Історія етнографічного вивчення Закарпаття в крайовій українській періодиці другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - Історія України та краєзнавство

ІСТОРІЯ ЕТНОГРАФІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КРАЙОВІЙ ПЕРІОДИЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

Виконав Федака Павло Павлович

Ужгород-2008

АНОТАЦІЯ

народознавчий традиція етнографічний

Федака П.П. Історія етнографічного вивчення Закарпаття в крайовій українській періодиці другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України та краєзнавство. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню історії вивчення народної культури українців Закарпаття на сторінках періодичних видань краю другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. Проаналізовано стан і характер джерельної бази, встановлено ступінь дослідження проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Зафіксовано напрямки і рівень етнографічних досліджень, їх тематику, повноту охоплення ними всієї закарпатської української етнографічної зони, коло дослідників у різні для Закарпаття історичні періоди: часів Австро-Угорщини (1867-1918), Чехословаччини (1919-1939), хортистської Угорщини (1939-1944). Зроблено аналіз етнографічних матеріалів на тему матеріальної й духовної культури, етнічної історії та етногенезу закарпатських українців, опублікованих у 16 крайових періодичних виданнях досліджуваного періоду: газетах “Свьтъ” (1867-1871), “Новый Свьтъ” (1871-1872), “Карпатъ” (1873-1886), “Наука” (1897-1914, 1918-1921), “Русское Слово” (1940-1944), “Русская Правда” (1939-1940), журналах “Листокъ” (1885-1903), “Підкарпатська Русь” (1923-1936), “Наш рідний край” (1922-1939), “Наша Земля” (1927-1928), “Зоря-Hajnal” (1941-1943), “Народна Школа” (1939-1944), “Руська Молодежь” (1941-1945), “Литературна Недьля” (1941-1944), Науковому збірнику товариства “Просвіта” в Ужгороді (1922-1938), Великому сельсько-господарському календарі Подкарпатского общества наук (1941-1943). Визначено місце і роль кожного з видань та окремих дослідників в етнографічному вивченні Закарпаття.

Ключові слова: історія етнографічного вивчення, народна культура, народознавчі дослідження, історичні періоди, періодичні видання, крайова періодика, Закарпаття, українці Закарпаття.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення наукової спадщини дослідників культури та етнічної історії українців Закарпаття завжди відзначалися особливою актуальністю. Найзахідніша частина українського народу, перебуваючи упродовж століть у складі чужих політичних утворень, привертала увагу вчених насамперед у двох аспектах, а саме: 1) з погляду етнічної належності корінного населення; 2) у зв'язку із своєрідністю народної культури та тривалою консервацією у ній давніх елементів і явищ.

Науковий аналіз явищ народної культури і мови з боку переважної більшості вчених дав підставу віднести їх до української етнічної спільноти та водночас звернути увагу на притаманні їм регіональні особливості.

Але з кінця 80-х - початку 90-х років ХХ ст., під впливом в основному зовнішніх чинників, в питання дослідження традиційної культури та етнічної належності закарпатських українців внесено чимало суб'єктивних, тенденційних та антинаукових положень, важливою передумовою розв'язання яких є й історіографічне вивчення доробку дослідників народної культури Закарпаття минулих століть.

Народознавчі статті і матеріали, які друкувалися в закарпатських періодичних виданнях, досі не були предметом окремого узагальнюючого наукового дослідження. Але актуальність питань історії вивчення народної культури Закарпаття полягає не тільки у відсутності синтетичних праць у цій галузі та в необхідності заповнити у зв'язку з цим відповідну наукову прогалину, але і в потребі всебічної реконструкції і характеристики різних ділянок матеріальної і духовної культури краю минулих століть та в потенційній можливості виходу на ширші проблеми етногенезу та етнічної історії населення краю, яка, у свою чергу, пов'язана з розробкою проблематики історико-етнографічного карпатознавства і тією науковою працею, яку проводять українські історики й етнолоґи щодо вивчення культури і побуту, етнічної історії та етногенезу українського народу в цілому.

Мета роботи - узагальнити народознавчі матеріали, опубліковані в українських періодичних виданнях Закарпаття, прослідкувати тенденції і напрямки етнографічного вивчення краю, визначити місце і роль періодичних видань та конкретних авторів у народознавчому дослідженні регіону та поширенні етнографічних знань, науковий рівень досліджень, їх тематику, повноту охоплення ними території української етнографічної зони, ділянок матеріальної і духовної культури, проблем етноґенезу та етнічної історії краю.

Завдання роботи:

- проаналізувати стан і характер джерельної бази, встановити ступінь вивчення проблеми в українській історіографії;

- висвітлити зміст і характер праць, надрукованих в періодичних виданнях;

- визначити роль періодичних видань у дослідженні народної культури українців Закарпаття та поширенні в краї етнографічних знань;

- охарактеризувати особливості історичних періодів щодо розвитку етнографічних досліджень та поширення етнографічних знань;

- зафіксувати імена дослідників народної культури Закарпаття та оцінити їх особистий внесок у вивчення і розвиток етнографії краю;

- висвітлити головні напрямки народознавчих досліджень, їх тематику, повноту і географію охоплення ними етнографічних груп та локальних районів краю;

порівняти науковий рівень праць дослідників народної культури Закарпаття другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. та повноту охоплення ними різних ділянок матеріальної і духовної краю з працями сучасних вчених.

Об'єкт дослідження - історія етнографічного вивчення Закарпаття, наукова спадщина народознавців краю другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.

Предмет дослідження - історія вивчення народної культури Закарпаття в українській крайовій періодиці другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.ст.

Хронологічні межі дослідження: 60-і роки ХІХ - перша половина 40-х років ХХ ст.ст. Ці межі поділено на три періоди: перший - 1867-1918, другий - 1919-1938, третій - 1939-1944 - відповідно до входження Закарпаття до різних державно-політичних утворень (відповідно - Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини).

Геоґрафічні рамки дослідження, відповідно до опублікованих в періодиці народознавчих матеріалів, охоплюють в основному територію Закарпатської області України в нинішніх адміністративних кордонах (колишні Марамороський, Угочанський, Березький, Ужанський комітати), хоча у полі зору, особливо щодо періодів 1867-1918 та 1919-1939 рр., перебувають і українські поселення Пряшівського краю Словацької республіки (у колишніх Земплинському, Шариському і Спішському комітатах) та поселення в долині річки Рускови в Мараморощині (нині Румунія).

