Етностереотипи тактильного модусу сприйняття: динаміка становлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕТНОСТЕРЕОТИПИ ТАКТИЛЬНОГО МОДУСУ СПРИЙНЯТТЯ: ДИНАМІКА СТАНОВЛЕННЯ

Семашко Т. Ф.,

Анотація

Лексикографічні праці є надійним джерелом інформації для проведення різнопланових наукових досліджень мовних фактів. З-посеред останніх - вивчення стереотипів сенсорного сприйняття, відомості про які можуть бути отримані лише за умови аналізу динаміки їх становлення.

Ключові слова: чуттєве сприйняття, тактильний модус перцепції, вербальна репрезентація, етнокультурні стереотипи.

мовний стереотип сенсорний лексикографічний

Постановка наукової проблеми. Найпершим контактом людини з навколишньою дійсністю, через який концептуалізується та інтерпретується отримана за допомоги органів чуття вся інформація, є сенсорне сприйняття. Зір, слух, нюх, смак, дотик дають нам можливість відчувати найтонші відтінки природного буття, створюючи в нашій свідомості відповідні уявлення, що відображають безпосереднє сприйняття, відновлене пам'яттю, або опосередковане через складні мисленнєві процеси. Уся перцептивна інформація визначається колективним і індивідуальним досвідом носіїв мови, а також традиціями та стереотипами - результату профілювання дійсності етнічною свідомістю, що склались у відповідному лінгвотоваристві та за допомогою вербальних засобів отримали відображення в мовній картині світу.

Вербальними засобами, які відтворюють навколишній світ (власне відображають, а не копіюють, адже «мова не віддзеркалює дійсність, а відображає її знаковим способом» [1, с. 11]), є сенсорна лексика п'яти модусів перцепції (зорового, слухового, смакового, нюхового, дотикового) - складної й багаторівневої системи, де тактильність бачиться неоднозначним модусом перцепції, який О. Лурія визначає як складну форму чуттєвості, що складається як із елементарних, так і складних компонентів [2, с. 129-130]. І хоча зачасту тактильність виступає додатком інших відчуттів, проте при безпосередньому контакті особливого значення для людини набуває саме інформація, яку вона отримує у результаті безпосереднього контакту, що дає змогу найрізноманітнішими способами вступати в контакт із предметами і краще відображати їхні властивості. Більш того, часто саме дотик замінює людині зір та слух, виступаючи одним із найважливіших джерел людських знань про простір і властивостей предметів у цьому просторі.

Підтвердженням статусності тактильної чуттєвості є дослідження сучасних мовознавців (див. праці С. Антонюк, Н. Вострякової, І. Галуцьких, О. Левченка, Х. Мелько, Ю. Письменної, О. Сторчак, К. Тулюлюк, О. Федотової та ін.), які визнають дотик одним із основних засобів отримання інформації про навколишнє середовище. Попри те тактильність вивчено значно менше, ніж інші модуси перцепції; поза увагою і питання етнокультурних стереотипів сенсорного сприйняття із тактильним компонентом, що робить актуальною тему пропонованого дослідження.

Мета. Тісний взаємозв'язок категоризації з системою сприйняття світу п'ятьма органами чуття, з одного боку, і з обробкою сенсомоторних і перцептивних даних за допомогою мови [3, с. 307], з іншого, робить актуальними дослідження специфіки мовної репрезентації сенсорних (перцептивних) ментальних комплексів, якими виступають перцептивні етнокультурні стереотипи - постійна, організуюча, цементуюча структура ментально-лінгвального комплексу, що уможливлює пізнання людиною світу через виявлення національномовної специфіки його категоризації. Сказане продукує мету пропонованого дослідження: актуалізувати необхідність розгляду етнокультурних стереотипів тактильного сприйняття; визначити структурні, функціональні та змістові їх особливості. Пропоноване дослідження виконане на лексикографічному матеріалі, що уможливить розв'язання питання щодо фіксації та способів тлумачення стереотипів із перцептивним компонентом; дасть змогу зробити висновки щодо способів розкриття значень етностереотипів; дозволить з'ясувати питання щодо їх усталеності в українській лінгвокультурі.

