Науковий потенціал краєзнавства: ретроспективний погляд, сучасний стан та шляхи підвищення ефективності

В Україні наукова тенденція у розвитку краєзнавства проявилася, зокрема, в намаганнях створити Центральний науково-дослідний інститут краєзнавства та відповідні установи на периферії, виданні журналу «Краєзнавство», діяльності місцевих наукових товариств, які існували або самостійно, або при інших, здебільшого академічних, наукових закладах. Переважно академічними були такі форми організацій краєзнавців, як комісії, кабінети, семінари. Проте вони не залишалися в ізоляції, а тісно співпрацювали з об'єднаннями аматорів, до певної міри, і через журнал Українського комітету краєзнавства [2, с. 14]. Навіть при звуженні краєзнавства до виробничого напряму на початку 30-х років учені та керівники краєзнавчого руху бачили його розвиток на шляхах наукових підходів.

Сутністю наукової тенденції у краєзнавстві 20-х років була спроба втілення в життя «проекту» взаємодії різних наукових напрямів з метою вивчення різноманіття природних, історичних, культурних та економічних особливостей країни шляхом суцільного порайонного вивчення територій силами місцевих дослідників під егідою наукових (академічних) установ. Таким чином, краєзнавство має «історичне право» на подальший розвиток на шляхах міждисциплінарних підходів, на використання наукової спадщини визначних учених не меншою мірою, аніж, скажімо, такий сучасний напрям як регіоналістика (історична регіоналістика). У світлі сказаного висловлювання щодо неправомірності «непомірного розширення концептуальних меж дисципліни (йдеться про історичне краєзнавство - О.Г.)» [7, с. 243] уявляються не зовсім переконливими. Хоча існує й потреба у розмежуванні проблемних полів дисциплін, про що йтиметься далі.

В силу різних причин, переважно об'єктивних, наукова тенденція в краєзнавстві 20-х років XX ст. була реалізована лише частково.

Звісно, історія не має умовного способу. Проте за більш сприятливих умов наукова тенденція, яка мала місце в краєзнавстві тієї доби, могла б бути реалізована (зокрема, створено НД інститут краєзнавства тощо), і тоді воно було б явищем зовсім, або, принаймні, дещо іншого порядку, а не таким, яким його вважають «зазвичай». Я. Верменич твердить, що краєзнавство у тому вигляді, в якому воно засновувалося в кінці XIX - на початку XX століття, «себе зживає» [7, с. 11]. Не будемо тут сперечатися з приводу правильності й актуальності цього твердження, лише зауважимо, що при подальшій розробці теоретичних основ краєзнавства слід, на нашу думку, враховувати бачення розвитку краєзнавства в пору його організаційного оформлення, яке передусім з об'єктивних причин у тому вигляді, як його задумали кращі представники науки 20-х років, практично не було реалізоване.

На нашу думку, до зазначених вище причин, які не сприяли перетворенню краєзнавства в окрему дисципліну, слід віднести й стан розвитку науки початку XX ст. У науці, як відомо, діють протилежні, але взаємопов'язані тенденції: одна - до дисциплінарної диференціації, інша - до міждисциплінарної інтеграції. У ті роки, і в подальшому, переважала тенденція до дисциплінарної диференціації, розвитку тих дисциплін, які почали оформлюватись ще в XIX ст. Тенденція поступового переходу від дисциплінарної диференціації до міждисциплінарної інтеграції стала посилюватися в епоху становлення сучасної науки, що знайшло прояв у виокремленні інтегративних дисциплін, таких як українознавство, країнознавство, культурологія тощо, до яких належить і краєзнавство. Ці об'єктивні процеси розвитку сучасної науки, на наш погляд, мають сприяти й розвитку краєзнавства як комплексної дисципліни.

Уже з урахуванням викладеного, а ми далі наведемо й інші аргументи, звужувати краєзнавство лише до мікрорівня досліджень, асоціювати його переважно лише з громадським рухом та аматорською діяльністю, як це роблять деякі науковці, тобто розуміти це явище, як його розуміють «зазвичай», вважаємо некоректним і малоперспективним. Утім, про це докладніше йтиметься далі.

Джерела та література

1. Бездрабко В.В. Історіографічні спостереження за розвитком краєзнавства в Україні (1920-1930) // Краєзнавство. - 2002. - № 1-4. - С. 16 - 21.

2. Бездрабко В. Часопис «Краєзнавство» 19201930-х рр.: ювілейні роздуми // Краєзнавство. - 2012. - № 2. - С. 6-22.

3. Богданов В.В. Этнография в истории моей жизни. - Москва, 1989. - 183 с.

4. Бугрій В.С. Становлення наукових засад історичного краєзнавства в Україні (друга половина XIX - початок XX ст. // Сумський історико-архівний журнал, 2014. - № XXIII. - С. 11-17.

5. Бугрій В.С. Шкільне краєзнавство в Україні (друга половина XX - початок XXI ст). Монографія / В.С. Бугрій. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011. - 340 с.

6. Васильчук М. Особливості викладання курсу «літературне краєзнавство» на філологічному факультеті вищої школи (з досвіду роботи в Коломийському інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника) // Краєзнавство. - 2011. - № 3. - С. 67-71.

7. Верменич Я.В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації. - К.: Інститут історії України НАН України, 2012. - 284 с.

8. Верменич Я. Нова локальна історія та історична регіоналістика: експлікація термінів // Регіональна історія України. Збірник наук. статей. Вип. 1. - К., 2007. - С. 13-18.

9. Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - 516 с.

10. Демуз І. О. Наукові товариства на теренах України ХІХ - на початку ХХ ст.: полілог учених і епох: монографія / І. О. Демуз. - Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич О. М., 2014 - 681 с.

