Актуальність дослідження. Після проголошення незалежності України зріс інтерес до визначних діячів національної науки, їхньої наукової та громадсько-культурної діяльності. Так, предметом наукових досліджень уже стала творча спадщина визначних етнологів кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. М. Сумцова, Ф. Вовка, В. Гнатюка. Ім'я Зенона Кузелі (1882-1952), одного з перших представників української етнології, дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка (з 1909), голови Європейського відділу НТШ (1949-1952), професора Українського вільного університету (з 1921), Українського наукового інституту в Берліні (з 1930), дійсного члена Української вільної академії наук (з 1945) та ряду інших наукових організацій, було заборонене тоталітарним режимом, а його наукові досягнення замовчувалися. Поява цієї дисертації зумовлена відсутністю окремого комплексного дослідження народознавчої діяльності вченого. Досі маловивченими залишаються саме етнографічні студії З. Кузелі, оскільки більша увага приділялася його спадщині як журналіста, лексикографа й бібліографа. Недостатньо висвітленою є робота вченого у НТШ, зокрема як заступника голови (1947-1949) та голови (1949-1952) Європейського відділу Товариства. Отже, роль З. Кузелі у розвитку української етнографічної науки та результати його народознавчих праць усе ще мало відомі науковому загалу і громадськості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в контексті наукових робіт Інституту народознавства НАН України й пов'язано з комплексною науковою програмою "Історико-етнологічне дослідження традиційної і сучасної культури українців" і темою "Традиційна культура українців в умовах новочасних соціокультурних трансформацій".

Основна мета дослідження - дати характеристику народознавчої діяльності З. Кузелі на основі аналізу його біографії, наукової спадщини, опублікованих та архівних джерел, епістолярію. Для досягнення мети поставлено виконання таких завдань:

висвітлення життєвого шляху, наукової та громадсько-культурної діяльності З. Кузелі;

з'ясування впливу вченого на діяльність академічних та освітніх установ;

дослідження науково-етнологічної спадщини З. Кузелі;

встановлення наукових засад та системи методологічних прийомів ученого;

аналіз його історико-культурних публікацій;

оцінка внеску вченого в розробку проблем української етнографії та визначення місця З. Кузелі в українській етнографії першої половини ХХ ст.

Об'єктом наукового дослідження є внесок Зенона Кузелі в українську етнологічну науку першої половини ХХ ст.

Предмет дослідження - процес становлення З. Кузелі як особистості та вченого, його життєвий шлях і наукова діяльність, народознавча спадщина та її вплив на формування і розвиток етнографії в Україні.

Хронологічні рамки охоплюють роки життя вченого (1882-1952).

Наукова новизна дисертації: вперше комплексно розглянуто особистість Зенона Кузелі, конкретизовано й уточнено окремі факти його наукової біографії. Визначено чинники, що позначилися на формуванні особистості та наукових зацікавлень ученого, показано вплив родинного середовища на становлення З. Кузелі. Обґрунтовано значення вченого у формуванні національної школи української етнографії, його місце в наукових і громадських організаціях (НТШ, "Руська Бесіда", "Українська Громада", УНІ в Берліні, УВАН, КоДУС), творчі взаємини з провідними вченими (В. Ягічем, М. Грушевським, І. Франком, Ф. Вовком та ін.). Уведено в науковий обіг значну кількість маловідомих чи невідомих архівних матеріалів, серед яких особисті документи вченого, листування з видатними постатями української культури ХХ ст., польові етнографічні матеріали початку ХХ ст., редакційні матеріали "Української Загальної Енциклопедії" (УЗЕ), що дало змогу обґрунтувати періодизацію основних етапів його життя та діяльності, оцінити внесок ученого в розвиток української етнографії та у збереження національної свідомості в цілому. Проаналізовано дослідження сімейно-побутової обрядовості українців, етнодемографічних процесів, бібліографії української та світової етнографії З. Кузелі та доведено їх актуальність і високу наукову вартість. Виявлено велику кількість досі не відомих статей вченого у періодиці першої половини ХХ ст. та охарактеризовано основну тематику його історико-культурних публікацій. Уперше дано оцінку внеску З. Кузелі у створення УЗЕ та загальної частини "Енциклопедії Українознавства" (ЕУ) як автора етнографічної частини та редактора.

Дослідження наукової спадщини З. Кузелі виконано за допомогою поєднання підходів різних наук: етнології, історіографії, історичного джерелознавства.