Базою для добору фактичного матеріалу послугували: «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» (далі СлУМ) та «Словарь української мови» Б. Грінченка (далі СУМГ), що є надійними джерелами інформації для проведення різнопланових наукових досліджень, оскільки саме лексикографія намагається знайти найоптимальніші, найдоступніші способи вербальної репрезентації та впорядкування всіх доступних знань. А з огляду на структурно-семантичну організацію стереотипів сенсорного сприйняття відомості про них можуть бути отримані лише за умови вивчення динаміки становлення системи мовних фактів, відповідно, їх вивчення повинне вестися як у синхронному, так і в діахронічному аспектах одночасно, бо «будь-який повний синхронний опис мови не може обійтися без поняття архаїзму та інновації» [4, с. 401]. Звернення до словникових статей різних часових періодів дозволить унаяв- нити «анатомію» значень етнічних стереотипів; зрозуміти, як певні параметри етнічного значення стереотипу передбачають одні і заперечують інші параметри, тим самим збільшуючи психологічну реальність тих чи інших компонентів його тлумачення; простежити за динамікою стереотипів-образів, що зрештою уможливить опис української лінгвокультури.

Попри те зауважимо, що обсяг статті не дозволяє виконати комплексне дослідження етностереотипів із тактильним компонентом, тому ми обмежили коло наших пошуків емоційно-чуттєвою сферою - субмоделлю «духовний світ», де людина виступає основним об'єктом опису. У межах означеної площини виформовується розуміння морально-психологічного стану особистості, її ставлення до світу; а етнокультурні стереотипи, сформовані у зоні відповідної субмоделі, можна означити як феномени, що є психічним складом розуму, напрямком думок, способом думок чи характером роздумів, духовним світом, які вирізняють український етнос із-поміж інших етносів.

Виклад основного матеріалу дослідження. За матеріалами СлУМ морально-психологічні особливості українців презентують стереотипні образи, утворені в мові досліджуваної доби, базовим тактильним компонентом яких є прикметники горлчий (синонімічні тєпльїй, жаркий) та тврьдьій. Такі ад'єк- тиви мають велике асоціативне поле та передають широкий спектр етнічно глибоко закорінених значень.

Найбільш розгалужену систему стереотипних номінацій виформовує ад'єктив горлчий. Пояснення чого знаходимо в його широкій полісемічності, яка уможливлюється через мотивацію його внутрішнього змісту: гарячий - це не тільки той, «який має досить високу температуру» [СУМ, Т. 2, с. 37]. За основу береться кількість тепла, відповідно, гарячий - ще й «насичений», «видний», «яскравий», «сповнений енергії». Саме тому, прикметник горлчий у поєднанні із національними константами «серце», «любов», «бажання», «приязнь», «сила», «прохання», «прагнення», «умисел», «згуртованість», «віра», «милість», «молитва» на основі переносної мотивуючої ознаки «сповнений енергії», «пристрасний» у семантичному полі стереотипів горлчєє ср(д)цє, горлчал любовь, горлчоє пожадане, горлчал сила, горлчал прозба, горячоє прагнїнїє, горлчий оумьісєл, горячиє едности, горячал прия(з)нь, горлчал віра, горлчал милость, горлчал млтва формує несенсорне ядерне значення - «який виражає пристрасть, сильне почуття».

