Давні слов'яни та їх сусіди

Аналіз слов'янського етногенезу, його характеристика та критерії. Історія появи Давньоруської держави. Вивчення латенських пам'яток Закарпаття та традицій скіфського часу. Утворення на східній периферії Кельтики зарубинецької та пшеворської культури.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 21.07.2017
Размер файла 116,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ ТА ЇХ СУСІДИ

Пізньолатенський і ранньоримський час (II ст. до н. е. -- II ст. н. е.)

Поняття "археологія ранніх слов'ян" є досить умовним, тісно пов'язаним із комплексною проблемою походження і ранньої історії цього етносу. Фактично воно охоплює низку генетично пов'язаних між собою культурних груп, що існували від латенського до ранньосередньовічного періоду (ІІІ-ІІ ст. до н. е. -- IX--X ст. н. е.), тобто від перших протослов'янських утворень до появи Давньоруської держави. Крім того, сюди входять культури осілих сусідів слов'ян цього часу (бал ті в, германців, фракійців), що мешкали на теренах України та в суміжних областях Європи, і кочовиків Степу (гунів, болгар, хозарів) раннього середньовіччя.

Територія України займає ключове місце у слов'янському етногенезі. Саме тут, а також у суміжних районах Білорусі та Росії, археологи виявили найдавніші слов'янські старожитності середини І тис. н. е. Звідси бере свій початок широке розселення слов'ян на просторах Ватіканського півострова та Центральної Європи VI--VIII ст. Приблизно у цьому ж ареалі в латенський та римський час мешкали і їхні попередники.

Проблема походження слов'ян розробляється спільними зусиллями істориків, лінгвістів, археологів та інших дослідників. Кожній із зазначених наук властиві свої методи дослідження і кожна з них має вирішувати певні специфічні завдання. При цьому слід ураховувати, що мовознавці вважають праслов'янськими етномовні спільноти, які користувалися системою праслов'янської прамови. Водночас археологи під праслов'янами розуміють носіїв археологічних культур (етнокультурних груп), на основі яких склалися ранньосередньовічні слов'янські старожитності. Деякі історики критерієм слов'янства вважають лише самосвідомість, зафіксовану самоназвою починаючи від VI ст.

Зрозуміло, що такі уявлення відбивають різні аспекти етногенезу і не завжди збігаються між собою. Проте коректне використання їх дає можливість повніше уявити загальну картину. Слов'янський культурно-побутовий набір реконструюється насамперед на підставі археологічних даних, із залученням деяких етнографічних та історичних матеріалів. Мова, якою користувалися давні слов'яни, відновлюється лінгвістами на підставі писемних пам'яток. Нарешті, спільна самосвідомість, що є однією з найважливіших характеристик етносу, безпосередньо пов'язана з існуванням самоназви. її історія може бути простежена на основі вивчення свідчень давніх авторів, зафіксованих у писемних джерелах.

Останнім часом стало цілком очевидним, що пріоритет у вивченні проблеми етногенезу слов'ян належить саме археології, яка стрімко розширює коло своїх джерел, випереджаючи мовознавство та історію.

Наприкінці І тис. до и. е. -- у першій половині І тис. н. е. відбувалося активне змішування племен та їхніх культур, котрі зазнали відчутного впливу спочатку латенської, а потім римської цивілізацій. Усе це призвело до порушення еволюційного розвитку археологічних культур у лісостеповій та лісовій зонах Східної Європи.

Важливим чинником розвитку Європи у другій половині І тис. до н. е. було формування кельтської, або латенської, цивілізації. її вплив на культуру європейських народів у наступні століття можна порівняти хіба що із впливом античного світу. Так само як і скіфська культура Східної Європи та еллінізм Середземномор'я, латенська культура знівелювала мозаїчну карту європейських культур раннього залізного віку. Племена кельтів створили нову культуру, яка дістала в археології назву латенської (поселення Ла-Тен у Швейцарії) і проіснувала до рубежу нашої ери. Ще відчутнішим став культурний вплив, проявом якого було виникнення особливого латенського стилю у багатьох сусідніх племен.

