Еколого-соціологічне дослідження місцевості міста Рівне

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра

екології та збалансованого природокористування

ІНДЗ

На тему: «Еколого-соціологічне дослідження місцевості м. Рівне»

Виконала: Студентка І курсу, групи Е-11 Спец. «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» Швидка Юлії

Перевірено: доц. Ойцюсь Л.В.

Рівне 2015



Зміст

Вступ

Розділ І. Характеристика міста

1.1 Історична довідка про м. Рівне

1.2 Географічне положення та природні ресурси

Розділ ІІ. Ресурсний потенціал

2.1 Земельні ресурси

2.2 Водні ресурси

2.3 Лісові ресурси

Розділ III. Екологічно-соціологічна оцінка місцевості

3.1 Актуальні екологічні питання регіону

3.2 Форми участі громади в екополітиці

3.3 Оцінка населенням можливостей впливу на екологічну ситуації в регіоні

Висновки та рекомендації

Література

Додатки

географічний природний екологічний земельний



Вступ

Програма розвитку ООН в Україні у звіті „Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку” визначає лише 6 % територій України як екологічно сприятливі для проживання людей. Регіони з кризовою екологічною ситуацією мають найбільшу щільність населення, у них проживає понад 25 % населення України. Рівненська область належить до найбільш екологічно напружених регіонів України. В умовах екологічної кризи старопромислового регіону особливої актуальності набуває проблема поширення серед значної частини населення відчуття байдужості до стану навколишнього природного середовища та домінування споживчого відношення до природних ресурсів. Разом із тим громадська участь є інструментом захисту навколишнього середовища, вирішення ключових екологічних проблем на місцевому, національному рівнях.

На регіональному рівні виразником державної позиції у сфері природоохоронної діяльності є Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Рівненській області. Сама ця організація здійснює регіональну систему екологічного моніторингу.

Програма ООН „Порядок денний на ХХІ століття” визначає право осіб, груп, організацій брати участь у процесі оцінки впливу на навколишнє середовище і бути поінформованими про рішення, а також брати участь в їх прийнятті, особливо у зв'язку з рішеннями, що потенційно стосуються громад, в яких проживають і працюють згадані особи.

Україна підтвердила свою готовність включатися до світових моделей вирішення екологічних проблем. У 1999 р. була ратифікована Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя з питань, що стосується навколишнього середовища. У 2004 р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища були затверджені два Положення: „Про порядок надання екологічної інформації” та „Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”. З 2003 р. у рамках українсько-данського проекту „Допомога Україні у впровадженні Орхуської конвенції” і за сприянням Проекту Європейського Союзу „Екологічна освіта, поінформованість громадськості” при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України функціонує Орхуський інформаційно-тренінговий центр.



Розділ І. Характеристика міста

1.1 Історична довідка про м. Рівне

Вперше поселення Рівне в офіційних документах згадується у 1283 р., як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польській хроніці «Щорічник краківського повіту». Тут йдеться про те, що польський король Лєшко Чорний переміг литовські загони, очолювані Віттеном, які спустошили Сандомирську землю. Литовці почали тікати і опинилися поблизу волинського міста Лукова. Звідти пішли густим лісом, заболоченим лугом й зупинилися неподалік місцевості, яка називається Ровно.

Ровно збудував на східних рубежах свого князівства волинський князь Володимир Василькович, племінник Данила Галицького. Галицьке-Волинський літопис повідомляє, що Володимир інтенсивно будував нові міста і зміцнював старі, особливо на окраїнах князівства.

У 1340 р. майже на 200 років згідно з грамотою польського короля значна територія Волині, включаючи Рівне, були передані Великому князівству Литовському.

А в 1481 році за дочкою князя Несвицького Анастасією переходить Рівне до Гольшанських і тоді ж король польський і великий князь литовський Казимір надає поселенню Рівне магдебурзьке право, за яким воно зрівнялося з іншими містами, що мали своє самоврядування. Найбільш достойні люди увійшли до складу міської ради. У місті був і свій лавницький (купецько-міщанський) суд, який розглядав карні та цивільні справи. У XVI ст. Рівне перейшло до князів Острозьких. Саме тоді місто з'являється на географічних картах. Після Люблінської унії 1569 року Рівне разом з іншими українськими містами опинилося у складі Польщі як місто Луцького повіту.

1723 -- Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. УXVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі. У 1857р. через мiсто пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873р. - залiзнична колiя мiж цими мiстами. З'явилася залiзнична станцiя Рiвне. У 1906р. в мiстi з'явився перший музей, а в 1912р. введено в дiю першу електростанцiю. Цього ж року рiвняни вперше побачили в небi над мiстом полiт моноплана. Пiд час I свiтової вiйни Рiвне тривалий час було прифронтовим мiстом. В 1916р. перед наступом росiйських вiйськ його вiдвiдали iмператор Микола II та генерал О.Брусилов. В перiод з 1917р. по 1920р. мiсто почергово перебувало пiд владою австро-нiмецьких, польських та бiльшовицьких окупацiйних вiйськ. У квiтнi-травнi 1919р. у Рiвному тимчасово працював уряд Української Народної Республiки та були розмiщенi вiйська Директорiї на чолi з головним отаманом С.Петлюрою.