Методологічну основу роботи становить системний підхід до вивчення культурних, соціально-економічних та історичних явищ у їх розвитку і взаємозв'язку, чим забезпечується комплексне бачення проблеми. Автор дослідження керувався принципами історизму та об'єктивності, що дозволило, на основі наукового аналізу, зробити відповідні висновки та узагальнення. Чільне місце у роботі посів тематико-хронологічний метод, який обумовив структуру дослідження. Порівняльно-історичний метод уможливив розгорнути і поглибити уявлення про зародження і розвиток досліджень народної культури Закарпаття на сторінках періодичних видань у різні історичні періоди упродовж майже 90 років, систематизувати і періодизувати предмет дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в українській історіоґрафії: а) проведено аналіз праць дослідників традиційної культури Закарпаття, які друкувалися в українських крайових періодичних виданнях другої половини 60-х років ХІХ - першої половини 40-х років ХХ ст.ст.; б) здійснено систематизацію українських крайових газет і журналів та друкованих у них етнографічних матеріалів у рамках трьох періодів, пов'язаних з входженням Закарпаття до складу Австро-Угорщини, Чехословаччини та гортіївської Угорщини; в) введено у науковий обіг досі невідомі чисельні матеріали досліджень етнографії Закарпаття та імена їх авторів; г) прослідковано напрямки народознавчних досліджень і дано оцінку їх науковому рівню, тематиці, ґеоґрафічному охопленню території краю, конкретного внеску кожного з аналізованих видань та кожного з дослідників; д) спростовано побутуючу серед багатьох дослідників думку про низький рівень етнографічних досліджень краю, зокрема у ХІХ ст.; е) заакцентовано увагу на фіксації авторами народознавчих статей і матеріалів давніх, ще дохристиянських явищ і елементів народної культури; є) зроблено висновок про самобутність та історичну тяглість традицій народної культури українців Закарпаття та спільні риси з народною культурою інших регіонів України.

Практичне значення роботи полягає в тому, що фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки можуть бути використані для подальшої наукової розробки при підготовці узагальнюючих праць з історії етнографічного вивчення України, етногенезу та етнічної історії, комплексного історико-етнографічного дослідження Закарпаття, а також написанні навчальних посібників, підготовці лекційних курсів, спецкурсів з краєзнавства і народознавства й ін. Матеріали дисертації також можуть бути з успіхом використані в дискусіях з прихильниками політичного неорусинства.

Наукова апробація роботи здійснена на засіданнях кафедр історії стародавнього світу і середніх віків та історії України Ужгородського націо-нального університету. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у доповідях на наукових конференціях, зокрема, ІІІ-ій народознавчій науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Олександра Маркуша (Хуст, 1991 р.), міжнародній науковій конференції пам'яті визначного українського вченого-мовознавця, етнографа, фольклориста, історика культури Івана Панькевича (Ужгород, 1992 р.), міжнародній науковій, конференції. присвяченій 60-річчю Карпатської України (Ужгород, 1999 р.), 8-ми щорічних підсумкових наукових конференціях Закарпатського краєзнавчого музею (2000 -2007 рр.).

2. ОСНОВИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, методологію, мету і завдання дослідження, хронологічні і географічні рамки, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наукову апробацію, подано загальну структуру роботи.

У першому розділі - “Джерела та історіографія” охарактеризовано джерела та літературу з досліджуваної проблеми. Основною джерельною базою для написання роботи послужили періодичні видання, які виходили на Закарпатті українською, російською мовами або на місцевому діалекті з другої половини 60-х років ХІХ до середини 40-х років ХХ ст.ст.

Відповідно до структури роботи джерела поділено на три періоди: 1) видання, які виходили за часів Австро-Угорщини (1867-1918); 2) журнали і збірники періоду входження Закарпаття до складу Чехословаччини (1919-1939); 3) часописи, газети, журнали часу окупації краю гортистською Угорщиною (1939-1944).

З видань першого періоду джерельну базу склали матеріали етнографічних досліджень, які друкувалися на сторінках газет “Свьтъ” (1867-1871), “Новый Свьтъ” (1871-1872), “Карпатъ” (1873-1886), “Наука” (1897-1914; 1918-1921), журналу “Листокъ” (1885-1903), хоча окремі народознавчі статті публікувалися і в календарях “Мьсяцословах”, часописах “Народное Чтеніе” (1869-1871), “Полезные знания для угро русского народа” (1891-1894), “Поучительное Чтеніе” (1904-1905), “Село” (1911), “Свьтло” (1913-1916), “Читальня” (1913) та інших.

У газетах “Свьтъ”, “Новый Свьтъ”, “Карпатъ”, “Наука”, журналі “Листок” народознавчі статті друкували місцеві автори А. Кралицький, Т. Злоцький, О. Митрак, О. Гомічков, Ю. Ставровський, І. Сільвай, Є. Фенцик, І. Дулішкович, О. Павлович, І. Романій, Й. Рубій, М. Бачинський, М. Мейгеш, В. Гаджеґа, Ю. Жаткович, П. Бігун, О. Петров, І. Дем'ян, М. Дутка, А. Волошин, Г. Стрипський, П. Долинай та ін.

З чисельних періодичних видань другого періоду (“Господарь”, “Вьночок для пфдкарпатських дьточок”, “Русинъ”, “Народ”, “Руська Нива”, “Село”, “Кооператива”, “Рідна Школа”, “Свобода”, “Недьля Русина”, “Подкарпатске Пчолярство”, “Пчфлка”, “Пчолярство”, “Просвіта”, Карпатскій Свьт”, “Учительський Голос”, “Карпаторусскій Голос”, “Українське Слово”, “Земля і Воля”, “Недьля”, “Русскій Народный Голосъ”, “Русская Народная Газета” та ін.) особливу роль у вивченні народної культури українців краю відіграли Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді (1922-1938), журнали “Підкарпатська Русь” (1923-1936), “Наш рідний край” (1922-1939), “Наша Земля” (1927-1928). Саме ці видання склали джерельну основу для написання відповідного розділу дисертаційної роботи.

У науковій літературі перші успішні спроби вивчення історії етнографії краю, зокрема ХІХ ст., були зроблені львівським істориком Ярославом Дашкевичем та пряшівською дослідницею Оленою Рудловчак. Дослідники звернули увагу на окремі монографії, місцеві і закордонні періодичні видання, діяльність деяких спілок і осіб, а також народознавчі матеріали в закарпатоукраїнських періодичних виданнях у контексті загального вивчення історіографії етнографії Закарпаття ХІХ ст.

