Трансформація концепцій етнічності (кінець ХІХ–початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

УДК: З9:001.51:316.347

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ЕТНІЧНОСТІ

(КІНЕЦЬ ХІХ - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Гутковська Ірина Василівна

Івано-Франківськ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Кожолянко Георгій Костянтинович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри етнології, античної та середньовічної історії, голова Буковинського етнографічного товариства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Юрій Михайло Федорович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат історичних наук, доцент Петрова Наталія Олександрівна, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, доцент кафедри археології та етнології України

Захист відбудеться «15» грудня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.051.05 у конференц-залі Будинку Вчених Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий «11» листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої радиА.З. Королько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

трансформація етнічність проблематика

Актуальність теми дослідження. Проблематика етнічності набуває особливої актуальності у сучасному суспільстві, де поряд із процесами глобалізації спостерігається зростання інтересу до власного коріння, традицій, тобто тих складових, які формують самобутність кожного народу.

Відчутна активізація етнічного фактора спостерігається і на пострадянському просторі. Трансформаційні процеси в Україні супроводжувалися зміною етнополітичної ситуації, що набуло вираження у явищі «етнічного» ренесансу. В умовах існування незалежної держави Україна наявні передумови для розвитку вітчизняної етнологічної науки. Зацікавленість власною етнічністю викликає інтерес у зв'язку з необхідністю переосмислення концепцій етносу та нації на теоретико-методологічному рівні.

Від початку становлення етнології як самостійної науки проблема сутності етносу, його основних складових викликала чимале зацікавлення у науковців. Динаміка етнічних явищ у часі та просторі становила інтерес для широкого кола дослідників, як вітчизняних, так і зарубіжних.

Саме тому феномен етнічності викликає значний інтерес на теоретико-методологічному та емпіричному рівнях, оскільки дотепер немає єдиної загальноприйнятої концепції етнічності.

Особливо важливим видається питання означення сутності понять «етнос», «етнічність», «етнічна ідентичність», «етнічна група». Оскільки адекватна рефлексія над етнічними категоріями та їх об'єктивний аналіз неможливі без залучення даних інших суспільствознавчих наук - соціології, психології, філософії тощо, то сукупність предметної сфери означених напрямів дозволяє запозичити методи, засоби та техніки суміжних з етнологією наукових дисциплін.

Актуальність роботи зумовлена тим, що на сьогодні постала проблема комплексного вивчення даного феномену. Значна кількість праць західних етносоціологів та етнопсихологів, присвячених висвітленню проблем етнічності, вимагають ретельного дослідження, систематизації різноманітних запропонованих підходів. Попри це у працях зарубіжних науковців більшого значення набуває не чітке трактування дефініції етнічної спільноти, а виділення маркерів, які відрізняють її від інших. Теоретико-методологічні здобутки школи Ю.Бромлея, сформованої в радянський час, також потребують вимогливого переосмислення нині. Очевидно, що актуалізація досліджень етнічності викликана запитами сучасних реалій українського суспільства та світової спільноти.

У зв'язку з цим постає потреба комплексного аналізу теоретичних здобутків вітчизняних та зарубіжних дослідників з метою пояснення трансформаційних процесів, які відбуваються у сучасному світі й відповідно впливають на зміни у площині етнологічної науки, зокрема трансформації концепцій етнічності. Можна зробити висновок про існування наукової проблеми, а саме недостатнього аналізу наявних етнологічних знань для адекватної науково-теоретичної оцінки динаміки концепцій етнічності, а також тих основних компонентів, які складають ядро етнічності, підходів у розумінні цих компонентів.

Таким чином, дослідження етнічності виводить на проблему збереження етнічного колориту та культурної самобутності, формування та становлення її складових елементів. Саме тому найбільшого інтересу набуває вивчення процесу етнічної ідентифікації, понять етнічної свідомості та самосвідомості як особистості, так і етнічної групи, а також дослідження особливостей процесу становлення національного характеру українців та його вияву в духовній культурі етносу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у рамках наукової теми згідно з науковими планами кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми історії стародавнього світу і середньовіччя та значення археологічних і етнологічних джерел у реконструкції минулого», № 0106 И 008490; а також у рамках наукової тематики Буковинського етнографічного товариства.

Об'єктом дослідження є теорії етнічності, категорії «етнос», «нація», «етнічна група», «етнічна ідентичність» в рамках концепцій етнічності у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників (американських, західноєвропейських, російських та українських) кінця ХІХ - початку ХХІ ст. Відповідно предметом дослідження є трансформація підходів до визначення етнічності.

Метою дослідження є вивчення передумов, чинників, тенденцій, напрямів та особливостей дослідження етнічності періоду кінця

XIX - початку XXI ст.; виявлення основних методологічних підходів у розробці концепцій етнічності на сучасному етапі.

Мета передбачає розв'язання таких завдань:

- дати історіографічний нарис трансформації концепцій етнічності у досліджуваний період;

- показати основні положення «теорії етносу» та їх переосмислення в сучасній українській етнології;

- виявити чинники, які обумовили появу біолого-географічних теорій, та окреслити їх значення;

- проаналізувати умови виникнення категорій «етнос», «нація», «етнічність», «етнічна група», «етнічна ідентичність»;

- показати зв'язок етнічної проблематики з дослідженнями етнопсихологів та етносоціологів;

- з'ясувати зв'язок між ментальністю, національним характером та духовною культурою народу, показати їх співвідношення, способи функціонування у суспільстві;

- пояснити причини плюралізму підходів до висвітлення проблем етнічності у сучасній етнологічній науці.

