Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Факультет історичної освіти

Кафедра етнології та краєзнавства

Курсова робота

на тему:

"Не я б'ю - верба б'є, за тиждень Великдень…" (Великдень свято Юрія та інші свята весняного циклу календарної обрядовості українців)"

Качан О.В.

Київ - 2016

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія створення свят весняного циклу

Розділ 2. Історія свята Вербна неділя

2.1 Народні звичаї і традиції на Вербну неділю

Розділ 3. Традиції, обряди народів світу у Вербну неділю

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи полягає в значенні обрядів та звичаїв для українського народу. Вони виступали перш за все як показник розвитку у сфері культурного та духовного життя тогочасного суспільства, тому важливо знати умови розвитку та історію розвитку кожного обряду. Власне, дослідження даної проблеми дозволить показати її вплив на розвиток культури кожного народу.

Мета дослідження є поглиблення уявлень про православне свято Великодня та Вербної неділі, а також народні традиції, атрибутику. Зрозуміти сенс українських обрядових свят.

Завдання дослідження:

- Дослідити традиції й свята весняного періоду, ознайомитись з історією створення та прикметами свят весняного циклу;

- Простежити історію Вербної неділі, а також її значення в українській обрядовості;

- Висвітлити проведення обряду на Вербну неділю у різних народів світу;

Об'єктом дослідження є вся територія України та деякі країни Європи (Болгарія, Білорусь, Словаччина, Німеччина, Сербія, Чехія, Польща)

Предметом дослідження є роль традицій і обрядів у становленні духовної культури кожного народу, нації.

Інформаційна база досліджень Кaлендaрна обрядoвість, нaрoдні святa давно вже цікавлять науковцiв-історикiв, фольклористів та етнографів. Обов'язковими компонентами календарних свят були: обрядова їжа, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, розваги, змагання та виконання календарно обрядових пісень тощо.

Наукові дослідження весняної обрядовості в XIX столітті європейськими вчeними певний час здійснювалися на основі міфологічної концепції. Російськими прибiчниками цієї концепції були: А. Афанасьєв, Ф. Буслаєв, А. Потребня. В народній обрядовості вони вбачали сліди стародавньої міфології, а в цій міфології - лише відображення природних, навіть космічних явищ. обряд свято православний

За радянських часів у наукових колах міцно yтвердилося пoняття про народні календарні звичаї та вiрування, як єдиний кoмплекс, в якому в тісній динамічнiй системі взаємопов'язані різні складові: стародавні ритуали та повір'я, а потiм і релігійні уявлення.

Серед укрaїнських науковців дослiдження кaлендарної обрядовості відомі вже з середини XIX століття.

Аналіз обрядів та звичаїв весняного циклу, дозволяє виявити таку закономірність: чим більше місця в господарстві країни займає землеробство та тваринництво, тим більше зберігалося в сільській місцевості прикмет й особливо різних магічних ритуалів.

До сучасних дослідників календарної обрядовості українців можна віднести В. Давидюк, Л. Ковалець, Л. Горошко, О. Курочкіна, С. Боян, А. Мойсея та ін.

На основі ідейно-смислової суті українських великодніх обрядовій простежено те, що вони передають і утверджують численні людські цінності.

Українські етнографи ХІХ - початку ХХІ ст. зібрали і подали у своїх публікаціях багатий фактичний матеріал з календарної обрядовості українців, але щодо теоретичних узагальнень, то ними зроблені тільки здогадки про справжні витоки календарної обрядовості українців.

Через календарний цикл свят і обрядів українці донесли до початку ХХІ ст. давні народні і нові елементи вірувань у сили природи та християнську божественну Трійцю: Бога-Отця, Бога-Сина - Ісуса Христа та Духа Святого.

Календарна обрядовість українського етносу показує, що у них існував довготривалий зв'язок, під час якого відбувався взаємовплив у галузі духовної культури.

Розділ 1. Історія створення свят весняного циклу

Кожен народ, має свої звичаї, які створювались протягом багатьох століть. Звичаї впливають на духовну культуру, а це в свою чергу впливає на формування народної творчості. Звичаї - це те завдяки чому народ можна розпізнати як минулому, так і в сучасному.

Українська нація почала творити свою духовну культуру задовго до християнського періоду на Україні. Разом з християнством Візантія додала частину своєї культури, а не культуру взагалі.

Тому можна з впевненістю казати, що весняна обрядовість в Україні була започаткована була ще багато століть тому. На мою думку, ми повинні пам'ятати, продовжувати традиції і обряди, які були започатковані нашими предками. Кожна пора року відрізняється своїми обрядовими діями. Наприклад в Україні початок весни супроводжується піснями - веснянками та гаївками, нерідко святкування супроводжувалися танцями та хороводами.

14 березня (за старим стилем 1 березня) - "Явдохи"

До XV століття цей день вважався не тільки початком весни, а й початком нового року.

22 березня - Сорок святих

День сорока святих - це свято, яке починає весняний цикл обрядів. В народі вважається, що в країну повертаються 40 видів птахів, для зустрічі яких жінки готували печиво у формі птахів, пригощали ним друзів та розвішували на гілках дерев. В родинах готувалися 40 вареників з сиром, в один з яких ховалася монета. Того, кому діставався вареник з монетою, очікувала удача весь рік. Працівники полів вірили в прикмету, якщо 22 березня стоїть тепла погода, то такою вона буде ще 40 днів, а якщо холодна - то бути морозам.

