Культура австралійських аборигенів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культура австралійських аборигенів

Австралійських аборигенів називають найдавнішою з культур, що живуть на нашій планеті. Англійські колоністи назвали місцевих жителів "аборигенами", що дослівно означає "від початку" (від латинського "aborigene"). Культура австралійських жителів вивчена мало, для дослідників залишається безліч загадок. Засоби для самовираження у жителів Австралії самобутні і нехитрі: різьба по дереву, нанесення орнаментів і малюнків на землю, на предмети побуту, на зброю, на церемоніальні предмети, на скелі і дерева. Також поширені ліплення з бджолиного воску та нанесення малюнків на шкірні покриви. Найчастіше в малюнках аборигенів дослідники бачать сцени з повсякденного життя, однак австралійські жителі черпають натхнення для своїх картин із міфів і переказів. Художник наяву переживає все зображуване, зв'язуючи себе видимими засобами зі світом духів. Настільки чуйне сприйняття максимально наближає художника до явищ природи і духовних героїв, зображуваних у малюнках.

Мистецтво австралійських аборигенів мало на меті передати ідеї, а не тільки зробити своєрідний знімок того, що відбувається в реальності. За своєю формою мистецтво аборигенів було і залишається символічним. Воно не ставить за мету передачу в зображенні повної схожості з об'єктом, саме тому більшість малюнків і хитромудрих візерунків здаються людям інших культур безглуздими. Але для аборигена вони зрозумілі і наповнені настроєм, переживанням, ідеєю. В Австралії можна натрапити на безліч малюнків, виконаних на корі дерева, найчастіше евкаліпта, а також на священних скелях. Не всі жителі мали можливість залишати малюнки на скелях і деревах. Художник зобов'язаний був розуміти сенс накреслень, а це було доступно тільки посвяченим. Приміром, малюнки або лінії, які наносилися вохрою, могли сприяти гарному врожаю і збільшенню популяції тварин. Залишені ж без нагляду і вицвілі орнаменти могли викликати посуху, принести невдачу в пошуку їжі та інших справах. У різних районах усього континенту чисельність малюнків і предметів мистецтва варіювалася.

Північна частина Австралії - джерело образотворчого мистецтва аборигенів. Погрібно особливо відзначити так звані "рентгенівські картинки", поширені не тільки в Австралії, але і в мистецтві деяких народностей Сибіру. Вони характеризуються тим, що, крім зовнішнього вигляду тварин, художником зображувалися їхні внутрішні органи. Відомо, що аборигени не можуть дивитися звичайне кіно, яке ми дивимося з великим задоволенням. Справа в тому, що вони бачать тільки швидко змінювані кадри, не злиті в русі. В аборигенів особливий зір, вони бачать швидше цивілізованих людей. Однак для цивілізації мистецтво аборигенів залишається найчастіше загадковим і незбагненним. Для самих же художників їхні картини - реалізм.

Австралійські аборигени створили цілий духовний світ - Dreamtime, час мрій, снів або часи до початку часів. У цих легендах вони пояснюють створення планети, Австралії, людини та виникнення зв'язку між людиною та космосом. Вони включають в себе велику кількість легенд про духів - тотемів, про створення всього живого на землі та про вплив духів на матеріальне життя. Також у цих легендах присутній своєрідний чинник місцевої фауни. Наприклад, аборигени вважають, що все, абсолютно все, що існує на землі, вийшло з велетенського яйця Казуара (клас птахи, підклас безкілеві, родина казуарових, вид казуар звичайний, притаманний австралійській фауні), адже він - один із чинників існування тропічних лісів. Насіння дерев не може прорости у ґрунті, не пройшовши через стравохід цієї пташки і не втративши покривної оболонки.

Саме на образності та смисловій вазі легенд та міфів предків побудоване ідейне навантаження робіт сучасних австралійських аборигенів. У них був розвинений тотемізм, і кожне плем'я мало свій тотем, який вважався родоначальником і зачинателем племені. Його поважали і викарбовували зображення як на шкірі, так і на предметах побуту, одязі, а особливо на воєнних знаряддях і зброї. Окрім тотему, ще існував дух-охоронець, який супроводжував людину впродовж її життя, і цей дух-охоронець зображувався у вигляді символічного та узагальненого образу на зброї чи власних речах людини, чиїм покровителем він вважався. Таким чином, велику роль зіграло і образне мислення. Це проявляється в ракурсі зображення живописних і скульптурних робіт - виключно вид "згори". І до сьогодні невідомо, як саме вони змальовували цілі пейзажні плани місцевості з висоти польоту гелікоптера. Ці два чинники роблять їхнє мистецтво визначним та автентичним.