19 вересня 1920р. Рiвне зайняли польськi вiйська, i воно до вересня 1939р. перебувало у складi Польської держави як повiтовий центр Волинського воєводства. Незважаючи на репресiї з боку польської влади, в мiстi продовжувалося українське культурне життя, активно працювали громадськi органiзацiї нацiонально-патрiотичного спрямування - "Просвiта" (до закриття у 1929р.), "Пласт", Союз українок та iншi, а також нелегальнi органiзацiї, найбiльшi i найвпливовiшi з яких - ОУН та КПЗУ.

У вереснi 1939р. вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропа захiдноукраїнськi землi вiдiйшли до СРСР. Цього ж року Рiвне набуло статусу обласного центру новоутвореної Рiвненської областi у складi УРСР. Пiд час фашистської окупацiї мiсто було перетворене на своєрiдну "столицю" окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмiстилися "Райхскомiсарiат Україна" та резиденцiя гауляйтера.

Рівне залишається одним зі значних культурно-освітніх центрів України. Загальновизнані успіхи мають наші виші - Національний університет водного господарства та природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені акад. А. Дем'янчука, Рівненський інститут слов'янознавства та інші. Мережа середніх спеціалізованих закладів, майже тридцять загальноосвітніх шкіл, кілька шкіл нового типу (гімназій та ліцеїв) створюють гарні умови для навчання та розвитку здібностей юних рівнянь.

1.2 Географічне положення та природні ресурси Рівенщини

Рівненська область розташована в північно-західній частині України. Територія - 20,1 тис. км2.

Протяжність її із заходу на схід - 130 км, з півночі на південь - 210 км, межує з Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською і Волинською областями України та Брестською і Гомельською областями Білорусі. За адміністративно-територіальним поділом область включає 16 районів, 4 міста обласного і 7 районного підпорядкування.

Населення області складає 1,2 млн. чоловік або 2,4% населення України (22 показник серед регіонів). Середня щільність населення на 1км2 - 59 чоловік. Структура населення області становить: сільське - 52,5% від загальної чисельності, міське - 47,5%.

Рівненщина багата на природні ресурси. Гідрологічна мережа представлена 171 річкою завдовжки понад 10 км кожна, 52 озерами з площею водного дзеркала понад 1 га, 13 водосховищами та понад 500 ставків. Це створює сприятливі умови для комплексного використання водних ресурсів області, в тому числі розвитку малої енергетики, рибного господарства, туризму. В області ведеться активна робота по відновленню лісового запасу, стимулюється поглиблена переробка деревини та комплексне її використання.

На Рівненщині виявлено понад 624 родовища корисних копалин, які представлені 18 видами. Серед них виділяються поклади будівельного та лицювального каменю, крейди, каоліну, польовошпатової сировини, базальтів, цементної сировини, значна кількість торфу, туфу, піску, цегельно-черепичної сировини, запаси мінеральних та прісних вод тощо.

До державних і регіональних пріоритетів належать програмні проекти, якими передбачається продовження геологорозвідувальних робіт на мідь та алмази. Перспективними напрямами освоєння мінерально-сировинної бази області є також інтенсифікація робіт по видобутку бурштину, розробка відкритим способом природних агроруд - зернистих фосфатів, комплексне використання туфів, розширення видобутку місцевої сировини для виробництва будівельних матеріалів.



Розділ ІІ. Ресурсний потенціал

2.1 Земельні ресурси

Територія області становить 2005,1 тис. га, з них: сільськогосподарські угіддя - 930 тис. га (46,4 відс.), ліси та лісовкриті площі - 803,9 тис. га (40,1 відс.), під водою 43,3 тис. га (2,2 відс.), відкриті заболочені землі - 104,9 тис. га (5,2 відс.), забудовані землі - 58,0 тис. га (2,9 відс.), інші землі - 32,6 тис. га (1,6 відс.).

Для сільськогосподарських угідь Рівненської області характерна велика строкатість ґрунтового покриву. Це пояснюється її географічним розміщенням на території трьох природних зон - Лісостепу, Полісся та Малого Полісся.

В північній частині області найбільшого поширення набули ґрунти дерново-підзолистого типу ґрунтоутворення різного ступеня оглеєності, які мають низьку природну родючість.

Ґрунти південної частини області представлені в основному сірими лісовими опідзоленими та чорноземами малогумусними зі слідами опідзолення.

Територія, що лежить між Рівненсько-Волинською та Кам'янець-Подільською височинами, яка охоплює Радивилівський район, південна частина Здолбунівського, Дубенського, Острозького районів представлена ґрунтами на продуктах вивітрювання карбонатних порід.