Зауважимо, що античні автори добре знали землі Північного Причорномор'я та народи, які мешкали там. Проте області, що лежали на північ від земель скіфів та сарматів, залишалися майже невідомими грекам і римлянам. Докладніші відомості вони мали про західні території, де мешкали кельтські та германські племена. Розселення кельтів, їхній культурний вплив поширювалися на землі Центральної та Західної Європи, сягнувши на сході Карпат. Кельтські військові загони у III ст. до н. е. проникали до Північного Причорномор'я і Малої Азії. Дещо пізніше розпочалася експансія германських племен кімврів і тевтонів з Північної Європи на південь. Про переселення кімврів від Ютландії до Меотиди, зокрема, згадує Посідоній (уривки його твору записані Плутархом) у II ст. до н. е. Страбон, своєю чергою, зазначає, що області за Реном, звернуті на схід, що лежать за територією кельтів, населяють германці. Останні мало відрізняються від кельтського племені.

З середини -- третьої чверті І ст. н. е. починається наступний період в історії Європи -- римський. У цей час вплив Римської імперії починає відчуватися навіть в областях, досить віддалених від римського лімесу. Відбувається розпад латенських традицій, що знайшло відображення у зникненні одних археологічних культур і трансформації інших.

Протягом І ст. до н. е. Римська імперія захоплює кельтську Галлію, потім Паннонію та Норікум, де створюються римські провінції. Бурштиновий торговельний шлях ішов на північ до Балтійського моря, й додаткові свідчення про ці області надавали римські купці. Найцінніші відомості про осілих варварів містяться у працях Юлія Цезаря (І ст. до н. е.), Корнелія Тацита (І ст. н. е.), Плінія Старшого (друга половина І ст. н. е.), Клавдія Птолемея (II ст. н. е.).

Прагнучи поєднати свідчення, отримані з причорноморських та прибалтійських регіонів, римські автори розширювали територію добре їм відомих сарматів далеко на північ, приписуючи їм невідомі римлянам землі. Межі Європейської Сарматії вони проводили по Віслі, за якою починалася Велика Германія.

Оповідаючи про племена, що населяли Європейську Сарматію у І--ІІ ст. н. е., античні автори згадують венетів або венедів, серед яких, як вони вважали, слід шукати предків слов'ян. Цей етнонім загалом був досить поширений і трапляється ще до рубежу н. е. для позначення явно неслов'янських племен у Бретані, Прибалтиці та на північному узбережжі Адріатики. Зокрема, Пліній Старший повідомляє, що землі Сарматії до р. Вістли заселені Сарматами, Венедами, Скірами і Гірами. З Віспою пов'язує венедів і Клавдій Птолемей (II ст. н. е.). Більш упевнено про присутність серед венетів слов'янських племен можна судити з повідомлення Тацита, який локалізує їх між певкінами і фенами, тобто десь у Східній Європі.

Територія Нижнього Подунав'я здавна була заселена фракійськими племенами гетів і даків. На початку III ст. до н. е. на їхні землі потрапляють кельти, а дещо пізніше -- союз племен на чолі з бастарнами, яких давні автори пов'язували з германцями (Корнелій Тацит) або кельтами (Тіт Лівій). Бастарни, як союзники Македонії, брали участь у війнах проти Риму, а також входили до антиримської понтійської коаліції на чолі з Мітрідатом IV Євпатором (88--61 pp. до н. е.). У 29 р. до н. е. вони були розбиті римлянами і відкинуті за Дунай.

Гето-дакійське населення сягає свого розквіту у І ст. до н. е. -- І ст. н. е., коли на Карпато-Дунайській території виникає племінний союз, а згодом рабовласницька держава на чолі з Буребістою (пізніше -- Децибалом). Гето-даки разом із сарматами і бастарнами протягом століття вели боротьбу із Римською імперією. Після їхньої остаточної поразки у 106 р. за імператора Траяна була створена римська провінція Дакія, що викликало поступову романізацію місцевого населення. Частина вільних даків жила за межами римських володінь у Карпато-Дністерських землях, де Птолемею було відоме сильне плем'я карпів.

Латенські пам'ятки Закарпаття

Пам'ятки власне латенської культури на території України зосереджені у верхів'ях р. Тиси. Старожитності українського Закарпаття разом із пам'ятками Словаччини складають найвіддаленішу групу середньоєвропейського Латена (рис. 1).