30 березня - Теплого Олексія

Свято має назву "Теплого" саме через те, що з днем Олексія наступає тепла погода. Найбільше цього свята чекають господарі пасік, тому що бджоли 30 березня мають облетіти кругом свого вулика перший раз, прокинутися від зимової сплячки. Власники вуликів просять святого Олексія дати щедрий урожай меду.

В цей день з барлогу вибирається ведмідь, змінюють старі нори на нові лисиці. Згідно легенди вони сліпі і глухі, саме через це вони можуть стати легкою здобиччю для мисливців.

7 квітня - Благовіщеня

Великим православним святом вважається Благовіщеня, воно пов'язане з благою вістю, яку Архангел Гавриїл повідомив Діві Марії.

В цей день забороняється працювати, особливо жінкам, які чекають на народження дитини, навіть птахи цього дня не в'ють собі гнізд. Тварина, що народилася на Благовіщеня, матиме який-небудь недолік.

Люди вважали, що весна приходить остаточно на Благовіщеня, хоча все ще може втрутитися зима.

Вербна неділя

Вербна неділя відзначається в неділю за тиждень до Великодня, саме тому вона не має точної дати. Католики це свято називають Пальмовою неділею, а так як Україна не багата на пальми, тому її замінила верба.

Страсний тиждень

Тиждень перед Великоднем названий Страсним на честь святих страстей Господніх. Цього тижня віруючі люди дотримуються найсуворішого посту. Не дозволяється не вживати скоромного, а співати і танцювати. Кожен день Страсного тижня відповідає за підготовку до Великодня, а саме:

- Понеділок - господарі готують свій дім до Великодня - фарбують, миють, чистять.

- Вівторок - готується одяг, переться білизна.

- Середа - потрібно закінчити всі роботи по господарству: прибрати в будинку, викинути весь непотріб, а ще приготувати яйця для крашанок та великодніх писанок.

- Четвер - на цей день припадає найбільше прикмет і обрядів. Його називають Страсним або Чистим. За традиціями цього дня печуть паски (паска спечена в Чистий четвер довше зберігається м'якою). До виготовлення паски потрібно ставитися з натхненням. Перш ніж замішувати тісто, господиня повинна помолитися, щоб очистити свої думки. В Чистий четвер готують своє тіло до Великодня, а саме ретельно його вимивають, найбільше це стосується хворих та дітей. Адже вода на Чистий четвер вважається святою, змиває всі хвороби.

- П'ятниця - найбільш сумний день Страсного тижня, адже саме в п'ятницю помер Христос. Не дозволяється ні їсти, ні співати, ні шити, прати і різати - це є дуже великим гріхом.

- Субота - день підготовки до святкового обіду. Цього дня господині готують, варять, печуть, фарбують писанки і крашанки. Крашанки фарбують переважно у червоний колір, тому що він символізує кров Христову.

Великдень

Найважливіше православне свято (у католиків найважливішим є Різдво).

За повір'ям вночі перед Великоднем не дозволяється спати, так як можна проспати все на світі. Родини ввечері йдуть до церкви на всенощну службу. Обов'язково до церкви несуть різні харчі, що освятити і благословити їх.

Святковий обід обов'язково починають зі свяченої паски.

Найвідомішою великоднею забавою і до наших днів є гра в битки, коли рідні вибирають крашанки і стукають ними одна б одну, виграв той, у кого крашанка залишилась цілою.

Вітанням на Великдень та на протязі 40 днів після Паски у православних християн є фраза: "Христос Воскрес!", а у відповідь: "Воістину воскрес!"

Радуниця - Великоднє поминання померлих

Цей день ще називають: Гробки, Проводи, Діди. Цього (перший понеділок після Великодня) дня поминають померлих родичів. Для цього в церкві правлять панахиду.

6 травня - Юрія (Георгія)

За народним календарем відзначається 2 свята Юрія - зимовий (9 грудня) і весняний (6 травня). У перекладі Юрій - "землероб", саме тому весняний Юрій є покровителем землеробства і тваринництва.

В день Юрія існував обряд виведення на поля корів, це був особливо важливий процес, адже корова була годувальницею роду.

В цей день цілющою силою володіє роса, яка ніби то лікує від хвороб та зцілює.

22 травня - весняний Микола

Так само, за народним календарем, існує і 2 дні Миколи: зимовий (19 грудня) і весняний (22 травня).

Микола - є покровителем стихії води, моряків і рибалок. Це свято більше за все святкують на Заході України.

Вознесіння Господнє

Святкується на 40 день після Великодня, в народі його називають Вшестям.

Отже, підводячи підсумок можна сказати, що український народ повинен надалі розвивати традиції, обряди і свята, які були започатковані багато століть тому нашими предками. Весняний цикл календарних свят і обрядів мав дуже особливе значення, він пов'язувався з важливою справою - закладанням майбутнього врожаю. Тому за допомогою обрядів та якихось ритуальних дій люди намагалися прискорити прихід весни, тепла, дощу. Звідси весняна обрядовість була спрямована на розваги молоді, ворожіння та оберегові дії. Крім трудового, мало також велике значення і релігійне. Люди були дуже набожними, віра в Господа, на той час дуже цінувалася, тому кожної неділі, а в великі релігійні свята особливо, кожна родина ходила до церкви, що була головним осередком духовності на той час.

