Марко Федорович Грушевський - дослідник Чигиринського краю

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Марко Федорович Грушевський - дослідник Чигиринського краю

Л.І. Синявська (Черкаси)

До яскравих особистостей, які ґрунтовно досліджували історію рідного краю, без сумніву, слід віднести Марка Федоровича Грушевського. На жаль, його творчість, історико-літературне надбання мало відоме широкому колу дослідників. Однак, саме в наш час, коли відбувається повернення забутих імен наших видатних земляків, ім'я Марка Грушевського слід занести до когорти дослідників рідного краю, які своїм доробком заклали підвалини сучасного історичного краєзнавства.

За своє життя з-під пера Марка Грушевського вийшло небагато творів. Це, зокрема, його дослідження історії села Суботів Чигиринського району: "Гетьманське гніздо" (урочища і перевози села Суботова), яке вийшло у 1912 році. В ньому на основі записаних на Чигиринщині легенд, переказів описується самобутня історія цього унікального села не лише для Середнього Подніпров'я, а й для всієї України. У цій науковій розвідці Марко Грушевський пропонує записані у селі Суботові спомини про події часів Української козацької держави, про Богдана Хмельницького, його соратників. Це неоціненні джерела усної народної творчості, які збагачують наші знання про ті часи. Цікавою є робота Марка Грушевського “З життя селян на Чигиринщині", яка вийшла у 1914 році. Вражає у цій праці те, що автор знайшов значну кількість оповідників, які стали співавторами цього дослідження, і з вуст яких були записані селянські історії, наповнені героїчним змістом козацького краю. Об'єктом книга стало всебічне вивчення селянського побуту, звичаїв, традицій, вірувань, сільськогосподарського календаря. грушевський чигиринський церква краєзнавець

М.Ф.Грушевського відрізняє глибоке шанобливе відношення до витоків, до почутих легенд, оповідей про етнографічні особливості, історичні події, що відбувалися на Чигиринщині. Це робить його праці неоціненним джерелом для послідовників, сучасних дослідників.

Та справді унікальними роботами є його дослідження "Дитина в звичаях і віруваннях українського народу", яка вийшла друком у 1906 -- 1907 роках у Львові [1] і "Дитячі забавки та гри усякі. Зібрані на

Чигиринщині Київської губернії". Вийшла у 1904 році [2]. М.Ф.Грушевський продовжив прекрасну традицію тогочасних культурних діячів, які неодноразово поверталися до записів пісень, приповідок, звичаїв українського народу. Це, зокрема, праці М.Максимовича, Д.Яворницького, В.Милорадовича, А.Метлинського, С.Русової, І.Франка, Х.Ящуржинського, М.С.Грушевського [3]. Саме вони мали значний вплив на те, що Марко Грушевський з 1897 року розпочинає записувати вірування, обряди, народні звичаї Чигиринщини, які тематично спрямовані на дитину. Це була одна із найґрунтовніпгах розвідок у царині українського фольклору. А для південної Київщини це була єдина, унікальна за своїм змістом праця, яка відноситься до етнографії дитинства.

У цьому дослідженні автор на основі багатого етнографічного матеріалу прослідковує народні звичаї, вірування, приповідки, молитвування, що супроводжують дитину від її народження і до семирічного віку. Надзвичайно соковитою і багатою є мова твору, яка збережена автором і возвеличує образність мислення простого чигиринського люду, його закоханість у сімейний затишок, у дитячий світ, що формується.

До найзначніших постатей етнографії дитинства відноситься американка Маргарет Мід. Однак, вона почала творити значно пізніше від Марка Грушевського. Праці М.Мід відомі у цілому світі, наукові доробки ж Марка Грушевського (не менш значимі) оригінальні за своїм змістом, відомі лише незначному колу спеціалістів. Причиною цього є його релігійна та громадська діяльність, яка не сприймалася тодішніми владними структурами, а відтак замовчувалися його справжні глибоконаукові дослідження. Про високий рівень науковості праць Марка Грушевського свідчить хоча б той факт, що його праці високо цінували Михайло Грушевський, Зенон Кузеля, Іван Франко. Саме за їх рекомендаціями було здійснено ряд публікацій творів дослідника.

Ось як високо оцінював наукову розвідку Марка Грушевського І.Я.Франко: "Матеріал збирано на досить тісній території містечка Суботова і сусідніх слобід, та проте комплекс його завдяки уважності збирача і його щирій прихильності до життя народного вийшов такий багатий, що ні в якім письменстві нема подібної книги з таким різнородним матеріалом" [1, 8].

Упорядник книги Зенон Кузеля писав про Марка Грушевського: "Автор реєстрував пильно вислови і погляди оповідачів і оповідачок і зібрав усе в одну цілісність, стараючись нічого не змінювати. Звідси мають всі матеріали велику свіжість і виглядають, якби вихоплені з уст народу" [1,9].

Марко Федорович Грушевський, як свідчать дослідники його біографії М.Кучеренко [1, 6] та С.Панькова [4, 183], народився 25 квітня 1865 року у селі Худоліївці на Чигиринщині. Це відоме козацьке село на Середній Наддніпрянщині знаходиться на півдорозі від Чигирина до Черкас. Тут народився і відзначився в часи Б.Хмельницького І.Худолій -- бунтівливий сотник Домантівської козацької сотні Черкаського полку, який очолив повстання проти гетьмана у 1650 році. Це село наповнене споминами про козацькі часи, гайдамаччину, багате на самобутні звичаї та традиції. Це мало безсумнівний вплив на формування особистості молодого Марка.