Слід також відмітити, що в зоні Лісостепу рельєф значно виражений, що обумовило розвиток ерозійних процесів і формування еродованих ґрунтів. Еродовані ґрунти, в результаті їхнього використання, серед орних земель мають гірші фізико-хімічні показники від ґрунтів, що залягають на вирівняних площах.

Інтегральним показником, який визначає стан природної родючості ґрунту є рівень гумусу у ґрунті. Ґрунти з низьким (менше 2 %) вмістом гумусу поширені в усіх ґрунтово-кліматичних зонах і займають 49,3 % території області. Найменше таких ґрунтів у лісостеповій зоні (біля 45,0 %), найбільше - у зоні Полісся (58,2 %).

У районах зони Полісся - Дубровицький, Костопільський, Володимирецький, низький вміст гумусу характерний для 59,5; 63,8; 67,6 % обстежених площ, де середньозважений показник вмісту гумусу складає відповідно 2,11; 2,02; 2,00 %. Ґрунти із середнім (2,1-3,0 %) вмістом гумусу займають 29,2 % з коливанням по районах від 21,9 до 40,8 %.

У районах зони Лісостепу низький вміст гумусу спостережено у Рівненському (53,0 %), Дубенському (51,9 %), Здолбунівському (50,5 %), Корецькому (48,5 %) районах, де середньозважений показник коливається в межах 2,05-2,23 %. Ґрунти з середнім вмістом гумусу займають 45 % площ.

Результати досліджень з агрохімічної паспортизації земель свідчать, що площі ґрунтів вище середньої (більше 3 %) забезпеченості становлять у зоні Лісостепу та Полісся лише 10 та 12,6 %.

Однією з важливих характеристик, яка обумовлює родючість є реакція ґрунтового розчину. За силою своєї дії на ріст і розвиток рослин, реакція ґрунтового розчину в більшості випадків виступає, як головний фактор, що лімітує врожай.

Середньозважений показник кислотності рНkcl коливається від 4,87 до 5,19 од. у поліських районах, а лісостепових - 5,98-7,03 од.

За результатами агрохімічної паспортизації (2008-2012 рр.) в зоні Полісся зосереджено 72,9 % кислих з реакцією ґрунтового розчину (рН < 5,5) орних земель. Збільшення склало 15,7 % до періоду 1996-2000 рр. У цій зоні площі кислих ґрунтів на 19,1 % складаються із слабкокислих, 27,3 % - середньокислих і 26,6 % - сильнокислих.

Найбільші площі кислих ґрунтів у поліській зоні зосереджені у Володимирецькому, Рокитнівському районах - 82,6 %, 79,6 %, а найменші - Костопільському - 51,9%.

Картограма кислотності ґрунтів орних земель області за даними агрохімічної паспортизації 2008-2012 років

Серед районів Лісостепу найбільше кислих ґрунтів спостерігається в Корецькому, Гощанському, Здолбунівському - 32,3; 29,5; 25,2 %, найменше - Радивлівському, Млинівському - 7,2; 11,8 % відповідно.

У сучасних умовах балансом гумусу та основних біогенних елементів підтверджується процес зниження родючості ґрунтів в агроекосистемах області.

Останні три роки внесення органічних і мінеральних добрив та вапнування кислих ґрунтів спостерігається в обсягах: органічні - 0,7 т/га; мінеральні - 127 кг/га поживних речовин; вапнування - 10 тис. га, що є недостатнім для забезпечення позитивного балансу гумусу та поживних речовин.

Слід відзначити, що зміна кислотності ґрунтового покриву синхронізується з площами вапнування ґрунтів: у періоди зниження площ вапнування ґрунтів спостережено їхнє суттєве підкислення.

Внаслідок аварії на ЧАЕС радіоактивного забруднення зазнала територія Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Зарічненського, Рокитнівського та Сарненського районів.

За узагальненими результатами радіологічних досліджень встановлено, що найбільш забрудненими як за щільністю, так і за площею виявилися сільськогосподарські угіддя Дуровицького та Рокитнівського районів.

На фоні зниження рівня родючості ґрунтів північних районів та суттєвого їхнього підкислення має місце надходження радіонуклідів у рослинницьку та тваринницьку продукцію.

На підставі матеріалів агрохімічної паспортизації проведено якісну оцінку (бонітування) еколого-агрохімічного стану сільськогосподарських земель області в балах за їх агрохімічними властивостями відносно еталонних величин та з урахуванням поправок еколого-агрохімічна оцінка ґрунтів Поліської зони становить 32 бали, а Лісостепової - 44 бали.

За якісною оцінкою обстежені ґрунти в розрізі районів поліської зони мають еколого-агрохімічний бал від 30 до 34, а лісостепової - 38-49. Найвищий бал спостережено в поліській зоні у Костопільському районі і становить 34, найнижчий - Дубровицькому та Рокитнівському - 30 балів.

Найвищий бал у лісостеповій зоні спостерігається у Гощанському, Млинівському районах - 49, 48, найнижчий - Радивилівському, Рівненському - 38, 40 балів.