Методологічною основою дисертації стали принципи логіки та наукової неупередженості. Автор застосовувала методи аналізу і синтезу, біографічний, описовий, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, типологічний.

Практичне значення роботи. Основні положення дослідження можуть бути використані при підготовці синтетичних праць з української етнології, історіографії, історії української громади в Західній Європі, енциклопедичних видань та довідникової літератури. У навчально-педагогічній практиці результати дослідження можна застосувати при викладанні історії української етнографії та підготовці спеціальних навчальних курсів. Фактичний матеріал, результати, узагальнення й висновки можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблеми.

Апробація результатів дисертації. Основні положення викладені у доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: ІІ-VІ міжнародних конференціях "Традиція і культура" (Київ, 2004-2008), Міжнародній науковій конференції "Етнокультурні фактори національної ідентифікації населення українського порубіжжя" (Київ, 2007), Буковинській науково-практичній конференції "Ми - українці, ми - українські" (Чернівці, 2007), Першій міжнародній науковій конференції для магістрів, аспірантів, учених "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій" (Суми, 2008), V Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність" (Харків, 2008), Всеукраїнській науковій конференції "Землі Опілля в контексті природно-географічного та історико-культурного розвитку України" (Бережани, 2008). Основні результати дисертації відображено у 6 публікаціях, з них 5 статей у провідних фахових виданнях.

Структура і зміст дисертації. Дисертація побудована за хронологічно-проблемним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 232 стор., у т. ч. список використаних джерел та літератури (397 позицій, 32 стор.), додатки (11 стор.).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, поставлено мету та завдання дослідження, визначено хронологічні рамки, показано наукову новизну і практичну цінність роботи.

У першому розділі - "Історіографія і методологія дослідження" - проаналізовано стан наукової розробки теми, зроблено огляд використаних у дослідженні джерельних матеріалів.

У першому підрозділі "Історіографія проблеми" проаналізовано етапи наукового вивчення теми. Історіографію, присвячену З. Кузелі, умовно поділено на три періоди: праці сучасників ученого (до першої третини ХХ ст.), студії вчених української діаспори, сучасні українські дослідження.

народознавчий кузеля українська етнологія

До першого етапу - формування З. Кузелі як ученого - належать, перш за все, рецензії та відгуки І. Франка, М. Грушевського, В. Гнатюка, Ф. Колесси. Активна дослідницька та організаційна діяльність З. Кузелі в галузі етнографічної науки привернула до себе увагу провідних українських учених першої половини ХХ ст. й отримала їх високу оцінку. Серед них ім'я З. Кузелі було широковідомим, оскільки він не лише став одним із наймолодших співробітників НТШ, а й виявив активну позицію у громадському житті.М. Грушевський залучив його як одного зі своїх учнів до співпраці в "Записках НТШ", у яких З. Кузеля публікував огляди зарубіжної наукової періодики. Також своїми вчителями З. Кузеля називав Ф. Вовка, В. Гнатюка, І. Франка. М. Грушевський всіляко підкреслював наполегливість та скрупульозність ставлення З. Кузелі до наукової роботи і давав високу оцінку його бібліографічним оглядам. І. Франко особливо відзначав методичність праці вченого.

Другим етапом у дослідженні спадщини З. Кузелі та вшануванні його заслуг перед українською наукою стали праці представників української діаспори. До 10-ї річниці смерті вченого приурочено окремий том "Записок НТШ" - "Збірник на пошану Зенона Кузелі" за редакцією В. Яніва, до якого увійшли статті І. Мірчука, Є. - Ю. Пеленського, Я. Рудницького, В. Дорошенка, Р. Смаль-Стоцького та ін. На сьогодні це фактично єдина робота, цілком присвячена З. Кузелі. У ній уперше висвітлено окремі сторінки життя вченого, дано характеристику його досягнень у галузі етнографії, бібліографії, мовознавства. Окрім аналітичних статей про творчість З. Кузелі, у збірнику вміщено питальник ученого та стаття, присвячена І. Франкові.

Інформацію про наукове життя в Австрії, Німеччині та Франції, де вчений прожив більше двадцяти років, знаходимо у ґрунтовних працях С. Наріжного та В. Маруняка, присвячених українській еміграції. У контексті становлення українських громадських, освітніх та наукових організацій постать З. Кузелі посідає якщо не центральне, то провідне місце.