Хронологічні межі роботи охоплюють період кінця ХІХ - початку ХХІ ст. Нижньою межею хронологічних рамок є початковий етап становлення концепцій етносу в етнологічній науці. У ХХ ст., натомість, відбувалось формування концептуальних засад теорії етносу. Теоретичні розробки зарубіжних дослідників (британських, французьких, американських антропологів) визначили основні підходи до поняття, яке аналізується. Появу сучасних розробок окресленої проблематики обрано за верхню межу даної роботи.

Географічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють пострадянський простір та європейські терени, а також країни Північної Америки, що обумовлено походженням науковців, праці яких покладені в основу дослідження. Отже, використано роботи науковців США, Канади, Європи, вітчизняних та російських дослідників.

Методи дослідження. У дисертації використовуються такі методи: системно-структурний - при проведенні аналізу складників етносу та етнічності; герменевтичний підхід до інтерпретованого тексту, який дозволяє об'єктивно дослідити праці науковців; порівняльно-історичний - при вивченні історико-філософських та соціокультурних передумов формування окремих наукових концепцій щодо розуміння етносу; історико-генетичне порівняння застосовано при вивченні явищ, що мають спільне історико-стадіальне чи генетичне походження; метод компонентного аналізу впроваджено з метою дати цілісну характеристику етнічних спільнот, описати складові компоненти етносів; метод моделювання застосовано для створення моделі «національного характеру»; метод типологічного аналізу використано для систематизації й аналізу емпіричного матеріалу; аналізу й синтезу - в ході формування власних висновків; міждисциплінарний - при визначенні змісту понять «етнос», «нація», «етнічна група», «етнічна ідентичність».

Методологічну основу даного дослідження склали принципи історичного об'єктивізму та наукового аналізу. Принцип історичного об'єктивізму дозволив об'єктивно висвітлювати етнічну проблематику в історичній ретроспективі. Принцип наукового аналізу використано при дослідженні праць науковців, які відображали розвиток концепцій етнічності у досліджуваний період.

Методологічні проблеми аналізу етнічних явищ визначаються складністю виокремлення феномену етнічності й вимагають використання модерністських та постмодерністських підходів. Цінність досліджень таких складних феноменів, як етнічність, полягає у необхідності цілісності сприйняття, що має вирішальне значення у розумінні явищ етнічності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному аналізі концепцій етнічності, всебічному вивченні історіографічної проблеми становлення категоріального апарату етнологічної науки у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, систематизації поглядів дослідників на етнічну проблематику. Конкретніше сутність та ступінь новизни даного результату можна подати у таких положеннях: 1) обґрунтовано стадії розвитку уявлень про етнічність, відповідно продемонстровано, що розвиток етнологічної науки неможливий без подальшого збагачення емпіричної бази та методології дослідження; 2) проаналізовано ряд концепцій етнічності у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі; 3) окреслено тенденції примордіалістського розуміння етнічності у дослідженнях сучасних українських етнологів та плюралізму підходів до визначення цього феномену у представників різних галузей соціогуманітарного знання; 4) удосконалено концептуалізацію етнічності; 5) шляхом порівняльного аналізу етнологічного, етносоціологічного, етнопсихологічного підходів виявлено специфіку феномену етнічності; 6) з'ясовано, що ефективність застосування теоретичних підходів у практичній площині нерозривно пов'язана з ментальністю та явищами духовної культури народу; 7) дістало подальший розвиток положення про те, що у етнолого-гуманітарних дослідженнях доби глобалізації актуалізується потенціал класичних методологій, які, однак, адаптовано до викликів сьогодення.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані при вивченні й викладанні курсів та спецкурсів з етнології, етнопсихології, етносоціології у вищих навчальних закладах, при розробці теоретичних питань етнічності, створенні навчальних та навчально-методичних посібників, підготовці монографій та публікації узагальнюючих праць з народознавчої тематики; проаналізований фактичний матеріал і зроблені на його основі узагальнення можуть бути залучені до подальших наукових досліджень з обраної тематики.

Апробація результатів відбувалася на наукових конференціях. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «На перехресті світової науки». ІІІ Міжнародна наукова конференція «Вікно в європейську науку», присвячена 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля (м. Чернівці, 20-21 травня 2006 р.); «Буковина: історичні та етнокультурні студії». Міжнародна наукова конференція «Кайндлівські читання» (м. Чернівці, 16-17 травня 2007 р.); «Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм». Міжнародна наукова конференція (м. Чернівці, 23-24 вересня 2006 р.); IV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (м. Чернівці, 12-13 жовтня 2007 р.); «Українське народознавство на початку ХХІ ст. (теорія, методи та тенденції розвитку)». Міжнародна наукова конференція (м. Київ, 17 грудня 2008 р.); «Карпатська Україна в контексті українського державотворення (До 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України)». Міжнародна наукова конференція (м. Ужгород, 12-13 березня 2009 р.,); «650-річчя заснування Молдавської держави». Міжнародна науково-практична конференція (м. Чернівці, 20 травня 2009 р.), а також на щорічних звітних конференціях викладачів та студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 2006-2009 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових статтях, з них 5 - у фахових виданнях, що є у переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації 213 с., у тому числі основний текст - 178 с. Список використаних джерел містить 391 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь наукового опрацювання теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено теоретико-методологічні засади, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі «Методологія дослідження та джерельно-історіографічна база», який складається з двох підрозділів, проаналізовано різноманітні підходи до визначення етнічності, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, проаналізовано стан наукового вивчення теми та подано характеристику джерел, залучених для її розкриття.