За 2000 - 2013 роки спостерігаються незначні зміни у структурі сільськогосподарських угідь. Збільшилась площа ріллі на 11,4 тис. га, перелогів - на 15 тис. га, зменшилась площа багаторічних насаджень на 0,2 тис. га, сіножатей і пасовищ - на 3 тис. га.

Площа державних земель в області становить 1280,5 тис. га (63,9 відс.).

Із 334,5 тис. громадян, що мають право на приватизацію земельних ділянок, скористались таким правом 324,5 тис. громадян.

Приватизовано 489,5 тис. земельних ділянок загальною площею 121,2 тис. га., зокрема: для житлового будівництва - 260,0 тис. земельних площею 45,2 тис. га; ведення особистого селянського господарства - 205,7 тис. ділянок площею 74,4 тис. га; садівництва - 21,8 тис. ділянок площею 1,6 тис. га; дачного і гаражного будівництва - 2 тис. ділянок площею 9 га.

З 226,3 тис. селян Рівненщини, які набули право на земельну частку (пай), для 217,4 тис. з них розроблено технічну документацію щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю. Державні акти на право власності на землю отримали 208,4 тис. власників земельних паїв.

У структурі зазначених надходжень від продажу земель отримано 15,1 млн. грн. (10 відс.), від сплати земельного податку - 46,1 млн. грн.

(31 відс.), від орендної плати за користування земельними ділянками - 84,4 млн. грн. (57 відс.) та від відшкодування втрат с/г та л/г виробництва - 2,7 млн. грн. (2 відс.).

У 2013 році в області продано 217 земельних ділянок державної та комунальної власності загальною площею 82,5 га на суму 14,4 млн. грн. Крім того, на земельних торгах реалізовано право оренди на 9 земельних ділянок площею 111 га, загальна орендна плата яких становить 152 тис. грн. на рік.

Від продажу земельних ділянок та прав оренди на них у 2013 році до бюджетів усіх рівнів надійшло 15,1 млн. грн. проти 19,4 млн. грн. у 2012 році.

За січень - квітень 2014 року продано 78 земельних ділянок (з них 18 - на торгах) загальною площею 22,2 га вартістю 14,4 млн. грн., реалізовано право оренди на 13 земельних ділянок площею 0,5 га, загальна річна орендна плата яких становить 88 тис. грн. До бюджетів усіх рівнів з початку року надійшло -3,5 млн. грн. проти 3 млн. грн. - за аналогічний період минулого року.

Всього в області станом на 01.05.2014 продано 3811 земельних ділянок несільськогосподарського призначення та прав оренди на них загальною площею 1571,5 га на суму 219,2 млн. грн.

Новоствореними агроформуваннями, які використовують землі сільськогосподарського призначення на орендних умовах у 2014 році укладено 91,4 тис. договорів оренди земельних часток (паїв), що складає 36 відс. загальної їх площі. За користування земельними паями нарахована орендна плата в сумі 167,6 млн. грн.

В області проведено нормативно грошову оцінку земель в усіх 1027 населених пунктах. У 881 з них (86 відс. загальної кількості) проведено повторну нормативну грошову оцінку земель загальною площею 200 тис. га, вартість робіт -- понад 4,4 млн. грн.

Проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у 2010-2012 роках сприяло збільшенню надходження коштів до місцевих бюджетів від плати за землю. Зокрема, якщо у 2010 році надійшло 104,07 млн. грн., то у 2011 році - 111, 68 млн. грн., у 2012 році - 141,23 млн. грн.

Здійснюються роботи з інвентаризації земель. З 01.01.1991 (наростаючим підсумком) проведено інвентаризацію земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на площі 99,7 відс. до потреби. У межах населених пунктів проінвентаризовано 97,4 відс. земель. Крім того, в проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на площі 69,9 тис. га.

В області запроваджено нову автоматизовану Національну кадастрову систему. Один з її елементів - це публічна кадастрова карта, розміщена на сайті Держземагентства України, яка відображає всі земельні ділянки України. У 2013 році зареєстровано 53,6 тис. земельних ділянок, що на 9 відс. більше, ніж у 2012 році. Всього до бази даних Національної кадастрової системи внесено понад 500 тис. земельних ділянок області.

2.2 Лісові ресурси

Лісовий фонд області складає 803,9 тис. га, лісистість території області становить 40,1 відс., що у 2,4 раза вище середнього показника по Україні (16,5 відс.).

Лісові масиви на території області розташовані нерівномірно і знаходяться в основному в північних районах. Тому лісистість в різних районах області коливається від 5,7 відс. в Гощанському районі до 57,2 відс. - у Рокитнівському районі.

Лісистість Рівненської області в розрізі районів

Середня забезпеченість лісом одного мешканця області складає 0,89 га, тоді як в країнах Західної Європи вона становить: Німеччині - 0,12 га, Франції - 0,20 га, Італії - 0,12 га, Великобританії - 0,03 га.

Середній вік дерев у лісах Рівненщини оцінюється у 52 роки.

Загальний запас деревостанів - 137,5 млн. куб. метрів, в тому числі хвойних лісових насаджень - 85,8 млн. куб. метрів.