Спогади про гімназійні роки З. Кузелі, зокрема про діяльність гуртка "Молода Україна", містяться у статтях авторів "Альманаху "Молодої України", зокрема Л. Цегельського, А. Цурковського, В. Бемка та ін. Наукову співпрацю в "Записках НТШ" згадує у своїй праці Л. Винар.В. Леник проаналізував роль віденської "Січі" в українському студентському русі, зазначивши місце З. Кузелі в її діяльності як одного з керівників товариства. Відомості про родовід З. Кузелі, зокрема глибоке дослідження материнської лінії, знаходимо у праці Л. Лепкого, яка стала частиною ювілейного випуску "Записок НТШ", присвяченого Б. Лепкому. До 100_річчя з дня народження та 30_ліття від дня смерті вченого підготовлено статтю Р. Смика.

Після проголошення незалежності України розпочався новий період в історіографії проблеми, який триває досі. Доробок З. Кузелі привернув увагу багатьох сучасних дослідників-етнографів, істориків та літературознавців - В. Качкана, В. Погребенника, Ф. Погребенника, Р. Кирчіва, О. Сапеляк, Р. Гузія, В. Старкова та ін. У пострадянський період однією з перших статей, присвяченою вченому, стала доповідь М. Демського "Науковий подвиг Зенона Кузелі". Значення Наукового товариства імені Шевченка в розвитку етнологічних студій в Україні, місце З. Кузелі в його діяльності ґрунтовно розкрила у своїй монографії О. Сапеляк. У ряді статей В. Качкана, які побудовані на багатому фактологічному матеріалі, проаналізовано основні етнографічні та публіцистичні роботи вченого. Праця В. Погребенника на сьогодні є найвагомішим дослідженням творчості вченого, оскільки охоплює весь період життя З. Кузелі, акцентуючи на знакових подіях, та містить аналіз основних робіт ученого. Стаття О. Ковальчук про З. Кузелю увійшла до біобібліографічного довідника серії "Українські історики", присвяченого історикам України XX століття. Внесок З. Кузелі в дослідження української етнографії, його життєвий та творчий шлях узагальнили у спільній публікації Р. Кирчів та О. Сапеляк. У розвідці В. Кучера з'ясовується питання науково-дослідницької та освітньої діяльності української діаспори в Німеччині, зокрема З. Кузелі в УНІ в Берліні та УВУ. У статті, присвяченій З. Кузелі, Р. Гузій підкреслює наукове значення та актуальність праць ученого з похоронної обрядовості українців. В. Старков привернув увагу дослідників до унікальної збірки записів похоронних ігор та їх чіткої систематизації. Постать З. Кузелі як дослідника життя та творчості Б. Лепкого розглядається у доповіді "Зенон Кузеля - лепкознавець" Н. Білик. Дослідженню бібліографічно-видавничого набутку З. Кузелі присвячено ряд статей: О. Федотової, І. Смогоржевської, Н. Черниш, Н. Зелінської, Ю. Шаповала та ін.

Аналіз історіографії показує, що незважаючи на достатню кількість статей про З. Кузелю, відсутні монографічні дослідження, які б розкривали всю багатогранність наукової спадщини вченого. Ця обставина спонукала наше зацікавлення темою.

У другому підрозділі "Джерельна база дослідження" охарактеризовано основні джерела дослідження. Окрему групу становлять опубліковані наукові праці З. Кузелі з українського народознавства - дослідження сімейно-побутової обрядовості українців, народної демонології, методології та методики етнографічних досліджень, етнодемографічних процесів на західноукраїнських територіях кінця ХІХ - початку ХХ ст., бібліографії народознавчих творів. Наукова спадщина З. Кузелі становить понад 200 праць у галузі українського народознавства (великі проблемні дослідження, рецензії, огляди, публіцистичні статті). Більшість його наукових розвідок опубліковано у серійних виданнях НТШ "Записки НТШ", "Етнографічний збірник", "Матеріали до українсько-руської етнології", "Літературно-науковий вістник", "Сьогочасне й минуле", у спеціальних виданнях - ювілейних збірниках на пошану М. Грушевського (1906), І. Франка (1926); виданнях Українського наукового інституту в Берліні, власним накладом і за сприяння українських політичних організацій. Свої наукові погляди вчений засвідчував у численних рецензіях та літературних оглядах.

Істотне джерельне значення має також опубліковане листування видатних наукових діячів початку ХХ ст. - М. Грушевського, І. Франка, В. Гнатюка, Ф. Вовка, К. Студинського, Б. Лепкого, яке містить листи З. Кузелі до названих діячів або відомості про нього в листах до сторонніх осіб.