Символи та умовні позначення в мистецтві аборигенів Австралії відіграють неабияку роль, адже, передусім, носять релігійний характер. Світ духів, або Dreamtime, присутній у кожній фазі їхнього життя. Так само і кожен предмет чи людина з нанесеним малюнком набуває суто духовного значення. Наприклад, раніше аборигени материка наносили на шкіру символи у вигляді різноманітних кіл та стрічок за допомогою глинки - вохри, яку розмішували з водою, і це нібито надавало їм певних сил та можливостей. Художники сьогодення використовують ті самі символи, але вже надаючи їм більше зображального та декоруючого змісту, аніж духовного. Але незмінною залишилась оповідальність творів мистецтва: кожна картина - це своєрідна історія, в якій закладена мудрість та сила Світу Духів. Сам по собі кожен символ дуже простий, але їх зазвичай поєднують, щоб "розповісти" більш складні історії.

Інший зображальний прийом, який широко використовується у аборигенів Західної Австралії, - пуантилізм, або його предок. Усі зображення та символи перетворюються, на перший погляд, на хаотичне скупчення точок на площині твору мистецтва. Існує теорія, що таку манеру живопису аборигени запозичили також із природи: під час припливу вода з океану проникає глибоко в пісок, насичуючи його поживними одноклітинними чи колоніальними організмами. Після відпливу величезна кількість крабів, що ховаються у піску, починають активно споживати ці організми, пропускаючи невеликі порції піску через свій стравохід і залишаючи невеликі округлі грудочки переробленої маси. Таким чином практично все узбережжя вкривається мереживом пуантилістичних рельєфів, які знаходять свої аналогії у творчості аборигенів.

Крапочки, які є основним інструментом створення предметів мистецтва, мають душе широку амплітуду символістичних тлумачень. Вони можуть означати як зорі, так і блискавки чи спалахи або землю.

З часом, особливо в сучасному мистецтві, аборигени стали використовувати крапки для замилювання роботи, надання їй більш декоративного характеру з метою приховування таємного, священного змісту, зрозумілого тільки ініційованим людям та представникам общини. Таким чином, вони приблизили живопис до соціально- побутових ареалів використання, при цьому не втрачаючи його релігійного змісту, а як би розшаровуючи роботу на два виміри - вимір людей та вимір духів.

Предки сучасних аборигенів використовували для своєї творчості природні кольори: чорний - сажа, вугілля; білий - вапно з днища рік; червоний - червона земля вулканічного походження, характерна для австралійського материка; жовтий - глина. Ці "пігменти" розводилися водою, якщо це було розписом релігійної місцевості чи боді-артом, або жиром із кров'ю, якщо малюнок наносився на зброю та знаряддя збиральництва, з метою покращення якостей та здібностей людей, які мали цим займатись.

Сьогодні основна фарба - це акрил. Ним робляться розписи як на холсті, так і на дерев'яних виробах (бумеранг, аборигенські літаючі списи, різноманітні музичні інструменти). Семантичне значення кольорів надзвичайно різноманітне і має виключно ідейно-тематичний характер. Тобто художник підпорядковує і обирає саме ті значення, які допомагають йому розповісти його "історію".

Іншу семантичну особливість можна побачити на національному прапорі аборигенів Австралії, створеному в 1970 р. Гарольдом Томасом із Центральної Австралії. Він виступав символом об'єднання та унікальної автентичності австралійських аборигенів під час рухів за визнання національних прав. Символістичним є значення прапору: чорна стрічка зверху представляє аборигенські народи Австралії, червона стрічка знизу символізує червону землю, червону вохру та духовний зв'язок аборигенів із землею, жовте коло посередині символізує сонце як життєдайну силу та захисника.

Біля 6000 аборигенів, що становлять чверть усього аборигенського населення Австралії, мають відношення до мистецтва чи є митцями. їх роботи чи не втричі популярніші, ніж будь-яких інших "білих" митців, адже несуть у собі індивідуальний і абсолютно новий погляд. За останні 2 десятиліття відбувся різкий підйом популярності творів мистецтва аборигенів, а також їхніх виробів із дерева та шкіри.