Ліси області поділяються на 4 категорії захисності: природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення - 78,3 тис. га, рекреаційно-оздоровчі - 66,9 тис. га, захисні - 53,6 тис. га, експлуатаційні - 598,5 тис. га.

Пріоритетним напрямом у веденні лісового господарства області є розширене відтворення та збереження лісів Рівненщини.

Щорічний обсяг лісовідновних робіт в області становить понад 5 тис. га. Збільшуються обсяги випуску та реалізації продукції. Ріст реалізації продукції досягнуто як за рахунок збільшення обсягів заготівлі деревини, так і за рахунок раціональної розробки і використання лісосировинних ресурсів.

Показники	Одиниця виміру	Фактично виконано
		2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Лісовідновлення і лісорозведення - всього	га	4894	5354	5245	5722
в т.ч.: посів і посадка лісу	га	3279	3451	3471	3596
Заготівля лісового насіння	кг	47436	51160	50983	42281
Заготівля деревини - всього	тис.м3	1274,2	1326,7	1387,1	1452,8
в т.ч.: від рубок формування і оздоровлення лісів	тис.м3	750,9	659,9	731,2	797,3
від рубок головного користування	тис.м3	523,3	666,8	655,9	655,5
Обсяг реалізованої продукції	млн.грн.	413,7	552,5	567,5	651,7

Загальна площа природно-заповідних територій та об'єктів в області на 01.01.2014 становить 120,3 тис. га (17 відс. загальної площі лісів області) та нараховує 181 об'єкт: національний природний парк, природний заповідник, 2 регіональні ландшафтні парки, 67 заказників, 29 пам'яток природи, парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва, 80 заповідних урочищ.

В області вживаються заходи щодо підвищення продуктивності лісів та оптимізації породного складу (за породами і віком). Забезпечується збільшення площі лісів за рахунок:

- заліснення ярів, пісків та інших земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва;

- створення лісових насаджень з високою біологічною стійкістю та генетико-селекційнійною основою.



2.3 Водні ресурси

Рівненська область багата водними ресурсами. Загальний об'єм поверхневих водних ресурсів в середньоводний рік становить 7 куб. км, які формуються за рахунок притоку транзитних річкових вод із суміжних областей (4,7 куб. км) і річкового стоку місцевого формування (2,3 куб. км).

Показники забезпеченості водними ресурсами в розрахунку на 1 кв. км території та на одного мешканця області вищі від середніх по Україні у 1,3 -1,9 раза.

На території області протікає 171 річка (довжиною понад 10 км), загальна довжина яких складає 4459 км, з них одна велика - річка Прип'ять, шість середніх (річки: Стир, Іква, Горинь, Случ, Ствига, Льва ) та 164 малих річки.

На території області протікають 18 річок міжобласного та міждержавного значення, всі річки належать до басейну правої притоки Дніпра - Прип'ять.

В області нараховується 130 озер. Загальна площа даних природних водойм становить 33,3 кв. км, а сумарний об'єм води становить майже 108 млн. куб. метрів. Серед найбільших озер області - Нобель (4,99 кв. км), Біле (4,53 кв. км), Острівське (1,12 кв. км).

В регіоні розміщено 12 водосховищ загальною площею 3,03 тис. га, сумарним об'ємом води - 52,4 млн. куб. метрів. Найбільші водосховища - Хрінницьке (розташоване на р.Стир) і Млинівське (на р.Іква).

В області налічується 1549 ставків, які займають площу 8,5 тис. га і акумулюють 91 млн. куб. метрів води. Понад тисячу водойм передано на умовах оренди для рибогосподарських потреб.



Забір води в області за 2010 - 2013 роки в розрізі галузей економіки (млн. куб. м ):

	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Промисловість	78,7	81,1	77,8	69,8
Сільське господарство	84,1	92,5	100,8	102,9
Комунальне господарство	26,9	26,2	26,4	25,6
Інші галузі	1,5	2,2	2,1	2,3
Всього	191,2	202,0	207,1	200,6

За обсягами забору води у 2013 році Рівненська область посідає

16 місце в Україні, випереджаючи Чернігівську, Вінницьку, Хмельницьку, Сумську, Тернопільську, Чернівецьку, Волинську, Закарпатську та Івано-Франківську області.

Рівненська область одна з небагатьох в Україні, яка для питних потреб використовує лише підземні води. Прогнозні запаси підземних вод становлять 1314,9 млн. м3 на рік.

Фактичне використання води за 2010 - 2013 роки в розрізі галузей економіки (млн. куб. м ):

	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Промисловість	68,1	70,8	68,0	59,8
Сільське господарство	67,0	72,2	79,8	81,1
Комунальне господарство	22,7	21,7	21,8	21,0
Інші галузі	1,2	2,6	2,3	2,4
Всього	159,0	167,3	171,9	164,3

Використання свіжої води в області зменшилося з 171,9 млн. м3 в 2012 року до 164,3 млн. м3 в 2013 році, або на 7,6 млн. м3.

