступних ономасіологичних категоріях: а) ознаковості об'єкта, властивій мелодиці та якості голосу, б) процесуальності, що характеризує гучність, і в) ознаковості процесу, що асоціюється з темпом. Це пояснює типовість використання якісних прислівників і прикметників для мелодики та якості голосу (а), фонаційних дієслів - для вербалізації гучності (б), якісних прислівників і фонаційних дієслів - для вербалізації темпу (в), а також факт периферійності іменників як засобів вербалізації просодичних характеристик мовленнєвого голосу.

Виокремлений корпус ЛО вербалізує окремі просодичні характеристики та їх комбінації на рівні сем, семем і словосполучень. У результаті структурно-семантичного аналізу лексеми було розподілено наступним чином: по чотирьох ЛСГ - ті, що номінують поодинокі просодичні характеристики, та по десятьох ЛСГ - ЛО, що вербалізують комбінації ПХ. З'ясовано, що вербалізатори двох ПХ реалізують шість із шесті можливих комбінацій (6 ЛСГ); номінатори трьох ПХ - три з чотирьох можливих комбінацій (3 ЛСГ). ЛО, що вербалізують чотири просодичні характеристики, репрезентовано однією ЛСГ. Мелодійний компонент демонструє найбільшу стабільність, оскільки він означений у всіх потенційно можливих комбінаціях. Це засвідчує, що мелодика є провідною просодичною характеристикою у вербалізованих комбінаціях, а також доводить той факт, що мелодійна модуляційність є виразною особливістю англійського типу голосоутворення.

Аналіз вербалізації просодичних характеристик на рівні словосполучень показав, що в англійському художньому мовленні виявляється тенденція до вербалізцації одночасно не більше двох просодичних характеристик у декількох словесних одиницях, при цьому найбільший потенціал до сполучуваності належить засобам вербалізації гучності. ЛО, що номінують три і чотири просодичні характеристики, маніфестують слабкий потенціал до вербальної сполучуваності.

Таким чином, в англійській мові і мовленні спостерігається тенденція до вербалізації не більше двох просодичних характеристик незалежно від того, вербалізуються вони в одній або декількох словесних одиницях.

Засоби вербалізації просодичних параметрів мовленнєвого голосу виконують у художніх творах характерологічну функцію, яка реалізується в константних і ситуативних характеристиках мовленнєвого голосу персонажа.

Константні характеристики ідентифікують персонажів за гендерною, віковою, національною / регіональною, професійною належністю, а також відображають їхні зовнішні і внутрішні властивості. Для кожного типу константних характеристик виокремлено провідний просодичний параметр і способи вербалізації. У випадках, коли персонажі маркуються за гендерною, віковою і національною / регіональною ознаками, типовими виявилися способи прямої номінації і пряма номінація + вербалізація стереотипного просодичного параметра. Ідентифікація персонажів за професійною належністю, як правило, реалізується через вербалізацію стереотипного просодичного параметра. Провідними вербалізованими ПХ є: якість голосу - для гендера, професійної належності й особистісних властивостей персонажа; мелодика - для віку; мелодика і темп - для національної / регіональній належності. Виокремленні провідні вербалізовані просодичні параметри віддзеркалюють у художньому тексті асоціативні зв'язки, що існують в англійській картині світу, з певним звучанням індивідуальних голосів, які ідентифікують мовця за соціальними і психодинамічними ознаками.

Засоби вербалізації ПХ, виконуючи функцію передачі інформації про особистість мовця, відображають не лише голосові стереотипи, наявні в англійській картині світу, але й пов'язані з ними оцінні асоціації. Це, насамперед, типово для константних характеристик, що відображають внутрішні і зовнішні властивості персонажів, яким у більшості випадків властива прагматика позитивної або негативної оцінки. Відмітимо, що негативна оцінка дещо переважає над позитивною. Цей факт підтверджує загальну мовну тенденцію до чіткішого виразу негативного досвіду і, як наслідок, експлікації негативних сенсів. Константні характеристики, що ідентифікують персонажів за соціальними ознаками, переважно не володіють прагматикою оцінки, що свідчить про їх власне інформативний характер.

Ситуативні характеристики представляють вербалізацію емоційного мовленнєвого голосу і реалізуються тільки в зображених емоціогенних ситуаціях. Отримані в роботі результати свідчать про те, що засоби вербалізації просодичних характеристик дифузно виражають практично будь-які емоції, а їх специфікація за тими чи іншими емоційними станами зумовлена контекстуально.

Одержані нами дані за деякими винятками підтверджують результати наявних експериментально-фонетичних досліджень емоційного мовлення, тобто вербалізовані просодичні характеристики, як правило, маніфестують ті ж емоції, що і просодичні характеристики емоційного звучного мовленнєвого голосу.

В окремих випадках результати нашого дослідження дещо відрізняються від результатів досліджень англійського звучного емоційного мовлення. Наприклад, вербалізатори напруженої якості голосу не виявилися типовими для маніфестації огиди, вербалізатори голоса «з придихом» - для здивування з позитивним зарядом, вербалізатори грудної якості голосу взагалі не були зафіксовані в емоціогенних ситуаціях. Вербалізатори темпу, крім емоцій печалі, страху, збентеження, розгубленості, типових для уповільненого / прискореного темпу емоційного звучного мовленнєвого голосу, за нашими даними здатні також маніфестувати роздратування, гнів, захват.

Порівняльний аналіз оцінних компонентів у значеннях ЛО й оцінних характеристик емоційних станів, маніфестованих ними, показав, що в більшості випадків оцінки збігаються. Випадки незбігу оцінних характеристик склали всього лише 0,5 %. Винятки свідчать про можливості виникнення нових оцінних асоціацій, гіпотетично здатних вплинути на зародження в значеннях ЛО нових семантичних оцінних компонентів.

Узагальнюючи результати дослідження, відзначимо, що запропонований у роботі підхід до аналізу вербалізації просодичних характеристик, що репрезентують сприйняття мовленнєвого звучного голосу представниками англійського мовного колективу, може бути екстрапольований на вивчення сприйняття звучання як явища довкілля, що згодом допоможе сконструювати когнітивну модель уявлення про цей феномен у свідомості носіїв англійської мови.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Демчук А. И. Связь качества голоса и эмоционального состояния человека в метафорической интерпретации / А. И. Демчук, Т. Е. Ерёменко // Мова і культура : зб. наук. статей КНУ ім. Т. Г. Шевченко. - Вип. 9. - Т. 4. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - С. 204-211.

Демчук А. И. Фонационные глаголы как средство языковой репрезентации английского речевого голоса / А. И. Демчук // Культура народов Причерноморья. - Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2007. - № 110, т. 1. - С. 156-159.