Пряшівська дослідниця Л. Бабота подала загальні відомості про газету “Карпатъ” без будь-якого аналізу матеріалів народознавчого характеру. Це ж стосується статті іншої пряшівської вченої Й. Голенди про наукову і культурну діяльність А.Кралицького, у якій відсутній аналіз етнографічних матеріалів, які друкувалися в газетах “Свьтъ”, “Новый Свьтъ”, “Карпатъ”, журналі “Листокъ”. Окремим періодичним виданням часів Другої світової війни, в яких згадуються й деякі народознавчі публікації, присвятили статті Р. Офіцинський і В. Дідик, а характеристиці окремих літературних і фольклорних матеріалів журналу “Листокъ” - П. Лінтур.

Професор УжНУ М. Тиводар видав ґрунтовну моноґрафію “Життя і наукові пошуки Федора Потушняка”, у якій, крім невідомих матеріалів про життєвий і творчий шлях вченого, подав повну бібліоґрафію народознавчих праць дослідника, друкованих у періодиці краю з кінця 30-х до середини 40-х років ХХ ст., а професор О. Мазурок - поважну монографію про закарпатського історика й етнографа Юрія Жатковича.

Кілька праць питанням історичного краєзнавства на сторінках періодичних видань Закарпаття присвятили Д. Данилюк, В. Керецман і Н. Керецман, В. Пальок, І. Сенько, І. Ліхтей та інші. Окремі статті про проблеми етнічної історії, культуру і побут закарпатців у дослідженнях українських і російських вчених опублікував ужгородський історик та історіограф М. Олашин.

Періодиці Закарпаття присвячено і ряд праць історико-бібліографічного характеру. Львівський дослідник В. Габор у моноґрафії “Українські часописи Ужгорода (1867-1944): Історико-бібліоґрафічне дослідження” подав обширні відомості про закарпатоукраїнські періодичні видання другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. як помітну сторінку української журналістики та важливу складову національного відродження українців Закарпаття зазначеного періоду, однак тема історії етнографічних досліджень не була предметом його наукового аналізу. Дані про періодичні видання другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.ст. загального бібліоґрафічного характеру містяться в книжці “Загальна библіоґрафія Подкарпатя”, укладеній М. Лелекачем та І. Гарайдою. Два цінні бібліоґрафічні покажчики зі вступними статтями видав В. Падяк: “Анатолій Кралицький” та “Ужгородський тижневик “Новый Свьт”, однак, будь-яка характеристика народознавчих публікацій цих видань у них відсутня. У 2002 р. в Ужгороді вийшла книга М. Капраля “Подкарпатское общество наук: Публикаціи 1941-1944”, у якій перераховані матеріали, які друкувалися у науковому журналі “Зоря-Hajnal”, часописі “Литературна Недьля”, журналі “Руська Молодежъ”, “Великому селськогосподарскому календарі”. Угорський вчений І. Удварі видав книгу “Гіадор Стрипський, народописник, бібліоґраф, языкознатель, товмач”, цінність якої, насамперед, в опублікуванні бібліоґрафії праць, в тому числі з питань етнографії, вченого.

Незважаючи на наявність окремих праць з історії етнографічного вивчення Закарпаття, публікації про народну культуру українців на сторінках українських періодичних видань краю другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. глибоко і всебічно досі вивчені не були. Наша робота є першим спеціальним дослідженням цієї проблеми.

У другому розділі “Вивчення народної культури і побуту українців Закарпаття на сторінках місцевих періодичних видань другої половини ХІХ - початку ХХ ст.” проаналізовано статті і матеріали етнографічного характеру, які друкувалися в газетах “Свьтъ”, “Новый Свьтъ”, “Карпатъ”, “Наука”, журналі “Листокъ” та прослідковано внесок в народознавчі дослідження різних авторів.

Початковий етап народознавчих досліджень краю припадає на початок та 20-і - 30-і роки ХІХ ст. і пов'язаний з іменами Йоаникія Базиловича, Михайла Лучкая, Василя Довговича, Івана Фогорашія, Юрія Венеліна-Гуци та інших, на основі робіт яких формується закарпато-українська народознавча тематика і проблематика в її науковому вимірі.

Новим етапом у вивченні народної культури Закарпаття став період 40-х- початку 50-х років ХІХ ст., пов'язаний з діяльністю Пряшівської літературної спілки та постатями Олександра Духновича, Олександра Павловича, Михайла Мигалича, Івана Вислоцького, Йосипа Петрашовича, Олександра Гомічкова, Миколи Нодя, Степана Мустяновича, Антона Петрушевича та інших.

Пожвавлення народознавчої діяльності на теренах краю відбувалося у 60-х роках ХІХ ст. Важливими факторами у цьому процесі стали: а) ідеї культурного самозахисту закарпатських українців у зв'язку з посиленням національного гніту; б) підготовка Я. Головацьким чотиритомної збірки “Народные песни Галицкой и Угорской Руси”, для якої збирання матеріалів організовував ще О. Духнович; в) Московський слов'янський з'їзд та російська етнографічна виставка 1867 року, у підготовці яких активну участь брали закарпатоукраїнські культурні діячі А. Кралицький, І. Раковський, Е. Грабар, Й. Рубій, М. Молчан, М. Бачинський та інші; г) заснування в Ужгороді общества святого Василія Великого; д) виникнення закарпатоукраїнської світської періодики, яка почала виходити на етнічній українській території, а не у відриві від неї, як це було раніше.

Серед видань ХІХ - початку ХХ ст. важливу роль у народознавчих студіях і розвиткові етнографічної думки на Закарпатті у 60-і роки ХІХ - на початку ХХ ст.ст. відіграли газети “Свьтъ”, “Новый Свьтъ”, “Карпатъ”, “Наука” і, особливо, журнал “Листокъ”.