Дуже важливу частину джерел складають неопубліковані архівні матеріали. У Центральному державному історичному архіві України у м. Львові документи про З. Кузелю знаходяться у фонді "Наукове товариство ім.Т. Шевченка, м. Львів" (ф.309): дані про його біографію, інформація про діяльність у НТШ, матеріальне становище, листування як від свого імені, так і як референта бібліотеки УНІ в Берліні, а також примірник статті Ф. Колесси, присвяченої 30-літтю наукової діяльності З. Кузелі, та список його наукових праць. У фонді "Українське студентське товариство "Січ" у Відні" (ф.834) міститься автограф праці З. Кузелі "Наші сільські оповідачі". Автографи рефератів та рецензій ученого зберігаються у фонді "Літературно-науковий вісник" (ф.401). Ряд листів, у яких засвідчено громадську та наукову позицію вченого, знаходяться у фондах В. Старосольського (ф.360) і С. Томашівського (ф.368). Для висвітлення внеску З. Кузелі в "Українську Загальну Енциклопедію" опрацьовано матеріали фонду редакції УЗЕ (ф.328).

У Державному архіві Львівської області зберігаються документи, що містять дані про навчання вченого у Львівському університеті (1900-1901) (ф.26). Документи з особової справи та особистий листок працівника бібліотеки Чернівецького університету Зенона Кузелі зберігаються у Державному архіві Чернівецької області. Серед опрацьованих матеріалів - копія диплома про присвоєння наукового ступеня, накази про зарахування на посади в університетській бібліотеці, витяг із метричної книги та ін. (ф.216).

В архіві наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України у фонді В. Гнатюка (ф.28-4) знайдено рукописи перших етнографічних записів З. Кузелі. У відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України нами опрацьовано матеріали фондів І. Франка (ф.3), І. Белея (ф.100), І. Пулюя (ф.60), а також фонду "Літературно-науковий вісник" (ф.78), які містять відомості про наукову, редакторську роботу З. Кузелі та суспільно-політичні погляди.

Важливим джерелом є епістолярій З. Кузелі, зокрема неопубліковані матеріали з іменних фондів окремих діячів, організацій та видавництв. З відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника використано матеріали фондів бібліотеки НТШ (ф.1), Барвінських (ф.11), В. Гнатюка (ф.34), І. Калиновича (ф.57), Є. - Ю. Пеленського (ф.232), УЗЕ (ф.252), а також низку справ з фонду окремих надходжень (ф.9), серед них - листи І. Зілинського, В. Сімовича, К. Трильовського, Р. Смаль-Стоцького, П. Ковжуна, А. Волошина та ін., а також листи деяких організацій до З. Кузелі або до редакції видавництва "Українське Слово". Вивчено листування З. Кузелі з редакцією УЗЕ (листи З. Кузелі та до нього), а також авторські матеріали УЗЕ (ф.252); матеріали до 30-річчя наукової діяльності вченого, листи Українського історично-філологічного товариства у Празі до З. Кузелі, автограф реферату "Українські народні історичні пісні" (німецькою мовою) та ін.

З Наукового архіву Інституту археології НАН України використано матеріали особистого фонду Ф. Вовка (ф.1), у якому містяться листи З. Кузелі до вчителя періоду 1904-1908 рр. з відомостями про засади його наукової роботи та перші етнографічні дослідження вченого. Використано матеріали Державного архіву Тернопільської області та обласного літературно-меморіального музею Богдана Лепкого у м. Бережани.

Матеріали української преси першої половини ХХ ст., дозволяють повніше розкрити тогочасне наукове життя української громадськості та містять матеріали З. Кузелі або такі, що виходили за його участі. З української та зарубіжної періодики у дисертації, зокрема, використано "Записки НТШ", "Хроніка НТШ", "Діло", "Молода Україна", "Каменярі", "Літературно-науковий вістник", "Буковина", "Україна", "Наша культура", "Книжка", "Читальня", "Українська книга", "Нове Слово", "Українське Слово", "Шлях" та ін. Виявлено, що протягом 1903-1939 рр. за авторством З. Кузелі з'явилося понад 40 різножанрових статей та нотаток у "Ділі", переважну більшість яких досі не зафіксовано у бібліографічному переліку праць ученого.

Отже, дослідження життя, наукової й організаційної діяльності З. Кузелі в галузі етнології здійснювалось на основі різних видів опублікованих та архівних джерел: наукових праць самого вченого, його епістолярної спадщини, мемуарних творів, тогочасної періодики та публіцистики.