Найбільшими споживачами водних ресурсів у Рівненській області є промисловість, ставково - рибне і житлово - комунальне господарство (відповідно 50,3 відс., 48,3 відс. і 14,2 відс. загального обсягу водоспоживання). За обсягами використання води область посідає 13 місце, випереджаючи всі західні області України.

Розділ III. Екологічно-соціологічна оцінка місцевості

3.1 Актуальні екологічні питання регіону

§ Забруднення водних об'єктів викидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житлово-комунального господарства, зливовими водами міст

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення з розрахунку на квадратний кілометр території області становить 61,8 тонн шкідливих речовин, а на душу населення - 352,7 кг, що відповідно в 8,4 і в 3,7 разу перевищує середній рівень по країні. Основний обсяг викидів шкідливих речовин (95 %) є результатом роботи металургійної, енергетичної, вугільної промисловості. Серед 30 основних забруднювачів водних об'єктів, що дають 60-70 % загальних об'ємів стічних вод, 22 підприємства належать до гірничо-металургійного комплексу. Із загального об'єму зворотних вод близько 40 % складають забруднені води. За цим показником Донецька область займає перше місце в Україні.

§ Забруднення атмосферного повітря

Високі концентрації ртуті в ґрунтах м. Донецька та інших міст Донбасу, а також породах палаючих териконів вугільних шахт, неминуче негативно позначаються на стані повітряного середовища. Серед 21 підприємства, які є основними забруднювачами атмосферного повітря і дають 60-70 % валових викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел, 16 підприємств відносяться до гірничо-металургійного комплексу.

§ Підтоплення земель та населених пунктів регіону

Негативно впливає на екологічну безпеку регіону закриття вугільних шахт. Наслідком їх масового закриття є поява в шахтарських районах складних екологічних проблем, пов'язаних із підніманням рівня підземних вод і підтопленням територій. На даний час у Донецькій області з 183 міст та селищ підтопленими є 33 (18 %). Підтоплені близько 23 тис. га (10 %) населених пунктів. Незадовільний стан виконання природоохоронних заходів склався практично на всіх шахтах, що закриваються. Екологічні заходи, передбачені проектами закриття шахт, виконані лише на 6 %. Водні ресурси області потребують раціонального використання й охорони.

§ Залишається актуальним для регіону вирішення питання утилізації побутових відходів

На території області функціонує понад 500 несанкціонованих звалищ відходів. Невідповідність їх санітарно-екологічним умовам створює загрозу забруднення оточуючого середовища токсичними речовинами. У регіоні накопичено 4 млрд тонн відходів, якими зайнято 2 % території області.

Сучасний стан довкілля є результатом діяльності усіх суб'єктів регіону: громадян, підприємств, державних органів влади. За обсягами викидів головними забруднювачами є підприємства. Державні структури реалізують програми, які зобов'язують промисловість вкладати частину прибутку в систему екологічного захисту навколишнього середовища. Проте функції економічного стимулювання ще недостатньо розвинені й не примушують підприємства-забруднювачів змінювати їхні технології виробництва на природозахисні. У таких умовах відносини між державними регіональними органами влади та підприємствами-забруднювачами потребують постійного контролю з боку громадськості. Мета контролю - подолання можливих зловживань (корупційні дії) та інформування влади про території пріоритетного залучення ресурсів задля вирішення екологічних проблем або мінімізації промислових викидів і недопущення екологічних криз.

Населення, у першу чергу, зацікавлено у швидкому реагуванні на екологічні фактори, що сприяють виникненню екологічних проблем на території проживання. Лише громадськість (мешканці певних територіальних громад) унаслідок безпосередньої наближеності до епіцентрів місцевих, регіональних екологічних проблем повинна виконувати дві основні функції щодо захисту навколишнього середовища:

§ особисте здійснення природоохоронних дій (озеленення, благоустрій, реконструкція систем водопостачання, каналізації, використання альтернативних джерел обігріву власних осель, зменшення користування власним автотранспортом тощо);

§ контроль за впровадженням більш екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій на підприємствах регіону.

В аспекті здійснення цих функцій особливої актуальності набуває проблема формування й розвитку екологічної свідомості населення як найважливішого фактора зміни екологічного стану області, збереження екологічної рівноваги між суспільством і природою.

Недооцінка ролі громади державою, збереження пасивності населення щодо екології є шляхом акумулювання поширених екологічних криз у масштабну регіональну екологічну катастрофу.

3.2 Форми участі громади в екополітиці

До основних механізмів участі громадськості у вирішенні екологічних проблем, плануванні та реалізації екологічної політики належать: створення екологічних громадських організацій; громадська експертиза; громадська інспекція; оцінка впливу на навколишнє природне середовище.

Повноваження громадських організацій у сфері охорони навколишнього природного середовища визначаються Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Законом України „Про екологічну експертизу” та іншими нормативно-правовими актами.