У 1980 році аборигени вже повноправно займали свої історичні позиції як у територіальному значенні, так і в соціальному. Почалося відновлення общин та спільнот, повільне відродження культури та поступове її відкриття білими людьми.

Мистецтво аборигенів, його популярність у сучасному "білому" соціумі стало однією з найбільш позитивних ознак стосунків між чорним та білим населенням. Адже розвиток та відкрите розповсюдження творів мистецтва отримує широку підтримку не тільки в матеріальному плані ринкових відносин, але і в духовному, адже допомагає їм відновити культуру, що була втрачена 200 років тому з приходом білої експансії. Насаджування іншої віри, нові хвороби та знищення природних територій призвело до внутрішньої кризи, і певні життєві ритми почали руйнуватися разом із руйнацією внутрішнього світу суспільства аборигенів. Акції 1940-1960 pp., що спричинили насильницьке вилучення напівкровних аборигенів із сімей з метою подальшого виховання в місіях, та масове вивезення аборигенів з території Центральної Австралії в закриті локальні резервації практично повністю знищили траєкторії їх міграцій та культурну автентичність. їхня творчість допомагає зрозуміти самих аборигенів, їхній світогляд, біль, втрати, та весь негатив, які вони отримали з часів знищення їхньої культури білими людьми. До 1967 р. аборигени, які не вважалися "громадянами Австралії", отримали право голосу. Наступним поштовхом стали рухи за визнання прав людей у США та Південній Африці, що спричинило запеклу боротьбу за права та визнання аборигенів повноцінними представниками соціуму з правами та обов'язками, яка завершилася обранням у 1972 р. демократичного уряду, на чолі якого став Гоу Вітлам, чиєю головною реформою був дозвіл аборигенам повертатись на їх природні місця проживання і надання їм першої допомоги та певної матеріальної компенсації.

Через своє мистецтво сьогодні вони намагаються відродити те, що було втрачено з приходом європейської експансії. Так само, як і міфологія, на сучасне мистецтво впливають і події, що відбуваються у навколишньому світі: від повені, пожеж та землетрусів до подій у світі спорту.

Така концепція поєднання минулого, теперішнього та майбутнього в одному просторі отримала в аборигенів, як вже було раніше сказано, назву "Dreamtime", а в XX столітті була названа антропологами "Dreaming". Українською мовою можна перекласти це поняття словом "всечасність", тобто існування одночасно у всіх часах та просторах. Саме так розтлумачив це поняття антрополог В. І. Г. Станнер (W. E. Н. Stanner). Основною ідеєю цього вірування є те, що земля та люди, які є її корінним населенням, взаємозалежні.

Сьогодні у своїх малюнках, розписах, карбуваннях на скелях, на дереві, розписах по тілу в акрилі чи у вохрі аборигени намагаються понад усе відновити та зберегти легенди та закони, передані їм предками. Адже в сучасному світі існує проблема самовираження на тлі багатьох країн та народів планети, повернення власної, колись втраченої ланки в людському соціумі.

Варто зауважити, що, на відміну від західних митців, образотворче мистецтво аборигенів не має чіткої прив'язаності до зовнішньої оболонки чи форми предмета. Саме тому художники-аборигени використовують різноманітні зображальні та технічні засоби: концентричні кола та крапки, чисті кольори та безструктурні поверхні для створення вільного дизайну. Для деяких глядачів зміст роботи закінчується зовнішнім впливом, інші ж занурюються глибше та розуміють досконале поєднання форми, кольору та текстури, які надзвичайно впізнавано поєднуються із землею Австралії та її корінним народом, і розуміють взаємодію картини з ними.

Перша виставка аборигенського мистецтва під назвою "Світанок мистецтва" відбулася в 1888 р. в Мельбурні.

У середині XX століття в містечку Германсбург малюнки Альберта Наматьїра почали приваблювати публічну увагу. Його ранній художній талант був помічений пастором міси Дж. В. Альбрехтом, який залучив його до розписів та декорування стін церков, що здійснювалося з використанням комбінації аборигенської та західної іконографії. Спадщиною Наматьїра стало створення цілої школи молодих акварельних художників - Аррернтської групи акварелістів, чия робота продовжується і сьогодні. Також його творчість зіграла провідну роль у стильовому аспекті нового покоління художників Мельбурна.