Газета “Свьтъ” (1867-1871) була першим періодичним виданням закарпатських українців на власній етнічній території, органом общества св. Василія Великого, важливою віхою національно-культурного і духовного життя краю та відіграла позитивну роль в етнографічному вивченні краю, розвитку народознавства та поширенні етнографічних знань (редакторами видання у різний час були Юрій Ігнатков, Віктор Кимак, Кирило Сабов). На її сторінках формувалися як етнографи, починали або продовжували свою етнографічну діяльність А. Кралицький, О. Митрак, Т. Злоцький, І. Сільвай, Є. Фенцик, І. Дулішкович, О. Гомічков, О Павлович, Є. Бачинський, І. Романій, Й. Рубій, Ю. Ставровський, Г. Бескид та інші місцеві автори. У газеті друкувалися заклики і програми до збирання етнографічних матеріалів, статті про побут, гірське тваринництво, матеріальну культуру, звичаї, обряди, вірування, віфлеємські ігри, походження назв і самоназв “рус”, “руснак”, “русин”, гуцули, бойки, лемаки, лишаки, гайналі, розвідки А. Кралицького, присвячені проблемам етнічної історії та етноґенезу закарпатських українців, в яких він підкреслював етнічну єдність закарпатців, галичан, наддніпрянців, вважав своїх краян автохтонами, які походять від слов'ян і антів, а лемків - потомками білих хорватів, а також історико-етнологічні статті Є. Фенцика.

У газеті “Новый Свьтъ” (1871-1872), яка також була органом общества св. Василія Великого (редактором її був Віктор Гебей), народознавчі матеріали публікували Т. Злоцький - про казки, О. Павлович - про Свидник і район Маковиці, А. Сабад - про село Студене на Мараморощині, Ю. Ставровський-Попрадов - про матеріальну і духовну культуру українців Пряшівщини, серед них особливо цінна стаття останнього “Работа около льна и полотна у Спішских русских”, у якій він описав увесь цикл робіт, пов'язаний з виготовленням полотна, а також зробив цікавий опис вечорниць. Олександр Митрак надрукував у газеті серію статей з проблем етноґенезу та етнічної історії українців Закарпаття, яких вважав автохтонами, що заселяли ці землі до приходу угорців, хоча й сповідував, як і інші культурні діячі того часу, русофільські погляди.

На сторінках газети “Карпатъ” (1873-1886), що була органом єпархіального управління і общества св. Василія Великого і видавалася язичієм (редактор Микола Гомічков), етнографічних матеріалів друкувалося мало. Серед них - звернення М. Бачинського до вчителів із закликом збирати народні пісні, допис А. Кралицького про потребу пожвавлення збору автентичного фольклорного та етнографічного матеріалів, стаття М. Драгоманова на цю ж тему, матеріали про звичаї, повір'я, матеріальну і духовну культуру району Крайни, страстну неділю в повір'ях і звичаях європейських народів, рецензія А. Кралицького та І. Гощука на працю І. Дулішковича “Исторические черты угро-русских” та ін.

Газета “Наука” (1897 - 1914; 1918 - 1921), редакторами якої у різний час були Юлій Чучка, Василь Гаджега, Віктор Желтвай, Августин Волошин друкувала багато записів народних пісень, поданих Ю. Жатковичем, В. Гаджеґою, П. Бігуном, Ф. Бачинським, С. Горничаком, М. Скубеничем та іншими, матеріали про весільні, похоронні та інші звичаї і обряди авторства П. Несуха, М. Немеша, І. Гранчака, В. Горвата, В. Анталовського, М. Пінколі та ін., хотарні назви сіл краю Г. Стрипського (Біленького), І. Лоцуги, М. Вадаса, П. Долиная та ін., статті про хрестини І. Дем'яна, Л. Дем'яна, про процеси румунізації українців Мараморош Сиготу І. Гощука, про поширені на Закарпатті види народних промислів і ремесел М. Дутки, планування хат бідного і заможного селянина А. Волошина та ін.

Особливу роль у вивченні етнографії та поширенні етнографічних знань у цей період відіграв журнал “Листокъ” (1885 - 1903), який, як і попередні видання, виходив в Ужгороді. Майже у кожному його числі друкувалися матеріали про життя і побут, матеріальну і духовну культуру, фольклорні записи, особливо пісень. Їх авторами були А. Кралицький, Є. Фенцик, Й. Рубій, М. Врабель, І. Сільвай, М. Мейґеш, російський історик О. Петров, визначний український народознавець В. Гнатюк. Високої оцінки заслуговують чисельні народознавчі студії Є. Фенцика (редактора журналу), серед них опублікована у 1886 р. серія статей, яка охоплює майже круглорічний цикл життя і побуту селянина, різні ділянки матеріальної і духовної культури, його ж статті на тему етнічної історії та етноґенезу українців Закарпаття, у яких він відстоював автохтонність місцевих слов'ян та вважав білих хорватів предками угорських і галицьких русинів, хоча його помилкова ідеалізаія Росії як визволительки слов'янських народів не дозволила йому піднятися до розуміння того, що русини Закарпаття (“угро-росы”, “угорскіе русские”), як і русини Галичини, Буковини та інших українських етнічних земель, належать до українського, а не російського етносу, грунтовна стаття у п'ятьох числах журналу за 1900 рік Й. Рубія “Наши деревянные церкви”, у якій подано типологізацію та опис стародавніх дерев'яних храмів Закарпаття, публікація відомого російського історика, дослідника історії Закарпаття О. Петрова у чотирьох числах за 1892 рік “Угорско-русские заговоры и заклинания начала ХVIIІ века” - унікальних записів давніх замовлянь і заклинань з рукопису 1701 р. з теренів історичної Мараморощини та ін.

Матеріали часопису знайомили не тільки з культурою і побутом українців Закарпаття, але й інших етнографічних районів України (Буковини, Київщини, Полтавщини) та інших народів: росіян, словаків, мораван.

Наукова вартість опублікованих у газетах “Свьтъ”, “Новый Свьтъ”, “Карпатъ”, “Наука”, журналі “Листокъ” та інших виданнях матеріалів різна. Більшість з них відзначаються описовістю тих чи інших ділянок матеріальної і духовної культури, хоча цілий ряд статей досягають належного науково-теоретичного рівня, зокрема, авторства А. Кралицького, О. Митрака, Є. Фенцика. Цінність їх полягає у збагаченні історії етнографії Закарпаття фактичним матеріалом, безпосередньо зібраним серед селян - носіїв народознавчої інформації того часу. Народознавчі студії цього періоду заклали фундамент для подальших етнографічних досліджень.

Третій розділ “Дослідження і популяризація народної культури українців Закарпаття в періодичних виданнях краю 20-х - 30-х років ХХ ст.” присвячений аналізові народознавчих матеріалів періодики Закарпаття часів входження краю до Чехословацької республіки.