Розділ 2. Історія свята Вербна неділя

Святкування Вербної неділі бере свій початок ще у IV ст. н.е., а на Русі - X ст. Цей день означає вхід Господній до Єрусалиму.

За шість днів до Паски Ісус воскресив Лазаря. У той час коли Лазар захворів Ісус був далеко від Віфанії, тому про хворобу дізнався від гінця, якого послали сестри Лазаря. Отримавши цю звістку Ісус сказав, що ця хвороба була не до смерті, а на Славу Божу, щоб через неї прославити Сина Божого. Повернувшись до Віфанії за декілька днів, він прийшов до печери, де був похований Лазар, відкрив її і сказав щоб той йшов геть. Лазар піднявся з труни і вийшов з печери. Після цього Ісус Христос прийняв рішення зустріти свято світлого Великодня в місті Єрусалимі. За ним пішли послідовники і простий народ, а мешканці Єрусалиму, почувши, що Ісус іде до них у місто, зустріли його пальмовими гілками. Так як бачили в ньому свого рятівника. Це свято в християнській релігії вважається найтрагічнішим, так як священики саме в цей час прийняли рішення вбити Ісуса. А народ який зустрічав його пальмовими гілками, незабаром зажадав розіп'яти Ісуса. Тому в честь такої скорботи Вербної неділі слід дотримуватися найсуворішого тижня Великого посту. Вербна неділя святкується за тиждень до Великодня, а також саме нею розпочинається Страсний тиждень.

На батьківщині християнства святять і кладуть під ноги пальмові гілки, але так як в країнах, що знаходяться на півночі, пальмові гілки не ростуть, їх замінили на вербні гілки. Саме звідси і бере початок назва - Вербна неділя. Зазвичай вербу треба освячувати напередодні свята, на вечірній службі.

Верба розпускається раніше за інші дерева, що символізує відновлення природи після зими.

У народі існує легенда, що колись верба була жінкою, у неї було багато дітей і вона почала сперечатися з Матір'ю землею про те, що вона плодовитіше ніж сама Земля. Земля розсердилася на неї і перетворила жінку на вербу. В деяких регіонах і досі вважають корисним безплідним жінкам з'їсти бруньки з освяченої верби.

2.1 Народні звичаї і традиції на Вербну неділю

У XVIII-XIX століттях були поширені вербні базари, на яких продавали пучечки верби з прикрасами. Під час святкування на гілочки верби вішалися різні іграшки, цукерки, фрукти. Але вербу ще треба було вміти правильно вибирати, адже не можна зрізати гілки зі старих дерев, з понівеченою корою, або якщо в дереві є дупло, люди вважали що там живе чорт чи пташка звела собі гніздо. Якщо гілки схилялися до води в народі вірили, що то нічний притулок водної нечисті, тому ті гілки також не використовували.

Підготовка вербних гілок була дуже важливим обрядом - напередодні Вербної неділі люди йшли ламати вербу, яка зростала саме на берегах річок. Якщо погода не сприяла цвітінню верби, то її гілки завчасно ставили у воду, щоб до свята вони могли розпуститися. Слов'яни здавна шанували вербу, як священне дерево, а гілки її наділялися магічними властивостями.

По приходу з церкви, освяченою вербою били одне одного і промовляли: "Верба хлест, бий до сліз. Не я б'ю, верба б'є. Будь здоровий як верба". Вважали, що дерево має передати здоров'я, силу і красу людини.

Гілки верби обов'язково треба було освятити, а після цього їх приносили додому і розвішували у різних місцях: над спальним місцем, клали на ікону, вішали в хлів, де тримали худобу, люди вважали, що верба береже від нечистої сили. За давнім повір'ям, вербу потрібно було зберігати до наступного року. Але освячені гілки не тільки розвішували в оселі та хлівах, а ще й обмотували ними роги худоби, а коням вплітали в гриву. Це робилося не тільки задля того щоб худобу не зіпсували, але і щоб вона не стала здобиччю поганої людини. Існує повір'я, що перший раз виганяючи худобу на пасовисько потрібно було помахати вербним пучком. Таким чином люди вірили, що тварини будуть під охороною, а перший раз в поле випускали тільки на наступний день після Вербної неділі. Коли починалася пожежа пучок кидали у вогонь згарища, люди вірили, що вона допоможе у гасінні і не дасть перекинутися вогню на інші будинки. Самому садити вербу не дозволялося, казали що сам собі заступ садиш, тобто до живеш до того часу коли можна буде держак для лопати зробити.

Вербові гілки саджали поруч з ставками, озерами та річками, щоб під час весняної повені запобігти обвалам землі й замуленню. Біля криниць саджали, щоб вода була чистою й холодною, біля шляхів, на городах і дворищах. Саме через це українські села просто потопали у вербах. З верби виготовляють різні господарські речі, як в селах, так і в містах. Наприклад, плетені крісла, кошики, корита, ковшики, підставки та ін.