У третьому підрозділі "Методологічні засади дослідження" окреслено методологію дисертаційної роботи та обґрунтовано використані в ній способи наукового аналізу.

У другому розділі - "Життєвий шлях Зенона Кузелі" - який складається з двох підрозділів, розкрито питання формування З. Кузелі як ученого і громадського діяча, висвітлено його народознавчу та громадсько-організаційну діяльність. Подано біографічні відомості про ученого, його оточення, досліджено наукову співпрацю З. Кузелі з українськими та зарубіжними вченими. Головне місце відведено висвітленню діяльності вченого в НТШ.

У підрозділі "Становлення Зенона Кузелі як ученого, діяльність до Першої світової війни" на фоні суспільно-політичної ситуації в Україні та через призму родинного виховання показано формування його світоглядних принципів, доведено вплив священицьких родин Лепких і Глібовицьких. Відзначено роботу як засновника учнівського гуртка "Молода Україна" в Бережанах (1898), навчання у Львівському (1900-1901) та Віденському університетах (1901-1905), діяльність на посаді керівника Студентського товариства у Віденському університеті "Січ" (1902-1904). Проаналізовано наукові контакти з М. Грушевським, В. Ягічем, Ф. Вовком, В. Гнатюком, І. Франком, М. Кордубою, С. Томашівським, О. Барвінським, І. Кричевським та ін.

Основною частиною підрозділу є висвітлення початку співпраці З. Кузелі з НТШ, зокрема досліджено рецензійну роботу вченого в бібліографічному відділі "Записок НТШ" з 1901 р., його внесок у формування музейних та бібліотечних колекцій Товариства.З. Кузеля також співпрацював з Етнографічною комісією НТШ (член з 1905 р., дійсний член НТШ з 1909 р.), брав участь в етнографічних експедиціях 1904-1906 рр. За успішну працю в НТШ З. Кузелі у 1904-1906 рр. тричі призначалися стипендії для продовження наукових студій у Відні. З 1906 р. доктор філософії. Детально висвітлено чернівецький період життя вченого (1909-1914), роботу бібліотекарем і лектором Чернівецького університету (з 1913 р.), проаналізовано громадсько-наукову діяльність на Буковині як члена та керівника "Руської Бесіди" й "Історичного товариства".

У другому підрозділі "Еміграційний період життя З. Кузелі" досліджено наукову та громадсько-організаційну діяльність З. Кузелі з 1914 до 1952 рр. Висвітлено просвітницьку й народознавчу працю в таборі для переміщених осіб у Зальцведелі (1916-1920). Особливий акцент зроблено на аналізі життя вченого у Берліні (1920-1945). Тут З. Кузеля очолював найбільше українське видавництво "Українське Слово" (1921-1926), став автором та редактором ряду часописів, співпрацював з німецькими та українськими видавництвами. Як керівник "Української Громади" в Німеччині З. Кузеля сприяв посиленню консолідаційних процесів у середовищі української міжвоєнної еміграції, відіграв провідну роль у створенні "Курсів українознавства". Вчений був офіційним представником НТШ на міжнародних наукових заходах.

Значну увагу в підрозділі присвячено дослідженню діяльності вченого в УНІ в Берліні (1926-1945). В установі він працював як лектор, редактор, видавець, бібліотекар, з 1931 р. очолював кафедру етнографії і етнології. Як доцент факультету закордонних наук Берлінського університету, З. Кузеля вів курси української мови й літератури та українського народознавства, виступав із лекціями в німецьких університетах. Учений був співробітником "Товариства вищої освіти", представником НТШ при стипендіальній фундації Гумбольдта, співпрацював зі Спілкою студентів-українців у Німеччині, був головою КоДУСу - організаціях створених задля допомогти українській молоді здобувати університетську освіту.

Окремо висвітлено працю вченого в Європейському відділі НТШ, проаналізовано передумови та внесок З. Кузелі у відновлення діяльності Товариства в еміграції у 1947 р. Як заступник голови (1947-1949) та голова НТШ в Європі (1949-1952) З. Кузеля був одним з ініціаторів реформування Товариства (поділ на чотири відділи - європейський, американський, канадський та австралійський, які об'єднувалися в Генеральному секретаріаті), сприяв створенню міжсекційних інститутів, діяльності виїзних засідань та наукових з'їздів. З. Кузеля був головою етнологічної й музикологічної та членом бібліологічної комісій. У підрозділі в цілому охарактеризовано видавничу, наукову, культурно-просвітницьку діяльність НТШ в Європі 1947-1952 рр. та з'ясовано особистий внесок у них З. Кузелі.