Рис. 1. Археологічні культури ІІІ ст. до н. е. -- І ст. н. е.:

1 -- зарубинецька (локальні варіанти: А -- прип'ятсько-поліський, В -- типу Горошков-Чаплин, С -- типу Кістені-Чечерськ, D -- середньодніпровський, Е -- типу Харівка); 2 -- поєнешті-лукашівська; 3 -- пшеворська; 4 -- юхпівська; 5 -- культура штрихованої кераміки; 6 -- дніпро-двінська; 7-- пізньоскіфські культурні групи; 8 -- верхньоокська; 9 -- дяківська; 10-- сарматські пам'ятки; 11 -- латенські пам'ятки (стрілками показано напрями сарматської експансії на рубежі нашої ери)

Вивчення латенських пам'яток у Закарпатті розпочалося ще в середині XIX ст.

У першій половині XX ст. дослідження тут проводили чехословацькі археологи, у тому числі Я. Ейснер. Старожитності регіону у 1960-х роках систематизував В. І. Бідзіля, а розкопки продовжував В. Г. Котигорошко.

Латенські пам'ятки у Закарпатті утворюють компактну групу, яка сьогодні налічує близько 40 пунктів. Найкраще досліджені поселення Галіш-Ловачка, Верхні Ратовці, Ново-Клинове, Дякове. Вони розташовані переважно на останцях з крутими схилами. Площа поселень не перевищує 1,5--2 га.

На відміну від середньоєвропейських городищ-оппідумів у Закарпатті та Словаччині відомі лише неукріплені поселення, в яких мешкали землероби-скотарі.

Однак зафіксовані також великі виробничі центри з високорозвиненими ремеслами, зокрема із виготовлення та обробки заліза і кольорових металів.

Наприклад, у Галіш-Ловачці, окрім 24 жител, досліджені майстерні з повним набором ковальського реманенту і готової продукції. Майже три сотні сиродутних металургійних горнів наземної конструкції відкрито в Ново-Клинові, Дякові, Вовчанському.

На селищах виявлені житла-напівземлянки площею 15--20 м2, зі стінами із плоту, обмащеного глиною, вогнищами з каменю і глини та земляними лежанками уздовж стін.

Могильники латенського часу в Закарпатті вивчені переважно ще у XIX ст. Поодинокими знахідками представлені кургани із залишками кремації в урнах чи в ямках.

Небіжчика спалювали у повному вбранні, про що свідчать перепалені фібули, ланцюжки та ін. Урнами слугували місцеві ліпні, інколи -- гончарні латенські посудини. Тілопокладення зафіксовано лише у трьох похованнях у Галіш-Ловачці.

Кераміка із латенських пам'яток Закарпаття досить різноманітна. Гончарний посуд у її асортименті становить близько 40 %. За особливостями технології він поділяється на простий сіроглиняний, лощений, графітова ний та розписний.

На гончарному крузі виготовлялися горщики, миски, глечики, кухлі та великі корчаги-зерновики. Ліпна кераміка виконана у кельтських, або ж фракійських (гето-дакійських) традиціях. Це кухонні горщики, нерідко прикрашені рельєфним орнаментом, столові миски, кухлі та черпаки.

Знаряддя праці -- залізні насадки на рала, серпи, коси, кам'яні жорна від ручних млинів, пружинні ножиці для стрижки овець, сокири та втульчасті тесла. Із виробництвом та обробкою металів пов'язані ковальські кліщі, молотки, ковадла, зубила, графітові тигелі та ливарні форми. Відомі також предмети озброєння: мечі, наконечники стріл, дротиків та списів. Серед кінського спорядження -- залізні вудила і псалії.

Прикраси представлені різноманітними браслетами, виготовленими із бронзи, заліза та скла, деталями поясів у вигляді ланцюжків та гачків, фібулами, намистами зі скляної пасти.

У Закарпатті виявлено кілька сотень кельтських монет, проте вони майже непридатні для визначення хронології. Річ у тім, що протягом IV--III ст. до н. е. загони кельтських вояків служили найманцями у багатьох країнах Середземномор'я, за що отримували платню грошима Філіппа II і Александра Македонського. Саме ці монети імітували в Кельтиці протягом кількох століть.