Існує така легенда, що на Запорозькій Січі вербова ложка слугувала для перевірки добровольців. Новоприбулого козака запрошували до гуртової каші, де кожен мав свою ложку. Того хто не мав вербової ложки могли запідозрити у зраді.

Прийнято було, під час оранки, встромляти гілочку верби в землю, так захищаючи від природних катаклізмів. Щоб захистити плодові дерева, або кущі з ягодами, до них просто прив'язували гілочку верби. В деяких регіонах літні люди і досі нічого не садять і не сіють на Вербний тиждень, для того щоб уникнути весняної води.

Весною, в період коли сходить льод, вербні гілки пускали по воді, так робили щоб привернути до себе багатство, але такий обряд потрібно було проводить саме в це свято. Існує легенда, що верба допомагає шукати заховані скарби.

Досі існує прикмета: якщо на Вербну неділю посадити домашню рослину, то це значить отримання багатства, але якщо протягом 30 днів вона засохне, то це передвіщає бідність і злидні протягом усього життя. В якості такої рослини краще вибирати "Грошове дерево".

На Вербну неділю слід звернути увагу і на природні явища, адже так можна визначити погоду на все літо. Наприклад, якщо на свято було тепло і сонячно, то й літо буде теплим, а також багатим на врожай. Також гарною прикметою вважали якщо протягом тижня хоч раз йшов дощ, адже це теж віщувало гарний урожай.

Минулорічні гілки верби, по закінченню цього терміну, не можна було викидати, ними обмітали всі кути, вікна, стелі в будинку, а потім спалювали і пускали по річці струмку.

Вербі за народними повір'ями приписують чудодійні властивості:

· Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були, діти щоб сильними росли;

· Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді, вважалося коли верба прийметься - дівчина вийде заміж,. А хлопець одружиться;

· Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли кашу і вірили, що через ті котики передасться людям потік енергії на цілий рік;

· З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись, стайні, щоб худоба була здорова і плідна, щоб корови давали багато молока;

· Котики ковтали ще по дорозі з церкви, щоб горло не боліло;

· Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від злих сил;

· Сухою минулорічною вербою розпалювали піч під випікання пасок;

В народі вважають, що верба може вилікувати від багатьох хвороб, тому новонароджених дітей купали у воді з освяченими вербними бруньками. А якщо на будинок прибити гілку то члени цієї сім'ї не будуть нічого боятися.

Люди впевнені, що верба може допомогти з вирішенням різних проблем. Наприклад, проблеми з безсонням, вирішення важливих справ. Молоді дівчата завжди чекали Вербну неділю, вони вірили, що зранку в цей день можна подумати про хлопця який подобається, а вже до вечора він прийде в гості.

Існує слов'янська традиція, що саме в це свято робиться родинний оберіг. Потрібно взяти гілочки верби (стільки, скільки і членів сім'ї), зранку піти до церкви та освятити їх. Повернувшись додому треба випити свяченої води і заплести косу з вербних гілок, заплітаючи косу потрібно думати, що всі члени родини взялись за руки.

Після цього найстарший член родини перед іконою Божої Матері повинен прочитати 3 рази молитву, а вінок потрібно зберігати в іконах весь рік, до наступного свята Вербної неділі.

Верба також має велике значення в народній медицині. Знахарі варять свячену вербу з цілющими травами і дають хворим. Готові відвари приймають від головного болю, ревматизму, збивають ними температуру. Листя верби прикладають до ран.

Якщо потрібно було йти на важливі переговори, або треба було вирішити важливу справу, треба було відірвати від гілки верби три бруньки і проковтнути їх запиваючи свяченою водою, проводячи такий обряд потрібно постійно думати про важливу справу, яку збиралася вирішити та людина.

На Вербну неділю існує декілька прикмет і головними з них є:

1. На Вербну неділю не можна працювати

Прибирати, прати, шити, не виконувати ніяку роботу як в будинку так і на вулиці.

2. На Вербну неділю не можна готувати гарячі страви

Найкраще такі страви готувати заздалегідь.

3. На Вербну неділю не можна розчісуватися

В цей день кажуть, що птах гніздо в'є, а дівчина косу плете.

Отже, підводячи підсумок, я хочу зазначити, що Вербна неділя в українській обрядовості була дуже важливим і шанобливим святом. Вербу наділяли найрізноманітнішими можливостями. Існує багато легенд пов'язаних з цим деревом. Її використовували як в народній медицині, так і використовували як оберіг, а бруньки її вважалися зцілюючими від безпліддя.

На мою думку ми повинні продовжувати свято Вербної неділі і вшановувати пам'ять наших предків. Адже вони вважали це свято найсвітлішим і найважливішим у році. Вони вірили, що оберіг з верби, зроблений власними руками, може зберегти нас від різних бід.

Розділ 3. Традиції, обряди народів світу у Вербну неділю

Вербна неділя відзначається у багатьох державах Європи. В Україні перш за все, з ним пов'язані прикмети про погоду та майбутній урожай. За старим повір'ям, щоб молода пара жила в достатку, теща в понеділок на Вербному тижні приносила в будинок зятя подарунки.