Незадовго до смерті Альберта в селищі Ернабелла розвивався інший напрям живопису. Під керівництвом радника з мистецтва і промислових виробів Вініфреда Хілліарда, призначеного в 1954 р., люди активно запрошувалися до малювання народних мотивів яскравими акриловими фарбами. Певна кількість із них була сфотографована і випущена в якості обмеженої партії поштових листівок та плакатів, інші були перекладені на візерунки коврових покриттів та інші матеріали. Дизайн, оснований на традиційних мотивах, мав певний "зірковий" вигляд завдяки мерехтливим використанням чистих кольорів, закритих в затягуючі форми. Такий дизайн отримав назву "валка (walka)", на ринку ж представлений як "Абстракція Пітьянтьятьяра". Створені людьми кольорові полотна не можна було віднести до жодного іншого стилю, окрім "етнографічного" на сучасний лад, і представники мистецьких угруповань із сіті з острахом та нерозумінням ставилися до такого різновиду живопису, який випередив свій час на десятиліття. З іншого боку, таким чином він заклав початки створенню в Ернабеллі школи батіка та живопису, яка з часом захватила всі південно-західні райони.

У живописі аборигенів в 1960-х простежується хвиля модерну. У першу чергу, це проявляється в ідейній основі та використанні нових матеріалів для створення предметів дизайну. Активно стала розвиватися декоративна скульптура з дерева та різноманітні розписи по деревині.

У той самий час автентичні ідеї та картини аборигенів використовувалися в якості елементів дизайну різноманітних речей ужитку. Щоб повніше розкрити всю трагедію цього моменту, треба ще раз зауважити, що ці малюнки носили глибоко релігійний та священний характер, і їх друкування на предметах щоденного вжитку чи обкладинках журналів було абсолютно недоречним та неприпустимим. У 1967 р. члени Австралійської Спільноти Освіти почали активно атакувати таке використання малюнків аборигенів, які мали секретний та священний зміст. Таким чином, науковці дійшли висновку, що треба заохочувати дітей до малювання та роботи з деревом, технологія та семантика яких передавалася від старійшин. Почалося активне повернення до використання природних матеріалів та розкриття штучним способом секретів аборигенів через дітей, що були вилучені з власних поселень. І незважаючи на те, що вчені прикривалися добрими намірами, неможливо виміряти втрати аборигенської культури, які вони спричинили.

Але не тільки діти заохочувались до мистецтва. Картини та скульптури більш освіченої молоді та старших аборигенів стали одним із найбагатших джерел у туристичній сфері. Адже кожен хотів привезти із собою частку невідомої австралійської землі. На 1970- 1980 роки кількість приватних колекцій з роботами аборигенів набула свого екстремуму, і якраз у цей період аборигени отримали свою незалежність та право на самовизнання. З того часу і по сьогодні їм не потрібні "білі люди": щоб показувати світу майстерність та своєрідність дизайну власних робіт, створені цілі центри аборигенської культури, де вони без "перекладачів" розповідають та показують свою розвинутість у сфері порозуміння з природою, глибоку образність сприйняття та символічність спілкування. Незалежність стала для них синонімом відродження культури, хоча певні прогалини ніколи не будуть відновлені, а певні знання назавжди втрачені. Багато з племен та культур, наприклад аборигени Тасманії, були знищені поселенцями з Європи, і їхні культурні надбання назавжди залишилися лише в уяві та переказах.

Аборигени, їхня культура та символізм - виняткова можливість зазирнути у власне минуле, адже якщо порівнювати навіть ті самі символи, то можна знайти архаїчні аналогії по всьому світу. їхнє світосприйняття, сформоване 30 000 років тому, прийшло практично недоторканим та незміненим. Філософія та магічне бачення, які пройшли терни часів та випробувань, міцно закріпили свої позиції і зараз набувають нових форм та вирішень, зберігаючи головну ідею - донести єдність людини і природи. Сьогодні ми забуваємо про цю взаємозалежність, ставлячи себе окремо від біогеоценозу і вважаючи антропологічний чинник єдиним на планеті. Таке повернення до коріння може стати поштовхом для вивчення власної культури, легенд, джерел традицій. І таким чином повернення до природи, в якій ми живемо. Природи, яка нас створила.