Внутрішньою формою переносного значення прикметника горлчий з його проекцією на людину продукована позитивна аксіологічність, яка уможливлює додаткове (периферійне) значення для кожного із зафіксованих стереотипів: горлчєє ср(д) - цє «хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь»; любовь горлчал - «палке, щире почуття глибокої сердечної прихильності»; горлчоє пожаданє - «думка про сильну бажаність здійснення чого-небудь»; горлчал сила - «життєва енергія, життєдайність кого-небудь»; прия(з)нь горя- чал - «дружня прихильність», «симпатія»; горлчал прозба - «пристрасне звертання до кого-небудь із метою домогтися чогось», «прохання»; горячоє прагнїнїє - «сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь», «хотіння»; оумьісєл горлчий - «швидкий», «кмітливий»; горячиє едности - «нерозривний зв'язок», «згуртованість», «цілісність», «неподільність»; горл- чихь млтвахь - «щирих»; горлчал милость «доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь»).

Аналіз матеріалу навіює думку, що уведення до структури стереотипу допоміжного тактильного прикметника тєпльїй, продукує не тільки увиразнення ознаки, але й уможливлює зауваження: атрибут гарячий за своєю суттю є параметричним, підтвердженням чого є синонімічні стосунки, у які він вступає. Так, синонімічний ряд теплий ^ гарячий (де теплий - «середній між гарячим і холодним» [СУМ, Т. 10, с. 77]; гарячий - «який має високу температуру; сильно нагрітий; палючий» [СУМ, Т. 2, с. 37]) демонструє вияв градуальної ознаки: тєплал віра - горлчал віра (Боудємо... мьі тєплYЮ горлчоую віру проповідати иньі(м) людє(м) [СлУМ, Т. 7, с. 45]). При тому слід зауважити, що така параметричність має, скоріше, якісний характер, а кількісний дещо нівелюється, відходячи на задній план.

Спостереження за стереотипом ж^ркїє слєзьі (де жаркий - «який дає багато тепла, пекучий, гарячий» [СУМ, Т. 2, с. 510] виступає синонімом до гарячий), уможливлює думку, що модус «сприйняття на дотик» корелює з модусом «сприйняття на смак», у результаті чого формується стереотипне значення, заґрунтоване на вихідній ознаці (Малжонка позостала... // Жаркїє слєзьі свои гойнє вьіливаєть, И ть'їмь са тьілко,... потішає^) [СлУМ, Т. 9, с. 127]), і далі з проекцією у ментальну сферу - «гіркі», «переповнені горем». Така кореляція, як на нас, аргументована внутрішньою мотивацією компонентів стереотипу, що є глибоко укоріненою (жаркий ^ пекучий; сльози ^ солоні ^ несмачні ^ гіркі). З огляду на сказане можемо стверджувати, що головне призначення ад'єктива горАчий (та його синонімів) у структурі етнокультурних стереотипів - не просто маркувати інформацію, а з опертям на кількісний та параметричний критерії давати їй якісно-кількісну оцінку, заґрунтовану на розумінні світу етнічною спільнотою.

Побожність українців, їх віра в царство Небесне і царство Пітьми продукувала виникнення стереотипів горАчеє пєкло, горАчеє місто (пор. глубокоє пєкло) з ментально-просторовим значенням «місце вічних мук» (Теди для пихи для того зве(р)жень з неба ажь до гарачого пекла по(д) землю [СлУМ, Т. 7, с. 45]; Дошєдьши до границь горАчого міста єфирьскаго неземного, водянистими юблаки чинить противлєнїє и шоумь страшный [СлУМ, Т. 9, с. 50]). При тому, очевидно, що між означеними зонами (дотикова - параметрична площини) немає чіткої межі, напроти, уведення до контексту словосполучення (конкретизатора-поширювача ознаки) глубокїй доль (Надо мною виси(т) сроґїй гнівь Бжїй,... подо мною глубокїй доль пєкла горАчого [СлУМ, Т. 7, с. 45]) тільки підтверджує думку, що відповідні кореляти відображають своєрідне конотаційне тло внутрішньої форми культурних знаків, у яких тактильна ознака співвідноситься з просторовою, регуляторами якої є со- ціонорми.