У Болгарії і Росії відзначали Лазареву суботу. У Цей день прийнято ламати гілки верби і з піснями обходити будинки. Опівночі молодь просилася в хату і починала злегка бити господарів, промовляючи: "Б'ємо, щоб були здоровими".

У Білорусі на це свято пекли пироги, в один із цих пирогів закладали монету. Кому діставався цей пиріг, тому чекати удачі та достатку цілий рік, Якщо ж дівчина візьме цей пиріг, то їй належало вдало вийти заміж.

Болгарія

Вербна неділя в Болгарії називається ще Цветніца. Серед православних хистиян у Болгарії - це один із самих очікуваних свят, пов'язаний він був з початком весни, приходом тепла, який ще називають: Вербніца, Цвітна неділя, Вая, Куклинден, а в західних церквах Пальмова неділя.

Назва суботнього дня перед Вербною Неділею майже одне і теж. У росіян - це Лазарева субота, а у болгар - Лазарівдень.

Свято названо на честь Святого Лазаря.

Для дівчат - це обряд "посвячення" в дівоцтво. Вважалося, що дівчата у віці від 10 до 16 років вже готові створити сім'ю. Якщо дівчина не брала участі в Лазарованіі, то вона не могла вийти заміж.

Зазвичай в цей день в минулому дівчата плели вінки з верби і квітів, надягали святковий одяг і з кошиками, прикрашеними зеленню йшли від хати до хати з піснями, побажаннями здоров'я, родючості, щастя, благополуччя і виконання найглибших надії кожної сім'ї. А господарі в свою чергу давали їм горіхи, яйця, гроші, фрукти і невеликі подарунки.

Виходили свого роду весняні "колядки".

Вважалося також, Лазарювання приносило процвітання життя всьому селу, так що дівчат зустрічали в будинках з великою повагою.

За народними віруваннями, будинки, в яких співали лазарки, будуть щасливими весь майбутній рік. Лазарки обходять ліси, річки, поля і сади, де співають пісні і оди, бажаючи багатого врожаю.

Цветніца це самий барвисте свято року і є природним продовженням Лазаревої суботи.

Християни несуть такі букети в будинок для зміцнення здоров'я і зцілення хворих. За російською та болгарською традицією вважається, що верба охороняє будинок від злих духів, і нею прикрашають домашні ікони. З неї плетуть вінки, які вішають на двері.

Цветніцу ще називають Куклинден. Юні дівчата, які лазарували в суботу, йшли до річки або струмка і виконували святковий ритуал. Вони брали свої вінки і ритуальний хліб у формі людини (лялька), поміщали все це на "пліт" і пускали за течією.

Дівчина, вінок якої спливав далі всіх, ставала "кумицею." Вважалося, що вона вийде заміж першою з подружок.

Сербія

Підготовка до святкування Великодня, або Христового Воскресіння у сербів складається з цілого ряду звичаїв і ритуалів.

Великоднього дня передує Великий піст.

Перший тиждень Великого посту називається Чистий тиждень, або Чистий седмиця.

У перші два дні Чистої тижні не готували ніякої їжі і не їли ложками. За що існував повір'ям це робилося для того, щоб птахи не клювали посіяне зерно. Дівчата не носили прикраси. Не можна було веселитися, співати і танцювати.

Чистий понеділок - перший день Чистої седмиці. У цей день наводять лад в будинку. Все сміття і непотріб виносять з дому, з тим щоб будинок став зовсім чистим. Сміття спалювали і димом обкурювали ділянку навколо будинку для захисту від змій. Чоловіки чисто голилися і підстригали волосся. І обов'язково треба було скупатися або помитися в цей день, щоб залишатися чистим. Підрізалася виноградна лоза в знак того, щоб і вино було чистим і прозорим. Перший тиждень Чистої седмиці завершується Тодоровою суботою. У цей день люди збиралися в церкві і причащалися.

Другий тиждень Великого посту називається Пачиста неділя.

Потім йде Хрестопоклонна неділя, а за нею - Средопостна неділя, на якій позначена середина Посту.

Лазарева субота передує святу Квітни, або Врбіца (Вербна неділя). У цей день діти прикрашають себе зеленими гілочками та квітами, що є символом приходу весни. До цього дня вибиралися дівчата, які спеціально готувалися до свята, вчили пісні. Їх називали Лазариці. Прикрашені квітами, з віночками на головах, вони обходили будинки селян і співали обрядові пісні, бажаючи щасливого і благословенного життя господарям.

Квітни - свято, присвячене приходу весни. Освяченими гілочками зелені прикрашали будинок в знак захисту від весняної грози. Домочадці прикрашали себе поясами, сплетеними із зеленої трави або прутів, щоб чарівна сила зеленої природи передалася їм. А дівчата плели вінки і надягали їх в цей день, бажаючи вийти заміж в році, що наступив.

Великий тиждень (Страсна седмиця) починається після свята Квітни (Врбіца, Вербна неділя) і завершується Великоднім воскресінням, яке по-сербськи називається Васкрс, або Ускрс (Великдень або Паска). В цей тиждень всяка ділова активність затихає, особливо робота в полі, пов'язана з землеробством. У перші три дні займаються домашніми справами. У Великий четвер і Велику п'ятницю припиняють всі справи. У ці дні можна було тільки готувати їжу, а також варити і фарбувати яйця до Великодня.