В Україні здійснюється державна та громадська екологічна експертиза. Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Вони мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

При реалізації державних екологічних програм можуть створюватися міжсекторні комітети, членами яких стають представники громадських організацій, державних структур, бізнесу, навчальних і наукових установ.

3.3 Оцінка населенням можливостей впливу на екологічну ситуації в регіоні

Громадська думка доводить низький рівень обізнаності українських громадян зі своїми правами щодо можливості впливати на екополітику своєї місцевості. За результатами соціологічних досліджень „Сталий розвиток”, проведеного організацією „ЕкоДонбас” у березні 2006 р. у трьох областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, та „Екологія: участь громади”, проведеного Донецькою обласною громадською організацією „Ліберальні ініціативи громади” у травні 2009 р. в Донецькій області, в оцінках екологічного стану України та регіону переважають негативні судження.

75% респондентів особливо негативно сприймають екологічний стан на рівні власного міста, на рівні держави - 66 %. У цілому лише 2 % респондентів зазначених областей розглядають екологічний стан скоріше позитивним. 26 % респондентів залишаються незадоволеними обсягами й якістю подачі інформації щодо екологічного стану свого регіону.

Більшість мешканців Донецької області незадоволені екологією регіону - 63 %, і лише 2 % вважають екологічний стан задовільним. Респонденти визначили недостатніми заходи для вирішення екологічних проблем на державному (33 %) та місцевому рівнях (74 %). Мешканці Донецької області (82 %) переконані в необхідності безпосередньої участі громадян у рішенні екологічних проблем, що виникають на території їх проживання. У той же час для багатьох мешканців регіону характерне відчуття, що вони не можуть впливати на екологічну ситуацію. Так, 56 % респондентів думають, що вони не можуть вплинути на рішення проблем у цій сфері, у той час, як майже третина опитаних (31 %) упевнені, що можуть впливати на положення справ в екології.

Частка тих, хто готовий брати участь у будь-яких екологічних акціях, складає 59 %. Готовність до участі у подібних заходах найбільш характерна для молоді (34 % з них), а неготовність - для людей з низьким рівнем освіти (36 %). Переважна більшість респондентів не володіють знаннями про діяльність на території їх проживання громадських організацій екологічного спрямування.

Населення готове активізуватися в діяльності щодо покращення навколишнього середовища, проте недостатньою є поінформованість населення щодо екологічного стану, можливостей щодо прийняття рішень та дій у цій сфері.

Рівень впливу громади на екологічну політику залежить від двох основних факторів:

§ свідомого бажання громадян впливати на покращення екологічного стану території (рівень екокультури);

§ створення умов на державному та локальному рівнях для безперешкодної участі громадян в екополітиці.

Вплив громади реалізується переважно лише через діяльність екологічних громадських організацій. Громадські організації екологічного спрямування представлені в регіоні (понад 30). Серед основних форм їх діяльності є організація акцій екологічного протесту у формі мітингів, демонстрацій; ековиховної роботи та просвітницьких екологічних проектів. Зокрема Донецька обласна екологічна громадська організація „До чистих джерел” провела екологічну акцію „Кальміусу - чисту воду”; екологічно-культурний центр „Бахмут” організував громадську експертизу промислових і побутових стоків річки Бахмут, налагоджено випуск щотижневого електронного бюлетеня „Дике Поле”. Але робота громадських організацій не має системності й координації дій, як з громадськістю, так і з представниками місцевих, обласних органів влади.

Серед причин слабкості екологічних громадських організацій - збереження декларативності правових норм, що регулюють участь громадських організацій у виконанні державних замовлень. Більшість державних місцевих структур, що здійснюють природоохоронну діяльність, підприємств-забруднювачів, залишаються закритими для співробітництва з громадськими організаціями.

Важливим напрямом діяльності екологічних громадських організацій є пошук та залучення альтернативних державним фінансових ресурсів: екологічне страхування; проекти та програми міжнародних організацій, фондів. Зокрема, у регіоні здійснюється низка партнерських проектів.

У період 2000-2003 рр. було реалізовано проект підвищення інформованості населення м. Донецька з питання екології - „Роза вітрів” при партнерстві державних природоохоронних структур з організацією Fіeld Studіes Councіl, за фінансової підтримки Міністерства Міжнародного Розвитку Великобританії.

З 2005 р. в Рівненській області реалізується міжнародний проект Тасіс „Розвиток сфери управління твердими побутовими відходами в Донецькій області”. У результаті роботи проекту був розроблений „Регіональний стратегічний план управління ТПВ в Донецькій області на 2005-2009 роки”. Це перший в області документ, що визначає довгострокову стратегію у сфері поводження з ТПВ на регіональному рівні. Проектом передбачено будівництво 13 регіональних полігонів твердих відходів в Рівненській області. У містах Харцизьк, Краматорськ вже функціонують заводи з переробки твердих побутових відходів.