У межах чуттєвої сфери спостерігаємо етнокультурні стереотипи, заґрунтовані на псевдосенсорній ознаці, вербалізато- ром якої виступає прикметник тврьдый - носій мотивуючої ознаки «який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню; який затвердів» [СУМ, Т. 10, с. 76]). Вступаючи у синтагматичні відношення із абстрактними іменниками оупов^нїє, віра, вьі(з)наняє, душа, ср(д)цє, злоба, злюсть, відповідний ад'єктив на основі переносного значення продукує суміщення дотикової та ментальної сфер, що сприяє формуванню розгалуженого семантичного ряду етностереотипів, які чітко розмежовані за аксіологічним критерієм. До позитивно маркованих стереоти- пів-образів відносимо тврьдаА віра, тврьдоє оупов^нїє, твер- доє вьі(з)нанїє; негативно маркованих - тврьдаА дYша, тврьдаА злюсть, тврьдаА злоба, тврьдоє ср(д)цє.

Об'єднуючим смисловим центром означених конструктів є їх тотожне ядерне значення «непохитний» та відмінні периферійні значення. Для стереотипу тврьдоє оупов^нїє таким виступає «незмінна певність у чому-небудь», «надія», «сподівання» (Знайдєшь іікь правовірньїхь ю твєрдом оупованїи спснїа своєгю потішити [СлУМ, Т. 12, с. 83]); для стереотипу твердоє вьі(з)нанїє - «тверде, міцно усталене переконання про що-небудь», «погляд на щось», підсиленого ад'єктивом камєн- ньій у його переносному значенні «цілком непорушний» [СУМ, Т. 4, с. 85] (Хс свою єдинY анє пєтровY црковь дрYГYЮ юбє- ца(л), на твердо(м) и камєнно(м) вьі(з)наню збYДOвати [СлУМ, Т. 14, с. 29]).

Широку значеннєву периферійну зону демонструє етнокультурний стереотип тврьдаА віра - «впевненість, певність у чому-небудь» (Пова(ж)ньі(и) и прм(д)рьі(и)... воєвни(к) гавє(л), яко моцноую анґйрY в ср(д)цахъ твръдою вірою спанАлы(х) засажаючи, // .. .причини(л) присАгоу [СлУМ, Т. 10, с. 193]); «значеннєвість переконання в чомусь, щодо чогось, віри в кого, що-небудь» (Віра твєрдаА, пачє жєліза и адаманътY [СлУМ, Т. 1, с. 73]). Спостережено, що іменник камєнь у структурі стереотипу призводить до зміщення акценту в бік актуалізації по- ведінкової сфери, що поповнює периферійну зону стереотипу значенням «упевненість у правильності, розумності вибраної позиції чи поведінки» (Црь... доумаєть, што(ж) на твєрдімъ каміни, вірьі стає стоить [СлУМ, Т. 8, с. 226]).

Прив'язка стереотипу твръдаА віра до сакральної сфери висуває на перший план релігійні пріоритети, що уможливлює периферійні значення «визнання існування Бога», «переконання у правильності догматів певної віри, релігії» (Подобаєть жє відати и сє, кто CYть, и которїи хотАть видіти бга в дху боурьливомь, явно, яко... прєвротньи діти єрєтачєскїи, котоїи силують са зопсовати и ськрушг^ти віроу твєрьдую [СлУМ, Т 12, с. 152]); «впевненість у позитивних якостях догматів певної віри» (То єсть потрєба на(м) місто вісла віроу тврьдоу иміти [СлУМ, Т. 3, с. 246]). Аналізований стереотип, до структури якого введено порівняння якю имєнємь набуває метафоричного значення та в образі фізичної реалії продукує сему «впевненість у захисних функціях переконань та догматів певної віри» (Покрію та якю кімєнємь, твє(р)дою вірою [СлУМ, Т. 14, с. 30]). Отже, можемо говорити, що означені стереотипні образи побудовані на канонізованих уявленнях етносу, які історично сформувалися й усвідомилися носіями мови як певний стереотип.