Чехія

Наприклад, ось які традиції святкування Великоденя у Чехів, які називають його "Великоніч". Один день в пасхальному тижні у чехів називається великим, це "Велика П'ятниця". Інші дні називаються кольорами, так середа чорна, зелений четвер і біла субота. В Пальмову неділю чехи святять бузок, називаючи цей день квітковою неділею. Популярною традицією, є організація в великий тиждень, усіляких святкових ярмарків. Купити тут можна дерев'яні фігурки, писанки, цукерки а також різку, сплетену з вербових гілок. Цими різками в Пасхальний Понеділок хлопці шмагають дівчат, навзаєм отримуючи від них писанки або солодощі. До традиційних чеських страв належать "Іуди" - тістечка з пшеничного борошна, що подаються з медом.

Польща

Поляки святкують Великдень практично так як і ми. Великдень святкується першої неділі після весняного повного місяця. Все починається з традиційного святкового прибирання, яке символізує собою не стільки звичайне прибирання "до блиску" а очищення житла від слідів зими, зла та хвороб. Великий тиждень розпочинає Пальмова Неділя (Вербна неділя). Віруючі приходять до Костелу посвятити вербові різки або гілки малини, порічки прикрашені квітками або зеленню та кольоровим пір'ям.

Велика субота є часом радісного очікування. В цей день готують кошик з наїдками які потім освячують в Костелі. В Велику Неділю після Резерукції (святкове богослужіння в католицькому Костелі),родина сідає до святкового сніданку. Стіл прикрашають білим обрусом, який декорують писанками, курчатами та квітами. Які привносять весняну атмосферу. В центрі столу ставлять святковий кошик з свяченими продуктами. Розпочинається сніданок розподілом між усіма свяченого яйця.

Завершає Великодні свята, Обливний Понеділок. В цей день, люди забавляються обливаючи близьких, а інколи і цілком незнайомих людей водою. Ця традиція залишилася ще з давніх часів. Вона символізувала пробудження природи до життя, очищенням від бруду і хвороб. Намочені цього дня жінки мали більші шанси на одруження.

Італія та Іспанія

У цих країнах у Великодні свята влаштовують процесії які називають Пассос. Одягнуті у чорне, вірні марширують від костелу до костелу. Дорогу Пассосу прикрашають червоними килимами які оздоблюють пальмовими листками і квітковими композиціями. Учасники процесії вдягають на голову капори а жінки чорні хустки або капелюшки з вуаллю. Однаковою мірою, як у Італії, так і в Іспанії, існує традиція глибокого переживання смерті Христа, тому тут не прижилися звичаї складати святкові привітання.

Словаччина

В Словаків паска розпочинається в четвер. З 10 ранку перестають бити дзвони, які не дзвонять аж до закінчення Білої Суботи. Неділя виглядає майже ідентично як в Польщі, невеликою різницею є вкладання до пасхального кошика вербової різки. Шмагання різкою повинне забезпечити дитині здоров'я, а сама різка повинна охороняти дім від недобрих сил. Обливний Понеділок виглядає дуже подібно до нашого, хоча в одних регіонах існує звичай обливати жінок водою, в інших ж зберігається чеська традиція шмагання жінок вербовою різкою.

Німеччина

Свята у Німців розпочинаються у Велику П'ятницю і закінчуються в понеділок, але без поливань водою. У германських традиціях є популярним дарування дрібних дарунків, розміщених в картонних яєчках, що приносять в дарунок пасхальні зайчата. Зайча також ховає шоколадні яєчка в помешканні. Пошук цих ласощів, це самий милий спогад німецьких дітлахів. У Велику П'ятницю, на богослужінні, вірні разом зі священиком збираються на символічній трапезі, званій агапе, за зразком перших християнських святкових, спільних трапез. Німеччина також обходить Велику Суботу - перед костелами розпалюють вогнище, потім вогонь освячують і урочисто заносять в костел аби розпалити пасхальну свічку. Від пасхальної свічки кожен прихожанин запалює малу свічку переносячи священний вогонь додому. В Німців не прийнято освячувати пасхальні кошики.

Росія

Раніше в Росії на Лазареву суботу традиційно починався так званий вербний торг, який збирав багато народу. До революції, що відбулася в 1917 році, торг розвертався безпосередньо в столиці на Червоній площі. Там торгували іконами, вербними гілочками, а також крашанками та іграшками з квітами. Ще в 1870-х роках торг перенесли на Смоленський ринок у зв'язку з початком будівництвом Історичного музею.

Хочу сказати кілька слів про гілочки верби, про які було вже сказано багато разів. Вважається, що зривати їх слід з тих дерев, що ростуть в близькості від водойм. Крім того, можна купити вербу у бабусь, що торгують нею біля церков і храмів, оскільки вони зазвичай завжди прагнуть до виконання святкових традицій, і не стануть зривати вербу в недозволених місцях. Християни особливо обробляють вербу, оскільки їй, і воді, в якій вона стоїть, приписують цілющі сили. Зверніть також увагу на те, як виглядає обрана вами верба: якщо на ній красується безліч пухнастих грудочок, або жовті сережки, то це відмінний знак, що пророкує рясний урожай в достатку. Раніше в цей день було прийнято сіяти горох, і, тоді він обов'язково добре ріс.