Велику роль у дослідженні народної культури цього періоду, питань етноґенезу та етнічної історії українців Закарпаття відіграли визначні українські вчені І. Панькевич, В. Гнатюк, Ф. Колесса, В. Залозецький, В. Січинський, молоді закарпатські народознавці Ф. Потушняк, А. Ворон, Л. Дем'ян, П. Світлик та інші, а серед періодичних видань - Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді (1922-1938) і журнал Педагогічного товариства Підкарпатської Русі в Ужгороді “Підкарпатська Русь” (1923-1936), а також - літературний і суспільно-політичний журнал “Наша Земля” (1927-1928). У плані етнографічної просвіти, популяризації народної культури, залученні до народознавчої роботи вчителів, студентів і учнів визначну роль відіграв щомісячний краєзнавчий журнал для молоді “Наш рідний край” (1922-1939).

У Науковому збірнику товариства “Просвіта” в Ужгороді, до редколегії якого входили А. Волошин, В. Гаджега, В. Бірчак, І. Панькевич, хоча фактичним його укладачем і редактором був І. Панькевич, друкувалися поважні дослідницькі статті: про збереження, охорону і використання пам'яток історії і культури краю, в тому числі етнографічних, В. Залозецького, про найстарішу українську дерев'яну церкву ХV ст. в селі Трочани на Пряшівщині В. Січинського, про поширену в Європі, в тому числі на Закарпатті, леґенду про запис душі чортові заради любові дівчини М. Возняка, про побутування на Закарпатті з ХVІІ ст. балади про козака і Кулину Ю. Яворського, про народні повір'я щодо душі Ф. Потушняка. Ґрунтовні статті про народні пісні Закарпаття та їх спорідненість з давніми українськими піснями Галичини, Придніпров'я та інших етнічних земель України опублікував у збірнику визначний український етно-музикознавець, дослідник музичних діалектів України Ф. Колесса, а про особливості чоловічого і жіночого вбрання, старовинних звичаїв і обрядів під час весілля, похоронів, різдвяних і великодніх свят, шляхи заселення українським населенням течії річки Руської колишньої Мараморошської жупи в Румунії, вплив міґраційних процесів на складання мовних та етнографічних особливостей поселень між Латорицею і Боржавою, значення етнічних міграцій у творенні локальної етнографічної специфіки в національно змішаних територіях колишньої Угочанської жупи - І. Панькевич. Дослідження цих вчених становлять наукову базу для розв'язання цілого ряду проблем етногенезу та етнічної історії закарпатських українців, доводять їх культуру і мовну належність до українського етносу.

З публікацій етнографічного характеру редагованого письменником В. Ґренджою-Донським журналу “Наша Земля” слід відзначити поважну статтю “Карпато-українська-словацька етнографічна границя в минулому” у двох числах за 1928 рік, у якій докладно розглянуто процеси словакізації українців Пряшівщини та їх причини і подано обширну бібліоґрафію на цю тему українських, російських, німецьких, чеських, словацьких та інших дослідників і статтю В. Ґренджі-Донського “Поганські звичаї в наших святах і т. зв. християнська традиція” - про обряди, звичаї і ритуали під час відзначення Святого вечора, напередодні старого Нового року (Меланки) та на старий Новий рік (Василя) і їх давнє, ще дохристиянське, походження.

Чільне місце у вивченні і популяризації народної культури цього періоду посідає журнал “Підкарпатська Русь” (редактор І. Панькевич, до редколегії входили і редакторами у різний час були також П. Яцко, В. Гаджеґа, А. Штефан), у якому друкувалися чисельні історико-етнографічні нариси про села різних районів краю, види діяльності і господарські заняття населення тощо Й. Касарди, О. Мицюка, Г. Гордієнка, Л. Бачинського, Н. Фридтана, П. Яцка, С. Леоновича, А. Ворона, статті про матеріальну (В. Січинського про найдавнішу пам'ятку українського дерев'яного будівництва - церкву ХV ст. с. Трочани на Пряшівщині, М. Обідного про народне житло гуцулів села Кваси, І. Панькевича про водяні млини, транспорт, зокрема, сани, його ж, а також В. Свистуна, П. Світлика про їжу різних районів), духовну (І. Панькевича, П. Світлика, В. Шпряхи про різдвяні, В. Довгуна, О. Бели, І. Панькевича про великодні, А. Ворона про весільні, Л. Дем'яна, І. Панькевича про хрестини, Л. Дем'яна, Г. Ченґері про похоронні обряди і звичаї, П. Світлика про народні повір'я і ворожіння, О. Мицюка про сани в похоронному обряді та ін.) культуру.

З найповажніших досліджень на сторінках журналу слід відзначити статті В. Ульванського “Старинні коляди Підкарпатської Руси” у чотирьох перших числах журналу за 1923-1924 р.р. (зроблено детальну класифікацію дохристиянських, героїчних і весільних колядок, прослідковано їх особливості, символіку, зв'язок з билинами, українськими думами, “Словом о полку Ігоревім”, час появи на теренах Закарпаття), чеської дослідниці М. Тумової “Народна одежа на Підкарпатській Русі” у двох числах за 1927 р., у якій подано детальну класифікацію та фаховий опис десяти локальних комплексів народного вбрання українців Закарпаття - від Ужка до Ясіня, В. Залозецького “Найважнейши типы деревяных церков на Подкарпатской Руси” (виділено і докладно охарактеризовано - верховинський, бойківський, бароковий, готичний, гуцульський типи храмів), Л. Дем'яна “Похоронні обряди і вірування з веречанського округу” (у трьох числах за 1926 р. і чотирьох за 1927 р., у яких докладно описано біля двадцяти різних ігор при померлому), В. Кубійовича “Полонини на Підкарпатській Русі” (розглянуто види полонин, їх розміщення і фізіографію, лісове і рільниче скотарство, місце випасу і види худоби тощо), В. Гнатюка “Гуцули” у чотирьох перших номерах за 1923-1924 р.р. (докладно проаналізовано особливості і межі розселення гуцулів, їх антропологію, світоглядні уявлення, особливості матеріальної і духовної культури, основні заняття і промисли та ін.).