У першому підрозділі «Методологія дослідження» визначено методологічну основу дослідження, основні підходи до розуміння етнічності, проведено аналіз змісту та суті означеного поняття, окреслено методи, використані для її дослідження.

Констатовано, що у сучасних дослідженнях склалися такі основні підходи до розробки етнічної проблематики: конструктивістський, примордіалістський та інструменталістський. Показано, що дослідники (зарубіжні та вітчизняні) проводять аналіз етнічності та основних етнічних категорій відповідно до обраної концепції.

Вказано на те, що сутність терміна «етнічність» у наукових колах залишається остаточно нез'ясованою, саме тому існує потреба обґрунтувати його застосування.

Тлумачення етнічності досить різноманітне: 1) як процес визначення індивідуальної та групової ідентичності; 2) як особлива форма буття етнічних спільнот; 3) як риси, які виявляються у порівнянні з іншими («ми» - «вони», «свої» - «чужі»).

У дослідженні етнічність розглянуто як складний феномен, який може мати як примордіальні ознаки, так і ситуативний характер. Звідси визначено різні рівні й типи етнічності, різний ступінь її суб'єктивної значимості та прийняття свого етнічного статусу.

У другому підрозділі «Огляд джерел та історіографія» подано характеристику джерел та історіографічних праць, присвячених висвітленню досліджуваної проблематики.

Вивчення проблеми етнічності, пов'язане з дослідженнями питань етносу, нації, етнічної групи, етнічної ідентичності, етнічної свідомості, психологічних особливостей, національного характеру з позицій етнологічної науки, являє собою важливий і перспективний напрямок. Тому стверджується актуальність комплексного підхіду до аналізу джерел, властивого багатьом дослідженням у галузі гуманітарних знань з використанням різноманітних методик із суміжних дисциплін (етнопсихологія, етносоціологія, філософія). Зазначено, що джерельну базу дослідження складають праці науковців, які ввели в науковий обіг концепції власного бачення сутності понять.

У першу чергу особливу увагу було звернуто на необхідність ретельного вивчення проблем етнічності, висвітлених у працях зарубіжних (Б.Андерсон, П.Ван де Берге, П.Брас, Д.Горовіц, В.Соллорс, Г.Ганс, К.Гірц, Е.Гобсбаум, Е.Геллнер, В.Ісаїв, Дж.Рейтс, Е.Сміт, Р.Дженкінс, Н.Глейзер та Д.Мойніхен), радянських (Ю.Бромлей, В.Алексеєв, Н.Чебоксаров, К.Чистов, С.Брук, П.Кушнер, Л.Дробіжева, С.Токарев, В.Левкович) та вітчизняних (С.Павлюк, Б.Савчук, М.Степико, М.Тиводар, М.Балагутрак, А.Пономарьов, В.Кафарський, М.Обушний, Г.Скрипник, М.Юрій, Г.Кожолянко, А.Колодій, Г.Лозко, О.Нельга, І.Буркут) дослідників.

Джерелами виступають класичні праці. Наприклад, досліджено праці засновника соціологічної школи Е.Дюркгейма, структурної антропології К.Леві-Строса, функціоналіста А.Редкліффа-Брауна, засновника антропогеографії Ф.Ратцеля та ін.

Досліджуючи марксистські підходи до питання нації та етнічності, розглянуто праці К.Маркса та Ф.Енгельса, О.Бауера та К.Каутського, В.Леніна та Й.Сталіна.

«Теорія етносу» у радянській етнографічній науці проаналізована на основі праць наукової школи Ю.Бромлея, а також їх переосмислення у дослідженнях сучасних вітчизняних науковців Б.Савчука, Г.Скрипник, М.Тиводара, С.Павлюка, М.Юрія та ін. У роботі подано зіставлення бачення сутності поняття «етнос» у працях радянських науковців та критичний перегляд цих засад (із зазначенням позитивних та слабких сторін наведеної теорії) сучасними українськими етнологами.

Виникнення та розробка біолого-географічних теорій у дисертаційному дослідженні пов'язується із аналізом праць О.Гумбольдта, К.Ріттера, Ф.Ратцеля, В.Вернадського, П.Тейяра де Шардена та ін.

Трактування етносу як біологічної категорії стало основоположним принципом «біосферного підходу», розробленого на противагу соціальному розумінню природи етнічності. З'ясування суті «біосферної концепції» спонукає звернути увагу на теоретичні розробки, викладені у дослідженнях Л.Гумільова та його послідовників.

Фундаментальні розробки концепцій етнічності пов'язуються з працями західних антропологів та соціологів Н.Глейзера та Д.Мойніхена, К.Гірца, Е.Сміта, Д.Горовітця, Ф.Барта, Б.Андерсона, П.Ван де Берге, В.Соллорса.

Дослідження «етнічної групи» як базової категорії етнічності здійснювалося на основі праць вітчизняних та західних науковців В.Євтуха, В.Наулка, Т.Рудницької, Г.Старовойтової, А.Коена, С.Фентона, П.Браса, Д.Гатчінсона, Р.Скемергорна та ін. Викладені у працях науковців погляди демонструють, що визначення поняття «етнічна група» та особливості її функціонування змінюються й залежать від соціального контексту, в якому здійснюється міжгрупова взаємодія.

Аналіз природи і сутності процесів етнічної ідентифікації здійснено на основі праць етнопсихологів Н.Лебедєвої, В.Крисько, К.Коростеліної, Г.Солдатової, Т.Стефаненко, Т.Шибутані, К.Квана, С.Бочнера, Л.Варда.