Важливою проблемою на шляху активізації участі громадськості у вирішенні екологічних питань залишається відсутність комплексного, системного підходу до формування екокультури у населення. Потребує запровадження і поширення практика ековиховання та екоосвіти (дитсадок, школа, вища освіта). Враховуючи специфіку екологічного стану області, доцільним є й упровадження у вищих учбових закладах спецкурсів екологічного спрямування. На сучасному етапі, дисципліна „Екологія” як самостійна наука не вивчається й з 2006 р. входить до складу дисципліни „Регіональна економіка” для підготовки фахівців економічного профілю.

Позитивним є впровадження проекту ОБСЄ „концепція „Зеленого пакету”. Мета - поширення у процесі впровадження екологічної освіти в шкільну програму загальноосвітніх навчальних закладів України у співпраці з Регіональним екологічним центром Центральної та Східної Європи і Міністерством освіти і науки України. Концепція включає 22 теми, присвячені захисту навколишнього середовища та сталому розвитку.

Таким чином, несприятлива екологічна ситуація в Донбасі вимагає вирішення багатьох питань охорони та оздоровлення навколишнього середовища. Державна екологічна політика потребує контролю з боку громадськості. Недоліки реалізації механізмів правового регулювання, низький рівень екологічної свідомості та екологічної культури населення, недостатня поінформованість громадян про стан довкілля, їх необізнаність із власними екологічними правами потребують об'єднання зусиль громадськості і регіональних державних структур влади у недопущенні погіршення екологічного стану регіону.



Висновки та рекомендації

Рівненщина відноситься до регіонів України із задовільною екологічною ситуацією. Разом з тим, для господарського комплексу області, як і в цілому для України, притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних виробництв, упровадження яких у багатьох випадках здійснювалося без достатнього урахування природоохоронних технологій. Забруднення навколишнього природного середовища області характеризується територіальною диференціацією. Найбільш забрудненою є центральна частина області, де розміщені потужні промислові підприємства. Локальними екологічними проблемами в області, що не мають значного просторового поширення, є: відвали фосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот», територія відвалу відходів виробництва ТОВ «Волинь-шифер», сміттєзвалище КАТП-1728, зона впливу Горбаківського водозабору на підземні води в Гощанському районі, місця зберігання залишків непридатних до використання пестицидів у 11 господарствах області. Негативний вплив на природне середовище має також житлово- комунальне господарство, особливо в обласному та районних центрах. Основними чинниками цього впливу є неефективна робота очисних споруд та низький ступінь видалення відходів. Внаслідок тривалої експлуатації систем водопостачання і каналізації стан більшості водопровідно-каналізаційних мереж та споруд є незадовільним. Застарілі технології виробництва та обладнання, висока енергоємність та матеріалоємність економіки області спричиняють утворення значної кількості техногенних відходів. Для регіону, як і в цілому для України, притаманний низький рівень утилізації відходів, що спричиняє значні обсяги їх видалення та розміщення в різних поверхневих сховищах, на полігонах. Взаємодія громади-держави-бізнесу є шляхом вирішення існуючих екологічних проблем. З метою активізації громадськості в екополітиці необхідно на державному рівні розробити комплексну національну концепцію формування екологічної свідомості населення. Це передбачає реалізацію наступних дій:

- Міністерству охорони навколишнього природного середовища України слід посилити роботу щодо впровадження дієвого механізму фінансової підтримки діяльності громадських організацій через систему державних екологічних грантових програм;

- доручити Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області із залученням науковців та фахівців розробити й запровадити як експеримент „Програму екологічної освіти на Донбасі”;

- для активації громадськості в реалізації екологічних дій зміцнити систему інформування населення. У рамках цього напряму місцевим органам самоврядування, природоохоронним державним установам рекомендувати налагодити використання муніципальних засобів масової інформації для оперативного висвітлення екологічних питань. При поширенні екологічної інформації доцільним є відкриття електронних екологічних порталів на веб- ресурсах державних структур;

- стимулювати громадян залучатися до використання енергозберігаючих технологій у побуті. Зокрема, доручити Міністерству охорони навколишнього природного середовища України розробити програму державного кредитування систем альтернативного опалення приватних та комунальних будинків тощо.

Незважаючи на найширше застосування способів оптимізації біологічної активності ґрунтів та відтворення їхньої родючості, сільське господарство не зможе відмовитися від застосування мінеральних добрив.

Застосування місцевих вапнякових добрив дасть можливість значно здешевити затрати на проведення вапнування кислих ґрунтів.

Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств, туристично-рекреаційної сфери.

Література

1. Денисова Г. С. Соціальне розшарування як фактор напруженості в місті // СОЦІС. - 1992. -№ 9

2. Куцеєв Г. Ф. Нові міста. - М .: Думка, 1982.

3. Макеєв С. А. Соціальні переміщення у великому місті. - К .: Наукова думка, 1989.

4. Матяш С. А. Людина в місті. -К .: Наукова думка, 1990.

5. Яницький О. Н. Екологічна перспектива міста.



Додатки

Рис. 1 Екологічний стан у регіонах України

Рис. 2. Розташування промислових та твердих побутових відходів на території області та місця їх зберігання

Размещено на Allbest.ru

...