У Лазареву суботу протягом століть молоді дівчата збиралися компаніями і співали дзвінкі пісні, а людям було приємно слухати їх стрункі красиві голоси, тому в нагороду вони від душі давали якісь продукти або гроші. До речі, дівчат називали "лазарки", і компанії зазвичай складалися з трьох чоловік. Після закінчення заходу дівчата ділять порівну всі гостинці і розходяться по домівках до своїх родин. А ще на Лазареву суботу свого часу кіпрські парафіяни зі священиками ставили театральні вистави, які символізували чудесне воскресіння, що стало посланням всьому Людству.

Отже, слід зазначити, що кожен народ, країна має свою культуру, звичаї, народні пісні, мова, одяг, страви та ін. Культура народів - самобутня і неповторна, але кожен народ, так чи інакше зберігає свої традиції і це саме те, що відрізняє його від інших.

Вербна неділя в різних країнах святкується по різному, наприклад, в Росії святкують Лазареву суботу (Перед Вербною неділею), у Польщі це Пальмова неділя, в Болгарії - Цветніца, в Словаччині - Квітна неділя, в Білорусі - Вербніца, в Сербії - Цвети. Кожна країна святкує цей день по різному, проводить свої обряди, але все ж таки це свято нас і об'єднує. Адже всі в цей день оспівують Ісуса.

Висновки

Обрядовість, містить у собі ряд можливостей, які сприяють пізнанню своєї культури, через безліч різних факторів.

Українська нація почала творити свою духовну культуру задовго до християнського періоду на Україні. Разом з християнством Візантія додала частину своєї культури, а не культуру взагалі.

Кожна пора року мала певну обрядовість, тому і весняний цикл календарних свят і обрядів також мав дуже особливе значення, він пов'язувався з важливою справою - закладанням майбутнього врожаю. За допомогою обрядів та якихось ритуальних дій люди намагалися прискорити прихід весни, тепла, дощу. Звідси весняна обрядовість була спрямована на розваги молоді, ворожіння та оберегові дії.

Певна сформована обрядовість впливала і на релігійні вірування українців. Люди були дуже набожними, віра в Господа, на той час дуже цінувалася, тому кожної неділі, а в великі релігійні свята особливо, кожна родина ходила до церкви, що була головним осередком духовності на той час.

Святкування Вербної неділі бере свій початок ще у IV ст. н.е., а на Русі - X ст. Цей день означає вхід Господній до Єрусалиму.

За шість днів до Паски Ісус воскресив Лазаря. У той час коли Лазар захворів Ісус був далеко від Віфанії, тому про хворобу дізнався від гінця, якого послали сестри Лазаря. Отримавши цю звістку Ісус сказав, що ця хвороба була не до смерті, а на Славу Божу, щоб через неї прославити Сина Божого. Повернувшись до Віфанії за декілька днів, він прийшов до печери, де був похований Лазар, відкрив її і сказав щоб той йшов геть. Лазар піднявся з труни і вийшов з печери. Після цього Ісус Христос прийняв рішення зустріти свято світлого Великодня в місті Єрусалимі. За ним пішли послідовники і простий народ, а мешканці Єрусалиму, почувши, що Ісус іде до них у місто, зустріли його пальмовими гілками. Так як бачили в ньому свого рятівника. Це свято в християнській релігії вважається найтрагічнішим, так як священики саме в цей час прийняли рішення вбити Ісуса. А народ який зустрічав його пальмовими гілками, незабаром зажадав розіп'яти Ісуса. Тому в честь такої скорботи Вербної неділі слід дотримуватися найсуворішого тижня Великого посту. Вербна неділя святкується за тиждень до Великодня, а також саме нею розпочинається Страсний тиждень.

Вербу наділяли різними можливостями. З неї знахарі варили різні відвари для лікування головного болю, ревматизму, люди вірили навіть в те, що верба допомагає збити температуру. Новонароджених дітей купали у воді з гілочками верби, щоб вони не хворіли.

Свяченій вербі приписувалася магічна сила. Нею виганяли тварин на пасовисько, щоб нечисть не чіплялася. З неї робилися різні родинні обереги. Її гілки викидали на двір під час граду, щоб він зупинився

Загалом свячена верба користувалася великою пошаною серед нашого народу, а тому, навіть минулорічні гілки верби не можна було викидати, а тим більш топтати. Тому якщо вдома залишилася освячена верба її спалювали, щоб під ноги не попало, адже це вважалося дуже великим гріхом.

Кожен народ, країна має свою культуру, звичаї, народні пісні, мова, одяг, страви та ін. Культура народів - самобутня і неповторна, але кожен народ, так чи інакше зберігає свої традиції і це саме те, що відрізняє його від інших.

Вербна неділя в різних країнах святкується по різному, наприклад, в Росії святкують Лазареву суботу (Перед Вербною неділею), у Польщі це Пальмова неділя, в Болгарії - Цветніца, в Словаччині - Квітна неділя, в Білорусі - Вербніца, в Сербії - Цвети. Кожна країна святкує цей день по різному, проводить свої обряди, але все ж таки це свято нас і об'єднує. Адже всі в цей день оспівують Ісуса.