На початку ХХІ ст. питання етнічної самосвідомості досліджують вітчизняні науковці В.Полянський, В.Хотинець, С.Таглін, Й.Вирост, М. Шульга та інші, які проаналізували і зіставили понять етнічної свідомості та самосвідомості.

Потребу соціально-філософського аналізу етнічності реалізовано у міждисциплінарних дослідженнях А.Дахіна, С.Кагіяна, Л.Лашука, П.Сівера. Спільною рисою аналітичного підходу дослідників є віднесення термінів «етнос» та «нація» до міждисциплінарних категорій.

Розгляду місця, ролі та значення етнічного фактора у життєдіяльності суспільства приділено велику увагу у працях російських дослідників В.Тішкова, М.Губогло, В.Бабакова, Г.Денисової, В.Дергачова, Х.Тадтаєва, З.Сінкевич. Зазначено, що З.Сінкевич досить точно і цілісно окреслила основні риси етнічної ідентичності.

Питання українського національного характеру порушуються у працях А.Бароніна, П.Гнатенко, М.Пірен, В.Павленко, М.Юрія, зокрема, у комплексі рис психотипу українця підкреслено таку характеристику, як індивідуалізм. У дисертаційній роботі стверджується, що важливою науковою проблемою для поглиблення розуміння поняття етнічного є дослідження національного характеру та його проявів, яка відповідно, й набула розробки у працях вітчизняних та зарубіжних етнопсихологів.

Уявлення про основні складові національного характеру почерпнуто із праць І.Мірчука, М.Шлемкевича, В.Яніва, Д.Чижевського, О.Кульчицького.

Аналіз наукової літератури дає підстави зробити висновки, що дослідники демонструють різноманітність поглядів на дану проблему, яка засвідчує потребу всебічного висвітлення феномену етнічності.

У другому розділі «Проблема етнічності в історичній ретроспективі» звернуто увагу, що трансформаційні зміни вимагають системного розгляду етнічності в історичній ретроспективі, поглибленого вивчення взаємозв'язку між процесом розвитку суспільства у ХХІ ст. та фундаментальними змінами у трактуванні етнічних явищ.

У першому підрозділі «Визначення поняття етносу в етнології у кінці ХІХ - першій половині ХХ ст.» зазначено, що в етнологічній науці окресленого періоду було сформовано ряд впливових шкіл та напрямків (еволюціонізм, дифузіонізм, соціологічна школа, функціоналізм та ін.), які значною мірою вплинули на створення основоположних методологічних засад розуміння та дослідження феномену етносу. Ідеї, закладені представниками цих шкіл, набули розвитку у сучасній етнологічній науці, а їх творчий доробок забезпечив передумови для подальшої розробки етнічної проблематики.

Вивчення етнічної проблематики простежується ще з кінця

ХІХ - початку ХХ ст. Тоді було закладено початки розуміння етносу, понятійного апарату і сфери досліджень етнологічної науки. Дослідники цього періоду намагалися уточнити понятійний апарат етнологічної науки, дати визначення етносу. Однак найчастіше такі дослідження зводилися до описів основних етнографічних характеристик народів, не даючи вичерпної термінологічної характеристики об'єкта дослідження.

У другому підрозділі «Теорія етносу» в радянській етнографії та її переосмислення в українській етнологічній науці» вказано на те, що поняття «етнос» у сучасній західній термінології практично не вживається, на відміну від поняття «етнічність». Утвердження поняття «етнос» простежується у радянській етнографічній науці, породженням якої є «теорія етносу». Цей напрям можна прирівняти до західних досліджень у руслі примордіалізму.

Питання етнічності перебували під впливом і контролем імперської ідеології, саме цей фактор значною мірою пояснює закономірності розвитку радянської етнологічної науки у межах класово-формаційного підходу. Підкреслено, що ця обставина значно обмежувала розвиток етнологічної науки, ставлячи його у жорсткі рамки «єдиноправильної» методологічної схеми. За твердженням сучасних українських дослідників, зокрема С.Павлюка, етнологічна теоретична спадщина радянської епохи потребує вимогливого наукового перегляду. Адже етнографія радянського часу моделювалася за імперським замовленням «злиття націй» у єдиний радянський народ, що докорінно не відповідає реаліям і запитам сучасного українського суспільства. Разом з тим, на думку українських етнологів (Б.Савчук, М.Тиводар та ін.), не варто цілком відкидати теоретичні здобутки школи Ю.Бромлея, оскільки у полі дослідження «теорії етносу» були значні розробки етнічної термінології. Відзначено близькість позицій радянського етнографа Ю.Бромлея та норвезького антрополога Ф.Барта, ця спільність полягала у примордіальному розумінні етнічних категорій. Було вказано, що враховуючи тенденційність позиції радянської «теорії етносу», неможливо не оцінити теоретичні надбання, які були розроблені даною школою.

У третьому підрозділі «Витоки біолого-географічних теорій етносу» висвітлено базові положення «біосферної концепції» та основні аргументи її критики.