11. Дем'янчук Г.С., Дем'янчук В.Г., Дем'янчук А.Г. Українське краєзнавство: сторінки історії. - К.: Вид. центр «Просвіта», 2006. - 296 с.

12. Дубняк К. Вивчення продукційних сил і краєзнавство // Краєзнавство. - 1927. - № 1. - С. 5-9.

13. Дубняк К. Районування і краєзнавство // Краєзнавство. - 1927. - № 2. - С. 4-8.

14. Зайцев Д. Методика краєзнавчої роботи // Краєзнавство. - 1927. - № 3. - С.1-5.

15. Кашаба О. Історичне краєзнавство як складова національної освіти: теоретичний аспект // Краєзнавство. - 2010. - № 1-2. - С. 96-104.

16. Кашаба О. Краєзнавчий напрям в українській педагогіці 1920-х років // Краєзнавство. - 2012. - № 1. - С. 25-32.

17. Кашаба О. Часопис «Краєзнавство» як популяризатор краєзнавчого руху в Україні (1927-1930 рр.) // Краєзнавство. - 2012. - № 2. - С. 22-27.

18. Козлов В.Ф. Вопросы исторического краеведения в журнале «Советское краеведение» /19301936 гг. / // Историческое краеведение в СССР: вопросы теории и практики. Сборник научных статей. - К.: Наукова думка, 1991. - 312 с. (- С. 49--56.)

19. Козлов В.Ф. Первая Всероссийская конференция научных обществ по изучению местного края (1921) и ее роль в организации краеведческого движения // Пятые всероссийские краеведческие чтения (Москва-Владимир, 27 - 28 мая 2011 г. / Отв. ред. В.Ф. Козлов, сост. А.Г. Смирнова. М.: Издательский центр «Краеведение», 2012. - 512 с. (- С. 1-19.)

20. Колесник І. Регіональна історія в українській історіографії: практика та рефлексія // Регіональна історія України. - Вип.1. - К., 2007. - С. 205-220.

21. Костриця М. Наукові засади національного географічного краєзнавства // Краєзнавство. - 2009. - № 1- 2. - С. 39-45.

22. Криворотченко М. Організаційні форми краєзнавчого руху // Краєзнавство - 1928. - № 5. - С. 1-5.

23. Криворотченко М. Чергове завдання. До обліку краєзнавчих об'єктів // Краєзнавство. - 1928. - № 2-3. - С. 1-4.

24. Криворотченко М. Чергові завдання Українського Комітету Краєзнавства // Краєзнавство. - 1927. - № 1. - С. 2-5.

25. Куделко С., Кашаба О. Теоретико-методоло- гічна дискусія з питань історичного краєзнавства в 20-ті - на початку 30-х років XX ст. // Краєзнавство. - 2009. - № 3 - 4. -С. 21-27.

26. Лоскутова М. «Наука областного масштаба»: идея естественных районов в российской географии и истоки краеведческого движения 1920-х гг. // АЬ Ітрегіо. - № 2. - 2011. - С. 83-121.

27. Очеретянко В.І. Здобутки та втрати українського краєзнавства в 20-30-ті рр. ХХ ст. // Туристично- краєзнавчі дослідження. Випуск І. Ч.ІІ. - К., 1998. - С.179-184.

28. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф.Д. Заставного. - К.: Знання, 2006. - 575 с.

29. Полонська-Василенко Н. Українська академія наук / Нарис історії. Частина II. /1931-1941/. - Мюнхен, 1958.

30. Прокопчук В.С. Від «зоряності» - до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. // Краєзнавство. - 2006. - № 1-4. - С.40-44.

31. Прокопчук В. Деякі аспекти теорії і методології шкільного краєзнавства // Краєзнавство. - 2011. - № 3. - С. 29-35.

32. Савчук В.О. Еволюція державної політики щодо краєзнавчого руху України у 20-х-30-х рр. XX ст. // Краєзнавство. - 2005. - № 1-4. - С. 18-20.

33. Савчук В.О. Зауваги до дискусії про становлення організаційних структур краєзнавчого руху України в сер. 20-х років XX століття // Краєзнавство. - 2001. - № 1-4. - С. 37-41.

34. Сарбей В.Г. Первая попытка организации системных историко-краеведческих исследований на Украине // Историческое краеведение в СССР: вопросы теории и практики: Сб. ст. / АН Украины. Ин-т истории Украины и др.; Редкол.: П.Т. Тронько (отв. ред.) и др. Киев: Наук. думка, 1991. - 312 с. (- С. 35-40).

35. Теодорович А.Ю. Історико-краєзнавча діяльність установ історичного профілю Всеукраїнської академії наук в 20-х роках XX століття. Автореф. десерт. на здобуття наук. ступеня кан. іст. наук. - Донецьк, 2002. - 19 с.

36. Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (Досвід, проблеми, перспективи). - К., 2000. - 270 с.

37. Филимонов С.Б. Вопросы исторического краеведения на Всероссийских и Всесоюзной краеведческих конференциях 1920-х годов // Историческое краеведение в СССР: вопросы теории и практики: Сб. ст. / АН Украины. Ин-т историиУкраины и др.; Редкол.: П.Т.Тронько (отв. ред.) и др. Киев: Наук. Думка, 1991. - 312 с. ( - С. 41-48).

38. Франко І. Галицьке краєзнавство // Зібрання творів у 50 тт. - Т.46. - Кн. 2. - К., 1986.

39. Яната О. Державні завдання краєзнавства // Краєзнавство. - 1928 . - №1. - С.1- 3. V (позачерговий) з'їзд Національної спілки краєзнавців України (23 січня 2012 року). Матеріали та документи. - К., 2012. - 182 с., іл.

Размещено на Allbest.ru