Третій розділ - "Етнографічні праці Зенона Кузелі: теоретично-методологічні концепції" - присвячено аналізу народознавчої спадщини вченого. Типологізовано зміст дослідження З. Кузелі над матеріальною і духовною культурою українців. Розділ складається з чотирьох підрозділів, у яких послідовно висвітлено основні народознавчі праці З. Кузелі.

У підрозділі "Бібліографічні огляди та методологічні статті" проаналізовано серію його бібліографічних нарисів для "Записок НТШ" 1904-1909 рр., з'ясовано особисту позицію автора щодо трактування визначення етнографії, методів та засад науки. З. Кузеля підкреслював, що повне етнографічне дослідження повинно здійснюватися на підставі поєднання лінгвістичних, історичних і антропологічних даних. Учений відіграв провідну роль у популяризації української етнографії серед населення. В агітаційних публіцистичних виступах З. Кузелі містилися конкретні рекомендації щодо фахового збору польового матеріалу - чіткий та повний запис даних із точним збереженням стилістичних та мовленнєвих особливостей респондента, а для матеріальних предметів - їх детальний опис. Метою вченого було не тільки збирання народознавчих матеріалів, а й глибоке з'ясування кожного окремого явища народної культури. З. Кузеля вважав необхідним використання наукового апарату та подальше опрацювання етнографічних матеріалів на базі фахового порівняльного аналізу слов'янських та європейських джерел.

Другий підрозділ "Сімейно-побутова обрядовість українців" висвітлює основні результати досліджень похоронної, весільної, родильної обрядовості та дитячого побуту в працях ученого - головної тематики в етнографічній спадщині З. Кузелі. Його роботи зберігають актуальність не лише як джерело етнографічного матеріалу, а й завдяки глибоким науковим висновкам та ґрунтовній бібліографії питання. Ці праці є цінним джерелом у дослідженні етнографії дитинства, весільної та похоронної обрядовості.

Праця "Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріяли з полудневої Київщини", що ґрунтується на матеріалах Марка Грушевського, стала єдиною на той час повною працею про дитину й подружні стосунки та пов'язані із цим звичаї та обряди. У дослідженні З. Кузеля розглянув питання розвитку та становлення статевої культури в українського селянства, жінки та її подружнього співжиття до та під час вагітності, ознаки першої сексуальності в дітей. Він супроводжував матеріали критичною інформацією, коментарями та розкривав нюанси, історію і походження конкретного явища.

Опрацьовуючи питання весільної обрядовості, З. Кузеля здійснив повний обсяг наукових заходів - оригінальний запис весільного обряду; інтерпретація та історичний аналіз елементів весілля у теоретичній роботі; дослідження архаїчних пережитків сватання, що проявлялися у формі "ярмарків" або "контрактів". Учений дав наукову оцінку шлюбній церемонії, зазначивши, що українське весілля є складним обрядовим поєднанням релігійно-містичних, історично-суспільних елементів та суспільно-економічних впливів.

Зенон Кузеля є одним із найбільших дослідників українського похоронного обряду. Учений порушив велику кількість проблемних питань, що потребують поглибленого та детального розгляду, його роботи отримали високу оцінку у відгуках сучасників. Унікальною за значенням і рівнем дослідження є робота "Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї", у якій З. Кузеля заглиблюється в з'ясування причин чувань. Вчений називає сидіння і ігри біля померлого наслідком дохристиянських поглядів, що нерозривно пов'язані з культом душі та мають дві основні властивості примітивного світогляду: страх перед покійником та любов до нього.

Встановлено, що З. Кузеля був провідним дослідником родинної обрядовості українців кінця ХІХ - початку ХХ ст. У його роботах було зафіксовано унікальні моменти з життя українського селянина, зібрано значний етнографічний матеріал, який підсилено історіографічними розділами та науковими коментарями.

У третьому підрозділі "Демонологічні студії" з'ясовуються результати досліджень З. Кузелі в царині української демонології. Виявлено та проаналізовано ранні матеріали з цієї тематики, а саме записи народних оповідачів, зібрані вченим ще в бережанський період. Детально опрацьовано його основні роботи, розроблено класифікацію "українського упиря" на основі розвідки "Причинки до народнїх вірувань з початком ХІХ ст. Упирі і розношенє зарази". На думку вченого, народні вірування в існування злих сил походили з дохристиянських часів, однак тісно перепліталися з християнством, що показано на прикладі такого охоронного ритуалу, як освячення.