Релігія Австралії та Океанії - Вірування австралійських аборигенів

Корінне населення Австралії до європейської колонізації складалося з кочових племен, що поділялися на локальні територіальні групи. Та релігійні вірування, обряди австралійців майже повсюдно зберегли свою однорідність із незначними місцевими відмінностями.

Домінуючим у системі вірувань та обрядів є тотемізм. Австралію вважають класичною країною тотемізму. З огляду на характер груп, що культивують тотемічні вірування та обряди, виділяють 5 типів тотемізму:

1. Клановий тотемізм. Виник внаслідок розпаду первісних фратрій - найдавніших форм тотемної організації.

2. Тотемізм фратрії. Властивий екзогамній половині племені звичай, який забороняє шлюби між членами однієї родової групи - фратрії.

3. Статевий тотемізм. Пов'язаний з розподілом праці між чоловіками та жінками племені.

4. Подружній тотемізм.

5. Індивідуальний тотемізм. Людина, крім загально родового тотему, має власний, наслідуваний від батька чи придбаний у момент посвячення. Властивий чоловікам, найчастіше чаклунам, знахарям, вождям.

Помітну роль у тотемних віруваннях австралійців відіграють міфи про подвиги тотемних пращурів.

Тотемізм - найважливіша, але не єдина форма релігії австралійців. Тут були поширені чорна магія, чаклунство. Неабияку роль у їх психічному житті відігравала віра в магію. Вони вважали, що всі, за винятком малих дітей та літніх людей, помирають від чар. Тому використовували різні магічні способи встановлення особи, яка насилає смерть на когось із членів клану.

Іноді магічні обряди, щоб спричинити чиюсь смерть, виконували відкрито. абориген австралія мистецтво

В усіх австралійських племенах існували майже однакові обряди лікувальної магії, знахарства, які мали багато спільного з народною медициною. Засоби її (припарки, масаж, компреси, кровопускання, лікувальні трави) доступні всім, але вони не завжди бувають дієвими. Тому люди зверталися до знахарів, які використовували і різні чаклунські прийоми (висмоктування каменя з тіла хворого), намагаючись вплинути на психіку пацієнта, гіпнотизуючи його поглядом, жестами. Якщо наставало одужання, це приписували магічній силі.

Використовували австралійці й елементи шаманства. Якщо знахар "лікував" магічними силами, то шаман діяв через духів. За віруваннями, духи посвячують шамана в його професію. Знахарі та шамани накликали дощ (метеорологічна магія).

Особливості релігії австралійських аборигенів полягають у тому, що в ній відсутні уявлення про надприродний світ, відокремлений від реального. Світ тотемів і світ людей співіснують.

Австралійські вірування, міфи містять багато образів тварин. Магічні вірування переважають над анімістичними: магічна дія на тотем, шкідлива, любовна, лікувальна, метеорологічна і мисливська магії виявляються яскравіше, ніж уявлення про духів і форми звертання до них. Австралієць більше покладається на власні магічні засоби, ніж на допомогу духів, застосовуючи замість молитов заклинання.

Австралійські аборигени не сповідують культу предків, а тільки уявлення про міфічних тотемічних пращурів, які мають фантастичні зооантропоморфні образи. Уявлення про надприродні властивості природних явищ пов'язані не з культом природи, а з тотемізмом.

У них майже немає космогонічних міфів. Міфологія австралійців не пояснює походження світу, Землі, неба. Вони переконані, що Всесвіт існував одвічно, не мав визначеної форми і був пустим. Міфи розповідають про подвиги героїв, походження тотемічних груп, митарства (мандри) тотемічних предків та ін.

Вірування народів Океанії

Сукупність островів, розкиданих на безмежному просторі Тихого океану між континентами Азії, Австралії та Америки, утворює частину світу - Океанію. Сюди належать Меланезія, Мікронезія, Полінезія, де існують різні вірування.

У всіх народів Океанії існує дуже складне і непросте для пояснення поняття "мана". Цей термін меланезійського походження, означає невиразну, нематеріальну силу, своєрідний флюїд, який може пронизувати живі та неживі тіла, людей, тварин, рослини. Він може переселятися з предмета у предмет, з однієї людини в іншу, збільшуватися або зменшуватися. Кожний, хто ним володіє, повинен дбати про те, щоб не витрачати його нерозумно. Володіння великою кількістю цього таємничого флюїда дає людині авторитет і владу, фізичну силу і мудрість, майстерні руки і світлий розум.