Біолого-географічні вчення мають тривалу історію становлення та розвитку. Починаючи від К.Ріттера, О.Гумбольдта та інших прибічників геодетермінізму, дослідження етнічного з погляду біології набувають значного поширення. До біологічних категорій «етнос» зараховував С.Широкогоров. Але визначального розвитку це вчення набуло у В.Вернадського та П.Тейяра де Шардена. Ідея біосфери та подальшого етапу її розвитку - ноосфери стала наріжним каменем наукової діяльності цих дослідників. Провідною ідеєю своїх досліджень обрав біосферу Л.Гумільов. Його праці присвячені висвітленню біолого-географічної сутності етносу, що одержало назву «біосферної концепції». За спробу змінити «соціальну» парадигму на «біологічну» Л.Гумільов був підданий жорсткій критиці у радянському суспільствознавстві.

У дисертаційному дослідженні звернуто увагу на те, що сьогодні ставлення до творчої спадщини Л.Гумільова досить неоднозначне: від нищівної критики до захопленого наслідування. Підкреслено, що вчення Л.Гумільова важливе як альтернатива домінуванню соціального у висвітленні питань етнічності, що дозволяє дослідити іншу складову етнічності. Тому відзначено новаторство дослідника. У західній науці деякою мірою аналогією до «біосферної концепції» є соціобіологічне вчення Е.Вільсона. Прибічники цього погляду прагнуть долучити еволюційну теорію до вивчення етнічності.

Етнічність міцно укорінена в історичний контекст, а це визначає обов'язковість віднесення її до конкретного місця і часу - «етнічність в історичній ретроспективі».

У третьому розділі «Трансформація моделей етнічності у сучасних дослідженнях» проаналізовано зміст концепцій етнічності. Висвітлено розуміння того, що феномен етнічності виникає у процесі взаємодії, у зв'язку з чим має ситуативний характер. Також вказано на традиційність і тяглість етнічності у примордіалістському розумінні даного феномену. Така перспектива скеровує інтерес дослідника не тільки до явищ, що мають ситуативний характер та пов'язаних з етнічною ідентичністю, але й до виявлення традиційності та первинності феномену етнічності. У дисертаційному дослідженні констатовано своєрідну дихотомію цих концепцій у розвитку етнологічної та суміжних наук й існування двох провідних тенденцій сучасного соціуму: глобалізації та етнізації. Взаємовідносини між глобальним та національним факторами сучасного історичного процесу багатоманітні, складні та суперечливі.

У першому підрозділі «Теоретичні підходи та інтерпретація понять у сучасній теорії етнічності» систематизовано підходи щодо розуміння сутності та функціонування різних концепцій етнічності, розроблених у етнології та суміжних дисциплінах; класифіковано основні принципи вияву етнічності як специфічного сталого та ситуативного феномену.

У дослідженні показано, що склалися такі основні підходи до розробки етнічної проблематики: конструктивістський, примордіалістський та інструменталістський. З позицій примордіалізму етнічність - це культурно-генетична приналежність до того чи іншого етносу й форма суб'єктивного зв'язку з ним, міра включення особистості в етнічну систему. У свою чергу, інструменталістами етнічність розумілася як ідеологія, створена елітою як засіб для мобілізації мас та досягнення власних інтересів у боротьбі за владу. Теоретичні побудови конструктивізму виражаються у твердженні, що конструювання етнічної спільноти відбувається завдяки вибору тієї чи іншої етнічної приналежності. Відповідно до обраної концепції дослідники (зарубіжні та вітчизняні) проводять аналіз етнічності та основних етнічних категорій.

Надзвичайно важливим і актуальним є означення етнічної термінології. Значне місце у дослідженні посідає визначення категорій «етнічність», «етнос», «раса», «нація», «етнічна група», «етнічна ідентичність», для досягнення чого було застосовано метод компаративістики. Цей принцип відповідно відображено у структурі дослідження, де було виявлено співвідношення «етнічності» та «раси», «етнічного» та «національного». Адже зазначені питання є важливою складовою дослідження етнічності.

У другому підрозділі «Етнічна група як базовий компонент етнічності у сучасних концепціях етнологів та етносоціологів» показано, що «етнічність» вживається у широкому значенні як концепт, який охоплює різноманітність як фактор, що відрізняє одну групу людей від іншої.

Висвітлено місце етнічної групи у категоріальному апараті етносоціології та етнопсихології. Етнічність є аспектом, стороною соціальної взаємодії між групами, члени яких розглядають себе як культурно відмінні від членів інших груп, з котрими вони мають певні відносини. Коли культурні відмінності постійно впливають на відносини членів груп, тоді соціальні взаємовідносини включають у себе етнічний елемент. Етнічність породжується груповою взаємодією, і в цьому процесі важливу роль відіграють культурні відмінності груп.

Ідентифікація та свідомість створюються на базі певних об'єктивних рис, хоча й можуть бути незалежними від них. Будучи однією з форм соціальної ідентифікації, етнічна ідентифікація окреслюється в категоріях культурної єдності й спирається на самодефініцію, створену на підставі культурних характеристик даної групи в опозиції до інших груп.

У науковий обіг зарубіжні та вітчизняні дослідники ввели велику кількість визначень етнічної та соціальної груп, їх відмінності полягають у різних застосованих методологічних підходах. Запропоновано розглядати етнічні групи у багатьох ракурсах, наприклад, протиставлення визначень домінантної етнічної групи та етнічної меншини. Важливим видається окреслення етнічної ідентифікації як процесу ототожнення себе з певною групою, а також поняття етнічної ідентичності. У дослідженні висловлено твердження, що етнічність є аспектом відносин груп між собою, група при цьому повинна усвідомлювати себе та усвідомлюватися іншими як культурно відмінна від інших груп. У взаємодії етнічних груп, процесі ідентифікації виявляється ситуативний аспект етнічності.