Перші групи кельтів проникають у Закарпаття в середині III -- середині II ст. до н. е., про що свідчить основна маса знахідок. Діяльність таких великих виробничих центрів, як Галіш-Ловачка і Ново-Клинове, припиняється близько 60-х років до н. е., коли перестала існувати більшість оппідумів по всій Кельтиці. Вважається, що латенські пам'ятки Закарпаття залишені прийшлими кельтами та місцевим фракійським населенням, нащадками племен куштановицької культури скіфського часу.

Присутність кельтів-галатів у Східній Європі засвідчує виявлений в Ольвії декрет на честь Протогена.

У ході переселення до Малої Азії у III ст. до н. е. галати здійснили похід у Північне Причорномор'я, загрожуючи поселенням місцевих греків. Дехто із дослідників припускає можливість проникнення кельтів на схід від Карпат аж до Середнього Подніпров'я. Однак речей кельтського походження тут знайдено мало. зарубинецький латенський слов'янський

Значно помітнішим виявився латенський вплив на художні стилі та ремісничі методи сусідніх культур. Потужний латенський імпульс спонукав до утворення на східній периферії Кельтики так званих "латенізованих"культур, зокрема, зарубинецької, пшеворської та поєнешті-лукашівської.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Описання найвидатніших пам’яток культури і архітектури Ужгорода та Мукачева. Озеро Синевир - візитна картка Українських Карпат. Унікальний склад мінеральних вод "Соймінська" та "Келечинська". особливості водоспаду Шипіт. Гірно-лижний курорт Пилипець.

    отчет по практике [38,3 K], добавлен 12.11.2010

  • Чеські землі з кінця IX століття. Населення Чехії до початку XIII століття. Грунтувавання внутрішнього ладу на початках слов'янського права і побуту. Посилення приливу німецьких колоністів, а разом з тим вплив німецького права і побуту. Чеська історія.

    реферат [20,1 K], добавлен 11.06.2008

  • Найперші звістки про гунів як народність, безплідні намагання дослідників знайти їх етнічні і географічні корені. Свідчення про слов’янську етнічну приналежність гунів у дослідженні грека Прокопія Кесарійського. Схожість звичаїв гунів із слов’янами.

    статья [10,4 K], добавлен 05.05.2009

  • Бердичів як місто обласного значення, розташоване на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева, історія та напрямки вивчення даної місцевості та її значення. Аналіз перших згадок про Бердичів, його місце в історії світової культури, пам'ятки та храми.

    презентация [4,9 M], добавлен 25.03.2012

  • Дослідження історії виникнення села та його назви. Вивчення визначних подій в історії розвитку населеного пункту. Видатні постаті краю. Особливості географічного розташування. Легенди, пов’язані з Одрадокам’янкою. Туристичні маршрути та пам’ятки культури.

    презентация [20,2 M], добавлен 02.04.2015

  • Феномен язичництва: головна особливість слов’янських вірувань. Давньослов’янський пантеон богів, язичницькі культи, демонологічні уявлення. Дуалізм релігійних культів: синкретизм язичництва та християнство. Відродження віри предків як неоязичництво.

    курсовая работа [57,2 K], добавлен 08.10.2012

  • Загальні географічні відомості, історія заснування та походження назви міста Бершадь, а також опис основних історичних пам'яток. Опис архітектурних споруд пана Януша Збаражського на території Бершаді. Характеристика водних ресурсів бершадського краю.

    доклад [1,1 M], добавлен 18.11.2010

  • Завдання вчителя при проведенні екскурсії та методи спостереження. Історичні й культурні пам'ятки м. Хуст. Туристсько-краєзнавчий маршрут на Замкову гору до руїн Хустського замку. Історія виникнення Хустського замку, його будова. Закарпатський словник.

    реферат [24,7 K], добавлен 08.12.2007

  • Історія складання народного календаря. Розвиток примітивних уявлень про основи космогонії, астрономії, метрології, грунтознавства, математики, моралі, педагогіки, медицини. Розгляд релігійних переконань українського народу про існування долі та душі.

    дипломная работа [77,9 K], добавлен 17.06.2010

  • Історія і сьогодення Івано-Франківська: час заснування міста, його життя від XVIII-XIX ст. і до наших днів. Пам’ятки культури та мистецтва Прикарпаття: музеї, архітектура, бібліотеки; театри, пам’ятники. Відомі особистості, їх внесок у розвиток міста.

    реферат [76,7 K], добавлен 30.07.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.