Сім'я Марка Федоровича з роду Грушевських (Грушів), що мешкали на Чигиринщині. Чоловіки цієї родини в переважній більшості були церковними служителями. Тому й доля Марка Федоровича з дитинства була пов'язана з церквою. Марко Федорович, за ствердженням С.Панькової, був чотириюрідним братом Михайла Сергійовича Грушевського. Сам Михайло Сергійович у біографії стверджував, що його предки з Чигиринщини. Це підтверджують і біографи видатного вченого І.Верба, С.Кульчицький: "Рід Грушевських походить із давнього духовного роду, відомого ще з кінця XVII століття на Чигиринщині. Груші правили службу в церкві села Худоліївка" [4, 183].

Марко Грушевський після закінчення Київської духовної семінарії у 1889 році почав учителювати в селі Худоліївка. За підтвердженням М.Кучеренка, Марко Грушевський закінчував духовну академію [1, 6]. Однак роки навчання 1887 --1889 більше говорять, що це була саме духовна семінарія, а не академія. В роки навчання в семінарії брав активну участь в діяльності семінарської громади. У 1890 році -- Марко Федорович служить псаломщиком у селі Чорнявка на Черкащині. Це село знаходилося неподалік батьківської Худоліївки. З 1893 року Марко Грушевський служить дяком у селі Мордва Чигиринського повіту. Віховою подією у житті Марка Федоровича стало рукоположення його у сан священика і призначення його священиком у Михайлівську церкву знаменитого села Суботова. Водночас він викладає закон Божий у місцевому двокласному училищі ім. Б.Хмельницького з 1899 по 1909 рік. В селі на той час знаходилося дві церкви: знаменита Іллінська церква або Горішня та Михайлівська, що знаходилася у центрі села. Обидві вони були збудовані коштом Б.Хмельницького.

Скіфські могили на околицях села, залишки змієвих валів, пам'ять мешканців Суботова про козацьку вольність, Хмельниччину, гайдамацький рух, Коліївщину, Чигиринську змову надихають Марка Грушевського на роботу по запису споминів, розповідей селян. Сам автор досліджень відзначався "близькістю і сердечними зносинами з селянами, причому йому вдалося притягти цілий гурт обсервування і записування всього того, що торкалося історії краю"[1, 8].

У 1909 році за Марком Грушевським розпочався таємний нагляд і в 1910 році за звинуваченням в українофільстві він був переведений із Суботова до села Таганча Канівського повіту. Тут він продовжує громадську роботу, організовує громаду, проводить суспільну і культурницьку діяльність. У1918 - 1919 роках перебуває у місті Черкасах, а згодом виїздить до Києва. Марко Грушевський виступає одним із засновників Української автокефальної православної церкви. Освячений на єпископа при Софїївському соборі Києва. Відомим фактом є те, що Марко Грушевський вінчає Леся Курбаса в Андріївській церкві. В цей час Марко Грушевський здійснює переклади богослужебних книг із слов'янських мов на українську, розбудовує українську церкву, а у 1920 році стає єпископом Волинським, засновує парафії УАПЦ на Чернігівщині.

Разом із дружиною збирає унікальну колекцію вишивки і народних ляльок, яка збереглася до наших днів. Під тиском обставин, і, насамперед, наступу на УАПЦ, Марко Грушевський 16 січня 1930 року зрікається духовного сану. Про свої істинні погляди, думки в цей час він записав у листі, який заховав в оклад ікони. Про зміст цього листа родина і близькі друзі довідалися лише через півстоліття.

До 1938 року Марко Грушевський працює сторожем в артілі інвалідів. 17 червня 1938 року заарештований за "антиреволюційну діяльність". Рішенням “трійки" Марка Федоровича Грушевського засуджено до розстрілу. 2 вересня 1938 року вирок виконано. Так закінчилося життя цієї непересічної особистості, яка внесла вагомий доробок у вивчення історії, етнографії рідного краю, була визначним релігійним діячем свого часу. Лише 16 січня 1989 року посмертно Марко Федорович був реабілітований, з висновком про безпідставність репресій щодо нього.

Література

1. Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. - К, 2001- 96 с.

2. Грушевський Марко. Дитячі забави та гри усякі. Зібрані на Чигиринщині Київської губернії // Киевская старина. -1904. - №6.

3. Грушевський М. С. Постриженая і обряди, відправлювані над дітьми і підлітками. - К, 1925; Максимович М. Дни и месяцы украинского селянина // Русская беседа - 1856.

4. Малоросийские народные песни, собранные проф. Д.Й. Эварнинским в 1878-1905 гг. - Екатерино- слав, 1906; Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888 - 1895гг. - Харьков, 1897;

5. Народные южнорусские песни, изд. Амросий Метлинский., - Киев, 1854; Ру сова С. Про дитячі цяцьки // Світло. - 1911. - №9.; Франко І.Я. Галицько-руські народні приповідки // Етнографічний збірник - Львів. - Т.Т.10, 16, 18, 24, 27, 28;

6. Яворницький Д. Дитячі ігри // ІМФЕ ім. М.Т. Рильського.

7. Довідник з історії України - К, 2001. -1136 с.

Размещено на Аllbеst.ru