Контекстуальне оточення ад'єктива твръдый продукує не тільки позитивні асоціації. Так, поєднуючись із абстрактними іменниками злоба, злюсть, внутрішньою мотивацією яких є «почуття роздратування, гніву, досади» [СУМ, Т. 3, с. 597], відповідний прикметник у структурі стереотипів тве(р)даА злоба, тве(р)даА злюсть відцентровує значення «запеклий», «затятий» (Нє з мYрювъ Камєнньхь; алє ю(т) тве(р)дой злюсти гріхюв- нюи, принєсімю ємY на чєсть,... дYші наші, югнємь Любви Бжєи, запалєнїи [СлУМ, Т. 10, с. 242]) та «розлючений» (Забывши юно(г) иже маннY брали въ гла(д)ной пустыни мало его знали. Гді сла(д)каА вода и(м) с камени зышла, А тве(р)даА злоба до сє(р)дца и(х) пришла [СлУМ, Т. 4, с. 140]).

Негативно маркований семантичний ряд продовжують стереотипи-образи, спроектовані на протяжність у часі, коли реалізація ознаки стає можливою за умови динаміки її розгортання. Названа тема уможливлена сенсорною рисою, що характеризує об'єкт з позиції, притаманної йому властивості, що об'єктивовано дієприкметником у стереотипах затвєрділаА дYша, затвєрділоє ср(д)це зі значенням «нечутливість», «бездушність», «черствість» (Тоє приказанїє написаль єсть вам на затвєрьділого ср(д)ца вашого [СлУМ, Т. 10, с. 242]; Сила Бж(с) твєннаА помагала Іючифови, а злосливую и затвєрділую ДYШY Пілатс^ змАкч^ла [СлУМ, Т. 12, с. 78], що є характеристикою внутрішнього світу особистості.

Аналіз матеріалів СУМГ, як і слід було очікувати, засвідчив усталеність стереотипних номінацій мови попередньої доби (гаряче (тверде) серце, гаряча любов, гаряче бажання, гаряча сила, гаряче прохання, гаряче прагнення, гарячий умисел, гаряча приязнь, гаряча віра, гаряча молитва, гарячі (жаркі) сльози, гаряче пекло, тверда віра, тверда надія, тверда душа, тверда злість, тверда злоба). Неочікуваним стало те, що ряд нових стереотипних номінацій у межах досліджуваної сфери, попри функціонування значної кількості вербалізаторів, які відтворюють лексико-семантичне поле тактильності як компоненти стереотипів-образів, виявився значно збідненим.

З-посеред нових стереотипних номінацій теплі сльози, тепле серце (що розширюють синонімічні ряди - гарячі (жаркі, теплі) сльози; гаряче (тепле) серце), м'яка натура, холодний, як крига. Можемо говорити про розширення значеннєвої зони усталених образів. Так, в основі сполучень гарячі (жаркі, теплі) сльози лежить прихована сенсорна ознака. Звичайно, сльоза - «безбарвна прозора солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або психічних станах» [СУМ, Т. 2, с. 386], за своєю температурою відповідає температурі тіла живої людини (тепла), однак проекція відповідного стереотипу у ментальну зону виформовує значення «сльози, викликані сильним почуттям» (По тобі, милий, гарячая покотилась сльоза [СУМГ, Т. 4, с. 151]; Щирим цілуванням теплі сльози сушить [СУМГ, Т. 4, с. 433]) і далі - «переповнені горем» (Умила личенько гарячою сльозою [СУМГ, Т. 1, с. 276]), що є аргументованою, глибоко укоріненою мотивацією аксіо- логічно наповнених компонентів стереотипу «гірко, невтішно плакати».