Помітну роль у поширені етнографічних знань, популяризації народної культури, фіксації її давніх рис відіграв краєзнавчий журнал “Наш рідний край”, незмінним редактором якого був педагог, письменник інспектор шкіл Тячівського округу Олександр Маркуш. На його сторінках опубліковано понад двісті народознавчих матеріалів - в основному учнів і вчителів народних і горожанських шкіл, Берегівської й Ужгородської гімназій, Мукачівської торговельної академії. Серед них історико-етнографічні нариси про села: Ясіня - І. Пасульки, Калини і Дубове - А. Федорківа, Косівську Поляну - Ф. Саса, Данилово - О. Зейкана, Новоселицю - М. Бендаса, Чорну Тису - М. Тивадара, Волоське - А. Ворона, Білин - Й. Баботи, Загаття - М. Біцька, Студене - Ю. Куртяка, Лецовицю - І. Чекана, Сільце - М. Фущича, Скотарське - М. Буцка, Великий Березний - Г. Потокія, Салдобош - А. Тихого та інші; про господарські заняття і промисли селян: скотарство і сплав лісу у гуцулів - І. Пасульки, рибальство - А. Полянського, заготівлю дерева - Й. Смердула, квашення капусти - М. Вилюка, життя і побут вівчарів на полонині - М. Тивадара, обробку овечої вовни - П. Щорбана, виготовлення драниць - С. Росохи та ін; про матеріальну культуру: одяг селян Кушниці - А. Березинського, ткацтво і вишивку у Дравцях - О. Пайкоша; про обряди, звичаї і вірування на Різдво - Ю. Жатковича, Ю. Станинця, Ф. Чейпеша, Ф. Лакатоша, М. Благи, А. Шніцера, на Великдень - В. Довгуна, П. Світлика, І. Рошка, В. Фучка, про русалок і упирів - С. Росохи, забобони під час бурі - О. Куртанич, звичаї і обряди, під час весілля - В. Шміляка, М. Кабаля, Ю. Івасюка, хрестин - О. Куртанич, похоронів - О. Александри та ін.

Поміщені в журналі чисельні фотознімки дерев'яних церков, житлових і господарських будівель, народного одягу, транспортних засобів, предметів побуту, мистецьких виробів, фрагментів полонинського життя і побуту тощо мають не тільки культурно-просвітницьке, але й наукове значення як цінний для дослідника народної культури джерельний матеріал.

У четвертому розділі “Етнографічні дослідження в періодиці Закарпаття першої половини 40-х років ХХ століття” проведено аналіз народознавчих статей і матеріалів періодичних видань часів Другої світової війни. Цей період характеризується, з одного боку, згасанням українського наукового і національно-культурного життя, з іншого - продовженням народознавчих досліджень, насамперед через створене у січні 1941 р. Подкарпатське общество наук та його видання - двотижневик “Литературна Недьля” (1941-1944), науковий журнал “Зоря-Hajnal” (1941-1943), часопис “Руська Молодежь” (1941-1945), Великий сельськогосподарський календар (1941-1943), а також через газети “Русское Слово” (1940-1944), “Русская Правда” (1939-1940), журнал “Народна Школа” (1939-1944) та ін. Лояльне ставлення гортіївського режиму до досліджень і популяризації народної культури Закарпаття пояснюється намаганням угорських властей створити з українців краю окремий народ - угро-росів, угро-русинів, який, начебто, нічого спільного з українцями не має, а його культура ближча до угорської, аніж української. У такий спосіб проводилася ідея про споконвічну відданість русинів святостефанівській мадярській короні та належність Закарпаття, як інтеґральної частини, до великої Угорщини.

Самі ж опубліковані дослідження і матеріали видань цього періоду свідчать про протилежне - мовну і культурну близькість закарпатських русинів-українців з русинами-українцями інших українських земель.

Десятки статей народознавчого характеру опублікував в “Літературній Неділі”, яку редагував І. Гарайда, Ф. Потушняк. Вони присвячені питанням етнокультурних процесів, етнографічного самоподілу та самоозначення українців Закарпаття, окремим видам їх господарської діяльності, ритуальним дійствам зимового і весняного циклів свят і обрядів і, особливо, чисельні статті - народним повір'ям, давнім світоглядним поняттям і уявленням, тривала консервація яких на Закарпатті була зумовлена історичною тяглістю натуральних і напівнатуральних господарських устоїв, патріархальних відносин у сімейному і громадському побуті. Це вірування з давніми анімістичними і антропоморфними поглядами на сили і явища природи, з людьми, наділеними надприродними силами і можливостями, з мертвими, тваринами і рослинами, предметами і явищами неживої природи і духами та демонічними істотами, магічними діями, чаруваннями, ворожіннями, добрими і поганими прикметами тощо. Статті Ф. Потушняка про народні вірування є визначним внеском в дослідження народної культури Закарпаття. Грунтовні статті у двотижневику надрукували також А. Ворон - про давні традиції мисливства на Гуцульщині, способи полювання на вовків, ведмедів, лисиць, кабанів, дрібних звірів і птахів, Л. Дем'ян - про весілля в околиці Верхніх Верецьок, Турянин - про весільні обряди і звичаї в долині річки Тур'ї, Г. Стрипський про походження назв сіл, окремих топонімів, збирання і упорядкування народних пісень, П. Милославський - про народні пісні, пов'язані з пияцтвом, Ю. Костьо про коляди в селі Сірма (Дротинці) та ін.

Слід особливо відзначити, що, крім поважних статей Ф. Потушняка про народні вірування, значну цінність у плані вивчення сімейно-побутової обрядовості становлять видрукувані в “Літературній Неділі” за 1942 рік ґрунтовні статті Туряника “Свадьба в долині Тур'ї” (у трьох числах) і Л. Дем'яна “Свадьба (весілля) в околици Вышних Верецьких” (у чотирьох числах). У сценаріях весілля, його ритуалах, фольклорно-пісенному багатстві збереглося чимало елементів язичницьких уявлень і вірувань, даних про сімейні стосунки, окремі елементи звичаєвого права населення Карпат, а оскільки записи весіль зроблені у різних районах краю, вони становлять цінний матеріал для висновків про спільності й відмінності в сімейно-побутовій обрядовості закарпатської частини Лемківщини та Бойківщини, а також про співвідношення весільних обрядів звичаїв і ритуалів із загальноукраїнською традицією весілля. Крім цього, авторами статей зафіксовано понад 30 різних елементів-епізодів весільного дійства. Фіксація такої великої кількості складових весільного обряду не має аналогів в інших регіонах України та в записах весілля інших європейських народів.