У третьому підрозділі «Етнічність як спосіб ідентифікації у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних етнопсихологів» вихідним є положення, що ідентифікація особистості з певною соціальною спільнотою виконує стабілізуючу функцію. Наголошено на розумінні етнічної ідентифікації як одного з аспектів етнічності. Ідентифікація означає віднесення особистістю себе до конкретної категорії людей.

Встановлено, що етнічна ідентичність є результатом особистісної та групової самоідентифікації, підґрунтя якої становлять різноманітні психологічні, географічні та соціокультурні характеристики (традиційні та сучасні).

У центрі уваги дисертаційного дослідження постають різноманітні зв'язки і стосунки між елементами, які утворюють етнос, між його об'єктивними ознаками та їх суб'єктивним вираженням у сфері етнічної свідомості. Відповідним чином розглядається і свідомість етносу, яка постає у вигляді багаторівневого утворення з розгалуженою внутрішньою структурою. Такий підхід до вивчення етносу можна назвати суспільно-груповим. Етнос, його свідомість, на думку О.Шульги, доцільно розглядати через модель типової особи. Такий підхід можна назвати особистісно-типологічним. Ці два підходи не заперечують, а взаємодоповнюють один одного.

Висвітлено особистісний та груповий аспекти ідентифікаційних процесів. Етнічність розглядається як ситуативна ідентифікація, залежить від ситуації, в якій опиняється індивід. Показано, що серед сучасних концепцій розуміння етнічності виділяють розуміння етнічності як належності до етнічної групи та як спосіб ідентифікації. Усвідомлення своєї неповторності сприяє формуванню антитези «ми» - «вони», «свої» - «чужі», що виявляється в етнічних стереотипах.

У четвертому підрозділі «Особливості формування українського національного характеру та його прояв у духовній культурі етносу» висвітлено вплив природно-географічних та соціокультурних умов, у яких перебуває етнос, на процес формування українського національного характеру. Стверджується, що специфічні риси етнопсихології, які виражаються в окремих рисах кожного етносу, є продуктом певних історичних умов та культурних впливів. У подальшому ці риси закріплюються у відповідних стереотипах, які також змінюються разом з історичними умовами.

Формування національного характеру українців відбувалося у складних умовах історичної дійсності, під впливом багатьох факторів. У дослідженні основну увагу зосереджено на географічному та культурному чинниках, які впливали на формування національного характеру.

Серед явищ духовної культури, у яких проявляється національний характер, виділено обрядовість. Обрядовість ввібрала в себе і відображає побут народу, його традиційну культуру, звичаєвість, ставлення людини до навколишнього середовища, моральність. У цьому контексті неможливо уявити національний характер відірваним від народної культури.

Встановлено, що у цьому випадку етнічність виявляє себе через зовнішньо фіксовані, властиві особистості якості, які проявляють себе через особливості поведінки. У такому разі етнічність визначено як об'єктивну культурно-генетичну належність до того чи іншого етносу. На підставі проведеного аналізу накопичених в українській етнопсихологічній, філософській, культурологічній літературі відомостей щодо трактування визначальних рис українського національного характеру дисертант робить висновок, що етнотип українця характеризується індивідуалізмом, екзекутивністю, інтровертністю та чуттєвістю.

Таким чином, у сучасних концепціях етнічності відбувалася еволюція понять етнічного змісту. З'явилися різноманітні підходи до вивчення феномену етнічності, покликані пояснити складну природу соціокультурних та політичних змін у модерному динамічному людському середовищі. Розвиток поглядів на етнічність дослідники визначають відповідно до обраної методології.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень.

- Обґрунтовано необхідність комплексного розгляду етнічності в історичній ретроспективі з метою пояснення взаємозв'язку між процесом розвитку суспільства у ХХІ ст. та фундаментальними змінами у трактуванні етнічних явищ. Тут іде мова про те, що зростання інтересу до вивчення етнічності відображає зміни способів теоретизування у сучасній етнологічній науці та об'єкті її вивчення.

- На основі аналізу праць науковців встановлено, що в етнологічній науці окресленого періоду було сформовано ряд шкіл та напрямків, котрі вплинули на створення основоположних методологічних засад розуміння етнічної проблематики. Дослідники кінця ХІХ - початку ХХ ст. прагнули визначити критерії дослідження етнології, було зроблено спроби дати визначення етносу. У радянський період суспільствознавство перебувало під всеосяжним впливом імперської ідеології, наслідком чого стало формування догматизованих визначень. За твердженням сучасних українських дослідників, етнологічна теоретична спадщина радянської епохи потребує вимогливого наукового перегляду, однак не слід цілком відкидати теоретичні здобутки школи Ю.Бромлея.

- В етнологічній науці склалися такі основні підходи до розробки етнічної проблематики: конструктивістський, примордіалістський та інструменталістський. Розвиток концепцій етнічності дослідники (зарубіжні та вітчизняні) визначали відповідно до обраної методології дослідження. Паралельно розвивалися такі (за своєю суттю протилежні) напрямки трактування етнічних явищ, як конструктивізм і примордіалізм. Встановлено тенденції примордіалістського розуміння етнічності у дослідженнях сучасних українських етнологів. У роботі вказано, що найбільш правильно зазначали дослідники, які вбачали подвійну природу етнічних явищ, - вони припускали, що етнічність може набувати як примордіального, так і ситуативного характеру.

- Визначено, що формування етнічної термінології було тривалим процесом, становлення різноманітних поглядів відбувалося під впливом класичних праць, а також реалій тогочасного життя.