Вербна неділя відзначається у багатьох державах Європи. В Україні перш за все, з ним пов'язані прикмети про погоду та майбутній урожай. За старим повір'ям, щоб молода пара жила в достатку, теща в понеділок на Вербному тижні приносила в будинок зятя подарунки.

У Болгарії і Росії відзначали Лазареву суботу. У Цей день прийнято ламати гілки верби і з піснями обходити будинки. Опівночі молодь просилася в хату і починала злегка бити господарів, промовляючи: "Б'ємо, щоб були здоровими".

У Білорусі на це свято пекли пироги, в один із цих пирогів закладали монету. Кому діставався цей пиріг, тому чекати удачі та достатку цілий рік, Якщо ж дівчина візьме цей пиріг, то їй належало вдало вийти заміж.

Список використаної літератури

1. Булатов Н.О. Обряды и верования древнего населения Украины. - К., 1990.

2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, поглядах і віруваннях. - К., 1994.

4. Вербное воскресенье / Толстой Н.И. // Славянские древности: Єтнолингвистический словарь. - 1995

5. Возняк Михайло. Народний календар із Овруччини 50 рр. XIX ст. в записі Михайла Пйотровського // Древляни. Збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. - Львів, 1996.

6. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. - Т.1. 1958

7. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. - Т.2. 1966

8. Воропай О. Звичаї українського народу: Етнографічний нарис. - К., 2006

3. Енциклопедія українознавства. - Львів, 1993. - Т.1.

9. Енциклопедіяь обрядів та звичаїв. - 1996.

10. Ермолов А.С. Народна сельскохозяйственная мудроть в пословицах, поговорках и приметах. - 1901

11. Златковская Т.Д. Исторические корни европейского календаря // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Еврпы. Исторические корни и развитие обычаев. - Москва, 1983.

12. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. Науково-популярні статті, розвідки. - К., 1989.

13. Золоті првила народної культури / О.В. Котович, І.І. Крук - 2010

14. Иванова Ю.В. Обрядовый огонь // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев. - Москва, 1983.

15. Іванченко М.І. Дивосвіт прадавніх слов'ян: науково-популярний нарис. - К., 1991.

16. Катрій Ю.А. Пізнай свій обряд! - Нью-Йорк; Рим, 1982.

17. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітлені. - Торонто, 1959.

18. Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К., 1992.

19. Кононенко В.І. Мова і народна культура // Мовознавство. - 2001.

20. Культура і побут населення України / За ред. В.І. Наулка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К., 1993

21. Курочкiн A.B. Растительная символика календарной обрядности украинцев // Обряды и обрядовый фольклор. - Москва, l982.

22. Кутельмах K.M. Звичаї та обряди // Українське народознавство. - Львів, 1991.

23. Кутельмах K.M. Календарна обрядовість // Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. - Київ, 1987.

24. Кутельмах K.M. Календарно-побутова обрядовість - традиції і сучасність // Соціалістична обрядовість на Україні: історичний досвід і сучасні проблеми. - Київ, 1983.

25. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К., 2004

26. Лозко Г.С. Великдень Дажбожий. - К., 2004

27. Маркевич H.A. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повіря, демонологія. - Київ, 1992.

28. Некрилова А.Ф. Російський традиційний календар: на кожен день і для кожного дому. - 2007

29. Павлюк С.П. Аграрна народно-традиційна культура // Історія української культури. - Т. 2. - К., 2001

30. Павлюк С.П. Українське народознавство. - К., 2006

31. Пашина O.A. Календарный цикл в северо-западных сёлах Сумщины // Славянский и балканский фольклор. Этнолингвистическое изучение Полесья. - Москва, 1995.

32. Петров 1966 - Петров В.П. Обрядовий фольклор календарного циклу та його общинно-виробничі основи // Народна творчість і етнографія. - 1966.

33. Петров В.П. Обрядовий фольклор календарного циклу та його общинно-виробничі основи // Народна творчість і етнографія. - 1966.

34. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Словник з українознавства. - К., 1995.

35. Серов С.Я. Календарный праздник и его место в европейском народном календаре // Календарные обычаи и обряды в зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев - Москва, 1983.

36. Скуратівський B. Місяцелік. Український народний календар. - Київ, 1993.

37. Скуратівський Василь. Дідух. Свята українського народу. Київ, 1995.

38. Соловьев О.І. Народна творчість та етнографія. - Ж.

39. Соловьев О.І. Народні традиції в сучасному українському образотворчому мистецтві. - К., 1985

40. Токарев C.A. История изучения календарных обычаев и поверий // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев. - Mocква, 1983.

41. Токарев C.A., Филимонова Т.Д. Обряды и обычаи, связанные c растительностью // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев.

42. Токарев С.А. Приметы и гадания // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев. - Москва, 1983.

43. Українські: народні вірування, повір'я, демонологія. - К., 1991

44. Чубинский П.П. Календарь народных обычаев и обрядов c соответствующими песнями // Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край. - T. 3. - Санкт- Петербург, 1872.

45. Щербак Інна. Діти в традиційних обрядах українців // Народна творчість і етнографія. - 2003.

Размещено на Allbest.ru

...