Кілька ґрунтовних статей народознавчого характеру поміщено у науковому журналі “Зоря-Hajnal” (редактор І. Гарайда). Це, зокрема, дослідження І. Гашпара про антрополоґію закарпатських русинів у контексті східного слов'янства, у якій, на основі зібраного матеріалу, проаналізовано антропологічні типи на теренах краю і зроблено висновок, що підкарпатські русини мають спільні основні антрополоґічні елементи східних слов'ян, але найближче за походженням стоять до галицьких русинів, Ф. Потушняка про народний одяг українців краю та про народні вірування щодо вогню, води, землі і повітря, А.Ізворина - про похоронні обряди, звичаї і вірування, зокрема, архаїчного характеру (перевезення труни з покійником на санях, дотримання охоронної символіки і атрибутики при похоронах самогубців, голосіння над покійником, завішування полотном дзеркала та ін.), І. Гарайди про заснування і походження назв сіл та ін. У статті Й. Раца “Вплив востока и запада на руськое церковное художество”, розглянуто класифікацію стародавніх дерев'яних храмів Закарпаття за етнографічними і стильовими ознаками, згідно якої дослідник виділив п'ять типів: бойківський, лемківський, гуцульський, бароковий, псевдо-готичний. З висновками вченого можна погодитися, крім двох моментів: 1) віднесення місцевого храмового будівництва до архітектури виділених ним так званих “середніх слов'ян” - у дусі спроби витворення з русинів-українців окремого слов'янського народу; 2) виділення “псевдо-готичного стилю”, який є насправді не псевдо, а оригінальним витвором місцевих майстрів на основі давньоруської традиції храмів хатнього типу з розміщенням над бабинцем високої вежі і високого шпилю. Докладний аналіз народних пісень Закарпаття зроблено в статтях П. Милославського “Война в руськой народной пісні” і “Руська народна пісня”.

Серію статей народознавчого характеру опубліковано на сторінках газет “Русское Слово” і “Русская Правда” (про народні вірування щодо демонів, водяників, нечистих духів, днів тижня, їжі і напоїв, будівництва хат - Ф. Потушняка, про колядки - П. Лінтура, проблеми етнічної належності населення Земплинської, Шариської, Спішської жуп, етнічні межі між словаками і русинами та автохтонність на цих теренах русинів - Й. Раца, поділ русинів на етнографічні групи гуцулів, бойків, лемків - анонімного автора та ін.), а також журналів “Народна Школа” (П. Лінтура про походження колядок, їх класифікацію, близькість міфологічних та історичних колядок до “Слова о полку Ігоревім”, постаті короля Матвія Корвіна і князя Ференца Ракоці ІІ в народній традиції Закарпаття, Ф. Потушняка про народні вірування щодо сонця, місяця, зірок і небес, Є. Недзельського про історію і форми побутування вертепу, віфлеємських ігор на Закарпатті та ін.) і “Руська Молодежь” (Ф. Потушняка про типи дерев'яних церков Закарпаття, П. Гараксима про побут бокорашів та особливості сплаву лісу по річці Ріка, П. Данканича, А. Куцина, І. Ужанина, Д. Тромпака про заснування окремих сіл і походження їх назв, А. Ворона про традиції заготовки дерева для будівництва у гуцулів, І. Петрище про різдвяні звичаї у Нижнім Шарду, анонімного автора про великодні звичаї, обряди і вірування в селі Загаття, В. Чумака про народні леґенди щодо рослин та ін.).

ВИСНОВКИ

Публікації в українських періодичних виданнях другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. відіграли помітну роль в народознавчому вивченні Закарпаття. Вони становлять важливе джерело історіографії етнографії краю.

В усі періоди на сторінках українських періодичних видань краю переважало вивчення традиційної духовної культури. Підвалини такого тематичного спрямування публікацій були закладені в ХІХ ст., ця тенденція продовжилася у 20 - 30-і та 40-і роки ХХ ст. В зазначені періоди були добре вивчені такі ділянки народної духовної культури як сімейні (весілля, похорони, хрестини), календарні (особливо різдвяні і великодні) звичаї і обряди, давні вірування, колядки, пісні та ін. З фундаментальних досліджень на цю тематику слід відзначити статті В. Ульванського і П. Лінтура про старовинні колядки на Закарпатті з науковою класифікацією та детальною їх характеристикою, Ф. Колесси про народні пісні краю, зокрема з теренів Лемківщини, їх генетичну спорідненість з піснями Галичини, Наддніпрянщини та інших українських земель, Ф. Потушняка про давні народні повір'я, Л. Дем'яна, Ф. Туряника, А. Ворона про весільні звичаї і обряди бойків, лемків, гуцулів Закарпаття, Є. Фенцика і Л. Дем'яна про давні традиційні ігри і забави при мерці з докладним описом біля 20 таких ігор (“лопаток”), І. Панькевича, Ф. Потушняка - про різдвяні і великодні свята і обряди, О. Петрова - про замовляння і заклинання початку ХVІІІ ст. з теренів української частини історичної Мараморощини, про побутування на Закарпатті з давніх часів легенди про запис душі чортові заради дівчини - М. Возняка та балади про козака і Кулину - Ю. Яворського.

З ділянок матеріальної культури найкраще вивчені народний одяг (статті М. Тумової і Ф. Потушняка), процес виготовлення полотна (дослідження Ю. Ставровського-Попрадова), харчування (статті І. Панькевича, В. Свистуна, С. Чайковського, П. Світлика), водяні млини (стаття І. Панькевича). Комплексному аналізу матеріальної і духовної культури гуцулів присвячена ґрунтовна стаття В. Гнатюка, а полонин і полонинського господарства - В. Кубійовича.

Цінні статті про дерев'яні церкви Закарпаття, їх типологію, архітектурно-художні особливості опублікували Й. Рубій у кінці ХІХ ст., В. Залозецький у 20-і, В. Січинський у 30-і роки і Й. Рац на початку 40-х років ХХ ст., задовго до появи (у 60-і - 80-і роки ХХ ст.) книжок і статей на цю тематику.

Питань етнічної історії та етноґенезу закарпатських українців торкалися в своїх працях А. Кралицький, Є. Фенцик, О. Митрак, О. Гомічков у ХІХ ст., але їх теоретичні узагальнення були обмежені у зв'язку з відсутністю на той час археолоґічних досліджень, Ф. Колесса, І. Панькевич, Й. Рац, І. Гашпар у першій половині ХХ ст., висновки яких на основі досліджень пісень, мови, культури, антрополоґічних даних про етнічну належність місцевого слов'янського населення до українського народу становлять теоретичну базу для сучасних дослідників. Відзначимо також, що вивчення цих питань розпочато на Закарпатті не пізніше, ніж на інших українських землях.