Мана не пов'язана з якимось конкретним предметом або людиною.

Так концепція мани підтримувала систему суспільних залежностей. Поширеним було уявлення, що прості люди не мають багато мани, а тому повинні підкорятися тим, у кого її більше. Щоб підлеглі не змогли присвоїти ману вождів, було введено низку заборон, табу. Порушення табу вважали злочином, за який карали смертю; навіть у разі випадкового порушення табу людину позбавляли життя.

Усе це сформувало найхарактерніший компонент вірувань остров'ян Океанії - культ вождів, як живих, так і померлих. Ця форма вірувань породила надзвичайно докладні генеалогічні дерева, які обгрунтовують божественне походження ВОЖДІВ.

У релігіях Океанії існують елементи анімізму, мананізму (віра в ману) і політеїзму, який на деяких архіпелагах еволюціонував у монотеїзм.

Міфологія Океанії знає і менших божеств (атуа) - заступників різних занять та окремих островів. Шанували і численних міфологічних героїв, які, здійснивши подвиги для блага остров'ян, ставали божествами.

На деяких островах існує ідея найвищого бога - бога богів, творця Всесвіту. Його ім'я - табу для широких верств і відоме лише жерцям.

Справами культу на островах Океанії займалися жерці ("тухунга"). Прошарок жерців був ієрархізований.

Обряди на островах Океанії здійснювали в спеціальних місцях, які були майже в кожному поселенні. Це прямокутна ділянка землі, оточена великими уламками скелі, вкопаними в землю. На найвужчому боці споруджували кам'яне узвишшя, інколи на ньому ставили ще одне (менше) чотирикутне. Будівля служила своєрідною драбиною для богів, що спускалися з неба. Жертви приносили на особливих дерев'яних столах.

В основі релігійних культів Океанії - космогонічні міфи, що засвідчують погляди цих народів на світ і його закони, а також обґрунтовують владу вождів і жерців племен.

Соціальне розмежування особливо помітне у віруваннях про потойбічний світ: за віруваннями, лише душі знатних вождів продовжують жити після смерті, а душі простолюдинів одразу гинуть. Вождів і знать ховали за дуже складними обрядами, їхні тіла бальзамували і ховали в особливих усипальницях. Тіла простих людей ховали в землю без обрядів або опускали в море.

Освіта

Система освіти в Австралії за своєю структурою є типовою для більшості розвинених країн. Принцип організації освітнього курсу залежить від штату або території. У кожному з них уряд забезпечує фінансування і регулює державні та приватні школи. Австралійські університети підтримуються на федеральному рівні. Початкова і середня освіта в Австралії є обов'язковими. Тривалість освітнього курсу - 12 років.

Освіта в Австралії триступенева:

1) початкова освіта (початкова школа);

2) середня освіта;

3) вища освіта.

Освіта в Австралії є обов'язковою для дітей віком від 5 до 15 або 17 років. Подальша освіту регулюється Австралійськими кваліфікаційними рамками.

У початкових і середніх школах, а також у коледжах навчальний рік зазвичай починається в кінці січня - на початку лютого і закінчується в середині грудня. В університетах навчальний рік триває з кінця лютого до початку вересня. Святкові дні та канікули регулюються кожним навчальним закладом індивідуально.

Історія

Потреба в освіті прийшла на континент з першими поселенцями, які висадилися на австралійські берега в 1788 році. Перші школи в Австралії були відкриті англіканської церквою в Сіднеї в кінці XVIII століття. Діти католиків були змушені відвідувати англіканські школи, а діти-сироти автоматично ставали англіканами. Пізніше стали з'являтися школи в підпорядкуванні інших конфесій.

У 1831 році з ініціативи тодішнього прем'єр-міністра і герцога Веллінгтона, під патронажем Вільгельма IV була заснована найстаріша незалежна школа "The King's School, Parramatta".

До 1836 року всі школи в колонії Новий Південний Уельс були виключно англіканськими, поки генеральний прокурор і реформіст Джон Планкетт не склав так званий "Церковний Акт", згідно з яким англікани, католики і пресвітеріани були зрівняні в правах. 1847 року на острові "Тасманія" заснувано першу католицьку школу.