Четвертий підрозділ "Зенон Кузеля - співавтор перших українських енциклопедій" присвячений висвітленню та аналізу внеску вченого в підготовку "Української загальної енциклопедії" та загальної частини "Енциклопедії українознавства", який став наслідком багаторічної роботи на етнографічній ниві. Стиль З. Кузелі характеризується глибиною подачі матеріалу та чіткими висновками, охопленням усіх граней української етнографії, тексти розкривають автора як великого етнографа першої половини ХХ ст. З. Кузеля підвів підсумки своїх наукових зацікавлень у галузі етнографії, тут містяться глибокі наукові висновки, які ґрунтуються на окремих дослідженнях українського періоду життя - "Дитина в звичаях і віруваннях українського народа", "Бойківське весілля в Лавочнім", "Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї", "Ярмарки на дівчата" та ін.

У четвертому розділі - "Фольклористичні та історико-культурні дослідження" - висвітлено народознавчі роботи З. Кузелі, які виходять за межі етнографії та засвідчують широту його наукових та науково-популярних студій. Розділ має три підрозділи, укладені за предметним принципом.

У першому підрозділі "Фольклористичні роботи" акцентовано увагу на етнографічній вартості творів, методиці їх написання, історії створення. Оскільки це були перші самостійні роботи З. Кузелі, то на них позначився вплив В. Ягіча, М. Грушевського та І. Франка. Від них він перейняв прогресивну методику наукового опрацювання, завдяки чому став одним із найвідоміших молодих українських дослідників. Учений погоджувався з теорією міграції сюжетів фольклорних творів, наводив численні приклади мандрівних мотивів та відстежував місцеві обставини, що впливали на зміну мотиву чи на певні його елементи. З. Кузеля стверджував, що порівняння і зіставлення аналогічних фактів і сюжетів необхідні для формулювання якісних наукових висновків. Методика написання вищезгаданих робіт чітко ілюструє головні наукові засади автора - критичність та наукове порівняння джерел.

Другий підрозділ "Дослідження еміграційного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. " присвячений характеристиці та аналізу етнодемографічних досліджень З. Кузелі. Підкреслимо, що вчений проаналізував еміграційне законодавство багатьох країн, узагальнив статистичні дані про українських переселенців, вивчив велику кількість джерел. Він наголошував на похибках щодо кількості українських емігрантів, пов'язаних із включенням етнічних українців до складу інших народів, зокрема поляків, росіян та угорців. Серед першопричин, які зумовили еміграційний рух, З. Кузеля виділяє насамперед економічні - аграрні, менше релігійні та політичні мотиви, і підкреслює негативні наслідки переселення: порушення вікового балансу населення, збільшення частки непрацездатних, зниження рівня народжуваності тощо. Дані, наведені З. Кузелею, використовуються у спеціальних дослідженнях сучасних науковців.

У третьому підрозділі "Ювілейні статті та некрологи" висвітлено ті аспекти ювілейних статей та некрологів, які дають можливість на широкому суспільно-культурному тлі простежити особисті та наукові зв'язки вченого, розкрити особливості наукового середовища першої половини ХХ ст. та виявити індивідуальні риси характеру З. Кузелі. Характерними є тексти, присвячені Ф. Вовкові, І. Франкові, М. Грушевському, Марку Мураві, Б. Лепкому, В. Ягічу, В. Гнатюку та ін.

У висновках викладено основні підсумки дослідження:

1. Формування Зенона Кузелі як ученого та громадсько-культурного діяча відбувалося на Бережанщині під впливом родинного середовища, зокрема рідні по материнській лінії - Лепких і Глібовицьких. В оточенні прогресивної галицької інтелігенції Зенон Кузеля долучається до громадсько-культурного життя краю та здобуває перші навички наукової і журналістської праці. Наукове зростання вченого відбулося в Науковому товаристві ім. Шевченка, під впливом М. Грушевського, І. Франка, Ф. Вовка, В. Гнатюка. У НТШ він пройшов шлях від дописувача-студента до голови Товариства в Європі у 1949-1952 рр. У 1905 р.З. Кузеля стає членом Етнографічної комісії, а в 1909 р. - дійсним членом Товариства, згодом був офіційним представником НТШ в Німеччині. Найважливіший внесок у розвиток НТШ полягав у тому, що вчений став одним з ініціаторів відновлення діяльності Товариства в 1947 р. У реаліях повоєнного часу керівництво НТШ на чолі із З. Кузелею (1949-1952) прийняло єдине правильне рішення про діяльність окремих відділів, наслідком чого стало повноцінне функціонування центрів у США, Канаді, Австралії та Європі.