У зв'язку з відсутністю на теренах краю фахових наукових центрів (Общество св. Василія Великого, Педагогічне товариство Підкарпатської Русі, етнографічне товариство Підкарпатської Русі, товариство “Просвіта”, общество ім. О. Духновича, Подкарпатське общество наук та інші громадські формування, незважаючи на проведення великої і корисної праці, в силу різних причин повноцінно стати такими не могли) чітко спланованої систематичності в етнографічних дослідженнях не було. Це відображалося не лише на тематиці, але й на повноті охоплення всієї закарпатської української етнографічної зони. Краще дослідженими виявилися гірські райони (етнографічні групи гуцулів, бойків і лемків та їх пограниччя), недостатньо, а то й поверхово - низовинні і передгірні райони (етнографічна група долинян). Слабо були вивчені такі ділянки етнографії краю, як житлове і господарське будівництво, типи і форми сільських поселень і дворів, транспортні засоби, хліборобство, промисли, ремесла, народне мистецтво, традиційні знання, музичні інструменти, народні танці та ін.

З етнічно змішаних територій найбільше уваги приділено і найкраще вивчено українсько-словацьке пограниччя, незадовільно - українсько-угорське і українсько-румунське. Народознавчі дослідження українських поселень течії річки Руської (Рускови) в Румунії Івана Панькевича можна вважати лише вступом до такого вивчення. Отже, ні в тематичному, ні в ґеоґрафічному контекстах увесь зібраний, опрацьований і опублікований дослідниками в періодичних виданнях етнографічний матеріал не охоплює вичерпно всі ділянки матеріальної і духовної культури краю.

У той же час, незважаючи на неповноту тематичного і територіального охоплення Закарпаття народознавчими дослідженнями, підкреслимо, що ця обставина ні в якому разі не дає підстав говорити про низький рівень вивчення народної культури і навіть дилетантизм авторів. Така думка, на жаль, побутує донині серед окремих дослідників історії етнографії Закарпаття періоду ХІХ - початку ХХ ст., а іноді і щодо періоду першої половини ХХ ст.

Не завжди доброзичлива, а часто й необ'єктивна критика початкового, романтичного, періоду досліджень народної культури Закарпаття призвела до незаслуженого і необґрунтованого знецінення, а то й приниження досягнень у цій галузі, зокрема, щодо ХІХ - початку ХХ ст. Проведений нами аналіз статей і матеріалів періодики цього часу свідчить про протилежне: більшість дослідників етнографії Закарпаття не були дилетантами, як це подавалося окремими вченими до останнього часу. Частина з них (в основному священики) належали до освіченої інтеліґенції, яка, справді не маючи спеціальних знань в галузі етнографії (а чи багато дослідників інших народів мали їх?), шляхом збору і вивчення народознавчих матеріалів по селах краю досягла позитивних результатів, велика цінність яких у тому, що у зв'язку із зникненням цілого ряду давніх явищ і фактів народної культури у пізніші часи, до настання епохи наукового аналізу і теоретичних узагальнень у 20-і - 30-і роки ХХ ст., праці таких місцевих авторів як Є. Фенцик, А. Кралицький, О. Митрак, О. Гомічков, І. Дулішкович, Й. Рубій, І. Романій, Ю. Ставровський-Попрадов, І. Сільвай, Г. Бескид, Ю. Жаткович, О. Павлович, Т. Злоцький, М. Врабель, Г. Стрипський та інші були і залишаються єдиним вагомим джерелом при вивченні історії етнографії Закарпаття.

Як свідчать матеріали етнографічних досліджень, не дивлячись на шовіністичну, асиміляційну щодо закарпатських українців політику властей, народна культура краю відзначалася надзвичайним багатством, самобутністю, а окремі її галузі - мистецькою довершеністю (дерев'яна архітектура, одяг, вишивки) та високою поетичністю і древністю традицій (звичаї, обряди, вірування). У той же час, слід відзначити її спільну культурну основу з більшістю елементів і явищ народної культури інших реґіонів України. Ця подібність є яскравим свідченням спільного етнічного коріння закарпатських українців з українцями інших українських земель.

У зв'язку з потребою написання ґрунтовної узагальнюючої історико-етнографічної моноґрафії про закарпатських українців, а також узагальнюючих досліджень з проблем їх етногенезу та етнічної історії, особливої ваги набуває використання доробку дослідників народної культури краю попередніх епох, в тому числі опублікованого в розглянутих нами періодичних виданнях другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Федака П. Народна культура українців Закарпаття на сторінках періодичних видань краю 80-х років ХІХ - першої половини 40-х років ХХ ст. / Павло Федака - Ужгород: Колір Прінт, 2002. - 112 с.

2. Федака П. Історія етнографічного вивчення Закарпаття в українській крайовій періодиці другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.: Монографія / Павло Федака - Ужгород: Ґражда, 2008. - 200 с.

3. Федака П. Етнографічні матеріали на сторінках ужгородського часопису “Листок” / Павло Федака // Народна творчість та етнографія. - 1991. - № 1. - С. 68-78.

4. Федака П. Народознавчі матеріали на сторінках періодичних видань Закарпаття початку 40-х рр. ХХ ст. / Павло Федака // Народознавчі зошити. - 2005. - Зошит 1-2 (61-62). - Січень-квітень. - С. 38-43.

5. Федака П. Вивчення і популяризація народної культури українців Закарпаття на сторінках журналів “Народна школа” (1939-1944) і “Руська молодежь” (1941-1945) / Павло Федака // Народознавчі зошити. - 2007. - Зошит 1-2 (73-74). - Січень-квітень. - С. 205-211.

6. Федака П. Дослідження народної культури українців Закарпаття на сторінках наукового збірника товариства “Просвіта” (1922-1938) / Павло Федака // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія Історія. - Вип.20 / [Редкол.: Вегеш М.М. (голова) та ін.]. - Ужгород: Вид-во УжНУ “Говерла”, 2008. - С. 221-228.

7. Федака П. Народна культура українців Закарпаття на сторінках краєзнавчого журналу “Підкарпатська Русь” (1923-1936) / Павло Федака // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. - Вип. ІV. - Ужгород: Патент, 2000. - С. 139-152.

8. Федака П. Народознавчі матеріали на сторінках Ужгородського двотижневика “Літературна неділя” (1941-1944) / Павло Федака // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. - Вип. V. - Ужгород: Патент, 2002. - С. 156-170.

9. Федака П. Питання етногенезу, етнічної історії та народної культури українців Закарпаття в періодичних виданнях краю початку 40-х років ХХ ст. / Павло Федака // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. - Вип. VІ. - Ужгород: Патент, 2004. - С. 152-162.

Размещено на Allbest.ru