До базових етнічних категорій належать «етнос», «етнічність», «раса», «нація», «етнічна ідентичність» та «етнічна група». Саме тому як важливу проблему у дисертаційній роботі окреслено інтерпретацію даних понять у етнологічній науці. Важливим питанням є дослідження співвідношення понять «етнос» та «нація». Розглядаються дві основні концепції нації: етнічна та політична. У сучасних теоретизуваннях спостерігається надзвичайний плюралізм думок, визначається й тенденція до об'єднання різних теоретичних позицій.

- Запропоновано досліджувати феномен етнічності шляхом аналізу праць етносоціологічного та етнопсихологічного спрямування. Такий підхід дозволяє визначити етнічність через її дослідження у природі етнічних груп та їх взаємодії і виявляється саме у процесі ідентифікації. Етнічність є аспектом соціальної взаємодії між групами.

Також етнічність виражається через ідентичність, що певною мірою простежує процес ідентифікації та самоідентифікації особистості в межах етнічної групи. У соціопсихологічних дослідженнях виявляється природа феномену етнічної свідомості та самосвідомості, формування та збереження національного характеру, стійких етнотипових ознак, етнічних стереотипів. Етнічна самосвідомість - це уявлення, оцінка й утвердження індивідом самого себе як реально існуючого суб'єкта соціальної дійсності та історичного процесу. Етнічність як етнічна ідентичність залишається актуальною темою досліджень в етнології, соціології та психології.

- Наголошено, що важливою складовою етнопсихологічних досліджень є вивчення національного характеру як компонента психічного складу нації. Даний феномен визначається як ставлення конкретної етнічної спільноти до різноманітних сторін навколишньої дійсності, яке закріпилося і проявляється у стійких стереотипах мислення, емоційного реагування і поведінки в цілому.

Звернуто увагу на те, що спектр вияву національного характеру у явищах духовної культури досить широкий. Дослідження проявів духовної культури народів не тільки допомагає зберегти та реконструювати звичаї й традиції етносів, проаналізувати їх внесок у духовну скарбницю людства, а й дослідити особливості історичної долі та формування національного характеру. Вияв українського національного характеру у духовній культурі є багатогранним, як і сам феномен ментальності.

- Осмислення етнічності на теоретичному рівні ускладнюється тією обставиною, що у сучасній науці не склалося єдиної концепції етнічності. Плюралізм підходів дозволив глибше дослідити даний феномен, однак суперечливість концепцій не дала змоги створити єдину загальновизнану синтетичну теоретико-методологічну модель щодо дослідження етнічних явищ.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гутковська І. Лемки - етнографічна група українського народу / І.Гутковська // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія. Історія. - Тернопіль. - 2003. - Вип. 4. - С.249-253.

2. Шестаков Ю., Гутковська І. Соціальний та біологічний підхід до розуміння поняття «етнос» / Ю.Шестаков, І.Гутковська // Р.Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку: Матеріали ІІІ Міжнародного наукового семінару «Кайндлівські читання» (20-21 травня 2006 р.). - Чернівці: Прут, 2006. - С.167-170.

3. Гутковська І. Етнос та нація: співвідношення понять / І.Гутковська // Етнос. Культура. Духовність: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм» (Чернівці, 23-24 вересня 2006 р.). - Ч. 2. - Чернівці, 2006. - С.71-78.

4. Гутковська І. Етнічність як форма міжгрупової взаємодії / І.Гутковська // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Золоті литаври, 2007. - Том 1 (23). - С.255-263.

5. Гутковська І. Питання «етносу» в етнологічній науці 50-х - 80-х рр. ХХ ст. / І.Гутковська // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2007. - Том 2 (24). - С.203-212.

6. Гутковська І. Етнічність як спосіб ідентифікації особистості / І.Гутковська // Буковина: історичні та етнокультурні студії: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції «Кайндлівські читання» (16-17 травня 2007 р.). Частина 2. - Чернівці: Прут, 2007. - С.95-100.

7. Гутковська І. Етнічність та раса: співвідношення понять у сучасній етнологічній науці / І.Гутковська // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2008. - Том 1 (25). - С.309-321.

8. Гутковська І., Кожолянко Г. Рідновірство в Україні на зламі ХХ - ХХІ ст. / І.Гутковська, Г.Кожолянко // Науковий щорічник. Історія релігій в Україні. - Кн. І. - Львів, 2008. - С.695-703.

9. Гутковська І. На межі етнопсихології та етнічної екології: роль географічного фактора у формуванні культурних та психологічних особливостей етносу / І.Гутковська // Покликання служити науці і людям: Науковий збірник (На пошану доктора історичних наук, професора Георгія Кожолянка). - Чернівці: Наші книги, 2008. - С.104-115.

10. Гутковська І. Філософське осмислення етнічності / І.Гутковська // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - Том 2 (26). - С.320-333.

АНОТАЦІЯ

Гутковська І.В. Трансформація концепцій етнічності (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2009.

У дисертації проаналізовано трансформацію основних концепцій етнічності у період кінця ХІХ - початку ХХІ ст. Висвітлено проблему етнічності в історичній ретроспективі. Встановлено, що у сучасних дослідженнях склалися три основні підходи до трактування етнічності.

Істотна увага приділена аналізу складових та категорій етнічності: «етнос», «нація», «етнічність», «етнічна група», «етнічна ідентичність». Вказано на важливість дослідження поняття «етнічна група» як базового компонента етнічності у сучасних концепціях.

Етнічність виражається через ідентичність, що певною мірою простежує процес ідентифікації та самоідентифікації особистості в межах етнічної групи, що знайшло своє відображення у розробках вітчизняних та зарубіжних етнопсихологів.