У 1872 році Вікторія стала першою колонією, в якій була відкрита світська школа. Протягом наступних 20 років інші колонії наслідували її приклад.

1 жовтня 1850 року в Сіднеї відкрили перший університет, який до цих пір є найстарішим університетом на континенті. У 1853 році університет відкрили у Мельбурні, в 1874 році - в Аделаїді, в 1890 році - на острові "Тасманія". У 1909 році відкрили університет у Квінсленді, а в 1911 році - в Західній Австралії. Усі ці університети утворюють групу Піщаникових університетів.

Після Другої Світової війни уряд Австралії відзначив важливу роль освіти в повоєнному економічному розвитку країни. Почали відкривати нові навчальні заклади. У період з 1948 по 1975 рік кількість університетів збільшилося з шести до дев'ятнадцяти, а число учнів зросло з 32 000 до 148 000 чоловік.

У 1994 році вісім лідируючих університетів Австралії організували неформальну група віце-президентів, а в 1999-му це об'єднання оформилося офіційно під назвою "Група восьми". Вона часто виступає як група, лобіює інтереси університетів, що входять до неї. Усі основні кампуси університетів розташовані в шести найбільших столичних містах Австралії.

Дошкільна освіта (в деяких штатах - дитячий сад) законодавчо не регулюється і не є обов'язковою. Багато австралійських дітей починають свою підготовку до школи вдома або в спеціальних дитячих клубах. У штатах Західна Австралія і Квінсленд дошкільна освіта входить до програми початкової школи.

Шкільна освіта в Австралії є обов'язковою. Тривалість навчання складає 13 років. Дитина вперше йде до школи в 5-6 років, переходить із початкової школи до середньої в 13-15 років (залежно від дати народження і штату або території). У державних школах навчається приблизно 65% школярів, 34% навчаються в католицьких і незалежних (приватних) школах. У сільських районах існує форма навчання вдома. Вона юридично закріплена, проте кількість учнів, які навчаються вдома невелика і складає приблизно 1%.

Навчання в державних школах є безкоштовним для всіх громадян і постійних жителів Австралії. У католицьких і незалежних (приватних) школах за навчання стягується щомісячна плата. Підручники, шкільна форма, канцтовари, літні табори та інші витрати державою не покриваються.

Незалежно від того, чи є школа державною, католицькою або незалежною (приватною), вона зобов'язана дотримуватися рамок навчальної програми, встановленої в штаті або території. Проте правила дають можливість окремим школам включати до навчальної програми додаткові предмети, наприклад теологічні.

Більшість австралійських школярів носять шкільну форму. Єдиного зразка форми не існує, кожна школа встановлює свої правила.

Католицькі і незалежні (приватні) шкали

20,2% австралійських учнів навчаються в католицьких школах, 13,7% - у незалежних (приватних).

Більшість католицьких шкіл перебувають у віданні місцевої парафії, під управлінням Департаменту Католицької Освіти єпархії штату або території. Освіта в незалежних (приватних) школах ведеться із застосуванням особливих методик, наприклад таких як "Педагогіка Монтессори". Водночас незалежні школи зазвичай є релігійно- спрямованими (протестантськими, іудейськими, мусульманськими), рідше світськими.

Згідно із законами деяких штатів або територій, дитина може піти в школу раніше встановленого мінімального терміну, а також перестрибувати предмет або навіть цілий рік навчання у разі, якщо вона буде визнана обдарованою.

Вища освіта

Австралійські учні, які бажають здобути вищу освіту, вступають до університету або до коледжу. Вища освіта, як і освіта взагалі, в Австралії також триступенева:

- Bachelor degree - базова вища освіта

- Higher education - повна вища освіта

- Master degree - аспірантура

Закінчення 12 класу школи є необхідною вимогою для того, щоб вступити до Університету. Хоча існують додаткові схеми для індивідуальних випадків. В Австралії існують як державні, так і приватні навчальні заклади. Відмінності між ними полягають у способі фінансування освітнього процесу та матеріальної бази. Для того, щоб університет міг отримувати гранти, а його студенти могли отримувати стипендії від уряду, він повинен бути схвалений урядом Австралії.