Стереотип «тепле серце» також консолідує дотикову і ментальну ознаку, та виформовує співвідношення сенсорного - «температура людського тіла» і несенсорних компонентів семантики - «пристрасне», «чутливе», і далі - «любовні почуття», «любовна прихильність», «пристрасть» (А в дівчини серце, як літнєє сонце: хоча воно й хмарненьке, але тепленьке [СУМГ, Т. 4, с. 255]). Як контекстуальний синонім до тепле серце розглядаємо псевдосенсорний образ м'яка натура - «сердечний», «чутливий» (Вся його постать, цілий обвід повного круглуватого лиця виявляло зразу його м'яку натуру [СУМГ, Т. 2, с. 312]). Ментально-сенсорне значення стереотипу тепле серце - «пристрасне», «чутливе», опозиціонує з «без натхнення, захоплення», «позбавлений запалу, пристрасті» - ядерним значенням стереотипу-образу «холодний, як крига» [СУМГ, Т. 2, с. 305]) та продукує аксіологічну сему на осі «хороший/поганий».

Стереотип тепла порада - «дружнє сприяння», «допомога в якій-небудь справі» (Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи [СУМГ, Т. 1, с. 403]), відірвався від вихідної тактильної ознаки та засвідчує аксіологічну образу, що розширює його конотаційне тло значеннями - «яка заспокоює», «сповнює радістю», «втіха», «відрада».

Обмежена кількість стереотипних образів, зафіксованих СУМГ, уможливлює висновок про зниження динаміки формування стереотипної ознаки дотикового модусу перцепції в українській мові XIX ст.

Висновки

Отже, за матеріалами лексикографічних джерел тактильний модус сприйняття постає як один із основних при освоєнні навколишнього світу. Вербалізатори тактильних відчуттів мають велике асоціативне поле, наділені високим ступенем продуктивності, та у результаті різних мовленнєвих процесів формують етнокультурні стереотипи, які передаючи широкий спектр етнічно глибоко закорінених значень, є результатом узагальнення життєдіяльності українського етносу та маркерами етнічного світосприйняття.

Етнокультурні стереотипи, заґрунтовані на тактильних пер- цептивних реакціях, є давніми утвореннями, пов'язаними зі світом людини у межах субмоделі «духовний світ», що презентує морально-психологічний стан особистості та її ставлення до світу. Дотикові компоненти у структурі стереотипів відповідної субмоделі виформовують значення, які мають відмітні особливості: є результатом сенсорного і водночас ментального опрацювання світу; втрачають свої потенційні можливості, що зумовлює рух від сенсорного до псевдосенсорного у межах певної ділянки мовної системи; у переважній більшості аксі- ологічно марковані.

Матеріали лексикографічних практик різних епох загалом засвідчують зміщення ситуації в бік прогресії об'єктивацій дотикових відчуттів, які традиційно вважалися неперспективними. Разом із тим спостерігаємо зниження динаміки формування стереотипної ознаки дотикового модусу перцепції в мові XIX ст. порівняно з українською мовою XVI - першої половини XVII ст. У подальшому планується аналіз об'єктивацій тактильних відчуттів, як базових компонентів етностереотипів у лексикографічних матеріалах «Словника української мови: в 11-ти томах (1970-1980)».

Література

1. Роль человеческого фактора в языке : Язык и картина мира / Б.А. Серебрянников, Е.С. Кубрякова, В.И. Постовалова и др. - М. : Наука, 1988. - 216 с.

2. Лурия А.Р Лекции по общей психологи / А.Р Лурия. - СПб. : Питер, 2006. - 320 с.

3. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е.С. Кубрякова. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - 560 с.

4. Курилович Е. О методах внутренней реконструкции / Е. Курило- вич // Новое в лингвистике, Вып. IV. - М. : Наука,1965. - С. 36-44.

5. Словник української мови : в 11 т. / [гол. ред. кол. І.К. Білодід]. - К. : Наукова думка, 1970-1980.

6. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. - Вип. 1-15. - Львів, 1994-2010.

7. Словарь української мови. В 4-х т. / НАНУ; Упорядкував з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. - К. : Наук. думка, 1996-1997.

Размещено на Allbest.ru