2. Зенон Кузеля - видатний організатор суспільного життя та громадський діяч. Він став засновником і головою учнівського товариства "Молода Україна" в бережанській гімназії (1898). У Віденському університеті вчений приєднується до студентського об'єднання "Січ", у 1902-1904 рр. він двічі обіймає посаду голови "Січі". У Чернівцях З. Кузеля - активний член чернівецької громади, керівник філії товариства "Руська Бесіда" (1909-1913), член і заступник голови "Історичного Товариства" (1909-1014). Він став членом та багаторічним головою "Української Громади" в Берліні. Працював у різних організаціях, які захищали інтереси студентів-українців за кордоном. Уся його суспільна робота була спрямована на об'єднання громадськості задля збереження національних цінностей. Серед результатів його роботи в УНІ в Берліні (1926-1945) - запровадження наукового вивчення української мови в Берлінському університеті; серія викладів про українську матеріальну та духовну культуру, еміграційний рух, статистику та ін.; розбудова бібліотеки закладу, налагодження обміну літератури; плідна редакційно-видавнича діяльність над усіма виданнями УНІ; лексикографічні праці.

3. Етнографія - наука, у якій учений здобув авторитет всеукраїнського та міжнародного масштабу. Він автор понад 200 робіт з українського народознавства. Ґрунтовні праці вченого, присвячені дослідженню родинної обрядовості українців, посідають провідне місце в історіографії української обрядовості до сьогодні. Учений порушив велику кількість проблемних питань, що потребують поглибленого та детального вивчення. Його роботи отримали високу оцінку у відгуках сучасників, а праця "Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді" є найвагомішою в етнографічній спадщині вченого. Таким же визначним стало дослідження "Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріяли з полудневої Київщини" (на матеріалах Марка Грушевського), яке було єдиною на той час повною працею про дитину й подружні стосунки та пов'язані із цим звичаї і обряди. Підсумком багаторічної роботи на етнографічній ниві стала співпраця Зенона Кузелі у двох українських енциклопедіях - "Українській загальній енциклопедії" (1930-1935) та загальній частині "Енциклопедії українознавства" (1949-1952), в яких він став автором етнографічної частини, а в останній ще й співредактором (разом із В. Кубійовичем).

4. Методичні напрацювання З. Кузелі містяться у багатьох зверненнях до населення, виступах у пресі, анкетах. Учений складає програми для збору етнографічних матеріалів. Розроблені ним питальники системно охоплювали сфери народної культури: похоронних звичаїв, народних загадок, народної медицини, української вишивки, побуту українського села в цілому. Анкети, побудовані за систематичним принципом, давали можливість багатогранно, досконало описувати українську духовну і матеріальну культуру. Вони зберегли своє теоретично-методичне значення і до тепер. У методичних вказівках основний акцент З. Кузеля ставив на підготовчу роботу, вивчення робіт попередників та повній і дослівній фіксації інформації, закликав при записі використовувати знаки інтерпункції, щоб передати найтонші нюанси вимови.

5. Культурно-історична та фольклористична спадщина підкреслює сутність З. Кузелі як ученого та засвідчує широту його наукових і науково-популярних студій. Методика написання фольклористичних робіт чітко ілюструє та підкреслює головні наукові засади автора - критичність та наукове порівняння джерел. У дослідженнях еміграційного руху з українських земель на межі ХІХ-ХХ ст. З. Кузеля порушує проблему міграції та одним із перших досліджує етносоціальні проблеми населення Галичини та Буковини, а також причини еміграції того періоду.

6. Серед видатних українських етнографів першої половини ХХ ст. З. Кузеля стоїть поряд з І. Франком, В. Гнатюком, Ф. Вовком, Ф. Колессою, М. Сумцовим, В. Петровим. Ставши гідним послідовником своїх учителів, він збагатив українську етнографію визначними працями. Його наукова спадщина охоплює майже всі галузі української етнографії. Завдяки своїй активній життєвій позиції вчений зробив великий внесок у розвиток українських інституцій за кордоном, зокрема в Німеччині та Франції.

Список опублікованих праць за темою дисертації