На основі аналізу наукової літератури висвітлено визначальні особливості формування українського національного характеру. Обґрунтовано прояв національного характеру у духовній культурі українського етносу.

Ключові слова: етнічність, етнос, нація, етнічна група, етнічна ідентичність, етнічна ідентифікація, український національний характер.

АННОТАЦИЯ

Гутковская И.В. Трансформация концепций этничности (конец ХІХ - начало ХХІ вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаныка. - Ивано-Франковск, 2009.

В диссертации проанализировано трансформацию основных концепций этничности в период конца ХІХ - начала ХХІ вв. Освещена проблема этничности в исторической ретроспективе. Отмечено, что в этнологической науке указанного периода было сформировано ряд школ и направлений, которые повлияли на создание фундаментальных методологических положений. Исследователи конца ХІХ - начала

ХХ вв. стремились определить основополагающие критерии исследования этнологии, были совершены попытки дать определение понятия «этнос». В советский период обществоведение пребывало под всеобъемлющим влиянием имперской идеологии, следствием чего было формирование догматических определений. По утверждению современных украинских исследователей, этнологическое теоретическое наследие советской эпохи требует тщательного научного переосмысления, однако не следует полностью отбрасывать теоретические достижения школы Ю.Бромлея.

Доказано, что в этнолого-гуманитарных исследованиях эпохи глобализации актуализируется потенциал классических методологий, которые, однако, адаптированы к потребностям современности.

Диссертация является теоретико-историографическим исследованием проблем этничности. Диссертантом реализована необходимость комплексного анализа теоретических разработок отечественных и зарубежных исследователей с целью объяснения трансформационных процессов, которые происходят в современном мире и влияют на изменения в плоскости этнологической науки. Рассмотрены основные подходы к определению этничности. Указано, что в современных исследованиях сложились три основных подхода к трактованию этничности: примордиализм, конструктивизм, инструментализм.

С позиций примордиализма этничность - это культурно-генетическая принадлежность к тому или иному этносу и форма включения личности в этническую систему. В инструменталистском понимании этничность выражается в идеологии, созданной элитой с целью мобилизации этнических групп в борьбе за власть. В свою очередь, конструктивистами этничность понимается как выбор той или иной этнической принадлежности, в ходе чего происходит процесс конструирования этнической общности. Установлено тенденции примордиалистского понимания этничности в исследованиях современных этнологов. В соответствии с избранным подходом исследователи проводят анализ этничности и основных этнических категорий.

Существенное внимание уделено анализу базовых составляющих и категорий этничности: «этнос», «нация», «этничность», «этническая группа», «этническая идентичность». Указано на важность исследования понятия «этническая группа» как базового компонента этничности в современных концепциях этнологов и этносоциологов.

Этничность выражается через идентичность, что в определённой степени отслеживает процесс идентификации и самоидентификации личности в рамках этнической группы, что обратило внимание автора диссертации на разработки отечественных и зарубежных этнопсихологов.

На основе анализа научной литературы исследователем освещены определяющие особенности формирования украинского национального характера как компонента психического склада нации. Данный феномен рассматривается как система отношений этнической общности и разнообразных сторон окружающей действительности, что закрепилось в стереотипах мышления. Рассмотрены основные факторы, которые воздействовали на этот процесс. В диссертации автор акцентирует внимание на понимании национального характера украинцев отечественными и зарубежными исследователями.

Выделены основные черты базового психотипа украинца. Обосновано проявление национального характера в духовной культуре украинского этноса. Диссертант даёт представление о специфике и роли национального характера в сохранении духовных ценностей украинского народа.

Осмысление этничности на теоретическом уровне осложняется тем, что в современной науке не сложилось единой концепции этничности.

В диссертации отмечено, что разнообразие подходов к пониманию этничности в современной науке позволяет глубже исследовать феномен этничности, однако их противоречивость не даёт возможности создания единой теоретико-методологической модели для исследования этнических явлений. В диссертационной работе автор подчёркивает, что наиболее правильным является определение исследователей, которые допускали, что этничность имеет двойственную природу и может принимать как примордиальный, так и ситуативный характер.

Ключевые слова: этничность, этнос, нация, этническая группа, этническая идентичность, этническая идентификация, украинский национальный характер.

SUMMARY

Hutkovska I. Transformation of ethnicity concepts (the end ХІХ - beginning ХХІ^th). - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of Candidate of History, 07.00.05 - еthnology. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk. - Ivano-Frankivsk, 2009.

The thesis is dedicated to the transformation of ethnicity concepts. It is analyzed transformation of the basic concepts of ethnicity in the period of the end ХІХ - beginnings ХХІ^th century. The problem of ethnicity in a historical retrospective has been shown. It is classified that in modern researches were three basic approaches interpretation of ethnicity.

The essential attention is given to the analysis of main components and categories of ethnicity. It is specified importance of concept research «ethnic group» as a general component of ethnicity in modern concepts. Ethnicity it is expressed through identity that in certain degree traces process of identification and self-identification of the person within the limits of an ethnic group that has paid attention of the researcher to works out of Ukrainian and foreign ethnopsychologists.

On the basis of scientific literature analysis is cleared up the features of formation of the Ukrainian national character. It is substantiated, that national character of the Ukrainian ethnos is shown in spiritual culture.

Key words: ethnicity, ethnos, nation, ethnic group, ethnic identity, ethnic identification, Ukrainian nation character.

Размещено на Allbest.ru

...