Станом на 2009 рік у системі вищої освіти Австралії налічується 41 університет (37 державних, 2 приватних і 2 факультети в зарубіжних університетах). Шість найстаріших університетів Австралії утворюють групу Піщаникових університетів, а вісім найбільших - престижну Групу Восьми.

Система кваліфікації

Шкільні кваліфікації:

* Сертифікат про закінчення середньої школи - Свідоцтво про закінчення школи (12 класів плюс випускний іспит) є достатнім для вступу до університету.

* Сертифікат Першого Рівня - Свідоцтво про отримання 10 класів освіти з мінімальними оцінками. Є достатнім для вступу до коледжу.

* Сертифікат Другого Рівня - Свідоцтво про отримання 10 класів освіти із середніми оцінками. Є достатнім для вступу до коледжу.

* Сертифікат Третього Рівня - Свідоцтво про отримання 10 класів освіти з найвищими оцінками. Є достатнім для вступу до коледжу.

* Сертифікат Четвертого Рівня - Свідоцтво про отримання 12 класів освіти плюс додаткові підготовчі курси.

TAFE кваліфікації:

* Свідоцтво - напівпрофесійна кваліфікація, для навчання якої необхідно закінчити 12 класів школи. Тривалість навчання - 4 семестри (2 роки).

* Диплом - професійна кваліфікація, для навчання якої необхідно закінчити 12 класів школи або отримати Свідоцтво із цієї ж спеціальності. Тривалість навчання - 6 семестрів (3 роки).

Університетські кваліфікації:

* Підготовча ступінь - початкова вища освіта в деяких університетах. Вимагає два роки навчання і дає можливість для навчання на ступінь бакалавра.

Ступінь Бакалавра - ступінь бакалавра. Може бути чотирьох типів:

* Базова ступінь бакалавра - для отримання достатньо трьох років денного навчання в університеті.

* Ступінь бакалавра з відзнакою - для отримання необхідно як мінімум чотири роки денного навчання, для деяких спеціальностей - 5-6 років. Найбільш поширена на інженерних факультетах і в галузі юриспруденції та припускає велике академічне навантаження або написання дослідницької роботи після закінчення курсу.

* Комбінована ступінь - деякі університети пропонують курси навчання зі спеціалізацією з двох дисциплін - в основній професії і в галузі близько дотичної з нею. Подібні програми зазвичай передбачають додатковий рік навчання.

* Післядипломна ступінь бакалавра - деякі університети пропонують курси навчання, на які не можна поступити відразу після закінчення 12-річного шкільного курсу, а тільки після здобуття ступеня бакалавра. До таких дисциплін належать в основному професійні кваліфікації у галузях архітектури, будівництва, права, медицини і т. д.

* Післядипломний сертифікат - припускає один семестр денного навчання після здобуття ступеня бакалавра для підвищення професійної кваліфікації в галузі, зазвичай пов'язаній із першою університетською освітою.

* Диплом про закінчення - передбачає два семестри денного навчання після здобуття ступеня бакалавра для подальшої спеціалізації та отримання практичного досвіду в галузі, пов'язаній із першою університетською освітою.

Ступінь магістра - кількість років навчання для здобуття ступеня магістра залежить від рівня наявної університетської освіти і звичайно варіюється від одного до двох років. Ступінь магістра може бути двох типів:

* Кандидат наук - цей ступінь можна отримати в результаті проведення дослідницької роботи протягом одного року. Проте, залежно від факультету, може бути необхідним і написання невеликої роботи, що завершує це дослідження.

* Доцент - цей ступінь магістра може бути присуджений тільки після надання науково-дослідної роботи, написаної на основі проведеного дослідження. Зазвичай отримання цього ступеня передбачає один рік навчання, хоча на практиці часто потрібен більш тривалий час.

* Докторський ступінь - є найвищою науковою кваліфікацією, що присуджується австралійськими університетами. Як правило, для отримання цієї кваліфікації потрібне проведення науково- дослідницької роботи протягом 3-4 річного періоду, метою якої є значний внесок у розвиток фундаментальної науки або затвердження нового наукового методу чи відкриття.

Університети Мельбурнський, Квінслендський і Нової Англії надають заочну освіту за деякими спеціальностями. Зростання вартості навчання призвело до раціоналізації відбору абітурієнтів і високих конкурсів під час вступу до таких престижних університетів, як Сіднейський, Мельбурнський і Австралійський національний.

Размещено на Allbest.ru